Методика ознайомлення дітей з предметним довкіллям



Сторінка15/24
Дата конвертації11.04.2016
Розмір4.57 Mb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   24

Читання з книжки Б.Житкова "Що я бачив" оповідання "Як мене називали" і "Як я їздив у метро".

Програмний зміст. Уточнити уявлення дітей про підзем­ну залізницю - метро. Учити правильно оцінювати поведін­ку хлопчика. Виховувати допитливість, естетичні почуття.



Словник: метро, допитливий, платформа, вагони, схо­динки.

Хід заняття: Розгляд картини "У метро".

Запитання: Що зображено на картині? Як називається підземна залізниця? Як можна потрапити до підземної станції? Де чекають електропотяг? Коли можна увійти у вагон? Розповідь вихователя.

Читання оповідання "Як мене називали". Запитання: Чому Альошу прозвали "чомучкою"? Читання оповідання "Як я їздив у метро".



Запитання: Як потрапив хлопчик до підземної залізни­ці? Що вони з мамою побачили на платформі? Як Альоша розповів про підземний електропотяг?

Читання уривків з вірша М.Познанської "Що я знаю про метро".

З дітьми середнього і старшого віку проводять завер­шальні бесіди як самостійне заняття з довкілля. Бесіда може бути частиною заняття, як-от: вступна, супроводжу­вальна бесіда з метою узагальнення і систематизації набу­тих раніше знань у процесі спостережень, прогулянок, екс­курсій, розглядання картин, читання художніх творів.

Бесіда - це організована, цілеспрямована розмова вихо­вателя з дітьми з певної теми, що складається із запитань і відповідей. Бесіда є ефективним словесним методом навчан­ня, який при правильному його поєднанні з конкретними спостереженнями та діяльністю дітей, відіграє велику роль в освітньо-виховній роботі з дітьми.




220

221


Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям


Розроблений Сократом і Платоном метод бесіди засто­совувавсь у навчанні молоді риторики і логіки. Пізніше цей метод був використаний у шкільному навчанні. З часів Я.А.Коменського та Й.Г.Песталоцці постало питання про застосування бесід у дошкільній освіті.

Бесіда насамперед є методом систематизації уявлень дітей, здобутих ними у процесі повсякденного життя і на заняттях. Бесіда є школою розвитку дитячої думки (Я.А.Коменський, Й.Г.Песталоцці, К.Д.Ушинський, В.Ф.Одоєвський, Л.К.Шлегер, Є.І.Тихеєва, Є.О.Фльорина). Характер бесіди вимагає від дитини вміння активно відтворювати свої знання, порівнювати, розмірковувати, доходити висновків. За допомогою бесід діти цілеспрямо­вано засвоюють відомості про конкретні предмети й явища, вчаться словом передавати ознаки предметів, дії з предметами. Зосереджуючи увагу на характерних ознаках явищ, педагог поглиблює уявлення дітей про те, що вони сприймали на прогулянках, екскурсіях. Позначення сприйнятого словом, опис самими дітьми предметів і явищ робить процес набуття знань більш осмисленим. Бесіда також збагачує дитину новими знаннями або показує знайоме в новому аспекті. Беручи участь у бесіді, дитина вчиться зосереджувати свою думку на одному предметі, пригадує те, що знає про нього, привчається логічно мислити. У бесіді вихователь учить дитину чітко висловлю­вати свої думки, розвиває вміння слухати і розуміти запитання, правильно формулювати відповідь на них -коротко або докладніше залежно від характеру запитання, правильно ставити запитання. Бесіди активізують дитяче мовлення, сприяють розвитку діалогічного мовлення.

Вихователь учить дітей у ході бесід правильно застосо­вувати граматичні форми слів, чітко вимовляти слова, збагачує й активізує їхній словник. У бесідах є можливість повторно відтворити те, що діти спостерігали раніше.

222


У бесіді активізуються моральні й естетичні уявлення дітей, зосереджується їхня увага на найяскравіших вра-Бесіди багаті за змістом, підводять дітей до доступних для них суджень, висновків. Дитина на яскравих прикладах глибше осмислює й емоційніше переживає своє ставлення до довкілля. Спираючись на знання, дитина обдумує свою поведінку, оцінює вчинки. Бесіда формує у дитини відповідне ставлення до фактів дійсності, сприяє вихованню організованості і формуванню певних мораль­них якостей. В умовах дошкільного закладу бесіда вико­ристовується як важливий засіб колективного спілкування дітей.

Змістом бесіди є програмний матеріал з ознайомлення дітей з довкіллям: з предметами побуту, праці, з побутом і працею людей, явищами природи, суспільним життям, святами, з іграми, навчанням і працею дітей у дошкільному закладі. Зміст бесіди може складати обговорення прослу­ханих казок, оповідань, віршів, розглянутих картин, відеофільмів, кінофільмів, телепередач тощо.

Зміст бесід повинен бути педагогічно цінним, сприяти здійсненню завдань всебічного виховання дітей і водночас бути посильним, психологічно близьким дитині - дош­кільнику. Дотримання останньої вимоги особливо необхід­не для того, щоб бесіда проходила активно, збуджувала думку дитини, допомагала утримувати її увагу і залишила б глибокий слід у її свідомості.

Сучасні методисти пропонують різноманітну тематику для бесід з дошкільниками.

Поширеними є бесіди, які відтворюють факти і явища суспільного життя: "Київ — головне місто України", "Наше місто", "Ми любимо своє село", "Що ми бачили в бібліо­теці?". Бесіди, присвячені праці, трудовому процесу, трудо­вим справам самих дітей: "Хліб - усьому голова", "Професії твоїх батьків", "Як шиють одяг?", "Про будівництво", "Ми - чергові", "Що ми виростили на городі, в саду" тощо.

223


Алла Вогуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям


З дошкільниками проводяться бесіди про машини, які допомагають дорослим у праці ("Що машини допомагають робити в дошкільному закладі і дома?", "На чому люди їздять?", "Які машини допомагають селянам вирощувати врожай?" тощо), про предмети, з якими діти зустрічаються кожного дня ("Наші іграшки", "Про одяг і взуття", "Про посуд" тощо).

Вихователь повинен глибоко продумувати зміст бесід, відбирати для обговорення ті факти й явища, які підводять дітей до узагальнюючих висновків і водночас потребують додаткових пояснень, відомостей, щоб діти повніше і глибше осмислили матеріал спостережень.

Старший вихователь дошкільного закладу повинен до­помогти вихователям спланувати проведення бесід у певній послідовності, забезпечити зв'язок їх між собою. Наступні бесіди мають бути складніші за попередні. У них повинні ставитися нові розумові завдання, підвищуватися вимоги до мовлення дітей.

Бесіда досягає своєї мети тільки при чіткій організації і продуманій методиці її проведення. Тому значне місце в успішному проведенні бесіди має ретельна підготовка до неї вихователя і дітей. Вихователь, визначивши завдання і тему бесіди, продумує і підбирає її зміст, структуру, визначає характер і формулювання основних запитань. Крім того, під­бирає необхідні наочні посібники, технічні засоби, продумує, як урахувати індивідуальні особливості дітей і забезпечити диференційоване керівництво ними під час бесіди.

Готовність дітей до бесіди полягає у наявності в них відповідних-знань про предмет чи явище, які будуть обговорюватись у бесіді. Ці знання дитина одержує під час екскурсій, спостережень, розгляду картин, перегляду відеофільмів, телепередач тощо. Бесіда повинна будуватися на основі життєвого досвіду і знань дітей. Наприклад, бесіду з теми "Про зиму" можна проводити тільки тоді, коли діти вже ознайомились із зимовими явищами природи,

слухали відповідні оповідання і вірші. Якщо планується бесіда за змістом картини, літературного твору, то діти повинні мати певні знання для розуміння цього матеріалу, прослухати цей літературний твір, розглянути картину.

Бесіда є складним методом навчання, її хід залежить не тільки від підготовки самого вихователя, а і від рівня розвитку дітей, їхніх знань, від ступеня їхньої активності і самостійності. Бесіда вимагає від дитини напруження уваги, вона повинна весь час стежити за ходом бесіди, не відволікатись від теми, слухати своїх товаришів, прига­дувати, узагальнювати, бути готовою відповідати, водночас стримувати себе від виступу, коли не запитують. Перед вихователем стоїть завдання підтримувати протягом усього заняття активність дітей, мобілізуючи їхню увагу.

Структура бесіди залежить від теми, змісту, віку дітей. У ній взаємопов'язані такі структурні елементи, як початок бесіди, основна та прикінцева частини. Бесіда повинна починатися з опису конкретних образів, емоційно яскравих спогадів дітей про цікавий випадок. Необхідно відразу ж оживити в пам'яті дітей цілісний образ, явище, активізу­вати емоційну сферу дітей і тим самим викликати в них бажання брати участь у бесіді. Є.О.Фльорина пише з цього приводу, що початок бесіди повинен бути образним, емо­ційним, повинен "зібрати" увагу дітей і спрямувати їхні думки.

Почати бесіду можна по-різному - із згадування, із розповіді, із розгляду картинки, іграшки, предмета, із за­гадування загадки, читання вірша, які мають пряме відно­шення до теми.

В основній частині бесіди розкривається її конкретний зміст. Готуючи бесіду, вихователю треба спланувати її етапи, тобто виділити суттєві компоненти того поняття, яке буде аналізуватися з дітьми. До дітей послідовно ставляться запитання, які спрямовують їхню активність. По ходу




224

225


Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям


бесіди вихователь дає пояснення, стверджує дитячі відповіді, узагальнює їх, показує наочний матеріал тощо. Бесіда повинна бути емоційною, жвавою, підвищувати активність дітей. Залежно від змісту бесіди в ній у різних поєднаннях використовуються такі прийоми, як запитання, пояснення, показ наочного матеріалу.

У процесі бесіди педагог подекуди дає нові відомості, щоб уточнити або поглибити знання дітей про ті предмети й явища, про які йде мова. У бесіді можна використовувати різні прийоми словникової роботи - пояснення вихователем значення окремих слів, повторення слова хором разом з вихователем. Успіх і педагогічна результативність бесід багато в чому залежить від правильно поставлених перед дітьми запитань.

Усі запитання можна поділити, як зазначає Є.Й.Радіна, на дві групи. Першу групу становлять запитання, які вимагають від дітей простої відповіді чи опису предметів, явищ. Це запитання що? хто? який? куди? Вони ставляться на початку бесіди або мікротеми бесіди для того, щоб відновити в пам'яті дитини те, що вона бачила, пере­живала. Друга група запитань вимагає від дітей деяких логічних узагальнень, умовисновків, встановлення причин­них зв'язків, розкриття змісту теми (для чого? чому? навіщо? чим схожі? як дізнатися?). Такі запитання пошу­кового та проблемного характеру повинні відігравати про­відну роль у бесіді, особливо у старшій групі. Вони зде­більшого ставляться після того, як у пам'яті дитини відновилися знання, образи, і на основі аналізу вона може сама дійти висновку.

Запитання вихователя повинні розкривати зміст теми і спрямовувати думку дітей на правильну відповідь. Тому їх треба формулювати чітко, конкретно, коротко (Які ма­шини допомагають будівельникам будувати будинки? Де

роблять іграшки?). Неконкретні запитання часто при­зводять до неправильних, поверхневих відповідей. Так, запитання "Що ви знаєте про Київ?", "Що ви можете ска­зати про цю картину?" і подібні - широкі за змістом, неконкретні, тому й відповіді дітей будуть поверхневими. У самому запитанні не повинно бути незрозумілих дітям слів. У кожному запитанні повинна бути лише одна думка. При постановці запитань необхідно чітко уявити собі, які психічні процеси при цьому активізуються у дітей -процеси пам'яті, мислення, уяви, а також, які саме почуття викликаються. Активізація усіх психічних процесів шляхом запитань до дітей - важлива умова проведення бесіди.

Слід також ставити такі запитання, які викликали б у дітей різні образи - зорові, слухові тощо. Наприклад, у бесіді про водний транспорт вихователь ставить таке запитання: "Що ви чули, коли були на набережній?" Діти згадують, що чули гудки пароплавів, короткі і довгі, шум моторів, голосні оголошення по радіо на річковому вокзалі тощо. Слухові сприймання допомагають дітям точніше описати все, що характеризує явище, предмет.

Крім основних запитань вихователь повинен вико­ристовувати і допоміжні - навідні та запитання-підказки. Навідні запитання займають основне місце серед допоміж­них, вони допомагають дитині не тільки точніше засвоїти зміст того, про що запитують, а й наштовхують на пра­вильну відповідь, дають можливість самостійно впоратися з нею, наприклад: "А що ще у нас є цікавого в місті? Яка річка? Як вона називається?"

Значно менше слід використовувати запитання-під­казки, які містять у собі готову відповідь. Діти, відпо­відаючи на них, повинні тільки ствердити чи заперечити, наприклад: "А ти бачив пам'ятник на площі?" Ці запитан­ня треба ставити тільки дітям, які не впевнені у своїх силах,




226

227


Алла Богуш, Наталія Гавриш

повільно думають. Відповівши на таке запитання, дитина сміливіше відповідатиме на наступні. Проте і щодо таких дітей ці запитання не можна застосовувати часто, бо це привчає дитину до відповідей без роздумування, гальмує її розумовий розвиток.

Важливим показником активної участі дітей у бесіді є їхні запитання. Треба вчити дітей ставити запитання до вихователя і товаришів. Вихователь повинен бути уважним до запитань дітей, які виникають у них у процесі бесіди: схвалити вдалі запитання і відзначити спостережливість, допитливість. Вихователь може викликати в дітей бажання ставити запитання зауваженнями ("Невже вам не цікаво знати, як роблять цю іграшку?"), попередньою настановою ("Послухайте Сергія, а потім розпитайте його детальніше, що він бачив у Києві"), вказівками ("Запитайте один в одного, що вам найбільше запам'яталося з того, що ми бачили на телеграфі і чому?").

У процесі бесіди діти повинні висловити своє ставлення до предметів і явищ, поділитися почуттями, пережи­ваннями. Проводячи бесіду, вихователь мусить пам'ятати, що вона повинна мати характер організованої розмови, яка проходить вільно, не напружено, у звичайних, не вимуше­них умовах. Відповідаючи на запитання, діти подекуди відходять від теми бесіди, тому що в них під впливом слова легко і швидко відновлюються асоціативно пов'язані враження. Є.І.Тихеєва вказувала на те, що вихователь повинен стежити за ходом бесіди, спрямовувати її, не давати відхилятися від теми, вести бесіду жваво, емоційно.

Відповіді дітей у бесіді можуть бути розгорнутими і короткими. Вимагати на кожне запитання розгорнутої відповіді не слід, інакше бесіда втратить свою невимуше­ність, стане нецікавою.

У практиці зустрічаються випадки, коли вихователі вимагають повної відповіді. Проте не слід цього робити у



Методика ознайомлення дітей з довкіллям

жвавій бесіді, яка захоплює не тільки розум, але й емоції дітей. Цим знижується емоційна безпосередність обміну думками і враженнями, що характерно для усного розмов­ного мовлення; мова дитини набуває характеру "книжної".

Вихователь повинен підводити дітей до розгорнутих відповідей, у яких дитина осмислено і зрозуміло для слухача передає свої судження, користуючись при цьому різноманітними синтаксичними структурами фраз. Поде­куди відповідь дитини складається із двох-трьох фраз, логічно пов'язаних між собою. Треба передбачити запитан­ня, які вимагають самостійної розумової праці, а не механічної "повної" відповіді. Навчання дітей штучної побудови фраз збіднює їхнє\мовлення. Спонукати дітей до розгорнутих відповідей можна насамперед постановкою таких запитань, на які дитина не може не дати розгорнутої відповіді. Наприклад, такі запитання, як "Що вам най­більше запам'яталося з літнього відпочинку? Розкажіть про це" або "Чому Сашко так зробив?" та подібні ведуть до розгорнутих висловлювань. Велике значення має також приклад висловлювань у бесіді самого вихователя. Так, у бесіді про рідне місто вихователь пропонує дітям описати свою вулицю, але спочатку він сам дає зразок такого опису. Можна допускати короткі відповіді, навіть одним словом. На запитання "Хто?", "Що?", "Куди?" діти можуть від­повісти коротко. "Як називається головна вулиця Києва?" - "Хрещатик"; "До якого свята ми зараз готуємося?" - "До Дня Перемоги" - такі короткі відповіді цілком зрозумілі іншим.

Вихователь у ході бесіди викликає якомога більше дітей, враховуючи при цьому індивідуальні особливості кожного. Соромливих дітей треба підбадьорювати, надто жвавих стримувати, терпляче вислуховувати відповіді млявих дітей. Неприпустимо запитувати одних і тих самих дітей. Якщо вихователь довго розмовляє з однією дитиною, то решта нудьгує, не бере участі в бесіді. Те ж саме буває,




228

229


Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям


коли вихователь під час бесіди багато говорить про те, що дітям добре відомо, або без будь-якої потреби повторює все, що говорять діти. Активність у бесіді може виявлятись у доповненнях і уточненнях, які вносять діти у відповіді товаришів. Вихователь пропонує доповнити або уточнити відповідь дитини в тих випадках, коли вона неточна або неповна. Це підвищує увагу дітей на занятті. Відповіді дітей треба уважно вислуховувати. Не можна їх переривати, якщо в цьому немає прямої необхідності. Недоцільно ціною довгих зусиль "витягувати" відповідь, якщо дитина не має необхідних знань або не може подолати соромливість. У таких випадках можна задовольнитися короткою від­повіддю.

Для уточнення уявлень дітей подекуди в бесіді вико­ристовується наочний матеріал: картина, іграшка, модель, предмет у натурі. Наочний матеріал викликає зацікавле­ність, мовленнєву активність. Висловлювання дітей у таких випадках безпосередньо спираються на відчуття і сприймання. Дрібні предмети (квіти, насіння, листя, предметні картинки) роздають усім дітям. Наочний мате­ріал вихователь готує заздалегідь, продумує розміщення його під час бесіди, методику пояснення. Його не треба виставляти для передчасного огляду, щоб не відвертати уваги дітей від заняття. Наочний матеріал повинен повністю відповідати програмовому змісту бесіди. У бесіду можна включити прослуховування платівок, магнітофон­них записів, літературних текстів, що підвищує емоцій­ність сприймання матеріалу. Можна використати також ігрові вправи, загадки, читання художніх творів.

У прикінцевій частині бесіди вихователь пропонує дітям прочитати знайомий вірш, заспівати пісню, близьку за змістом до теми бесіди. Можна прочитати художнє оповідання, провести дидактичну гру, прослухати аудіо-запис. Так, бесіду про транспорт можна закріпити

230


дидактичною грою "На чому люди їздять», бесіду про місто Київ - піснею про нього, бесіду про свято - читанням знайо­мих віршів про це свято.

Наводимо приклади бесід.



Тема: "Одяг і взуття"

Програмний зміст: систематизувати знання дітей про одяг (зимовий, осінній, літній) і взуття: його виготовлення, призначення, матеріал. Учити брати участь у бесіді. Вихо­вувати акуратність, повагу до батьків, до праці кравців.



Словник: одяг, взуття, швець, швачка.

Хід зняття. Вступна бесіда: де ми були на екскурсії? Що ми бачили там? Хто шиє одяг? Де його купують? Розглядання одягу ляльки. Що це? Із якого матеріалу пошите плаття? Якого воно кольору? Що потрібно для пошиття плаття (пальта, шапки, сорочки)?

Відгадування дітьми загадок: "Лежить свинка, в неї поколена спинка" (Наперсток). "Два кінці, два кільця, а посередині цвях" (Ножиці). З якої матерії шиють літні плаття? Сорочки? Зимові сукні? Пальта?

Розглядання альбому, виготовленого вихователем, «Із чого шиють одяг". Розповідь вихователя.

Розглядання картини "Швачка" (автори Л.І.Мусякина, В.Г.Червякова. "Ким бути?").



Запитання: що зображено на картині? Де відбувається дія? Що роблять швачки? Чим вони шиють? Що ще ви бачите на картині? Розповідь вихователя.

Бесіда за запитаннями про взуття: яке ви знаєте взуття? Із чого шиють взуття? Хто шиє взуття? Де його ремонту­ють? Як потрібно доглядати за взуттям?

Дидактична гра з картинками "Хто виготовив нам одяг і взуття?".

Тема: "Транспорт"

Програмний зміст: вчити правильно поводитись у транс­порті, на вулиці. Розвивати вміння узагальнювати, доходити висновків. Ознайомити з різними видами транспорту, з

231

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям


професіями людей, які працюють на транспорті. Вихову­вати інтерес до техніки.

Словник: потяг, солярка, транспорт, наземний, штур­ман, стюардеса, пасажири, капітан, дирижабль.

Матеріал: картинка про місто, транспорт.

Хід заняття. Вихователь пропонує дітям назвати одним словом машину, тролейбус, літак, корабель, (транспорт). Розповідь вихователя про види транспорту. Розгляд кар-тини, де зображено місто і всі види транспорту. Запитання: діти, що зображено на картині? Як ви думаєте, на чому можна доїхати з одного кінця міста в інший? (машині, тролейбусі, автобусі). А на чому можна доїхати з одного міс-та в інше? (електричкою, потягом, автобусом, літаком). Машини, тролейбуси, потяги їдуть по землі, тому цей вид транспорту називають наземним транспортом.


  • Діти, погляньте на картинку. Що летить у повітрі? Літаки, гелікоптери належать до повітряного транспорту, бо вони пересуваються у повітрі.

  • У місті є річка. Що ви бачите на річці? По воді мо­жуть плавати кораблі, човни, баржі, танкери. Транспорт, який пересувається по воді, називають водним транспор­том. Отже, є такі види транспорту: наземний, повітряний, водний. Розповідь вихователя про професії людей, які працюють на транспорті: "Професії багатьох людей по­в'язані з транспортом. Це водії, льотчики, машиністи, штурмани, кондуктори, стюардеси, провідниці. Ті люди, які їдуть у транспорті, - пасажири. Працівники транс­порту дбають про те, щоб пасажирам у дорозі було зручно. Вихователь пропонує дітям пограти у гру "Конструктор".

  • Діти, на столі у вас лежать конверти. Ви будете клеїти частинки листівки і визначати, яким транспортом подорожувати. Виграє той ряд, на якому швидше вико­нають завдання. Потім вихователь пропонує дітям наступ­ну гру "Подорож".

кДіти відправляються у подорож до Києва. Київ - це столиця України. Погляньте на листівки, які ви склеїли.

232


Хтось із вас поїде автомобілем, інші - потягом, літаком, чи пароплавом. На дошці малюнки із зображенням гаража, аеропорту, морського вокзалу. Той, хто відправиться на­земним транспортом, підходить до малюнка із зображен­ням гаража; хто - повітряним - аеропорту; хто - водним -морського вокзалу. Швидше відправиться у подорож та група дітей, яка першою знайде свій вид транспорту.

Діти виконують завдання "Вибери транспорт": необхід­но відповідно до професії знайти вид транспорту, на якому працює представник цієї професії.

Наступне завдання "Плутанина": діти мають допомогти Незнайці розкласти картки із зображенням видів транс­порту (самоскид, трактор, човен, автобус, судно, крига, лом, трамвай, яхта, катер, літак, вертоліт, дирижабль) за відповідними групами.

Дітям пропонують ситуативні запитання та завдання:.



  • Ти з бабусею зайшов у тролейбус. Вільне місце тільки одне. Як ти себе будеш поводити?

  • Ти з товаришем голосно розмовляєш в автобусі. Вам зробили зауваження. Що відповіси?

  • Ти вийшов із тролейбуса. Як ти його обійдеш?

  • Ти вийшов із автобуса. Як ти його обійдеш?

  • Ти з мамою сидиш у тролейбусі. На зупинці зайшов дідусь. Як ти вчиниш? Маленький хлопчик їв цукерку і кинув папірець під ноги пасажирам. Як він вчинив? Петрик першим забіг в автобус і зайняв місце для своєї сестри та її подруги. Як до Петрика поставилися дорослі? У чому він був неправий?

Вихователь підводить підсумок, допомагає дітям сформу­лювати правила поведінки у транспорті: у транспорті не можна голосно розмовляти, висовуватись у вікно, заважати пасажирам при вході, виході. Потрібно поступатися місцем пасажирам похилого віку, меншим за себе, вживати ввіч­ливі слова.

233



Алла Богуш, Наталія Гавриш

4.6. Ознайомлення з довкіллям засобами дидактичної гри

Дидактична гра - це навчальна гра, вона використо­вується у навчально-виховному процесі дошкільного закладу з метою закріплення і уточнення знань дітей про довкілля.

Учені (З.М.Богуславська, А.К.Бондаренко, Т.І.Поні-манська, О.І.Сорокіна та ін.) визначають дидактичну гру як єдину систему впливів, спрямовану на формування у дитини потреби у знаннях, активного інтересу до того, що може стати їх новим джерелом, а також на формування більш досконалих пізнавальних навичок і вмінь -сенсорних, інтелектуальних, мнемічних тощо.1 Особли­вістю дидактичних ігор є те, що вони спеціально ство­рюються і розробляються дорослими з різною педагогіч­ною метою: сенсорного виховання, мовленнєвого розвитку, ознайомлення з довкіллям, з елементарними математич­ними уявленнями тощо. Дидактичні ігри можуть супро­воджуватись наочним матеріалом (іграшки, предмети, речі, картинки тощо) або створюватись тільки на словесній основі. Отже, у практиці дошкільної освіти дидактична гра визначається як ігровий метод навчання (В.М.Аванесова, З.М.Богуславська, Є.Ф.Іваницька, О.П.Усова та ін.).

Дидактична гра як ігровий метод навчання розгляда­ється у двох видах: дидактична гра у власному розумінні слова та гра-заняття (гра-вправа). Перший вид - ґрунту­ється на автодидактизмі та самоорганізації дітей. У дру­гому випадку провідна роль належить вихователю, який організовує ігри-заняття, використовуючи різноманітні ігрові прийоми.

У дидактичній грі як формі навчання діють одночасно два боки: навчальний (пізнавальний) та ігровий (розва-

1 Поніманська ТІ. Основи дошкільної педагогіки. - К.: Абрис, 1998. - С. 432. 234

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

жальний). Відповідно до цього вихователь водночас навчає дітей і грає разом з ними, а діти, граючись, навчаються. Пізнавальний зміст навчання виражається у певних дидактичних завданнях, що мають на меті, наприклад, сенсорне чи певне пізнавальне завдання. Дидактичні завдання ставляться перед дітьми не прямо, як на занятті, а тісно пов'язуються з ігровими завданнями та ігровою дією. Дидактична мета, прихована в ігровому завданні, стає непомітною для дитини, і засвоєння пізнавального змісту відбувається ненавмисно, у процесі цікавих для дитини ігрових дій (ховання і пошуку, згадування і відгадування, елементів змагання у досягненні ігрового результату тощо). Основним стимулом, мотивом виконання дидактичного завдання стає не пряма вказівка вихователя, а бажання досягти ігрової мети, виграти. Саме це, як зазначає З.М.Богуславська, спонукає дітей до розумової активності, як того вимагають умови і правила гри (краще сприймати довкілля, уважніше вислуховуватися, швидше орієнтуватися на потрібну властивість, підібрати і групувати предмети тощо).

Високо оцінювала дидактичну гру як метод навчання О.П.Усова, яка відзначала, що "дидактичні ігри, ігрові заняття і прийоми дають можливість вихователю піднести рівень сприймання дітьми навчального матеріалу, урізно­манітнюють навчальну діяльність, вносять до неї елемент цікавості"1.

Дидактична гра як самостійна ігрова діяльність від­бувається лише за умови доступності дидактичних завдань, наявності інтересу дітей до гри, засвоєння правил та ігрових дій, а це, у свою чергу, залежить від рівня ігрового досвіду. У самостійних іграх діти мають можливість застосовувати свої знання про предмети і явища довкілля у практичній діяльності.



1УсоваА.П. Обучение в детском саду. - М.: Просвещение, 1981. - С. 170.

235


Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям


Зазначимо, що значний внесок у розробку системи дидактичних ігор зробили такі вчені, як В.М.Аванесова, Ф.Н.Блехер, Л.А.Венгер, З.О.Михайлова, С.Л.Новосьоло-ва, О.І.Сорокіна та ін. Так, Є.ІТихеєва розробила систему дидактичних ігор з лялькою, описала, якою повинна бути дидактично обладнана лялька. Автор описала і настільно-друковані ігри для малят.

Розробка системи дидактичних ігор для математичного розвитку дитини належать Ф.Н.Блехер. Дослідження, проведені під керівництвом Л.А.Венгера, присвячені розробці дидактичних ігор і вправ для сенсорного вихован­ня дітей дошкільного віку. Система дидактичних матеріа­лів - різноманітних дидактичних посібників, спеціально зроблених для розвитку певних взаємопов'язаних здібнос­тей і знань з чітко визначеною послідовністю їх застосування - є центральною у дослідженнях Б.Хачапурідзе та його учнів.

Дидактична гра має структуру, що відрізняє її від інших видів діяльності, основними елементами дидактич­ної гри, що надають їй форму навчання і гри водночас, є: дидактичні та ігрові завдання, ігровий задум, правила, ігрові дії, результат.

У кожній дидактичній грі є своє навчальне завдання, що відрізняє одну гру від іншої. Дидактичні завдання гри визначаються метою навчального і виховного впливу з боку вихователя.

Ігрове завдання виконується дітьми у процесі ігрової діяльності, викликає їхній інтерес, активність, бажання і потребу розв'язати його. Ігрові завдання, як і дидактичні, можуть бути найрізноманітнішими: так, у грі в лото завдання полягає у тому, щоб першому закрити всі клі­тинки великої картки; у грі з пірамідкою - зібрати її так, щоб ребро становило рівну лінію; у грі "Чарівна торбинка" дитина повинна навпомацки визначити предмети і назвати їх. У дидактичних та ігрових завданнях відображається

236


взаємозв'язок навчання і гри. Ігрові завдання пов'язані з ігровим задумом, який реалізується через уявлювану ситуацію.

Кожна дидактична гра має правила, обумовлені її зміс­том та ігровим задумом. Вони визначають характер і спосіб дій дитини, організовують і спрямовують її стосунки з іншими дітьми, дають можливість навчитися керувати своєю поведінкою. Дотримання правил вимагає від дитини певних вольових зусиль, уміння поводитися з іншими дітьми, переборювати негативні емоції через невдалий результат тощо. Правила, що використовуються у дидактич­ній грі, виступають критерієм правильності ігрових дій, їх оцінки.

Дидактична гра має конкретний результат, наприклад, відгадування загадок, виконання ігрових дій і завдань, що сприймається дитиною як успіх, від якого дитина одержує задоволення. Для вихователя результат гри завжди є показником засвоєння знань, успіхів дітей у навчально-ігровій діяльності.

Дидактичні ігри досить різноманітні. їх класифікують за різними критеріями: за навчальним змістом (Л.В.Арте-мова, О.І.Сорокіна, О.П.Усова); за спрямованістю пізна­вальної діяльності (Л.А.Венгер, С.П.Новосьолова); за ігро­вим задумом, завданнями і ігровими діями (Д.Б.Ельконін, А.І.Матусик, О.П.Янківська та ін.); за взаємовідносинами дітей і вихователя (Р.Й. Жуковська, Д.В.Менджерицька та ін.). Крім того, дидактичні ігри ще класифікують за наявністю у їх змісті дидактичного матеріалу, наочного чи словесного (А.К.Бондаренко, Л.А.Венгер, О.І.Сорокіна, Г.С.Швайко та ін.). Це велика група дидактичних ігор з предметами, природним матеріалом, іграшками, речами, картинками, музичними інструментами, настільно-друковані ігри. І друга група - ігри без наочного супроводу - словесні, мовленнєві ігри.

237


?

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям


Велика група дидактичних ігор спрямована на розви­ток сенсорики дітей і збагачення словника, де задіяно сен­сорно-дидактичний матеріал (геометричні фігури, пірамі­ди, мозаїка...).

В.М.Аванесова запропонувала таку класифікацію ди­дактичних ігор за характером ігрових дій:

— ігри-доручення, які побудовані на інтересі дітей до дій
з іграшками і предметами (добирати, складати, роз'єдну­
вати, з'єднувати, нанизувати тощо);


  • ігри з відшукуванням предметів, що викликають інтерес дітей;

  • ігри з відгадуванням загадок, які приваблюють неві­домістю: "Впізнай", "Відгадай", "Що змінилось?";

  • сюжетно-рольові дидактичні ігри, у яких ігрові дії полягають у зображенні різних життєвих ситуацій, у виконанні ролей (покупця, продавця, вовка, гусей таін.);

  • ігри у фанти або в заборонений "штрафний" предмет (картинку), пов'язані з цікавими ігровими моментами (скинути картку, утриматися, не сказати забороненого слова тощо).

Дидактичні ігри з наочним супроводом мають широко виражений пізнавальний характер. Задля цього використо; вуються два види іграшок: сюжетні (ляльки, предмети побуту, овочі тощо) і безсюжетні (кулі, циліндри, пірамідки тощо). Перші - мають яскраво виражений сюжетний зміст, їх використання наближається до сюжетно-рольових ігор. Безсюжетні використовуються для закріплення знань про властивості та якості предметів: розмір, кількість, колір, форму.

В іграх з предметами розв'язуються завдання на ознайомлення з їх властивостями та ознаками предметів, порівняння, класифікацію, установлення послідовності у вирішенні завдань. Діти визначають предмет за однією ознакою, об'єднують предмети за цією ознакою (кольором,

238

формою, призначенням тощо), що сприяє розвиткові логічного мислення; виконують завдання на усвідомлене запам'ятовування кількості та розташування предметів, знаходження відсутньої іграшки тощо. У дидактичних іг­рах уточнюються знання про матеріал, з якого виготовля­ють іграшки, про предмети, необхідні людям у різних видах їхньої діяльності.



Ігри з природним матеріалом організовуються під час прогулянки. У процесі гри відбувається закріплення знань про природу, формуються мисленнєві процеси (аналіз, синтез, класифікація), виховується бережне ставлення до природи, збагачується словник.

У настільно-друкованих іграх діти діють не з предме­тами, а з їх зображеннями. Ігрові завдання, що вирішу­ються, різноманітні: добір картинок за схожістю (деякі види лото, парні картинки), карток - картинок при чер­говому ході (доміно), складання цілого з окремих частин (розрізні картинки, кубики) тощо. У цих іграх уточнюють­ся уявлення дітей про довкілля, систематизуються знання, розвиваються розумові процеси та операції, просторові орієнтації, кмітливість, увага, формуються організаторські вміння, збагачується словник1.

Дидактичні ігри з предметами та іграшками проводять у всіх вікових групах. Ці ігри за метою класифікують таким чином:


  • ігри на уточнення і закріплення назв предметів: "Чарівна торбинка", "Посилка", "Чого не стало?", "Що змі­нилося?", "Виставка", "Подорож по кімнаті", "Що в тор­бинці?", ігри з лялькою;

  • ігри на закріплення якостей, властивостей, ознак предметів та іграшок: "Назви який", "Впізнай предмет", "Вгадай на дотик", "Знайди такий предмет", "Магазин", ігри з лялькою та образними іграшками;

1 Луцан Н.І. Мовленнєво-ігрова діяльність дітей дошкільного віку. -Одеса, 2005.

239



Алла Богуш, Наталія Гавриш

— ігри на закріплення матеріалу: "Що з чого зроб­


лено?", "З чого шиють одяг (взуття)?", "Погодуємо ведме­
дика", "Назви матеріал" тощо;

  • ігри на закріплення професій дорослих: "Хто де пр­ацює?", «Кому що потрібно для роботи?", "В ательє", "На фабриці", "У крамниці", "Лікарня";

  • ігри на зіставлення і порівняння предметів: "Що схоже, а що відмінне?", "Червоні килими", "Хто помітив?" тощо.

Дидактичні ігри в молодшій групі можна проводити як самостійне заняття; в інших групах їх включають до складу занять з ознайомлення з довкіллям. Для проведення таких ігор потрібно мати набір різних предметів та іграшок. Так, для ігор "Чарівний мішечок", "Цікава торбинка", "Посил­ка" потрібні різнокольорові кільця, дерев'яні кульки, грибки, гумові м'ячики різних кольорів, плетений кошик, розмальований барабан, жовтеньке курчатко з вати, зеле­ний огірок та інші овочі з пап'є-маше, гумові качечка та со­бачка, пляшечки, баночки, ляльковий посуд, предмети туалету (зубна щітка, рушничок, мило, гребінець), навчаль­не приладдя (зошит, олівець, ручка, гумка), ножиці, моток ниток, ґудзики; кілька побутових речей, стрічки різної довжини, прапорці, клаптики, цвяхи, молоток тощо. Предмети добираються відповідно до знань дітей кожної вікової групи.

Особливе місце серед дидактичних ігор посідають ігри з лялькою. Є.І.Тихеєва рекомендувала мати в кожному дош­кільному закладі дидактично обладнану ляльку. Лялька повинна бути такого розміру, щоб її було видно всім дітям (40-50 см)1. Для дидактично обладнаної ляльки потрібно мати таке обладнання, у якому живе дитина: одяг (літній, зимовий, осінній, весняний) і взуття таке саме, меблі, пос­тіль, посуд все це великого розміру, щоб можна було



1 Тихеева Е.И. Развитие речи детей. - М.: Просвещение, 1981. 240

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

показувати дітям на заняттях та в іграх і легко діяти з ними. Крім того, повинні бути ляльки - дівчинка і хлопчик.

Для ігор з лялькою потрібно мати різноманітні іграш­ки, щоб діти змогли засвоїти програму з ознайомлення їх з довкіллям. Це іграшкові радіо, телефон, телевізор, комп'ю­тер, розумні побутові машини; різні види транспорту, образні іграшки, народні дидактичні іграшки, знаряддя праці.

Серед дидактичних ігор з лялькою використовуються: "Зустріч нової ляльки», "На гостинах у ляльки", "Наго­дуємо ляльку", "Навчимо ляльку готувати стіл до чаю", "Влаштуємо ляльці кімнату", "Одягнемо ляльку на про­гулянку", "Попрасуємо ляльці одяг", "Викупаємо ляльку", "Покладемо ляльку спати", "День народження ляльки" тощо.

Наводимо опис деяких дидактичних ігор.

Молодша група. Дидактична гра "Навчимо ляльку го­тувати стіл до чаю".



Мета: уточнити й закріпити назву чайного посуду (чашка, блюдце, чайна ложка). Учити порівнювати мно­жини, встановлювати їх відповідність, формувати поняття про рівність різних за якістю множин. Виховувати уваж­ність, спостережливість.

Словник: чайний посуд, чашка, блюдце, чайна ложка.

Хід гри: іграшковий стіл, засланий скатертиною, з кож­ного боку стоїть блюдце, поблизу знаходяться лялька, зайчик, ведмедик.

Вихователь розповідає: "Сьогодні лялька Таня хоче навчитись, як треба готувати стіл до чаю. Ось бачите, вона вже блюдця розставила. А що далі треба зробити, вона забула. Давайте їй допоможемо. Що потрібно поставити на блюдця? Скільки потрібно чашок? Скільки потрібно ложечок?" Перевіряє, як діти виконали завдання. Уточнює назву чайного посуду, закріплює узагальнювальну назву "чайного посуду". Лялька запрошує "гостей" - зайчика, ведмедика - на чай.

241

Алла Вогуш, Наталія Гавриш

Середня група. Дидактична гра "Крамниця".

Мета: Закріпити знання дітей про осінній одяг. Учити правильно називати його та описувати. Узгоджувати числівники з іменниками у множині в родовому відмінку. Виховувати ввічливість. Привчати вживати слова: будь ласка, добрий день, до побачення.

Словник: пальто, шапка, шарф, рукавиці, черевики, чоботи, каса, продавець.

Хід гри: Вихователь: "Яка зараз пора року? Яка сьогод­ні погода? Подивіться на нашу ляльку Оксану. У що вона вдягнена? Ми зараз підемо до крамниці готового одягу і купимо ляльці теплий одяг". Діти розглядають "крам­ницю". "Що ви бачите у крамниці? Скільки пальт (шапок, рукавиць, черевиків...) ви бачите у крамниці?" Педагог перший "купує" потрібну річ і дає дітям зразок, як треба ввічливо звертатися, дякувати тощо. Діти підходять до продавця, звертаються з прохання продати потрібну річ, купують, одягають ляльку.

Дидактична гра "Одягнемо ляльок". Мета: закріпити й уточнити знання дітей про назву одягу, його колір, порядок одягання. Учити узгоджувати прикметники з іменниками в роді, числі та відмінку. Виховувати уважність, самостійність.

Словник: одяг, фартух, хустка, шкарпетки, панчохи, сукня.

Хід гри: Вихователь розвішує одяг ляльок так, щоб усім дітям було видно: сукні, фартушки, хусточки, шапочки. "Скільки красивих суконь, хусточок, фартушків - усе це для наших ляльок! Одягнемо їх, щоб вони були красивими!" - говорить педагог.

Перед дітьми на стільчиках 3 ляльки. Діти дають кож­ній ім'я. Вихователь запитує: Якого кольору виберемо плаття для ляльки Олі? Каті? Наталки? Ляльок одягають самі діти, називаючи одяг та його колір.

242
Дидактичні ігри з картинками також доступні дітям усіх вікових груп. У молодшій групі це переважно ігри з картинками, що зображують іграшки, посуд, меблі, одяг: "Наш посуд", "Впізнай картинку", "На місця", "Підбери одяг для ляльки". У середній групі - "Добери вантаж для машини", "Кольоровий посуд", "Підбери чашки до блю­дець", "Пошта", "Впізнай і назви". У старшій групі - "Що зроблено на фабриці, заводі?", "Чи знаєш ти, де я був?", "Що картинка розповідає про себе?", "Кому що потрібно?" тощо.

Наприклад, дидактична гра "На місця".



Мета: Закріпити знання дітей про посуд, одяг, іграшки на місце, де зберігаються ці речі. Вчити правильно відпо­відати на запитання. Виховувати уважність, зосередже­ність, кмітливість.

Словник: шафа, ігровий куточок, шафа для посуду, одяг, іграшки, посуд.

Матеріал: предметні картинки, шафи.

Хід гри: Діти сидять на стільчиках, розміщених в один ряд. У різних місцях кімнати стільчиками відгороджено шафи для одягу та посуду. У дітей предметні картинки, узагальнюють їх: "посуд", "одяг". Вихователь пояснює гру: "Зараз, - говорить він, - "шафи" порожні. Треба розкласти на місця різні речі: в одну шафу - посуд, в іншу - білизну, одяг, іграшки". Потім пропонує дітям встати і за сигналом "На місця!" знайти місце для своїх картинок: посуд віднести в "посудну шафу", білизну - в "шафу для одягу" тощо. Ви­хователь загадує загадки про іграшки. Діти відгадують, знаходять ці іграшки і кладуть у спеціальну шафу.

Середня група. Гра "Скажи одним словом".

Мета: Вміти визначати предмети, що входять у по­няття "овочі", "фрукти", "посуд", "іграшки", "одяг"; нази­вати їх одним словом.

Словник: овочі, фрукти, посуд, іграшки, одяг.

Хід гри: Вихователь заготовляє багато (30-40) різних картинок, на яких зображено різноманітні речі. Змішавши ці картинки, пропонує дітям по черзі виходити і вибирати

243

Алла Вогуш, Наталія Гавриш

картинки, що зображують: посуд, одяг, фрукти, овочі, іграшки. Після того, як дитина вийшла і відібрала кар­тинки, що зображують посуд, вихователь може викликати іншу дитину, щоб вона перевірила, чи правильно відібрав товариш ті картинки, на яких зображено посуд. Коли такі картинки залишилися, вихователь пропонує дитині додати їх до раніше відібраних, а коли що-небудь відібрано неправильно - пропонує вилучити їх. Діти відбирають і класифікують за групами окремі предмети. Потім вихо­ватель роздає усім дітям по одній картинці, домовляючись про такі правила гри: кожна дитина дивиться на свою картинку і, коли вихователь скаже слово "одяг", всі діти, у яких на картинках намальовано одяг, біжать до нього; коли він скаже "посуд", біжать ті,в кого намальовано посуд. Коли діти підбіжать до вихователя, він доручає кому-небудь з них швидко перевірити, чи всі правильно виконали правила гри. У процесі гри картинки в дітей треба міняти. Дидактична гра "Чи знаєш ти, де я був". Мета: Уточнити знання дітей про різні громадські установи, місце роботи та професії батьків. Навчити дітей описувати трудові дії. Виховувати уважність.



Словник: продавець, листоноша, лікар, медсестра, вчитель, вихователь.

Хід заняття: Розгляд картинок через епідіаскоп. Запитання: Що зображено на картинці? Де відбуваєть­ся дія? (У магазині, аптеці, бібліотеці...). Що роблять в аптеці, магазині? Хто тут працює? Пояснення гри. Вихователь складає описову розповідь - загадку "Я знайшла в простору, світлу і затишну кімнату. На полицях побачила різні скля­ночки, пакети, банки. У кімнаті приємний запах. Усі пра­цівники в білих халатах. Я спочатку показала папірець, потім заплатила гроші, і мені видали потрібні ліки. Де ж я була? Потім пропонує дітям скласти такі самі описові загадки.

На заняттях з ознайомлення дітей з довкіллям вико­ристовуються дидактичні ігри з іграшками: "Погодуємо 244



Методика ознайомлення дітей з довкіллям

ведмедика", "На гостинах у зайчика", "Де хто живе?", "Де наші іграшки?", "Склади мотрійку" (пірамідку), "Що іграшка розповідає про себе?", "Чарівний мішечок" тощо; ігри з натуральними речами: "Відгадай на смак", "Що з чого зроблене?", "Що спільне, а що різне?" тощо.

Наприклад, дидактична гра "Відгадай на смак".

Мета: вчити дітей розрізняти та називати овочі на смак. Учити відповідати на запитання вихователя. Виховувати стриманість, уважність.

Словник: цибуля, горох, морква, яблуко, груша, слива, солодке, кисле, гірке.

Хід гри. Діти сидять півколом. На столі на тарілках ле­жать цибуля, морква, горох, яблуко, груша, слива. Поряд лежать такі самі овочі й фрукти, але дрібненько порізані. Біля цих тарілок ложечки (за кількістю дітей). Діти мають подивитися на овочі, фрукти та назвати їх. Потім вихо­ватель викликає когось до столу, пропонує заплющити очі і кладе в рот ложечкою кусочок моркви або яблука. Дитина визначає за смаком і називає, що вона з'їла. Наприкінці гри вихователь роздає усім дітям скибочки фруктів та овочів.

Дидактична гра "Склади мотрійку".



Мета: закріпити знання дітей про колір і розмір предме­тів. Вправляти дітей у вживанні ступенів порівняння прикмет­ників (велика, менша, найменша, більша, найбільша), у промовлянні речень з питальною інтонацією. Виховувати організованість, уважність, уміння доводити розпочату справу до кінця.

Словник: синій, червоний, зелений, жовтий, більша, менша, велика, маленька, найбільша.

Хід гри: Вихователь показує велику яскраву мотрійку* читає вірш І.Неходи "Мотрійка". Відкриває мотрійку, дістає ще одну і запитує: Яка вона? (менша). Потім дістає дру­гу: А яка це мотрійка? (ще менша, маленька). Діти вправля-ються в називанні величини (більша, найбільша, маленька, велика, менша, найменша), називає колір їх хусток, платтів.

245


Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям


Особливу групу становлять настільно-друковані ігри. До них належать: "Парні картинки", "Склади картинку", "Роз­різні картинки та кубики", "Лото для маленьких", "Ляльчин посуд", "Геометричне доміно", "Доміно предметів", "Лото", "Інструменти", "Одяг", "Одягни ляльку". Ці ігри використо­вують переважно з невеличкими групами дітей (по п'ять -шість чоловік). З дітьми молодшої, а також середньої групи грає перший раз вихователь. Вона пояснює гру, пропонує розглянути предмет, зображений на картинці, а потім піді­брати кубики чи картинки. Дітям середньої та старшої груп вихователь тільки пояснює гру, а діти вже грають самостійно. Настільно-друкована гра для старших дошкільників "Знаки на дорогах. Електровікторина" (автор А.Чураков, художник Г.Крюкова. - М., 1986).

Мета: Закріпити знання дітей про дорожні знаки та правила дорожнього руху.

Гра складається із восьми карт, на яких у квадратах на­мальовано дорожні знаки з підписами, й електричної схеми з двома проводками. У грі є маленька електрична лампочка, яка загорається у разі правильної відповіді.

Правила гри: грати можна командами або вдвох. Ведучий (вихователь) кладе в коробку одну карту, читає назву дорожнього знака (в цей час кінець одного проводка знаходиться в отворі на клітинці з текстом). Один з гравців повинен знайти цей текст на карті праворуч.

Правильність відповіді перевіряється з допомогою електричної лампочки. Ведучий прикладає кінець другого проводка до отвору, який розташований на клітинці із знаком-відповіддю. Якщо лампочка засвітиться - відповідь правильна. Грати можна й так: ведучий прикладає кінець одного проводка до отвору біля дорожнього знака, а гравець називає цей знак.

Усі описані дидактичні ігри можуть бути складовою частиною інтегрованих і комбінованих занять, а також занять з ознайомлення з довкіллям, або виступати провідним ме­тодом на індивідуально групових і групових заняттях.

246


ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ:

1. Визначте та охарактеризуйте основні засоби оз­


найомлення дітей з довкіллям.

  1. Яка роль картини в ознайомленні дітей з довкіллям?

  2. Сформулюйте вимоги до організації бесід за змістом картин у різних вікових групах.

  3. Визначте способи активізації розумової та мовленнєвої діяльності у процесі розглядання картин і бесід за їх змістом.

  4. Охарактеризуйте специфіку бесід за змістом репро­дукцій художніх картин.

6. Визначте методи опосередкованого ознайомлення
дітей з предметним довкіллям.

7. Класифікуйте види дидактичних ігор за навчальною


метою.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:



  1. Розробити самостійно план-конспект бесіди для стар­шої групи за змістом сюжетної картини з обкладинки журналу "Джміль" (за вибором).

  2. Розробити конспект проведення дидактичної гри на закріплення якостей, властивостей, ознак предметів для дітей молодшого дошкільного віку.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

  1. Зеленко И.І. Картини для розвитку дітей дошкільного віку.-К., 1976.

  2. Луцан Н.І. Мовленнєво-ігрова діяльність дітей дош­кільного віку. - Одеса, 2005.

  3. Ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з мистецтвом живопису. - Методичні рекомендації / Укл. Г.О.Шдкурганна. - К., 1991.

  4. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка: Навчально-методичний посібник. - К.: Академвидав, 2004.

247

Розділ 5. Методика ознайомлення дітей з якостями та властивостями предметів

Усі заняття з ознайомлення дітей з предметним світом та явищами довкілля В.Й.Логінова поділяє на три групи: 1) оз­найомлення дітей з предметами та явищами, введення у словник дітей нових слів; уточнення і закріплення знань про довкілля, активізація й уточнення словника (спосте­реження, екскурсії, картини, бесіди, читання тощо); 2) оз­найомлення дітей з якостями і властивостями предметів, збагачення й уточнення словника; зіставлення, порівняння якостей, властивостей, ознак предметів та розвиток мислення (дидактичні ігри, вправи, практична діяльність); 3) заняття на формування узагальнень та понять.

Перша група занять - на ознайомлення та закріплення знань дітей про довкілля здебільшого має інтегрований характер. Ці заняття мають конкретну тему, наприклад, "Наша Батьківщина", чітко визначені освітні та виховні завдання з теми, провідний метод навчання (у цьому ви­падку - бесіда). Водночас для розв'язання освітніх завдань вихователь використовує й інші методи, комбінує їх згідно з темою заняття (читання оповідань і віршів, розглядання дидактичних, художніх картин та репродукцій, дидактичні ігри, показ уривків діафільму, використання прислів'їв,

248


загадок). Провідний метод навчання з теми "Рідне місто" -екскурсія по місту. Водночас у ході екскурсії вихователь використовує загадки, прислів'я, вірші, уривки з оповідань, дидактичні ігри та вправи. Додаткові методи записуються у "матеріалі до заняття".

На заняттях з ознайомлення з довкіллям широко вико­ристовуються пізнавальні задачі, ребуси, головоломки, включення дітей в активну пізнавальну чи рухову діяль­ність. Наведемо конспекти занять з ознайомлення дітей з якостями та властивостями предметів.



Молодша група.

Тема: Ігри дітей. Рзглядання та бесіда за картиною "Гра з лялькою".

Програмний зміст: закріпити знання дітей про іграшки; процес купання ляльки. Виховувати бережливе ставлення до іграшок, бажання грати ними.

Словник: лялька, ванна, мило, рушник, сорочка, пан­чохи, сукня, купати, витирати, гра, ігри.

Матеріал до заняття: картина "Гра з лялькою" (Раді-наЄ.І., Єзикеєва В.А. Картини з розвитку мовлення дітей другого та третього років життя. - М., 1984), вірші "Моя лялька" М.Познанської, "Із ляльками" А.М'ястківського, лялька, предмети для купання ляльки.

Хід заняття: На стіні висить картина. Запитання до дітей: Що роблять діти? Що робить дівчинка? Давайте придумаємо їй ім'я. Як ми її назвемо? Де сидить лялька? Як купає Оксана ляльку? А що потім Оксана буде робити з лялькою? Чим потрібно витерти ляльку? А що буде на­дягати ляльці Оксанка? Подивіться, який тут є одяг? А як одягнена дівчинка? Що робить хлопчик? Як він одягнений? Читання вихователем віршів про ляльку в ході розглядання картини.

Розповідь вихователя за змістом картини: "Дівчинка Оксанка дуже любить та береже свою ляльку Катрусю. Ось

249

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям


і сьогодні вона вирішила викупати Катрусю. Взяла ванну, приготувала мило, рушник, воду. Роздягла Катрусю. Зняла сукню, сорочку, панчішки. Оксанка поливає воду на Катру­сю. Чиста буде Катруся. Хлопчик Андрійко їде на конячці й дивиться, як дівчинка купає свою ляльку". Дидактична гра "Купання ляльки Катрусі". Середня група.

Тема: Праця дорослих. Читання оповідання С.Барузді-на "Мамина робота".

Програмний зміст: уточнити знання про те, що батьки працюють на виробництві, виготовляють потрібні для нашої країни речі, дома піклуються про своїх дітей, готу­ють їжу, прибирають у квартирах, купують іграшки. Вихо­вувати любов до батьків, бажання допомагати їм.

Словник: працювати, виробництво, речі, фабрика, на­города, професія.

Матеріал: альбом "Професії твоїх батьків" Л.В.Арте-мової (К., 1978) або картини із серії "Ким бути?" Л.І.Муся-кіної і В.Г.Черв'якової (М., 1976), прислів'я.

Хід заняття. Вихователь читає оповідання С.Барузді-на "Мамина робота".

Запитання: Де працювала мама Світланки? Що ви­робляють на фабриці? Кому дають яскраві прапорці? А де працюють ваші мами? Розглядання ілюстрацій в альбомі "Професії твоїх батьків" або окремих картин із серії "Ким бути?" Розповідь вихователя про деякі професії.

Прислів'я: "Праця людину годує", "Чесне діло роби сміло", "Маленька праця краща за велике безділля", "Всяка праця почесна".

Середня група.

1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   24


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка