Методика ознайомлення дітей з предметним довкіллям



Сторінка3/24
Дата конвертації11.04.2016
Розмір4.57 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   24

36

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Пізнавальна діяльність, як і всіляка інша, має складну структуру: мету, завдання, мотив, спосіб виконання дії та операції, умови, оцінку і контроль.

Пізнавальна діяльність у дошкільному дитинстві скла­дається поступово та відбувається у двох напрямах: стихій­но, в різних формах життєдіяльності вона складає основ­ний її зміст та цілеспрямовано, у процесі спеціально орга­нізованого навчання. Цілеспрямоване навчання дошкіль­ників проходить кілька стадій свого становлення від пізнавально-ігрового -> пізнавально-ігрового з елементами навчання —> до пізнавально-навчального.

Поступовість становлення навчання у дошкільному віці зумовлюється загальним розвитком особистості дитини та розвитком і ускладненням інших-видів діяльності. Так, починаючи з раннього віку, набуття пізнавального досвіду відбувається шляхом експериментування, співставлення, порівняння, співвіднесення елементів спостережень, нама­гання їх інтерпретувати. Поступовий розвиток мовленнєвої діяльності не лише збагачує процес спілкування, а дає дитині можливість вербалізувати власні пізнавальні дії, що дозволяє діяти цілеспрямовано і організовано. Крім того, запитання, які виникають у процесі виконання завдань, дозволяють судити про наявність у дитини допитливості, (О.К.Дусавицький, О.О.Ліннік, В.І.Лозова та ін.). Розвиток інтелектуальних механізмів сприяє формуванню уявлень про зв'язки між предметами і явищами та придає пізна­вальній діяльності дитини цілеспрямованості. До кінця дошкільного дитинства відбувається формування якісно нового мислення, що передусім пов'язане з освоєнням розумових операцій, умінням заздалегідь планувати свої дії. Здатність до розмірковування сприяє встановленню причинно-наслідкових зв'язків, визначенню послідовності виконання операцій.

Завдяки розвитку свідомості формуються функції пла­нування і рефлексії. У молодшому дошкільному віці дитина

37


_____^___ - —


Алла Богуш, Наталія Гавриш

переважно діє за схемою "намірдія". Це означає, що внут­рішній і зовнішній світ дитини ставлять єдине ціле. Пове­дінка ж старших дошкільників доповнюється фазою інте­лектуального міркування. Намір проходить через "внутрішній фільтр", у якому відбувається розмірковування, співставлення, прогнозування. Таким чином схема розширюється: "намір -усвідомлення - дія".

Завдяки цілеспрямованому навчанню розширюється коло можливостей дитини, відбувається привласнення нею досвіду людства. Через діяльність діти набувають відповід­них умінь і навичок, які необхідні їм для подальшого навчан­ня і життя.

Одним із чинників пізнавальної діяльності є психічна активність дитини, яка надалі переходить у пізнавальну активність. Психічна активність визначається психолога­ми як потреба організму в пізнанні довкілля, суспільних відносин, потреба в пізнанні самого себе.

Пізнавальна активність - це стан готовності організму до пізнавальної діяльності, що передує діяльності та породжує її. Пізнавальна активність виступає у прагненні дитини будувати образ світу шляхом орієнтовно-дослідницької діяльності. Розвиток цієї активності - це збагачення кіль­кості об'єктів, на які вона спрямовується, та вдосконалення її регуляції.

Активність дітей у навчанні розглядається у педагогіці як дидактичний принцип, що вимагає від педагога такої організації навчального процесу, який би сприяв вихованню у дітей самостійності, ініціативності, креатив-ності, міцному засвоєнню знань, виробленню необхідних умінь і навичок, розвитку спостережливості, мислення і мовлення.1

Учені (А.В.Брушлінський, А.М.Матюшкін, С.Л.Рубін-штейн та ін.) визначають джерело розвитку пізнавальної активності як-от: пізнавальну потребу, яка, у свою чергу,

1 Богуш А.М. Діяльність. Активність. Мовлення. Дошкільна лінгводи-дактика. -Запоріжжя: Просвіта, 2000.

38

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

стимулюється низкою протиріч. Серед них: незбігання думки про предмет із самим предметом; невідповідність між висхідними умовами і вимогами завдання; невідповідність звичних способів дії, що використовуються особою, вимо­гам задачі; дві щільно пов'язані й водночас суперечливі тенденції розвитку невизначених знань у визначені, істинні та перетворення чітких знань у невизначені; незбігання екстраполяційних характеристик чуттєвих вражень з тими, що були реально одержані; суперечлива невідповід­ність реального й ідеального станів індивіда; здібність до самостійного виявлення суперечностей є свідченням актив­ної особистості, проявом її творчих потенцій. Означені протиріччя розв'язуються у процесі різних видів пізнаваль­ної діяльності.

Одним із видів пізнавальної діяльності є мовленнєва діяльність і спілкування (комунікативна діяльність). Мовлен­нєва діяльність може виступати як цілком самостійна діяльність зі специфічною мотивацією, її складовими є мовленнєві дії, що мають мету, підпорядковану загальній меті діяльності; мовленнєві операції, мовленнєвий акт, мовленнєві ситуації, що входять до інших не мовленнєвих ситуацій.

Навчально-мовленнєва пізнавальна діяльність — орга­нізований, цілеспрямований процес використання мови задля передавання та засвоєння суспільно-історичного дос­віду, оволодіння суспільними способами дій у сфері науко­вих понять, встановлення комунікацій та планування своїх дій. Навчально-мовленнєва пізнавальна діяльність дітей дошкільного віку складається з різноманітних видів гово­ріння (запитання, відповіді, розповіді, описи, переказ тощо) та слухання (слухання мовлення товариша, вихователя; слухання казки, оповідання, розповіді, грамзапису). У процесі навчально-мовленнєвої діяльності в дітей формуються мовленнєві навички і вміння, які обслуговують інші види пізна­вальної діяльності (художню, музичну, природничу тощо).

39

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям


Поряд з мовленнєвою діяльністю діти дошкільного віку задіяні і в спілкування як комунікативну діяльність. Спілкування супроводжує всі види діяльності людини. Лю­дина не може жити, працювати, задовольняти свої духовні потреби не спілкуючись з іншими людьми. Спілкування є одним із важливих факторів соціального розвитку дитини. Спілкування розглядається ученими як вид спільної діяльності людей, складної взаємодії, у процесі якої відбу­вається обмін думками, почуттями, переживаннями, спосо­бами поведінки, звичками; взаємне передавання один одному повідомлень, установлення контактів між людьми і група­ми, що включає у себе комунікацію (взаємодію), соціальну перцепцію.

О.О.Леонтьєв зазначає, що спілкування виступає у двох варіантах: а) предметно-орієнтованому, тобто здійснюється у сумісній не комунікативній діяльності, як генетично висхідний тип діяльності, воно обслуговує предметну діяль­ність; б) чисте спілкування, що не входить у спільну комуні­кативну діяльність.1 За його словами, "чисте" спілкування виступає самостійним видом діяльності і може бути со­ціально-орієнтованим. Спілкування як полікомпонентний утвір охоплює такі процеси: комунікацію (обмін інформа­цією), інтеракцію (зв'язки і впливи учасників), перцепцію (сприймання органами чуттів) (див. Рис. 1.1).

Спілкування


Інтеракція

Перцепція

Комунікація

Рис. 1.1. Структура спілкування



1 Леонтьев АА. Психология общения. - М.: "Смисл", 1997. - 254 с. 40

Спілкування визначається О.Леонтьєвим, як діяльність, що забезпечує усі інші види діяльності. Проте спілкування -відносно самостійна діяльність, яка має свої мотиви, мету, засоби, структуру. Діяльність спілкування - це використання мовленнєвої діяльності для здійснення соціальної або осо-бистісної взаємодії.

М.І.Лісіна визначає спілкування як провідний вид діяльності, що змінюється на різних вікових етапах. Дос­лідниця Н.Лепська виокремлює емоційний, фатичнии та предметно-змістовий аспекти спілкування та відзначає, що значення кожного з аспектів змінюється з розвитком. У ранньому віці, на відміну від дошкільного, превалюють емоційний та фактичний, і це є однією з провідних ха­рактеристик ситуативно-особистісного спілкування як ос­новної форми спілкування дитини з дорослим у першому півріччі першого року життя. Емоційне спілкування - це вираження емоцій дитиною та сприйняття нею емоційного забарвлення дій та мовлення дорослого. Воно є безпосереднім, бо обмін емоціями, відносини дитини та дорослого нічим не опосередковані і виступають у чистому вигляді. Емоційне спілкування - це первісний психічний зв'язок дитини з дорослим, який стимулює достигання мозкових систем, підвищує активність дитини та зумовлює розвиток усіх пізнавальних процесів

Потреба у спілкуванні - першопричина становлення мовлення, починаючи з ранніх етапів. Для дитини раннього віку ця потреба є самодостатньою цінністю. З розвитком, змінюється зміст та ускладнюється характер потреб дитини у спілкуванні, що зумовлюється зміною мотивів: від особистісного до ділового та пізнавального. Істотно змінюються форми спілкування дитини з дорослим: ситуативно-особистісне спілкування замінюється ситуативно-діловим, яке близько трьох років перетворюється у позаси-туативно-пізнавальне. Воно протікає на тлі практичної

41

Алла Вогуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям


діяльності дитини з дорослими (маніпулятивна, маніпуля-тивно-предметна, предметна).

Позаситуативно-пізнавальне спілкування - форма спіл­кування дитини з дорослим від 3 до 5 років, його метою є пізнання довкілля (природного, предметного, соціального), встановлення взаємозв'язків явищ у процесі співробітництва з дорослими в пізнавальній діяльності.

Позаситуативно-особистісне спілкування здійснюється у період з б до 7 років. Ця форма спілкування дитини з до­рослим спрямована на пізнання соціального світу, пізнання себе і взаємовідносин між людьми.

У дошкільному навчальному закладі щоденно в навчально-


виховному процесі здійснюється педагогічне спілкування
вихователя з дітьми. Педагогічне спілкування - це вплив
на дитину з допомогдю комунікативних засобів, спрямованих
на збільшення ефективності навчання, на встановлення
гуманних відносин між4 дітьми, на створення сприятливого
мікроклімату у групі. У процесі спілкування дитина
здійснює комунікативні акти, вступає у комунікативну
діяльність. /

Комунікативна діяльність - міжособистісний (соціальний) процес і вид соціальної діяльності, це механізм формування індивіда як соціальної особистості, пов'язаної з конкретним етносом, його культурою, історією, психологією, тобто специфікою світосприйняття, світобачення.1 Діти відчувають потребу в розвитку багатопланових зв'язків між собою, в організації особливих соціальних структур, що несуть певне навантаження як у дитячому соціумі, так і в дорослому світі, що найяскравіше виявляється, починаючи з молодшого шкільного віку - періоду активного формування самосвідомості зростаючої людини. Спілкування з одно­літками виявляється важливим "каналом інформації", за

якого діти дізнаються про багато необхідних речей, про які з певних причин не повідомляють дорослі. Саме через цей канал транслюється дитяча субкультура.

Спілкування з однолітками - це специфічний вид діяль­ності і міжособистісних відносин. У ході цього спілкування виробляються навички соціальної взаємодії, збільшується набір його соціальних ролей, розширюється уявлення про власну особистість. Результатом комунікативної діяльності дитини є сформованість у неї комунікативної компетенції.



Комунікативна компетенція випускника дошкільного закладу - це компетентність застосування мовних і немов-них засобів з метою комунікації, спілкування у конкретних соціально-побутових ситуаціях, уміння орієнтуватись у ситуації спілкування, ініціативність спілкування.

У процесі різних видів діяльності відбувається со­ціалізація особистості дитини дошкільника, тобто процес входження дитини в соціальне середовище, оволодіння нею уміннями і навичками практичної діяльності в довкіллі, засвоєння реально наявних взаємовідносин. Це процес засвоєння досвіду соціальних відносин.

Під соціалізацією особистості розуміють поступове розширення з набуттям індивідом соціального досвіду сфери спілкування і діяльності, як процес розвитку само­регуляції і становлення самосвідомості, активної життєвої позиції.1

Отже, діяльність виступає провідною умовою ефектив­ного пізнання дитиною довкілля (природного, предметного, соціального). У процесі різних видів діяльності відбуваєть­ся гармонійний розвиток дитини (інтелектуальний, мовлен­нєвий, фізичний, моральний, духовний, естетичний), входження її у соціум, соціалізація особистості.




1 Вацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. К.: "Академія", 2004. - С. 29.

1 Рапацепич Е.С. Педагогика. Большая современная знциклопедия. -Мн.: "Соврем. слово", 2005. - С. 543.


42

43

Алла Богуш, Наталія Гавриш

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ:

  1. Як Ви розумієте поняття "довкілля"? У чому полягає його розвивальний потенціал?

  2. У чому полягають виховні та пізнавальні завдання навчально-виховної роботи дошкільного закладу з ознайомлен­ня з довкіллям?

  3. Визначте особливості організації освітнього процесу в контексті префігуративної культури міжпоколінних від­носин.

  4. Які фактори впливають на процес соціалізації дітей дошкільного віку?

  5. Дайте визначення поняття "середовище". Що таке стимульоване і стихійне, нестимульоване середовище?

  6. Визначте складові дитячої субкультури.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:

  1. Складіть символічну модель середовища як фактора навчання, виховання й розвитку дошкільників.

  2. Підготуйте реферат з теми "Образ і нормативний статус дитини у традиційних культурах".

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

  1. Діти і соціум: Монографія / Заг. ред. А.М.Богуш. -Луганськ: Альма-матер, 2006. - 386 с.

  2. Мид М. Культура и мир детства: Избранньїе произве-дения. - М.: Наука, 1988. - 429 с.

  3. КонИ.С. Ребенок и общество: (Историко-зтнографическая перспектива) // Советская зтнография. -1987. - № 6. - С. 26-37.

44

Розділ 2. Зміст і форми ознайомлення дітей дошкільного віку з предметним довкіллям

2.1. Програмне забезпечення ознайомлення дітей з предметним довкіллям у дошкільному навчальному закладі

Зміст ознайомлення дітей з предметним довкіллям виз­начають загальнопедагогічні і тематичні програми навчання, розвитку і виховання дітей у дошкільному навчальному закладі. Кінцеві результати навчання подано в Базовому компоненті дошкільної освіти.

Метою Базового компонента дошкільної освіти є визна­чення вимог до змісту, рівня та обсягу дошкільної освіти, які є основою певного освітнього рівня, встановлення норм, які узгоджують інтереси дитини й потреби суспільства щодо освіченості особистості. Його призначення - узагаль­нити найкраще, що напрацьовано в науці та практиці останнім часом, уникнути перевантаження дитини частко­вими й випадковими знаннями, подбати про її різнобічний розвиток відповідно до віку, забезпечити кожній дитині не нижчий за мінімальний достатній рівень розвитку та соціальної адаптації.1

1 Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. - К.: "Дошкільне виховання", 1999.- С. 5.

45


Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям


Базовий компонент дошкільної освіти побудовано за сферами життєдіяльності дитини ("Природа", "Культура", "Люди", "Я сам"), зміст кожної із них містить два блоки: світосприймання - це знання і уявлення, якими повинна оволодіти дитина, і власне діяльність - це вміння дитини користуватися набутим досвідом у довкіллі, тобто її вміння і навички. Усі сфери життєдіяльності взаємопов'язані між собою і спрямовані на формування цілісної особистості.

Сфера "Природа" передбачає екологічне спрямування пізнавальної діяльності у природі, виховання цілісної осо­бистості, орієнтованої на відтворення екологічної культури суспільства; формування екологічної культури світорозуміння, позитивного емоційно-ціннісного ставлення дитини до природного довкілля, розвиток чуттєвої сфери, засвоєння знань та оволодіння практичними вміннями.

Компетентність у галузі "Природа планети Земля" складають відомості про природне довкілля як цілісний організм, у якому взаємодіють повітря, вода, ґрунт, рослини, тварини, люди в багатоманітності їх єдності, русі і мінливості.

Компетентність у галузі "Природа Космосу" становлять елементарні уявлення про зорі (Сонце), планети, і в тому числі, планету Земля, Місяць.1

Компетентність у предметному довкіллі передбачає сформованість у дітей уміння диференціювати предмети за їх функціональними ознаками; здатності орієнтуватись у розмаїтті предметів, класифікувати їх, здійснювати серіа-цію; розрізняти за розташуванням у просторі і за віддале­ністю, володіння навичками практичного життя, культурного споживання та елементарного виробництва продуктів праці.

Компетентність в ігровій діяльності визначається розвиненістю ігрових умінь дитини, здатністю використо­вувати адекватні групові атрибути та іграшки, сформова-ністю партнерства, рівнем засвоєння нею ігрових правил.



1 Там само. С. 15.

Компетентність у мистецькій діяльності визначається рівнем розвитку естетичного сприймання об'єктів та явищ, умінням працювати з різними матеріалами, використову­вати різні техніки, добирати відповідні засоби реалізації задуму, виявляти емоційно-ціннісне ставлення до предмет­ного довкілля.1

Сфера "Люди" об'єднує змістові лінії "Сім'я. Родина", "Інші люди", "Людство".

Компетентність у напрямі "Сім'я. Родина" передбачає комплекс знань дитини про сім'ю як осередок суспільства, особливості взаємин батьків, стосунки з братом і сестрою, бабусею і дідусем, сімейне буття, склад родин.

Компетентність у напрямі "Інші люди" передбачає уміння диференціювати людей за ознакою спорідненості, віку, статі, прихильності.

Компетентність у напрямі "Людство" передбачає комплекс уявлень дитини про державу, народи, нації, суспільство, людство як узагальнені категорії.1

Сфера "Я сам" передбачає формування компетентності про фізичне "Я": системи знань дошкільника про своє тіло як ціле, його живлення та загартування, гігієну тіла, здо­ров'я, безпеку, самоохорону, самозахист; розвиток еле­ментарних уявлень про себе як носія свідомості та само­свідомості; ставлення до себе як соціальної істоти.

Компетентність внутрішнього психічного світу станов­лять уявлення дошкільника про пізнавальну активність, світ почуттів, цілеспрямовану діяльність, освоєння "Я", адекватну самооцінку, домагання самовизнання, пси­хологічну стать, уявлення себе в часі - минулому, тепе­рішньому, майбутньому, ставлення до своїх прав і обов'язків.

Компетентність соціального "Я" становить уявлення дитини щодо сприймання себе в контексті відносин з іншими,

1 Там само.-С. 21.

2 Там само. - С. ЗО.


46

47

Алла Богуш, Наталія Гавриш

розвинена потреба в контактах з однолітками й дорослими, соціальні мотиви спільної діяльності.1

У змістовій лінії "Соціальне Я", у номінації "Соціаліза­ція" записано: "Уміє пристосовуватися до життя у нових соціальних умовах: усвідомлює свої нові функції, соціальні ролі; з розумінням ставиться до нового періоду свого життя, усвідомлює його значущість для власного розвитку. Орієнтується у нових умовах, знаходить точку докладання своїх зусиль, приймає умови, у яких доводиться існувати. Уміє розібратись у навколишніх обставинах, елементарно упорядкувати свої враження, самостійно зайняти себе, продемонструвати іншим свої вміння та здібності, виявити приязне ставлення до інших, звернутися про допомогу. Розуміє відмінності між існуванням у сім'ї і соціальній установі, орієнтується у перевагах обох соціальних інсти­тутів, виявляє інтерес, зацікавлене ставлення до життя у дитячому садку, школі. Орієнтується в основних мораль­них цінностях і вимогах, приймає їх, керується ними у своїх вчинках. Легко включається у життя групи, опановує типові для неї норми, здатна функціонувати, вміє від­стоювати власні інтереси. Усвідомлює добро і зло, може пояснити свої вчинки, схвалити або засудити їх. Уміє, за відсутності контролю, стимулювання та заохочення дітей відповідно до соціальних норм, не порушувати їх, виявляти почуття гідності. Має елементарне уявлення про зміст та відмінність понять "совісний" та "безсовісний" :.

Дитина-випускник дошкільного закладу повинна навчитись адекватно ставитися до асоціальних вчинків: "Розрізняє соціально схвалювану поведінку від не схвалю­ваної; пов'язує першу з позитивними, а другу - з негатив­ними оцінками авторитетних людей та відповідними наслідками для оточення самого винуватця. Знає причини,



1 Там само. - С. 38.

2 Там само.

48

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

що призводять до відхилень у соціальній поведінці. Розрізняє поняття "навмисно" і "випадково", керується в оцінці вчинків моральними нормами. Здатна до правило творчої і правило доцільної поведінки, впливає на поруш­ників правил співжиття, здатна опиратися спокусам, утри­мується від агресивності та руйнівних дій. Уміє владнати суперечку, знайти компроміс, передбачає наслідки своїх негативних дій, розуміє причини виникнення конфлікту, може висловити це, заспокоїти себе та іншого. У суперечці прагне відстояти істину, керується доцільністю. Може визнати свою провину, поступитися своїми власними інте­ресами заради загального благополуччя, має елементарні навички дипломатичної поведінки, знає слова пояснення, виправдання, вибачення"1.

У програмі "Малятко" ознайомлення дітей з предмет­ним довкіллям подано в розділі "Дитина і навколишній світ" за віковими групами: від першого року життя до сьомого.2

Тематика ознайомлення дітей з довкіллям за віковими групами подана в таблиці 2.1.



Таблиця 2.1.

Ознайомлення дітей з довкіллям у програмі "Малятко"



Група

Тематика

Результати

І Ісрша група

раннього


віку

"Моя сім'я", "Найближче оточення"

Діти виявляють бажання спілкуватися з батьками, членами сім'ї, іншими людьми; виявляють інтерес до довкілля, прагнення діяти з предметами, розуміють назви предметів довкілля, простих дій, прохання та вказівки дорослих; реагують на імена близьких людей, іграшок, дій.

1 Там само. - С. 51.

'■'■ Малятко. Програма виховання дітей дошкільного віку. -К., 1999.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   24


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка