Методичні вказівки (для самостійної роботи студентів усіх спеціальностей Академії) Харків хнамг 2007
|
Скачати 0.56 Mb.
|
Настрій – цілісна форма життєвідчування людини, загальний стан його переживань. Сфера настрою неоднорідна, простираючись від нерозчленованого пережитого загального життєвого «тонусу» людини («піднятий» або «подавлений» настрій), до таких чітко виражених форм, як, напр., нудьга, сум, страх, розпач або, навпроти, радість, надія, захопленість. П  АВЛОВ Іван Петрович (1849-1936) – російський фізіолог, творець матеріалістичного вчення про вищу нервову діяльність, найбільшої фізіологічної школи сучасності, нових підходів і методів фізіологічних досліджень, академік АН СРСР (1925; академік Петербурзької АН з 1907, академік РАН з 1917). Класичні праці по фізіології кровообігу й травлення (Нобелівська премія, 1904). Увів у практику експеримент, що дозволяє вивчати діяльність практично здорового організму. За допомогою розробленого їм методу умовних рефлексів установив, що в основі психічної діяльності лежать фізіологічні процеси, що відбуваються в корі головного мозку. Дослідження Павловим фізіології вищої нервової діяльності (2-ї сигнальні системи, типів нервової системи, локалізації функцій, системності роботи більших півкуль і ін.) дуже вплинули на розвиток фізіології, медицини, психології й педагогіки. В 30-х рр. неодноразово виступав (у листах до керівництва країни) проти сваволі, насильства й придушення волі думки.
Портрет роботи М. В. Нестерова, Хроніка людства, Історія розвитку науки й техніки Психіка (від греч. psychikos – щиросердечний) – сукупність щиросердечних процесів і явищ (відчуття, сприйняття, емоції, пам’ять і т.п.); специфічний аспект життєдіяльності тварин і людини в їхній взаємодії з навколишнім середовищем. Перебуває в єдності із соматичними (тілесними) процесами й характеризується активністю, цілісністю, співвіднесеністю з миром, розвитком, саморегуляцією, комунікативністю, адаптацією й т.д. З’являється на певному щаблі біологічної еволюції. Вища форма психіки – свідомість, властива людині. Вивчається психологією. Психо... (від греч. psyche – душу) – перша частина складних слів зі значеннями: 1)стосовний до психіки, до психології (в 2 і 3 знач.), напр. психоаналіз, психогенний, психоневроз, психотерапія, психогігієна; 2) стосовний до психіатрії, до психології (в 1 знач.), напр. психоневрологія, психофармакологія, психофізіологія. Психогігієна (від психо... і гігієна) – розділ медицини, що вивчає вплив зовнішнього середовища на психіку людини, що розробляє заходи щодо збереження й зміцнення психічного здоров’я, попередження психічних захворювань. Психолог – а, м. 1. Учений – фахівець із психології (в 1 знач.). 2. Знавець людської психології. Тонкий психолог. Психотерапія (від психо... і терапія) – психічний вплив (словом, учинками, обстановкою) на хворого з лікувальною метою. Виділяють раціональну психотерапію, або роз'яснення, вселяння (у стані спостереження або гіпнозу), самонавіяння (аутогенне тренування) і ін. Психосоматика (від психо... і греч. soma – тіло) у широкому змісті – підхід до пояснення соматичних захворювань, при якому особлива увага приділяється ролі психічних факторів; у вузькому – плин у сучасній американській і західноєвропейській медицині, який виник на основі застосування психоаналізу до тлумачення й терапії психічних захворювань, неврозів органів і органічних захворювань. Психічні хвороби – захворювання людини з переважними розладами психіки: від функціональних змін психічної діяльності без порушення відбиття реального світу (неврози й інші т.зв. прикордонні стани) до глибоких її розладів з порушенням відбиття реальності й поводження (психози – психічні хвороби). Неврози – група функціональних, т.зв. прикордонних, психічних захворювань (неврастенія, істерія, психастенія), що розвиваються в результаті тривалого впливу психотравмуючих факторів, емоційної або розумової перенапруги, нерідко – під впливом інфекцій і інших захворювань. Психологія праці – галузь психології, що вивчає психологічні аспекти трудової діяльності. Виникла на рубежі 19-20 вв. у зв’язку з науковою організацією праці й рішенням питань професійного відбору, професійної орієнтації, боротьбою із професійним стомленням, нещасними випадками й т.п. Широко застосовуються тести; одержала розвиток психологія професій (напр., авіаційна, космічна психологія, психологія конвеєрної праці, сільськогосподарських професій і т.п.). Розвивається в контакті з фізіологією праці, інженерною психологією, ергономікою, технічною естетикою й ін. Релаксація – у фізіології – розслаблення або різке зниження тонусу кісткової мускулатури аж до повного обездвиження. Може виникнути як патологічний стан; штучна релаксація досягається застосуванням міорелаксантів. Самооцінка – оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей; один з найважливіших регуляторів поводження особистості. Тренінг (англ. training): 1) у конярстві й кінному спорті – система вправ для коня з метою вироблення максимальної працездатності й підготовки до випробувань; 2) рідше те ж, що тренування.
1) систематичні вправи для придбання або вдосконалювання якої-небудь навички, уміння; 2) планомірна підготовка організму до максимальних для нього проявів сили, швидкості, спритності й витривалості з метою досягнення, до моменту змагання, найбільшої працездатності.
Навчальне видання Психологія здоров'я. Психофізична саморегуляція. Методичні вказівки (для самостійної роботи студентів всіх спеціальностей Академії) Укладач: Валерій Михайлович Клочко План 2007 поз. 538 __________________________________________________________________ Підп. до друку 05.03.2007 Формат 60 х 84.1/16 Папір офісний Друк на ризографі Умовн.-друк. арк. 1,91 Обл.-вид. арк. 2,41 Тираж 50 прим. Замовл. № 61002, Харків, вул. Революції, 12 __________________________________________________________________ Сектор оперативної поліграфії ІОЦ ХНАМГ 61002, Харків, вул. Революції, 12
1 Психофізіологія – розділ фізіології й психології, що вивчає фізіологічні механізми, що забезпечують реалізацію психічних процесів і явищ. 2 Когнітивна психологія (лат. cognitio – знання, пізнання) – напрямок у психології, який виник у США на початку 1960-х років, основні принципи сформульовані У. Найссером: кожна людина сприяє зовнішній світ, інших людей і себе – крізь призму створеної нею пізнавальної системи «персональних конструктів». Поняття «когнітивний дисонанс» – розбіжність наявного в суб’єкта досвіду зі сприйняттям актуальної ситуації. Експериментальної когнітивна психологія – дослідження в області пізнавальних процесів: почуття, уваги, пам’яті, мислення, уяви й ін. 3 Настрой, настрій – цілісна форма життєвідчування людини, загальний стан його переживань. Сфера настрою неоднорідна, простираючись від нерозчленованого пережитого загального життєвого «тонусу» людини («піднятий» або «подавлений» настрій), до таких чітко виражених форм, як, нудьга, сум, страх, розпач або, навпроти, радість, надія, захопленість. Стаття «Енциклопедичного словника Блокгауза й Ефрона», 1890 - 1907. 4 Аутогенне тренування – розділ психотерапії (від психо... і терапія), психічний вплив (словом, вчинками, обстановкою) на хворого з лікувальною метою. Виділяють раціональну психотерапію, або роз’яснення, навіювання (у стані гіпнозу), самонавіюння – аутогенне тренування. 5 Еманація (від пізнелат. emanatio – витікання, відходження) – центральне поняття неоплатонізму, що означає перехід від вищого онтологічного щабля універсума (Єдине) до нижчих, менш зроблених. Еманація, як бування буття, протилежне висхідному розвитку, удосконаленню. Еманація (стаття Э. Л. Радлова з «Енциклопедичного словника Брокгауза й Ефрона», 1890 - 1907) |