Методика ознайомлення дітей з предметним довкіллям



Сторінка22/24
Дата конвертації11.04.2016
Розмір4.57 Mb.
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   24
тематичне заняття з теми "Вінок ук­раїнський символ". Наводимо конспект заняття (записа­ного в дошкільному закладі №308 м. Одеси) на цю тему.

Мета: ознайомити дітей з вінком - народним символом України, символічним значенням квітів та стрічок. Вихо­вувати національну гордість за історичне минуле українсь­кого народу.

Хід заняття: Сидить бабуся біля хати і вишиває руш­ник. Заходять діти, вітаються. Бабуся: - Добрий день, ярики-дошколярики.

'"Дошкільневиховання". 1991. -№8. 372

Діти: — Ми прийшли до тебе знову. Що ти нам розповіси?

Бабуся: — Сідайте, дітки. Ось у мене є чудова скриня. Вона відчиняється тоді, коли ви правильно назвете предме­ти українського одягу.

Діти відповідають (сорочка, плахта, корсет, фартух, пояс, свитка, чобітки).

Бабуся: — Правильно. А ну, скриня, відчиняйся (Із ве­ликої скрині виходять діти в українському одязі. Співають пісню "Катерина і Василь").

Бабуся: — Проходьте, діти, сідайте.

Сядемо в рядочок, сплетемо віночок,

Квіточка до квіточки, як і ми ось, діточки (виймає вінок із скрині).

— Вінок оберігає людину, він лікар для тіла. Надягали


його в Україні дівчатка тільки у свята. Усі квіти у вінку
мають своє значення. В українському вінку головні квіти -
безсмертник і деревій, а всього 12 квіточок і рослин віноч­
ку. Щоб квіти зберігали свій колір, їх намочували в соку
рослин.

Бабуся дістає зі скрині вінок із барвінку: Хрещатий барвінок - зелена земля, ця квітка блакитна - символ життя.

— А ще я вам розповім казку про трьох сестер, які сла­
вилися своєю красою та добротою, а ще вміли добре ліку­
вати людей.

Бабуся розповідає дітям легенду про мальву, півонію та рожу. Діти танцюють танок із віночками.

Бабуся пропонує дітям розглянути квіти, що у віночку: — Та погляньте, який гарний! Скільки на ньому стрічок! Віночку, усміхнись і дітям покажись!

Стрічка на віночку для того, щоб ховати волосся від по­ганих очей. Кожна стрічка, як і квітка, має своє значення: малинова стрічка дарує людям здоров'я; коричнева -символ землі, дарунки матінки-землі; жовта - це усмішка

373

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям


сонця, колосочок з поля; світло зелена - життя; синя - вода, небо; фіалкова - світанок або довір'я; рожева - символ дос­татку, врожаю; червона - символ любові, а ще пролита кров наших дідів на рідній землі; червона і біла - то печаль і пам'ять.

Прислів'я про вінок: "Гарний вінок - краса дівчини"; "У віночку калина - добра і гарна дівчина"; "Хто вміє віночок плести, той вміє життя любити"; "Який віночок, такий і голосочок"; "Як віночок сплели, танцювати почали".

Важливим засобом ознайомлення дітей із національ­ними символами України є свята і розваги, вони допома­гають духовному зростанню, розквіту людини. Одним з таким свят може бути свято "Закосичення"1, присвячене старовинному народному обряду, ніжному, урочистому, дуже важливому для духовного розквіту кожної дівчинки шести-семи років.

Напередодні дітям розповідають про історію і значення цього свята: із закосиченням починався новий етап у житті дівчинки, вона ставала помічницею у господарстві, їй до­віряли будь-яку роботу, й туго заплетені коси були ознакою того, що дівчинка вже подорослішала, бо заплетене в коси волосся не заважало їй у роботі. З дітьми проводять бесіду про те, яку дівчинку можна вважати дорослою, чим вона відрізняється від малої, які в неї з'являються обов'язки. На музичних заняттях діти повторюють знайомі та розучують нові українські пісні, танки, вихователі готують з малень­кими артистами кілька інсценізацій про дівочі забави, спілкування хлопчиків та дівчаток, розучують вірші та жарти. Окремо проводиться зустріч з батьками, переважно матусями. їм пояснюють суть обряду, радять, як має ро­дина підготуватися до свята, щоб дівчинка відчула піднесе­ність, урочистість події. До цього свята залу прикрашають різнокольоровими кульками, віночками, рушниками, кві-



1 Гавриш Н. Живі народні традиції. Свято-розвага "Закосичення" // Дошкільне виховання. - 1999. - №6. - С. 6-7.

тами, влаштовують виставку художніх робіт вихованців. Дівчатка за традицією вдягають національне вбрання (спід­ничку, вишиванку, намисто, їхні голівки прикрашають віночками). У кожної дівчинки може бути звичайна сучасна зачіска, але перед святом у розпущене волосся обов'язково зав'язують шовкову чи атласну стрічку, якою пізніше і підв'яжуть кіску.

Свято складається з трьох частин. Перша частина умовно називається "Іспит". У ній виявляється готовність дівчинки до дорослого життя. У цій частині свята передба­чаються конкурси, завдання, пісні, танки. Друга - власне "Обряд" - урочисте закосичення. Крім вихователів і дівча­ток, у ньому беруть участь мами, які і вплітають дівчинці у волосся стрічку, благословляючи на довге і щасливе життя. Третя частина - "Святкування" - вітання з важливою по­дією, ігри хлопчиків, дівчаток, пісні, хороводи, танки, ін­сценізації, читання віршів, вручення подарунків, а напри­кінці - пригощання.

Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців - клен, у росіян - берізка, а в нас - верба й калина. Правду каже прислів'я: "Без верби і калини нема України".

З давніх-давен наш народ опоетизував цю рослину, оспівував її у піснях. Збиткування над нею вкривало людину ганьбою. Коли чоловік будував хату, то обов'язково висаджував калину, щоб восени, вставляючи подвійні вікна, можна було покласти між шибками червоні кетяги.

Ми вже звикли до порівнянь "дівчина, як калина", "гнучка, як верба". Здається, верба - звичайне дерево, а скільки з ним пов'язано цікавих історій і легенд. Вона стала своєрідним народним символом. Хто з вас не відчував радості від перших котиків, які зрізують на вербну неділю, після чого діти, б'ючи легенько один одного по спині, приповідали: "Не я б'ю, верба б'є, віднині за тиждень Ве­ликдень". Верба завжди символізувала рідну домівку, близь­ких людей.




374

375


Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям


Вихователь знайомить дітей з рослинним світом народ­них символів, а потім влаштовують національне свято "Червона калина".

Хліб і рушник - одвічні людські символи. Хліб-сіль на вишитому рушникові - то висока ознака гостинності укра­їнського народу. Рушник на стіні - це невід'ємний символ хатнього інтер'єру, в Україні не було жодної оселі, яку б вони не прикрашали. Гарно оздоблений рушник висів біля порога на кілочку в кожній сільській хаті, ним витирали руки і посуд, накривали діжу з тістом, спечені паляниці, діжу після випікання хліба, з ним ходили доїти корову.

Рушником ушановували появу немовляти в родині, одружували дітей, зустрічали рідних і гостей, проводжали людину в останню путь, відряджали в далеку дорогу бать­ка, сина, чоловіка й коханого. Не диво, що пісні П.Май-бороди на слова А.Малишка "Пісня про рушник" судилося довге життя.

У різних регіонах України рушник називали по-різному, залежно від його призначення. Рушник для утирання рук і обличчя - утирач, для посуду, стола й лави - стирач, сти­рок, для пов'язування сватів - плечовий. Відповідно до призначення рушники виготовляли з різних ниток. Утирачі й стирачі ткали із цупких ниток. Покутники, подарункові, плечові - з тонкого білого полотна. Жінки ткали рушники в жіночі дні - середу, п'ятницю або суботу. Перший витка­ний рушник призначався для гостей. Він завжди висів на видному місці. Господиня у знак поваги до гостя давала йому рушник на плече чи в руки, брала кухлик із водою і люб'язно пропонувала вимити руки. При зведенні житла рушниками застеляли підвалини, піднімали сволоки. У перший день огляду озимини йшли в поле гуртом або цілим родом. Попереду - батько з хлібом-сіллю на рушнику, мати несла в кошику різне частування. На зеленому полі стелили рушник, викладали на нього їжу, пригощалися. Обряд за-

376

кінчувався дівочим хороводом, піснями. Так само робили в перший день оранки, сівби, жнив.



Традиційно в Україні в кожній сім'ї був і свій сімейний, родинний рушник, надзвичайно барвистий: тут поєднують­ся жовті, оранжеві, рожеві, червоно-малинові, світло-темно-зелені, коричневі, чорні, голубі, ніжно-фіалкові кольори. Візерунки своєрідні. Це може бути горщик, з якого наче виростає квіткове деревце. Тут можна побачити маки, троянди, чорнобривці, мальви, калину, майори, лілеї, лісові дзвіночки, любисток, барвінок тощо. Або: на гілочках сидять двоє пташечок-голубків, дивляться одне одному в очі.

Рушники в кожному регіоні України специфічні, відмін­ні від інших. У вишиваних рушниках Київщини, Черні­гівщини переважає рослинний візерунок у вигляді вазона. На Поділлі - геометричні та геометризовані рушники з малюнками жіночих фігурок, пташок, тварин, вишиті гладдю, на Волині - хрестиком, геометричний орнамент. На Поліссі у вишиваних рушниках переважають червоний та чорний кольори, на Закарпатті, Буковині, Галичині - бар­висті відтінки, на Полтавщині - сині, червоні, чорні.

На заняттях з ознайомлення з довкіллям дітей знайом­лять спочатку з рушниками свого регіону як вишиваними, так і тканими. Звертають увагу на кольорову гаму, орна­мент, візерунки, розповідають, де і з якою метою вико­ристовують рушники. Під час занять доцільно використо­вувати інсценізацію уривків оповідання О.Волосюк "Рушники-веселинки"1.

Наприклад, дідусь показує дітям рушник, вишитий різ­нокольоровими смужечками, пояснює: "Червона смуга означала: нехай подорожньому завжди світить сонечко, і люди нехай зігріють мандрівника, якщо він попроситься на ніч, нагодують його. Зелена барва провіщала зустріч із добрими людьми, добрі покупки на базарі. Коричнева смуга

'"Дошкільневиховання", 1991. -№7. -С. 26-27.

377


Алла Богуш, Наталія Гавриш

означала щасливу дорогу, з чистим небом і ясним сонцем. Тому поряд з нею вишивали синю стежечку й біля синьої -жовту. А ще жовта смужечка була символом здоров'я, удачі".

Дідусь, що "приходить" до дітей постійно в гості на за­няття, іншим разом оповідає дітям, що є рушнички для дівчаток-дошкільняток і називають їх рушничками-рося-ночками. На таких рушничках вишивали стежечкою цвіт яблуні і вишні, нижче - ромашки й незабудки, а між ними - дрібненькі листочки барвінку і вишеньки.

Рушнички для хлопчиків, яриків-дошколяриків, нази­вали грайликами. На них теж стежкою посередині вишива­ли чорнобривці, збоку - волошки і синій барвінок, а між ними - листячко дуба. Ще вишивали листя любистку й вусики хмелю.

Поступово дітей знайомлять із рушниками інших регіонів України. Серію таких занять доцільно провести в кімнаті "Музей українського села". А в кінці року влаштувати вис­тавку українських рушників, у якій візьмуть участь і батьки дітей. Вони можуть спеціально вишити рушники для таких виставок.

Під час занять вихователі використовують записи пі­сень про рушник, вірші, загадки, прислів'я, наприклад, такі: "Хата без рушників - родина без дітей", "Рушник на кілочку -хата у віночку", "Не лінуйся, дівонько, рушник вишивати -буде чим гостей шанувати".

Отже, народна символіка - це історія життя українсь­кого народу, відображення його національної свідомості, національної психології.

8.3. Формування у дітей основ економічної культури

Сучасну дитину вже з перших років життя оточує еко­номічне середовище, наповнене різноманітними економіч-

378

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

гнім її поняттями та процесами. Безумовно, що розглянутий процес економічної соціалізації ширший порівняно з про­цесом економічного виховання. Але в більшості випадків дуже важко простежити за тим, що засвоює дитина у про­цесі спілкування з однолітками, перегляду телебачення, зі спостереження за діяльністю дорослих, та встановити від­повідність такої інформації морально-етичним нормам суспільства. Саме тому важливо сформувати в дітей дош­кільного віку елементарний економічний досвід, що стане базою для подальшої успішної економічної соціалізації та економічного виховання.

Сучасні соціально-економічні відносини в суспільстві спонукають дитину досить рано знайомитися з проблемами сімейної "дорослої" економіки. Відтак, виникає необхідність організовано залучати дітей уже в дошкільному закладі до засвоєння основ економіки, пропедевтики економічної грамотності. Дослідження учених (Н.Г.Грама, Г.І.Григоренко, Р.С.Жадан, Є.О.Курак, Ю.М. Лелюк, А.В.Сазонова, А.А.Смо-ленцева, Г.Д.Шатова та ін.) довели, що дітям дошкільного віку доступне розуміння окремих економічних понять, якщо економічну освіту поєднувати з трудовим, моральним і розумовим вихованням, спрямовуючи її насамперед на формування розумних потреб дитини.

Економічне виховання - це організована педагогічна діяльність, спеціально створена система роботи, спрямова­на на формування у дітей екологічної свідомості. Економічна освіта - це формування у дітей елементарних економічних уявлень, знань, умінь, і навичок щодо процесів вироблення, розподілу, обміну і споживання предметів довкілля, необ­хідних для участі особистості в усіх видах діяльності.

Економічне виховання - це цілеспрямований процес взаємодії дорослого та дитини, орієнтований на засвоєння доступних віку елементарних економічних понять, форму­вання моральних почуттів та морально-економічних якостей,

379



*


Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям


необхідних для успішної економічної діяльності, розвитку інтересу до економічної сфери життя, формування навичок соціально-економічної поведінки.

Зазначимо, що економічне виховання дошкільників є складовою безперервного процесу економічного виховання особистості. Отже, мета, завдання та засоби економічного виховання дошкільників та економічного виховання взагалі збігаються. Оскільки економічне виховання дітей дошкільного віку не відокремлювалося в окрему галузь педагогіки, вважаємо за необхідне принаймні побіжно оглянути особливості процесу економічного виховання школярів.

Економічне виховання розглядається сучасними нау­ковцями як один з важливих компонентів соціалізації дитини - економічної соціалізації, складовими якої є елементарні економічні знання, сформовані способи поведінки, а також особистісні утворення, які ми визначаємо необхідними для успішної економічної діяльності. Економічна соціалізація -це об'єктивний процес засвоєння індивідом економічних поглядів, зразків економічного поводження, освоєння со­ціальних ролей, навичок, цінностей, пристосування осо­бистості до соціальних норм.

У широкому розумінні економічну соціалізацію можна розглядати як процес становлення економічного мислення, у тому числі процес інтеріоризації нової реальності, що включає пізнання економічної дійсності, засвоєння еконо­мічних знань, формування навичок економічного поводжен­ня й реалізація їх у реальній дійсності. Метою економічної соціалізації є вироблення адекватних і гармонійних уяв­лень з економічної сфери життєдіяльності, знання основних економічних категорій, розвиток елементарних навичок економічного поводження. Мета й завдання економічної соціалізації багато в чому збігаються з метою й завданнями економічного виховання, оскільки вона здійснюється з ви-

користанням тих самих засобів і методів впливу на еконо­мічну свідомість.

Економічне виховання та економічна освіта є основою економічної грамоти та економічної грамотності. Еконо­мічна грамота буде різною залежно від виробничої чи невиробничої сфери діяльності. Економічна грамота дітей дошкільного віку належить до невиробничої сфери, тобто це особистості, які не беруть участі у виробленні матеріаль­них цінностей. Отже, економічна грамота особистості невиробничої сфери - це сукупність засобів навчання, спря­мованих на вироблення у дітей уміння створювати, вико­нувати задум на відповідних вікових рівнях, переходити від задумів до моделей втілення тих задумів у практику, а також від практики втілення до нових задумів і переходу до моделей (планів). Економічна грамота найтісніше пов'яза­на з логікою мислення і прогнозування або передбаченням результату.1 Економічна грамота повинна набуватися непе­рервно і переходити у грамотність особистості як необхід­ність і умову відображення рівня суспільного поступу дер­жави.

Економічна грамотність - це засвоєння предметних знань, умінь і практичних навичок, необхідних людині як осо­бистості в її суспільно-господарчій діяльності. Рівень економічної грамотності залежить від вікових можливос­тей людини в діяльнісній сфері. Економічна грамотність це сукупність знань, умінь, навичок, ціннісних орієнтацій, поведінки, пов'язаних з процесом перетворення їх осо­бистістю у свою внутрішню потребу, що виступає необхідним чинником у соціально-господарчій її життєдіяльності2.

Економічна грамотність - це знання законів, умов, спо­собів і технологій діяльності в поєднанні з міцними навич-



1 Грама Н.Г. Професійна підготовка педагога-вихователя дошкільного
закладу до економічного виховання дітей. - Одеса, 2002. - С. 114.

2 Там само. - С. 144.


380

381


Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям


ками користування ними в практичній діяльності. Для рівня вікових категорій і сфер діяльності встановлюються критерії грамотності. Згідно критеріїв розрізняють еле­ментарне поняття економічної грамотності навчання як уміння раціонально виконувати нескладні процеси еконо­мічної діяльності самостійно або під контролем1.

У дітей дошкільного віку формують елементарні еконо­мічні уявлення, які подекуди в педагогічній літературі називають "родинною економікою" або "мікроекономікою". Отже, формування у дошкільників елементарної економіч­ної грамотності повинно відбуватися на пропедевтичному, до економічному рівні.

Пропедевтичний курс економічної освіти передбачає ознайомлення дітей з первинними економічними потребами (у житлі, їжі, одязі, безпеці і здорової і т. ін.), видами ресурсів і їх обмеженістю, товарами і видами послуг, грошима, сімейним бюджетом, проблемою вибору. А також ознайомлення дітей з найбільш уживаними економічними поняттями. А саме:

1-а група: обмін, розподіл, споживання, попит, пропо­зиція, вироблення (виробництво):

споживання - форма використання продукту, створю­ваного пропозицією;

пропозиція - спосіб задоволення виробника й спожи­вача через попит;

попит - форма соціального замовлення на продукт і його рух через розподіл;

розподіл - сума всіх пропозицій задоволення попиту і забезпечення оптимального зв'язку між виробленням і спо­живанням;

вироблення - процес створення матеріальних предме­тів, матеріальних благ для користування або споживання;

1 Там само. - С. 145. 382

П-а група: гроші, товар.

Ш-я група: ціна, вартість, цінність.

ІУ-а група: економія, раціональність, час.

У-а група: моделювання процесів, економічні технології:

зв'язок - необхідність руху виробленого продукту;

обмін - обов'язкова наявність об'єкта і суб'єкта, процес руху предмета обігу1.

Зауважимо, що у варіативних програмах навчання і ви­ховання дітей у дошкільному закладі ("Дитина" і "Малят­ко") відсутній розділ "Економічне виховання дітей", хоч ок­ремі завдання з економічної освіти зустрічаються в інших розділах програм.

У програмі "Дитина в дошкільні роки" для дітей стар­шого дошкільного віку подано розділ "Економічна освіта". Наводимо зміст програми і показників економічної компетенції дітей за цією програмою.

Створення фонду "Хочу":

Пояснити, що економіка - це мистецтво ведення домашнього господарства. Дати уявлення про різні потреби людини, які задовольняються з допомогою товарів. Обґрунтувати на життєвих прикладах необхідність постійно робити вибір. Навчити дітей відрізняти покупця від продавця, простий обмін "товар на товар" від "товар на гроші". Розвинути на­вички дітей спостерігати за природою, поведінкою людей, їхнею працею, потім робити порівняння "природа та "чис­тота і здоров'я", "бажання людей та можливість їхнього здійснення", "домашня робота та праця на виробництві", "недбайливий та економний", "твоє, моє, наше" тощо та вміти їх пояснювати.

Зацікавити дітей у пошуку економічних явищ у знайо­мих життєвих ситуаціях, у пригодах улюблених героїв казок, віршів, мультфільмів. Навчити дітей робити свої



1 Грама Н.Г. Професійна підготовка педагога-вихователя дошкільного закладу до економічного виховання дітей. - Одеса, 2002. - С. 150-151.

383


Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям


маленькі економічні відкриття, щоб відчували радість успіху. Сформувати в дитини економічну культуру. Вихо­вувати любов до природи, праці, людей, своєї домівки, країни. Готувати дітей до життя в умовах ринкової еконо­міки, навчати долати труднощі.

Створення фонду "Можу":

Може організовувати різноманітні казкові економічні пригоди з улюбленими героями, ділові дитячі ігри "Я -споживач", "Я - виробник", "Маленькі господарі" тощо, економічні спектаклі та конкурси, екскурсії на природу, до крамниці. Розпитує батьків про потреби, працю, ставлення до людей тощо. Допомагає робити поробку, добирає мате­ріал до занять. Виявляє зацікавленість до нових економіч­них знань. Поступово розуміє необхідність ощадливого ставлення до речей іграшок, книжок, грошей; турбується про рідних, друзів, довкілля; поважає будь-яку працю; практичні та розумні дії та рішення. Знайомиться під час читання казок, народних прислів'їв, загадок із економіч­ними категоріями "бажання", "потреби", "вибір", "товар", "торгівля", "праця", "професія", "економність", "майстер­ність", "гроші", "вигода" тощо.

Показники компетенції дитини:

Знає: у простому викладі економічні поняття: потреби, природні ресурси, товари, послуги, обмеженість, вибір, спо­живач, виробник, гроші, обмін, торгівля, покупка;


  • про необхідність кожної людини трудитися вдома і на роботі;

  • що природу треба берегти і збільшувати її багатство;

  • що гроші допомагають людям робити обмін і приско­рюють торгівлю;

  • чому людина повинна здійснювати вибір;

  • про професії, які є на виробництві;




  • на які види поділяються товари та послуги. Вміє:

  • пояснити, що таке потреби, бажання;




  • навести приклади товару та послуги:

  • називати різні професії:

  • здійснити просту покупку в крамниці;

  • розповісти про необхідність грошей;

  • змайструвати поробку;

  • ощадливо і хазяйновито поводитись у дошкільному закладі, вдома, на вулиці, в оточенні природи;

  • розібратись у конкретній ситуації, оцінити її та зро­бити правильний вибір;

  • оцінювати свої вчинки та бути ввічливим із дітьми та дорослими.

Розуміє:

  • що людина повинна постійно робити вибір: яку річ купувати, скільки ресурсів використовувати, як розподіли­ти продукти, яку роботу зробити тощо;

  • що вигідно бути економним, працьовитим, діловим, добрим, ввічливим, уважним;

  • що природа дарує людям красу, здоров'я, природні ресурси і її необхідно оберігати, турбуватися, підтриму­вати;

  • що треба завжди допомагати людям1.

Отже, кінцевим результатом економічної освіти дітей є формування у них

1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   24


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка