Методичні вказівки для підготовки до практичних занять для студентів спеціальностей «Економіка підприємства»



Сторінка6/11
Дата конвертації16.04.2016
Розмір1.95 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

И – І, Ї, И


- На початку слова, в коренях слів і в суфіксах -ін, -інськ російське и передається літерою і: Іпатов, Єфімов, Дубинін, Зелінський;
- після голосного й при роздільній вимові після приголосного російське и передається літерою ї: Таїров, Мар´їн, Ільїн.
- українською літерою и передають російське и:
а) після шиплячих, а також у прізвищах, утворених від імен та коренів, спільних для української та російської мов: Жигалюк, Щипачов, Сидоров, Минаєв, Винокур;
б) у префіксі при-: Привалов, Приймаков;
в) у суфіксах -ик, -ич, -иц, -ищ: Малик, Ходкевич, Спицин, Радищев.

Ы – И


- Російське ы передається літерою и: Пир´єв, Поварницин; закінчення -ый російських прізвищ передається після твердого приголосного через -ий, після м´якого – через -ій: Жемчужний, Крайній.

-СК-, ЦК- -СЬК-, ЦЬК-
- Суфікси російських прізвищ -ск(-ий,-ой), -цк(-ий,-ой) передаються через -ськ(-ий,-ой), -цьк(-ий,-ой): Вишинський, Боєцький, Луговсь-кой, Трубецькой.

Ь


- На позначення м´якості приголосних д, т, з, с, ц, л, н після них ставиться ь;
- перед приголосними: Редькін, Кольцов;
- перед голосними я, ю, є, ї: Дьяконов, Ільюшин, Арсеньєв, Ільїн;
- у кінці слова: Гресь, Рудь;
- не пишеться ь перед суфіксом -ськ(ий) після приголосного н: Оболенський, Стравінський.

Апостроф
- Ставиться в російських прізвищах після приголосних б, п, в, м, ф та р перед йотованими я, ю, є, ї: Аляб´єв, Водоп´янов, Артем´єв, Астаф´єв, Кир´янов.
Тренувальні вправи
Вправа 1 Прочитайте початкові фрази службових листів, визначте, які листи можуть починатися такими фразами.

1. Офіційно підтверджуємо свою згоду на...


2. Висловлюємо свою найщирішу вдячність за...
3. Будь ласка, повідомте нам про те, що...
4. Раді повідомити Вам, що...
5. На жаль, ми не можемо прийняти Вашої пропозиції...
6. Просимо Вас терміново оплатити рахунок...
7. Згідно з нашою домовленістю надсилаємо Вам...

Вправа 2 Запишіть прощальні фрази, які найчастіше вживаються в листах.

Вправа 3 Прочитайте поданий текст ділового листа. Визначте призначення листа. Проаналізуйте мовні засоби, вжиті для пом΄якшення категоричності висловлювань.
Шановний пане Шевчук В. М.!



Протягом поточного року Вами нерегулярно оплачуються наші поставки вугілля. На жаль, ми не отримали від Вас жодної відповіді на наші офіційні нагадування.

Ви, звичайно, розумієте всю складність ситуації. Ми готові до плідної співпраці з Вашим заводом при дотриманні умов укладеного договору. Будемо вдячні, коли Ваша заборгованість буде ліквідована не пізніше 20 листопада ц. р.

Вправа 4 Уявіть ситуацію: Ви з поважної причини не можете бути присутнім на діловій зустрічі з партнером, про яку давно домовилися. Вам потрібно вибачитися, перепросити за неприємності, які завдали адресату, і перенести зустріч. Як у такому випадку слід розпочати листа? Запишіть типові мовні звороти.
Вправа 5 У тексті виділіть прізвища й запишіть українською мовою. Поясніть їх правопис.
Экспертная группа редколлегии: В. М. Авдохин, В. А. Арсентьев, В. И. Ганицкий, И. В. Зырянов, В. В. Истомин, Н. О. Каледина, Е. А. Козловский (руководитель секции «Сырьевая база»), М. Е. Певзнер (руководитель секции «Экономика, управление»), К. Н. Трубецкой, В. А. Чантурия (руководитель секции «Переработка и комплексное использование полезных ископаемых»).

Аналитическая группа редколлегии: В. И. Борщ-Компониец, В. Ф. Бызов, А. П. Величко, В. П. Грицаев, С. А. Ильин, С. Л. Иофин, В. Н. Мосинец, А. А. Новиков, М. Г. Седлов, Р. И. Семигин, Е. М. Титиевский.



Вправа 6 Запишіть слова іншомовного походження відповідно до норм правопису.
Віл…а, нет…о, ал…ея, Кордил...єри, Пхен...ян, П...ємонт, Севіл...я, дев...з, операц...я, фабр...ка, ..нженер, рад...ус, моза...ка, доз...метр, рад...ст, ас…ортимент, мас…а, брут…о, аб…ревіатура, інтел…ігент, адмін…стративно-тер...тор…альний, ак…редитація, ім…іграція, еміс…ійний, тон…а, дис…ертація, ім…ігрант, іл…юзія, Гол…андія, іл…юстративний, шил…інг, ін…оваційний, кор…упція, колон…а, контр…еволюційний, ан…отація, рал…і, груп…а, клас…ифікатор, ас…игнаційний, забал…отований, марок…анець, сум…а, кас…а, стак…ато, барок…о, Ренес…анс, інтермец…о, конгрес…, ван…а, мас…аж, новел…а, бал…он, кол…егія, кол…екційний, ім…унітет, інкас…о, кас…ета, еф…ективний, ком…ерція, кор…ектор, колон…а, мір…а, Шил…ер, хоб…і, Міс…урі, оп…нент, Ізабел…а, ас…амблея, бравіс…имо, шас…і.
Вправа 7 Запишіть слова українською мовою. Поясніть їх правопис. Із виділеними словами складіть речення.

Ассистент, аккредитив, касса, аннотация, ассортимент, иррадиация, инновация, барокко, аттестация, пресса, миссия, коммерсант, комиссия, эмиссия, тонна, эффект, нетто, брутто, коллектив, территория, интеллект, дифференциация, дискуссия, оппонент, инкассатор, Брюссель, иммиграция, мадонна, Калькутта, голландский, финн, группа, аппарат, вилла, миллиардер, конгресс, Миссисипи, Ренессанс, иррегулярный, иллюминатор, интеллигенция.




Вправа 8 Перепишіть речення, розкриваючи дужки. Поясніть правопис слів.

1. Ма(н)а з неба не падає і не впаде (М. Вінграновський). 2. Вся величезна те(р)иторія станції в цей день переповнена військами (О. Гончар). 3. Мадо(н)а – це жінка з маленьким дитям на руках (Л. Забашта). 4. Моє небо підперте коло(н)ами димарів, а земля оперезана поясом лану (В. Лучук). 5. Я слухаю, як свищуть, ніби реї, анте(н)и на дахах у ніч бліду (Д. Павличко). 6. І на людину, що не вмітиме пісні, дивитимуться як на справжнього конт(р)революціонера (О. Довженко).


Вправа 9 Перекладіть українською мовою. Порівняйте вживання подвоєних букв в іншомовних словах у російській і українській мовах.
Я слышал эти рассказы под Аккерманом, в Бессарабии (М. Горький). Шоссе было сухо, прекрасное апрельское солнце сильно грело (А. Чехов). Деревья сливались в одну сплошную массу (В. Короленко). Перед террасой красовалась продолговатая клумба (И. Тургенев). Производить эффект – их наслаждение (М. Лермонтов).

Вправа 10 Перепишіть слова і вставте, де потрібно, пропущені літери або апостроф. Поясніть правопис слів.
Р…шел…є, Ц…ц…рон, Т…ц…ан, Вандрі…с, Фе…рбах, П…ємонт, Барб…юс, К…юв…є, Н…ютон, Мол…єр, Рос…іні, Рус…о, Лес…інг, Монтеск…є, Лавуаз…є, Руж…є, Тор…іч…ел…і, Верг…лій, Гал…лей, Гр…г, Д…дро, К…пл…нг, Паган…ні, У…тмен, Хем…нгуей, Шексп…р, Ш…л…ер, Пал…адій, Бокач…о, Гр…м…
Література

Літ. основна: [4, с. 28–39], [2, с. 32–53], [7, с. 55–60].


Практичне заняття 7 Соціопсихолінгвістичні засади професійної комунікації. Поняття про прагматику
План


  1. Соціопсихолінгвістичні засади професійної комунікації.

  2. Поняття про прагматику. Комунікативний акт і комунікативні якості мови.

  3. Ситуація: мовна поведінка в конфліктних ситуаціях різного типу.

  4. Правопис українських прізвищ, імен, імен по батькові.

  5. Організаційні документи. Особливості укладання таких документів: інструкція, положення, їх реквізити.

  6. Правила, статут як різновиди організаційних документів.


Основні поняття теми: професійна комунікація, прагматика, комунікативний акт, комунікативні якості мови, конфліктні ситуації, мовна поведінка, організаційні документи, інструкція, положення, правила, статут.
Завдання

  1. Підготуватися за планом до усних відповідей 3–6.

  2. Скласти короткий конспект до питання 3.

  3. Скласти розгорнутий конспект до питання 4.

  4. Виписати визначення документів, зазначених у пунктах 5; 6, та їх основні реквізити.


Соціопсихолінгвістичні засади професійної комунікації
Соціопсихолінгвістичні технології професійної комунікації – це система принципів і методів (психо-, лінгвотехнік) взаємодії з людьми для досягнення певних цілей спілкування.

Соціологічні, психологічні, лінгвістичні технології професійної комунікації призначені для тих фахівців, хто має справу з людьми, вступаючи з ними в професійне (і не тільки) спілкування.

У найзагальнішому вигляді лінгвотехнології професійної комунікації з урахуванням соціологічних та психологічних характеристик – це дві групи технологій: лінгвопсихотехнології діагностики партнера по спілкуванню й технології впливу на партнера по спілкуванню (бо логічно: перш ніж впливати, треба знати, на що впливаєш).

Серед сукупності різних видів професійної діяльності фахівців фінансово-економічної сфери комунікативна діяльність посідає специфічне місце там, де суб’єктам взаємодії необхідно передати результати розумової діяльності і де йдеться про колективне планування та оцінку предметно-практичної діяльності, а також про регулювання її безпосереднього кооперативного виконання. Взяття на себе менеджерами, фінансистами, економістами соціальної ролі, тісно пов’язаної з виконанням комунікативної діяльності, приводить до виникнення певної професійно-рольової поведінки в системі загальносуспільної і професійної мовленнєвої комунікації, визначення типових видів комунікативних зв’язків у сфері менеджменту, економіки й фінансів, суспільно диференційованого ставлення до мови і т. ін.

Професійно-комунікативна діяльність фахівців – це система дій, спрямованих на вирішення професійних завдань у межах комунікації, яка регламентована посадовими інструкціями.

Мовленнєва компетенція означає уміння адекватно, доречно й практично користуватися державною мовою в конкретних професійно-комунікативних ситуаціях відповідно до повноважень, якими наділений певний орган чи посадова особа і визначених Конституцією України, законами, постановами, посадовими інструкціями.

Мовленнєва компетентність – це обізнаність стосовно таких видів професійно-комунікативної діяльності, як: говоріння, слухання, письмо й читання з урахуванням внутрішніх (особистісно-мовленнєві прояви) та зовнішніх (національно-культурні традиції, етика, етикет і т. ін.) факторів впливу на цей процес.

Професійним мовленням можна вважати всі мовленнєві жанри, сформовані в процесі комунікації в професійній сфері діяльності, і переважну більшість комунікативних актів, виключивши з них лише ті, які здійснюються поза сферою професійно-рольової взаємодії (наприклад, особисте листування, побутовий діалог і т. ін.). Із загальної маси мовленнєвих жанрів, пов’язаних із виконанням відправником професійної ролі, доцільно об’єднати в окремий клас художнє мовлення, а сукупність мовленнєвих жанрів, що залишилася, можна умовно визначити через відсутність більш точного терміна як спеціальну комунікацію. Отже, професійно-мовленнєва комунікація – це процес взаємодії і взаємовідносин на основі інформаційного обміну у сфері ділового спілкування і професійної діяльності, обумовлений мовною і мовленнєвою компетенцією та компетентністю фахівців. Вплив на рівень професіоналізму й професійну мобільність економістів, менеджерів, фінансистів соціопсихолінгвістичних факторів свідчить про необхідність їх урахування у процесі підготовки фахівців до професійно-мовленнєвої комунікації.



Професійно-мовленнєва комунікація фахівців – процес взаємодії й взаємовідносин на основі інформаційного обміну у сфері ділового спілкування й професійної діяльності, зумовлений мовленнєвою компетенцією та компетентністю.

Соціопсихолінгвістичні фактори, що впливають на процес професійно-мовленнєвої комунікації фахівців: статус фахівця, мовна ситуація в суспільстві, когнітивна сфера й мовленнєва поведінка особистості, мова й мовлення. Мова і мовлення виступають у цьому процесі стрижневими категоріями і використовуються як засіб формування та розвитку професійно важливих якостей фахівців, що дає можливість впливати як на когнітивну сферу і мовленнєву поведінку особистостей, так і на мовну ситуацію в суспільстві і соціальних фахівців сфери економіки, управління та фінансів.

Особливе місце серед соціопсихолінгвістичних факторів, що впливають на рівень професіоналізму і професійну мобільність фахівців, відводиться мовній ситуації, яка склалася в українському суспільстві. Вона характеризується як багатокомпонентна, багатомовна, демографічно неврівноважена, комунікативно незбалансована, з різним юридичним статусом мов, що створюють цю ситуацію; така, що поєднує споріднену і неспоріднену двомовність. Найбільший вплив мають такі структурні елементи цього фактора, як: кількість мов, якими володіє особистість, і рівень володіння (одна, дві, три...; досконало, на рівні усного розуміння; читання або писання зі словником); функції, які ці мови виконують у суспільстві (державна мова, національна мова, рідна мова, мова міжособистісного спілкування, мова професійної комунікації, мова міжнародного спілкування, мова-посередник); різновид білінгвізму (рецептивний, репродуктивний, продуктивний, повний, неповний, природний, штучний, синтезований, чистий (автономний), змішаний, субординативний); явища інтерференції (регіональна, професійна, формальна, очевидна, експресивна).

Мова і мовлення також є факторами впливу на рівень професіоналізму і професійної мобільності фахівців. Вони виступають у цьому процесі основними категоріями й використовуються як засіб формування та розвитку мовної особистості, що дає можливість впливати як на когнітивну сферу і мовленнєву поведінку фахівців, так і на їх соціальний статус та мовну ситуацію в суспільстві.
Поняття про прагматику. Комунікативний акт і комунікативні якості мови
Прагматика (від д.-гр. Πράγμα, родовий відмінок πράγματος – «справа, дія») – термін мовознавства, що позначає:
1. Розділ семіотики, який вивчає відносини між знаковими системами і тими, хто їх використовує.
2. Сукупність умов, що супроводжують вживання мовного знака.
3. Розділ мовознавства, що вивчає умови використання мовцями мовних знаків.

Вплив прагматики визначається змістом і оформленням висловлювання. У результаті перекладу частина прагматичного значення може бути втрачена.



Комунікативний акт включає всю сукупність факторів взаємодії комунікантів у використанні в цій взаємодії мовних засобів. Здійснюються всі види мовленнєвої діяльності: говоріння та слухання, читання й письмо. Переклад і реферування як особливі різновиди мовленнєвої діяльності також здійснюються тільки в комунікативних актах.

Усякий комунікативний акт має мету – вона досягається у свідомості й діях адресата. Проголошена адресантом і реальна його мета можуть не збігатися. Це може стосуватися й виголошеної мети, і реального впливу повідомлення, якщо виголошена мета комунікативного акту з якихось причин не може здійснитися. У зв'язку з цим розглянемо форми спілкування в плані зняття в них суперечностей між адресантом і адресатом, для чого й служить спілкування.

Найстаріша з цих форм – діалог. У ньому явно і майже однаковою мірою активні обидві сторони. Комунікативний акт у діалозі починається проголошенням (у різноманітній формі) намірів повідомити слухачеві нову інформацію чи прямо спонукати його до дії, а завершується (вербально чи невербально) чи згодою того, до кого звертаються, на певну дію, чи констатацією його, що зрозумів передану інформацію, або вказівкою, що він байдужий і перериває діалог, відмовою зрозуміти чи виконати запропоноване. Інакше кажучи, сигналом, що мета автора досягнута (не досягнута), тобто суперечність адресант – адресат знята або лишилася.

Репліки слухача в діалозі відображають його ставлення до ініціатора розмови і можуть бути сигналами розуміння (нерозуміння) недостатності (надлишку) інформації. Реакція мовця на репліку, відповідне пояснення чи доповнення покращують спілкування. Не виключена, зрозуміло, й відмова у вимогах репліки, що може призвести до розриву діалогу одним із співрозмовників.

Інакше складається ситуація в монологічному усному мовленні, коли постійний вираз слухачами свого ставлення до промови й промовця неможливий (якщо промовця переривають питаннями, виникає діалог), адже діалог неспроможний передати складну мисленнєву побудову, отже, не може замінити монолог. Помічаючи, що слухачі чогось не зрозуміли, відволіклись, не вдумуються в слова монологу, автор негайно застосовує заходи, моделюючи діалог ("Якщо ви запитаєте", "Це не так неважливо, як видається"), ставить риторичні запитання, вказує на взаємозв'язок між частинами монологу, ніби організовуючи діалог.

Таким чином, якщо діалог як форма комунікативного акту ґрунтується на постійному виявленні адресантом і переважно адресатом та знятті ними інформаційного розриву і нерозуміння, то в монолозі час від часу виникає необхідність підтримувати згасаючий комунікативний акт, моделюючи його хід, виявляючи суперечність між мовцем та слухачем і знімаючи її. Ця особливість, що виявляється в монологічному мовленні, на багато порядків сильніша у так званому "віяльному" (термін А. Моля) спілкуванні (книги, газети, журнали, радіо- й телепередачі), коли дані про реакцію публіки на повідомлення можуть бути отримані лише опосередковано й через певний час, а об'єкт впливу – свідомість людей, віддалених від адресанта в часі і просторі.



Культура мови – наука аксіологічна. Культура мови дає сумарну оцінку якості мови чи оцінку окремих її рівнів та аспектів. Під культурою мови розуміють чітко виражену тенденцію до розвитку в літературній мовi (як у розмовній, так і книжній) якостей, які вимагаються її спеціальною функцією. Такі якості називають комунікативними якостями мови, інколи – критеріями удосконалення мови, комунікативними ознаками, основними вимогами до мовлення. Комунікативні якості мови – це реальні властивості її змістової й формальної сторін. Система цих властивостей визначає ступінь комунікативної досконалості мови.

Розуміння одних якостей мови у сучасній науці більш чи менш склалося (правильність, точність, логічність, чистота), розуміння інших лише окреслилося (дієвість, естетичність, емоційність, змістовність). Окремі якості відомі з давніх часів, розглядалися в риториках, причому кожна епоха i кожна наука про нацiональну мову вносила у цей розгляд щось своє. Так, у 1927 році український професор М. Сулима зазначав: "...Єсть кілька однакових вимог до всіх чисто стилів: ясність, зрозумілість, чистота й правильність мови". Одначе лише в останні три десятиліття, у зв'язку зі становленням науки про культуру мови, вчені впритул підійшли до питання про ознаки, якості культури мови.

У працях українських мовознавців виділяють такі комунікативні якості культури мови, як правильність, чистоту, багатство, приступність, красу мови, точність, логічність, ясність, різноманітність граматичних конструкцій, художню виразність, логічну стрункість, тональність.
Правопис і відмінювання українських прізвищ

Прізвище – це родове найменування особи, яке отримують при народженні (одруженні) і передають у спадок. Оскільки в діловій документації реалізують службові стосунки людей, уживання прізвищ є необхідністю. Українські прізвища рекомендовано писати за правилами орфографії загальних назв імен, оскільки прізвища переважно походять від них.



Деякі прізвища функціонують у фонетичних і орфографічних варіантах: Панасенко – Опанасенко, Колесник – Колісник, Олексієнко – Алексєєнко, Задорожний – Задорожній і под. Але потрібно знати, що це не варіанти одного прізвища, а самостійні юридично-правові одиниці, тобто окремі прізвища з різним джерелом походження. Звернімо увагу на деякі випадки написання українських прізвищ:
1) правилами регламентовано написання прізвищ на -иченко: Калиниченко, Петриченко, Удовиченко;
2) и пишеться: після к (Кизим, Кисіль, Кияниця, Килиб); у суфіксах -их(а), -инськ(ий), -ицьк(ий): Павлиха, Рачинський, Мокрицький.
Правила відмінювання українських прізвищ
1 У деяких прізвищах при відмінюванні голосні о, е в закритому складі чергуються з і: Чорновіл – Чорновола, Сивокінь – Сивоконя;
2 Голосні о, е випадають: Кравець – Кравця (а не Кравеця), Орел – Орла (а не Орела);
3 У чоловічих прізвищах, у яких основа закінчується на г, к, х, відбувається чергування приголосних: Драга – Дразі, Осика – Осиці, Шептуха – Шептусі (рекомендовано в ділових паперах прізвища цього типу ставити в початковій формі).
4 У чоловічих прізвищах, які походять від назв професій і збігаються з ними (Жнець, Швець), перестановка голосного й приголосного, яка відбувається в загальній назві, відсутня: Швець – Швеця, Жнець – Жнеця (порівняймо: швець шевця, жнець – женця).
5 Не відбувається чергування у прізвищах: Кисіль – Кисіля, Куліш – Кулеша, Чіп – Чіпа, Лакіш – Лакіша, Сокіл – Сокіла. Ведмідь – Ведмідя (у загальних назвах: кисіль – киселю, куліш – кулешу, сокіл – сокола, ведмідь – ведмедя).
6 Зберігаються о, е при відмінюванні таких прізвищ, як Кобець – Кобеця, Перець – Переця, Шершень – Шершеня, Щиголь – Щиголя і под.
7 На відміну від загальних слів, іменників ІІ відміни, з якими прізвища збігаються, у родовому відмінку вони мають закінчення -а(-я): Борща, Мороза, Вітра (порівняймо: борщу, морозу, вітру).
8 Відмінюють обидві частини складних прізвищ, якщо перша частина може бути самостійним прізвищем: Карпенко-Карий (Карпенка-Карого), Нечуй-Левицький (Нечуя-Левицького).
9 Не відмінюється перша частина складних прізвищ Бонч-Бруєвич (Бонч-Бруєвича), Дольд-Михайлик (Дольд-Михайлика), Кос-Анатольський (Кос-Анатольського), Кара-Караєв (Кара-Караєва) і под.
10 Не відмінюються прізвища з нетиповими для української мови закінченнями: Леле, Куїнджі, Півторадні й под.;
11 Не відмінюються жіночі прізвища на -о, -й, -ко, -ло, -енко та на приголосний: Гурзо Ніна – Гурзо Ніни, Чурай Марія – Чурай Марії, Малько Ліна – Малько Ліни, Борзило Ганна – Борзило Ганни, Вітренко Ірина – Вітренко Ірини, Шкляр Віра – Шкляр Віри;
12 Українські прізвища спільного роду на відмінюються: Олег Сирота – Олега Сироти, Галина Сирота – Галини Сироти. Ряд таких прізвищ та прізвищ іншомовного походження визначають за контекстом.


Правопис імен в українській мові
Існують варіанти кількох офіційних імен, наприклад: Анастас, Анастасія; Ксенія, Оксенія; Наталія, Наталя; Євген, Євгеній. Проте кожен варіант – це самостійне ім´я, і підмінювати одне іншим не можна. Якщо в паспорті людини записано ім´я Панас, то варіант Опанас щодо неї використаним бути не може. Правопис імен у ділових паперах регулюється загальноприйнятими правилами правопису іменників. Нагадаємо деякі особливості:
- подвоюються приголосні в іменах Ілля, Ганна, Іванна, Нонна, Римма та ін.;
- не подвоюються приголосні в іменах: Агрипина, Інеса, Інокентій, Іполит, Сава тощо;
- не пишуть апостроф перед я, ю, коли ці йотовані в сполученні з пом´якшеним приголосним означають а, у: Мотря, Зоряна;
- не пишеться м´який знак після м´яких приголосних перед йотованими в іменах: Омелян, Тетяна, Уляна;
- у деяких іменах (Антін, Прокіп, Нестір, Сидір, Федір і под.) у непрямих відмінках голосна і чергується з о: Антона, Прокопа, Нестором, Сидору, Федором.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка