Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття 12



Скачати 408.25 Kb.
Дата конвертації13.04.2016
Розмір408.25 Kb.
#4476
ТипМетодичні вказівки
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені М.І.Пирогова

"Затверджено"

на методичній нараді

кафедри стоматології дитячого віку



Завідувач кафедри

доц. Філімонов Ю.В. _______

" _____ "________ _20 р.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО)


ЗАНЯТТЯ 12



Навчальна дисципліна

Ортодонтія

Модуль №

12

Змістовний модуль №

12

Тема заняття

Біомеханіка переміщення зубів при ортодонтичному лікуванні. Класифікація сил, що використовують при ортодонтичному лікуванні. Сили по А.М. Шварцу. Теорії перебудови тканин пародонту ( Флюренса, Кінгслея-Валькгофа, Опенгейма.) Сучасні теорії перебудови тканин пародонту під впливом ортодонтичної апаратури. Особливості перебудови скронево – нижньощелепного суглобу ппід час ортодонтичного лікування.

Курс

3

Факультет

Стоматологічний.

Підготував

Васильчук О.С.

Вінниця 2011



1. Актуальність теми: Одним із головних компонентів ортодонтичного лікування є переміщення зубів у трьох взаємно перпендикулярних напрямках. При переміщенні зуба на нього діє активна сила F і протидіє реактивна сила R. Під дією цих сил в одному напрямку можливі поступальні рухи зуба, а обертальні - коли напрямки дії сил не збігаються. Центр обертання зуба О знаходиться приблизно на границі між середньою і апікальною третиною кореня. Величина моменту оберту М пропорційна величині активної сили F і довжині перпендикуляра, опущеного з центра оберту зуба О на лінію дії активної сили. Ортодонтична апаратура і є джерелом цієї сили, і тому лікарі-ортодонти використовують її для виправлення аномалії прикусу чи аномалій положення окремих зубів. Виникає відповідна перебудова у всіх елементах пародонту - альвеолі, періодонті, цементі зуба та яснах. При цьому характер перебудови різний в залежності від сторони: сторони тиску чи сторони тяги. Всі ці питання вже давно цікавлять лікарів-ортодонтів і піддавалися експериментальному вивченню. Результати досліджень були різні. Тому, виходячи із своїх спостережень, з'явились послідовники трьох різних напрямів у поглядах на зміни в тканинах пародонту, тобто три основні теорії перебудови кісткової тканини під дією ортодонтичної апаратури.

2. Конкретні цілі:

Вивчити біомеханіку переміщення зубів при ортодонтичному лікуванні,

теорії перебудови тканин пародонту, сили які використовують в ортодонтії.

Знати вплив ортодонтичної апаратури на перебудову СНЩС під час лікування.


Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)


Назви попередніх дисциплін

Отримані навики

Нормальна анатомія.



Знати анатомічну будову тканин пародонту, будову кісток верхньої та нижньої щелеп.

Знати будову скронево – нижньощелепного суглобу.


Гістологія.





Знати гістологічну будову кісток щелеп.

Нормальна анатомія.



Знати анатомічну будову зубів верхньої та нижньої щелеп.


Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція).

Дисципліна

Знати

Вміти


1.Забезпечуючі дис-ципліни:

1.Рентгенологія.

2. Анатомія людини.

3. Гістологія.




Рентгенологічні методи дослідження.

Будову кісток черепа людини.

Клітину будову щелеп.

Морфологічні зміни кістки при руйнуванні.




Розшифрувати внутрішньо ротову рентгенограму, телерентгенограму.
Визначити метод обстеження.

Малювати зміни при пересуванні зуба в щелепі.



4. Завдання для самостійної підготовки до заняття.
Засвоїти біомеханіку переміщення зубів при ортодонтичному лікуванні,

теорії перебудови тканин пародонту, сили які використовують в ортодонтії.

Знати вплив ортодонтичної апаратури на перебудову СНЩС під час лікування.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:


Термін

Визначення

Види сил в ортодонтії.

1.За характером розвитком сили – механічні і функціональні.

2.За величеною діючої сили – великі, помірні, слабкі.

3.За характером дії – постійнї і переривчасті сили.




|Сили по А.М.Шварцу.

20 г/см

20 - 50 г/см.

65 г/см.


Флюренс, Кінгслея-Валькгоф, Опенгейм.

Сучасні теорії перебудови тканин пародонту під впливом ортодонтичної апаратури.





4.2. Теоретичні питання до заняття:
1. – Теорія Флюренса.
2. Теорія Кінгслея, Валькгофа.
3. Теорія Опенгейма.

4.Теорія Кальвеліса.

5.Сили по А.М.Шварцу
6. Вплив ортодонтичної апаратури на перебудову СНЩС під час лікування.

4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:
1.Краніометрія, задачі, метод визначення.

2. Сили які застосовуються в ортодонтії.



3. Теорії перебудови тканин пародонту при ортодонтичному лікуванні.

План і організаційна структура навчального заняття з дисципліни.




Етапи заняття


Розподіл часу

Види контролю

Засоби навчання




Підготовчий етап

15хв

практичні

підручники.

1.1

Організаційні







питання.




завдання,ситуаційні задачі, усне опитування за стандартизованими переліками питань.

посібники, методичні рекомендації.

1.2

Формування мотивації.

1.3

Контроль початкового рівня підготовки.

2.

Основний етап

55хв

3.

Заключний етап

20 хв

тестові завдання

тестові завдання

3.1.

Контроль кінцевого рівня підготовки.




3.2.

Загальна оцінка навчальної діяльності студента.

3.3

Інформування студентів про тему наступного заняття.


IV. Основні питання теми:

1. – Теорія Флюренса.


2. Теорія Кінгслея, Валькгофа.
3. Теорія Опенгейма.

VI. Література:

- основна: П. С. Фліс Ортодонтія.

- додаткова: Хорошилкина Ф. Я. Руководство по ортодонтии.

Методичну вказівку склав: ас. Васильчук О.С.
Методична вказівка обговорена і затверджена на засіданні кафедри від _________ 200_ р. Протокол №__.

Зав.кафеди

дитячої стоматології

кан.мед.н., доцент Філімонов Ю.В.

1. Вплив ортодонтичної апаратури на тканини пародонту і скронево-нижньощелепний суглоб

Одним із головних компонентів ортодонтично-го лікування є переміщення зубів у трьох взаємно перпендикулярних напрямках. При переміщенні зуба на нього діє активна сила F і протидіє реактивна сила R. Під дією цих сил в одному напрямку можливі поступальні рухи зуба, а обертальні - коли напрямки дії сил не збігаються. Центр обертання зуба О знаходиться приблизно на границі між середньою і апікальною третиною кореня. Величина моменту оберту М пропорційна величині активної сили F і довжині перпендикуляра, опущеного з центра оберту зуба О на лінію дії активної сили (рис. 6.59). Ортодонтична апаратура і є джерелом цієї сили, і тому лікарі-ортодонти використовують її для виправлення аномалії прикусу чи аномалій положення окремих зубів. Виникає відповідна перебудова у всіх елементах пародонту - альвеолі, періодонті, цементі зуба та яснах. При цьому характер перебудови різний в залежності від сторони: сторони тиску чи сторони тяги. Всі ці питання вже давно цікавлять лікарів-ортодонтів і піддавалися експериментальному вивченню. Результати досліджень були різні. Тому, виходячи із своїх спостережень, з'явились послідовники трьох різних напрямів у поглядах на зміни в тканинах пародонту, тобто три основні теорії перебудови кісткової тканини під дією ортодонтичної апаратури.


Розробка авторами питань

впливу ортодонтичної апаратури на тканини

пародонту
Вже більше ста років тому Тоумс висловив думку, що при переміщенні зуба шляхом застосування невеликої постійно діючої сили на стороні тиску відбувається резорбція альвеолярної стінки, а на стороні тяги - новоутворення кістки.
Теорії перебудови кісткової тканини
Теорія Флюренса (рис. 6.60). Суть її в тому, що залежно від тиску або тяги, які діють на зуб, відбуваються структурні зміни в альвеолі: аппозиція та резорбція кісткової тканини. При переміщенні зуба, наприклад, з вестибулярного в оральний напрямок альвеолу можна поділити на дві частини: вестибулярну та оральну. У вестибулярній частині альвеоли на боці, прилеглому до зуба, в зв'язку з утворенням щілини між зубом та альвеолою, за допомогою тяги відбувається процес аппозиції, а на іншому боці, тобто на боці оральної частини альвеоли, яка торкається кореня, у зв'язку з тиском зуба на кісткову тканину відбувається резорбція кісткової тканини.

Ця теорія не пояснює наступного явища: згідно з нею, відбувається потовщення вестибулярної частини альвеоли та потоншення язикової частини в місцях дотику з зубом, але зовнішня сторона альвеолярного відростка як з орального, так і з вестибулярного боку не змінюється. В ортодонтичній практиці завжди спостерігається переміщення всієї ділянки альвеолярного відростка всередину або назовні приблизно на таку ж відстань, на яку переміщуються зуби. Переміщується не тільки зуб, але змінюється й положення альвеолярного відростка, а отже, теорія резорбції та аппозиції в тлумаченні представників цієї точки зору незадовільна.









Рис.6.59. Центр обертання зуба.

Рис. 6.60. Теорія Флюренса.

Кінгслей це положення відносив тільки до випадків з дуже повільним переміщенням зубів. При використанні великої сили і швидкому переміщені зуба, враховуючи еластичність кістки, він допускав можливість переміщення зуба зі всією альвеолою, зберігаючи цілісність і функціональну здатність переміщеного зуба. Кінгслей став засновником теорії перебудови кісткової тканини.

Теорія Кінгслея та Валькгофа (рис. 6.61). її суть: компактна частина кістки і тим більше губчаста її частина відрізняються еластичністю та розтягненням, особливо в молодому віці: як відомо, губчаста кістка складається зі сплетених кісткових балочок, у петлях яких є кістковий мозок. При застосуванні тяги або тиску грубої сили петлі змінюють свою конфігурацію, відбувається відповідна зміна у внутрішньомолекулярному напруженні кісткової тканини.

Виникає різниця напруження в різних ділянках кісткової тканини. Цим зумовлене переміщення зубів разом з альвеолою. Якщо дія сили, що деформує кісткову тканину, триває довго, то різниця внутрішньомолекулярного напруження поступово згладжується і змінені форми всієї кістки стають стабільними.

Таким чином, на прикладі переміщеного зуба в оральному напрямку можна переконатись, згідно з цією теорією, що на боці тиску кістка внаслідок своєї еластичності стискається та переміщується в оральному напрямку, а вестибулярна частина звільняється від тиску і тягою, що передається через альвеолярні перетинки, вся переміщується за зубами орально.

Ця теорія, на відміну від попередньої, пояснює переміщення аномалійної ділянки щелепної кістки в той чи інший бік. Але ця теорія ігнорує всім відомий основний фактор ґенезу кісткової тканини, який залежить від двох процесів: аппозиції та резорбції.

Після 45 років дослідів шведський вчений Санстедт перший провів дослідження на молодій собаці, змінюючи дугу типу Енгля, закріплену на її кликах. На протязі трьох тижнів він перемістив верхні фронтальні зуби на 3 мм палатинально.

На стороні тяги як при малих, так і при великих силах відбувається новоутворення кістки на стінці альвеоли. Новоутворені кісткові балочки мають направлення натягнених періодонтальних волокон. На стороні тиску відбувається резорбція альвеолярної стінки, характер якої залежить від ступеня стиснення періодонту.

При малих силах резорбується стінка альвеоли. Поверхня зуба інтактна, при дії великих сил стискається періодонт, тому що процес резорбції відходить з тканин пародонту, на місці стискання періодонту резорбції стінки альвеоли не відбувається. Процес пезорбції відбувається з боку життєздатного періодонту, поки не резорбуються всі його стиснуті острівки. При цьому розсмоктується корінь зуба.




У 1911 р. Оппенгейм надрукував свої дослідження, виконані на молочних зубах мавп, під час яких він переміщував зуби в різних напрямках за допомогою лабіальної дуги. На основі досліджень він описав типову гістологічну картину змін у пе-ріодонті переміщених зубів. Великою заслугою Оппенгейма є висунуте ним положення про негативне застосування великих сил, бо воно пов'язане з пошкодженням періодонтальної тканини. Оппенгейм був представником такої точки зору, що внаслідок всіх змін у тканинах, тобто перебудови кістки, переміщується не тільки зуб із аномального положення в нормальне, але й альвеола.
Рис. 6.61. Теорія Кінгслея та Валькгофа.
Теорія Оппенгейма (рис. 6.62). Згідно з цією теорією, при переміщенні зуба ортодонтичною апаратурою відбувається не переміщення альвеолярного відростка разом із зубом внаслідок еластичності кістки, а перебудова його кісткової тканини завдяки процесам аппозиції та резорбції.

Але резорбція і аппозиція відбуваються не так, як їх тлумачать представники першої теорії. Якщо взяти приклад із зубом, переміщеним в орально-му напрямку, то, як було сказано вище, альвеола може бути поділена на дві частини: вестибулярну та оральну. У кожній з них відбувається одночасно резорбція та аппозиція.

У вестибулярній частині на боці дотику альвеоли до зуба внаслідок зміщення зуба від альвеоли відбувається аппозиція на зовнішньому боці; що стосується оральної частини альвеоли, то у місці дотику з зубом відбувається резорбція, а з зовнішньої - аппозиція. Таким чином спостерігається потовщення вестибулярної частини і не тоншає оральна, а відбувається майже рівномірна зміна структури тканин обох щелеп у процесі переміщення зуба в оральному та вестибулярному напрямках.




Внаслідок цих процесів перебудови кістки переміщуються з аномального положення в нормальне не тільки зуби, але й альвеола і всі прилеглі тканини.
Рис. 6.62. Теорія Оппенгейма.

Але Д. А. Калвеліс побачив деякі недоліки автора у питаннях тканинних змін у зоні тиску та зоні тяги новоутворення кістки на боці тиску: те, про що пише Оппенгейм, не можна вважати характерним явищем. Знайдена нова кістка є компенсуючою тканиною на зовнішній стінці альвеоли. Це неправильні уявлення Оппенгейма про тканинні зміни на боці тяги, де, на його думку, спочатку відбувається розсмоктування кістки (наявність остеокластів) і тільки пізніше новоутворення (наявність остеобластів).


Теорія Калвеліса (рис. 6.63) передбачає, що наявність у зонах тяги остеокластів і остеобластів у зонах тиску має місце в стадії ретенції, коли відбувається вирівнювання періодонтальної щілини. На поверхні новоутвореної кістки (зона тяги) розсмоктується остеофітне утворення і утворюється гладка стінка альвеоли. На боці тиску (в стадії ретенції) виникає нашарування кістки на резорбовану поверхню стінки лунки, завдяки чому вирівнюється альвеолярна стінка та закріплюються періодонтальні волокна.

Калвеліс Д. А. на основі експериментального матеріалу і спільної роботи уточнив ряд основних перетворень при ортодонтичному навантаженні. Загальні положення витікають із розуміння автором біоморфозу тканинних перебудов. Важкість цих перебудов умовно розділена автором на 4 ступені:






Рис. 6.63. Теорія Калвеліса Д. А.
1 - характеризується рівновагою процесів роз-

смоктування і новоутворення альвеолярної кістки.

2 - перехідні морфологічні порушення, але вони

ще оборотні.

3 - становлення функціональної здатності зуба,

але з морфологічними дефектами. 4- процес тканинних змін завершується появою

морфологічних дефектів з порушенням функції.

Шварц займався вивченням механізму орто-донтичного переміщення зубів - з'ясуванням центра нахилу зубів. Він також багато писав і про тканинні зміни - як на основі власних досліджень, так і з урахуванням робіт інших авторів.

Готліб і Орбан (1931) вивчали зміни в паро-донті, використовуючи жувальний тиск. Застосовували різну апаратуру - еластичні дуги, накушу-вальні пластинки, похилі площини. В результаті досліджень автори з'ясували, що реактивна здатність періодонту - ступінь його опору - залежить від індивідуальних особливостей і віку пацієнта. Гістологічні дослідження препаратів у ділянці переміщення зубів показали, що:

а) після двох днів використання ортодонтичного апарата на боці тиску в кістковій стінці альвеоли відбувається резорбція;

б) при дослідженні кістки альвеоли, зуба і періодонту відбувається процес резорбції не тільки кісткової тканини, але й резорбція цементу кореня. При припиненні тиску на зуб у резорбційних лакунах відкладається вторинний цемент і наступає повне відновлення форми і функції.

С. С. Райзман (1951) відстоює вірність положення Кінгслея та Оппенгейма і паралельно порівнює процеси розсмоктування кістки на боці тиску та аппозиції кісткової тканини на боці тяги. На основі дослідів автору вдалось довести, що ці процеси протікають нерівномірно, в різні строки і з різною інтенсивністю. Із поставлених досліджень на кролях Райзман зробив висновки: • перебудова тієї чи іншої тканини відбувається з відповідною послідовністю;

• спочатку деструктивний процес розвивається в ділянках безпосередньої дії регулюючого апарата, потім разом з процесом резорбції в навколозубних тканинах відбуваються процеси регенерації;

• процеси відновлення тканин, стабілізація форми і положення зубів відбуваються в періоди, коли апарат знаходиться в неактивованому стані;

• патологічне навантаження на різці верхньої щелепи впливає і на нижню щелепу, але процеси резорбції на ній наступають пізніше, протікають менш інтенсивно і на меншій ділянці.

А. І. Позднякова проводила експериментальні дослідження на собаках, з метою вивчення змін періодонту при ортодонтичному втручанні.

Вона встановила, що переміщення зуба за допомогою ортодонтичного апарата викликає реакцію з боку кісткової тканини лунки періодонту і цементу кореня, що виражається в розсмоктуванні та нашаруванні кісткової тканини, цементу і в зміні направлення періодонтальних волокон. Розсмоктування кісткової тканини відбувається на боці тиску у пришийковій частині внутрішньої стінки лунки. На іншому боці, тобто на боці тяги, відбувається нашарування молодої кістки.

X. А. Андерсон (1957) вивчав питання тканниних змін в періодонті при навантажені зубів функціонально-направляючими апаратами. Дослід він поставив на собаках з тривалістю від 6-96 днів. За цей час верхні різці були переміщені від 0,4 до 2 мм. Гістологічне дослідження показало, що коронкова частина зуба переміщена в напрямку діючої сили, а апікальна - в іншому напрямку. Утворилось по дві зони тиску та натягу з центром оберту між апікальною і серединною третиною кореня.

А. Д. Мухіна (1953) провела дослідження на собаках з метою перевірки тканинних змін в області серединного піднебінного шва та опірних зубів. Результати її дослідження підтверджують загальну закономірність ортодонтичного переміщення зубів, а саме: на боці тяги періодонт розширюється і виявили новоутворення кістки на внутрішній стінці альвеоли, а на боці тиску періодонт звужений і спостерігається резорбція внутрішньої стінки лунки. В області піднебінного шва теж проходять перебудовні процеси шляхом напластування нової кістки по краях шва.

Клінічні дослідження М. М. Хотинської дозволили їй встановити, що перебудова кісткової тканини альвеолярного відростка при ортодонтичному лікуванні дітей відбувається в області зубів, як тих, що сприймають підвищений жувальний тиск, так і виключених з акту жування.

Дані 3. Ф. Василевської, отримані в експерименті на цуценятах у віці від 1,5-2 місяців, показали, що:

а) процеси резорбції лунки та кореня молочного зуба на боці з підвищеним жувальним тиском протікають інтенсивніше, ніж в одноіменних зубах;

б) резорбція цементу молочного зуба протікає по типу лакунарної гіпертрофії;

в) волокна циркулярної зв'язки під дією підвищеного жувального тиску змінюють своє направлення - розміщуються косо: від стінки лунки вниз всередину та до шийки зуба, утворюючи прогин;

г) періодонтальна щілина у досліджених зубах ширша, ніж у контрольних;

д) кісткова перегородка між коренем молочного і зачатком постійного зуба резорбується швидше на дослідженому боці.

Дані цих експериментальних досліджень показали, що застосування ортодонтичних апаратів, які підвищують прикус, на молочних молярах безпечне для формування зачатків постійних зубів.

А. А. Анікієнко вивчав зміни у тканинах паро-донту при вертикальному переміщенні зубів.

При гістологічному досліджені тканин установлено:

на слизовій оболонці ясен - інфільтрація круг-локлітинних елементів;

- відмічається період напруження фіброзних елементів сполучної тканини;

- в лунці відбувається нашарування кісткової тканини по її краю, поверненому до періодонту.

Е. Я. Варес та О. Н. Зощук (1963) займалися вивченням морфологічних і гістохімічних змін при ортодонтичному переміщенні зубів під тиском постійно діючої сили. Дослідження було поставлене на ЗО кішках. Встановили, що під впливом постійно діючої сили на коронку зуба відбувається його нахил з поворотом навколо горизонтальної осі, яка проходить на рівні середини та нижньої третини кореня зуба. В результаті цього зміщення з'являються зони прямого та відображеного тиску і напруження періодонтальних волокон.

У наш час Тугарін, Персін і Порохін виразили свої думки про довжину сил, які застосовуються при лікуванні зубощелепних аномалій. На їх думку, ці сили повинні збуджувати та стимулювати продукцію остеобластів і остеокластів у зоні розтягнення та стискування періодонту відповідно.

Висновки всіх цих учених, лікарів-ортодонтів наблизились до тлумачення однієї з трьох теорій перебудови тканин.
ВИСНОВОК
У процесі історичного розвитку ортодонтії, клінічних та експериментальних досліджень проблеми сил, що діють на пародонт, і наступної перебудови кісткової тканини склалося три основних напрями.

Представники першого вважають, що реакція періодонту характеризується процесами резорбції кісткової тканини лунки і частково кореня зуба у місцях застосування сили тиску та утворенням нової кісткової тканини у місцях дії сили напруження.

Друга група дослідників притримувалась теорії розтягування. На їх думку, переміщення зубів відбувається завдяки еластичності кісткової тканини.

Представники третього напряму (Оппенгейм, Орбан, Готліб, Шварц) показали, що у відповідь на тиск і напруження перебудовується вся структура кістки, а на боці тиску відбувається розсмоктування кістки та нашарування заново утвореної кісткової тканини. В ділянці тяги розвивається нашарування кістки на боці, зверненому до зміщеного зуба, і розсмоктування - на боці, повернутому до ясен.

Викладеними теоретичними думками пояснюється та узагальнюється використання при ортодонтичному лікуванні різних конструкцій апаратів -механічно діючих, функціонально-діючих та направляючих; великих та малих, постійно та переривчасто діючих сил.
Морфологічні зміни скронево-нижньощелепних суглобів
Скронево-нижньощелепні суглоби є зоною активного росту нижньої щелепи. Перебудова в цих суглобах схожа з процесами побудови трубчастих кісток у ділянках епіфізарних хрящових пластинок. За допомогою ортодонтичних апаратів можна змістити нижню щелепу вбік, угору, вниз, вперед або назад. При цьому виникають морфологічні зміни у скронево-нижньощелепних суглобах. Найчастіше нижню щелепу висувають; при цьому її суглобові головки переміщаються по скату суглобових горбків. У початковому періоді ортодонтичного лікування помітних змін не відбувається, оскільки здавлюються хрящові пластинки, що вистилають суглобові ямки і покривають суглобові головки. За даними В. П. Воробйова (1932), хрящ чинить опір тиску в 10 разів сильніше, ніж тязі.

В кінці першого тижня ортодонтичного лікування в кістці суглобових горбків починаються процеси перебудови. Розширяються кровоносні судини, збільшується число клітинних елементів усередині кістково-мозкових порожнин, стають помітними збільшені в розмірах остеоцити, пізніше з'являються остеобласти і кістка резорбується. Перебудова кістки відбувається не тільки в ділянці здавлення суглобових горбків, але й на поверхні суглобових головок. Значні зміни наступають в суглобових дисках. В ділянках, де диск не відчуває тиску, він збільшується у 2-3 рази. При цьому хрящові клітини стають крупнішими і, округляючись, втрачають зірчасту форму. Нерідко вони розташовуються по 3-4 в ряд у вигляді короткого ланцюжка. Розширяючись, диск заповнює простір, що виникає в дистальній ділянці суглобів унаслідок переміщення суглобових головок вперед : вниз, у ділянках здавлення диска зменшується число колагенових волокон і клітинних елементів.

Синовіальна оболонка реагує посиленням функціональної діяльності її елементів. Збільшується кількість синовіальної рідини. Там, де внутрішньосуглобовий диск з'єднується з капсулою, розростаються сосочки синовіальної оболонки, іноді відбувається їх згладжування. В оболонці з'являються виразно виражені кровоносні судини. У нормі цього не відбувається. Спостерігаються зміни і в м'язах, що мають безпосереднє відношення до суглоба. До процесу перебудови залучаються ділянки гілок нижньої щелепи, розташовані нижче від шийки суглобової головки. Після закінчення активного переміщення нижньої щелепи процеси перебудови в суглобі, що мали місце, поступово нормалізуються. В кістці, що є основою суглобової ямки, між колагеновими волокнами розташовуються рядами крупні клітини остеобластів і виникає нова кісткова основа.

Результати узагальнених експериментальних спостережень дозволяють вважати, що при ортодонтичному переміщенні нижньої щелепи в мезіальному напрямі в межах, що відповідають її функціональному переміщенню, на передній поверхні суглобових головок відбувається резорбція, а решта частини головок росте вгору і дистально шляхом ен-хондральної побудови кістки (Шубіна A. P., 1978).

Активне зростання кістки відзначене і у зведенні суглобових ямок, тобто в ділянках, де звичайно відбувається побудова кістки. Найменше зростання спостерігається на поверхні суглобових ямок і біля їх зовнішніх країв, де побудова кістки відбувається шляхом аппозиції. Суглобові диски найшвидше реагують на переміщення нижньої щелепи. Гіаліновий хрящ, що покриває суглобові головки, забезпечує збільшення розмірів нижньої щелепи (зростання) і зміну напряму зростання відповідно до умов функціонального навантаження. Пластинки хряща, який вистилає суглобові ямки, менше піддаються морфологічній перебудові. Мабуть, це пояснюється тим, що суглобові ямки розташовані біля основи черепа в області життєво важливих центрів.

В результаті ортодонтичного лікування можна досягти відповідної перебудови елементів скронево-нижньощелепних суглобів і стабільних результатів лікування, що гарантують нормальну їх функцію в нових умовах. Характер морфологічної перебудови перебуває в прямій залежності від ступеня переміщення нижньої щелепи.




Тести. БІОМЕХАНІКА
Варіант №1. Тема № 12.

1. Що не впливає на інтенсивність морфологічних змін у зубощелепній системі при лікуванні ЗЩА ортодонтичними апаратами?

1. Пластична реактивність організму

2. Стан пародонта

3. Вік

4. Принцип діючого апарата

5. Правильної відповіді немає
2. Від яких умов залежить позитивний результат лікування зубощелепних аномалій з допомогою ортодонтичних апаратів ?

1. Надійність фіксації апарату

2. Сили дії апарату

3. Віку

4. Урахування етіологічного фактору

5. Всі відповіді правильні
3. Через який час після компактостеотомії необхідна фіксація ортодонтичного апарату:

1. в день оперативного втручання

2. через 3-5 днів

3. через 7 днів

4. через місяць

5. через 12-14 днів
4. Які сили слід використовувати при переміщенні несформованих зубів?

1. 3-15 г/кв.см, короткочасна

2. 17-20 г/кв.см, переривчаста

3. 17-20 г/кв.см, постійна

4. 45-60 г/кв.см, переривчаста

5. 23-30 г/кв.см, постійна
5. Дія ортодонтичного апарата викликає:

1. Внутрішньомолекулярну напругу кісткової тканини

2. Резорбцію у зонах тиску, апозицію у зонах тяги

3. Всі відповіді правильні
6. Гінгіво-мускулярний рефлекс виникає при:

1. Подразненні температурних та больових рецепторів у слизовій оболонці

2. Розтягненні жувальних м'язів

3. Подразненні тактильних рецепторів

4. Подразненні больових рецепторів періодонта
7. Яке ускладнення виникає при передозуванні сили ортодонтичного апарата у змінному прикусі під час лікування ЗЩА?

1. Викривлення коренів переміщуючих зубів

2. Некроз емалі

3. Декубітальні виразки

4. Оголення коронок

Варіант № 2. Тема № 12.
1.Які процеси покладені в основу теорії Флюренса?

А. Аппозиція

Б. Репозиція

В. Аппозиція, репозиція

Г. Еластичність кісткової тканини

Д. Аппозиція, репозиція ,еластичність кісткової тканини
2. Недоліки теорії Опенгейма:

А. Аппозиція, Репозиція

Б. Зуби при переміщенні нахиляються

В. Зуби переміщуються корпусно

Г. Розсмоктуються корені зубів

Д. Зуби повертаються відносно своєї осі
3. Переваги теорії Калвеліса над іншими:

А. Врахувається еластичність кісткової кістки

Б. Резорбтивно – аппозиційні процеси проходять паралельно як всередині лунки, так і зовні альвеолярного відростка, зуб переміщується корпусно

В. Резорбтивно – аппозиційні процеси проходять паралельно як всередині лунки, так і зовні альвеолярного відростка, зуб переміщується - нахиляючись

Г. Резорбтивно – аппозиційні процеси проходять всередині лунки, зуб переміщується корпусно

Д. . Резорбтивно – аппозиційні процеси проходять всередині лунки, зуб переміщується поступово – нахиляючись
4. Теорія Кінгслея – Валькгофа враховувала:

А. Аппозицію

Б. Репозицію

В. Аппозицію, репозицію

Г. Еластичність кісткової тканини

Д. Аппозиція, репозиція ,еластичність кісткової тканини
5.Як поділив Шварц сили по велечині?

А. Постійні

Б. Переривчаті

В. Малі, великі, середні

Г. Низькі, високі, вузькі

Д. Оптимальні і неоптимальні

6.Про, що свідчить Закон Анрі – Шульга?

А. Малі сили пригнічують переміщення зубів

Б. Великі стимулюють переміщення зубів

В. Середні сили стимулюють

Г. Середні сили стимулюють, малі сили пригнічують переміщення зубів

Д. малі сили стимулюють, середні сили пригнічують, великі гальмують переміщення зубів
7. Малі сили в ортодонтії – це:

А. До 5 г/см2

Б. До 28 г/см2

В. До 38 г/см2

Г. До 41 г/см2

Д. До 64 г/см2

Варіант № 3. Тема № 12.

1. Яка форма альвеолярних відростків є нормою

для дітей на першому році життя?

а) форма еліпса

б) трапецієвидна

в) напівкругла

г) Y -образная

д) жоден з перерахованих
2. Яке правильне співвідношення щелеп у вертикальному напрямі

у сформованому тимчасовому прикусі?

а) фронтальні зуби верхньої щелепи перекривають нижні на 1/3

б) крайове зімкнення різців

в) фронтальні зуби верхньої щелепи

перекривають нижні менше, ніж на 1/3

г) відсутність контактів між передніми зубами

д) наявність трьом між передніми зубами
3. Головним для характеристики прикусу у дитини являється

а) кількість зубів

б) форма зубних рядів

в) перекриття фронтальних зубів

г) положення зубів

д) форма зубних рядів і їх співвідношення

в стані центральної оклюзії
4. Які з перерахованих ознак оптимально характеризують

зімкнення зубів в центральній оклюзії в постійному прикусі?

а) кожен зуб має по одному антагоністові

б) кожен зуб має по двох антагоністів

в) кожен зуб має по двох антагоністів

за винятком других різців і других моляров

г) кожен зуб має по двох антагоністів

за винятком центральних нижніх різців

і останніх верхніх моляров

д) кожен зуб має по двох антагоністів

за винятком центральних нижніх різців

5. Зміна кривизни альвеолярних відростків по вертикалі

у дітей до 1 року свідчить

а) про підготовку до прорезыванию зубів

б) про формування відкритого прикусу

в) про варіант росту альвеолярних відростків у цієї дитини

г) про формування зубочелюстных аномалій у вертикальному напрямі

д) жодна з перерахованих відповідей
6. Наявність сагиттальной щілини у дитини після 6 місяців свідчить

а) про формування трансверзальных аномалій прикусу

б) про формування відкритого прикусу

в) про формування перехресного прикусу

г) про формування дистального прикусу

д) правильна відповідь не названа
7. Формування якої функції зубочелюстной системи

найактивніше порушується при укороченій вуздечці мови

у дітей 9-12 місяців?

а) функція ковтання

б) функція дихання

в) функція смоктання

г) функція зімкнення губ

д) функція мови

Варіант № 4. Тема № 12.

1. Мова при ковтанні у дітей у віці одного року упирається

а) у верхню губу

б) в нижню губу

в) в різці верхньої і нижньої щелепи за відсутності їх зімкнення

г) в різці верхньої і нижньої щелепи при зімкнутих зубах

д) в нижні різці при зімкнутих зубах
2. У стадії відправного поштовху при інфантильному виді ковтання

мова знаходиться:

а) на дні порожнини рота

б) за верхньощелепними альвеолярними відростками

в) між передніми зубами

г) між зубами

д) за нижніми передніми зубами
3. Для фізіологічного типу ковтання характерне положення мови

а) між передніми зубами

б) за верхніми різцями

в) упирається у верхню губу

г) упирається в нижню губу

д) відштовхування мови від внутрішньої поверхні губ
4. Функція жування починає формуватися

а) в 6-9 місяців

б) в 12 місяців

в) після 1.0-1.5 років

г) після прорезывания центральних різців на верхній і нижній щелепі

д) після прорезывания бічних різців на верхній і нижній щелепі
5. Смоктальний рефлекс у дитини згасає в нормі

а) 3-6 місяців

б) 9-12 місяців

в) після 1 року

г) в 6-9 місяців

д) після прорезывания тимчасових зубів
6. Пов'язка, що давить, на альвеолярний відросток верхньої щелепи

показана при

а) відкритому прикусі, що формується

б) порушеному носовому диханні

в) протрузії верхньої щелепи

г) зубоальвеолярной протрузії верхньої щелепи

д) глибокому прикусі, що формується
7. Основною диференціально-діагностичною ознакою

аномалій, що формуються, і варіантів норми прикусу являється

а) привертаючий фон для розвитку патології

б) активнодействующая причина

в) функціональні відхилення зубочелюстной системи

г) ранні морфологічні ознаки аномалій прикусу

д) спадковий чинник

Варіант № 5. Тема № 12.

1. Основним симптомом неправильного ковтання,

ведучим до розвитку відкритого прикусу, являється

а) напруга м'язів нижньої губи при ковтанні

б) напруга м'язів підборіддя при ковтанні

в) при ковтанні у момент відправного поштовху мова

спрямовується в міжзубний простір

г) симптом "наперстка"

д) напруга скроневих м'язів
2. Про розвиток аномалій прикусу

обумовлених порушенням носового дихання, свідчить

а) нахил голови вперед

б) порушення зімкнення губ

в) подовження нижньої третини особи в стані спокою

г) незімкнення губ

д) наявність подвійного підборіддя
3. Активнодействующей причиною,

ведучій до ущільнення фронтальної ділянки нижньої щелепи, можливо

а) низьке прикріплення вуздечки мови

до альвеолярного відростка нижньої щелепи

б) прикріплення вуздечки мови

до альвеолярного відростка нижньої щелепи

в) широка вуздечка нижньої губи

г) смоктання нижньої губи

д) усе перераховане
4. В результаті шкідливої звички під час сну підкладати руки

під голову і давити на нижню щелепу формується

а) сплощення щелепи з одного боку

б) зміна тонусу м'язів щелепно-лицьової області

в) звуження верхньої щелепи

г) зміщення нижньої щелепи убік

д) звуження верхнього зубного ряду

5. Занадто високе узголів'я під час сну у грудних дітей веде

а) до зміщення нижньої щелепи назад і стримує ріст щелепи вперед

б) не впливає на співвідношення щелеп

в) до зміщення нижньої щелепи вперед

г) до деформації щелеп

д) до розвитку відкритого прикусу
6. Закидання голови під час сну дитини веде

а) до зміщення нижньої щелепи вперед

б) не впливає на співвідношення щелеп

в) до зміщення нижньої щелепи назад, не перешкоджаючи її росту вперед

г) до формування глибокого прикусу

д) до формування відкритого прикусу
7. Шкідлива звичка смоктання пустушки і соски приводить

а) до дистального положення нижньої щелепи

б) до формування готичного неба

в) до протрузії фронтальної ділянки верхньої щелепи

г) до ретрузии фронтальної ділянки нижньої щелепи

д) немає правильної відповіді
Варіант № 6. Тема № 12.

1. Найбільш частою причиною розвитку мезиального прикусу

зі зміщенням нижньої щелепи вперед являється

а) шкідливі звички

б) зміна положення мови

в) горби іклів тимчасових зубів, що не стерлися

г) порушення дихання

д) не знаю
2. Формуванню деформацій зубного ряду у дітей

в період змінного прикусу сприяє

а) неправильна закладка зубів

б) раннє видалення зубів

в) надкомплектні зуби

г) аномалії м'яких тканин порожнини рота

д) хронічні захворювання
3. Вкажіть чинник ризику,

сприяючий розвитку зубочелюстных аномалій

в період тимчасового прикусу

а) передчасне видалення зубів

б) аномалії прикріплення м'яких тканин напередодні порожнини рота

в) раннє видалення тимчасових зубів

г) шкідливі звички у дитини

д) усе перераховане
4. Вкажіть, що веде несприятливий чинник

у формуванні зубочелюстных аномалій в антенальном періоді дитини

а) спадковість

б) захворювання матері

в) неправильне положення плоду

г) травма психічна і механічна матері

д) порушення режиму харчування матері

5. Вкажіть вірогідну причину, що призводить до виникнення

дистального (постериального) прикусу

а) звичка смоктати палець

б) звичка закушувати нижню губу

в) звичка закушувати верхню губу

г) порушення функції дихання

д) горби тимчасових іклів, що не стерлися
6. Вкажіть провідну ознаку, що обумовлює порушення функції мови

а) коротка вуздечка мови

б) потужна вуздечка верхньої губи

в) порушення термінів прорезывания зубів

г) знижений тонус кругового м'яза рота

д) ротове дихання
7. Вкажіть найбільш вірогідну причину,

що призводить до виникнення перехресного прикусу

а) звичка зміщувати щелепу убік

б) звичка смоктати палець

в) ледаче жування

г) інфантильний спосіб ковтання

д) руйнування коронок зубів
Варіант № 7. Тема № 12.
1. Яке ускладнення під час ортдонтичного лікування незнімними апаратам виникає при застосуванні великої сили?

1. Гіперемія ясен в ділянці опірних зубів

2. Декубітальні виразки

3. Біль в області суглобів

4. Рухомість і біль зубів

5. Некроз емалі
2. Яке ускладнення виникає в період ортодонтичного лікування пластинкою з гвинтом при надмірному його розкручуванні?

1. Викривлення коренів переміщуючих зубів

2. Рухомість зубів

3. Біль зубів при накушуванні

4. Надмірне розширення зубного ряду

5. Біль в області суглобів

3. Які ускладнення можуть виникати у період лікування капою Шварца при нерегулярному спостеріганні у ортодонта ?

1. Рухомість зубів

2. Біль у ділянках суглобів

3. Вколочування» фронтальних зубів, наявність відкритого прикусу

4. Гінгівіт у ділянці фронтальних зубів нижньої щелепи

5. Біль у зубах при накушуванні
4. Міостатичний рефлекс забезпечує

1. Координацію усіх рухів нижньої щелепи

2. Піднімаіє нижню щелепу

3. Опускає нижню щелепу

4. Зміщує нижню щелепу вправо

5. Зміщує нижню щелепу вліво
5. Функціонально-діючі апарати розвивають силу:

1. Преривчасту

2. Постійну

3. Короткочасну
6. В якій ділянці починається морфологічна перебудова у перші дні дії знімного верхньощелепного апарату з гвинтом ?

1. Пульпі

2. Тканях пародонта

3. Піднебінному шві

4. Альвеолярному паростку

5. Скронево-нижньощелепному суглобі
7. Яку силу ортодонтичного апарату слід рахувати ефективною для лікування 3ЩА без ускладнень?

1. 3-15 г/кв.см

2. 17-20 г/кв.см

3. 23-30 г/кв.см

4. 45 г/кв.см 5. 65 г/кв.см

Відповіді до задач до теми №12.

варіант

1

2

3

4

5

6

7

1

5

5

5

2

3

1

1

2

В

Б

В

Г

В

Д

Б

3

В

В

Д

Г

Г

Г

Д

4

А

Г

В

Б

А

Б

А

5

А

Б

Д

А

Б

А

А

6

А

Б

Д

А

Б

А

А

7

4

5

3

1

1

3

3

Каталог: downloads -> childstomat
downloads -> Міністерство освіти І науки україни херсонський державний університет
childstomat -> Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
childstomat -> Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
childstomat -> Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття

Скачати 408.25 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка