Методичні вказівки для підготовки до практичних занять для студентів спеціальностей «Економіка підприємства»



Сторінка7/11
Дата конвертації16.04.2016
Розмір1.95 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Утворення та відмінювання імен по батькові
Чоловічі імена по батькові в українській мові утворюють за допомогою суфікса -ович, який додається до основи: Василь – Васильо-вич, Ігор – Ігорович, Юрій – Юрійович.

Жіночі імена по батькові утворюють за допомогою суфіксів -івн(а), який додається до основи слова, -і,-ївна (а), якщо ім’я закінчується на -й: Павлівна, Іллівна, Юріївна.



Винятки: Григорій – Григорович, Григорівна; Ілля – Ілліч, Іллівна; Кузьма – Кузьмич, Кузьмівна; Микита – Микитович, Микитівна; Микола – Миколайович, Миколаївна; Сава – Савич (Савович), Савівна; Хома – Хомич, Хомівна; Яков – Якович, Яківна.

Слід звернути увагу на правопис деяких форм імен по батькові:


1) при утворенні імен по батькові в основах імен відбувається чергування і з о: ФедірФедорович, Яків – Якович, Нестір – Несторо-вич; Павло – Павлівна;
2) у родовому відмінку жіночі імена по батькові мають закінчення -и, у давальному -і: Ніни Павлівни, Вірі Іванівні.

У діловому мовленні часто труднощі виникають при утворенні кличного відмінка. Кличний відмінок імені утворюють від його початкової форми, змінюючи закінчення:



на -о: Марина – Марино, Микола – Миколо;

на -є: Лідія – Лідіє, Софія – Софіє, але Ілля – Ілле, Мотря – Мотре, Настя – Насте;
, м´який приголосний на -ю: Юрій – Юрію, Василь – Василю, але Нінель – Нінеле;
та закінчення на твердий приголосний – на -е: Михайло – Михайле, Любов – Любове.

Якщо у формі звертання треба поставити прізвище та ім´я по батькові, то прізвище ставлять у називному відмінку, а ім´я та по батькові – в кличному відмінку: Коваль Маріє Петрівно, Шевченко Миколо Івановичу. Коли ж ми не знаємо імені та по батькові особи, до якої треба звернутися, можемо використати одне із загальних слів-звертань (пан, пані, добродію, добродійко і т. ін), поставивши це слово в кличному, а прізвище – у називному відмінку: пані Скорик, пане Скляр, добродійко Шевченко, добродію Петров і т. ін.



Отже, використовуючи прізвища та імена по батькові в діловому мовленні, слід ретельно дотримуватися норм і правил їх вживання й правопису. Нехтування ними може призвести не тільки до зниження якості документа, а й навіть до порушення партнерських зв´язків.
Тренувальні вправи
Вправа 1 Із поданими прізвищами складіть речення так, щоб вони стояли в жіночому й чоловічому роді в родовому та давальному відмінках.
Луцик, Біленко, Савенко, Іваненко, Малько, Бровко, Тарасенко.

Вправа 2 Від поданих імен утворіть чоловічі та жіночі імена по батькові.
Євген, Едуард, Олександр, Юрій, Віталій, Ярослав, Дмитро, Геннадій, Григорій, Георгій, Ілля, Яків, Віктор.
Список літератури


  1. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики : підручник / Ф. С. Бацевич. – К. : Вид. центр «Академія», 2004. – С. 26–28, 100–103.

  2. Етика та психологія ділових відносин : навч. посіб. / За ред. проф. Т. Є. Андрєєвої. – Х. : Бурун-Книга, 2004. – 144 с.

  3. Зубенко Л. Г. Культура ділового спілкування : навч. посіб. / Л. Г. Зубенко, В. Д. Нємцов. – К. : ЕксОб, 2000. – С. 5–99.

  4. Карнеги Д. Как завоевать друзей и оказывать влияние на людей / Д. Карнеги. – Минск : Беларусь «Дело (Восток + + Запад)»,1992. – С. 193–223.

  5. Коваль А. П. Ділове спілкування : навч. посіб. / А. П. Коваль. – К. : Либідь, 1992. – С. 192–196, 211–215, 265–269.

  6. Корніяка О. Мистецтво ґречності: Чи вміємо ми себе поводити? / О. Корніяка. – К. : Либідь, 1995. – С. 5, 28–30, 43–78.

  7. Кубрак О. В. Етика ділового та повсякденного спілкування : навч. посіб. з етикету для студентів / О. В. Кубрак. – Суми : ВТД «Університетська книга», 2001. – С. 6–48.

  8. Культура фахового мовлення : навч. посіб. / за ред. Н. Д. Бабич. – Чернівці : Книги ХХ, 2005. – С. 55–61,71–75.

  9. Палеха Ю. І. Етика ділових відносин : навч. посіб. / Ю. І. Палеха. – К. : Кондор, 2008. – С. 169–180, 230–338.

  10. Тимошенко Н. Л. Корпоративна культура : діловий етикет : навч. посіб. / Н. Л. Тимошенко. – К. : Знання, 2006. – 391с.

  11. Томан І. Мистецтво говорити / пер. з чес. В. І. Романця. – 3-тє вид. – К. : Україна,1996. – С. 94–115.


Практичне заняття 8 Мовна норма, її соціальне значення. Типологія мовних норм
План


  1. Мовна норма, її соціальне значення.

  2. Типологія мовних норм.

  3. Ситуація: телефонна розмова. Лінгвістичні засоби та технологія їх відбору.

  4. Етичні рамки телефонної розмови.

  5. Морфологія. Особливості вживання прийменників.

  6. Зразок ділових паперів: акт.

  7. Укладання тексту пропозиції, написання скарги.


Основні поняття теми: мовна норма, типи мовних норм, морфологія, прийменник, акт як діловий документ, пропозиція, скарга.
Завдання

      1. Підготуватися до усних відповідей на питання 1–5.

      2. Скласти конспект до питань 1, 2, 5.

      3. Продумати можливу ділову телефонну розмову з партнером, звернувши увагу на етичні вимоги, добір лінгвістичних засобів. Які поради щодо підготовки до важливої телефонної розмови?


Мовна норма, її соціальне значення
Мовна норма має важливе соціальне значення. Адже тільки єдиний правопис і стала вимова, обов'язкові для всіх правила відмінювання слів і синтаксичних зв'язків між словами, однакове розуміння змісту вживаних слів, єдиний наголос у словах саме й створюють ті якості літературної мови, що потрібні їй як засоби спілкування між людьми.

Норми літературної мови встановлюються на підставі вивчення закономірностей мовної системи та її підсистем і фіксуються в загальнообов'язкових рекомендаціях, а також в орфографічних, граматичних і пунктуаційних правилах.

У розвитку української літературної мови були періоди, коли самі встановлені норми не відповідали внутрішнім властивостям загальнонародної мови, наприклад, намагання замінити загальновживані слова на вузькодіалектні або спеціально створені (спирт – винець, полюс – бігут, гайка – мутра). Так само виявилися неприйнятними й правила про вимову й написання слів типу клякса, клюб, лямпа, блюза, гемогльобін, катерда і подібні відповідно до їх вимови і написання в інших мовах.

У сучасній літературній мові мовні норми не залишаються незмінними. Постійно змінюється мова і відповідно потребує нормування. Носії літературної мови дотримуються системи правил, що визначає єдину вимову звуків і їх сполук, властиву літературному мовленню; загальноприйнятих правил, що визначають способи передачі звуків, складів, слів і речень у письмовій формі літературної мови. Часто можна почути кілометр, але норма – кілометр; неправильний наголос у слові документ, літературна вимова – документ. Складна вимова слова договір. Правописний словник Сергія Головащука як акцентологічний посібник фіксує це слово з двома наголосами: договір, договору, мн. договори, договорів; але два договори. Є також певні лексичні норми, що властиві літературній мові в цілому. Ми правильно говоримо останнім часом, того дня, цього разу, цими днями, а не в останній час, у той день, на цей раз, на цих днях.

Історія українського народу не могла не позначитися на мові. Часто допускаються помилки, коли плутають мови, вживають слова з однієї мови в іншій. Наприклад, відповідником до російських слів мера, мероприятие є захід, а в множині – заходи, а не міроприємство чи міроприємства; російському вислову принимать меры відповідає український уживати заходів, а не приймати міри. Під впливом російської мови помилково ставлять, наприклад, у місцевому відмінку множини іменників -ам, -ям, а не ах, ях: по полях, по горах, по селах.

Дотримання сталих норм усіма мовцями й спричиняє те, що літературна мова виступає досконалим засобом передачі й одержання інформації. Основні норми, властиві книжній літературній мові, через школу, художню та наукову літературу й інші шляхи культурного впливу поступово поширюються, закріплюючись і в усному вжитку.

Адже у звичайному житті ми говоримо зовсім не так, як пишемо. І в цьому немає ніякого порушення правил культури мови. Розмовна мова відрізняється від нормованої літературної мови не тільки за мовними ознаками: вона не підготовлена, спонтанна; обговорюючи побутові теми, ми заздалегідь не обдумуємо текст; розмовна мова можлива тільки в неофіційній ситуації спілкування (не можна виступати на зборах, читати лекцію розмовною мовою). У той самий час нормована літературна мова неприйнятна у звичайних побутових ситуаціях. Штампи, шаблонні вислови типу зважаючи на сказане вище, прошу надати слово, прошу вжити заходів, доводжу до відома, взяти до уваги, залишити нерозв'язаним, без сумніву, не підкреслюють культуру розмовної мови, а швидше – навпаки. Але в офіційно-діловому спілкуванні без них не обійтися. Дійсно, неможливо уявити собі вільну форму для заяви, довіреності чи контракту; існують вимоги та правила, яких необхідно дотримуватися при складанні документів, написанні наукових чи публіцистичних статей.

Відомо, що в кожному суспільстві існують свої етичні норми поведінки. Ці норми, або інакше мовний етикет, стосуються, в першу чергу, звертання на «ти» і «Ви», вибору повного чи скороченого імені (Артем чи Артем Володимирович), вибору звертань типу громадянин, товариш, пан та ін.

Етичні норми в багатьох випадках національні: наприклад, сфера звертання на «Ви» в англійській та німецьких мовах вужча, ніж у нашій мові, ці ж мови частіше, ніж українська мова, допускають скорочені імена. Тому обов'язковою умовою доброго володіння українською мовою є знання українського мовного етикету, культури мови, національної культури взагалі.
Типологія мовних норм
Українська літературна мова як вища форма загальнонародної національної мови, відшліфована майстрами слова, характеризується наявністю сталих норм, які є обов'язковими для всіх її носіїв. Унормованість – головна ознака літературної мови.

Норма літературної мови – це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі суспільної комунікації.

Розрізняють різні типи норм:


- орфоепічні (вимова звуків і звукосполучень);
- графічні (передавання звуків на письмі);
- орфографічні (написання слів);
- лексичні (слововживання);
- морфологічні (правильне вживання морфем);
- синтаксичні (усталені зразки побудови словосполучень, речень);
- стилістичні (відбір мовних елементів відповідно до умов спілкування);
- пунктуаційні (вживання розділових знаків).

Норми характеризуються системністю, історичною й соціальною зумовленістю, стабільністю. Проте з часом літературні норми можуть змінюватися. Тому в межах норми співіснують мовні варіанти — видозміни однієї й тієї самої мовної одиниці, наявні на різних мовних рівнях: фонетичному, лексичному, морфологічному чи синтаксичному. Варіанти виникають відповідно до потреб суспільства у кодифікації написань і відображають тимчасове співіснування старого й нового в мові. У словниках українського літературного слововживання розрізняють варіанти акцентні (алфа′віт і алфаві′т), фонематичні (вогонь і огонь), морфологічні (міст, а в Р. в. моста й мосту). У процесі розвитку літературної мови кількість і якість мовних варіантів змінюється. Мовні норми найповніше і у певній системі фіксуються у правописі, словниках, довідниках, підручниках і посібниках з української мови.

Культура писемного й усного мовлення всіх, хто користується українською мовою як засобом спілкування, полягає в тому, щоб досконало знати мовні норми й послідовно дотримуватися їх.
Особливості вживання прийменників
У більшості випадків вибір прийменника визначається традицією, наприклад: їхати на Кавказ — їхати у Крим, відпочивати у санаторії — відпочивати на туристичній базі, у вихідні — на цьому тижні тощо. Досить часто в мовленні трапляються неправильні прийменникові конструкції, як-от: вітер п'ять метрів на секунду, враження про виставу, дотичний з проблемами, застерігати про небезпеку, знатися в кулінарії (замість нормативних словосполучень: вітер п'ять метрів за секунду, враження від вистави, дотичний до проблем, застерігати від небезпеки, знатися на кулінарії).

Важливо враховувати стилістичну характеристику прийменників. Так, прийменники внаслідок, у зв'язку з, згідно з, відповідно до, у справі, у питанні, по лінії властиві діловому мовленню, сфера функціонування прийменників проміж, побіч, насупроти, попри обмежена розмовною мовою.

Іноді стилістично розрізняються конструкції з нейтральними прийменниками, наприклад, такі: алергія до ліків, алергія на ліки (нейтр.) – алергія від ліків (розм.), порівнювати з минулим (нейтр.) – порівнювати до минулого (застар.), розповідати про тебе (нейтр.) – розповідати за тебе (діал.).

Поширеною помилкою є вживання прийменникових конструкцій замість безприйменникових і навпаки. Правильно говорити: зрікатися ідеалів, відступатися від ідеалів, користуватися фотоапаратом, оплатити проїзд, приурочувати до відкриття, не поступатися красою тощо.

Іноді в прийменникових конструкціях іменник ставиться в неправильному відмінку. Найчастіше порушується характер керування при прийменниках, що вимагають давального відмінка: всупереч проблем, завдяки тренування, наперекір рішень (правильно говорити: всупереч проблемам, завдяки тренуванню, наперекір рішенням).
Синонімія прийменникових конструкцій
1 Прийменники, що передають відношення мети

Відношення мети виражають прийменники для, з метою, на предмет, задля, заради, ради, в ім'я. Нейтральний прийменник для є домінантою цього синонімічного ряду, він уживається в усіх стилях мовлення. Прийменник з метою має відтінок книжності й використовується в ОДС, науковому мовленні. Для офіційно-ділового мовлення характерний прийменник на предмет. Прийменники задля, ради, заради, в ім'я, в інтересах реалізують відтінок присвяти, що обов'язково слід ураховувати при їх використанні.

Зі словом заходи на позначення мети вживаються прийменники щодо, до, для. Найширше використовуються конструкції з прийменниками щодо, до: заходи щодо зміцнення дисципліни, заходи до поліпшення умов праці. Сполучення іменника заходи з прийменником по (заходи по вихованню) не відповідає літературній нормі.

До взаємозамінних належать такі конструкції: берегти на всякий випадок берегти про всякий випадок, склянка для сметани склянка на сметану.



2 Прийменники, що виражають причинові відношення

Прийменник завдяки містить вказівку на причину, яка сприяє здійсненню чогось, прийменник через вказує на причину, що заважає здійсненню чогось. Отже, слід говорити: виконав завдання завдяки твоїй допомозі, зробив помилку через неуважність. Для позначення причинових відношень з обмеженим колом іменників уживаються прийменники від, з: кричати від (з) болю, плакати з (від) радості, підскочити від (із) несподіванки тощо.



3 Прийменники, що виражають часові відношення

Паралельно вживаються конструкції: на ту пору в ту пору, за всіх часів у всі часи, за давніх часів у давні часи, під час війни за часів війни. Стилістично розрізняються конструкції: з дня народження від дня народження, з дня заснування від дня заснування. Перші з наведених конструкцій є нейтральними. Їх варіантам із прийменником від властивий відтінок урочистості.



4 Прийменники, що виражають просторові відношення

Синонімічними зв'язками об'єднуються прийменники цієї групи: біля – коло – поряд (з) – поруч (з), край – кінець, обіч – збоку – побіч (розм.) – обік (розм.), напроти – навпроти – проти – супроти – насупроти (розм.), серед – посеред. Нормативними є конструкції: їхати в місто їхати до міста, йти в школу йти до школи, завітати в музей завітати до музею, мешкати по вулиці Франка мешкати на вулиці Франка, будинок на вулиці будинок по вулиці.



5 Прийменники, що передають відношення відповідності

Синонімічний ряд утворюють прийменники: відповідно до, згідно з, залежно від, виходячи з, у світлі, у дусі, у розрізі. Усі наведені прийменники властиві офіційно-діловому мовленню.



6 Прийменники, що передають допустові відношення

Розрізняються сферою вживання синоніми незважаючи на і попри. Прийменник попри використовується тільки в розмовному й художньому стилях. Його стилістично нейтральний синонім не має функціональних обмежень. Не відповідає сучасним нормам української мови вживання в ролі прийменника словосполучення не дивлячись на (результат калькування російського прийменника несмотря на). (Не) дивлячись (на) функціонує в сучасній українській мові тільки як дієприслівник: Учень відповідав, не дивлячись на дошку.



7 Прийменники, що передають об'єктні відношення

Синоніми стосовно, стосовно до, щодо мають тотожні значення. В усному мовленні, публіцистиці, художніх творах переважно вживається прийменник щодо. Прийменникам стосовно, стосовно до, що вирізняються відтінком книжності, надається перевага в науковому й офіційно-діловому мовленні.



Правильно говорити: зараз за чверть сьома, зустрінемось за чверть до сьомої, за абеткою, о дев'ятій годині, на захист, на нашу адресу, по суті, ввести до складу, набувати сили, у ті часи (за тих часів), за три кілометри, підносити до степеня, одержати на виплату, поставити за приклад, перетворити на жарт, п'єса на три дії, сказати двома словами, через далеку відстань, за браком відомостей (через брак відомостей), йти по воду, ходити по гриби (за грибами), на початок року, на третю годину, говорити двома мовами, наступного дня, писати українською мовою, сміятися з нього, знущатися з тебе, хвилюватися за тебе.

Прийменникові конструкції російської мови

та вкраїнські відповідники
Російська мова Українська мова

называть по фамилии називати на прізвище

называть по имени и отчеству називати на ім'я й по батькові

отпуск по болезни відпустка через хворобу

по ошибке через помилку

по недоразумению через непорозуміння

по случаю з нагоди

по вашей вине з вашої вини

по семейным обстоятельствам через родинні обставини

по счастливой случайности завдяки щасливому випадку

бегать по стадиону бігати по стадіону

идти по тропинке йти стежкою

подниматься по лестнице підніматися по сходах (сходами)

идти по ветру йти за вітром

плыть по течению пливти за течією

по выходным дням у вихідні дні (вихідними днями)

по праздникам у (на) свята (святами)

по вечерам вечорами

по целым дням цілими днями (цілі дні)

вызвать по делам службы викликати у службових справах

ателье по обслуживанию ательє для обслуговування

по чайной ложке по чайній ложці

по 5 литров по 5 літрів

агент по снабжению агент із постачання

чемпион по теннису чемпіон із тенісу

дежурный по этажу черговий по поверху

приказ по армии наказ по армії

занятия по психологии заняття з психологи

учебник по химии підручник із хімії

экзамен по фонетике екзамен із фонетики

тетя по матери тітка по матері

знакомый по институту знайомий по інституту важный по значенню важливий за значенням

добрый по натуре добрий за вдачею (доброї вдачі)

большой по объему великий за обсягом

старший по возрасту старший за віком (старшого віку)

необычный по вкусу незвичайний на смак

по единой форме за єдиною формою

по состоянию на за станом на

по прибытии поезда після прибуття поїзда

по получении телеграммы після одержання телеграми

послать по почте надіслати поштою

сообщить по телефону повідомити телефоном

скучать по детям скучати за дітьми

тоска по дому туга за домівкою

грустить по мужу сумувати за чоловіком

по инициативе з ініціативи

по приказу за наказом (згідно з наказом)

по поручению за дорученням

по заказу на замовлення

по состоянию здоровья за станом здоров'я

дом о пяти комнатах будинок на п'ять кімнат

идти около часа йти близько години

при всех обстоятельствах за всіх обставин

при жизни за життя

при условии за умови

при сем прилагается до цього додається

согласно приказу згідно з наказом, відповідно до наказу
Тренувальні вправи
Вправа 1 Запишіть прийменники разом, окремо або через дефіс.
В/на/слідок, в/про/довж, за/мість, на/в/коло, на/передо/дні, на/при/кінці, що/до, за/для, за/ради, на/в/проти, о/крім, по/за, по/між, по/над, по/перед, по/серед, про/між, з/за, із/за, з/над, з/перед, із/під, з/по/за, з/по/між, з/по/під, з/по/над, з/по/серед, з/про/між, у/разі, під/кінець, під/час, що/ж/до.
Вправа 2 Складіть і запишіть речення з поданими прийменниками. Поясніть їх правопис.
З-над, поперед, з-під, з-межи, попід, понад, із-за, посеред.
Вправа 3 Складіть словосполучення за поданими конструкціями, поясніть правопис прийменників.

Без, біля, з-за, з-під, окрім, після, близько, замість

+

родовий відмінок іменника чи займенника

Всупереч, назустріч, наперекір, напереріз, навздогін



+

давальний відмінок іменника чи займенника



Перед, під, поза

+

орудний відмінок іменника чи займенника



Крізь, про, через

+

знахідний відмінок іменника чи займенника



При, на, по

+

місцевий відмінок іменника чи займенника



1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка