Методичні вказівки щодо виконання самостійної роботи для студентів 2 курсу напрямку підготовки 100102 «Процеси машини та обладнання аграрного виробництва»



Сторінка1/2
Дата конвертації26.04.2016
Розмір0.52 Mb.
  1   2


МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ




ТРАКТОРИ І АВТОМОБІЛІ

Розділ 1

Конструкція тракторів і автомобілів

Методичні вказівки

щодо виконання самостійної роботи


СУМИ – 2012




МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра „Трактори та сільськогосподарські машини ”


ТРАКТОРИ І АВТОМОБІЛІ

Частина 1

Конструкція тракторів і автомобілів

Методичні вказівки

щодо виконання самостійної роботи
для студентів 2 курсу напрямку підготовки 6.100102

«Процеси машини та обладнання аграрного виробництва» денної та заочної форм навчання

СУМИ – 2012

ББК 40.72

УДК 631.37
Укладач: старший викладач Саєнко А. В.
Трактори і автомобілі. Частина 1. Конструкція тракторів і автомобілів. Методичні вказівки щодо виконання самостійної роботи. Для студентів 2 курсу напрямку підготовки 6.100102 «Процеси машини та обладнання аграрного виробництва» денної та заочної форм навчання – Суми: СНАУ, 2012. – 49 с., табл. 1.
Методичні вказівки спрямовані на надання допомоги студентам під час самостійного вивчення практичної частини курсу «Трактори і автомобілі».
Рецензенти:

Кандидат технічних наук, доцент кафедри „Експлуатації машин” – Саржанов О.А., Кандидат технічних наук, доцент кафедри „ Трактори та сільськогосподарські машини ” – Слугінов В.М.
Відповідальний за випуск: Саєнко А.В., старший викладач кафедри ТСГМ

Рекомендовано до видання вченою радою навчально-наукового інженерно-технологічного інституту СНАУ (Протокол № 9 від 22 травня 2012 р.


© Сумський національний аграрний університет, 2012 р.

Тематичний план


п/п


Назва розділу, теми

Кількість годин

денна форма

заочна форма

1

2

3

4

1

Класифікація тракторів та автомобілів. Класифікація двигунів.

2

2

2

Робочі цикли двигунів внутрішнього згоряння. Основні визначення і поняття. Основні показники роботи двигунів.

2

-

3

Кривошипно – шатунний механізм.

2

2

4

Механізм газорозподілу.

2




5

Система живлення дизельного двигуна.

Акумуляторні паливні системи з електронним управлінням «Коммон рейл»



2







Разом годин:

10

4

Зміст


1.

Класифікація тракторів та автомобілів. Класифікація двигунів.

4


2.

Робочі цикли двигунів внутрішнього згоряння. Основні визначення і поняття. Основні показники роботи двигунів.

10


3.

Кривошипно – шатунний механізм.

19

4

Механізм газорозподілу.

26

5.

Система живлення дизельного двигуна.

Акумуляторні паливні системи з електронним управлінням «Коммон рейл».



34


6.

Література.

51

Лабораторно-практичне заняття № 1



Тема: Класифікація тракторів та автомобілів. Класифікація двигунів.

1.Мета: Вивчити класифікацію тракторів та автомобілів.

2.Типові завдання.

1. Класифікація тракторів і автомобілів.



3. Довідковий матеріал.

Класифікація тракторів і автомобілів.



Сучасний трактор є складною машиною, що компонується з багатьох деталей, механізмів і агрегатів, які знаходяться у певній взаємодії між собою. їх поділяють на такі основні групи: двигун, трансмісія, ходова частина, механізми керування (рульове керування, гальмівна система), електрообладнання, робоче і допоміжне обладнання (рис. 1).

Рис. 1. Розміщення основних механізмів і агрегатів гусеничного трактора:



1— остов; 2 — двигун; 3 — кабіна; 4 — органи керування; 5- робоче - обладнання; 6 — трансмісія; 7 — ходова частина

Трактори класифікують за призначенням, типом ходових систем, номінальним тяговим зусиллям і розміщенням основних механізмів, агрегатів і систем.

За призначенням сільськогосподарські трактори поділяють на трактори загального призначення, просапні, універсально-просапні,

спеціалізовані на вирощуванні сільськогосподарських культур (виноградникові, рисові, садівничі, буряківничі та ін.), для роботи в різних, умовах експлуатації (гірські, болотохідні, тепличні, тваринницькі), а також на малогабаритні та мотоблоки.

Трактори загального призначення виконують енергоємні технологічні операції в рослинництві (оранка, суцільна культивація, розпушування, фрезерування, внесення добрив, дискування важкими боронами і т.д.) і кормовиробництві. Основні вимоги до таких тракторів: високі тягові якості, низький тиск на ґрунт. Це обумовлено їхнім призначенням працювати в основному з ґрунтообробними машинами, які мають великий тяговий опір, і виконувати роботи переважно у короткі агротехнічні терміни.

Просапні трактори виконують роботи з посіву, догляду і збирання просапних культур у міжряддях різної ширини. Крім того, до 60 % часу їх використовують на транспортних роботах і обмежено на оранці й інших енергоємних операціях. Отже, вимоги до них визначають операції міжрядного обробітку просапних культур, до них належать необхідність регулювання колії ходової системи та агротехнічного просвіту відповідно до ширини міжрядь і висоти рослин, висока маневреність і керованість під час руху агрегата в міжряддях. Для безпечного руху в транспортному потоці на дорогах просапні трактори мають бути оснащені гальмівною системою з приводом на причіп і світловими приладами відповідно до вимог дорожньої безпеки.

Універсально-просапні трактори поєднують характеристики двох попередніх груп тракторів, але їх обмежено використовують на роботах з підготовки ґрунту.

Спеціалізовані трактори мають характерні конструктивні особливості для обробітку відповідних видів сільськогосподарських культур у різних ґрунтово-кліматичних умовах.

За типом ходових систем (рушіїв) трактори поділяють на колісні і гусеничні. Колісні трактори порівняно з гусеничними універсальніші і швидкохідніші, однак мають недостатню прохідність, особливо на ґрунтах з підвищеною вологістю. З метою усунення цих недоліків деякі моделі колісних тракторів випускають з усіма ведучими колесами, а універсально-просапні трактори додатково обладнують напівгусеничним ходом. Гусеничні трактори мають у цьому певні переваги, однак за зайнятістю упродовж року поступаються колісним.

Сільськогосподарські трактори залежно від конструкції ходової системи позначають індексами «К» — колісний, а гусеничний рушій не позначається. Цифра перед «К» — це загальне число коліс, після — число ведучих коліс. До позначення додають також літеру «а» або «б», які характеризують конструкцію трактора. Наприклад, позначення 4К2а: 4-колісний трактор із двома ведучими колесами, напрямні колеса меншого діаметра; 4К46: 4-колісний трактор, усі його колеса ведучі й однакового діаметра.

За номінальним тяговим зусиллям (тобто здатністю трактора розвивати певну силу тяги за повного завантаження двигуна на нижчих робочих передачах) сільськогосподарські трактори поділяють на 10 класів (табл. 1).



Таблиця 1 Тягові класи сільськогосподарських тракторів

Тяговий клас

Значення номінального

тягового зусилля, кН



Тяговий клас

Значення номінального

тягового зусилля, кН



0,2

1,8-5,4

3

27-36

0,6

5,4-8,1

4

36-45

0,9

8,1-12,6

5

45-54

1,4

12,6-18

6

54-72

2

18-27

8

72-108

Тракторна промисловість України випускає трактори, що розвивають тягове зусилля від 2 до 50 кН.

Автомобіль складається з таких основних частин: двигун, трансмісія (зчеплення, коробка передач, карданна передача, ведучий міст), рульове керування, гальмівна система, електрообладнання і кузов (рис. 2), призначення яких аналогічне відповідним механізмам, агрегатам і системам трактора.

Класифікація автомобілів відбиває їх призначення і пристосованість до дорожніх умов.

За призначенням їх поділяють на пасажирські, спеціальні і спеціалізовані (табл. 2).

Пасажирські автомобілі, що вміщують до восьми чоловік (включаючи водія), належать до легкових, понад вісім чоловік — до автобусів. Легкові автомобілі за робочого об'єму двигуна (в літрах) поділено на такі класи: особливо малий — до 1,2 л; малий — 1,2 - 1,8 л;серед ній — 1,8 - 3,5 л; великий — понад 3,5 л; вищий — не регламентується.

За основу класифікації автобусів взято їх довжину (в метрах), за якою їх поділено на такі класи: особливо малий — до 5 м; малий — 6-7,5 м; середній — 8 - 9,5 м; великий — 10,5 -12 м; особливо великий (зчленований) — 16,5 м і більше.

Рис. 2. Основні частини вантажного автомобіля: а — загальний вигляд; б — двигун; в — кузов; г — трансмісія; д — гальмова система; є — рульове керування; є — ходова частина; 1 — кабіна; 2 — вантажна платформа; 3 — зчеплення; 4 — коробка передач; 5 — карданна передача; 6 — ведучий міст

Вантажні автомобілі поділяють на сім класів залежно від їхньої повної маси (в тоннах): до 1,2; 1,3 -2; 2,1-8; 9-14; 15-20; 21-40; понад 40. У характеристиці вантажних автомобілів зазначають їхню вантажопідйомність, тобто масу вантажу, яку він може перевозити в кузові по дорогах із твердим покриттям. Під час роботи на ґрунтових дорогах зазначена вантажопідйомність знижується приблизно на 25 %.

Спеціальні автомобілі виконують переважно нетранспортні роботи. До них належать автомобілі комунального господарства, пожежні, автокрани тощо.

Спеціалізовані автомобілі перевозять спеціальні вантажі: сипкі, рідкі, швидкопсувні і т.д. До них належать самоскиди, фургони, панелевози, рефрижератори тощо.

Таблиця 2. Індексація автомобілів



Легкові автомобілі

Робочий об'єм двигуна,л

До 1,2

1,3-1,8

1,9-3,5

Понад 3,5

Індекс

11

21

31

41

Автобуси

Довжина, м

До 5

6-7,5

8-9,5

10,5-12

Понад 16,5

Індекс

>2

32

42

52

62

Вантажні автомобілі

Повна маса, т

До 1,2

1,3-2,0

2,1-8

9-14

15-20

21-40

Понад 40

Індекс

• автомобіля с бортовою

платформою

13

23

33

43

53

63

73


•сідельного тягача

14

24

34

44

54

64

74

• самоскида

15

25

35

45

55

65

75

• цистерни

16

26

36

45

56

66

76

* фургона

17

27

37

45

57

67

77

• спеціального

19

29

39

49

59

69

79

Автомобілі, пристосовані для буксирування причепів і напівпричепів, називають автомобілями-тягачами. Автомобіль-тягач разом з одним чи декількома причепами утворює автопоїзд.

За пристосованістю до дорожніх умов автомобілі поділяють на звичайної та підвищеної прохідності; їх характеризує колісна формула: 4x2, 4x4, 6x4, 6х6і т.д. (перша цифра означає число коліс, друга — число ведучих коліс).

Автомобілі позначають літерами і цифрами. Літери вказують завод-виготівник: ЗАЗ, ВАЗ, КамАЗ і т.д. Цифрові позначення для базових моделей складаються з чотирьох цифр, перші дві з яких означають клас і вид автомобіля, дві наступні — номер моделі. Наприклад, цифрові позначення ЗАЗ-1102 означають: 1 — робочий об'єм до 1,2 л, 1 —легковий, 02 — модель; вантажний автомобіль ЗІЛ-431410: 43 — повна маса автомобіля в межах 9-14 т, 14 — модель, 1 — номер модифікації. Шостою цифрою позначають номер експортного варіанта виконання.

До конструкції автомобіля ставлять експлуатаційні або виробничі і споживчі вимоги. Експлуатаційні — це економічність за питомою витратою паливна, курсова стійкість, керованість, маневреність, плавність ходу, прохідність, надійність, технологічність обслуговування і ремонту, мінімальна собівартість транспортних робіт. Споживчі вимоги — нижча порівняно з аналогічними марками вартість придбання та експлуатації автомобіля, його безвідмовність і ремонтопридатність, безпека, комфортабельність, легкість керування. Вимоги безпеки поширюються на ймовірність зниження кількості дорожньо-транспортних пригод і зменшення шкідливого впливу автомобіля на навколишнє середовище.

До вантажних автомобілів у сільському господарстві крім зазначених ставлять специфічні вимоги за вантажопідйомністю і вантажомісткістю, рівнем мінімально стійкої швидкості руху під час спільної роботи зі збиральними машинами, конструкцією і герметичністю кузова.

4. Питання для закріплення матеріалу.

1. За якими ознаками класифікують трактори? 2.Перелічіть складові частини трактора. Поясніть їх призначення. 3. За якими ознаками класифікують автомобілі? 2.Перелічіть складові частини автомобіля. Поясніть їх призначення.



5. Рекомендована література. Л-1, с.7-9, Л-3 с. 5-13, Л-4 с. 9-12, Л-5 с. 5-22, Л-8 с. 5-10.
Лабораторно-практичне заняття № 2

Тема: Робочі цикли двигунів внутрішнього згоряння. Основні визначення і поняття. Основні показники роботи двигунів.

1.Мета: Вивчити призначення, будову, принцип роботи та правила обслуговування

2.Типові завдання.

1. Особливості робочого циклу дизелів з газотурбонаддувом.

2. Робочий цикл двотактного карбюраторного двигуна

3. Порівняльна оцінка двигунів

4. Двигуни, які працюють на газоподібному паливі

5. Багатоциліндрові двигуни Порядок роботи двигунів



3. Довідковий матеріал.

1. Особливості робочого циклу дизелів з газотурбонаддувом.

У безкомпресорних дизельних двигунах циліндри заповнюються повітрям всього на 70—80%, тому що:

до початку заповнення частину об'єму циліндра займають продукти, що залишилися від попереднього згоряння;

повітря, яке всмоктується у циліндр, нагрівається, що призводить до зменшення його щільності;

впускна система створює значний опір, що залежить від конструкції й технічного стану механізму газорозподілу, повітроочисника та впускного колектора.

Недостатнє наповнення циліндрів повітрям не дає змоги повністю використати роботу газів. У зв'язку з цим у дизелях набувають поширення газотурбокомпресори, які, використовуючи енергію випускних газів, примусово подають повітря у циліндри. Наповнення циліндрів більшою масою повітря дає змогу спалювати більше палива і одержувати більшу (до 40%) потужність двигуна.

Робочі колеса газової турбіни 6 (рис. 1) і відцентрового компресора 3 закріплені на одному валу й утворюють ротор турбокомпресора.




Гази, що виштовхуються через випускний колектор 7, направляються на лопаті робочого колеса газової турбіни. Віддавши частину енергії на обертання ротора турбокомпресора, гази виходять через випускну трубу і глушник 5 в атмосферу.

Внаслідок великої частоти обертання колесо компресора всмоктує повітря через фільтр 4, стискає його й подає через впускний колектор у циліндр двигуна

Рис. 1. Схема роботи газотурбінного нагнітача повітря дизеля:1, 7 — відповідно впускний і випускний колектори: 2 — охолодник повітря (радіатор); 3 — колесо компресора; 4 — фільтр (повітроочисник); 5 — глушник; 6 — колесо газової турбіни: 8 — циліндр

Завдяки тому, що для заповнення циліндрів повітрям використовується енергія випускних газів, турбонаддув не тільки підвищує потужність двигуна, а й поліпшує економічність його роботи. Застосування турбонаддуву збільшує теплову і механічну напруженість деталей, у першу чергу кривошипно-шатунного механізму. Певна компенсація досягається застосуванням охолодника повітря 2.

Особливості робочого циклу чотиритактного карбюраторного двигуна: паливо і повітря подаються у циліндри як суміш, приготовлена карбюратором; через порівняно низькі значення ступеня стиску (щоб попередити неконтрольоване загоряння) тиск і температура у циліндрі в кінці такту стиску становлять відповідно 0,5—1,2 МПа та 250—400°С; робоча суміш запалюється електричною іскрою (для цього призначена система запалювання); температура й тиск газів у кінці згоряння відповідно дорівнюють 2000—2500°С та 2,5—3,5 МПа.

2. Робочий цикл двотактного карбюраторного двигуна

Робочий цикл двотактного двигуна здійснюється за два ходи поршня, тобто за один оберт колінчастого вала. При цьому кожний хід поршня від ВМТ до НМТ є робочим.

У двотактного двигуна клапани відсутні. Впуск горючої суміші і випуск відпрацьованих газів здійснюються через отвори (вікна) у циліндрі, які відкриваються у певній послідовності поршнем.

Перший такт. Рухаючись від НМТ до ВМТ, поршень 2 (рис. 2, а) спочатку перекриває вікно продувного каналу 11, потім випускне вікно 6, після чого починається стиснення робочої суміші над поршнем. Одночасно під поршнем створюється розрідження. Як тільки нижня кромка поршня відкриває впускне вікно 7, з карбюратора 8 засмоктується горюча суміш у кривошипну камеру 9.

Коли поршень наближається до ВМТ, стиснута й нагріта робоча суміш запалюється іскрою, що виникає між електродами свічки запалювання 4. Поршень проходить ВМТ, тиск наприкінці згоряння в межах 2,5 МПа.



Другий такт. Утворені внаслідок згоряння суміші гази рухають поршень до НМТ, тобто відбувається робочий хід (рис.2, б). Як тільки поршень перекриє впускне вікно 7, у кривошипній камері почнеться стиснення суміші. При подальшому опусканні поршень своїм верхнім краєм відкриває випускне вікно 6 і починається вихід газів назовні.

Рух поршня до НМТ (рис. 2, в) зумовлює сполучення каналу 11 і надпоршневої порожнини. Це дає змогу стиснутій у кривошипній камері до 0,12—0,15 МПа горючій суміші

Рис. 2. Робочий цикл двотактного карбюраторного двигуна:

а – перший такт ; б – закінчення першого і початок другого такту; в - закінчення другого такту; 1 — циліндр; 2 — поршень; 3 — камера стиснення; 4 — свічка запалювання; 5— струмопровід високої напруги; 6 — випускне вікно циліндра; 7 — впускне вікно циліндра; 8 — карбюратор; 9 — кривошипна камера; 10 — картер; 11 — продувний канал; 12 — продувне вікно; 13 — випускна труба

заповнювати надпоршневу порожнину, де тиск знизився до 0,12—0,13 МПа. Відбувається продування циліндра та його наповнення, при цьому частина суміші змішується з продуктами згоряння й залишає циліндр. Після проходження поршнем НМТ цикл повторюється. Двигуни з наведеним робочим циклом характеризують Поняттям кривошипно-камерного продування.

3. Порівняльна оцінка двигунів

Порівняння робочих циклів показує, що при однакових розмірах циліндрів і частоті обертання колінчатих валів потужність двотактного двигуна у 1,6-1,7 рази більша, ніж чотиритактного, хоч робочих ходів за цикл удвічі більше. Втрата потужності зумовлюється невикористанням частини робочого об’єму, погіршенням очищення й наповнення циліндра двотактного двигуна.

До переваг двотактного двигуна належить також рівномірність крутного моменту, оскільки робочий цикл здійснюється протягом кожного оберту колінчатого вала; конструктивно вони простіші за чотиритактні однакової потужності, мають меншу масу й габаритні розміри.

Недоліки двотактних двигунів: більша , порівняно з чотиритактними витрата палива ( частина свіжого заряду втрачається під час продування циліндра ); менший міжремонтний період, оскільки більша теплова напруженість деталей, а також гірше їх мащення (у двигунів такого типу для мащення кривошипно-шатунного механізму використовують суміш з 15-22 частин бензину і однієї – моторної оливи).

Двотактні двигуни з кривошипно-камерним продуванням застосовують там, де, незважаючи на меншу економічність і ресурс, доцільно мати легкий , потужний, простий і дешевий двигун. Тому їх використовують як пускові.

У дизельного двигуна ( порівняно з бензиновим) такі переваги: на одиницю виконаної роботи витрачається на 20-25% менше палива; працює на дешевшому, безпечному у пожежному відношенні паливі, простіше форсування потужності шляхом наддуву.

Дизелі також характеризуються більшим тиском газів у циліндрах, що вимагає підвищеної міцності деталей, а це зумовлює збільшення розмірів і маси; складною і дорожчою паливною апаратурою, важчим пуском, особливо при низьких температурах, значним шумом і жорсткою роботою.

4. Двигуни, які працюють на газоподібному паливі

У період паливно-енергетичної кризи поширилося використання стиснених і зріджених газів як палива для двигунів внутрішнього згоряння. Газ забезпечує краще сумішоутворення і більш рівномірний розподіл робочої суміші по циліндрах, меншу кількість токсичних компонентів, не розріджує масло, не дає золи при згорянні, має ширші межі займання. Однак порівняно з бензином у нього нижча швидкість горіння і менша теплота згоряння пальної суміші. Як наслідок, потужність двигуна зменшується на 7 — 20% залежно від виду газу.

Переведення дизеля на газоподібне паливо здійснюють переустаткуванням його на газовий двигун з іскровим запалюванням, зі ступенем стиску 8 — 9, з установленням системи запалювання і газобалонного обладнання. Робота такого переобладнаного двигуна на дизельному паливі неможлива. Для забезпечення можливості використання на дизелі як дизельного, так і газоподібного палива застосовують так звану газодизельну модифікацію, що не потребує істотного переустаткування дизеля. газ подають у впускний трубопровід, де він у суміші з повітрям всмоктується в циліндри двигуна. Дизельне паливо подають звичайним способом, воно служить для самозаймання газоповітряної суміші, його кількість становить усього 20% витрати. Внаслідок такої роботи різко знижується вміст сажі у відпрацьованих газах.

У разі переведення карбюраторного двигуна на газоподібне паливо його оснащують карбюратором-змішувачем і газобалонною установкою. При роботі на скрапленому газі потужність двигуна знижується до 11%, а на стисненому метані — до 20%.

5. Багатоциліндрові двигуни Порядок роботи двигунів

Поряд з іншими способами радикальне збільшення потужності двигуна здійснюється збільшенням числа циліндрів — від 2 до 12. .Залежно від компонування на машині застосовують рядні, V-подібні та опозитні двигуни. Кривошипи колінчастих валів дво- і чотирициліндрових двигунів розмщені в одній площині під кутом 180, шести- і дванадцятициліндрових - під кутом 120°, восьмициліндрових — під кутом 90°.

Поршні чотирициліндрового двигуна рухаються попарно: два — вгору, два — вниз

В одноциліндровому чотиритактному двигуні колінчатий вал обертається нерівномірно, тому маховик такого двигуна повинен мати великий момент інерції. В багатоциліндровому двигуні обертання колінчатого валу відбувається більш рівномірно, тому, що робочі ходи в різних циліндрах не співпадають один з одним. Чим більше циліндрів має двигун, тим рівномірніше обертається колінчатий вал. Навантаження на деталі КШМ у багатоциліндрового двигуна змінюється більш плавно, ніж у одноциліндрового.

При двохрядному V- подібному розміщенні циліндрів двигун має більшу жорсткість конструкції, менші розміри і масу ніж однорядний такої ж потужності. До недоліків V- подібного двигуна слід віднести їх значну ширину і більш складну будову.

Чотирициліндровий двигун.

Рівномірність роботи багатоциліндрового двигуна забезпечується я у випадку , коли чергування робочих ходів в його циліндрах відбувається через рівні кути повороту колінчатого валу. Робочий процес у чотиритактному двигуні відбувається за 720 (два обороти колінчатого валу).

Для визначення кута, через який у циліндрах будуть відбуватися однойменні такти, необхідно 720 розділити на число циліндрів двигуна, тобто 720/4=180.

Оскільки чергування однойменних тактів відбувається через 180 повороту колінчастого вала, то шатунні шийки повинні бути розміщені під кутом 180 одна до одної, тобто лежати в одні й площині. Шатунні шийки першого і четвертого циліндрів направлені в одну сторону від осі колінчатого вала, другого і четвертого – в протилежну. Така форма колінчатого вала забезпечує рівномірне чергування робочих ходів в циліндрах і задовільну зрівноваженість двигуна, оскільки всі поршні одночасно приходять в крайні положення (два поршні вверх і два вниз). Послідовність чергування (за робочий цикл) однойменних тактів в різних циліндрах двигуна називають порядком роботи двигуна. Для двоциліндрових двигунів порядок роботи 1-2-0-0 ( Д-21).Порядок роботи чотиритактних чотирициліндрових двигунів може бути 1-3-4-2(СМД-18, СМД-23, Д-240 і ін..) або 1-2-4-3(ГАЗ-24). При виборі порядку роботи двигуна конструктори прагнуть найбільш рівномірно розподілити навантаження на шатунні і корінні шийки колінчатого вала. Максимальні навантаження на шийках колінчатого вала виникають тоді, коли в циліндрі відбуваються такти розширення (робочі ходи).

Шестициліндровий двигун.

Однойменні такти у однорядного чотиритактного шестициліндрового двигуна відбуваються через 120 кута повороту колінчатого вала, так як 720/6=120. Коліна колінчатого вала розміщені попарно в трьох площинах під кутом 120. Допустимо, що перше і шосте коліна спрямовані вгору, тоді друге і п'яте коліна будуть спрямовані вліво вниз, а третє і четверте - вправо вниз, якщо дивитися на колінчатий вал з переднього торця .

Шестициліндровий двигун (наприклад, двигуни автомобілів ЗИЛ-157КД і ГАЗ-52-04) має порядок роботи 1-5-3-6-2-4 . Це означає, що якщо в першому циліндрі відбувається робочий хід, то після повороту колінчатого вала на кут 120° робочий хід починається в п'ятому циліндрі і т.д. При цьому в одному циліндрі робочий хід ще не закінчується, як через 120° він починається в іншому, тобто при повороті на 60° робочий хід в одному циліндрі перекривається робочим ходом в іншому циліндрі, і колінчатий вал обертається більш рівномірно. У шестициліндровому двигуні поршні тільки двох циліндрів одночасно приходять в однойменні мертві точки. Сили інерції мас, що рухаються поступально, у цьому двигуні взаємно урівноважені.

V-подібні двигуни

Шестициліндровий V-подібний двигун. До таких двигунів відноситься ЯМЗ-236 і СМД-60. Кут розвалу між їх циліндрами дорівнює 90°. Коліна колінчатого вала розташовані в трьох площинах під кутом 120°одне до іншого. Особливістю ціх двигунів є колінчатий вал, що має три кривошипи, до кожного з яких приєднане по двох шатуни: до першого кривошипа — шатуни першого і четвертого циліндрів; до другого - другого і п'ятого циліндрів і до третього — третього і шостого циліндрів.

У цьому двигуні, що має порядок роботи 1—4 — 2 — 5 — 3 — 6, однойменні такти в циліндрах відбуваються нерівномірно через 90 і 150° . Якщо в першому циліндрі здійснюється робочий хід, то в четвертому він починається через 90°, у другому — через 150°, у п'ятому - через 90°, у третьому — через 150° і в шостому — через 90°. Тому двигуни ЯМЗ-236 мають підвищену нерівномірність ходу і у них необхідно встановлювати на колінчатому валу маховик з відносно великим моментом інерції (на 60 — 70% більшим, ніж для однорядного двигуна).

Восьмициліндровий V- подібний двигун. Циліндри в такому двигуні (наприклад, двигуни автомобілів (ГАЗ-53А, ГАЗ-53-12,ЯМЗ-238, ЗИЛ-130 і КамАЗ-5320) розташовані під кутом 90° один до іншого . Однойменні такти в циліндрах починаються через кут повороту колінчатого вала, рівний 720:8 = 90°. Отже, кривошипи колінчатого вала розташовані хрестоподібно під кутом 90°. До першого кривошипа приєднані шатуни першого і п'ятого циліндрів, до другого - другого і шостого циліндрів, до третього - третього і сьомого циліндрів, до четвертого — четвертого і восьмого циліндрів. У восьмициліндровому чотиритактному двигуні за два обороти колінчатого вала відбувається вісім робочих ходів. Перекриття робочих ходів у різних циліндрах відбувається протягом повороту колінчатого вала на кут 90°, що сприяє його рівномірному обертанню. Порядок роботи восьмициліндрового 1-5-4-2-6-3-7-8.

На дванадцятициліндрових V-подібних двигунах порядок роботи 1-12-5-8-3-10-6-7-2-11-4-9 (ЯМЗ-240).

Знаючи порядок роботи циліндрів двигуна можна правильно приєднати проводи до свічок запалювання, приєднати паливопроводи до форсунок і відрегулювати тепловий зазор в механізмі газорозподілу.



4. Питання для закріплення матеріалу.

1. В чому полягають особливості роботи двигуна з турбонаддувом? 2. За скільки обертів колінчастого вала відбувається повний цикл роботи двотактного двигуна? 3. Дайте порівняльну оцінку двигунів різних типів. 4. В чому полягають переваги двигунів, які працюють на газоподібному паливі. 5. Дайте визначення терміну „порядок роботи двигуна”. 6. Який прядок роботи у шестициліндрового рядного двигуна?



5. Рекомендована література. Л-1, с.22-24, Л-4 с. 14, Л-5 с. 28-38, Л-8 с. 13-15.

Лабораторно-практичне заняття № 3.



Тема: .Кривошипно – шатунний механізм.

1.Мета: Вивчити призначення, будову, принцип роботи кривошипно – шатунного механізму

2.Типові завдання.
  1   2


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка