Методика ознайомлення дітей з предметним довкіллям



Сторінка8/24
Дата конвертації11.04.2016
Розмір4.57 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   24

_ _

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям


дітей інформацією. За характером діяльності це можуть бути навчально-ігрове чи навчально-пізнавальне заняття. Навчально-ігровим є заняття, у якому для вирішення нав­чальних завдань (тобто навчити чогось) активно застосову­ють елементи ігрової діяльності.

В основу такого заняття може бути покладено ігровий чи літературний сюжет, у який вплетені різноманітні навчально-розвивальні завдання, вправи, монологізовані фрагменти, через які вихователь повідомляє дітям про невідоме чи маловідоме. Навчально-пізнавальне заняття за характером діяльності наближено до урочного типу, тобто спрямоване на виконання визначених програмою завдань.

Аналіз теорії і практики сучасної дошкільної освіти дає змогу узагальнити досвід проведення навчально-пізнаваль­них завдань і виокремити заняття, побудовані на основі застосування дидактичного матеріалу (наприклад, дида­ктична гра; заняття із застосуванням дидактичної наочнос­ті), на основі художнього тексту (за мотивами казки, на матеріалі ігрового вірша тощо), та з елементами експе­риментування. На основі вже сформованих раніше знань і вмінь діти виявляють здатність і готовність до самостійної пізнавальної діяльності під керівництвом педагога. Найсприятливіші умови для цього створюють різноспрямо-вані заняття - інтегровані та комплексні. Для того, щоб дитина відчувала себе впевненішою, виявляла пізнавальну активність, щиру зацікавленість у ході заняття, вона повинна мати певну базу сформованих раніше знань, уявлень, умінь, за допомогою яких вона зможе встановлю­вати нові взаємозв'язки, обирати з власного арсеналу найдоцільніші способи дії. Правильно побудоване інтегро­ване чи комплексне заняття має величезний розвивальний ефект передусім за рахунок того, що вихователь відступає на задній план, виконуючи функції диригента, надає мож­ливості дітям для виявлення самостійності у виборі рішен-

ня, відповіді на "хитре запитання, прояву вмілості, реактив­ності мислення тощо. Подаємо стисло план проведення інтегрованого заняття з теми "Яблуко", метою якого є допо­могти дітям усвідомити функції чуттєвого сприймання у становленні цілісного образу предмета чи об'єкта, опано­вувати способи символізації думки.





ставлення


смак величину/ Хформу. аромат якості, 'матеріал ;

Я.ТТЯПТЯВОПТІ (з ЧОГО?) '.



, де росте?

ЩОБ'


г.егУелині '■


гтяго'пграти


N звук

сорт.


Рис. 3.6. Інтелектуальна карта до інтегрованого заняття з теми "Яблуко"

Змістова частина заняття організується за допомогою карти інтелектуальних дій, яка наочно демонструє дітям




108

109


Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям


цілісну картину пізнавальних дій навколо яблука. Вихователь не просто демонструє готову карту, вона створюється на очах у дітей та з їхньою активною участю (див. рис. З.б). Вихователь пояснює дітям, що за допомогою органів почут­тів, можна здобути різноманітні знання та відчуття про будь-який предмет. Щоб визначити форму, величину, колір, кількість предметів, діти, принаймні, повинні мати первинні уявлення про названі характеристики предметів, хоча б елементарні вміння обстежувати, а також певний досвід дослідної діяльності. Під керівництвом вихователя, об'єднуючись у пари, трійки, діти символічно позначають різні якості та властивості яблука, попередньо обговорив­ши, як вони це будуть робити.

Для такої підгрупової роботи вони також повинні мати хоча б якийсь досвід соціальної взаємодії, уміння будувати діалог, обстоювати свої думки, ініціювати власні дії тощо. Отже, інтегровані та комплексні заняття спрямовані пере­важно на уточнення, закріплення, збагачення сформова­них раніше знань, умінь, досвіду пізнавальної діяльності.

До занять другої групи належать сюжетно-ігрові за­няття, які відрізняє наявність єдиної сюжетної лінії, що є стрижнем усього заняття та визначає його логіку. Ігрові елементи можуть бути представленими театралізацією, драматизацією, ігровими ситуаціями, рухливими, словес­ними іграми тощо. Сюжет заняття може бути підказаний змістом будь-якого літературного чи фольклорного твору. Наприклад, за мотивами української казки "Рукавичка". Пригадавши сюжет відомої казки, діти під керівництвом вихователя створюють дошку оголошень у лісі, на яку вміщують повідомлення про різні знахідки (можна почати з тієї самої рукавички, яку звірі по черзі знаходили на галявинці та прагнули знайти її господаря). Оголошення для дошки можуть супроводжуватися малюнками, розра­хунками (вказівками на кількість, розмір, форму тощо).

Педагог організує розігрування діалогових ситуацій (роз­мова по телефону, зустріч, допомога тощо). Змістова спря­мованість сюжету заняття може бути визначена будь-якою життєвою ситуацією, наприклад, відвідування крамниці (ярмарку, виставки, базару), святкування дня народження, мандрівка, організація роботи ательє, служби спасіння "911", бюро знахідок, підготовка циркової вистави тощо.

Цей вид заняття має свої характерні особливості. По-перше, всі навчальні, розвивальні завдання виріпіуються у процесі розгортання сюжету, під час ігрової ситуації, тобто приховані від дітей, що дає змогу забезпечити високий рівень пізнавальної активності та інтересу протягом всього заняття. По-друге, характерною є логічна структура, що складається із вступної частини - входження у сюжет, визначення загальної мети руху (дій, пошуку тощо), розподілу обов'язків та ролей; основної частини - власне розгортання ігрового сюжету, виконання дітьми відповід­них дій; та прикінцевої частини, у якій обов'язковим елементом є післядія, обговорення підсумків гри, складан­ня карти, запису витрат, створення пам'ятного альбому чи щось інше. Сюжет передбачає застосування різних видів завдань, водночас дії дітей і вихователя у процесі виконання завдань не жорстко регламентовані, як у сценарному шоу-занятті. Сюжетне заняття вимагає облаштування середовища відповідно до задуму. Воно відбиває величезну внутрішню спільну роботу дітей і дорослих, не розраховану лише на зовнішній ефект. Сюжетне заняття має величезний розви-вальний ефект й водночас дарує дітям задоволення від спілкування, смислоутворюючої взаємодії. Проте вихователь не може планувати його часто.

Ігрове заняття також відрізняється своєю специфікою. Передусім зазначимо, що, незважаючи на безперечне, безу­мовне домінування ігрових елементів у заняттях як формі навчання дошкільників, більшість вихователів, коли йдеться




110

111


Алла Богуш, Наталія Гавриш

про використання гри в навчальному процесі, забуває про єдність, цілісність її структури: задуму, ролей, сюжету, правил, дій, підсумків тощо, підпорядковує гру вирішенню навчальних завдань. І тоді ігрове заняття може стати заняттям з використанням ігрових елементів. Заняття-гра може бути побудовано на основі певного сюжету - ігрового. Окрім ігрового сюжету, це заняття повинно мати всі інші ознаки гри: ігрові ролі, ігрові правила, ігрові дії, підведення підсумків гри. На відміну від попереднього виду, заняття-гра має тренінговий характер, діти вправляються у застосуванні тих чи тих способів дії, закріплюють, уточ­нюють чи поширюють одержані раніше знання. Якщо в сюжетному занятті вихователь виступає ключовою фі­гурою, то в занятті-грі його роль - диригувати грою, допо­магати дітям створювати та розгортати ігровий сюжет. Наведемо приклад організації такого заняття "Збори на острів". Спонукаючи дітей до обговорення у першій частині гри списку необхідних речей, вихователь не заперечував проти тих речей, які в ситуації життя на острові вбачалися зайвими (холодильник, ліжко, кашпо з кімнатною квіткою та інше). Пізніше, на наступних етапах гри діти самі зрозуміли свої помилки та виправили їх.

До третьої групи - занять, спрямованих на здійснення контрольно-оцінної діяльності, належать заняття-змаган-ня, заняття-шоу та ігрові заняття. Заняття-змагання не обов'язково має спортивний характер. Це можуть бути інтелектуальні змагання - турнір знавців чи вікторина з будь-якої галузі знань. Це може бути художній конкурс, виставка, учасники якої демонструють свої художні талан­ти. Зауважимо, що, враховуючи психологічні особливості дітей дошкільного віку, доцільність занять-змагань оче­видна лише стосовно старших дошкільників, причому саме процес презентації досягнень, а не результат повинен домінувати.

112


Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Останнім часом у дошкільних закладах набули особливої популярності заняття-шоу як вид підсумкового, зразково показового заняття. Цей вид занять легко розпізнати навіть уже за типом запису, який нагадує сценарій: ведуча, Баба Палашка, Дідусь, Весна, перша дитина, друга дитина, грибок-мухомор, лісовик тощо. Для кожного визначено слова, які необхідно промовити, щоб витримати загальну сюжетну лінію. Це заняття для гостей, діти на ньому -глядачі. Відтак, непередбачені дії дітей та інших учасників шоу не схвалюються, отже, відразу гаситься, випадковості виключаються. Кожному відведено своє місце й роль від початку.

Зазначимо, що заняття-шоу можна віднести до розряду розваг, оскільки воно насичене різноманітними сюрприз­ними моментами, концертними номерами. Подекуди в намаганні вразити глядачів, вихователі втрачають почуття міри, вносячи в репертуар заняття елементи дорослої культури. Таке заняття, дійсно, приносить дітям задово­лення, от тільки розвивальний ефект його надзвичайно низький, та і часу, і сил на його підготовку витрачається дуже багато. Заняття-шоу влаштовують під час презентації досвіду роботи, на жаль, саме цей вид занять обирає більшість вихователів для відкритих показів, адже на першому плані - сам педагог (його артистичні здібності, майстерність, привабливість, виразність), а не діти. Переваги такого заняття полягають у тому, що діти одержують яскраві емоційні, можливо, навіть естетичні враження. Недоліки - в тому, що мовленнєва, інтелектуаль­на активність дітей на такому занятті не передбачається, отже, про його розвивальний ефект говорити не доводиться. Таке заняття вимагає також тривалої підготовки та виснажливих репетицій, фізичних та матеріальних укладень.

Охарактеризуємо сучасне заняття за такою ознакою, як доцільність способу організації дітей. За способом



113

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям


організації заняття розподіляються на групові, чи супер-групові, тобто з усією групою дітей (традиційно такі за­няття називаються фронтальними), підгрупові (чисель­ність дітей на таких заняттях складає від 8 до 15 дітей), у сучасних умовах це переважно з половиною групи; інди-відуально-підгрупові (від 4 до 8 дітей) та індивідуальні (від 1 до 4-х). Співвіднесемо розглянуті вище види занять із запропонованою класифікацією. Звернемось до наступної схеми (див. рис. 3.7).













Типи занять за способом організації













і

групове










індивідуальне










■'







'

'







під групове










інтегроване







предметне







1

г










1










г




'




предметне







комплексне







'

і













На основі застосування дидактичного

матеріалу



.










■ ' І : ■

■ ,,: > ..:■



Рис. 9. Типи занять за способом організації дітей

Враховуючи вимоги до планування та організації освітнього процесу в дошкільних закладів освіти, кількість загально групових занять має бути значно зменшена. У традиційній практиці роботи дошкільних закладів згідно так званої сітки занять у старших групах їх не менше, ніж три-чотири на день. Ми вважаємо, що протягом дня достатньо планувати і провести одне групове заняття, одне підгрупове та одне індивідуальне заняття. Найдоцільнішим способом організації для інтегрованого чи комплексного

заняття є загальногруповий спосіб, оскільки вихователь застосовує різні види діяльності, що змінюють один одного, вживає різноманітні засоби, та за емоційною насиченістю таке заняття майже неможливо повторити двічі. Водночас більшість дітей вже опанувала ті чи ті способи дії, відчуває себе впевненіше і готова до більш самостійних дій під керівництвом педагога.

Щодо предметних, односпрямованих занять, то зазначимо, що, враховуючи дані психологічних, медичних та педагогічних досліджень, результати яких вказують на низький рівень розвитку психічних процесів у значного числа дошкільнят, розповсюдженість психічних порушень, і навіть патології, несформованість за різних причин навичок навчальної діяльності, характерну для багатьох дітей гіперактивність - з огляду на все це доцільніше пре­дметні заняття проводити підгрупами, оскільки в умовах зменшеної кількості дітей, вихователю легше організувати індивідуальну роботу, надати допомогу, скоригувати свої дії щодо змісту та структури заняття. 9

Щодо індивідуальних занять, то значна кількість вихо­вателів змішують поняття індивідуальна робота та індиві­дуальне заняття. На відміну від індивідуальної роботи, яка, по суті, є реактивною дією, тобто стосовно кожного окремого професійного випадку, які трапляються під час робочого дня безкінечно і вимагають відповідного реагуван­ня (Василько не вимовляє звук "К", Марійку слід навчити ініціювати свої дії, пропонувати себе в якості ігрового парт­нера, Оленку слід вправляти в умінні стримувати агресивні прояви тощо), індивідуальне заняття можна визначити як дію сплановану, як важливий елемент системи навчання, що є незмінним для усіх дітей групи. Його відрізняє більша свобода у виборі часових та просторових меж, тобто індивідуальне заняття може проводитись у будь-який зручний для вихователя і дітей час (прийом, прогулянка,


114

115


Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям


самостійна діяльність, вечірній час), що дає можливість максимально враховувати індивідуальні особливості та потреби кожної дитини (для «совенят», наприклад, най­більш доцільно проводити індивідуальні заняття у другій половині дня).

Ми схарактеризували найпоширеніші види занять, у методичній літературі їх представлено значно більше, що, з одного боку, свідчить про творче ставлення теоретиків та практиків до форм організації навчальної діяльності дошкільників, з іншої, - вносить плутанину у свідомість вихователів, ускладнює впровадження принципу інтегра­ції, який є одним з ключових принципів побудови освітньо­го процесу в сучасних дошкільних закладах.

До організації і проведення занять із ознайомлення дітей з довкіллям ставляться певні вимоги. Розглянемо їх. 1. Заняття із ознайомлення дітей із довкіллям вимага­ють серйозної підготовки вихователя. Необхідно напередодні дібрати відповідний наочний матеріал (картини, предмети, ілюстрації, речі тощо), якщо це спостереження чи екскур­сія за межі дошкільного закладу, то відвідати самій це місце, продумати, як будуть стояти діти, хто буде супроводжувати дітей, крім вихователя. Дібрати словесну наочність: опові­дання, вірші, загадки, приказки, продумати словникову роботу тощо.


  1. Взаємозв'язок програмних завдань із ознайомлення дітей з довкіллям з інших розділів програми і з розвитком мовлення (обов'язково збагачення, уточнення, активізація словника тощо), з ознайомлення дітей з природою, худож­ньою літературою, сенсорним вихованням тощо.

  2. Занурення дітей в активну пізнавальну діяльність, яка б стимулювала мисленнєві процеси (аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, умовисновки). Провідним прийомом стимулювання розумової активності дітей у довкіллі є запитання вихователя причинного

116

характеру (Чому? Для чого? Яким чином це сталося?) - та активні дії дітей у довкіллі. Загадування загадок, наявність проблемних ситуацій.



  1. Домінування на заняттях ігрових прийомів і методів навчання - серед них дидактичні ігри, вправи, рухливі ігри, хороводні ігри, ігрові ситуації.

  2. Невимушеність і розкутість дітей на занятті. Діти мо­жуть сидіти за столами на стільчиках (при розгляданні картин, предметів), стояти (під час спостережень та екскур­сій), вставати в разі потреби, якщо виконують якийсь вид праці.

  3. Емоційна насиченість заняття. Вихователь може ви­користати сюрпризні моменти, цікаві розповіді, загадки, прислів'я вірші, пісні, ігри, щоб викликати в дітей пози­тивний емоційний стан, радісний настрій.

  4. Наявність проблемних ситуацій, елементів дослідниць­кої діяльності щодо перетворення предметів і явищ дов­кілля (досліди з предметами харчування: сіль, баранина, цукор, крупа; вода, олія, молоко тощо), виготовлення страв, одягу лялькам, досліди з рослинами, природними явищами тощо.

  5. Інтегрована спрямованість занять. Вихователь пла­нує заняття таким чином, щоб інтегрувати різні види роботи однієї і тієї самої діяльності або різних методів, прийомів, технік виконання тієї самої діяльності, що буде сприяти засвоєнню дітьми повних прийомів діяльності.

  6. Комбінований характер занять із ознайомлення дітей з довкіллям вимагає від вихователя поєднання у його структурі різних видів діяльності для досягнення однієї мети (ігрова, предметна, музична, образотворча, дослідниць­ка) та різних педагогічних методик (дошкільної лінгво-дидактики, методики ознайомлення з довкіллям, природою тощо), об'єднаних єдиною сюжетною лінією.

У плані виховної роботи вихователь записує: розділ "Заняття з ознайомлення дітей із довкіллям". Тема заняття

117


Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям


відповідно до програми (наприклад "Мій рідний край"), назва заняття у поєднанні з провідним методом (наприклад "Бесіда про рідне місто"); Заняття (інтегроване, комбіно­ване); програмні завдання: розвивальні (на закріплення і засвоєння нового матеріалу), виховні, мовленнєві; матеріал до заняття.

Крім занять у дошкільному закладі існують й інші фор­ми організованого навчання, а саме: організоване навчання дітей у повсякденному житті; організаційні види занять за вибором дітей, де вони самі обирають як вид діяльності, так і матеріал, з яким працюють, і способи роботи з ним під ке­рівництвом педагога; дидактичні і рухливі ігри, що можуть використовуватись як самостійна форма навчання і як складова заняття; екскурсії і спостереження, що дозво­ляють безпосередньо ознайомити дітей з довкіллям за ме­жами дошкільного закладу; розваги, святкові ранки і ве­чори. Прикладом такого свята може слугувати план проведення сімейного свята-розваги у групі з теми "Дівча­тка, хлопчики та їхні батьки".

У плані представлено лише загальну канву сімейного свята. Кожний педагог може змінити запропонований план проведення частково чи цілком залежно від реальних умов.

1. Привітання хлопчиків, дівчаток і їхніх батьків.


Вступне слово організатора, пропозиція пограти в цікаву
гру: в житті нам часто ніколи грати, ми зайняті важливими
справами. Але сьогодні - зовсім інша справа.

2. Пропонується гра "Навпаки". Дорослі стануть дітьми,


хлопчики почнуть робити все те, що вміють дівчатка, а дів­
чатка на годинку стануть хлопчиками. Але передусім слід
визначити, хто такі хлопчики, дівчатка та дорослі.

- Поміркуйте, що треба зробити, щоб ці голови стали головами дівчинки, хлопчика і дорослої людини. Кожну

картинку можна запропонувати домалювати парі дітей. Під час виконання цього завдання педагог продовжує розмову з іншими дітьми:

- Хто такі дівчатка? Що ми про них знаємо? Чим вони


відрізняються від хлопчиків? Від дорослої жінки? Що мо­
жуть робити і люблять робити дівчатка?

Далі можна запропонувати дівчаткам виконати відому пісеньку, танок, можна провести гру-змагання, у якій дів­чатка продемонструють свої особливі вміння - у малювайні, музикуванні, вишивці, кулінарії тощо.

-Хто такі хлопчики? Чим вони відрізняються від дівчаток? Що подобається робити хлопчикам? У чому вони майстри? Хлопчики можуть виконати будь-яку "чоловічу" пісню, продемонструвати спортивні вправи, відгадати складні загадки; можна провести будь-яку спортивну гру-змагання, наприклад, перетягування канату чи бій на руках.

- Хто такі дорослі? Чим вони відрізняються від дітей?


Що вони вміють робити? Можна запропонувати батькам
виконати пісню самостійно чи разом із дітьми, краще б
таку, яку співають у родинах. Батьки багато чого можуть
зробити, а от грати, можливо, вони й розучилися. Можна
провести естафету з обручами, м'ячами.

-Танцювати красиво вони, напевне, також не вміють. Пропоную їх навчити танцювати "Вальс дружби" (танець у парах, які стоять у колі, з переходом).

-Тепер ми все знаємо про дівчаток, хлопчиків, дорос­лих. Давайте пограємо у гру "Навпаки". Діти промовляють чарівні слова за ведучим, двічі обертаються навколо себе. Давайте поглянемо, здійснилось чаклунство. Чи зможуть дорослі, як діти, наприклад, швидко вивчити вірш після двох повторів? Зможуть дівчатка провести машинку за вірьовочку і не збити прапорці? Чи зможуть хлопчики загорнути ляльку в пелюшку? Після виконання завдання діти знову промовляють чарівні слова, щоб знову стати тим, ким вони є. На завершення усі виконують разом пісню.


118

119


Алла Богуш, Наталія Гавриш

3.2.2. Гра-стратегія — інтерактивна форма навчання дошкільників

Гра-стратегія (ситуативна гра) - складна, багатопланова діяльність, що передбачає не тільки усвідомлення ігрового задуму, сюжетної лінії, а й певну послідовність спрямованих сукупних дій усіх учасників гри, з якими необхідно домо­витися, об'єднати зусилля, неодноразово визначитися в особистісному та колективному моральному й інтелектуаль­ному виборі. Стратегічна гра стає можливою за умови здат­ності її учасників передбачити можливі наслідки своїх дій, готовності до планування послідовних кроків, уміння визнавати помилки та вчасно корегувати їх, знаходити нестандартні способи розв'язання проблеми. Гра-стратегія має всі структурні компоненти гри: задум, ігрові ролі, відповідний сюжет, ігрові дії, результат гри. Передусім у 'її основу покладено інтригу, реальну проблему, визначено загальну мету, для реалізації якої й необхідно об'єднати спільні зусилля, обговорюючи всі подальші кроки. У процесі гри вихователь кілька разів ускладнює завдання, "чинить" перепони, які діти мають подолати. Гра-стратегія надає вихователям унікальну можливість спостерігати за процесом збагачення соціального досвіду дітей, їхніми ціннісними пріоритетами, особистісними проявами в зовсім не простих, наближених до реальних ситуаціях, має мож­ливість оцінити здатність кожної дитини до конструктивних рішень, самостійного вибору тощо. Проілюструємо це на прикладі методичних рекомендацій щодо проведення заняття у формі гри-стратегії "Купуємо речі" (книжки, іграшки, продукти тощо).



Мета: створити ситуацію необхідності самостійного вибору на основі визначення значущості предмета. Вправля-ти в умінні домовлятися, переконливо доводити власну думку іншим, терпляче сприймати позицію, що відрізняєть­ся від власної.

Методика ознайомлення дітей з довкіллям
Гру можна проводити на різноманітному матеріалі,
тобто діти можуть "купувати" книжки, іграшки для групи,
продукти на сніданок або вечерю для групи чи сім'ї, пода­
рунки на день народження тощо. Оскільки суть гри виявля­
ється у можливості вибору, то вихователю необхідно надати
дітям можливість вибору. Ускладнюють ситуацію вибору
обмежені «покупні» можливості дітей. Пояснимо це на
прикладі. ;

1. Етап орієнтації у завданні. На початку гри вихователь пропонує дітям зробити покупки. Для цього в банку треба взяти гроші. Грошима у грі слугують фішки, наприклад, жовтого кольору. Вихователь пояснює, що в банку є також більш крупні гроші - так, фішка синього кольору коштує 10 фішок жовтого кольору, а одна фішка червоного кольору коштує 5 фішок синього кольору. У крамниці також можна придбати товар за різними цінами: дорожче і дешевше. Проте, попереджує вихователь, треба дивитися не тільки на коштовність товару, а й на його значущість для самого покупця, запитати себе: "Чи мені це потрібне? Якщо це мені не потрібне, чи хочу я придбати це для моїх близьких або

знайомих?"

2. Етап ознайомлення з можливостями вибору. У зруч­ному місці вихователь розташовує "крамницю", яка може бути представлена предметними картками із зображенням предметів-товарів, іграшками та предметами, муляжами; для дітей, які вже вміють читати, назви товару можуть бути надруковані на окремих картках чи на дошці. Біля кожного товару є цінник із зображенням кольорової фішки або декількох фішок та цифри. Товар може коштувати, наприк­лад, три, п'ять жовтих фішок, або одну червону, дві сині фішки (їх можна обміняти в банку за певну кількість жовтих фішок). Розглядання "товару" супроводжується обговорен­ням його вартості, можливостей його застосування, вікової приналежності тощо.




120

121


Алла Вогуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям


3. Етап вибору. Роль банкіра та продавця бере на себе дорослий. Кожна дитина отримує у банкіра, наприклад, по сім (п'ять, десять) фішок жовтого кольору. Вихователь пропонує дітям самостійно оглянути товар та зробити вибір, що вони можуть та хочуть купити. Частина невпевнених у собі і несамостійних дітей не хоче брати на себе відповідальність за власний вибір, віддає "гроші" педагогу, товаришам, прагне об'єднатися з друзями, навіть відмовляється від гри: "Мені тут нічого не потрібно». Вихователю важливо підтримати таку дитину в момент вибору, запропонувати свою допомогу: "Хочеш, ми разом вирішимо, що ти будеш купувати».

Здебільшого частина дітей спочатку орієнтується лише на "хочу", потім починає розуміти, що бажання повинно збігатися з можливостями і починає шукати вихід із складного становища. Так поступово виникає складна, багатовекторна ситуація вибору: а) вибрати те, що коштує дешевше, але мені не потрібне. І то буде лише моя покупка; б) домовитися з іншими, об'єднати гроші і придбати коштовну й потрібну, цікаву річ. Проте вона буде належати всім; в) попросити у товаришів гроші, яких не вистачає на покупку; г) випросити, обміняти на щось фішки, яких не вистачає або навіть відняти. Дітям, які вирішили об'єднати свої кошти, треба домовитися, що вони будуть купувати. Адже разом зі збільшенням покупних можливостей, збільшується також варіативність вибору.

4. Етап підсумковий. Вихователь, не нав'язуючи дітям свого рішення, пропонує оцінити правильність вибору, переконатися, що була куплена потрібна річ. Нерідко діти саме на цьому етапі висловлюють бажання почати гру ще раз, жалкують за поспішним вибором, намагаються виправдати невдалий вибір, висловлюють бажання виправити помилки.

Методичні рекомендації до проведення заняття у формі гри-стратегїі "Пакуємо речі"

Мета: вчити дітей планувати власні дії, передбачаючи їх можливі наслідки, враховуючи зовнішні обставини, що можуть впливати на розвиток подій. Вправляти в умінні домовлятися, переконливо доводити власну думку, співпра­цювати з однолітками.

Варіантів сюжетної лінії може бути безліч: нас запроси­ли на свято новорічної ялинки до Києва; збираємося на риболовлю (зимову, літню) на вихідні; на одноденну прогулянку до лісу влітку; кататися на лижах у зимовому лісі на два дні. Залежно від обраної сюжетної лінії вихователь проводить підготовчу роботу з дітьми, в ході якої намагається допомогти дітям представити більш наочно, яскраво місце, до якого вони збираються, враху­вати всі можливі ситуації, з якими стикається людина у відповідних випадках. Наприклад, якщо йдеться про запрошення на свято до Києва, то педагог обговорює вимоги до одягу дітей на святі, пропонує продумати кожному не тільки свій костюм, а й те, як його краще довести, щоб не зім'яти, нагадує. Запрошення на свято передбачає подарун­ки для господарів, їх треба підготувати. їхати до Києва треба потягом, отже, у святковому вбранні не поїдеш, тобто необхідно передбачити також ситуацію подорожування. Причому вихователь спрямовує дітей на командний підхід, за умови якого кожен думає про всіх, розраховує не тільки на себе, а й на інших. На практичному етапі діти залюбки будуть вправлятися в акуратному складанні речей, домо­влятимуться про те, хто, які речі буде нести, за що відпові­дати. Окремий етап може складати вибір з декількох можли­вих варіантів святкового вбрання, прикрас для нього. Для цього педагог пропонує дітям розглянути ілютрації, малюнки, фотографії, на яких зображені елементи дитячого




122

123


Алла Богуш, Наталія Гавриш

спортивного, буденного, робочого, святкового одягу для різних пір року. Завдання можна ускладнити, запропо­нувавши дітям відобразити спільну тематику святкового одягу, наприклад, усі одягають костюми лісових звірів, але щоб вони не повторювались або обирають для усієї команди космічну тематику. У такому випадку діти можуть об'єдна­тися для придумування костюмів, їх зображення, вис­ловлювання пропозицій одне одному.

Гра-стратегія надає вихователям унікальну можливість спостерігати за процесом збагачення соціального досвіду дітей, їхніми ціннісними пріоритетами, особистісними проявами у зовсім не простих, наближених до реальних ситуаціях. Вихователь має можливість оцінити здатність кожної дитини до конструктивних рішень, самостійного вибору тощо. Аналіз результатів спостережень зумовлює подальші виховні дії педагога. І в цьому особлива корис­ність гри.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ:

1. Які засоби, на ваш погляд, є найефективнішими у
навчально-виховній роботі з ознайомлення з довкіллям?

2. У чому ви вбачаєте навчально-розвивальний


потенціал картини як засобу ознайомлення дітей з
довкіллям? з

3. Визначте етапи послідовного складання з дітьми


розумових карт.

  1. Дайте визначення інтегрованого заняття. Розкрийте його специфіку в порівнянні з предметним заняттям.

  2. Які види занять виокремлюють за дидактичними цілями?

  3. У чому полягає специфіка проведення індивідуальних занять з дошкільниками?

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:



  1. Складіть схему "Класифікація засобів ознайомлення дітей з довкіллям".

  2. Доберіть конспекти занять до кожного із запропоно­ваних видів - а) комплексне, навчально-пізнавальне, б) ін­тегроване, сюжетно-ігрове; в) предметне, навчально-ігрове.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Богуш А.М. Моє довкілля. Програма ознайомлення


дітей старшого дошкільного віку з довкіллям. - К: Шкіль­
ний світ, 2006.

2. Богуш А.М. Мовленнєвий компонент дошкільної


освіти. - Одеса: Ярослав, 2004.

  1. Гавриш Н.В. Сучасне заняття в дошкільному закладі: Начально-методичний посібник. - Луганськ: Альма-матер, 2007.

  2. Діти і соціум: Монографія / Заг. ред. А.М.Богуш. -Луганськ: Альма-матер, 2006.

  3. Поніманська ТІ. Дошкільна педагогіка: навчальний посібник для студентів ВНЗ. - К.: Академвидав, 2004.

124
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   24


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка