Методичні вказівки для підготовки до практичних занять для студентів спеціальностей «Економіка підприємства»



Сторінка10/11
Дата конвертації16.04.2016
Розмір1.95 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Займенник в офіційно-діловому стилі
Уживання особових займенників. Форми займенників третьої особи (він, вона, воно, вони) після прийменників починаються з н: до нього, біля неї, у них. В орудному відмінку займенники мають н і без прийменника: захоплююся нею, задоволений ними, керувати ним. Після прийменників, що вимагають давального відмінка (завдяки, всупереч, наперекір, назустріч, вслід, на противагу, навперейми), вживаються форми без н: завдяки їй, назустріч йому, навперейми їм.

Займенники він, воно у місцевому відмінку мають стилістично рівноправні (нейтральні) варіанти – (на) ньому і (на) нім. Більш уживаною є перша форма.



При вживанні займенників третьої особи (він, вона, вони) може виникнути змістова неясність, якщо займенник співвідноситься за родом і числом із кількома іменниками, наприклад, у таких реченнях: 1) Коли Омельченко познайомився з Кульчицьким, він (?) був уже начальником відділу; 2) Ми дуже вдячні за можливість ознайомитися з рекламою продукції вашої фірми. Вона (?) справила на нас приємне враження; 3) Підприємство виконало замовлення нашого села, незважаючи на те що воно (?) працює зараз у дуже складних умовах. Уживаючи займенники, необхідно завжди перевіряти їх зв'язок з іменниками.
Синонімічні заміни особових займенників

  1. У науковому й публіцистичному стилях у значенні “я” використовується займенник ми (так зване “авторське ми”): Нам би хотілося детальніше зупинитися на цій проблемі; У дослідженні ми поділяємо цю точку зору.

  2. 3айменник ви використовується при ввічливому звертанні до однієї особи (це так звана пошанна множина): Ви самі ж росіянин? (М. Куліш). У текстах офіційно-ділового стилю Ви пишеться з великої літери: Звертаємося до Вас із проханням.

  3. Стилістично нейтральна форма їх (замість їхні) уживається в офіційно-діловому, науковому стилях: їх проблеми, їх машина.

  4. Частіше вживаються перші з наведених паралельних форм присвійних займенників чоловічого й середнього роду в місцевому відмінку однини: (на) моєму (на) моїм, (на) твоєму (на) твоїм, (на) нашому, (на) вашому, (на) своєму, (на) їхньому.

  5. Форми родового і давального відмінків присвійних займенників мойого, твойого, свойого, мойому, твойому, свойому належать до просторічних. Їх літературними відповідниками виступають форми: мого, твого, свого, моєму, твоєму, своєму.

  6. Займенники оцей, оця, оці, ота, отой, оті належать до розмовних. Архаїчний характер мають займенники сей, ся, тії, тая, цеє, ції, такеє, такії і под. Вони вживаються у діалектному мовленні, в усній народній творчості й (із метою стилізації) у художній літературі. В офіційно-діловому стилі (ОДС) не використовуються.

  7. У кількох означальних займенників відзначається повна і коротка форма: кожний і кожен, жодний і жоден, усякий і усяк. Два останніх займенники вживаються у розмовному мовленні, інші належать до загальностильових.

  8. В українській мові слова який, що, котрий. Займенник котрий не властивий науковому й офіційно-діловому мовленню. Займенники який, що використовуються без будь-яких стилістичних обмежень. У складних реченнях з неоднорідними підрядними слід варіювати займенники, як-от: Звичайно ухвали складаються із вступної частини, у якій констатується стан питання, що розглядається, і постановчої, яка містить перелік заходів із зазначенням термінів виконання й перелік службових осіб, що відповідають за втілення їх у життя.


Словничок
російська мова українська мова

любой будь-який

дорогой, любимый любий

другой інший

второй другий

в одном и том же (месте) у тому самому (місці)

