Методика ознайомлення дітей з предметним довкіллям



Сторінка2/24
Дата конвертації11.04.2016
Розмір4.57 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   24

22

більш конкретне диференційоване пояснення явищ довкілля. Розуміння дітьми причинності свідчить про появу в них критичності мислення, його самостійності, незалежності й оригінальності. Дитина намагається самостійно пояснити невідоме через відоме, використовувати аналогії. Поступо­во дитина намагається самостійно встановлювати зв'язки між явищами, внутрішні суттєві зв'язки і відношення дійс­ності. Діти беруть участь у різних видах діяльності, які збагачують їхні знання про предмети, явища, їх властивос­ті й ознаки, самостійно обирають і застосовують різні спо­соби і прийоми розв'язання практичних задач, що пос­тавлені перед ними, починають оперувати поняттями -узагальненим відображенням цілої групи однорідних предметів, що мають спільні суттєві ознаки.

Завдання вихователя залучати дітей до активної піз­навальної діяльності дітей у довкіллі, стимулювати розви­ток у них критичності мислення. Однією з умов розвитку словесно-логічного критичного мислення дітей є інтегрова­ні заняття у довкіллі. Саме інтеграційні процеси є необхід­ною умовою розвитку критичного мислення. Внутрішніми чинниками розвитку критичного мислення, зазначає В.С.Моргун, є інтеграція минулого і майбутнього в момент мислення, інтеграція позитивних і негативних емоцій і їх спрямування на розв'язання задач, інтеграція задач, ін­теграція предметного, комунікативного і рефлексивного досвіду дитини, інтеграція розподіленого, репродуктивного і творчо-продуктивного мислення, інтеграція наочно-дієвого, наочно-образного і словесно-логічного мислення.1

Всі означені чинники проявляються у процесі пізнан­ня довкілля, якщо процес пізнання є процесом розуміння. Відтак, розуміння є важливим процесом мисленнєвої діяльності дитини у процесі пізнання довкілля.



1 Моргун В.Ф. Психолого-педагогічні основи інтеграції та диференціації навчання на прикладі шкільного циклу природничих дисциплін. - Пол­тава, 1996.-С. 38.

23

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям


Г.С.Костюк зазначав, що розуміння виникає там, де є здатність живої істоти щось зрозуміти, проникнути в сут­ність тих чи тих об'єктів, це стан свідомості особистості, яка цю суть розкриває. Завдання вихователя полягає в умінні організовувати пізнавальну діяльність таким чином, щоб дитина насамперед зрозуміла конкретний об'єкт (предмет, явище). Зрозуміти об'єкт (предмет, явище) - означає відби­ти цей об'єкт у його істотних зв'язках з іншими об'єктами, утворити певне поняття про нього.

Зрозуміти явище - означає розкрити його істотні зв'язки з іншими явищами матеріальної дійсності, з'ясувати умови, за яких воно виникає, причини, що його породжують; знайти загальне в неоднорідному і через це загальне пояс­нити поодиноке. Зрозуміти новий об'єкт - це розв'язати якусь, бодай, маленьку пізнавальну задачу, яку ставить перед дітьми кожен новий предмет спостереження (нова мета­фора, прислів'я, художній твір, описовий чи розповідний текст).1

Розуміння є природною потребою людини в освоєнні нею довкілля. Розуміння передбачає активну діяльність дитини, це активне відображення предметів і явищ довкіл­ля у їх зв'язках і відношеннях, це складний процес відо­браження сутності речей, який здійснюється через низку розумових дій і операцій, завдяки яким дитина засвоює наукові поняття.

Результатом розуміння є судження, поняття, умовис-новки, погляди, переконання. У ході процесу розуміння змінюється стан свідомості дитини, вона набуває Цілісності, для дитини стає зрозумілим те, що досі не було таким.2



1 Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особис­
тості. - К.: "Рад. Пік.", 1989. - С. 252, 255.

2 Богуш А.М. Концепція "розуміння" Г.С.Костюка в контексті художньо-
мовленнєвої діяльності. - 36: Педагогічні нотатки та роздуми. - Запоріж­
жя, 2001.

24

Процес розуміння має бути обов'язково керований ви­хователем. Дітей потрібно вчити спостерігати, порівнювати і зіставляти факти, знаходити в них схоже і відмінне, виокремлювати істотне від другорядного, піддавати об'єкти своєї думки аналізу, синтезу, абстрагуванню, доходити висновків на основі фактів, здобутих у процесі пізнавальної діяльності в довкіллі, застосовувати їх до нових об'єктів і явищ. Для цього сам педагог повинен бути обізнаний із сутністю процесу розуміння і володіти відповідною технологією.

Процес розуміння завжди повинен мати цілеспрямова­ний характер, потрібно чітко і доступно ставити перед діть­ми мету пізнавальної діяльності, визначати конкретно, що діти повинні зрозуміти. Вихователь повинен продумати систему занять у довкіллі. Слід пам'ятати, що процес розуміння мусить бути мотивованим процесом, у цьому є завжди якась рушійна сила, що спонукає дітей ставити перед собою певні завдання або ж приймати їх, якщо вони ставляться педагогом, усвідомлювати, активно включатись у процес їх виконання.

Мотивами розуміння можуть бути: прагнення до знань, істини, пізнавальні інтереси, допитливість, почуття відпо­відальності, духовні мотиви.

Г.С.Костюк розкрив механізм мовного оформлення про­цесу розуміння, показав взаємозв'язок і взаємодію процесів розуміння, мислення і мовлення. Учений був переконаний, що труднощі словесного оформлення думок, це насамперед труднощі розуміння того, про що ми говоримо. У мовних актах знаходять форму існування мисленнєві дії. Відтак, щоб мовні засоби стали засобами розуміння, ними треба оволодіти. Оволодіти ними - це означає зрозуміти їх зміст, оскільки тільки зрозуміле може стати знаряддям подаль­шого розуміння.

Отже, пізнати предмет чи явище означає зрозуміти його, а розуміння конкретного предмета пов'язано, за Гегелем, з

25

Алла Богуш, Наталія Гавриш

його цілісним відтворенням. Розуміння - це включення незрозумілого предмета в цілісність, систему зрозумілих речей. Щоб зрозуміти щось, дитина мусить приписати незрозумілому предметові сутнісні властивості, відношення, у яких вона впевнена, і на основі цих сутностей включити знання про об'єкт пізнання у свою систему знань про дов­кілля.

В.Р.Ільченко поєднує процес розуміння з інтеграцією набутих нових знань дітей у цілісність, що відбувається за допомогою "однорідних", "однотипних" сутностей, які ви­ражаються тими загальними законами для усієї множини елементів знань, що складають цілісність. Таку інтеграцію учена називає сутністю і розглядає її як основу формування цілісного світорозуміння дітей і розуміння як мисленнєвого процесу взагалі.

Сутнісна система інтеграції полягає у виявленні в об'єктах пізнання однорідних сутностей і встановленні на основі цих сутностей цілісності виокремлених елементів знань про довкілля, саме така інтеграція забезпечить об'єк­тивність процесу і результату розуміння.1

Отже, методологічними і психологічними засадами ознайомлення дошкільників з довкіллям є цілісний підхід до пізнання, розвиток критичного мислення, процес розу­міння у взаємозв'язку з розвитком мовлення і мислення. Розглянемо принципи ознайомлення дітей з довкіллям.

Принцип (від лат. - ргіпсіріит - основа, початок) -основне похідне положення якої-небудь теорії, вчення тощо; керівна ідея, правило діяльності.2 Кожний навчальний предмет, кожна фахова методика керується відповідною групою принципів, які забезпечують результативність навчання. Є такі принципи і в методиці ознайомлення дошкільників із довкіллям.



1 Ільченко В.Р. Туз КЖ. Освітня програма "Довкілля". - С. 16.

2 Шапар В. Сучасний тлумачний психологічний словник. - Харків:
"Прапор", 2005. - С. 364.

26

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Принцип інтеграції знань у процесі діяльності в дов­кіллі передбачає взаємозв'язок завдань із різних розділів програми: ознайомлення дітей з рідною природою, довкіллям, розвитком мовлення, художньо-мовленнєвою діяльністю, формування елементарних математичних уявлень. Розв'язання цих завдань здійснюється на інтегрованих заняттях у дош­кільному навчальному закладі.

Принцип цілісності і системності передбачає озброєння дітей системою знань про довкілля у їх цілісності, що забезпечує формування у дітей дошкільного віку цілісної особистості, цілісної свідомості, цілісної картини світу.

Принцип діяльнісного опосередкування передбачає занурення дітей у різні види пізнавальної діяльності (мов­леннєву, художньо-мовленнєву, трудову, продуктивну, ігрову, конструктивну, комунікативну тощо). Один із принципів психології, що вимагає розглядати розвиток і формування особистості дитини, колективу, міжособистіс-них відносин в аспекті детермінації їх змісту мети діяль­ності, що здійснюється у довкіллі.

Принцип діадичноївзаємодії, відповідно до якого, розви­ток і формування цілісної особистості дитини можливий тільки в системах: "організм - середовище", "особистість -довкілля", "дитина - соціум", "педагог - дитина", "діти -довкілля". Дитина живе і виховується у соціальному оточен­ні, саме тому у процесі організації її життєдіяльності в довкіллі (природному, предметному, соціальному) необхідно враховувати як суб'єктивні, так і об'єктивні умови, систему взаємовідносин, у які включена дитина.

Принцип ізоморфізму вимагає враховувати взаємодію кожної дитини як індивіда, індивідуальності, особистості із зовнішнім світом, сприяти її входженню у процес діяль­ності, утворенню "особистісного світу дитини", її цілісного "життєдіяльнісного простору". Принцип забезпечення по­зитивного емоційного тла життєдіяльності дитини в довкіллі

27

-

Алла Вогуш, Натпалія Гавриш

реалізується вихователем такою організацією діяльності (пізнавальної, комунікативної тощо) дітей, у якій кожна дитина одержує емоційне задоволення від роботи, спілкування, власних і колективних досягнень.



Принцип урахування культурно-етнографічних особли­востей краю (району, області, міста) вимагає максимально­го використання культури, звичаїв, традицій тієї місцевості, у якій розташований дошкільний заклад; культури нації, етносу, спільноти, суспільства, країни; формування ціліс­ної свідомої особистості дитини в рамках національної культури.

Принцип єдності зовнішніх впливів довкілля і внутріш­ніх умов (принцип єдності психіки і зовнішньої діяльності (пізнання) кожної дитини, її внутрішнього змісту, сприй­мання, уявлення, переживання, розуміння, усвідомлення від­повідно до її індивідуальних властивостей, її поведінки, вчинків, знань, умінь. За цим принципом передбачається переведення способів пізнавальної діяльності дітей із плану соціальної свідомості у план свідомості індивідуальної. Будь-який новий вид пізнавальної діяльності в дошкільному закладі потрібно вводити як зовнішню матеріальну діяльність з поступовим її перетворенням у внутрішню.

Принцип наочності й об'єктивності - принцип, за яким будь-яке навчання будується за "золотим правилом дидак­тики" А.Я.Коменського: все, з чим зустрічається дитина в довкіллі, потрібно, щоб воно пройшло через її органи від­чуття і сприймання (зорове, слухове, тактильне, моторне тощо). У процесі безпосереднього сприймання предметів і явищ довкілля або їх замінників (ілюстрацій, картин, ма­кетів, муляжів, відеофільмів тощо) наочність забезпечує об'єктивність знань, здобутих фактів, умовисновків.



Принципи екологізації і валеологізації передбачають формування у процесі ознайомлення дітей з довкіллям еко­логічного ставлення до довкілля і до самого себе, виховання

28

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

у дітей екологічного мислення, озброєння їх екологічними взаєминами організму з довкіллям.

У процесі ознайомлення дітей з довкіллям вихователь знайомить з правилами безпеки життєдіяльності в довкіл­лі, збереження і зміцнення їхнього здоров'я; формування у дітей наукового розуміння здорового способу життя.

Принцип поєднання пізнавальних і виховних завдань у процесі ознайомлення дітей з довкіллям є провідним прин­ципом навчально-виховної роботи з дітьми в дошкільному закладі. Плануючи будь-яку пізнавальну діяльність у довкіллі, вихователь обов'язково передбачає і виховні зав­дання: виховання любові до рідного краю, Батьківщини, рідних і близьких людей, виховання патріотичних почут­тів, громадянськості; екологічне, валеологічне, економічне виховання; виховання працелюбності, допитливості, напо­легливості тощо. Реалізація означених принципів буде сприяти формуванню цілісної свідомої особистості дитини, озброєною знаннями, вміннями і навичками поведінки і життєдіяльності в довкіллі.

1.3. Діяльнісний підхід до організації життєдіяльності дітей у довкіллі

У сучасній психолого-педагогічній літературі склався діяльнісний підхід до вивчення особистості в різних її проявах і на різних вікових етапах. С. Л.Рубінштейном було висунуто положення про єдність психіки і діяльності, при цьому діяльність розглядається ним як рушійна сила розвитку психіки.

Психологічну сутність діяльності та її структуру розро­бив О.М.Леонтьєв. Діяльність розглядається ученими як форма активності, яка, у свою чергу, спонукається потре­бою у відповідних умовах дискомфорту, незадоволеності,


29

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям


що породжує пошукову активність. У ході пошуків, як зазначає О.М.Леонтьєв, відбувається зустріч потреби з "її" предметом, що може її задовольнити. Відтепер активність стає спрямованою, а потреба - предметною, конкретною й набуває сили мотиву, який усвідомлюється особистістю.

Отже, діяльність - це активна взаємодія з довкіллям, у процесі якої індивід виступає як суб'єкт, який цілеспрямо­вано впливає на об'єкт, і задовольняє свої потреби.

О.М.Леонтьєв характеризує діяльність як сукупність дій, що викликаються мотивом, а одиницею аналізу діяль­ності є дія. Основними характеристиками діяльності є предметність і суб'єктивність. До структурних компонентів будь-якої діяльності входять: мотиви, що спонукають су­б'єкта діяльності; мета - результат, на який спрямована діяльність; дії, операції та умови, що забезпечують до­сягнення необхідного результату.1

Усе життя дитини супроводжується різними видами діяльності, у процесі яких дитина набуває певних знань, здійснюється її психічний розвиток, збагачення форм пізнання довкілля, засвоєння суспільного досвіду, норм і правил взаємовідносин між людьми, відбувається соціалі­зація дитини. З розвитком дитини розвивається і сама діяль­ність, з'являються нові, більш складні види діяльності. На кожному віковому етапі розвитку дитини є своя провідна діяльність. За словами О.М.Леонтьєва, провідною діяльністю є не будь-яка діяльність, що є характерною для певного етапу розвитку, а та діяльність, "у зв'язку з розвитком якої відбуваються найважливіші зміни у психіці дитини і в середині якої розвиваються психічні процеси, які готують дитину до переходу на новий, вищий щабель її розвитку".2



1 Леонтьев А.Н. Деятельность, сознание, личность. - М.: "Педагогика",
1975.

2 Леонтьев А.Н. Проблеми развития психики. - М.: "Мьісль", 1965. -
С. 473.

Водночас з огляду на синкретизм розвитку дитини дош­кільного віку будь-який вид діяльності містить як підпо­рядковані елементи інші види діяльності (малюванню під­порядковуються ігрові, комунікативні компоненти; у процесі гри водночас відбувається пізнання, спілкування, рухлива діяльність, конструювання ігрових атрибутів тощо). І це є природним для дітей. Зазначимо, не йдеться про специфічні види пізнавальної за змістом і характером гри чи спілкування, що спрямовує та супроводжує будь-яку продуктивну діяльність дітей. Вони є визначально полі-функціональними.

Упродовж розвитку дитини від народження до 7 років відбувається така зміна провідних діяльностей: безпосе­редньо-емоційне спілкування дитини з дорослим (перший рік життя); предметно-маніпулятивна діяльність (1-3 роки); сюжетно-рольова гра (3-6 роки); навчальна діяль­ність молодших школярів. У надрах предметно-маніпуля-тивної діяльності формуються передумови інших видів дитячої діяльності: ігрової, трудової, пізнавальної, про­дуктивної тощо.

Провідною діяльністю дошкільників, за традиційним баченням учених (Д.Б.Ельконін О.В.Запорожець, В.К.Котирло, С.О.Ладивір, Н.М.Михайленко та ін.), є гра. На різних ві­кових етапах дошкільного дитинства дітям притаманні різні види ігор, оскільки гра розвивається паралельно з розвитком самої дитини і проходить шлях від елементар­ного маніпулювання предметами в ранньому віці через розвиток різноманітних предметних дій у процесі констру­ктивних ігор у молодшому дошкільному віці до опанування соціальних ролей у сюжетних іграх у середньому та стар­шому дошкільному віці. Причому, якщо на початку вико­нувана роль підказується дитині предметом, а потім навпаки - предмет стає знаряддям у спланованому сюжеті гри. Поступово гра починає відокремлюватись від практич-




ЗО

31




Алла Богуш, Наталія Гавриш

ної діяльності і переходить певною мірою на віртуальний рівень уявної гри. І хоча сюжети переважно досить при­мітивні, а задуми не завжди доводяться до логічного кінця, проте вже чітко простежується їх сюжетний зміст.

Важливою характеристикою ігор у дошкільному ди­тинстві є аспект комунікативної взаємодії учасників, яка протягом перших шести років життя істотно змінюється від самотньої гри в ранньому віці та гри поряд у мо­лодшому, через прагнення у 4-5-річному віці слідувати правилам смислового задуму й узгодження дій - до гри разом і командної гри у старшому дошкільному та мо­лодшому шкільному віці. Так, шестирічки вже здатні до тривалих змістових ігор з визначеним сюжетом і закріпле­ними ігровими ролями, що пояснюється насамперед осо­бливостями їхнього розумового розвитку, здатністю утри­мувати увагу, слідувати правилам. Якщо в молодшому дошкільному віці гравці орієнтовані переважно на сам ігровий процес, то в кінці дошкільного дитинства суттєвим для них стає передусім результат гри. Отже, розвиток гри в дошкільному віці проходить стадії від маніпулювання предметами (виконання предметних дій), предметно-рольо­вої дії (прийняття на себе ролі) до сюжетно-рольової (вклю­чення до командної гри).

Гра має надзвичайне значення не лише в дошкільному дитинстві, айв усьому подальшому житті. В ігровій діяль­ності знаходять свій вихід усі основні потреби дитини: у спілкуванні, рухливих діях, самоствердженні, у задоволен­ні своїх інтересів і потреб. Гра сприяє появі новоутворень у психіці дитини. Граючись, діти оперують набутими знан­нями, через гру ці знання постійно збагачуються, уточню­ються, набуває розвитку уява, пізнавальні можливості, творчі здібності. У спільних колективних іграх діти оволо­дівають нормами поведінки, спілкування. В ігровій ситуа­ції дитина нерідко опиняється перед необхідністю вибору,



32

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

п її іто вона повинна діяти так, як від неї вимагають правила гри, яким дитина цілком свідомо і добровільно підпорядко-пуеться.

Зміст ігор сучасних дошкільників є предметом уваги не лише науковців, педагогів, а й батьків, які висловлюють занепокоєння значним збідненням змісту, сюжетів ігор, стосунків, які виникають у процесі ігрової взаємодії, а в окремих умовах зникнення гри як специфічного виду діяльності, заміну її електронними забавами, або бездум­ною біганиною, борюканням, штовханиною тощо. На необхідність збагачувати розгорнуті форми ігрової діяльності на етапі дошкільного дитинства вказує Базовий компонент дошкільної освіти. Науковці попереджають, що редукція гри в дошкільному віці може мати невтішні наслідки для особистісного розвитку підростаючого покоління, зокрема зниження довільної поведінки, самоконтролю та управлін­ця своєю поведінкою.

Водночас з ігровою діяльністю дитина дошкільного віку включається в інші види діяльності, що знайомить її з довкіллям (предметним, природним, соціальним).

Побутова діяльність задовольняє потреби дитини як біологічні, так і соціальні. У побутовій діяльності дитина засвоює назви побутових предметів, формуються уміння цими користуватися, бережливо поводитися з ними. Діти оволодівають нормами, що регулюють взаємовідносини ді­тей у побутових процесах і визначають правила культур поведінки і спілкування з іншими. У дітей формується усвідомлення щодо необхідності виконувати різні побутові процеси, дотримуватися культурно-гїгієнічних навичок як за власною ініціативою, так і відповідно їх особистої і суспільної значущості. У середині предметної діяльності з появою самообслуговування і виконання дітьми посильних трудових доручень з'являються елементи трудової діяль-і юсті. Метою трудової діяльності людини є зміна і перетворення

33


Алла Богуш, Наталія Гавриш
Методика ознайомлення дітей з довкіллям


довкілля, вона спрямована на створення суспільно-корис­ного продукту. Види і форми праці ускладнюються у такому напрямі: самообслуговування, доручення, чергування, гос­подарсько-побутова праця, праця у куточку природи, праця у природі, ручна праця. У процесі трудової діяльності відбувається розвиток особистості дитини, а саме: форму­ються суспільні мотиви праці, ускладнюються трудові вміння і навички, формуються уявлення про працю, ціле-покладання, планування і самоконтроль, з'являється пот­реба працювати як самостійно, так і спільно з однолітками, виховується звичка до регулярної праці, що виявляється у працелюбності.1

Специфіка праці дошкільника полягає у тому, що вона тісно пов'язана зі грою, оскільки трудова та ігрова діяль­ності мають спільне походження - діяльнісне прагнення дитини до самостійності та відтворення життя дорослих. Однак, на відміну від гри, яка більшою мірою носить стихій­ний характер, трудова діяльність потребує цілеспрямо­ваності та відповідальності, докладання вольових зусиль для долання перешкод, переступання через власне "не можу" й "не хочу".

Упродовж дошкільного дитинства зміст і характер трудової діяльності суттєво змінюється. Якщо для молод­шого дошкільного віку характерна невідповідність між прагненням відносної самостійності ("Я сам"), з одного боку, та несформованістю необхідних умінь і навичок, знань щодо послідовності виконання дій - з іншого, то в середньому дошкільному віці поступово розвиваються й удосконалюються навички самообслуговування, формуєть­ся готовність до суспільно корисної праці, тобто праці для інших: "Поява такого прагнення спричинена всім ходом психічного розвитку дитини і виникає на тому рівні, коли їй стають доступними усвідомлення себе не лише як суб'єкта

1 Урунтаева ГА. Дошкольная психология. - М.: "Академия, 1997. - С. 63. 34

дії, але і як суб'єкта в системі людських відносин".1 Усві­домлення необхідності праці для інших розвиває особистіс-ні якості дитини. Насамперед виховує у дітей почуття відповідальності і самостійності, викликає відчуття своєї користі, привчає бережно ставитися до праці інших тощо.

Спираючись на набуті вміння та навички, старший дошкільник уже може виконувати посильну роботу або доручення дорослих. Дитина працює не лише для того, щоб робити, як дорослі, імітуючи дії, але й заради отримання результату. її приваблює відчуття радості від власно виконаної роботи та спільної роботи в колективі. Колектив­на праця є дуже корисною для виховання моральних якостей, дає змогу дитині відчути себе частиною колективу, забезпечує готовність діяти в системі "дитина-діти". Водно­час, суспільна праця є більш складною формою організації праці порівняно з працею поруч. Тому, що її результатом є досягнення не однієї дитини, а колективу учасників за­гальної справи. І від того, наскільки якісно буде виконана робота кожного учасника трудового процесу, залежатиме кінцевий результат. Саме в таких видах трудової діяль­ності створюються позитивні умови для виховання у дітей таких рис, як відповідальність, уміння ставити інтереси колективу вище за свої власні, вміння взаємодіяти з ін­шими.

Продуктивні види діяльності в дошкільному віці - це образотворча і конструктивна діяльність.

Продуктивна діяльність - це діяльність, що моделює предмети довкілля, приводить дітей до створення реаль­ного продукту, в якому уявлення про предмет, явище, си­туацію одержує матеріальне втілення у малюнку, конструк­ції, об'ємному зображенні.2

1 Божович Л.И. Зтапьі формирования личности в онтогенезе // Вопр.
психол. - 1978. - №3. - С. 48.

2 Там само. - С. 86.

35


Алла Богуш, Наталія Гавриш

У процесі образотворчої діяльності дитина набуває умінь, що дозволяють їй передавати зміст побаченого мате­ріалу в малюнку, виробах (ліпленні, аплікації); розвиваєть­ся вміння створювати і втілювати свої задуми за допомогою засвоєних специфічних виразних засобів образотворчої діяльності. Розвиваються творчі здібності, знакова і сим­волічна функції дитини, що дозволяє їй моделювати предмети і явища довкілля і більш глибоко їх пізнавати. Конструктивна діяльність - це процес створення різних споруд з різних матеріалів, що передбачає взаємне розта­шування частин, елементів, а також способи їх поєднання.1 У процесі конструктивної діяльності в дітей розвивається уявлення і мисленнєві операції, зокрема аналіз, синтез, узагальнення. Конструктивна діяльність вимагає від дити­ни здійснювати обстеження предметів, щоб виокремити окремі його частини, визначити його структуру, характер з'єднання окремих елементів. У процесі такої діяльності в дітей розвиваються функції планування, контролю, пе­редбачення, засвоєння яких є основою конструктивної творчості дошкільника.

Дитина дошкільного віку включається у різноманітну пізнавальну діяльність. Пізнавальна діяльність - це орга­нізований, цілеспрямований процес засвоєння дитиною нових знань, набуття нових умінь і навичок; уточнення й закріплення знань умінь і навичок, набутих у попередньому досвіді з допомогою дорослих чи самостійно.

Пізнавальна діяльність, за С.Л.Рубінштейном, це су­купність певним чином пов'язаних дій (операцій), "функція яких, на відміну від знань, полягає не в тому, щоб зображувати об'єкт (ті чи ті його частини), а в тому, щоб за допомогою цих дій були одержані істинні знання про об'єкт, тобто знання, що адекватно відображують його таким, яким він є насправді".2



1 Там само. - С. 95.

2 Рубинштейн С.Л. Основи общей психологии. - т.1. - М.: "Педагогика",
1989.-С. 285.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   24


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка