Методика ознайомлення дітей з предметним довкіллям



Сторінка20/24
Дата конвертації11.04.2016
Розмір4.57 Mb.
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   24
«^

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям


  • Добрий день, урок! І давай тут же попрощаємося...

  • Урок, тебе потрібно відправити на заслужену пенсію...

  • Урок, ти мій мучителю, ти мій поганий иш, мій зіп­сований день;

  • Мені тебе шкода, урок, ти жертва вчителів, ти для вчителя, а не для нас, учнів"1.

Чому таке ставлення до уроку в сучасній школі? На думку Ш.О.Амонашвілі, урок прямує за знаннями, вміннями і навичками, для уроку не існують діти, дитина, всі вони для нього лише учні, обов'язок яких учитися. Отже, проігно­ровані діти, без яких ні школа, ні урок просто не можуть існувати; проігнорована цілісність педагогічного процесу. Порятунок сучасних навчальних закладів Ш.О.Амонашвілі вбачає у реалізації виокремлених ним принципів гуманної педагогіки. З-поміж них:

  • Дитина пізнає і засвоює істинно людське: правдиве, справедливе, наукове, моральне, добре, корисне.

  • Дитина пізнає себе як людину: таку, що створена для людей (минулих, сучасних, майбутніх), для себе, для При­роди, для добрих людських справ, творчості, олюднення життя.

Виявляє свою індивідуальність: єдину, неповторну, з особливою місією від Природи.

  • Віднаходить громадський простір для розвитку своєї істинної природи: олюднені умови і людське схвалення сприяє гармонійному розвитку задатків, здібностей, талан­тів, усього того, що їй подарувала природа.

  • Інтереси дитини збігаються із загальнолюдськими інтересами: знаннями, культурою, наукою, моральністю, духовністю, релігією, етикою і естетикою, світоглядом тощо;

Запобігання джерел, що спроможні спровокувати дитину на асоціальні прояви: грубість, ураження її осо­бистості і достоїнств, авторитаризм, несправедливість, матеріальні злидні тощо2.

1Амонашвили ПІЛ. Размьішления о гуманной педагогике. - С. 196. 2 Там само. - С. 191-102/"04

Як бачимо, це принципи, які вже у своєму змісті несуть комфортне відчуття дітьми на уроці.

Звернемося до книги академіка О.Я.Савченко "Сучасний урок у початкових класах". Автор уважає, що підняти ефе­ктивність сучасного уроку (а також заняття у дошкільному закладі) можливо шляхом гуманізації взаємовідносин у дитячому колективі, задоволенні актуальних потреб дити­ни (особливо в особистому спілкуванні педагогом і дітьми, у використанні ігрових ситуацій, ситуацій успіху, стиму­люванні самооцінки, саморозвитку"1. За словами О.Я.Сав­ченко, стрижнем уроку (заняття) повинно стати особистісно-орієнтоване спілкування. Його мета - врахування не тільки актуальних потреб дітей певного віку, а й "найголовніша відповідність спілкування розмаїттю індивідуальностей кожного колективу2.

Саме за такої комфортної умови стає можливим виконання навчального "надзавдання" уроку - інтелектуального розвитку дитини, розвитку її мислення, формування умінь аналізувати, узагальнювати, конкретизувати, будувати гіпотези, доводити їх тощо. Саме за таких умов початкова школа може бути школою мислення, перехідним містком до наступної сходинки комфортності - школи людяності і довіри. Шкільну сходинку отроцтва Василь Сухомлинський образно назвав "від світу речей до світу ідей"3, світу людяності, щоб, піднімаючись сходинками громадянського життя, дитина мисленнєво, подумки оглядала світ, засвоювала і розуміла сутність мо­рально-етичних відносин і адекватно їх засвоювала, щоб у неї, за його словами, сформувалася "гармонія між знаннями й моральністю", її людяністю. Реалізація означеного завдання можлива лише за наявності довіри дітей до педагога і педа­гога до дітей.



1СавченкооЛ. Сучасний урок у початкових класах. -К.: Магістр, 1997. -С. 5.

2 Там само. -С. 138.

3 Сухомлинський В.О. Т.З. - С. 433.


332

333


Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям


Реалізація гуманістичних принципів організації жит­тєдіяльності особистості упродовж першого і другого ди­тинства сприятиме збереженню унікальності, своєрідності і самобутності кожного з них, допоможе уникнути дискомфортності дитини при переході в нову соціальну ситуацію розвитку. В.В.Зеньковський писав: "Дитинство повинно поступитись іншим фазам у розвитку людини. Натомість саме тому найважливішим для нас є те, щоб кожна дитина пережила своє дитинство, як "золотий час життя". Поезія дитинства не повторюється, не повторюєть­ся і та свобода психічного розвитку, що дає можливість кожній дитині знайти свою індивідуальність, подаровану їй дитинством. Саме тому ми повинні зробити все можливе, щоб діти пережили нормально своє дитинство. Таким по­винно бути першочергове завдання нашого сьогодення, якщо воно насправді хоче бути "віком дитини"1. Актуаль­ність цих слів сьогодні є незаперечною.

Дороговказом до сходження Дитини сходинками ком­фортності від Немовляти в царині сім'ї до високодуховної Людини з великої літери в соціум після закінчення школи можуть стати такі слова Василя Сухомлинського: "Моя влада над дитиною - це здатність дитини реагувати на моє слово, яке може бути теплим і ніжним, ласкавим і тривож­ним, строгим і вимогливим, - і завжди мусить бути правди­вим і доброзичливим... я твердо вірю в те, що виховати дитину можна насамперед ласкою, довірою, добром"2. Тоб­то тими факторами, які є провідними у створенні ком­фортного позитивно-емоційного стацу кожної людини.



1 Зенковский В.В. Психология детства. - М.: Академия, 1996. - С. 292.

2 Сухожлинський В.О. -Т.1. - С. 636.

7.5. Стосунки з однолітками як чинник формування уявлень про соціальний і предметний світ

Завдання навчально-виховного процесу в сучасних умовах полягає не стільки в накопиченні навчальної ін­формації, а насамперед у засвоєнні культурно-історичного досвіду побудови людських стосунків та на цій основі зба­гачення власної соціальної практики дітей, яка є невід'ємною частиною процесу соціалізації та повноцінного розвитку особистості. Повноцінне засвоєння культурних навичок можливе лише через засвоєння культури людських взаємин. Одна з найбільш насичених, довірливих та продуктивних форм стосунків між людьми - стосунки між однолітками.

Прикро констатувати консервативну, не зважаючи на проголошення особистісно орієнтованої парадигми освіти, акцентованість педагогів на засвоєння дітьми навчальної інформації, виконання програми за будь-яких умов. Така акцентованість частково пояснюється зорієнтованістю на старі цінності - ЗУНи, а не на особистість дитини, яка навчається, тим більше не на забезпечення психологічного комфорту для дитячої спільноти групи. Лише невелика кількість вихователів залишається переконливими при­бічниками демократичних стосунків дітей. Приблизно третину складає група педагогів, які мають тверде пере­конання, що дитячим стосункам не місце на заняттях, якщо вони й трапляються, то повинні бути абсолютно під­контрольними вихователеві. За таких умов група виявля­ється жорстко керованою. Зазначимо, що сучасна теорія виховання та навчання дітей, на відміну від реалій життя, пішла далеко вперед і розуміє значущість дитячої суб-культури, дитячих стосунків у становленні особистості дитини, усвідомлює цей процес як своє пріоритетне завдан­ня. Науковці наполягають на необхідності розглядати


334

335


Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям


освітній простір сучасного освітнього закладу як площину, на якій повинно відбуватися формування стосунків одноліт­ків у дитячому співтоваристві. Засвоєння необхідної навчальної інформації у пізнавальній діяльності повинно сприяти усвідомленню й прийняттю загальнолюдських цінностей, збереженню й розквіту особистісного потенціалу кожної дитини, її проникненню у культурні, національні традиції найближчого соціуму, зміцненню дружніх зв'язків дітей, їх налаштованості один до одного, вміння й прагнення грати та діяти разом, тобто становленню дитячого співтовариства ровесників.

Важливість стосунків між однолітками та їх соціалі­зуючі функції важко переоцінити. Насамперед група одно­літків відіграє вагому роль у залученні дітей до культури певного суспільства. Унаслідок ідентифікації себе з групою та некритичного сприйняття домінуючих у ній поглядів, норм відбувається засвоєння певних норм, правил, цін­ностей, формуються особисті погляди. Нерідко буває, що діти наслідують негативні взірці. "Дитину як підмінили", -говорять про таке дорослі. Засвоєння статеворольової поведінки - ще одна з важливих соціалізуючих функцій стосунків однолітків. Це відбувається завдяки зразкам поведінки, очікуваних від хлопчиків та дівчаток, які є правильними, на погляд, однолітків, а також негативних реакцій стосовно несхвальної поведінки.

Взаємини однолітків впливають на формування образу "Я" дитини, розвиток самосвідомості, самовизначення, самореалізації та самоствердження. Уже в середньому дош­кільному віці дитина починає ототожнювати себе з групою однолітків, ураховуючи схвальне чи несхвальне ставлення членів групи до її будь-якої особливості, властивостей, що мають прояв у вчинках. Стосунки між однолітками дозволяють дитині відчути (не відчути) свою значущість, упевненість у собі. Саме в групі однолітків дитина може

336


розраховувати на високу оцінку особистих якостей, вчинків, визнання своєї гідності.

Ровесництво - це складне поліструктурне, поліфункціональне соціальне утворення, що відображає закономірності існу­вання та розвитку спілкування, взаємодії, стосунків у пре­дставників певної вікової групи. Зазначимо, що ровесницькі стосунки - це не випадкова група дітей одного віку, а со­ціальне об'єднання однолітків, для яких характерні спіль­ність інтересів, потреб, тобто не вікова однорідність є голов­ною їх характеристикою. Це об'єднання існує за визначеними законами й правилами. Ключовим словом для визначення такої єдності є слово "разом". Тобто стосунки однолітків є такими, що формуються та розвиваються тільки у процесі спільної діяльності.

Л.С.Виготський підкреслював, що без спільної діяль­ності неможливе існування соціальної групи, а отже, не­можливе формування та функціонування дитячого співто­вариства. Дійсно, спільна діяльність народжує стосунки у групі, опосередковує процес входження індивіда до соціальної спільності, в ній реалізуються та перетворю­ються самі стосунки. Він визначає спільну діяльність як особливий простір, на основі якого виникають міжособис-тісні стосунки. Вона, на думку Л.С.Виготського, розвиває та зміцнює стосунки дітей. А процес входження дитини в будь-яку соціальну групу передбачає орієнтацію на спільну діяльність, усвідомлення її структури та включення до неї як співучасника.

Якщо мета спільної діяльності виявиться соціально значущою для усіх учасників дитячої групи, то взаємини однолітків здебільшого базуються на принципах взаємо­допомоги та "співучасті". Отже, в дитячих об'єднаннях спільна діяльність виконує функцію опосередкування дитя­чих міжособистісних стосунків та є організованою формою дитячої активності, що спрямована на відтворення ними суспільно-історичного досвіду.

337

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям


Стосунки в дитячому співтоваристві, на думку Л.С.Ви-готського, мають три якісні рівні зв'язків між дітьми, а саме: функціонально-рольові, емоційно-оцінні та особистісно-змістові. Функціонально-рольові стосунки представлені у вигляді ролей, норм, цінностей, які визначають притаманні особливості певної культури спільної діяльності та її технології. Ці стосунки є тим матеріалом, на основі чого відбувається процес соціалізації дитини. Такі стосунки зафіксовані у специфічних для цієї культури сферах со­ціальної життєдіяльності дітей: трудовій (у формах само­обслуговування); навчальній (на заняттях з оволодіння нови­ми навичками та вміннями) та ігровій.

Функціонально-рольові стосунки, пов'язані з навчанням та працею, засвоюються у дитячій групі під безпосереднім керівництвом і контролем з боку дорослого, який санкціонує певні взірці поведінки, наприклад, "черговий повинен бути охайним і уважним", "на заняттях не можна розмовля-ти з сусідом" тощо.

Функціонально-рольові стосунки на підґрунті гри (осо­бливо рольової) переважно самодіяльні, тобто складаються поза безпосереднім впливом дорослого. Цей вплив, однак, може мати прихований прояв, коли, наприклад, граючи в школу, діти копіюють дії, жести, інтонації учителя. Саме в ігрових ситуаціях виникають і вирішуються основні кон­флікти дитячого життя: у що грати, кого приймати в гру, хто буде головним. Як наслідок, ці стосунки можуть зна­ходити своє відображення в емоційно-оцінних стосунках, які мають прояв в емоційних перевагах - симпатії та анти­патії, дружніх взаєминах. Цей тип стосунків виникає до­сить рано, та спочатку може бути обумовлений чи тільки зовнішніми ознаками (подобаються кудряві діти), чи оцінкою дорослого, чи попереднім досвідом спілкування з конкретною дитиною - негативним чи позитивним (Л.І.Бо-жович, О.В.Запорожець, М.І.Лісіна, С.М.Соловейчик).

Емоційно-оцінні стосунки певним чином впливають на спілкування та взаємодію дітей у групі: вони є регуляторами ігрових ситуацій, коли конфлікти з приводу сценарію та розподілу перших ролей у грі вирішуються дитиною на користь друга та виявляються у прагненні поступитись. У конкретних ситуаціях спільної діяльності дітей з іншими головна функція емоційно-оцінних стосунків - здійснення корекції поведінки однолітків у відповідності з відомими нормами спільної діяльності. Якщо одноліток дотримується цих норм, то він оцінюється позитивно, коли відходить від них, тоді виникають так звані "скарги дорослому", обу­мовлені бажанням підтвердити норму.

Особистісно-змістові стосунки - це такі стосунки, у яких мотив одного суб'єкта та дієвого з ним іншого суб'єкта набуває особистісного змісту: "значення для мене". У спільній діяльності як в особливому соціальному просторі відбувається рівневі структурування цілісної картини особистісних стосунків у групі ровесників. Предметний план спільної діяльності представлено функціонально-рольовими стосунками, які пов'язані із запитаннями: де відбуваються стосунки (у грі, у навчанні, у праці, навколо тієї чи тієї діяльності) та що вони відображають (норми, зразки, відповідну "технологію" діяльності, права й обов'язки її учасників). Інструментальний план спільної діяльності пов'язаний з емоційно-оцінними стосунками та відповідає на запитання: які ці стосунки і як вони функціо­нують. Ці стосунки мають прояв, наприклад, у виборі партнерів у спільній діяльності. Мотиваційний план спіль­ної діяльності представлено особистісно-змістовими сто­сунками, що дають відповіді на запитання: для чого, заради яких цінностей здійснюється спільна діяльність.

На підставі багатьох досліджень стає можливим ви­окремити стадії розвитку спільної діяльності в дитячій групі: від емоційної спільності в діаді "дорослий - дитина",




338

339


Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям


у стадії, що передує співробітництву з однолітками до спільних дій з партнером по грі з елементами співро­бітництва та реальними партнерськими стосунками в кооперативній взаємодії (Я.Л.Коломінський, І.С.Кон, М.І.Лісіна).

Залученість у дитячу групу - це подія у житті кожної дитини. Індивідуальний розвиток кожної дитини протікає яскравіше, активніше, якщо вона впевнена, що її вислу­хають, що вона знайде зацікавленого співрозмовника, що її приймуть у її міркуваннях такою, якою вона є. Саме в такій обстановці й народжується особистісна культура, внутріш­ня самодисципліна, створюється ґрунт для саморозвитку, нормальної соціалізації дитини, що можна визначити як умову для нормального навчально-виховного процесу в цілому.

Усередині такої групи виникають емоційно сприятливі умови для порівняння й оцінки своїх знань, умінь, мож­ливостей з можливостями, і вміннями й знаннями свого друга. Саме виникнення такої ситуації обумовлює різкий стрибок у розвитку самосвідомості. Цей стрибок дозволяє дитині самій ставити мету своїх дій, шукати можливі рі­шення, відчувати волю вибору знань і практичних мож­ливостей та виявляти самостійність при вирішенні своїх проблем. Отже, в середині дошкільного віку дитина вже має необхідні передумови для того, щоб прожити стан ровес-ництва. Розгляйемо структуру ровесницьких стосунків на етапі дошкільного дитинства (див. рис. 7.1).

Відомо, що спілкування є необхідною умовою форму­вання, існування й розвитку особистості. Соціальна психологія визначає процес спілкування як складну взаємодію людей, у якій здійснюється обмін думками, почуттями, пережи­ваннями, способами поведінки, звичками, а також задо­вольняються потреби особистості в підтримці, солідарності, співчутті, дружбі, незалежності тощо.

Перевагою інформації, яку діти передають один одному, є її спільність інтересів. Діти розповідають про те, що їм

Спільна продуктивна діяльність
в заємно цікаво, і це також підвищує активність сприй­няття). Специфіка спілкування дошкільників з однолітками багато чим відрізняється від спілкування з дорослими. У контактах з дітьми відсутні жорсткі норми та правила, яких необхідно дотримуватись у спілкуванні з дорослими. Спілкування з однолітками ширше за призначенням та функціями. Дорослий може виступати лише арбітром вирі­шення складних моментів, які виникають між дітьми. Основна потреба в спілкуванні полягає у прагненні до спів­робітництва з товаришами, яке в дошкільному віці здебіль­шого набуває ситуативного характеру.





Ровесницькі стосунки дошкільників


Емоційний компонент (співчуття, взаємодо­помога)


Дитяча

субкуяьтура




Спільна навчально-пізнавальна діяльність





Спілкування, обмін інформацією

Рис. 7.1. Структурні компоненти ровесницьких стосунків на етапі дошкільного дитинства




340

341


Алла Богуш, Наталія Гавриш

Необхідною умовою спілкування є сформованість кому­нікативно-мовленнєвої компетентності, завдяки якій дош­кільник вільно виявляє свої бажання, наміри, а також пояснює смисл своїх дій, вчинків за допомогою вербальних і невербальних засобів. Розвитку комунікативно-мовлен­нєвої компетентності сприяє спрямованість дитини на ко­мунікацію, потреба та прагнення зрозуміти інших і бути зрозумілим для тих, хто їх оточує, примушує будувати та перебудовувати свої мовленнєві вислови. Можна стверджу­вати, що достатній рівень розвитку комунікативно-мовлен­нєвої компетентності сприяє успішному результату спілку­вання - взаєморозумінню.

Звісно, комунікативно-мовленнєва компетентність не може існувати та мати розвиток без соціального досвіду, який передбачає стійкість мотивів спілкування з одноліт­ками, ініціативність, здатність до співчуття, активність при взаємодії, спрямованість на партнера, готовність до реакції у відповідь.

Найважливішою ознакою дитячого співтовариства є його налаштованість на постійне зіставлення досягнень ок­ремих його членів, змагання, що надає різноманітні можли­вості для побудови нових відносин із собою та з іншими, допомагаючи дитині зрозуміти себе, своє призначення, дозволяючи відчути ризик і спробувати власні сили.

Стосунки людей завжди мають широку гаму різно­манітних почуттів. Діти дошкільного віку дуже емоційні та безпосередні. Коли вони спілкуються з дорослими, то роз­раховують на розуміння, терпіння, підтримку, любов тощо. У ровесницьких стосунках позиція дитини змінюється, оскільки діти виступають як рівноправні партнери, кожен висуває іншому рівні вимоги, сам намагається відповідати загальному рівню взаємин.

Дитяче товариство є школою формування соціальних відчуттів і особистісних якостей. Воно надає можливість

342

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

дитині багаторазово, в різних життєвих ситуаціях спосте­рігати прояви почуттів з боку інших дітей, відчути на собі ці прояви та самому виражати почуття у ставленні до однолітків, оскільки однакові соціальні почуття мають досить різне наповнення та різні прояви в стосунках "ди-тина-дорослий" та "дитина-дитина". Наприклад, спів­чуття проявляється у ставленні до однолітків не так, як до дорослої людини: дитина краще розуміє почуття одноліт­ка, вони їй ближче, більш зрозумілі. А переживання дорос­лих діти можуть або не помічати, або не знати, як на них реагувати.

Стосунки з однолітками активізують певні особистісні якості дитини. Залежно від мікроклімату в дитячому товаристві виникає потреба в тій чи тій якості, що допо­магає дитині адаптуватись у середовищі однолітків і від­чувати емоційне благополуччя.

Гнучкість у стосунках, уміння пристосовуватись до ситуації - позитивна якість, воно виявляє повагу до ото­чуючих, забезпечує реалізацію потреби в позитивній оцінці, сприяє розвитку відчуття впевненості в собі, розкутості тощо. Але є, безумовно, й недоліки. Так, дитяче товариство може активізувати й негативні якості, стимулювати прояви агресії, хитрість, корисність тощо.

Ровесницькі стосунки є практикою соціальної поведін­ки. Діти не тільки дізнаються щось один про одного та один від одного, не тільки відчувають різні почуття. Вони постійно взаємодіють, здійснюють вчинки, накопичують досвід суспільної поведінки. У середовищі однолітків уста­новлюються сприятливі стосунки, зароджується перша симпатія один до одного. Діти навчаються дружити та засвоюють способи поведінки, які відповідають дружнім стосункам (взаємодопомога, підтримка, спілкування, тур­бота тощо). Відтак, ровесницькі стосунки є "полігоном" для перевірки та закріплення засвоєних норм. Стосунки з

343



Алла Богуш, Наталія Гавриш

однолітками сприяють формуванню життєвої позиції, без якої неможлива повноцінна участь дитини в суспільному житті.

Ровесницькі стосунки, дружба однолітків у старшому дошкільному віці, за визначенням І.С.Кона, мають різні, досить автономні аспекти, на підставі яких вони можуть класифікуватись, оцінюватись, описуватись. А саме:


  1. Поведінкові характеристики стосунків: коло людей, з яких відбираються друзі; рівень селективності такого від­бору; переважні форми спілкування (діади, тріади або ве­ликі компанії); ступінь стійкості таких утворень тощо.

  2. Когнітивні аспекти дитячих стосунків складають уявлення про дружні стосунки, характерні для конкрет­ного віку; поняття, за допомогою яких описуються друзі та взаємини з ними; рівень взаєморозуміння, доступний на певному етапі розвитку, тощо.

  3. Емоційні аспекти: для цього віку характерна тональ­ність дружніх стосунків; рівень розвитку емпатії тощо.

  4. Комунікативні характеристики пов'язані з рівнем міжособистісної компетенції індивіда; доступним йому спектром рольової взаємодії та відповідними комунікатив­ними навичками (умінням зав'язувати знайомство, переходити від нижчих рівнів спілкування до вищих тощо).

  5. Ціннісно-нормативні аспекти пов'язані з розвитком самосвідомості: типом особистісних потреб, які задовольня­ються дружніми стосунками дітей; моральним кодексом та основними цінностями дружніх стосунків дітей.

І.С.Кон зауважує, що вже навіть у шестирічному віці дитина виявляє усвідомлену потребу в спілкуванні саме з однолітками, які вже не заміняють ні дорослі, ні іграшки. Характерною відповіддю шестирічного хлопчика на іні­ціативу матері замінити собою відсутніх товаришів: "Мені потрібна дитина, а ти не дитина".

Дитяче товариство живе за своїми власними законами та має свою специфіку, пов'язану зі змістом відповідної



Методика ознайомлення дітей з довкіллям

субкультури, носієм якої воно виступає. В.Т.Кудрявцев визначає дитячу субкультуру як "особливу систему наявних у дитячому середовищі уявлень про світ, цінностей тощо, яка частково стихійно складається всередині пануючої культурної традиції певного суспільства й посідає в ній від­носно автономне місце"1.

І.С.Кон розуміє під дитячою субкультурою автономну соціокультурну реальність, своєрідну субкультуру, що володіє своєю власною мовою, структурою, функціями, традиціями. Він визначає три головні підсистеми цієї культури: 1) дитяча гра; 2) дитячий фольклор і взагалі ху­дожня творчість; 3) спілкування, комунікативна поведінка дітей2.

І.Котова і Є.Шиянов визначають дитячу субкультуру як "культурний простір та коло спілкування дітей, що допо­магає їм адаптуватись у соціумі і створювати свої автономні норми й форми поведінки"3.

Зміст дитячої субкультури дуже багатогранний, він охоплює усі сфери дитячого життя. Важливість функцій, які виконує дитяча субкультура, важко переоцінити. Насамперед це соціалізуюча функція. Основним агентом соціалізації виступає група однолітків - вона впливає на засвоєння соціальних законів, трансформацію традицій. Саме у групі однолітків відбувається формування дитини як особистості за допомогою традиційних культурних засобів (ігрові пра­вила, дитячий кодекс стосунків, фольклор), примушує ди­тину підпорядковуватися груповим нормам, навчитися контролювати власну поведінку, вирішувати конфліктні ситуації тощо. Також виділяють інші, дуже важливі функ­ції дитячої субкультури — психотерапевтична, прогнос-

1 Кудрявцев В.Т. - С. 49.

2 Кон І. Ребенок и общество. 1987.

3 Котова И.Б., ПІиянов Е.Н. Социализация и воспитание. - Ростов-на
Дону, 1997. -С. 99.


344

345


Алла Богуш, Наталія Гавриш

тична та культуроохоронна. Найголовніший зміст дитячої субкультури полягає у тому, що вона надає дитині особ­ливий психологічний простір, у якому вона набуває со­ціального досвіду в групі рівних.

За В.В.Абраменковою, дитяча субкультура — "це той світ, який дитяче співтовариство створювало для себе про­тягом усього соціогенезу"1. До його складу входять: тра­диційні народні ігри (хороводи, рухливі ігри, військово-спортивні змагання тощо); дитячий фольклор (лічилки, дражнилки, заклички, казки, страшилки, загадки); дитя­чий правовий кодекс (знаки власності, стягнення боргів, обміни, право старшинства та право опіки в різновікових групах); дитячий гумор (потішки, анекдоти, розіграші, підсмикалки); дитяча магія та міфотворчість (ворожіння проти везучого, заклик сил природи для виконання бажання, фантастичні історії-нісенітниці); дитяче філософству­вання (запитання на кшталт "чому?", розмірковування про життя та смерть тощо); дитяча словотворчість (етимологія, мовленнєві перевертні, неологізми); естетичні уявлення дітей (складання букетів та плетіння вінків, малюнки та ліпка, "таємниці"); надання прізвиськ одноліткам і дорос­лим; релігійні уявлення (дитячі молитви та обряди)2. Спільна дитяча гра - велика складова ровесницьких сто­сунків. За визначенням С.Ф.Русової, дитяча гра - це не тільки забавка, оскільки є "ядром всього внутрішнього сві­ту переживань дитини"3.

Завдяки моделюванню соціальних ролей гра дозволяє дитині пройти три етапи процесу соціалізації у стосунках з одноліткамйкімітація, коли діти копіюють поведінку до­рослих, не завжди до кінця розуміючи її; рольові ігри, де



1 Абраменкова В.В. Социальная психология детства: развитие отношений
ребенка в детской субкультуре. - М0Д9К, 2000. - С. 68.

2 Там само. - С. 56.

3 Русова С.Ф. Вибрані пед. твори: У 2 кн. / За ред. Е.І.Коваленко. - К.:
Либідь, 2001.- С. 200.

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

діти виконують ролі дорослих, проектують їх на себе, тим самим вчаться дорослому способу мислення; взаємна ігро­ва узгодженість, утворення так званих "колективів грав­ців", виникнення яких випадає саме на старший дошкіль­ний і молодший шкільний вік.

Наголосимо, що така взаємна узгодженість серед дітей встановлюється не тільки в ігровій діяльності. Вона також починає активно реалізовуватись у будь-якій сфері діяль­ності дітей. Такі "колективи гравців" починають набувати характерних для міцної єдності рис, таких як: спільність вимог, загальна мета, відчуття "Ми". Спільна діяльність за формулою "поряд, але не разом" починає замінюватись позицією "Один за всіх, і всі за одного!" Тобто постійне виконання чітких правил у колективній грі є процесом підготовки дошкільнят до виконання дорослої гри в реаль­ному суспільстві1.

Стосунки однолітків у дошкільному віці - це багато-аспектна, поліфункціональна система соціальних взаємин однолітків, яка базується на ціннісних стосунках, виробле­них у межах дитячої субкультури, закладена на ранніх етапах соціалізації первинними інститутами (сім'я, дош­кільний заклад), що отримує подальший розвиток в умовах шкільного середовища.

Отже, формування ровесницьких взаємин - це ціле­спрямована діяльність вихователя у природних, реальних ситуаціях навчально-виховного процесу, спрямована на створення особливих умов, які сприяють утворенню ди­тячої спільноти, в різних формах співорганізації дітей у групі, що зберігається навіть поза межами організованої навчальної діяльності. Міцні ровесницькі стосунки в дош­кільному віці повинні розглядатись як найважливіша

1 Богуш А.М. Дефініції "Дитинство", "Духовність" і "Довкілля" у педаго­гічній спадщині В.Сухомлинського // Педагогічні нотатки та роздуми. -Запоріжжя: ТОВ "ЛПС", 2001.


346

347


Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям


справа в житті дітей. Завдяки виникненню таких міжосо-бистісних стосунків реалізується так звана "прихована програма соціалізації" (Р.Берне), у процесі якої відбува­ється розвиток емоційного та соціального життя дитини, формується її уява про себе та її оцінка іншими людьми. Саме тому проблема соціалізації дітей у різних системах соціальних відносин на початкових етапах набуває особли­вого значення.

У дошкільному віці для неї існує дві основні сфери соціальних стосунків - "дитина-дорослі" та "дитина-діти". Коло дорослих, з якими вона спілкується, поділяється на зони: родина - близькі - родичі - знайомі - чужі, з яких перші дві є найбільш реальні. У дошкільному дитинст-ві динаміка змін у системі "дитина-діти" відбувається в нап­рямі від відокремленого існування, через існування поряд до взаємодії, що визначається як "дії разом".

Специфіка соціального життя дитини дошкільного віку, яка перебуває одночасно у двох світах (дорослих та дітей), потребує врахування значущості для дитини кожної із систем стосунків та механізми їх взаємодії, усвідомлення особливостей міжособистісної взаємодії дошкільнят у різних системах стосунків.

Зазначені системи стосунків дітей дошкільного віку "дитина-діти" та "дитина-дорослий" не перетинаються між собою, існують паралельно. Результати гри суттєво не впли­вають на стосунки дитини з батьками, а стосунки з бать­ками, також, не визначають стосунки в середині дитя-чого колективу. Водночас вплив сімейної, національної традиції на формування у дітей життєвих цінностей та настанов у цьому віці надзвичайний, хоча може здійснюватись опо­середковано.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ:


  1. Дайте визначення поняття "дитинство".

  2. Які шість періодів у розвитку дитинства виокремив Л.Демоза?

  3. Як змінювалось сприйняття дитинства в різних істо­ричних епохах?

  4. Визначте сутнісні ознаки етапу дошкільного дитинства.

  5. Дайте визначення поняття "педагогічне розуміння".

6. Визначте чинники формування дитячої картини
світу в дошкільному віці.

  1. У яких формах знаходить відображення дитяча картина світу?

  2. Як змістовно й формально змінюються стосунки з ро­весниками на різних етапах дошкільного дитинства?

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:

  1. Підготуйте на основі праці М.Г.Стельмаховича "На­родне дитинознавство" реферат з теми "Дитина у світогляді українського народу".

  2. Підготуйтеся до дискусії з теми "Світ дитинства - ав­тономна соціокультурна реальність".

  3. Складіть бібліографію з теми "Педагогіка дитинства в дослідженнях вітчизняних учених" (не менше 10 найме­нувань джерел).

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Богуш А. М. Дитинство в сучасному освітньому просто­рі. - Збірник наук, праць: Адреса досвіду: НВК "Надія". -Одеса: ПНУ АПНУ, 2003.

  2. Діти і соціум: Монографія / За ред. А.М.Богуш. -Луганськ: Альма-матер, 2006.

  3. Стельмахович М.Г. Народне дитинознавчтво. - К.: Наукова думка, 1991. - 48 с.


348

349



Алла Богуш, Наталія Гавриш

  1. Конвенція про права дитини // Довідник класного керівника: Збірник документів / За ред. П.Щербаня. - К.: ІЗМН, 1996.

  2. Національна доктрина розвитку освіти України в XXI столітті. - К.: Шкільний світ, 2001.

  3. Сивачук Н. Дитина у світогляді українського народу // Початкова школа. - 2000. - №5. - С. 49-52.

Розділ 8. Ознайомлення дітей з явищами суспільного життя



8.1. Ознайомлення дітей зрідним краєм і Батьківщиною

У всіх варіативних програмах пропонується познайо­мити дітей у дошкільному навчальному закладі з рідним краєм і Батьківщиною. Починають знайомити дітей молод­шої групи з вулицею, на якій розташований дошкільний заклад, та вулицями, на яких мешкають діти, назвами об'єктів найближчого довкілля (крамничка, кінотеатр, ап­тека, перукарня тощо).

У середній групі дітей уже знайомлять з рідним містом, його назвою, головною площею, визначними місцями міс­та; Україною, Києвом - столицею України. Дітей старшого дошкільного віку знайомлять з Батьківщиною, її визнач­ними місцями (заказниками, історичними місцями, містами тощо), державним гімном, гербом, прапором1.

Так, програма "Дитина в дошкільні роки"2 пропонує: на п'ятому році життя: формувати сукупність уявлень про рідне



1 Див. також Богуш А. Методика навчання дітей української мови. - К.:
"Слово", 2007.

2 Дитина в дошкільні роки. - Запоріжжя, 2004. - С. 298.

351


Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям


місто (село), рідний край, які об'єднані історичними зв'яз­ками і географічним розташуванням населеного пункту, особливостями праці дорослих, засобів зв'язку тощо. Познайомити дітей із краєзнавчими об'єктами своєї області: економічними (заводи, господарства, шахти); історичними (пам'ятники, заповідники, пам'ятки природи тощо); культурно-мистецькими (театри, музеї, бібліотеки, навчальні заклади тощо). Сформувати уявлення про зв'яз­ки між окремими явищами (територія будь-якої області велика: на ній знаходиться багато міст і сіл; місто більше за село, велике місто має центральну частину і райони (мікро­райони). Продовжувати формувати уявлення про місто (село), край, де живе дитина, про походження його назви, про славне історичне минуле (Запорізька Січ, козацька слава тощо) та про трудове сьогодення. Вчити диферен­ціювати поняття "місто" і "село", "область", знаходити тотожне, схоже, відмінне. Продовжувати формувати знан­ня щодо орієнтації у своєму мікрорайоні: знання своєї вулиці та прилежних до неї. Формувати уявлення про те; чим місцезнаходження вулиць відрізняється одне від одного. Вчити визначати місцезнаходження дому, дошкіль­ного закладу, місця роботи батьків, магазину, аптеки, поліклініки тощо. Формувати уявлення про те, що потребу людини в теплі, світлі, воді задовольняють різні технічні комунікації (гідроелектростанції, атомні станції, тепломе­режі, служби водопостачання тощо). Продовжувати оз­найомлювати з основними соціальними спорудами міста, області та їхнім призначенням, дати знання про людей, про те, де вони працюють, їхні професії, роль їхньої праці для всього міста, краю.

На шостому році життя: продовжувати формувати уявлення дітей про рідне місто (село), край. Знати основні пам'ятки історії та природи (річки, водоймища, балки, гори). Знайомити з підприємствами та установами, які зна-

ходяться в найближчому оточенні. Поширювати елементар­ні знання про Україну: територія, населення, кордони, сусіди нашої держави. Природа України: великі ріки (Дніп­ро, Десна, Буг), гори (Карпати), моря. Давня назва України -Київська Русь. Слов'яни - давні народи, які жили на тери­торії нашої країни. Давні князі Київської Русі - Святослав, Володимир, Ярослав. Пам'ятки національної історії Украї­ни: Запорізька Січ, острів Хортиця, Жовті Води, Канів. Багатство країни і рідного краю. Армія - захисниця Украї­ни, вона захищає кордони нашої Батьківщини, охороняє життя, мирну працю, дитинство. Знати видатних людей рідного краю та України.

Показники компетенції дитини:



  • Оперує назвою держави;

  • Знає, поважає державну символіку;

  • Орієнтується у місцезнаходженні України на карті;

  • Знає, з ким межує Україна: на півночі - Білорусь, на сході - Росія, на заході - Польща, Словаків, Угорщина, Ру­мунія та Молдова;

  • Знає, що у світі живуть різні народи та нації, всі вони прагнуть миру, турбуються про майбутнє своїх дітей, про­цвітання країни та планети;

• Виказує інтерес і доброзичливість до інших народів.
На сьомому році життя: збагачувати знання дітей про

рідний край: вулиця, місто (село), країна. Пояснювати по­ходження назви міста (села), використовувати народний епос. Поширювати елементи знань про Україну: становлення державності - Київська Русь, козацька доба, проголошення незалежності. Літописи, козацькі легенди та думи, визнач­ні діячі: Богдан Хмельницький, Дмитро Вишневецький (Байда), Іван Сірко. Територіально-адміністративний поділ України: області, великі міста. Столиця України - Київ, тут знаходяться уряд нашої держави, працює президент. Поглиблю­вати знання про державну символіку: герб, прапор, гімн.




352

353


Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям


Конституція України - головний закон держави. Знайоми­ти дітей з армією - захисницею кордонів, спокою, мирного життя. Розповідати про бойові подвиги земляків. Показники компетенції дитини:

  • Оперує назвою держави;

  • Знає, поважає державну символіку;

  • Орієнтується у місцезнаходженні України на карті;

  • Знає, з ким межує Україна: на півночі - Білорусь, на сході - Росія, на заході - Польща, Словаків, Угорщина, Румунія та Молдова;

  • Знає, що у світі живуть різні народи та нації, всі вони прагнуть миру, турбуються про майбутнє своїх дітей, про­цвітання країни та планети;

  • Виказує інтерес і доброзичливість до інших народів. Має уявлення, що держава, в якій живе, має свою історію, пройшла довгий шлях;

  • Держава, в якій ми живемо, демократична за формою організації, багатонаціональна за складом;

  • Всі люди, які живуть на планеті, складають поняття "людство". Українці - їхня складова частина;

  • Наш народ, як і все людство, прагне миру, щастя, процвітання.

Наводимо орієнтовні конспекти занять ознайомлення дітей з рідним краєм, Батьківщиною, державними і народ­ними символами.
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   24


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка