Методичні вказівки щодо виконання курсової роботи з навчальної дисципліни «кримінальне право»



Скачати 496.64 Kb.
Сторінка3/3
Дата конвертації16.04.2016
Розмір496.64 Kb.
1   2   3

Задача

Петруня, Чекалін та Щекальов утворили стійку групу, розробили план розбійних нападів на окремих громадян та розподілили між собою функції. Для нападів їм була потрібна зброя. Щоб заволодіти зброєю і боєприпасами до неї, вони напали на працівника приватної охоронної фірми Шумова, який повертався в офіс фірми після вечірнього чергування. Діючи за заздалегідь розробленим планом, Петруня штовхнув Шумова в неосвітлену частину підземного переходу, де вже чекав Щекальов, а той ударив потерпілого уламком труби по голові. Чекалін у цей час спостерігав за обстановкою. Коли Шумов упав, вони обшукали його і забрали пістолет «ТТ» та дві обойми набоїв. Шумов помер на місці події. Після цього, продовжуючи реалізовувати розроблений раніше план, Петруня, Чекалін та Щекальов вчинили три напади на окремих громадян: демонструючи пістолет і погрожуючи вбивством, вони відбирали у потерпілих гроші, коштовності, верхній одяг. Під час останнього нападу вони, діючи без попередньої змови, зґвалтували малолітню Зінкевич, а потім за пропозицією Петруні, щоб приховати вчинені щодо неї злочини, убили її.


Рішення

1. Уточнення та попередня оцінка фактичних обставин.

1.1. Нанесення удару трубою по голові та смерть Шумова на місці події (показники локалізації та сили удару) свідчать про на­явність у суб’єктів принаймні прямого невизначеного умислу щодо будь-яких суспільно небезпечних наслідків для життя чи здоров’я потерпілого, у тому числі і його смерті.

1.2. Після заволодіння зброєю Шумова та принаймні до вчинення останнього нападу (включно) мав місце певний проміжок часу, протягом якого існувала стійка, озброєна, організована група, а Петруня, Чекалін та Щекальов були її учасниками (членами).

1.3. В умовах задачі не зазначена вартість майна, вилученого у потерпілих під час розбійних нападів, зважатимемо, що ця вартість не досягла показників кваліфікуючих ознак «у великих розмірах» та «в особливо великих розмірах».

1.4. В умовах задачі не зазначено, яким чином було здійснено зґвалтування; уважатимемо, що фізичне насильство до потерпілої у процесі зґвалтування не застосовувалось, а мала місце та сама (така сама) погроза вбивством, що й при розбої.

1.5. Під час зґвалтування суб’єкти принаймні могли і повинні були допускати, що вчиняють статевий акт з малолітньою; таке саме психічне ставлення до віку потерпілої було і при вчиненні умисного вбивства.

2. Проміжні висновки щодо видів та особливостей злочинів, ознаки яких вбачаються у діяннях суб’єктів.

2.1. Вчинені суб’єктами дії у поєднанні з іншими фактичними обставинами містять ознаки злочинів, передбачених статтями 115, 152, 187, 257, 262, 263 КК.

2.2. Усі злочини є закінченими; усі злочини, за винятком зґвалтування, вчинені у співучасті «особливого роду» – організованою групою, яка з урахуванням її озброєності набуває характеру банди; за умовами задачі зґвалтування вчинено без попередньої змови (ситуаційно), тобто має місце вчинення злочину «групою осіб».

3. Обґрунтування кримінально-правової кваліфікації (кваліфікації злочинів) з використанням основних правозастосовних аргументів.

3.1. Щодо кваліфікації дій суб’єктів за ст. 257 КК – див. пункти 16–25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями» від 23 грудня 2005 року № 13.

3.2. Щодо співвідношення бандитизму з іншими злочинами, що вчиняються бандою, – див. п. 26 названої вище Постанови від 23 грудня 2005 року № 13.

3.3. Щодо кваліфікації бандитизму за сукупністю зі злочином, передбаченим ст. 262 КК, – див. абзац 2 п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 3 «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами».

3.4. Щодо кваліфікації умисного вбивства Шумова за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК, а також за сукупністю зі злочинами, передбаченими ст. 262 КК, – див. абзаци 5, 6 п. 8 та пункти 17–5, 17–6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи».

3.5. Щодо кваліфікації зґвалтування і наступного умисного вбивства Зінькевич за сукупністю злочинів – див. п. 14 названої вище постанови від 7 лютого 2003 року № 2.

3.6. Щодо кваліфікації умисного вбивства Зінькевич за пунктами 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК, а також щодо остаточної кваліфікації двох умисних вбивств за обтяжуючих обставин – див. відповідно пункти 16, 17 та п. 19 постанови від 7 лютого 2003 року № 2.

3.7. Щодо інкримінування суб’єктам кваліфікуючих ознак зґвалтування «групою осіб» та «малолітньої» – див. п. 9 та п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи» від 30 травня 2008 р. № 5.

4. Обґрунтування кримінально-правової кваліфікації з точки зору теорії кримінального права.

4.1. Бандитизм – так званий складений злочин, тому співвідношення його юридичного складу з юридичними складами інших злочинів, що вчиняються при створенні банди та під час здійснення нею нападів, вирішується в межах конкуренції частин і цілого. У такому разі діє, зокрема, таке правило: злочини, за які законом встановлено суворішу відповідальність, ніж за бандитизм, кваліфікуються за сукупністю з ним, а всі інші злочини охоплюються його юридичним складом (такий підхід сформульований у підпункті 3.2 цього рішення, хоча з теоретичної точки зору за сукупністю з бандитизмом мають кваліфікуватись і ті злочини, за які законом встановлено таку саму відповідальність, як і за бандитизм). Саме це правило зумовлює, з одного боку, кваліфікацію за сукупністю з бандитизмом обох умисних вбивств за обтяжуючих обставин, розбоїв, передбачених ч. 4 ст. 187 КК, розбою з метою викрадення вогнепальної зброї та боєприпасів до неї за обтяжуючих обставин, зґвалтування малолітньої, а з іншого – «поглинення» юридичним складом бандитизму злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК.

4.2. Конкуренція частин і цілого має місце також при кваліфікації умисного вбивства Шумова в процесі розбою з метою викрадення вогнепальної зброї та боєприпасів до неї та при кваліфікації зґвалтування, що супроводжувалося погрозою вбивством. При цьому в першому випадку така конкуренція «переростає» у сукупність злочинів, у другому юридичний склад зґвалтування («ціле») охоплює погрозу вбивством («частину») і вона набуває самостійної кваліфікації.

4.3. При кваліфікації розбою з метою викрадення вогнепальної зброї та боєприпасів до неї виникає конкуренція загальної (ч. 4 ст. 187 КК) та спеціальної (ч. 3 ст. 262 КК) кримінально-правових норм. Пріоритет має спеціальна норма.

4.4. Як було зазначено в п. 2.2 рішення, усі злочини, що інкримінуються суб’єктам, за винятком зґвалтування, вчинені організованою групою. Ця обставина має своє безпосереднє відображення при кваліфікації бандитизму (де вона є однією з ознак банди), а також розбоїв (ч. 4 ст. 187 КК) та розбою з метою викрадення вогнепальної зброї та боєприпасів до неї (ч. 3 ст. 262 КК) – у двох останніх випадках суб’єктам інкримінується кваліфікуюча ознака «організованою групою».

Юридичні склади інших злочинів, інкримінованих суб’єктам, не передбачають їх вчинення організованою групою як кваліфікуючу ознаку (обтяжуючу обставину). Тому при кваліфікації обох умисних вбивств суб’єктам інкримінується кваліфікуюча ознака – «за попереднім зговором групою осіб». При кваліфікації зґвалтування – відповідно до умов задачі – кваліфікуюча ознака «групою осіб».

4.5. Два вчинені суб’єктами умисні вбивства за обтяжуючих обставин, хоч «набір» цих обтяжуючих обставин у кожного з них різний, утворюють не сукупність, а повторність злочинів. Тому в остаточній кваліфікації умисні вбивства відображені одним юридичним складом злочину, який включає ті пункти ч. 2 ст. 115 КК, які передбачають усі обтяжуючі обставини обох умисних вбивств, у тому числі п. 13, який вказує на їх повторність.

5. Формула кримінально-правової кваліфікації (кваліфікації злочинів). Дії Петруні, Чекаліна та Щекальова необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 257; ч. 3 ст. 262, ч. 4 ст. 187; ч. 4 ст. 152; пунктами 2, 6, 9, 12 і 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

6. Юридичне формулювання обвинувачення. Петруня, Чекалін та Щекальов вчинили: організацію озброєної банди з метою нападу на окремих осіб, участь у такій банді та участь у вчинюваному нею нападі (ст. 257 КК); розбій з метою викрадення вогнепальної зброї, бойових припасів до неї, вчинений організованою групою (ч. 3 ст. 262 КК); статеві відносини з погрозою застосування насильства – зґвалтування, вчинене групою осіб щодо малолітньої (ч. 4 ст. 152 КК); умисне вбивство малолітньої дитини з корисливих мотивів, вчинене з метою приховати інший злочин, за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчиняла умисне вбивство (пункти 2, 6, 9, 12 і 13 ч. 2 ст. 115 КК).

Методичні вказівки щодо виконання курсової роботи з навчальної дисципліни «Кримінальне право» для студентів денної та заочної форм навчання за напрямом 6.030401 – «Правознавство» (у тому числі скорочений термін навчання)


Укладач к.ю.н., доц. І. І. Митрофанов

Відповідальний за випуск

доц. кафедри галузевих юридичних наук В. В. Локтіонова

Підп. до др. ___________Формат 60х84 1/16. Папір тип. Друк ризографія.

Ум. друк. арк. ________ Наклад_______прим. Зам. №______. Безкоштовно.

Видавничий відділ

Кременчуцький національний університет

імені Михайла Остроградського

вул. Першотравнева, 20, м. Кременчук, 39600



1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка