Методичні вказівки до практичних занять для студентів медичного, стоматологічного, фармацевтичного факультетів



Сторінка3/4
Дата конвертації12.04.2016
Розмір0.61 Mb.
#2679
ТипМетодичні вказівки
1   2   3   4

Вікові особливості.

Періоди розвитку в онтогенезі сенсорної і моторної мови не співпадають. Ще до того, як дитина почне говорити, вона вже розуміє зміст слів. Спочатку дитина реагує не на слово, а на сукупність діючих у даних момент на нього подразників. Реакція виникає на силу звуку, тембр, інтонацію. Швидкість розвитку можливості утворення умовного рефлексу на змістове значення слова залежить від спілкування з дорослими і можливе лише з 4-6 місяців. Хоча перші слова дитина сприймає, ще перебуваючи в утробі.

Мова, як засіб спілкування інтенсивно розвивається на 2-му році життя. Вважається, що 3 рік – період активного засвоєння граматичної будови мови, тому особливе значення має правильна мова дорослих до дітей.
1. Науково-методичне обгрунтування теми заняття.

Мова – одна з фундаментальних основ людського інтелекту. Усвідомлюючи силу слова, лікар повинен відповідально відноситися до кожного вимовленого слова до пацієнта. Володіючи вченням про типи вищої нервової діяльності, лікар зможе адекватно налагоджувати стосунки з пацієнтом, правильно призначати препарати та визначати їх дози.



2. Навчальна мета

Знати:

  • Знати фізіологічні основи формування гено- і фенотипу.

  • Типи нервових систем за І. П. Павловим.

  • Сигнальні системи дійсності та їх біологічне значенення

  • Особливості вищої нервової діяльності людини.


3. Зміст практичного заняття
Контрольні питання для самостійної роботи

Основні нервові процеси та їх взаємодія. Методи та форми наукового пізнання. Закони і категорії діалектики. Поняття про сигнальні системи дійсності. Характеристика сигналів першої і другої сигнальних систем. Методи вивчення властивостей нервових процесів. Характеристика типів вищої нервової діяльності людини.



Додаткові питання для студентів стоматологічного факультету: роль динамічного стереотипу у формуванні мануальних навиків в роботі лікаря-стоматолога. Тактика лікування стоматологічних хворих відповідно до типів вищої нервової діяльності.

Додаткові питання для студентів фармацевтичного факультету: медикаментозна корекція основних процесів кори, ендокринні впливи на функціональний стан клітин кори.

4. Хід виконання практичного заняття.

1. Визначення художнього і розумового типів людей за допомогою тестування.

Визначити художній та розумовий тип людини можна за допомогою тестів, в основі яких лежить здатність виявляти спільні ознаки низки предметів і узагальнювати їх за цими ознаками.

Для роботи потрібні набори слів для класифікації понять. Викладач на дошці записує 9 слів. Студенти розділяють їх на 3 групи за спільними ознаками, записуючи в протоколі у 3 колонки. Бажано повторити з іншим набором слів.

Можливі способи групування слів: І – за зовнішніми ознаками предметів, ІІ – за призначенням предметів, абстрактними властивостями, ІІІ - неупорядковане групування. Групування за І способом свідчить про образне мислення, за ІІ – про абстрактне мислення, характерне для розумового типу, за ІІІ – свідчить про середній тип мислення.


2. Визначення сили і рухомості нервових процесів.

Дослідження проводять на приладі, сконструйованому на кафедрі. Досліджуваний упродовж 2 хв. з максимальною швидкістю повинен натискати на телеграфний ключ. Загальна кількість натискань за одиницю часу показує рухливість нервових процесів у руховому аналізаторі. Різниця частоти рухів у першому і останньому 10-секундному відрізку роботи характеризує динамічну м’язову витривалість і силу збудження.

Для оцінки результатів використовують наступну таблицю:

Загальна кількість натискань на ключ за 2 хв.

Кількість натискань ключа

Оцінюючий рівень

За перші 10 с

За останні 10 с

Більше 875

875-807


806-756

755-634


633-585

584-541


540 і менше

Більше 82

82-78


77-73

72-60


59-54

53-48


Менше 48

Більше 68

68-64


63-59

58-50


49-46

45-41


Менше 41

Дуже високий

Високий


Вище середнього

Середній


Нижче середнього

Низький


Дуже низький

Необхідно провести дослідження на декількох студентах. Отримані дані свідчать про функціональні можливості рухового аналізатору і загальний стан усього організму.
3. Визначення сили нервового процесу коректурним методом.

Необхідно з максимально швидкістю і точністю закреслювати літеру (наприклад «К»), але якщо перед «К» стоїть «С», то закреслення не потрібне (умовне гальмування). Всі студенти починають працювати одночасно, через кожні 30 с по команді, роблять відмітку на бланку. Робота продовжується, до перегляду всієї таблиці. Пізніше студенти обмінюються бланками, перевіряють помилки, підраховують кількість переглянутих знаків і зроблених помилок за кожні 30 с роботи і креслять графіки у часі кількості переглянутих знаків і кількості помилок.

Показником сили нервових процесів є зміна працездатності клітин головного мозку під час головного мозку. Якщо на кінець роботи працездатність не зменшилася (кількість переглянутих знаків за кожні 30 с - постійна і кількість помилок не збільшилася), отже сила нервових процесів достатня. Поступове зменшення переглянутих знаків і збільшення помилок свідчить про низьку працездатність і слабкість нервових процесів.

Таблиця Анфімова

П.І.Б. _____________________ Дата_________________________

схавсхевихнаиснхвхвкснаисвхвхенаисневхак

внхивснавсавснаекеахвкесвснаисаиснавхнвк

ихисвхвеквхивхеиснеинаиенкхкикхеквкисвхи

хкхискаисвеквханиснхехиснаксквхквнавсин

иснамкаехкиснаикхехеиенахкекхвиснаихвикх


Практичне заняття 4.

ДОСЛІДЖЕННЯ ВТОМИ І ВІДНОВЛЕННЯ ПІД ЧАС М’ЯЗОВОЇ РОБОТИ ТА АДАПТАЦІЇ
Неможливо повністю пізнати організм тільки в стані спокою, без оцінки діапазону його пристосувальних реакцій, що забезпечують м’язову і розумову діяльність, без аналізу механізмів, за якими ця діяльність відбувається. Тому фізіологія трудової діяльності і адаптації складає важливу частину фізіології людини і пов’язана з усіма розладами фізіологічної науки.

Предметом фізіології трудової діяльності є вивчення реакцій здорової людини на трудову діяльність, зокрема на фізичні навантаження. При цьому відкриваються можливості для дослідження й оцінки нормальних процесів, що дуже важливо для зіставлення з патологічними відхиленнями в клініці.

Адаптація - це процес пристосування, що формується у відповідь на незвичні умови чи новий рівень активності. Процес адаптації мас кілька стадій розвитку. Під час дії на організм незначної сили подразника змінюються лише деякі параметри одного органа чи системи. У разі повторної або тривалої дії в реакцію включається багато систем чи весь організм. Повернення у висхідні умови супроводжується втратою адаптаційних зрушень. Адаптація при фізичній діяльності організму протидіє факторам ризику та сприяє підтримці здоров'я.
1. Науково-методичне обгрунтування теми заняття

Фізіологія трудової діяльності, у тому числі й спортивної діяльності людини вивчає вплив цих чинників на організм та виявляє ті закономірності, за яких праця сприяє підтримці, зміцненню здоров’я, або – навпаки супроводжується негативними, патологічними змінами в організмі. Знання основних положень фізіології праці важливе для лікаря, оскільки м'язова адинамія і нераціонально організовані режими трудової діяльності людини с причиною багатьох захворювань.

Вивчення фізіологічних механізмів розвитку втоми під час праці необхідне для оцінки стану фізіологічних систем організму та побудови оптимальних режимів діяльності, що визначається як тренування.
2. Навчальна мета


  • Трактувати показники м'язової працездатності людини, аналізувати чинники, від яких залежить їх величина.

  • Аналізувати чинники, які визначають швидкість розвитку втоми під час м'язової роботи

  • Пояснювати локалізацію і механізми розвитку втоми людини під час трудової діяльності

  • Пояснювати принципи побудови оптимальних режимів тренування. Пояснювати фізіологічні основи методів дослідження стану фізичної працездатності (витривалості, сили, швидкості)

  • Трактувати показники фізичної працездатності людини на підставі аналізу параметрів, що характеризують адаптацію систем дихання й кровообігу до фізичної роботи

  • Пояснювати механізми розвитку адаптації до фізичної роботи та їх регуляцію.

  • Пояснювати вікові особливості розвитку адаптації до фізичної роботи та їх регуляцію


3. Організація змісту навчального матеріалу

М'язова (фізична) діяльність організму залежить від балансу між енергетичними потребами організму при скороченні м'язів та можливістю забезпечити їх завдяки транспортуванню кисню, основних субстратів до м'язів та видалення метаболітів, вуглекислого газу. Лімітуючим параметром є потреба організму у певному об'ємі кисню при збільшенні інтенсивності метаболізму при фізичній діяльності. Транспортування кисню залежить від стану систем дихання та кровообігу, які з деяким запізненням забезпечують виниклі потреби.

Під час фізичної діяльності можна виділити такі періоди: "впрацьовування", "стійкий стан", втома.

Перехідний період від стану спокою до фізичної діяльності називають періодом "впрацьовування". Цей період характеризується нестійкою працездатністю, бо енергетичні потреби забезпечуються завдяки анаеробним процесам та місцевим резервам кисню. Перехід діяльності систем дихання та кровообігу на новий стан функціонування поступово забезпечує транспортування кисню відповідно потребам.

Наступний період діяльності - це "стійкий стан". Він характеризується сталістю показників, що характеризують працездатність, станом систем дихання й кровообігу та механізмів регуляції. Стійкий стан збе­рігається деякий час, тривалість якого залежить від інтенсивності праці

Останній період - це період втоми. Він виникає під час діяльності характеризується зменшенням працездатності (потужність роботи становить менше 65 % аеробної здатності), виникає диско орди нація в роботі рухової системи та систем кровообігу й дихання.




Показники м’язововї діяльності людини



Механізми розвитку втоми





Схема регуляції адапатції організму до фізичної роботи
Серед багатьох процесів адаптації до фізичної роботи важливу роль відіграють пристосувальні зміни систем дихання й кровообігу, їх координація з функціями опорно-рухової системи та між собою для забезпечення потреб інтенсивності метаболізму у транспортуванні кисню.

З моменту початку фізичної роботи виникає майже миттєве (через 20 с) збільшення легеневої вентиляції й частоти скорочень серця завдяки Центральним пусковим механізмам скоординованої регуляції опорно-рухової системи та її вегетативного забезпечення. Але ці зміни ще недостатні для адекватного збільшення хвилинного об'єму крові, скорочення м 'язів здійснюється в умовах гіпоксії (кисневого боргу). За більш тривалий час здійснюються функціональні зміни цих систем, наслідком яких є встановлення балансу між енергетичними потребами й транспортування відповідного об'єму кисню та видалення метаболітів під час періоду стійкого стану. Ці пристосувальні реакції є наслідком нейрогуморальних механізмів регуляції.

Під час спортивних вправ значної інтенсивності, які тривають не більше 2 хв., анаеробні процеси не здатні забезпечити енергетичні потреби, що призводить до виснаження енергетичних ресурсів раніше, ніж відбудуться функціональні зміни систем дихання й кровообігу. Тривалість адаптації залежить від ступені тренованості організму до фізичної роботи різної інтенсивності.
Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття
Теоретичні питання

1. Види трудової діяльності людини. Показники м 'язової працездатності людини. Чинники, від яких залежить їх кількісне значення, І методи його вимірювання.

2. Втома людини під час трудової діяльності. Чинники, які визначають швидкість розвитку втоми під час м'язової роботи.

3. Методи оцінки стомлення і відновлення людини під час трудової діяльності.

4. Локалізація і матеріальна природа втоми людини під час трудової діяльності.

5. Загальні закономірності розвитку втоми і відновлення (правила Г.В. Фодьборта і концепція активного відпочинку І. М. Сєченова). Значення цих закономірностей для прикладної фізіології, гігієни пращ та клінічної медицини.

6. Поняття про адаптацію. Стадії розвитку процесу адаптації.

7. Механізми адаптації системи дихання до фізичної діяльності.

8. Механізми адаптації системи кровообігу до фізичної діяльності.

9. Адаптивні зміни в скелетних м'язах при тренуванні в спорті процесів м'язової витривалості та сили. Залежність між фізичним наванта­женням і розвитком адаптації.

10. Вікові зміни адаптації до фізичної діяльності.

Практичні роботи

1. Оцінка швидкості рухових реакцій людини за допомогою лінійки.

2. Вимірювання м'язової сили людини за допомогою ручного динамометра.

3. Вимірювання м'язової витривалості людини за допомогою ручного динамометра.

4. Дослідження впливу деяких чинників на швидкість розвитку втоми під час роботи на ергографі.

5. Дослідження впливу глибини і швидкості розвитку втоми на швидкість відновлення працездатності людини під час роботи на ергографі.

6. Дослідження впливу пасивного і активного відпочинку на інтенсивність відновлення працездатності людини під час роботи па ергографі.

7. Дослідження впливу інтенсивності фізичного навантаження на швидкість розвитку втоми людини під час роботи на велоергомс грі.

8. Дослідження м'язового тремору в людини при втомі різної глибини.

9. Дослідження адаптації до інтенсивного фізичного навантаження у тренованих і нетренованих людей на велоергометрі.

10. Дослідження адаптації до фізичного навантаження за допомогою функціональних проб.
4. Хід виконання практичного заняття.
1. Оцінка швидкості рухових реакцій людини за допомогою лінійки

Швидкість рухових реакцій людини певною мірою залежить віл кількісного співвідношення в руховій системі швидких І повільних рухових одиниць. Так, у спортсменів, які тренуються "на швидкість", переважають швидкі рухові одиниці. Але основним чинником, який визначає швидкість рухових реакцій людини, на думку більшості авторів, с рухомість її :- центральних нерпових процесів. Методики, які використовують для : кількісної оцінки швидкості рухових реакцій людини, одночасно застосовують і для характеристики рухомості її центральних нервових процесів.

Показником швидкості рухових реакцій зазвичай є час, потрібний людині для здійснення якої-небудь рухової реакції, або кількість тих чи тих рухових реакцій, які людина спроможна виконати за одиницю часу.

Найпростішим методом вимірювання швидкості рухових реакцій людини є визначення швидкості її хапальної реакції за допомогою звичайної лінійки.



Мета роботи: встановити, чи однакова швидкість рухових реакцій у різних людей.

Для роботи потрібна лінійка завдовжки 50 см.

Хід роботи. Досліджуваний відводить руку вбік. Великий палець стоїть під кутом 90° відносно інших пальців руки. Експериментатор, тримаючи лінійку за кінець, розташовує її початкову частину посередині між розведеними пальцями досліджуваного. При цьому нульова відмітка на шкалі лінійки повинна бути нарівні верхньої поверхні великого пальця. Експериментатор відпускає лінійку, а обстежуваний повинен якомога швидше її схопити.

Кількісну оцінку часу хапальної реакції проводять, визначаючи за ;- шкалою лінійки ту відстань, на яку вона встигла впасти.

Вимірювання швидкості хапальної реакції у того ж обстежуваного слід провести тричі і розрахувати середнє значення. Визначити швидкість хапальної реакції ще у кількох людей. Результати порівняти.

Рекомендації щодо оформлення результатів роботи. Занести у протокол дані, отримані у різних людей.

Висновки:



    1. Чи однакова швидкість рухових реакцій у всіх людей, яких обстежували;

    2. З чим пов’язана різниця у швидкості розвитку рухових реакцій.

2. Вимірювання м'язової сили людини за допомогою ручного динамометра Коліна.

Мета роботи: виміряти ручну силу у декількох людей, оцінити | стан їх загального фізичного розвитку за цими показниками.

Для роботи потрібен ручний динамометр Коліна.

Хід роботи. Для отримання точних і придатних для порівнювання даних динамометричні вимірювання ручної сили треба проводити в однаковій позі обстежуваних. Більшість авторів рекомендують положення сидячи, випростана рука на столі. Довга вісь динамометра під час стискання його пружини розташована перпендикулярно до поверхні стола.

Переконавшись, що поза досліджуваного відповідає вказаним вимогам, запропонувати йому з максимально можливою силою стиснути пружину динамометра. Зняти показання.

Повторити вимірювання ручної сили у того ж піддослідного ще двічі. За показник ручної сили рекомендується брати найбільше ЇЇ значення.

Провести вимірювання ручної сили ще у кількох людей.

Рекомендації щодо оформлення результатів роботи. Вказати у протоколі дані, отримані у різних людей.

У висновках написати, чи однаковий стан загального фізичного розвитку у всіх людей, які випробовувались.
3. Вимірювання м'язової витривалості людини за допомогою ручного динамометра

Для оцінки м 'язової витривалості людини можна проводити динамометричні вимірювання витривалості найрізноманітніших груп м'язів, у тому числі й тих, що стискають пальці рук у кулак. У останньому ви­падку для вимірювань можна використовувати ручний динамометр Коліна.



Мета роботи: встановити, чи однакова м'язова витривалість у різних людей і чи існує залежність м'язової витривалості людини від п м'язової сили.

Для роботи потрібні: модифікований ручний динамометр Коліна без стопорного пристрою.

Хід роботи. Виміряти ручну силу. Потім запропонувати досліджуваному, не змінюючи пози тіла, стискати пружину динамометра з силою, що дорівнює 50 % від ручної, доти, доки зможе. Час утримання напруги м 'язів на рівні 50 % від максимальної фіксують за допомогою секундоміра.

Виміряти ці показники ще у кількох людей.



Рекомендації щодо оформлення результатів роботи. Вказати у протоколі дані, отримані у різних людей.

У висновках написати, чи однакова м язова витривалість у всіх обстежених людей; чи існує залежність між м'язовою силою і м'язовою ^тривалістю.
4 . Дослідження впливу деяких чинників на швидкість розвитку втоми людини під час роботи на ергографі

Мета роботи: підтвердити вплив маси переміщуваного вантажу \\ частоти робочих рухів на швидкість розвитку втоми.

Для роботи потрібні: пальцевий ергограф Моссо з набором вантажів різної маси (1, 3 і 5 кг), метроном.

Хід роботи. Досліджуваний сідає біля столу, на якому закріплений ігограф, і надягає на середній палець правої руки петлю тросика. Тросик перекидають через коліщатко блока ергографа і до його вільного кінця підвішують гирю тієї чи іншої маси.

Передпліччя робочої руки фіксують за допомогою спеціального строю, а 4 пальці досліджуваний фіксує сам, обхопивши ними тримач ергографа. При виконанні роботи з підніманням вантажу, підвішеного на тросику, він повинен намагатись не відривати пальці від тримача.

Умикають метроном, встановивши певну частоту, і смужкопротяжний механізм ергографа. Пропонують досліджуваному розпочати роботу.

Під час роботи обстежуваний повинен намагатись, згинаючи палець, піднімати вантаж плавно, без ривків. При цьому треба стежити, щоб частота згинань пальця точно відповідала частоті роботи метронома.

Під час дослідження впливу маси переміщуваного вантажу на швидкість розвитку втоми досліджуваний повинен виконувати на ергографі дві роботи: при масі вантажу 3 кг, а потім 5 кг. Частота робочих рухів повинна бути однаковою, наприклад, 60 згинань пальця за 1 хв. робота триває до моменту настання повної втоми. Між дослідженнями обстежуваний повинен відпочити протягом 5-10 хв.

При дослідженні впливу частоти робочих рухів па швидкість розвитку втоми досліджуваний при тій же масі вантажу (1 або 3 кг) працює до настання повної втоми спочатку з частотою 60 згинань пальця 60 за 1 хв., а потім, після відпочинку 5-10 хв. - 120 за 1 хв.



Рекомендації щодо оформлення результатів роботи. Замалювати в протоколах ергограми, зареєстровані в даному дослідженні.

У висновках написати, як впливає на швидкість розвитку втоми під час м'язової діяльності маса вантажу і частота робочих рухів.
5. Дослідження впливу глибини і швидкості розвитку втоми на швидкість відновлення працездатності людини під час роботи на ергографі

Мета роботи: дослідити характер впливу втоми на швидкість відновлення працездатності людини під час м'язової діяльності.

Для роботи потрібні: пальцьовий ергограф Моссо з набором вантажів (3, 5 кг), метроном, лінійка або смужка міліметрового паперу.

Хід роботи. При дослідженні впливу глибини втоми на швидкість відновлення працездатності досліджуваний працює на ергографі до повного стомлення. Маса вантажу становить 3 кг, частота робочих рухів - 60 за І хв. У міру розвитку втоми запропонувати досліджуваному зробити дві перерви в роботі по 30 с кожна: у початковій стадії стомлення, тобто при незначному зменшенні висоти ергограми, і при достатній його глибині, коли амплітуда ергограми знизиться до 30-40 %.

При дослідженні впливу швидкості розвитку втоми на швидкість відновлення працездатності обстежуваний повинен виконати на ергографі дві різні за інтенсивністю роботи: одну при вантажі 3 кг і частоті робочих рухів 60 за 1 хв., а другу - при тому ж вантажі, але при частоті робочих рухів 120 за 1 хв. Зрозуміло, що швидкість розвитку втоми (крутизна зниження ергограми) у другому випадку буде більшою, аніж у першому. Як першу, так і другу роботу досліджуваний повинен перервати, коли амплітуда ергограми знизиться на 50 % від рівня стійкої працездатності. Перерви тривають по 30 с, після чого обстежуваний знову починає працювати.

При аналізі даних, отриманих у обох дослідах, треба (за допомогою лінійки або смужки міліметрового паперу) виміряти на кожній ергограмі її амплітуду безпосередньо перед кожною перервою в роботі і відразу після неї. Визначити різницю амплітуд. Ця величина, що відображає приріст висоти м'язових скорочень за 30 с відпочинку, є показником швидкості відновлення працездатності після роботи.

Рекомендації щодо оформлення результатів роботи. Замалювати у протоколі досліджень ергограми і вказати, на скільки зростає їх амплітуда за час кожної із перерв у роботі.

У висновках написати, як впливають глибина і швидкість розвитку втоми на швидкість відновлення працездатності людини при м'язовій діяльності.


Каталог: files -> kafedry -> normfiziolog
kafedry -> Робоча програма з навчальної дисципліни ортопедична стоматологія для студентів III курсу вищих медичних навчальних закладів
kafedry -> Методичні рекомендації з курсу «Історія української культури»
kafedry -> Міністерство охорони здоров’я україни львівський національний медичний університет імені данила галицького «затверджую»
kafedry -> Програма навчальної дисципліни «медичне правознавство» для студентів вищих медичних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації
kafedry -> Методичні рекомендації для керівників баз стажування з підготовки лікарів-інтернів за спеціальністю Психіатрія
normfiziolog -> Медичний Кафедра нормальної фізіології
normfiziolog -> Методичні вказівки по викладанню нормальної фізіології на стоматологічному факультеті (для студентів І викладачів) Львів 2004
normfiziolog -> Міжпредметна інтеграція знань
normfiziolog -> Методичні вказівки до практичних занять для студентів Львів • 2002 Методичні вказівки для студентів підготовлено кандидатом
normfiziolog -> Методичні вказівки до практичних занять для студентів медичного спрямування (видання 4-те, доповнене) Львів-2009 Методичні вказівки для студентів медичного спрямування підготували


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка