Методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни Основи зовнішньоекономічної діяльності для студентів напряму 030601 менеджмент



Сторінка2/2
Дата конвертації16.04.2016
Розмір0.63 Mb.
1   2

1.4. Організація та техніка підготовки, укладення та виконання зовнішньоекономічних контрактів
Типові контракти. Зміст контракту у зовнішньоекономічній діяльності. Підготовка до укладення контракту. Проведення переговорів чи укладання угоди.
Методичні вказівки.

При вивченні цієї теми студенти повинні надати визначення поняттю “контракт”, визначити три основні форми типових контрактів, вивчити основні елементи структури котракту, виділити обов'язкові і додаткові, універсальні й індивідуальні умови контракту.

Особливу увагу слід приділити розробці типового контракту.

Нині на світовому ринку діють, за деякими підрахунками, понад 10 млн типових контрактів.

На світовому ринку застосовуються три основні форми типових контрактів.

Найпоширенішою формою є виклад статей контракту друкарським способом, причому там, де статті потребують додаткового узгодження, ставляться крапки або рисочки.

Друга форма передбачає такий варіант: усі узгоджені статті, викладені друкарським способом, вміщуються на зворотному боці контракту, а неузгоджені ― на лицьовому.

І, нарешті, третя форма відносить усі узгоджені статті контракту до заздалегідь обговорених загальних умов поставок, тут залишається тільки обговорити три-чотири неузгоджені статті.

У міжнародній комерційній практиці контрактом називають договір закупівлі-продажу товарів у матеріально-речовинній формі. Це документ, що оформляє зовнішньоторговельну операцію, містить письмову домовленість сторін про постачання товару: зобов'язання продавця передати певне майно у власність покупця і зобов'язання покупця прийняти це майно і сплатити за нього необхідну грошову суму або зобов'язання сторін виконати умови товарообмінної операції.

Щодо обов'язковості умови контракту поділяються на обов'язкові і додаткові.

До обов'язкових умов належать: найменування сторін-учасників угоди; предмет контракту; якість і кількість; базисні умови поставки; ціна; умови платежу; санкції та рекламації (штрафи і претензії); юридичні адреси та підписи сторін.

Додаткові умови: здавання-приймання товару; страхування; відвантажувальні документи; гарантії; упаковування і маркування; форсмажорні обставини; арбітраж; інші умови.

З погляду універсальності умови контракту можна поділити на універсальні й індивідуальні.

До універсальних (типових) умов належать: формулювання преамбули; здавання-прийняття товару; базисні умови поставки; умови платежу; упаковування і маркування; гарантії; санкції та рекламації; форсмажорні обставини; арбітраж.

Індивідуальні умови: найменування сторін; предмет контракту; якість товару; кількість товару; ціна; строки поставки; юридичні адреси й підписи сторін.

Окремі умови зовнішньоторговельних контрактів мають власну специфіку, що необхідно знати і враховувати при складанні контракту. До таких умов належать: місце виконання контракту, ціна, фінансові умови, комерційні документи.



Ціна контракту є однією із суттєвих умов контракту. Вона виражається числом грошових одиниць певної валюти за одну кількісну одиницю товару, указаного в контракті.

Основні питання які розглядаються при формуванні ціни контракту:

― вибір валюти ціни і валюти;

― ціна на кожний товар установлюється за певну одиницю виміру;

― експортні поставки товару за даною ціною будуть найефективніші, якщо ціна товару покриває прямі витрати компенсує непрямі витрати, віднесені на товар, приносить прибуток є конкурентоспроможною і забезпечує місце на ринку;

― види цін (ціни, що публікуються, довідкові (індикативні) ціни, біржові котирування, ціни аукціонів, ціни попередніх угод, ціни фактичних угод, ціни пропозицій фірм-конкурентів);

― види знижок (спеціальна знижка, загальна (проста) знижка, прогресивна (оптова знижка), дилерські знижки, знижка "сконто", бонусна знижка, сезонна знижка).

Комерційні документи продавця, необхідні для оформлення: комерційний лист; пакувальний лист; сертифікат про походження товару; транспортні документи; страховий поліс; проспекти товарів.

Підготовка до укладення контракту складається з трьох етапів:

1. Вибір ринку і його вивчення.

2. Вибір контрагента.

3. Проведення попередніх переговорів і формування контракту.

Основними способами ведення переговорів є: листування; особисті зустрічі; використання технічних засобів (телефон, телетайп, факс).

Переговори шляхом листування. Письмову заяву продавця про бажання укласти договір купівлі-продажу заведено називати офертою, а особу ― оферентом. Зазвичай в міжнародній торговельній практиці розрізняють два види оферт тверду і вільну.
Контрольні питання.

1. Чому укладаються типові контракти?

2. У чому сутність вивчення кон'юнктури ринку?

3. Які методи використовуються для вивчення кон'юнктури ринку?

4. За якими принципами здійснюється вибір контрагента?

5. Які є основні види оферт?

6. Що визначає зміст зовнішньоторговельного контракту?

7. У яких випадках і які знижки на ціни існують у міжнародній комерційній практиці?


Література: 3, 4, 5.

1.5. Транспортне забезпечення виконання умов контракту
Базисні умови поставки товару "INCOTERMS". Вибір виду транспорту. Документообіг у міжнародному сполученні. Морські перевезення. Залізничні перевезення. Автомобільні перевезення. Повітряні перевезення. Транспортно-експедиторські підприємства.
Методичні вказівки.

При вивченні цієї теми студенти повинні визначити які обов’язки регламентують умови "INCOTERMS".

Особливу увагу студенти мають приділити обставинам вибору виду транспорту, здійснюючи ЗЕД та особливостям документообігу щодо транспортування.

Застосування базисних умов спрощує складання й узгодження контрактів, допомагає контрагентам знайти способи розподілу відповідальності та вирішення спорів, що виникають. Особливості базисних умов регламентовані міжнародною практикою. Міжнародна торговельна палата розробила і випустила в 1953, 1980, 1990, 2000 та 2010 p.p. збірники "Міжнародні правила тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС" (International Commercial Terms).

Редакція Інкотермс-2010 поділяє усі умови на дві групи, (табл. 1.1): 1) терміни, що використовуються при перевезеннях будь-яким видом чи видами транспорту (EXW, FCA, CPT, CIP, DAT, DAP, DDP); 2) терміни, що використовуються при перевезеннях морським чи внутрішнім водним транспортом (FAS, FOB, CFR, CIF).

Існують різні способи транспортування вантажів між країнами. Плануючи відправлення вантажів і вибір виду транспорту, необхідно враховувати низку обставин.



Вид вантажу. Інколи можливість вибору відсутня. Вантажі, що швидко псуються, перевозяться авіатранспортом. Водночас авіаперевезення недопустимі для легкозаймистих, вибухонебезпечних вантажів. Основну частину міжнародних морських перевезень становлять перевезення масових наливних і навалочних вантажів: сирої нафти і нафтопродуктів, залізної руди, кам'яного вугілля, зерна. Серед інших вантажів морської торгівлі виділяються так звані генеральні вантажі, тобто готова промислова продукція, напівфабрикати, продовольство.

Відстань і маршрут перевезення. Місце відправленню вантажу в кінцевий пункт перевезення є також визначальним при виборі виду транспорту. У внутрішньоконтинентальних перевезеннях використовуються залізничний, автомобільний авіаційний транспорт. Вирішальними при виборі одного з них є крім виду вантажу, такі умови: фактор часу, вартість перевезення, безпека транспортування.

Таблиця 1.1

Категорії термінів Інкотермс-2010

Доставка будь-яким видом транспорту (морський, авто, повітряний, ж / д)

Доставка по морю чи внутрішніми водними шляхами

Франко-завод / Ex Works (EXW)

Доставка до борту судна / Free Alongside Ship (FAS)

Франко-перевізник / Free Carrier (FCA)

Доставка на борт судна / Free on Board (FOB)

Перевезення оплачене до / Carriage Paid To (CPT)

Вартість, включаючи фрахт до / Cost and Freight (CFR)

Перевезення і страховка сплачені до / Carriage and Insurance Paid to (CIP)

Вартість, страхування і фрахт / Cost, Insurance and Freight (CIF)

Доставка до терміналу / Delivered at Terminal (DAT)




Доставка до місця / Delivered at Place (DAP)




Доставка з оплатою мита / Delivered Duty Paid (DDP)



Існують різні способи транспортування вантажів між країнами. Плануючи відправлення вантажів і вибір виду транспорту, необхідно враховувати низку обставин.



Вид вантажу. Інколи можливість вибору відсутня. Вантажі, що швидко псуються, перевозяться авіатранспортом. Водночас авіаперевезення недопустимі для легкозаймистих, вибухонебезпечних вантажів. Основну частину міжнародних морських перевезень становлять перевезення масових наливних і навалочних вантажів: сирої нафти і нафтопродуктів, залізної руди, кам'яного вугілля, зерна. Серед інших вантажів морської торгівлі виділяються так звані генеральні вантажі, тобто готова промислова продукція, напівфабрикати, продовольство.

Відстань і маршрут перевезення. Місце відправленню вантажу в кінцевий пункт перевезення є також визначальним при виборі виду транспорту. У внутрішньоконтинентальних перевезеннях використовуються залізничний, автомобільний авіаційний транспорт. Вирішальними при виборі одного з них є крім виду вантажу, такі умови: фактор часу, вартість перевезення, безпека транспортування.

Морські судна класифікуються залежно від видів вантажів, що перевозяться, регулярності рейсів, форм договорів перевезення. Найбільший інтерес становить поділ ринку морських перевезень на трампове і лінійне судноплавство.



Трампове судноплавство. Трамповими (англ, "tramp" ― бурлака) називаються судна, що здійснюють нерегулярні рейси, без чіткого розкладу, і скеровуються судновласниками туди, де з боку фрахтувальників є попит на тоннаж. Договір на перевезення вантажів трамповими суднами укладається у вигляді чартеру (charter, charter-party).

Багатовікова практика торговельного мореплавання привела до створення типових договорів перевезення, що називаються проформами чартерів. На основі проформ чартерів, що розробляються або перевізниками, або спеціалізованими організаціями, укладаються чартери на перевезення конкретних вантажів у визначених напрямках. У торговельному мореплаванні застосовуються такі види фрахтування судна: фрахтування на один рейс (single voyage chartering), фрахтування на послідовні рейси (consecutive voyages chartering), фрахтування за генеральним контрактом (general contract chartering), фрахтування на умовах тайм-чартер (time charter), фрахтування на умовах димайз-чартеру (demise charter), фрахтування на умовах бербоут-чартеру (bareboat charter).



Лінійне судноплавство ― форма транспортних послуг, що забезпечує регулярні перевезення між установленими портами генеральних вантажів за заздалегідь оголошеним розкладом. Сполучення регулярними лініями підтримується однією або кількома судноплавними компаніями.

Розрізняють три типи ліній: односторонні, що обслуговуються одним судновласником; спільні, що обслуговуються кількома транспортними компаніями на основі угод між ними або міжурядовими угодами; конференціальні, організовані для перевезення вантажів на океанських напрямках на основі угод конференцій судновласницьких компаній.

Основним документом у морських перевезеннях є коносамент (Bill Lading).

Коносамент ― документ, який видає судновласник вантажовідправникові в підтвердження прийняття вантажу до перевезення морським шляхом. Крім основного примірника, коносамент має ще два або три оригінали, на яких перевізники або їх агент ставлять свої підписи і печатку. Існують також копії без права передання, що не підписуються і не мають юридичної чинності.

Види коносаментів: оригінальний коносамент, коносамент на ім'я, коносамент на пред'явника, ордерний коносамент, прямий коносамент, наскрізний коносамент, "чистий коносамент".



Контейнерні перевезення морем. У міжнародній торгівлі останнім часом часто для перевезень генеральних вантажів морем використовуються контейнери.

Основним документом у перевезенні товарів залізницею з країни в країну є залізнична накладна (Rail Way Bill). Вона виконує функції договору про перевезення; товаророзпорядчого документа та підтвердження про прийняття вантажу до перевезення. Цей документ не є зворотним.

Європейські країни керуються Конвенцією про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ), учасниками якої є 33 держави (більшість країн Європи, а також ряд країн Азії і Північної Африки).

Укладення договору міжнародних перевезень вантажів згідно з положеннями УМВС оформляється накладною відповідної форми. Накладна УМВС має п'ять аркушів:

― перший аркуш ― оригінал накладної (супроводжує вантаж до станції призначення і видається одержувачу разом із п'ятим аркушем і вантажем);

― другий аркуш ― дорожня відомість (є документом залізниці, залишається в пункті призначення; видається стільки відомостей, скільки доріг беруть участь у перевезенні);

― третій аркуш ― дублікат накладної (видається відправнику після укладення договору перевезення);

― четвертий аркуш ― аркуш передання вантажу (супроводжує відправлення до станції призначення, залишається в пункті призначення);

― п'ятий аркуш ― повідомлення про прибуття вантажу (супроводжує відправлення до станції призначення, видається одержувачу разом з оригіналом і вантажем).

Крім накладної, із вантажем відправляють відповідні товаророзпорядчі документи.

Основним документом в автомобільних перевезеннях є товаротранспортна накладна (Road Way Bill), що виконує функції: договору перевезення; товаророзпорядчого документа; розписки перевізника. Зміст відомостей, що вказуються в накладній, визначається Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом (КДПВ) від 1956 p., учасником якої був СРСР.

Основним документом в авіаперевезеннях є авіанакладна (AirWayBill), що виконує функції договору повітряного перевезення; товаророзпорядчого документа; розписки Аерофлоту в прийнятті вантажу до перевезення; митної декларації. Авіанакладна заповнюється відправником під час здавання вантажу і вручається одержувачу. Крім авіанакладної, з товаром відправляють необхідні товаророзпорядчі документи.

Здебільшого покупці та продавці самі не в змозі виконати всю необхідну роботу для підготовки свого вантажу до транспортування. У цьому разі вони користуються послугами спеціалізованих фірм. Таку роботу можна доручити транспортно-експедиторським підприємствам (ТЕП), що надають великий комплекс послуг з транспортно-експедиційного обслуговування (ТЕО) вантажів. Це, зокрема, такі послуги:

― фрахтування суден і розрахунки за фрахтом;

― розрахункові операції за зовнішньоторговельними контрактами;

― телексна інформація;

― консультації за розрахунковими й експедиторськими операціями;

― митне декларування вантажів;

― навантажувально-розвантажувальні роботи;

― зберігання вантажів;

― автоперевезення;

― оформлення товаророзпорядчої документації;

― страхування вантажів;

― сортування, перетарування, нагромадження, комплектація вантажних партій збірних відправлень, маркування і перемаркування вантажів, а також інші операції, що не виконуються перевізниками в пунктах перевалювання і зберігання вантажів.


Контрольні запитання.

1. У чому сутність базисних умов поставок товару?

2. Які чинники необхідно враховувати при виборі виду транспорту?

3. Які відмінності між трамповим і лінійним судноплавством?

4. Які функції виконує коносамент та які його види існують?

5. Які транспортні документи необхідні для перевезення вантажів залізничним, автомобільним та авіаційним транспортом?


Література: 3, 4, 5.

1.6. Ціна товару, валютні та фінансові умови контрактів
Цінова політика на зовнішньому ринку. Ціни зовнішньоторговельних контрактів і методики їх розрахунків.
Методичні вказівки.

При вивченні теми слід засвоїти, що таке цінова стратегія підприємства, та які елементи її складають; які особливості формування цінової політики підприємства на зовнішньому ринку.

Слід пам’ятати, що при вивченні цієї теми студенти повинні навчитися розраховувати ціну контрактів за різними методами, з урахуванням поправок.

Цілеспрямована цінова політика (оперативне рішення завдань) ― це встановлення таких цін і їх зміна залежно від ситуації на ринку, щоб: оволодіти певною часткою ринку, розширити обсяг продажу, одержати планований обсяг прибутку (у коротко-, середньо- або довгостроковій перспективі), тобто забезпечити реалізацію товару на певній фазі його життєвого циклу.

Сучасна практика великих компаній, що здійснюють продаж величезних обсягів продукції на зовнішньому ринку свідчить про застосування ними у своїй господарській діяльності чотирьох основних стратегій:

― орієнтація на низькі витрати;

― унікальність характеристик товарів, що виробляються;

― змішана стратегія (об'єднання двох підходів);

― стратегія пристосувань до цінової стратегії сильної в інноваційному плані фірми.

Сьогодні основним підходом до встановлення зовнішньоторговельних цін є маржинальний підхід, оскільки у витратах неухильно знижується частка прямих витрат на робочу силу і зростає частка накладних витрат, особливо реклами і послуг, що супроводжують продаж.

Серед великого розмаїття сучасних стратегій і методів цінової роботи на зовнішньому ринку можна виділити такі:

― установлення цін на товар при виході на новий ринок;

― установлення цін на товар при введенні нового товару на ринок;

― установлення цін на товар із огляду захисту позиції;

― установлення цін на товар з урахуванням послідовного проходження сегментами ринку;

― установлення цін на товар з урахуванням задовільного відшкодування витрат;

― установлення цін на товар з урахуванням стимулювання комплектного продажу.

Крім зазначених шести головних методів установлення цін на товар, у міжнародній торговельній практиці використовуються й інші методи, серед яких необхідно виділити наступні:

― установлення цін на основі закритих торгів;

― установлення цін на основі відчутної цінності товару;

― установлення єдиної ціни з включеними у неї витратами на доставляння;

― установлення зональних цін;

― установлення цін відповідно до базисного пункту;

― установлення ціни з урахуванням умов "INCOTERMS";

Перелічені методи ціноутворення завжди використовуються фірмами комплексно, причому один і той самий товар на різних ринках може продаватися за різними цінами ("цінова дискримінація") залежно від виду товару, місця і часу продажу, особливостей внутрішньофірмової стратегії.



Ціна товару ― один із найважливіших елементів контракту купівлі-продажу. Кожна зовнішньоторговельна операція повинна обов'язково містити умову про ціну, за якою продається товар, або вказівку способу визначення ціни цього товару. Поширеним способом визначення ціни є встановлення її за біржовим котируванням на день поставки.

При визначенні ціни товару у контракті купівлі-продажу називаються: одиниця виміру ціни, базис ціни, валюта ціни, засіб фіксації ціни і рівень ціни.



Одиниця виміру ціни. Порядок визначення одиниці виміру ціни залежить від характеру товару і від практики, що склалася в торгівлі даним товаром на світовому ринку.

Базис ціни встановлює, чи входять транспортні, страхові, складські й інші витрати на доставляння товару в ціну товару. Базис ціни звичайно визначається використанням відповідного терміна (франко-підприємство, франко-перевізник та ін.) із зазначенням назви пункту здавання товару. Наприклад, у контракті записується: "Ціна становить 100 дол. США франко-вагон межа прикордонна станція м. Чоп країни продавця".

Валюта ціни. Ціна в контракті може бути виражена у валюті країни-експортера, імпортера або у валюті "третьої країни".

Спосіб фіксації ціни. Ціна може бути зафіксована в контракті в момент його укладення або визначатися протягом терміну його дії або до моменту виконання контракту. Залежно від способу фіксації ціни розрізняють такі види цін: тверда, рухома, з наступною фіксацією, змінна.

Тверда ціна узгоджується і встановлюється в момент підписання контракту і не підлягає зміні протягом строку його дії.

Рухома ціна ― це зафіксована ціна при укладенні контракту, що може бути переглянута у подальшому, якщо ринкова ціна даного товару до моменту його поставки зміниться.

Ціни з наступною фіксацією встановлюються у визначені договорами терміни на підставі узгоджених джерел (у тому числі й у процесі виконання контракту).

Угоди з таким способом фіксації ціни називаються "онкольними".



Ковзаюча (змінна) ціна застосовується в контрактах із тривалими термінами поставок, протягом яких економічні умови виробництва товарів можуть суттєво змінитися.

Ковзаюча ціна складається з двох частин: базової, що встановлюється на дату пропозиції або підписання контракту, і змінної, яка визначається на період виготовлення або поставки товару. Базова ціна розраховується продавцем на основі конкурентних матеріалів чи інших джерел і узгоджується з покупцем під час підписання контракту. Остаточна ціна зазвичай розраховується за формулою 1.1:


С1 = С0(А(М1/М0) + В(Б1/Б0) + … +Д), (1.1)
де C1 ― остаточна ціна;

C0 ― базова ціна;

А, В ― частки, що займають у ціні окремі складові, наприклад вартість матеріалів, вартість робочої сили тощо;

М1 і М0 ― індекси цін на матеріали, що використовувалися для виготовлення проданої продукції, на періоди їх закупівлі постачальником (М1) і встановлення базової ціни (М0);

Б1 і Б0 ― індекси заробітної плати на періоди перерахунку ціни (Б1) і встановлення базової ціни (Б0);

Д ― незмінна частка у змінній частині ціни (прибуток, амортизація, накладні витрати).

Якщо у вартості продукції істотну частку займають витрати на електроенергію, паливо або інші компоненти, змінна частина формули може бути розширена на необхідне число складових елементів. При цьому сума всіх часток цих елементів завжди має дорівнювати одиниці.

У міжнародній торговельній практиці початком виміру змінних цін є дата комерційної пропозиції експортера, рідше ― дата підписання контракту.

До опублікованих цін належать: довідкові ціни, біржові котирування, ціни, що наводяться в загальних статистичних довідниках, ціни пропозицій.

Розрахункові ціни застосовуються в контрактах на нестандартне устаткування, вироблене звичайно за індивідуальними замовленнями. Тому ціни на таке устаткування розраховуються й обґрунтовуються постачальником для кожного конкретного замовлення з урахуванням технічних і комерційних умов цього замовлення, а в деяких випадках остаточно встановлюються лише після виконання замовлення.

Загальний розрахунок контрактної ціни вимагає обов'язкового урахування технічних і комерційних поправок до ціни, що є обгрунтуванням останньої в ході комерційних переговорів.



Технічні поправки. До найуживаніших технічних поправок у практиці міжнародної торгівлі можна віднести наступні:

Поправка на техніко-економічні відмінності.

Наприклад, поправка на потужність чи продуктивність розраховується за формулою 1.2:


Ц2/Ц1 = (М2/М1)ⁿ, (1.2)
де Ц2 ― розрахункова ціна;

Ц1 ― конкурентна ціна;

М2 ― потужність чи продуктивність виробу;

M1 ― потужність або продуктивність виробу-аналога за конкурентним матеріалом;

n ― показник ступеня, що називається коефіцієнтом гальмування ціни. Величина цього показника залежить передусім від призначення устаткування і від особливостей його виготовлення.

Поправка на комплектацію. Звичайно поправка на комплектацію збільшує суму контракту на 8-10 %.

Поправка на тропічне виконання. Поправка може становити 10-15 % вартості продукції у звичайному виконанні.

Комерційні поправки. До найпоширеніших комерційних поправок у практиці міжнародної торгівлі можна віднести наступні:

Приведення до єдиних умов поставки. Імпортні ціни приводяться до умов поставки "франко-термінал" або "франко-порт" країни-покупця. Експортні ціни приводяться до умов постачання "франко-термінал " або "франко-порт" країни-продавця. Дані про вартість фрахту та страхування беруться з офіційних даних транспортно-експедиційних організацій.

Поправка на вторговування. У практиці зовнішньої торгівлі поправки на вторговування можуть доходити до 20-25%.

Приведення імпортної ціни до строку поставки товару. Для розрахунку приведеної імпортної ціни застосовується формула 1.3:
С1 = С0(І1/І0), (1.3)
де C1 ― приведена імпортна ціна;

С0 ― ціна, запропонована інофірмою в конкурентному матеріалі;

I1 ― запропонований індекс цін на дату поставки за майбутнім контрактом;

I0 ― індекс цін товару на запропонований інофірмою термін закінчення поставки.



Поправки на умови платежу. У контрактах можуть бути передбачені різні умови платежу: за готівкою, чеком, переказом, з акредитива, інкасо, в аванс (повністю чи частково), у кредит із розстрочкою платежу. У ряді методик ціна з розстрочкою платежу визначається за формулою 1.4:
Цк = Цб(1 + К)ª, (1.4)
де Цк ― ціна на дату фактичних розрахунків;

Цб ― ціна на початок періоду розстрочки;

К ― банківський процент за кредит, узятий продавцем;

а ― період розстрочки.

На рівень фіксованих у контракті цін можуть суттєво впливати різні види знижок, що застосовуються в міжнародній торговельній практиці.
Контрольні запитання.

1. Які чинники обумовлюють множинність цін світових ринків?

2. У чому сутність поправних коефіцієнтів?

3. Від чого залежать розміри відхилень внутрішніх цін від світових?

4. Як впливає монополізація ринків на процеси ціноутворення?

5. Які критерії вибору фірмою нецінової стратегії конкуренції?


Література: 3, 4, 5.

1.7. Показники економічної ефективності ЗЕД підприємства
Методологічні аспекти визначення ефективності зовнішньоекономічної діяльності. Показники ефективності зовнішньоекономічної діяльності
Методичні вказівки.

Вивчаючи цю тему студенти повинні відрізняти показники, що характеризують ефективність, та ті, що характеризують ефект від зовнішньоекономічних операцій. Надавати характеристику показникам мікро- та макрорівня.

Основну увагу слід надати визначенню ефекту та ефективності від зовнішньоекономічних операцій.

На сьогодні фінансово-економічний ефект зовнішньоекономічної діяльності з урахуванням внеску конкретних учасників цього процесу оцінений недостатньо, через що не можна належним чином визначити їх внесок у збільшення загальнодержавних коштів від продажу продукції на експорт. З іншого боку, унеможливлюється визначення реальних цифр доходу, який отримують конкретні виробники, посередники експортних операцій. Це не стимулює конкретних виконавців збільшувати експорт і, відповідно, виготовляти конкурентоспроможну продукцію. Саме ці обставини й викликали необхідність розробки методів ефективних розрахунків.

Визначення ефективності зовнішньоекономічних операцій проводиться для обґрунтування не лише окремих пропозицій щодо закупівлі та продажу певних товарів. Ці дані можуть бути використані при розробці планів експорту й імпорту в масштабах країни, при оцінці структури та напрямків зовнішньоторговельного обігу. Подібні розрахунки виконуються як у національній, так і в іноземній валюті.

При визначенні ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємств застосовується системний підхід, який надає можливість здійснити комплексний аналіз будь-якого виду зовнішньоекономічної операції. Для здійснення економічного аналізу потрібно обрати критерій ефективності.



Критерій ― це головна ознака, що відрізняє його від інших класифікаційних одиниць. На основі такої ознаки здійснюється кількісна оцінка ефективності виробництва. Згідно з цим визначенням обраний критерій має відповідати принципам побудови показників ефективності, а також всебічно відтворювати її економічну сутність.

Показники економічної ефективності поділяють на:

1) показники ефекту, що визначаються як абсолютні значення і відтворюються в грошових одиницях як різниця між результатами діяльності та витратами на її здійснення;

2) показники ефективності, що визначаються як співвідношення прибутку від діяльності підприємства до витрат на її здійснення і відтворюються відносними величинами: відсотками, частками одиниці.

Розрахунок показників ефективності вимагає дотримання наступних принципових методологічних положень:

1) принципу всебічного обліку всіх складових елементів витрат та результатів, який припускає якісну класифікацію і відтворення відповідних показників у документах оперативного, статистичного і бухгалтерського обліку;

2) принципу зведення витрат і результатів для зіставлення, який показує, що показники, що порівнюються, повинні відтворюватися однаковими кількісними одиницями і носити антонімічний характер в економічному розумінні. При конструюванні показника ефективності чисельник і знаменник останнього мають виключати можливе дублювання складових елементів;

3) принципу зведення різно-термінових витрат і результатів до одного моменту часу за допомогою дисконтування;

4) принципу зіставлення з базовим варіантом, що відтворює сутність застосування показників ефективності для здійснення економічного аналізу, який проводять не тільки з метою опису поточного стану діяльності суб'єкта господарювання, а й з метою опрацювання пропозицій щодо поліпшення економічної ситуації, яка склалася в періоді, що аналізується.

Здійснюваний економічний аналіз полягає у вивченні поточного стану підприємства в галузі ЗЕД, його відхилень від запланованого рівня та виявленні факторів, що спричинили ці відхилення. Він є базою для прийняття управлінських рішень, тому має за мету:

1) оцінити діяльність підприємства та його підрозділів;

2) виявити можливі резерви;

3) сформулювати проблему, яку слід вирішити.

Кінцевий результат зовнішньоекономічної діяльності визначається з урахуванням таких аспектів аналізу:

― інституційний аналіз, який передбачає оцінку політичних, правових, організаційних умов здійснення зовнішньоекономічної діяльності;

― комерційний аналіз (аналіз ринку), який передбачає оцінку існуючої ринкової ситуації (насамперед попиту і цін) та оцінку імовірної зміни кон'юнктури;

― технічний аналіз, який передбачає вивчення сукупності прийомів, що дозволяють здійснити певну зовнішньоекономічну операцію або реалізувати проект та з'ясувати рівень досконалості технічного супроводження;

― фінансовий аналіз, який здійснюється з метою обґрунтування ефективності зовнішньоекономічної діяльності виходячи з інтересів власника;

― економічний аналіз, який відбувається через порівняння витрат і результатів і має за мету визначення користі, яку дістане суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, держава і суспільство у цілому у разі здійснення певного виду зовнішньоекономічної діяльності; до завдання такого аналізу входить також визначення ризику, з яким буде пов'язана зазначена діяльність;

― соціальний аналіз, якій передбачає оцінку соціальних наслідків впливу зовнішньоекономічної діяльності;

― екологічний аналіз, за результатами якого робиться висновок про вплив певних зовнішньоекономічних операцій та проектів на навколишнє середовище і політику уряду щодо цього.



Ефективність зовнішньоекономічної діяльності вирізняють у широкому (на рівні національної економіки) та вузькому (на рівні підприємств та окремих проектів) розумінні. Сутність економічного ефекту на народногосподарському рівні полягає у зіставленні доходів і витрат від зовнішньоекономічних операцій. При цьому існують прямий і непрямий ефекти.

Прямий ефект виникає в результаті економії національних витрат на виробництво експортної продукції, коли ці витрати нижчі за світові, та економії від імпорту, якщо витрати на імпорт менші, ніж могли б бути за умов власного виробництва аналогічної продукції.

Непрямий ефект виявляється в позитивному впливі зовнішньоекономічної діяльності на економічний розвиток країни, а саме: прогресивних структурних зрушеннях, підвищенні рівня технічного забезпечення виробництва та промислового потенціалу. Враховуючи специфіку прояву непрямого ефекту безпосередньо кількісно його оцінити важко. Але прямий ефект від зовнішньоекономічних операцій методично оцінити можливо.

Розрізняють такі показники ефективності зовнішньоекономічної діяльності:

― народногосподарська ефективність зовнішньоекономічних операцій;

― народногосподарський ефект від зовнішньоекономічних операцій;

― економічна ефективність експорту або імпорту;

― економічний ефект від експорту чи імпорту;

― бюджетна ефективність експорту або імпорту;

― бюджетний ефект від експорту або імпорту;

― показники можливості експорту і потреби в імпорті ресурсів;

― коефіцієнт технологічності окремого виду продукції;

― витрати на експорт;

― валютні доходи від експорту;

― валютна ефективність експорту;

― витрати на імпортну продукцію;

― валютна ефективність імпорту;

― індекс імпорту;

― індекс валютної виручки на одиницю продукції;

― індекс внутрішніх цін на продукцію;

― індекс структурних зрушень;

― індекс умов торгівлі.


Контрольні запитання.

1. В чому сутність прямого та непрямого ефекту від зовнішньоекономічної діяльності?

2. Вкажіть різницю між такими поняттями як “ефект” та “ефективність”?

3. Яким принципам необхідно слідувати у розрахунку ефективності ЗЕД?


Література: 3, 5, 6.
2. Методичні вказівки до виконання індивідуальних завдань
Студенти зобов’язані протягом семестру виконати індивідуальну контрольну роботу і до початку екзаменаційної сесії здати її на кафедру, за якою закріплена дисципліна.

Завдання на контрольну роботу видається студентам відразу ж після прочитання установчих лекцій з дисципліни. Контрольна робота містить такі розділи: теоретичний та практичний (дві частини). Вибір варіанту визначається порядковим номером студента за списком у журналі викладача.



Теоретичний розділ носить реферативний характер. Обсяг реферату 5-10 сторінок формату А4.

Перелік тем:



  1. Основні методи здійснення експортно-імпортних операцій

  2. Організація експортних і імпортних операцій

  3. Організаційні форми торгово-посередницьких операцій

  4. Фінансовий лізинг у ЗЕД

  5. Оперативний лізинг у ЗЕД

  6. Поворотний лізинг

  7. Стрічна торгівля і закупівлі

  8. Компенсаційні угоди

  9. Тендерна торгівля

  10. Біржова торгівля

  11. Хеджування

  12. Аукціонна торгівля

  13. Торгівля інтелектуальною власністю

  14. Види посередницьких операцій

  15. Місія організації на зовнішніх ринках

  16. Опційна торгівля

  17. Торгівля ф'ючерсами

  18. Організація валютних торгів

  19. Способи передачі технологій у ЗЕД

  20. Платежі у зовнішньоекономічної діяльності

  21. Методики розрахунку цін зовнішньоторговельних контрактів

  22. Транспортне забезпечення зовнішньоекономічної діяльності

  23. Інформаційне забезпечення зовнішньоекономічної діяльності

  24. Проблеми та перспективи розвитку вільних економічних зон

  25. Базисні умови поставки товару

  26. Форми міжнародних розрахунків

  27. Валютний кліринг

  28. Світові валютні, кредитні і фінансові ринки

  29. Принципи міжнародного кредиту

  30. Роль міжнародного кредиту в розвитку виробництва


Перша частина практичного розділу ― це складання зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу (контракт).

Виконуючи це завдання необхідно приймати до уваги те, що до умов, що повинні бути передбачені в договорі (контракті), якщо сторони такого договору (контракту) не погодилися про інше щодо викладення умов договору i така домовленість не позбавляє договір предмета, об'єкта, мети та інших істотних умов, без погодження яких сторонами договір може вважатися таким, що неукладений, або його може бути визнано недійсним внаслідок недодержання форми згідно з чинним законодавством України, відносяться:

1. Назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення.

2. Преамбула.

У преамбулі зазначається повне найменування сторiн ― учасникiв зовнiшньоекономiчної операцiї, пiд якими вони офiцiйно зареєстровані, iз зазначенням країни, скорочене визначення сторін як контрагентів ("Продавець", "Покупець", "Замовник", "Постачальник" тощо), особа, вiд iменi якої укладається зовнiшньоекономiчний договір (контракт), та найменування документів, якими керуються контрагенти при укладенні договору (контракту) (установчі документи тощо).

3. Предмет договору (контракту).

У цьому розділі визначається, який товар (роботи, послуги) один з контрагентів зобов'язаний поставити (здійснити) іншому із зазначенням точного найменування, марки, сорту або кінцевого результату роботи, що виконується.

У разі бартерного (товарообмінного) договору (контракту) або контракту на переробку давальницької сировини визначається також точне найменування (марка, сорт) зустрічних поставок (або назва товару, що є кінцевою метою переробки давальницької сировини).

Якщо товар (робота, послуга) потребує більш детальної характеристики або номенклатура товарів (робіт, послуг) досить велика, то все це зазначається у додатку (специфікації), який має бути невід’ємною частиною договору (контракту), про що робиться відповідна відмітка в тексті договору (контракту).

Для бартерного (товарообмінного) договору (контракту) згаданий додаток (специфікація), крім того, балансується іще за загальною вартістю експорту та імпорту товарів (робіт, послуг).

У додатку до договору (контракту) про переробку давальницької сировини зазначається відповідна технологічна схема такої переробки.

Технологічна схема переробки давальницької сировини повинна відображати:

― усі основні етапи переробки сировини та процес перетворення сировини в готову продукцію;

― кількісні показники сировини на кожному етапі переробки з обґрунтуванням технологічних втрат сировини;

― втрати виконавця переробки на кожному етапі переробки.

4. Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг).

У цьому розділі визначається, залежно від номенклатури, одиниця виміру товару, прийнята для товарів такого виду (у тоннах, кілограмах, штуках тощо), його загальна кількість та якісні характеристики.

У тексті договору (контракту) про виконання робіт (надання послуг) визначаються конкретні обсяги робіт (послуг) та термін їх виконання.

5. Базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг).

У цьому розділі зазначається вид транспорту та базисні умови поставки (у вiдповiдностi до Міжнародних правил iнтерпретацiї комерційних термiнiв чинної редакцiї), що визначають обов'язки контрагентів щодо поставки товару i встановлюють момент переходу ризиків вiд однієї сторони до іншої, а також конкретний строк поставки товару (окремих партій товару).

У випадку укладення договору (контракту) про виконання робіт (надання послуг) у цьому роздiлi визначаються умови та строки виконаних робіт (послуг).

6. Ціна та загальна вартість договору (контракту).

У цьому роздiлi визначається цiна одиницi вимiру товару та загальна вартiсть товарiв або вартiсть виконаних робiт (наданих послуг), що поставляються згiдно з договором (контрактом), крiм випадкiв, коли цiна товару розраховується за формулою, та валюта контракту. Якщо згiдно з договором (контрактом) поставляються товари різної якості та асортименту, ціна встановлюється окремо за одиницю товару кожного сорту, марки, а окремим пунктом договору (контракту) зазначається його загальна вартість. У цьому разі цiновi показники можуть бути зазначені в додатках (специфiкацiях), на якi робиться посилання в текстi договору (контракту).

При розрахунках цiни договору (контракту) за формулою зазначається орiєнтовна вартiсть договору (контракту) на дату його укладення.

У договорi (контрактi) про переробку давальницької сировини крiм того зазначається її заставна вартiсть, цiна та загальна вартiсть готової продукцiї, загальна вартiсть переробки.

У бартерному (товарообмiнному) договорi (контрактi) зазначається загальна вартiсть товарiв (робiт, послуг), що експортуються, та загальна вартiсть товарiв (робiт, послуг), що iмпортуються за цим договором (контрактом), з обов'язковим вираженням в iноземнiй валютi, вiднесенiй Нацiональним банком України до першої групи Класифiкатора iноземних валют.

7. Умови платежiв.

Цей роздiл визначає валюту платежу, спосіб, порядок та строки фiнансових розрахункiв та гарантiї виконання сторонами взаємних платiжних зобов'язань. Залежно вiд обраних сторонами умов платежу в текстi договору (контракту) зазначаються:

― умови банкiвського переказу до (авансового платежу) та/або пiсля вiдвантаження товару або умови документарного акредитива, або iнкасо (з гарантiєю), визначенi вiдповiдно до постанови Кабiнету Мiнiстрiв України i Нацiонального банку України вiд 21 червня 1995 р. N 444 "Про типовi платiжнi умови зовнiшньоекономiчних договорiв (контрактiв) i типовi форми захисних застережень до зовнiшньоекономiчних договорiв (контрактiв), що передбачають розрахунки в iноземнiй валютi";

― умови за гарантiєю, якщо вона є або коли вона необхiдна (вид гарантiї: на вимогу, умовна), умови та термiн дiї гарантiї, можливiсть змiни умов договору (контракту) без змiни гарантiй.

8. Умови приймання-здавання товару (робiт, послуг).

У цьому роздiлi визначаються строки та мiсце фактичної передачi товару, перелiк товаросупровiдних документiв.

Приймання-здавання проводиться за кiлькiстю згiдно з товаросупровiдними документами, за якiстю ― згiдно з документами, що засвiдчують якiсть товару.

9. Упаковка та маркування.

Цей роздiл мiстить вiдомостi про упаковку товару (ящики, мiшки, контейнери тощо), нанесене на неї вiдповiдне маркування (найменування продавця та покупця, номер договору (контракту), мiсце призначення, габарити, спецiальнi умови складування i транспортування та iнше), а за необхiдностi також умови її повернення.

10. Форс-мажорнi обставини.

Цей розділ містить вiдомостi про те, за яких випадкiв умови договору (контракту) можуть бути не виконанi сторонами (стихiйнi лиха, воєннi дiї, ембарго, втручання з боку влади та iнше). При цьому сторони звiльняються вiд виконання зобов'язань на строк дiї цих обставин, або можуть вiдмовитися вiд виконання договору (контракту) частково або в цiлому без додаткової фiнансової вiдповiдальностi. Строк дiї форс-мажорних обставин пiдтверджується торгово-промисловою палатою вiдповiдної країни.

11. Санкцiї та рекламацiї.

Цей роздiл встановлює порядок застосування штрафних санкцiй, вiдшкодування збиткiв та пред'явлення рекламацiй у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням одним iз контрагентiв своїх зобов'язань.

При цьому мають бути чітко визначені розміри штрафних санкцій (у відсотках вiд вартості недопоставленого товару (робіт, послуг) або суми неоплачених коштів, строки виплати штрафів ― вiд якого терміну вони встановлюються та протягом якого часу діють, або їх граничний розмір), строки, протягом яких рекламації можуть бути заявлені, права та обов'язки сторін договору (контракту) при цьому, способи врегулювання рекламацій.

12. Урегулювання спорів у судовому порядку.

У цьому роздiлi визначаються умови та порядок вирiшення спорiв у судовому порядку щодо тлумачення, невиконання та/або неналежного виконання договору (контракту) з визначенням назви суду або чітких критеріїв визначення суду будь-якою зi сторін залежно вiд предмета та характеру спору, а також погоджений сторонами вибір матеріального i процесуального права, яке буде застосовуватися цим судом, та правил процедури судового урегулювання.

13. Місцезнаходження (місце проживання), поштові та платiжнi реквізити сторін.

При цьому зазначаються місцезнаходження (місце проживання), повні поштові та платiжнi реквізити (N рахунку, назва та місцезнаходження банку,) контрагентів договору (контракту).


За домовленістю сторін у договорі (контракті) можуть визначатися додаткові умови: страхування, гарантії якості, умови залучення субвиконавцiв договору (контракту), агентiв, перевiзникiв, визначення норм навантаження (розвантаження), умови передачі технічної документації на товар, збереження торгових марок, порядок сплати податкiв, митних зборiв, різного роду захисні застереження, з якого моменту договір (контракт) починає діяти, кiлькiсть підписаних примiрникiв договору (контракту), можливість та порядок унесення змін до договору (контракту) та iн.
Перелік нормативно-правових актів України, що регулюють питання форми, порядку укладання та виконання зовнішньоторговельних договорів (контрактів):

― Цивiльний кодекс УРСР;

― Закон України "Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть";

― Закон України "Про порядок здiйснення розрахункiв в iноземнiй валютi";

― Закон України "Про операцiї з давальницькою сировиною у зовнiшньоекономiчних вiдносинах";

― Закон України "Про регулювання товарообмiнних (бартерних) операцiй у галузi зовнiшньоекономiчної дiяльностi";

― Указ Президента України вiд 4 жовтня 1994 року N 566/94 "Про заходи щодо впорядкування розрахункiв за договорами, що укладають суб'єкти пiдприємницької дiяльностi України";

― Указ Президента України вiд 4 жовтня 1994 року N 567/94 "Про застосування Мiжнародних правил iнтерпретацiї комерцiйних термiнiв";

― Указ Президента України вiд 10 лютого 1996 року N 124/96 "Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цiнової полiтики у сферi зовнiшньоекономiчної дiяльностi";

― Декрет Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 19 лютого 1993 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання i валютного контролю";



― постанова Кабiнету Мiнiстрiв України i Нацiонального банку України вiд 21 червня 1995 року N 444 "Про типовi платiжнi умови зовнiшньоекономiчних договорiв (контрактiв) i типовi форми захисних застережень до зовнiшньоекономiчних договорiв (контрактiв), якi передбачають розрахунки в iноземнiй валютi".
Друга частина практичного розділу ― це визначення ковзаючої ціни контракту за варіантами.

1. Умови визначення ціни ― «Ковзаюча ціна». Визначити ціну через п'ять місяців, за наступними даними: ціна на момент укладення договору 200 грн.; частка заробітної платні в ціні 20 %; частка матеріалів в ціні 45%; частка постійних складових ціни 35%. Передбачено підвищення частки заробітної платні до рівня 44,5 грн. і матеріалів ― 71, 25 грн.Проведіть поправку за умов платежу (відстрочка платежу), якщо ви покупець. Кредитна ставка в країні експортера 3%, в країні покупця 2% (щомісячно).

2. Умови визначення ціни ― «Ковзаюча ціна». Визначити ціну через три місяця, за наступними даними: ціна на момент укладення договору 180 грн.; частка заробітної платні в ціні 25 %; частка матеріалів в ціні 40%. Передбачено підвищення частки заробітної платні згідно індексу інфляції. Прогнозований середній щомісячний індекс інфляції на найближчий квартал склав 1%. Зміна матеріалів складе ― 1,5%.

3. Умови визначення ціни ― «Ковзаюча ціна». Визначити ціну через чотири місяця, за наступними даними: ціна на момент укладення договору 175 грн.; частка заробітної платні в ціні 25 %; частка постійних складових ціни 35%. Передбачено підвищення частки заробітної платні на 5% і матеріалів до рівня 73, 25 грн. Проведіть поправку за умов платежу на тропічне виготовлення.

4. Умови визначення ціни ― «Ковзаюча ціна». Визначити ціну через п'ять місяців, за наступними даними: ціна на момент укладення договору 200 грн.; частка заробітної платні в ціні 20 %; частка матеріалів в ціні 45%; частка постійних складових ціни 35%. Передбачено підвищення частки заробітної платні до рівня 44,5 грн. і матеріалів ― 71, 25 грн. Проведіть поправку за умов платежу (відстрочка платежу), якщо ви покупець. Кредитна ставка в країні експортера 3%, в країні покупця 2% (щомісячно).

5. Умови визначення ціни ― «Ковзаюча ціна». Визначити ціну через три місяця, за наступними даними: ціна на момент укладення договору 180 грн.; частка заробітної платні в ціні 25 %; частка матеріалів в ціні 40%. Передбачено підвищення частки заробітної платні згідно індексу інфляції. Прогнозований середній щомісячний індекс інфляції на найближчий квартал склав 1%. Зміна матеріалів складе ― 1,5%.

6. Умови визначення ціни ― «Ковзаюча ціна». Визначити ціну через чотири місяця, за наступними даними: ціна на момент укладення договору 175 грн.; частка заробітної платні в ціні 25 %; частка постійних складових ціни 35%. Передбачено підвищення частки заробітної платні на 5% і матеріалів до рівня 73, 25 грн. Проведіть поправку за умов платежу на тропічне виготовлення.

7. Умови визначення ціни ― «Ковзаюча ціна». Визначити ціну через десять місяців, за наступними даними: ціна на момент укладення договору 20000 грн.; частка заробітної платні в ціні 20 %; частка матеріалів в ціні 45%; частка постійних складових ціни 35%. Індекс оптових цін на матеріали на момент закупки ― 111,7, на момент встановлення базової ціни ― 106,9. Індекси заробітної плати на період встановлення базової ціни ― 110,2, на період перерахунку ціни ― 115,7. Проведіть поправку за умов платежу (відстрочка платежу), якщо ви покупець. Кредитна ставка в країні експортера 3%, в країні покупця 2% (щомісячно).

8. Умови визначення ціни ― «Ковзаюча ціна». Визначити ціну через три місяця, за наступними даними: ціна на момент укладення договору 40000 грн.; частка заробітної платні в ціні 25 %; частка матеріалів в ціні 40%. Індекс оптових цін на матеріали на момент закупки ― 112,7, на момент встановлення базової ціни ― 107,9. Індекси заробітної плати на період встановлення базової ціни ― 111,2, на період перерахунку ціни ― 117,7.

9. Умови визначення ціни ― «Ковзаюча ціна». Визначити ціну через чотири місяця, за наступними даними: ціна на момент укладення договору 17500 грн.; частка заробітної платні в ціні 25 %; частка постійних складових ціни 35%. Індекс оптових цін на матеріали на момент закупки ― 110,6, на момент встановлення базової ціни ― 106,5. Індекси заробітної плати на період встановлення базової ціни ― 109,2, на період перерахунку ціни ― 112,7. Проведіть поправку за умов платежу на тропічне виготовлення.

10. Умови визначення ціни ― «Ковзаюча ціна». Визначити ціну через п'ять місяців, за наступними даними: ціна на момент укладення договору 21000 грн.; частка заробітної платні в ціні 20 %; частка матеріалів в ціні 45%; частка постійних складових ціни 35%. Індекс оптових цін на матеріали на момент закупки ― 112,3, на момент встановлення базової ціни ― 107,4. Індекси заробітної плати на період встановлення базової ціни ― 111,7, на період перерахунку ціни ― 117,1. Проведіть поправку за умов платежу (відстрочка платежу), якщо ви покупець. Кредитна ставка в країні експортера 3%, в країні покупця 2% (щомісячно).

11. Умови визначення ціни ― «Ковзаюча ціна». Визначити ціну через три місяця, за наступними даними: ціна на момент укладення договору 18000 грн.; частка заробітної платні в ціні 25 %; частка матеріалів в ціні 40%. Індекс оптових цін на матеріали на момент закупки ― 109,7, на момент встановлення базової ціни ― 105,9. Індекси заробітної плати на період встановлення базової ціни ― 111,2, на період перерахунку ціни ― 117,7.

12. Умови визначення ціни ― «Ковзаюча ціна». Визначити ціну через чотири місяця, за наступними даними: ціна на момент укладення договору 17500 грн.; частка заробітної платні в ціні 20 %; частка постійних складових ціни 35%. Індекс оптових цін на матеріали на момент закупки ― 109,5, на момент встановлення базової ціни ― 104,9. Індекси заробітної плати на період встановлення базової ціни ― 101,2, на період перерахунку ціни ― 110,7. Проведіть поправку за умов платежу на тропічне виготовлення.

13. Умови визначення ціни ― «Ковзаюча ціна». Визначити ціну через п'ять місяців, за наступними даними: ціна на момент укладення договору 23000 грн.; частка заробітної платні в ціні 20 %; частка матеріалів в ціні 45%; частка постійних складових ціни 35%. Індекс оптових цін на матеріали на момент закупки ― 112,6, на момент встановлення базової ціни ― 107,8. Індекси заробітної плати на період встановлення базової ціни ― 111,2, на період перерахунку ціни ― 117,7. Проведіть поправку за умов платежу (відстрочка платежу), якщо ви покупець. Кредитна ставка в країні експортера 2%, в країні покупця 1,5% (щомісячно).

14. Умови визначення ціни ― «Ковзаюча ціна». Визначити ціну через три місяця, за наступними даними: ціна на момент укладення договору 18050 грн.; частка заробітної платні в ціні 20 %; частка матеріалів в ціні 50%. Індекс оптових цін на матеріали на момент закупки – 110,1, на момент встановлення базової ціни ― 104,4. Індекси заробітної плати на період встановлення базової ціни ― 111,2, на період перерахунку ціни ― 117,7.

15. Умови визначення ціни ― «Ковзаюча ціна». Визначити ціну через чотири місяця, за наступними даними: ціна на момент укладення договору 17590 грн.; частка заробітної платні в ціні 25 %; частка постійних складових ціни 35%. Індекс оптових цін на матеріали на момент закупки ― 110,1, на момент встановлення базової ціни ― 104,5. Індекси заробітної плати на період встановлення базової ціни ― 107,3, на період перерахунку ціни ― 110,7. Проведіть поправку за умов платежу на тропічне виготовлення.

16. Умови визначення ціни ― «Ковзаюча ціна». Визначити ціну через п'ять місяців, за наступними даними: ціна на момент укладення договору 23070 грн.; частка заробітної платні в ціні 20 %; частка матеріалів в ціні 45%; частка постійних складових ціни 35%. Індекс оптових цін на матеріали на момент закупки ― 110,1, на момент встановлення базової ціни ― 104,4. Індекси заробітної плати на період встановлення базової ціни ― 110,2, на період перерахунку ціни ― 116,7. Проведіть поправку за умов платежу (відстрочка платежу), якщо ви покупець. Кредитна ставка в країні експортера 4%, в країні покупця 2,5% (щомісячно).

17. Умови визначення ціни ― «Ковзаюча ціна». Визначити ціну через три місяця, за наступними даними: ціна на момент укладення договору 38000 грн.; частка заробітної платні в ціні 25 %; частка матеріалів в ціні 45%. Індекс оптових цін на матеріали на момент закупки ― 112,1, на момент встановлення базової ціни ― 108,4. Індекси заробітної плати на період встановлення базової ціни ― 110,2, на період перерахунку ціни ― 116,9.

18. Умови визначення ціни ― «Ковзаюча ціна». Визначити ціну через чотири місяця, за наступними даними: ціна на момент укладення договору 27560 грн.; частка заробітної платні в ціні 25 %; частка постійних складових ціни 35%. Індекс оптових цін на матеріали на момент закупки ― 112,1, на момент встановлення базової ціни ― 107,4. Індекси заробітної плати на період встановлення базової ціни ― 102,2, на період перерахунку ціни ― 107,7. Проведіть поправку за умов платежу на тропічне виготовлення.

19. Умови визначення ціни ― «Ковзаюча ціна». Визначити ціну через п'ять місяців, за наступними даними: ціна на момент укладення договору 25300 грн.; частка заробітної платні в ціні 15 %; частка матеріалів в ціні 50%; частка постійних складових ціни 35%. Індекс оптових цін на матеріали на момент закупки ― 116,3, на момент встановлення базової ціни ― 111,4. Індекси заробітної плати на період встановлення базової ціни ― 105,2, на період перерахунку ціни ― 109,7. Проведіть поправку за умов платежу (відстрочка платежу), якщо ви покупець. Кредитна ставка в країні експортера 3%, в країні покупця 2% (щомісячно).

20. Умови визначення ціни ― «Ковзаюча ціна». Визначити ціну через три місяця, за наступними даними: ціна на момент укладення договору 18400 грн.; частка заробітної платні в ціні 15 %; частка матеріалів в ціні 40%. Індекс оптових цін на матеріали на момент закупки ― 116,3, на момент встановлення базової ціни ― 112,4. Індекси заробітної плати на період встановлення базової ціни ― 105,2, на період перерахунку ціни ― 110,7.

21. Умови визначення ціни ― «Ковзаюча ціна». Визначити ціну через чотири місяця, за наступними даними: ціна на момент укладення договору 20780 грн.; частка заробітної платні в ціні 25 %; частка постійних складових ціни 30%. Індекс оптових цін на матеріали на момент закупки ― 116,3, на момент встановлення базової ціни ― 111,4. Індекси заробітної плати на період встановлення базової ціни ― 105,2, на період перерахунку ціни ― 109,7. Проведіть поправку за умов платежу на тропічне виготовлення.

22. Умови визначення ціни ― «Ковзаюча ціна». Визначити ціну через п'ять місяців, за наступними даними: ціна на момент укладення договору 25430 грн.; частка заробітної платні в ціні 15 %; частка матеріалів в ціні 50%; частка постійних складових ціни 35%. Індекс оптових цін на матеріали на момент закупки ― 116,3, на момент встановлення базової ціни ― 111,9. Індекси заробітної плати на період встановлення базової ціни ― 105,2, на період перерахунку ціни ― 109,7. Проведіть поправку за умов платежу (відстрочка платежу), якщо ви покупець. Кредитна ставка в країні експортера 3%, в країні покупця 2% (щомісячно).

23. Умови визначення ціни ― «Ковзаюча ціна». Визначити ціну через три місяця, за наступними даними: ціна на момент укладення договору 15530 грн.; частка заробітної платні в ціні 15 %; частка матеріалів в ціні 40%. Індекс оптових цін на матеріали на момент закупки ― 120,3, на момент встановлення базової ціни ― 111,4. Індекси заробітної плати на період встановлення базової ціни ― 105,2, на період перерахунку ціни ― 113,7.

24. Умови визначення ціни ― «Ковзаюча ціна». Визначити ціну через чотири місяця, за наступними даними: ціна на момент укладення договору 24900 грн.; частка заробітної платні в ціні 25 %; частка постійних складових ціни 30%. Індекс оптових цін на матеріали на момент закупки ― 116,3, на момент встановлення базової ціни ― 111,4. Індекси заробітної плати на період встановлення базової ціни ― 105,2, на період перерахунку ціни ― 109,7. Проведіть поправку за умов платежу на тропічне виготовлення.

25. Умови визначення ціни ― «Ковзаюча ціна». Визначити ціну через п'ять місяців, за наступними даними: ціна на момент укладення договору 31900 грн.; частка заробітної платні в ціні 17 %; частка матеріалів в ціні 55%; частка постійних складових ціни 28%. Індекс оптових цін на матеріали на момент закупки ― 106,3, на момент встановлення базової ціни ― 101,9. Індекси заробітної плати на період встановлення базової ціни ― 106,2, на період перерахунку ціни ― 109,7. Проведіть поправку за умов платежу (відстрочка платежу), якщо ви покупець. Кредитна ставка в країні експортера 4%, в країні покупця 2% (щомісячно).

26. Умови визначення ціни ― «Ковзаюча ціна». Визначити ціну через три місяця, за наступними даними: ціна на момент укладення договору 16080 грн.; частка заробітної платні в ціні 25 %; частка матеріалів в ціні 40%. Індекс оптових цін на матеріали на момент закупки ― 116,3, на момент встановлення базової ціни ― 111,9. Індекси заробітної плати на період встановлення базової ціни ― 105,2, на період перерахунку ціни ― 109,7.

27. Умови визначення ціни ― «Ковзаюча ціна». Визначити ціну через чотири місяця, за наступними даними: ціна на момент укладення договору 17575 грн.; частка заробітної платні в ціні 25 %; частка постійних складових ціни 35%. Індекс оптових цін на матеріали на момент закупки ― 112,1, на момент встановлення базової ціни ― 108,4. Індекси заробітної плати на період встановлення базової ціни ― 110,2, на період перерахунку ціни ― 116,9. Проведіть поправку за умов платежу на тропічне виготовлення.

28. Умови визначення ціни ― «Ковзаюча ціна». Визначити ціну через п'ять місяців, за наступними даними: ціна на момент укладення договору 30740 грн.; частка заробітної платні в ціні 17 %; частка матеріалів в ціні 55%; частка постійних складових ціни 28%. Індекс оптових цін на матеріали на момент закупки ― 113,2, на момент встановлення базової ціни ― 109,7. Індекси заробітної плати на період встановлення базової ціни ― 110,8, на період перерахунку ціни ― 115,9. Проведіть поправку за умов платежу (відстрочка платежу), якщо ви покупець. Кредитна ставка в країні експортера 3%, в країні покупця 4% (щомісячно).

29. Умови визначення ціни ― «Ковзаюча ціна». Визначити ціну через три місяця, за наступними даними: ціна на момент укладення договору 19970 грн.; частка заробітної платні в ціні 15 %; частка матеріалів в ціні 60%. Індекс оптових цін на матеріали на момент закупки ― 113,2, на момент встановлення базової ціни ― 109,7. Індекси заробітної плати на період встановлення базової ціни ― 110,8, на період перерахунку ціни ― 115,9. Проведіть поправку на торги.

30. Умови визначення ціни ― «Ковзаюча ціна». Визначити ціну через чотири місяця, за наступними даними: ціна на момент укладення договору 175230 грн.; частка заробітної платні в ціні 15 %; частка постійних складових ціни 35%. Індекс оптових цін на матеріали на момент закупки ― 113,2, на момент встановлення базової ціни ― 109,7. Індекси заробітної плати на період встановлення базової ціни ― 110,8, на період перерахунку ціни ― 115,9. Проведіть поправку за умов платежу на тропічне виготовлення.

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА


  1. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991р. №959-ХП// Відомості Верховної Ради України: – № 29. – 378 с.

  2. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посібник / Під заг. редакцією А.І. Кредісова / Пер. з рос. Н.Кіт, К. Серажим. – К.: 1997. – 448 с.

  3. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения: Учеб. пособие. – М.: ИВЦ «Маркетинг», 1997. – 196 с.

  4. Бровкова Е.Г., Продиус И.П. Внешнеэкономическая деятельность: Учебное пособие. – К.: Сирин, 2000 г. – 196 с.

  5. Внешнеэкономическая деятельность предприятия. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1995.

  6. Покровская В.В. Международные коммерческие операции и их регламентация. Внешнеторговый практикум. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 326 с.


ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА
1. Герчикова И.Н. Менеджмент: Учебник- М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995.

2. С.А. Карпова и др. Основы внешнеэкономических связей. – Днепропетровск, НметАУ, 1994.

3. Кузнецов В.В. Предприятие во внешнеэкономических связях. – М.: Финансы и статистика, 1990.

4. Синецкий Б.И. Внешнеэкономические связи. Организация и техника. – М.: 1989.

5. Лысенков Ю.М., Педь И.В. Расчеты во внешней торговле /Под ред. Ю.М. Лысенкова. – К.: Вестник фондового рынка. – 2003. – 336 с.

6. Дроздова Г.М. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства: Навч. посібник. – К.: ЦУЛ, 2002.

Підписано до друку 10.11.2011. Формат 60х84 1/16. Папір друк. Друк плоский.

Облік.-вид. арк. 2,76. Умов. друк. арк. 2,72. Тираж 100 пр. Замовлення №


Національна металургійна академія України


49600, м. Дніпропетровськ-5, пр. Гагаріна, 4

_______________________________


Редакційно-видавничий відділ НМетАУ







1   2


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка