Методичний бюлетень



Сторінка2/4
Дата конвертації11.04.2016
Розмір0.75 Mb.
1   2   3   4

Висновки.

Висновки розміщують після викладання суті опису досвіду, починаючи з нової сторінки, де подається оцінка одержаних результатів роботи над зазначеною проблемою за певний період (реальний приріст знань, умінь, навичок, розвиток особистості учнів; сформованість певних компетенцій; поліпшення показників роботи з обдарованими дітьми; науково-методичної роботи в школі, районі, області; можливе використання результатів роботи).

  1. Рекомендації.

Рекомендації розміщують після висновків, починаючи з нової сторінки. У рекомендаціях визначають подальшу роботу, яку вважають необхідною для більш глибокого вивчення проблеми, приділяючи основну увагу пропозиціям щодо ефективного використання результатів досвіду. Рекомендації повинні носити конкретний характер і бути повністю підтверджені даною роботою.

За необхідністю рекомендації можуть спиратися на додаткові розрахунки, які наводяться у додатку. Текст рекомендацій може поділитися на пункти.

  1. Бібліографічний список використаних джерел, які вказуються в алфавітному порядку.

  2. Вимоги до додатків.

Додатки розміщуються після бібліографії. Кожен новий додаток починається з нової сторінки.

Призначення додатків - у додатках вміщують матеріал, який:

  • є необхідним для повноти висвітлення досвіду (включення його до основної частини може змінити впорядковане й логічне уявлення про роботу);

  • не можуть бути послідовно розміщеними в основній частині опису через великий обсяг або способи відтворення;

  • може бути вилученим для широкого кола читачів (є необхідним для фахівців даної галузі);

До додатків можуть бути включені:

  • матеріали, які через специфіку викладання або форму подання не можуть бути внесені до основної частини (оригінали фотографій, ілюстрації або таблиці, дидактичний матеріал; описи методик; творчі роботи учнів; проміжні математичні докази, формули, розрахунки; протоколи випробувань; висновки експертиз; авторські програми; інструкції, а також таблиці, діаграми, що ілюструють результативність досвіду). Доцільним є включення системи розробок уроків з визначеної теми і позакласних заходів.

  • відеофільм (Б\ПЗ-диск), який містить записи уроків, виховного заходу, екскурсій, ділових ігор або їх фрагментів та відповідає критеріям: ідейний зміст та логічна завершеність, системність, новизна, актуальність, композиційна цінність, оригінальність, художня довершеність, дотримання правил ділового українського мовлення (доповнюється анотацією - форма подана у додатку 5);

  • презентація досвіду.

Узагальнені та оформлені матеріали необхідно винести на розгляд (щодо схвалення) методичною (педагогічною) радою (в залежності від його рівня). Якщо досвід схвалено - заноситься (на відповідному рівні) до картотеки передового педагогічного досвіду (додаток 4).
ПОШИРЕННЯ ПЕРЕДОВОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ

Поширення досвіду - це організаційні дії, які спрямовані на популяризацію передової педагогічної ідеї.



Поширення ППД здійснюється різними способами, зокрема:

  • на засіданнях методичних об’єднань, семінарах, нарадах, засіданнях педагогічної ради, науково-практичних конференціях, педагогічних читаннях (заслуховуються повідомлення про наслідки впровадження досвіду того чи іншого вчителя, вихователя);

  • шляхом безпосереднього ознайомлення з передовим досвідом, що пропагується, - за допомогою відвідування навчальних занять під час проведення проблемних, творчих груп, майстер-класів, педагогічних читань тощо;

  • шляхом створення шкіл передового досвіду, якими керують «носії» передового досвіду;

  • через друковану (рукописну) пропаганду — випуск методичних бюлетенів, буклетів, альбомів, плакатів, інформаційно-методичних листів; за допомогою «естафет» передового педагогічного досвіду, публікацій статей відповідного змісту в газетах, журналах тощо;

  • через наочну пропаганду передового педагогічного досвіду - методом експонування матеріалів цього досвіду на шкільній, районній, обласній педагогічних виставках;

  • через пропаганду, за допомогою технічних засобів навчання - створення діафільмів, серії діапозитивів, організації радіо-, телепередач тощо.

Формами поширення передового педагогічного досвіду є:

  • школа передового педагогічного досвіду - одна з форм підвищення кваліфікації педагогічних працівників, поширення і впровадження кращого педагогічного досвіду, джерело формування педагогічної майстерності;

  • творча група - організований на громадських засадах невеликий колектив працівників, які поглиблено вивчають запропоновану (обрану) педагогічну (наукову) проблему, технологію тощо, що забезпечує її творче застосування;

  • методичні об’єднання (шкільні, окружні, районні) - форма методичної роботи, однією з функцій якої є обмін досвідом роботи вчителів, впровадження в практику діяльності найкращого з них;

  • науково-практична конференція - одна з форм теоретичної та практичної підготовки педагогічних працівників;

  • психолого-педагогічний семінар - форма методичної роботи, що об’єднує всіх учителів певного фаху з метою опрацювання найбільш важливих питань організації навчально-виховного процесу, вивчення та впровадження в практику діяльності досягнень психолого- педагогічної науки, передового педагогічного досвіду;

  • майстер-клас - інноваційна форма методичної роботи, що сприяє ознайомленню з педагогічними інноваціями, вивченню та впровадженню в практичну діяльність результативних, творчих напрацювань, ефективних елементів передового педагогічного досвіду вчителів міста (району), школи;

  • педагогічні читання - одна з форм методичної роботи, яка виконує, окрім інших функцій, - функцію поширення ППД;

  • відкритий урок - загальноприйнятий методичний захід під час якого відбувається «показ кращого досвіду», пропаганда нових педагогічних ідей та надбань, актуальних питань методики;

  • панорама педагогічних досягнень — сукупність творчих заходів, засобів, за допомогою яких педагоги пропагують свій досвід роботи;

  • педагогічна виставка - демонстрація досягнень педагогічного колективу, пропаганда нових зразків навчально-методичної діяльності окремого вчителя, поширення 111 ІД;

  • презентація - публічне представлення чогось нового, що було створено чи досягнуто вчителем;

  • творчий звіт - форма методичної роботи, спрямована на пошук, підтримку та пропаганду ППД;

  • творчий портрет - форма методичної роботи, спрямована на формування творчої особистості, розвиток ініціативи вчителя, поширення ППД, підвищення авторитету та творчої активності вчителів;

  • педагогічна «шкатулка» - різновид «аукціону» педагогічних ідей», в основу якого може бути закладено проблему виявлення, пропаганди та впровадження ППД;

  • методична естафета - форма методичної роботи, яка складається з декількох етапів та сприяє впровадженню ППД. І етап - «Стоп-кадр» (фрагмент уроку), на якому вчитель демонструє нестандартні прийоми, методи, засоби навчання. II етап - «Калейдоскоп нестандартних уроків», у ході якого аналізуються творчі знахідки педагогів. III етап - «Трибуна вільних думок», де вчителі захищають моделі уроків і беруть участь у диспуті «Джерела педагогічної творчості»;

  • методична панорама - колективна (групова) форма роботи, що передбачає ознайомлення з досвідом педагогічної діяльності групи вчителів, який має спільне тематичне спрямування;

  • методичний фестиваль багатопланова (як правило, разова) форма роботи з великою аудиторією педагогів (методистів), що передбачає пропаганду ППД та ставить на меті обмін досвідом роботи, впровадження в практику роботи нових педагогічних знахідок;

  • міжшкільні науково-методичні обміни досвідом — форма колективної методичної роботи, спрямована на пропаганду ППД, впровадження інноваційних технологій в навчально-виховний процес;

  • обмін досвідом - форма роботи, що має на меті популяризацію ППД, створення психолого-педагогічних стимулів для розвитку творчої діяльності вчителів, збагачення систем педагогічної діяльності нестандартними підходами щодо оптимізації навчально-виховного процесу;

  • наставництво - форма передачі та впровадження ППД, обмін досвідом, надання методичної допомоги тощо;

  • пізнавальні, професійні екскурсії - організаційні форми, які проводяться з пізнавальною метою вивчення й поширення ППД;

  • бенефіс педагога - форма методичної роботи, яка реалізується за окремим сценарієм, як пропаганда ППД учителя;

  • портфоліо - «продукт» інформаційно-комунікаційних технологій, що документально засвідчує майстерність учителя, сприяє оцінці рівня професіоналізму та ін.


ЕТАПИ ВПРОВАДЖЕННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ІДЕЙ
Плануючи діяльність з поширення педагогічних ідей, слід пам’ятати, що вводити нове потрібно поступово й обережно, і тільки, переконавшись в його користі, всебічно перевіривши, думати про наступні кроки. У педагогічній літературі зустрічаються такі поняття: пропаганда, впровадження, поширення. Зважаючи на публікації, можна зробити висновок, що в науці ще не існує чітких визначень цих термінів. Ряд учених - педагогів (Скаткін М.М., Кухарєв М.В., Михайлова З.Є, Чепелєв В.І., Ярмаченко М.Д. та ін.) під терміном «поширення» розуміють пропаганду передового досвіду, а термін «впровадження» розглядають, як вдосконалення роботи вчителів на основі оволодіння ним на практиці досвідом інших передових педагогів. Систематична, цілеспрямована робота з упровадження нового в педагогічну практику може бути орієнтовно представлена наступними етапами.
Перший етап. Попередня підготовка та планування. Починається з відбору ідей та їх оцінювання на основі порівняльної експертизи за рядом праматерів:

  • актуальність нововведення, що визначається за ступенем його відповідності потребам навчального закладу, соціальному замовленню, регіональній політиці у розвитку освіти, можливістю розв’язання виявлених проблем, відповідністю досягненням педагогічної науки й практики;

  • результативність (оцінювання або на основі існуючого досвіду, або на основі прогнозування);

  • творча новизна (інноваційний потенціал);

  • методична розробленість ідеї (якщо існує);

  • рівень потреб та інтересу різних груп учителів по відношенню до інновації;

  • умови (організаційні, кадрові, фінансові, матеріально-технічні тощо), необхідні для освоєння ідеї.


Другий етап. Теоретична і методична підготовка педагогічних кадрів до застосування нововведень.

Цей етап зумовлений необхідністю забезпечення як теоретичної, так і психологічної готовності педагогічних працівників до сприйняття нових ідей, роз’яснення їм основних положень наукових рекомендацій з даної проблеми та формування психологічної установки на їх використання.

Серед заходів з підвищення кваліфікації педагогів за поширюваної ідеї можуть бути: методичний або постійно діючий семінар, науково-практична конференція, діяльність творчих об’єднань, видання методичних рекомендацій тощо.

Третій етап. Методичне керівництво діяльністю педагогічних працівників з освоєння та практичного застосування нових ідей (створення нового досвіду).

Сутність цього етапу полягає в організації діяльності педагогів з оволодіння практичними вміннями й творчої трансформації нових ідей у власну методичну систему, створення оригінальної педагогічної технології. Тому, зазвичай, діяльність методиста полягає у конструюванні нового або переведенні існуючого досвіду на більш високий рівень - рівень передового досвіду.

Зрозуміло, що передовий досвід розвивається успішно в тому разі, коли проводиться глибоко продумана організаційна робота за цим напрямом.

Особливо дієву роль у впровадженні ППД відіграють школи передового педагогічного досвіду (додаток 7), творчі групи (додаток 8), які створюються на базі автора узагальненого досвіду.

За Ушинським К.Д., у процесі впровадження «...передається не сам досвід, а думка (ідея), виведена з нього, яка «проростає» в особистій практиці лише після творчого осмислення...».

СПЕЦИФІКА ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ З ВИЯВЛЕННЯ, ВИВЧЕННЯ, УЗАГАЛЬНЕННЯ, СХВАЛЕННЯ, ПОШИРЕННЯ ПЕРЕДОВОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ
У навчальних закладах Лебединського району працює чимало ініціативних педагогів, які застосовують нові ефективні форми й методи навчання, виховання. Тому, найпоширенішою формою виявлення передового педагогічного досвіду є спостереження адміністрацією закладу за роботою педагогічних працівників під час відвідування уроків, позакласних заходів, факультативів; їх виступів з досвіду роботи на засіданнях педагогічної або методичної рад; вивчення шкільної документації, інших матеріалів тощо. Звідси, завдання адміністрації навчального закладу полягає у формуванні, підтримці творчого пошуку педагогів.

Своєчасно передбачити оригінальне й нове в роботі вчителя, допомогти, надати можливість теоретично осмислити свій педагогічний досвід – одне з напрямів діяльності керівника навчального закладу.

У той же час, слід на практиці перейти від стихійного пошуку носіїв передового досвіду до моделювання й проектування передового педагогічного досвіду, його формування. Це – один із ефективних і перспективних шляхів органічного поєднання досягнень педагогічної науки та успішної педагогічної практики, спрямованих на задоволення потреб навчальних закладів. Тому, головним завданням керівників навчальних закладів є створення в закладі чіткої системи виявлення, вивчення, схвалення, поширення (впровадження) нових прогресивних ідей у педагогічну практику.

Аналізуючи досвід роботи творчо працюючого вчителя, адміністрації навчального закладу доцільно пропонувати педагогові різні механізми фіксації та презентації свого досвіду: на першому етапі – виступ на педагогічній раді, методичних заходах у школі; на другому (якщо досвід цього заслуговує) – виступи під час заходів районного, обласного рівнів, участь у конкурсах, виставках, експозиціях, конференціях; на третьому етапі – публікації у педагогічної преси, виступи під час он-лайн заходів.

Щоб запланувати виявлений досвід на вивчення, у свою чергу, доцільно проаналізувати його на «відповідність»:

– учора передовий – завтра неактуальний;



  • для одних передовий, для інших – етап, що пройшов;

– в одних умовах – передовий, в інших – не має цінності.

Якщо досвід педагога є дійсно передовим, перспективним, тоді доцільно його планувати на вивчення.

Важлива сторона ідентифікації досвіду – його теоретичне осмислення й обґрунтування. Необхідно ідентифікувати досвід з усіма позиціями класифікаційної схеми освітніх технологій. Якщо система роботи вчителя відповідає критеріям передового педагогічного досвіду, на засіданні методичної ради школи ухвалюється рішення про вивчення передового педагогічного досвіду вчителя з певної науково-методичної проблеми; видається відповідний наказ по навчальному закладу. Заступник директора з навчально-виховної роботи складає план вивчення досвіду.

На першому етапі слід запланувати вивчення (триває, як правило, 2-3 роки) системи загалом та окремих ланок навчально-виховного процесу зокрема.

На другому – спостереження та аналіз досвіду творчого учителя, з метою уточнення висновків про ефективність методичної системи; частковий опис досвіду.

У проміжках між етапами – корекція досвіду, відповідно до обраних вихідних положень.




3
У ході відвідування уроків слід звернути увагу на відповідність змісту роботи вчителя поставленим завданням, специфіку:

– урахування індивідуальних особливостей учнів;

– оптимальність вибору організаційних форм, методів і прийомів навчання;

– доцільність та ефективність використання вчителем засобів навчання.

У період вивчення досвіду доцільно здійснювати аналіз ефективності впровадження освітніх технологій, методів, форм; їх вплив на результати навчання.

Після цієї діяльності можна узагальнювати досвід творчого вчителя, оформлювати опис досвіду. Опис системи роботи вчителя, його авторської технології охоплює не одну якусь сторону навчально-виховного процесу, а різні сторони досвіду, які відображають його специфічні особливості:

– підготовка вчителя до нового навчального року, викладання навчальної теми окремого уроку;

– викладання вчителем змісту нового матеріалу, його практична спрямованість;

– організація самостійної роботи учнів на уроці, з урахуванням індивідуального підходу;

– перевірка та оцінювання знань, умінь і навичок учнів;

– визначення складності, диференційованості домашніх завдань, їх перевірка і виконання;

– проведення позакласної роботи.

Як показує практика, опис – один із самих об'ємних процесів на етапі узагальнення досвіду.

Опис досвіду слід починати з вступної частини, у якій розкривається актуальність і соціальна значущість досвіду. Важливо тут зробити акцент на теоріях, концепціях, технологіях, методах, запозичених учителем в інших авторів, колег та адаптованих до власних; або авторських, розроблених ним, реалізація їх на практиці; взаємозв'язок із сучасними науковими дослідженнями; короткий огляд документів та анотований аналіз літератури з даної проблеми. У процесі аналізу літератури необхідно акцентувати увагу на тому, що вже вивчено та узагальнено за цим напрямом. Тобто, в даній частині повинно простежуватися теоретичне підґрунтя досвіду, мета, сутність досвіду (опис становить, як правило, 1/8 текстового матеріалу). Особливо доцільно звернути увагу на опис основної частини досвіду (не менше 10 сторінок тексту), де детально бажано розкрити технології, методи, прийоми, засоби навчання дітей, що використовує вчитель під час проведення уроків та позакласних заходів. Бажано виокремити оригінальні прийоми, а також нові, створені власне носієм досвіду. Систему конкретних дій автора доцільно супроводжувати яскравими прикладами, переконливими ілюстраціями; розкрити зв'язок між метою діяльності носія, засобами дослідження та одержаними результатами. У цілому матеріал слід викласти логічно, конкретно, науково-обгрунтовано, бібліографічно грамотно, висвітливши не лише технологію педагогічної праці, а й її результати.




4
Закінчити опис досвіду доцільно показниками результативності, де висвітлити:

– набуті дітьми уміння й навички в обсязі державної програми (стандартів освіти), з урахуванням індивідуальних особливостей і здібностей учнів;

– якість знань учнів з предмету;

– вихованість учнів, сформованість їхнього світогляду;

– конкретні результати навчальної діяльності.

Аналіз отриманих результатів діяльності педагога доцільно подати в таблицях, схемах, діаграмах, рисунках, із коротким аналітичним коментарем; важливо розкрити динаміку змін.

У заключній частині опису необхідно сформулювати висновки і рекомендації, які повинні бути науково обґрунтованими; обов'язково вказати позитивні результати роботи носія досвіду (співставити з тим, що було раніше, або досягненнями інших).

Висновки – важлива частина роботи, де надається оцінка підсумкам діяльності, ефективності досвіду, розкривається можливість його використання. У рекомендаціях визначають подальшу роботу, яку вважають необхідною для більш глибокого вивчення проблеми, приділяючи основну увагу пропозиціям щодо ефективного використання результатів досвіду. Рекомендації повинні носити конкретний характер.

Опис досвіду доцільно супроводжувати додатками (у наростаючому порядку) для розкриття повноти змісту. Доцільно додати розробки уроків із конкретної теми й позакласних заходів.

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, котрий містить своєрідний опис використаних джерел. Під час складання списку використаних джерел з проблеми, які вказуються в алфавітному порядку, необхідно дотримуватися загальноприйнятих форм запису.

Наступна процедура об'єктивне оцінювання:



  • метод експертного оцінювання – широке обговорення й оцінювання досвіду «експертами» (педагогами, методистами, психологами, учителями-предметниками);

  • метод експериментальної перевірки – оцінка на практиці всього досвіду або його елементів.

Після отримання позитивної оцінки, передовий педагогічний досвід схвалюється на засіданні методичної ради (приймається рішення про його поширення (впровадження) у практику педагогічної роботи закладу).

Узагальнений досвід, який заслуговує на увагу, поширюється різними формами і методами. К.Д. Ушинський застерігав: «Педагогічне відкриття, педагогічний досвід можуть залишитися бездіяльними цінностями, якщо не подбати про те, щоб даними цінностями оволоділи педагогічні кадри».

Термін «впровадження» відображає обов’язковість використання педагогічного досвіду у власній практиці, з метою її вдосконалення.


5
Важливе значення для використання досвіду у педагогічній практиці має чітке визначення головної ідеї й педагогічних умов його впровадження.

Процес упровадження відбувається послідовно:

1) підготовчий етап – ознайомлення вчителів з передовим досвідом, роз’яснення його переваг у порівнянні з традиційними напрацюваннями;

2) другий – створення творчої групи (очолює носій досвіду, учитель-методист або керівник навчального закладу), до складу якої входять учителі (на добровільній основі);

3) третій – оволодіння практичними навичками, трансформація нових ідей у власну методичну систему;

4) четвертий – вивчення й аналіз результатів діяльності.

Аналіз практики свідчить, що (під час втілення ідей передового педагогічного досвіду в практику роботи) вживаються різні терміни:

– поширення – дії організаційного характеру, спрямовані на популяризацію нової педагогічної ідеї;

– впровадження – поєднання власного досвіду з новими ідеями у процесі діяльності, з метою її вдосконалення (відображає обов'язковість дій щодо реалізації педагогічного досвіду). Трансформуючи досвід колег у власний, учитель використовує та реалізує ті досягнення, які задовольняють його професійні потреби та сучасної педагогічної практики.

Після того, як відбувся продуктивний синтез власного досвіду з новим і учитель переконався, що отримав позитивні результати в роботі, впровадження поступово переростає у використання та освоєння досвіду:

– використання – синтез індивідуальних досягнень із новими ідеями, які стали особистісними; добровільне втілення тих чи інших передових досягнень, котрі приносять користь у навчально-виховній роботі вчителя. Важливе значення для використання досвіду у педагогічній практиці має чітке визначення головної ідеї й педагогічних умов його впровадження.

– освоєння досвіду – глибоке, ґрунтовне вивчення змісту досвіду, його суті та трансформації нових ідей у власну методичну систему. Освоєння


(у порівнянні з попередніми термінами) охоплює більш широкий спектр діяльності вчителя, який починається вивченням змісту передового досвіду, виділенням головного в ньому і завершується ефективною реалізацією передових ідей у педагогічній практиці.

Технологію поширення, впровадження, використання, освоєння педагогічного досвіду в практиці діяльності можна продемонструвати такою послідовністю дій:

– ознайомлення вчителів із досвідом, роз'яснення його переваг (порівняно з традиційними методами, формами, прийомами);

– створення сприятливих умов для розвитку творчості вчителів;

– презентація досвіду на засіданнях методичних об'єднань, семінарах, засіданнях педагогічної та науково-методичної рад, науково-практичних конференціях, педагогічних читаннях тощо;

– створення авторських шкіл, шкіл педагогічного досвіду, якими керують його носії; авторських майстерень, шкіл новаторства;




6
– проведення майстер-класів, технологічних майстерень, педагогічних симпозіумів, естафет педагогічного досвіду, методичних аукціонів; випуск методичних посібників, інформаційно-методичних бюлетенів, анотованих каталогів, підготовка та публікація статей з теми досвіду в періодичній пресі;

– наочна популяризація педагогічного досвіду методом експонування матеріалів під час роботи шкільної, районної, обласної педагогічних виставок;

– популяризація за допомогою технічних засобів навчання; створення фільмів, банку даних передового педагогічного досвіду кращих учителів і навчальних закладів, відео-медіатек педагогічного досвіду.

Кожна форма науково-методичної роботи виконує важливу роль, оскільки сприяє підвищенню фахової майстерності педагогічних працівників, їх конкурентоспроможності на ринку освітніх послуг.

Передовий педагогічний досвід може характеризуватися перспективністю свого розвитку, і тому, після його впровадження, він удосконалюється в практиці роботи вчителя, який його створив та в роботі вчителів, які взяли досвід на озброєння.

На специфіку добору форм впливає також рівень (шкільний, місцевий, обласний, державний, міжнародний) досвіду.

З метою формування у молодих учителів уміння вивчати, моделювати, упроваджувати в своїй практиці передовий педагогічний досвід колег, на засіданнях районних методичних об'єднань, під час роботи шкіл молодого вчителя доцільно започаткувати рубрики: «Уроки майстерності», «У творчій лабораторії майстра» та інші.

Отже, процес вивчення передового педагогічного досвіду проходить складний тривалий шлях і охоплює широку сферу педагогічної праці вчителя, що починається з вивчення його змісту та завершується ефективною реалізацією й трансформацією ідей у власній методичній практиці.



Саме від чіткої організації цієї справи залежить досягнення стійких високих результатів у навчально-виховній роботі вчителів. Постійне підвищення рівня кваліфікації, удосконалення творчої майстерності, упровадження в практику роботи науково-педагогічних досягнень та інноваційних технологій акценти особистої траєкторії фахового зростання педагога.
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка