Методичні вказівки до курсу «Психологія сім’ї»

Кредитно-модульна система

організації навчального процесу


2011 – 2012

Робоча програма та методичні вказівки до курсу «Психологія сім’ї»

Автор: Бефані А.А.., кандидат психологічних наук, доцент кафедри соціальної і прикладної психології

Рецензенти:

Подшивалкіна В.І., доктор соціологічних наук, професор, завідувач кафедри соціальної і прикладної психології Одеського національного університету імені І.І.Мечникова

Кириченко О.М.., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри кафедри соціальної і прикладної психології Одеського національного університету імені І.І.Мечникова


Рекомендовано до друку Вченою радою ІМЕМ .

Протокол № 1 від. "11" жовтня 2011 р.
Форма № Н - 3.04

Затверджено Вченою Радою ОНУ

імені І.І. Мечникова

від "_"_20_р. №_

Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

Інституту математики, економіки та механіки

Кредитно-модульна система

організації навчального процесу

Навчальний курс психології сім’ї відноситься до циклу соціально-психологічних дисциплін і є одним із обов’язкових курсів освітньо-кваліфікаційної програми підготовки бакалаврів психології.

Програма курсу психології сім’ї побудована за вимогами кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах та узгоджена з примірною структурою змісту навчального курсу, рекомендованого Європейською Кредитно-Трансферною Системою (ECTS).
Мета.курсу

Основна мета курсу полягає у створенні умов для засвоєння студентами знань щодо психологічних закономірностей сімейних відносин, для вироблення вмінь застосування знань у професійній діяльності, для пізнання інших людей і себе.

1. 
   Студенти повинні орієнтуватись в складних проблемах сімейних відносин, теоретично реконструювати закономірності життєдіяльності сім’ї.
   
2. 
   Студенти повинні навчитись професійно допомагати членам подружжя розуміти один одного, будувати конструктивні відносини, вирішувати закономірні проблеми сім’ї.
   
3. 
   На засаді успішного вивчення курсу студенти досягнуть не лише когнітивних змін, але й особистісно-емоційних зрушень, формування готовності успішно будувати свою сім’ю.
   

• 
  оволодіти поняттями сім’ї як цілісної системи, успішності (благополуччя) шлюбу, «сімейного міфу», рольової адекватності у подружжі, сімейної влади, психологічної сумісності у подружжі, прощення тощо;
  
• 
  оволодіти знаннями закономірностей розвитку емоційних відносин;
  
• 
  оволодіти знаннями теоретичної моделі «якості шлюбу» Р. Левіса та Дж. Спанієра, біхевіористських теорій «фільтрів» і вибору шлюбного партнера, романтичного кохання (Е. Уолстер), концепцій кохання Е. Фромма, Кемпера, Хаттісса, Л. Каслера, А. Маслоу, когнітивістської (Ньюком, Хайдер) та психоаналітичної (Р. Скіннер) концепцій психологічного сумісництва у діаді;
  
• 
  оволодіти умінням рефлексувати свої почуття, аналізувати і будувати взаємовідносини у своїй сім’ї, професійно допомагати членам подружжя розуміти один одного, конструктивно вирішувати проблеми сімейних взаємовідносин.
  

Поняття «родина» і «шлюб». Психологічні закономірності сімейних відносин як предмет курсу. Структура сімейних відносин. Характеристика основних теоретичних підходів до дослідження психологічних проблем сімейних відносин. Завдання й значення курсу. Актуальність розв’язуваних психологією сім’ї завдань.

Еволюція брачно-сімейних відносин й тенденції розвитку сім’ї в сучасному світі; сучасна модель сім’ї, її основні особливості; нетрадиційні (особливі) сім’ї; тенденції розвитку альтернативних форм шлюбно-сімейних відносин; типологія сучасної сім’ї; класифікація типів родини за різними підставами; визначення успішності шлюбу й факторів, що на неї впливають; поняття «якості» шлюбу (Левіс, Спанієр); особливості сімейного спілкування як показники «якості» шлюбу; психологічне здоров’я сучасної сім’ї; основні психологічні відмінності між зрілою й проблемною родиною.

Поняття сім’ї як цілісної саморегулюючої системи; голосні й неголосні правила в родині; феномен «сімейного міфу»; сімейні відносини у світлі «соціальної драматургії» Гофмана; різноманіття сімейних функцій; традиційні й сучасні функції родини; сімейні ролі й сімейна рольова структура; поняття рольової адекватності чоловіка і жінки; сімейні роли и лідерство; контроль и влада в сімейних відносинах; аналіз деформацій сімейного функціонування.

Теорія принципу вибору партнера Мурстейна; розвиток емоційних відносин від симпатії до зрілого, стабільного кохання (теорія «фільтрів»); сучасний психоаналіз про психологічні причини взаємної привабливості у майбутньому подружжі; типові помилки у виборі шлюбного партнера; опосередкованість емоційного відношення до партнера попереднім досвідом спілкування з ним.

Зміст феномена кохання; кохання як вищій рівень атракції; типологія кохання; характеристика структури кохання; ідеалізація партнера та її роль у емоційних відносинах; закономірний характер деякого негативізму (ворожнечості) у відносинах кохання; теорія романтичного (пристрасного) кохання Е. Уолстер; значення «рівневих» характеристик особистості в стабілізації відносин кохання; інтенсивність романтичної поведінки особистості та її емоційна зрілість; відмінності стабільного кохання від романтичного; значення біхевіористського «фактора справедливості» в стабілізації відносин кохання; можливості й основні фактори стабілізації емоційних відносин кохання на тривалий час; поняття «кохання-дружба»; дві наукові моделі кохання – песимістична та оптимістична; закономірності розпаду емоційних відносин кохання.

Суперечливий характер потреб членів подружжя у близькості (єдності) та віддаленості (відокремлення); статева та індивідуальна специфіка у дотримуванні психологічної дистанції між членами подружжя; базова мотивація Переслідувачів та Тих, хто відсторонюється; засоби усунення неминучих протирічь у подружжі на стадії стабілізації; типові помилки членів подружжя; значення особистісної «диференційованості» й «орієнтованості на цілі» у відносинах у подружжі; сутність справжнього схвалення іншої людини; класифікація та характеристика поведінкових реакцій партнера на намагання іншого змінити його.

Поняття психологічного сумісництва в діаді; класифікація та характеристика рівнів сумісництва у подружжі; сумісництво у подружжі як передумова та результат успішності шлюбу; когнітивістська трактовка психологічного сумісництва в діаді; гіпотеза Вінча щодо обов’язковості компліментарності потреб та якостей шлюбних партнерів; значення подібності та відмінності індивідуально-психологічних особливостей шлюбних партнерів для стабілізації відносин у подружжі; характеристика психологічних факторів, які руйнують психологічне сумісництво шлюбних партнерів і сім’ю; психоаналітичне трактування сумісництва у подружжі: характеристика сумісництва у найщасливих, найнещасливих та середніх сім’ях; періодичні кризи розвитку сім’ї як об’єктивні причини подружньої дисгармонії; конфлікти у подружжі як суб’єктивне несумісництво поглядів, потреб, дій шлюбних партнерів; типологія та причини конфліктів у подружжі; особливості конфліктів у благополучних й неблагополучних сім’ях; феномен прощення та його роль в оптимізації відносин у подружжі.

Класифікація та характеристика типів сімейного виховання і відношення батьків до дитини; вплив особливостей взаємовідносин батьків і типу виховання дитини в сім’ї на формування її індивідуальності, Я-концепції та відношення до світу; особливості уявлень підлітків про ідеальну, типову та конфліктну сім’ю; сучасний психоаналіз про виховання дитини у сім’ї.

Проведення лекційних та семінарських занять, індивідуально-консультативна робота, самостійна робота з літературою і в інформаційних мережах, виконання самостійних завдань – учбових чи наукових. Індивідуально-консультативна робота передбачає взаємодію студентів з викладачем, по-перше, для відробки пропущених занять, співбесід по матеріалах, які не засвоєні студентами чи викликають певні труднощі; по-друге, для контакту зі студентами, які виконують творчі завдання, проявляють інтерес і здібності до наукової роботи.

Використовується три види контролю: поточний, модульний і підсумковий.

Поточний контроль здійснюється у формі оцінок за різні види аудиторної та самостійної роботи – активність на семінарах (участь у обговоренні питань, у дискусіях тощо), результати виконання творчих завдань, підготовки і презентації рефератів та ін.

Модульний контроль (тематичне оцінювання з модулю) здійснюється на засаді письмової залікової контрольної роботи, яка складається з двох частин: по-перше, тестові питання за змістом аудиторної роботи, по-друге, виконання завдання із самостійного опрацювання певних питань курсу, більша частина яких потребує творчого підходу до змісту. Крім того, загальне оцінювання модулю включає в себе також результати поточного контролю.

Бефені А.А. Методичні вказівки для вивчення курсу психології сім’ї.

http: info.ONU.edu.ua
11. Рекомендована література

Базова

1.Алешина Ю.Б., Гозман Л.Я., Дубовская Е.Н. Социально-психологические методы исследования супружеских отношений. – М., 1987.

2. Андреева Т.В. Семейная психология. – Спб., 2004.

3. Гозман Л.Я. Психология эмоциональных отношений. – М., 1987.

4. Гозман Л.Я. Социально-психологические исследования семьи: проблемы и перспективы// Психологический журнал., - 1991. - № 4.

5. Кроник А.А., Кроник Е.А. В главных ролях: Вы, Мы, Он, Ты, Я: психология значимых отношений. – М., 1989.

6. Кроник А.А., Кроник Е.А. Психология человеческих отношений. – Дубна, 1998.

7. Майерс Д. Социальная психология. – Спб., 1997.

8. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. – Киев, 1990.

9. Роджерс К. Психология супружеских отношений. – М., 2002.

10. Сатир В. Вы и ваша семья. Руководство по личностному росту. – М., 2000.

11. Сатир В. Как строить себя и свою семью. – М., 1992.

12. Скиннер Р., Клинз Дж. Семья и как в ней уцелеть. – М., 1996.

13. Сысенко В.А. Супружеские конфликты. – М., 1993.

14. Фромм Э. Искусство любви. – Спб., 2001.

15. Шнейдер Л.Б. Семейная психология. – М., 2008.

1. 
   Адлер А. Наука жить. - Киев, 1997.
   
2. 
   Аронс К. Развод: крах или новая жизнь? – М., 1995.
   
3. 
   Берн Э. Игры, в которые играют люди. – М., 1988.
   
4. 
   Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. – М., 1986.
   
5. 
   Бубер М. Я и Ты. – М., 1993.
   
6. 
   Буянов М.И. Ребенок из неблагополучной семьи. – М., 1988.
   
7. 
   Варга А.Я. Системная семейная психотерапия. – Спб., 2001.
   
8. 
   Винникот Д.В. Маленькие дети и их матери. – М., 1998.
   
9. 
   Гасин Э.А. Психология прощения// Вопросы психологии. – 1999. - № 4.
   
10. 
    Гиппенрейтер Ю.Б. Общаться с ребенком. Как? – М., 2006.
    
11. 
    Дементьева И.Ф. Первые годы брака. – М., 1991.
    
12. 
    Дружинин В.Н. Психология семьи. - Екатеринбург, 2000.
    
13. 
    Кент М. Стратегия развода: о чём вам не расскажет ваш адвокат. – Спб., 1993.
    
14. 
    Ковалёв С.В. Психология современной семьи. - М., 1988.
    
15. 
    Лофас Ж., Сова Д. Повторный брак: дети и родители. – Спб., 1996.
    
16. 
    Маслоу А. Психология бытия. – М., 1996.
    
17. 
    Мэй Р. Любовь и воля. – М., 1997.
    
18. 
    Мень А. Прощеное воскресенье. – М., 1991.
    
19. 
    Навайтис Г. Муж, жена и … психология. – М., 1995.
    
20. 
    Навайтис Г. Тайны семейного (не)счастья. – М., 1998.
    
21. 
    Обозов Н.Н. Совместимость и срабатываемость людей. – Спб., 2000.
    
22. 
    Отец в современной семье. - Вильнюс, 1988.
    
23. 
    Пинт А. Люблю – ненавижу. – М., 2000.
    
24. 
    Психология семейных отношений с основами семейного консультирования. – М., 2002.
    
25. 
    Психология семьи. – Самара, 2002.
    
26. 
    Психология человеческих проблем: Хрестоматия. – Минск, 1998.
    
27. 
    Рипинская М. Психология измены. – Спб., 2002.
    
28. 
    Ричардсон Р.У. Силы семейных уз. – Спб., 1994.
    
29. 
    Самоукина Н.В. Парадоксы любви и брака. – М., 1998.
    
30. 
    Сатир В. Психотерапия семьи. – Спб., 1999.
    
31. 
    Семья в психологической консультации/ Под ред. Бодалева А.А. и Столина В.В. – М., 1989.
    
32. 
    Харли Уиллард. Законы семейной жизни. – М., 1992.
    
33. 
    Эйдемиллер Э.Г., Юстицкис В.В. Психология и психотерапия семьи. – Спб., 2000.
    

1. 
   Поняття й показники зрілої та проблемної сім’ї (за В. Сатір).
   
2. 
   Особливості подружнього спілкування у зрілій та проблемній сім’ї.
   
3. 
   Особливості взаємовідносин батьків із дітьми у зрілій та проблемній сім’ї.
   

1. 
   Сатир В. Как строить себя и свою семью. – М., 1992.
   
2. 
   Роджерс К. Психология супружеских отношений. Возможные альтернативы. – М., 2002.
   
3. 
   Алешина Ю.Б., Гозман Л.Я., Дубовская Е.Н. Социально-психологические методы исследования супружеских отношений. – М., 1987.
   
4. 
   Шнейдер Л.Б. Семейная психология. – М., 2008.
   
5. 
   Андреева Т.В. Семейная психология. – Спб., 2003.
   

1. Психологічне здоров’я як інтегральна характеристика функціонування сім’ї.

2. Структура психологічного здоров’я сім’ї та аналіз його показників та критеріїв.
Література

1. Торохтий В.С. Психология социальной работы с семьей. – М., 1996.

2. Андреева Т.В. Семейная психология. – Спб., 2003.

3. Шнейдер Л.Б. Семейная психология. – М., 2008. – С. 97 – 104.

1. 
   Шнейдер Л.Б. Семейная психология. – М., 2008. – С. 96; 202 – 204.
   
2. 
   Эйдемиллер Э.Г., Юстицкис В.В. Семейная психология и терапия. – Спб., 1999.
   
3. 
   Семья в психологической консультации/ Под ред. Бодалева А.А. и Столина В.В. – М., 1989.
   

1. 
   Поняття конфлікту у подружжі.
   
2. 
   Типологія, причини и функції конфліктів у подружжі.
   
3. 
   Порівняльна характеристика конфліктів у благополучних та неблагополучних сім’ях.
   

1. 
   Алешина Ю.Б., Гозман Л.Я., Дубовская Е.Н. Социально-психологические методы исследования супружеских отношений. – М., 1987, с. 61 – 64.
   
2. 
   Андреева Т.В. Семейная психология. – СПб., 2003.
   
3. 
   Сысенко В.А. Супружеские конфликты. – М., 1989.
   
4. 
   Шнейдер Л.Б. Психология семейных отношений. Курс лекций. – М.: Апрель – Пресс, Изд-во ЭКСМО – Пресс, 2000.
   
5. 
   Шуман С.Г., Шуман В.П. Семейные конфликты: причины, пути устранения. – Брест, 1994.
   

1. Поняття міжособистісного прощення.

2. Психологічна характеристика та труднощі дарування прощення.

3. Психологічна характеристика та труднощі прийняття прощення.

1. Прощение: концепция развития// Психологическая газета, № 2, 1997.

2. Гасин Э.А. Психология прощения// Вопросы психологии. – 1999. - № 4.
Додаткова література

1. Шнейдер Л.Б. Психология семейных отношений. Курс лекций. – М.: Апрель – Пресс, Изд-во ЭКСМО – Пресс, 2000.

2. Энрайт Р. Духовное развитие прощения. – М., 1991.
Семінарське заняття 6.

Вплив особливостей взаємовідносин батьків та типу виховання в сім’ї на формування особистості дитини.

Питання для самостійної роботи та обговорення.

1. Відносини у подружжі та формування індивідуальності дитини, її Я-концепція та відношення до світу.

2. Відношення батьків до дитини та формування її особистості.
Література

1. Кован. Влияние родительских отношений на развитие личности ребенка// Вопросы психологии, 1988, № 1.

2. Развитие личности ребенка. – Пер. с англ. – М., 1987.

3. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. – М., 1986.

4. Семья в психологической консультации/ Под ред. Бодалева А.А. и Столина В.В. – М., 1989.

5. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. – Киев, 1990.

1. 
   Психологічні закономірності повторного шлюбу.
   
2. 
   Розвиток емоційних відносин від знайомства до шлюбу.
   
3. 
   Роль батька в сімейному вихованні.
   
4. 
   Психологічні особливості ситуації після розлучення подружжя.
   
5. 
   Психологічні труднощі на зрілій і пізній стадії шлюбу.
   
6. 
   Проблема мачухи та вітчима в сімейних відносинах.
   
7. 
   Роль бабусі в сімейних відносинах.
   
8. 
   Психологічний феномен прощення.
   
9. 
   Особливості подружнього спілкування як показник благополуччя сім’ї.
   
10. 
    Кризові періоди в шлюбі.
    
11. 
    Тенденції розвитку сім’ї в сучасному світі: соціально-психологічний аспект.
    
12. 
    Психологічні проблеми сімейних відносин у повторному шлюбі.
    
13. 
    Проблема подружньої невірності.
    
14. 
    Кохання як вищий рівень атракції.
    
15. 
    Ревнощі як соціально-психологічний феномен.
    
16. 
    Методи діагностики подружніх і дитячо-батьківських відносин.
    
17. 
    Характеристика деформацій сімейного функціонування.
    
18. 
    Феномен влади у сімейних відносинах.