один й тот же той самий

в подобном случае у такому разі

подобным образом таким чином

и тому подобное і таке інше

ни под каким видом ні в якому разі

в другой раз іншим разом



Тренувальні вправи
Вправа 1 Провідміняйте займенники. Пригадайте правила написання виділених займенників.
Котрий, де-небудь, інший, хто, він, деяка, абищо, твій, себе, цей, чиї, абичиє, будь-де, щось.
Вправа 2 Прочитайте й запишіть прислів’я та приказки. Знайдіть займенники. Визначте, до яких розрядів вони належать і яку функцію виконують. Провідміняйте на вибір по одному займеннику різних розрядів.
Як ти вітаєш, так і тебе вітатимуть. Який голос, такий і поголос. Хто говорить – сіє, хто слухає – жне. Срібні ви, мої слова, золоте мовчання! Приємне слово – усім до любові, а мова гірка – кожен тіка. Коли дурень мовчить, він схожий на розумного.
Вправа 3 Перекладіть текст українською мовою, запишіть його. Знайдіть займенники і з’ясуйте розбіжності у їх творенні в обох мовах.
Итак, Пилат поднялся на помост, сжимая машинально в кулаке некую пряжку и щурясь… Звуковая волна началась, негромко зародившись где-то вдали у ипподрома, потом она стала громоподобной и, продержавшись несколько секунд, начала спадать. «Увидели меня», — подумал прокуратор. Он выждал некоторое время, зная, что никакою силою нельзя заставить толпу умолкнуть, пока она не выдохнет все, что накопилось у нее внутри, и не смолкнет сама (М. Булгаков).
Вправа 4 Запишіть речення й поставте в них займенники у відповідному відмінку. Поясніть їх правопис.
Ввічлива людина повинна відповідати на запитання чи розмовляти (та) мовою, якою до (вона) звертаються. У ході розмови треба повсякчас пам’ятати про необхідність контролю за (свої) жестами, позою, інтонацією. За (вона) особливо слід стежити (весь) час, оскільки завдяки (вона) збагачується зміст сказаного, надається (він) певного відтінку (О. Корніяка).

Розіслався степ… Серед (він) хвилі хвилями золотого сонячного світу так і ходять; над (він) сотні жайворонків непримітно в’ються, і (вони) весела пісня дзвенить. Хто втерпів би не зостановитися, щоб намилуватися (та) чарівною красою?


Література

Літ. основна: [2, с. 131–132], [2, с. 128–131], [3, с. 111–124].



Практичне заняття 14 Планування різних видів професійної діяльності. Лексикографічна робота
План


  1. Планування різних видів професійної діяльності.

  2. Складання планів робіт.

  3. Види словників. Лексикографічна робота.

  4. Каталог, види каталогів.

  5. Методи здійснення огляду періодики.

  6. Числівник в офіційно-діловому стилі.

  7. Зразок оголошення, пропозиції.


Основні поняття теми: план роботи; словники; лексикографія; каталог; огляд періодики; числівник; оголошення; пропозиція.
Завдання

  1. Підготуватися за планом до усних відповідей.

  2. Скласти конспект до питань 1–6.

  3. Підготувати розповідь про один із словників (на вибір студента).

  4. Підібрати зразки огляду періодики.


Планування різних видів професійної діяльності

Планування – це сукупність дій, таких, як дослідження, аналітика та ін., із метою знаходження комплексу рішень, спрямованих на досягнення цілей будь-якої особи, організації, ряду організацій або всіх громадян і організацій в регіоні, країні.

Планування означає насамперед уміння думати з випередженням і передбачає системність у роботі, далеке від імпровізації – вимагає аналітичного мислення.

Плануючи професійну діяльність, для початку потрібно відповісти на запитання: Для чого ми плануємо? Навіщо потрібне планування? Основні переваги, які дає планування: усунення невизначеності, точне визначення цілей і дій з їх досягнення, уникнення помилок у майбутній діяльності, можливість передбачати й діяти в майбутній ситуації, випереджаючи час.

Існують два основних види планування:


1 Статичне планування, ґрунтується на чистих аналітичних даних.
2 Активне планування, передбачає безпосередню дію з постановки завдань планування, контролю за їх виконанням і має розширений список застосовуваних методів. Тобто активне планування є більшою мірою управлінською функцією, ніж статичне. Наприклад, планування у власних інтересах (планування власного розвитку, життя) є планування активне.

Планування нічого не варте, якщо відсутній контроль за його виконанням. Воно втрачає сенс, якщо план не виконується, якщо робота із складання плану виконується даремно або ж проводиться дуже погано.



Види та типи словників

  

Французький письменник Анатоль Франс назвав словник «всесвітом, розміщеним в алфавітному порядку». Залежно від змісту матеріалу й способу його опрацювання розрізняють два типи словників: енциклопедичні словники і філологічні.



Енциклопедичні словники пояснюють не реєстрові слова, а позначувані ними відомості з різних сфер життя, науки, виробництва, мистецтва та характеризують відомих осіб, визначні історичні постаті. В енциклопедичному словнику, дивлячись слово «Київ», можна знайти основні відомості про столицю України. Є загальні енциклопедичні словники, у яких подаються відомості з різних галузей науки, техніки, культури тощо, і спеціальні, присвячені певній галузі науки: економіці, математиці, медицині тощо.

У філологічних (лінгвістичних) словниках предметом пояснення є слово. Залежно від того, із якої точки зору воно розглядається, лінгвістичні словники бувають різних типів.



  1. Тлумачні словники, в яких дається пояснення значень слів із точки зору їх вживання в сучасній мові.

  2. Перекладні словники, в яких подається переклад слів з однієї мови на іншу. Бувають двомовними, чотиримовними та ін.

  3. Термінологічні, в яких пояснюються терміни з тієї чи іншої галузі науки. Вони бувають одно- й двомовні, перекладні.

  4. Етимологічні словники, в яких пояснюються походження, розвиток і первинне значення слова.

  5. Орфографічний словник подає правильний правопис, правильний наголос і правильні граматичні форми вміщених у ньому слів.

  6. Орфоепічні словники дають одночасно і властиву слову правильну вимову, і наголос.

  7. Словники іншомовних слів, які пояснюють слова й терміни, засвоєні з інших мов.

  8. Історичні словники, в яких подаються й пояснюються слова, що вживалися раніше.

  9. Діалектологічні словники, в яких подається лексика, вживана в певній місцевості, на певній території.

  10. Фразеологічні словники, в яких дається пояснення значень фразеологічних зворотів або подається їх переклад з однієї мови на іншу.

  11. Синонімічні словники, в яких подаються синонімічні ряди, або гнізда, повнозначних слів даної мови.

  12. Частотні словники, в яких фіксується частота вживання слів і словоформ на підставі обстеження текстів або записаних уривків усного мовлення.

  13. Словники власних імен, у яких фіксуються вживані в даній мові власні імена.

  14. Обернені, або зворотні, словники, в яких слова розміщуються за алфавітом у зворотному порядку літер: не з початку слова, а з кінця.

  15. Топонімічні словники, в яких описуються назви географічних об’єктів.

  16. Словники мови окремих письменників, в яких подаються й пояснюються всі вживані в творах того чи іншого письменника слова.

Сучасна лексикографія розвивається за двома основними напрямами. Один – створення спеціалізованих словників, в яких би містилась інформація лише одного типу: наприклад, тільки про написання слова, тільки про його походження, тільки про способи його поєднання з іншими словами і т. ін. Інший напрям – створення комплексних словників, які б уміщували якомога більше відомостей про слово: не лише давали б тлумачення його значень, граматичні характеристики, правила вимови та написання, але й описували б його смислові зв'язки з іншими словами, особливості його використання в різних стилях, його словотворчі можливості.

Різноманітні типи словників розробляються залежно від того, для кого вони призначені. Так, наприклад, існують академічні словники, які містять найповнішу інформацію про слово, та навчальні, які мають на меті навчити людину, яка оволодіває мовою, правильно використовувати слово. Є словники, адресовані усім, розраховані на будь-якого читача (наприклад, «Тлумачний словник української мови»), та словники-довідники, призначені для людей певних професій (наприклад, «Словник наголосів для працівників радіо та телебачення»). Особливий тип складають словники для різних технічних, прикладних цілей: наприклад, для машинного перекладу і т. ін. Складання словників – праця кропітка і тривала. Сучасна лексикографія є цілою індустрією, яка, задовольняючи потребу в найрізноманітніших видах інформації про слово, активно використовує можливості сучасної комп'ютерної техніки.


Каталог
Каталог (від гр. кatalogos – перелік): 1) перелік будь-яких предметів (книг, експонатів, товарів), складений у певному порядку. 2) каталог бібліотечний – перелік творів друку, наявних у бібліотеці. В українських бібліотеках розрізняються за призначенням (читацькі та службові каталоги), способом групування (алфавітні, систематичні, предметні каталоги), видами друкованих творів й под.; 3) перелік термінів, імен, формул тієї чи іншої науки (наук. застар.); 4) книга, що містить будь-який із таких переліків.

Товарний каталог складається із систематизованої послідовності рубрик, у більшості випадків з ілюстраціями, що дають основні технічні характеристики, спеціальні схеми тощо на кожен вид, тип, зразок запропонованої продукції або послуги.

Презентаційний каталог розповідає про фірму (установу, організацію), її плани на майбутнє, послуги, реалізовані проекти тощо й містить якісні фотографії керівництва, співробітників, офісу й виробничих приміщень, схеми структурних підрозділів, описи бізнес-процесів, баланси, звіти про фінансові результати – словом, все необхідне для того, щоб справити враження на потенційних інвесторів, клієнтів, мас-медіа і т. п.
Числівник в офіційно-діловому стилі
За нормами української літературної мови відмінюються всі розряди числівників. Поширеними помилками є вживання ненормативних форм числівників, неповне відмінювання складених і складних числівників. Розглянемо основні правила відмінювання числівників.

1 Числівники п'ять десять, числівники на -дцять і на -десят у непрямих відмінках мають паралельні (стилістично нейтральні) форми й відмінюються за такими зразками:



Н. вісім

Р. восьми (вісьмох)

Д. восьми (вісьмом)

3. = Н. або вісьмох

О. вісьма (вісьмома)

М. (на) восьми (вісьмох).

2 У числівниках на -десят (50–80) в українській мові, на відміну від російської, перша частина не змінюється:

Н. шістдесят

Р. шістдесяти (шістдесятьох)

Д. шістдесяти (шістдесятьом)

З. = Н. або шістдесятьох

О. шістдесятьма (шістдесятьома)

М. (на) шістдесяти (шістдесятьох).

3 Числівники сорок, дев'яносто, сто в усіх непрямих відмінках, крім знахідного, що дорівнює називному, мають закінчення -а: сорока, дев’яноста, ста.

4 У числівниках, що позначають сотні, відмінюються дві частини: двохсот, чотирмастами, на трьохстах. Запам'ятайте паралельні форми орудного відмінка числівників п'ятсот дев'ятсот: п'ятьмастами (п'ятьомастами), шістьмастами (шістьомастами), сьомастами (сімомастами), вісьмастами (вісьмомастами), дев'ятьмастами (дев'ятьомастами).

5 Числівники тисяча, мільйон, мільярд відмінюються, як іменники відповідної відміни: тисячею, мільйонів, мільярдами.

6 Збірні числівники двоє, троє, четверо в непрямих відмінках мають форми відповідних кількісних числівників: двоє, двох, двом, троє, трьох, трьом.

7 Як і числівник два, відмінюються збірні числівники обидва, обидві, обоє.

8 Збірні числівники п'ятеро двадцятеро і тридцятеро мають у непрямих відмінках форми, що збігаються з вторинними формами відповідних кількісних числівників (у родовому, давальному, місцевому відмінках форми на -ох, -ом, в орудному відмінку – обидві форми): двадцятьма, шістьома, вісьмох, чотирьом.

9 У складених кількісних числівниках відмінюються всі складові частини: чотириста сорок п'ять, чотирьохсот сорока п'яти (п'ятьох), чотирьомстам сорока п'яти (п'ятьом).

10 У складених порядкових числівниках відмінюється тільки остання частина: тисяча дев'ятсот п'ятдесятий (рік), тисяча дев'ятсот п'ятдесятого (року), у тисяча дев'ятсот п'ятдесятому (році).

11 У дробових числівниках перший компонент відмінюється, як кількісний числівник, другий компонент, – як прикметник: трьох п’ятих, сім восьмих, двом десятим.

12 Числівники півтора (півтори) і півтораста не відмінюються.


Синонімія числівників

1 Збірні числівники практично не використовуються в ОДС: два хлопці (замість двоє хлопців), два відра (замість двоє відер).

2 Власне кількісні числівники не можуть замінювати збірні в конструкціях типу: двоє саней, троє ягнят, троє відповідали.

3 При іменниках жіночого роду – назвах осіб жіночої статі та іменниках чоловічого й жіночого роду – назвах неживих предметів уживаються лише кількісні числівники (збірні не використовуються): дві доярки, три столи, дві ночі і под.

4 Синонімами числівників у розмовному мовленні можуть виступати іменники з числовим значенням: десять, десятеро десяток; дванадцять, дванадцятеро дюжина; сто сотня; одна друга половина, одна третя третина, одна четверта чверть. Іменники десяток, дюжина, сотня ОДС не властиві.

Сполучення числівників з іменниками

5 Числівник один (одна, одне) узгоджується з іменником у роді й відмінку: один стілець, одного стільця, одна проблема, однієї проблеми.

6 При числівниках два, три, чотири, обидва іменники вживаються у формі називного відмінка множини: два підручники, три студенти, чотири столи, обидва клени. При сполученні з цими числівниками іменників із суфіксом -ин, який зникає у формах множини, останні набирають форми родового однини: два громадянина, три селянина, чотири киянина. У непрямих відмінках числівники два, три, чотири, обидва повністю узгоджуються з іменниками: двох підручників, трьом хлопцям, обома черевиками.

7 Прикметник, що входить до складу кількісно-іменного словосполучення (із числівниками два, три, чотири, обидва), набирає форми називного або родового відмінка множини: три сині (синіх) капелюшки, чотири безтурботні (безтурботних) дні.

8 Усі кількісні, а також збірні числівники, крім слів один, два, три, чотири, обидва, обидві, керують іменниками в родовому відмінку множини: п'ять книжок, шістсот сторінок, двоє парубків. У непрямих відмінках числівники узгоджуються з іменником: у п'яти зошитах, двадцятьом журналістам.

9 Числівники тисяча, мільйон, мільярд вимагають від іменників родового відмінка множини в усіх формах: мільйон жителів, мільйона жителів, тисяча кілометрів, тисячі кілометрів.

10 Керування складених числівників визначається останнім словом: тридцять один учень, двадцять два мешканці, сто п'ятдесят мешканців, три тисячі львів'ян.

11 Дробові числівники в усіх відмінках вимагають від іменника родового відмінка однини: одна друга площі, однієї другої площі…, десять сотих гектара, десяти сотих гектара.

12 У мішаних дробах, що включають елемент «із половиною, із чвертю», характер керування визначається числівником, який виражає цілу частину: один із половиною літр, два з половиною метри, п'ять із половиною кілометрів.

13 У називному, родовому, знахідному відмінках числівник півтора керує іменником у родовому відмінку однини, числівник півтораста вимагає родового множини. В інших трьох відмінках ці числівники сполучаються з відповідними формами множини іменників:



Н. півтора аркуша, півтораста кілометрів

Р. півтора аркуша, півтораста кілометрів

Д. півтора аркушам, півтораста кілометрам

3. півтора аркуша, півтораста кілометрів

О. півтора аркушами, півтораста кілометрами

М. (на) півтора аркушах, (на) півтораста кілометрах.

14 У сполученнях, що позначають дати, типу Восьме березня, Перше вересня, відмінюється тільки перша частина: до Восьмого березня, з Восьмим березня, присвячено Першому вересня. При поєднанні дати зі словами свято, день числівник і назва місяця вживаються в родовому відмінку: привітати зі святом Восьмого березня, приготувати до Дня першого вересня.
Числівники як компоненти складних іменників

і прикметників

1 Числівник один у складних словах має форму одно-: однокласник, одноліток, одноколірний, одногорбий, однолюб.

2 Елементи дво-, три-, чотири- виступають у словах, другий компонент яких починається на приголосний: двобортний, двовуглекислий, двопроцентний, двотижневик, трибарвний, трисерійний, тритомник, тришаровий, тритижневий, чотирикімнатний, чотирикілометровий, чотириденний, чотирикутник тощо. Форми двох-, трьох-, чотирьох- сполучаються з основами, що починаються на голосний: двохатомний, двохосьовий, трьохелементний, трьох'ярусний, чотирьохактний, чотирьохетапний тощо.

3 Форми родового відмінка вживаються в прикметниках, що закінчуються на -тисячний, -мільйонний, -мільярдний, а також у словах, компонентом яких є складний числівник: двохтисячний, трьохмільйонний, чотирьохмільярдний, двадцятидвохрічний, двохтисячоріччя.

4 Числівники п'ять – десять, числівники на -дцять і на -десят у складі прикметників та іменників мають форму родового відмінка (закінчення -й): п'ятигодинний, шестиденка, десятилітровий, дев'ятнадцятиденний, п'ятдесятиметровий.

5 Числівники дев'яносто, сто в складних словах зберігають форму називного відмінка: стоголосий, стодвадцяти-міліметровий, стодвадцятип'ятилітній, стоквартирний, дев'яностопроцентний, дев'яносторіччя.

6 Числівники сорок, двісті дев'ятсот виступають у складних словах у формі родового відмінка: сорокавідерний, сорокап'ятирічний, двохсотлітній, п'ятисотрічний.

7 Числівник тисяча входить до складу іменників і прикметників у формі тисячо-: тисячочотирьохсотліття, тисячотонний, тисячоватний, тисячоголосий, тисячокілометровий, тисячогранний, тисячоголовий, тисячократний.


Тренувальні вправи
Вправа 1 Запишіть подані числівники й поставте їх у родовому та орудному відмінках.
Восьмеро; 53/10; 2,6; 55648; двоє; 16; кілька; 183; кільканадцять; півтора; обоє; 7; мільйон; 40; скільки.
Вправа 2 Запишіть цифрові дані у поданих реченнях згідно з вимогами діло­вого стилю.
Доручити відділу торгівлі з країнами СНД закупити (30) автоматизованих ліній для виробництва продукції до (20. 02.13 р.). Ввести в експлуатацію шляховий відрізок довжиною (120) км згідно з умовами договору. (12.10.12 р.) на занятті з української мови були присутні (35) студентів.
Вправа 3 Складіть речення з поданими нижче словосполученнями, змінюючи відмінкову форму числівника.
Три співзасновники. Тридцять п’ять комп’ютерів. 6 менеджерів. 180 підприємств. 3 квітня 1998 року.
Вправа 4 Перекладіть українською мовою. Зіставте форми числівників, які використовуються в обох мовах при визначенні часу.
Сейчас 6 часов. Встреча назначена на 12 часов. По киевскому времени – 16 часов. 11 часов 25 минут. 13 часов 45 минут.
Вправа 5 Утворіть від поданих кількісних числівників складні прикметники. Із трьома з них складіть речення і запишіть.
Сім, п’ятдесят, дев’яносто шість, один, дванадцять, триста.
Вправа 6 Укладіть і запишіть два-три ділові документи, у яких використовувалися б цифрові дані. Оформіть їх згідно з вимогами ділового стилю, правильно використовуючи числівники різних розрядів.

Література

Літ. основна: [1, с. 115–124], [4, с. 128–132].



Практичне заняття 15 Документи щодо особового складу
План


  1. Документи щодо особового складу, їх специфіка.

  2. Ознайомлення з такими документами, як трудова книжка, особовий листок із обліку кадрів.

  3. Контракт, договір, їх реквізити.

  4. Зразок написання резюме.

  5. Особливості вживання в офіційно-діловому стилі дієслів та дієслівних форм.

  6. Деякі аспекти пунктуації. Розділові знаки в складному реченні.


Основні поняття теми: документи щодо особового складу; трудова книжка; особовий листок із обліку кадрів; резюме; дієслово в офіційно-діловому стилі; складне речення.
Завдання

  1. Підготуватися до усних відповідей на питання 1, 3–5.

  2. Скласти конспект до питань 1, 3, 6.

  3. Дібрати зразки контрактів, договорів (щодо особового складу). Визначити, у чому відмінність цих документів із точки зору права.

  4. Повторити вживання розділових знаків у складному сполучниковому й безсполучниковому реченнях.


Документи щодо особового складу, їх специфіка
Документи з особового складу, що відображають правову, трудову та службову діяльність працівників організацій, установ, складають самостійну систему документів. Документи з особового складу – це документи, що створюються в результаті трудових відносин, які виникають між установами й працівниками. Обов'язкове ведення кадрової документації на підприємствах передбачено КЗпП, Інструкцією з ведення трудових книжок тощо.

Документи з особового складу створюються з приводу прийняття працівників на роботу, звільнення їх, переведення на іншу роботу, надання відпусток, заохочення, накладання дисциплінарних стягнень. До таких документів належать: особові картки, заяви, накази з особового складу, заяви, характеристики, автобіографії, анкети, доручення, розписки, особові справи, трудові книжки, резюме, особисті картки, а також усі документи, що входять до особової справи.

Заява – це вид документа, за допомогою якого громадяни реалізують через державні, приватні або громадські організації (установи, заклади) надані їм права (на працю, відпочинок, матеріальне і соціальне забезпечення тощо) чи захищають свої інтереси. Характеристика – це документ, у якому надається оцінка ділових і моральних якостей працівника як члена колективу за період, який він відпрацював на даному підприємстві (учня, студента). Автобіографія – це документ, у якому особа власноручно у хронологічному порядку подає стислий опис свого життя та діяльності. Наказ – розпорядчий документ, що видається керівником установи, організації, підприємства на правах єдиноначальності та в межах його компетенції і стосується організаційних або кадрових питань.
Особливості вживання в офіційно-діловому стилі дієслів

та дієслівних форм
1 Стилістично нейтральні форми інфінітива на -ти (вболівати, майструвати, виступати, шити) не мають функціональних обмежень. Варіантні форми інфінітива на -ть (співать, стрибать, шукать) не вживаються в ОДС.

2 Стилістично розрізняються форми першої особи множини (розуміємо – розумієм, бачимо – бачим, радіємо – радієм) і форми третьої особи однини (співає – співа, виглядає – вигляда, поливає – полива). Перші з наведених варіантів є стилістично нейтральними, другі належать до стилістично знижених форм, які вживаються у розмовному мовленні й у художній літературі: Розпитуєм Мину Омельковича про сина Гришуню, товариша наших дитячих літ (О. Гончар); ...Бува, така пласка глупота однозначна себе ховає за гучні слова (Л. Костенко).

3 Дієслово бути в усіх особах однини і множини вживається у формі є: Шукай краси, добра шукай! Вони є все, вони є всюди (І. Франко). Іноді під впливом російської мови замість форми є в ролі зв'язки використовуються особові форми дієслова являтися: Підприємство являється юридичною особою. Вони являються моїми найкращими друзями. Така заміна є порушенням норми. В українській мові дієслово являтися вживається зі значенням “з'являтися, примарюватися, снитися”, як у прикладах: Не раз у сні являється мені, О люба, образ твій, такий чудовий”; Чого являєшся мені У сні? Чого звертаєш ти до мене Чудові очі ті ясні. Сумні, Немов криниці дно студене? (І. Франко).

4 Дієслова доконаного виду утворюють просту (синтетичну) форму майбутнього часу: побачу, відпочинеш, сконструюють. Дієслова недоконаного виду мають синтетичну й аналітичну форми майбутнього часу. Для ділового і наукового стилів характерні складені (аналітичні) форми: буде проводитись, будуть контролювати, буде забезпечуватись.

5 У варіантних формах вживаються дієслова в другій особі множини: бережіть бережіте, скажіть скажіте, несіть несіте. Давні форми на -іте, вживані у художній літературі, надають висловленню урочистості.

Дієприкметник в офіційно-діловому стилі
1 У сучасній українській літературній мові форми активних дієприкметників теперішнього часу майже не використовуються: правлячий, киплячий, достигаючий, зростаючий, працюючий та ін. При перекладі з російської мови активні дієприкметники теперішнього часу відтворюються підрядними означальними реченнями; дієприкметники, що перейшли у прикметники та іменники, замінюються відповідними частинами мови: ведущий – який (що) веде, провідний; вступающий – який (що) вступає, вступник; движущийся – який (що) рухається, рухомий; заведующий – який (що) завідує, завідувач; красящий – який (що) фарбує, барвний, фарбувальний; начинающий – який (що) починає, початківець; окружающий – який (що) оточує, навколишній; служащий – який (що) служить, службовець; соединяющий – який (що) з'єднує, сполучний, з'єднувальний; соответствующий – який відповідає, дійсний; учащийся – який навчається, учень.

Часто трапляються помилки при перекладі російського слова следующий. Дієприкметник следующий відповідно до певного значення передається в українській мові описовою конструкцією зі сполучником: следующий через станцию поезд поїзд, що проходить через станцію; следующий советам врача пациент пацієнт, який слухає поради лікаря; следующие из сказанного выводы висновки, що випливають зі сказаного. Прикметник следующий має такі українські відповідники: наступний, дальший, другий. У значенні займенника (як правило, перед перерахуванням або поясненням) це слово передається займенником такий.



Запам'ятайте відповідники російських словосполучень зі словом следующий: в следующий раз наступного разу; на следующий день на другий день, другого (наступного) дня; следующим выступает далі виступає; вызываются следующие лица викликаються такі особи, следующим образом так, таким чином, у такий спосіб.

2 Активні дієприкметники минулого часу творяться за допомогою суфікса -: дозрілий, загорілий, зарослий, навислий, побілілий, пожовклий, посивілий, почорнілий, пошерхлий.

3 Активні дієприкметники із суфіксом -ш- (-вш-) в сучасній українській літературній мові не вживаються. Як правило, ці дієприкметники замінюються описовою формою: той, що допоміг, той, що закінчив; той, що переміг; той, що спалахнув.

4 Пасивні дієприкметники в сучасній українській мові мають форму тільки минулого часу, яка утворюється за допомогою суфіксів -н-, -єн-, -т-: записаний, зірваний, завершений, зігрітий, здертий. Дієслова з основами на -ну і на можуть утворювати паралельні форми дієприкметників: висунути висунутий і висунений, колоти колотий і колений, повернути повернутий і повернений, пороти поротий і порений, стиснути стиснутий і стиснений.

5 Російські пасивні дієприкметники теперішнього часу при перекладі українською мовою замінюються описовими конструкціями або дієприкметниками минулого часу: ведомый ведений, гонимый гнаний, желаемый бажаний, освещаемый освітлюваний, употребляемый вживаний, переживаемый який переживається, применяемый застосовуваний, який застосовується, принимаемый який приймається.
Запам’ятайте

Недобачати (погано бачити) – не добачити (не помічати)

Недочувати (погано чути) – не дочути (не дослухати до кінця)

Недоїдати (голодувати) – не доїдати до кінця

Недодержати термометр – не додержати слова

Нездужати (хворіти) – не здужати (не перемогти)

Неславити (ганьбити) – не славити (не прославляти)

Непокоїтися (турбуватися) – не покоїтися (не спочивати)


Тренувальні вправи
Вправа 1 Перекладіть словосполучення українською мовою.
Представить к награде; свести к общему знаменателю; привлечь к ответственности; спросить об успехах; забыть о боли; разобрать по частям; переписать по алфавиту; пригласить на ужин; подготовиться к экзамену; мечтать о летних каникулах.
Вправа 2 Випишіть дієслова у дві колонки: у першу – особові, в другу – безособові. Визначте їх функції в тексті.
Цю історію хочеться казати найдорожчими словами, що даються людині в рідкісні, неповторні години.

Хочеться кожне слово помити в українській криниці, де дівчина воду брала, і поставити слова чистими рядами, щоб незабутнє вигравало в них, як сонце на Великдень, і радувало людські серця у великі і трудні часи.



Хотілось би вишити слова, мов червоні квіти на холодних рушниках, і розвішати рушники в кожній хатині, аби хто на них не глянув, з якого боку не зайшов, щоб вони завжди були непорочними, як говорила колись про себе моя скорботна мати (О. Довженко).
Вправа 3 Поясніть особливості творення і правопису виділених дієслів. Перекладіть подані дієслова українською мовою.
Пломбировать, мотивировать, культивировать, компостировать, лавировать, реагировать, консервировать, зондировать, аплодировать, сервировать, идеализировать, позировать, шокировать, репетировать, командировать, маршировать, лидировать, меблировать, жонглировать, гастролировать, регулировать, музицировать, гримировать, тренировать, копировать, вибрировать, оперировать, игнорировать, компенсировать, котировать, цитировать, массажировать, массировать, фаршировать.
Вправа 4 Складіть речення з дієсловами, які не вживаються без частки не. Запам’ятайте їх.
Неволити, незчутися, ненавидіти, нехтувати, непокоїтися.
Вправа 5 Усно утворіть дієслова неозначеної форми від поданих іменників. З’ясуйте, чи відбувається чергування у цих словах і які голосні або приголосні чергуються.
Рахунок, звіт, хід, брід, дзвін, ніч, день, зелень, крик, жаль, піч, праця, стогін, плач, сміх, бій, допомога, мереживо, шитво, мир, ненависть, тривога, гарячка, прийом, оголошення, вентилятор, транспорт, перемога.
Вправа 6 Утворіть від кожного дієслова форми майбутнього часу ІІІ особи однини; усно з’ясуйте, в яких словах які звуки чергуються при цьому.
Переписати, сісти, побігти, уберегти, піти, показати, знайти, запрягти, припекти, стовкти, утекти, відрізати, допомогти, принести, покликати, перемогти, носити.
Вправа 7 Перекладіть дієслова українською мовою. Порівняйте написання цих слів в обох мовах.
Посмотрят, запомнят, встречают, поднимутся, запишутся, распределят, сделают, спекут, не пустят, называется, остановится, не боится, не прячется; носишься, шутишь, смеешься, требуешь, учишься, не забываешь, держишься, связываешь, ведешь, покупаешь, выезжаешь, ищешь.
Вправа 8 Перебудуйте речення так, щоб накази, заклики й побажання були виражені дієсловами наказового способу, поясніть їх правопис. Вставте пропущені букви.
Ро…крити книжки на сторінці сто п…ятнадц…тій. Пр…готуватися до роботи! Ніколи не заспокоюватись, які б не були успіхи. Не цуратися будь-якого діла, аби воно йшло на користь Україні. Не боятись труднощів, а сміло йти їм назустріч! Потрібно берегти своє здоров…я, бо вдруге його ніхто вам не дасть. Поважати старших, допомагати мен…шим – це справа вашої честі.
Вправа 9 Перекладіть речення українською мовою, поясніть правопис дієслів.
Покажите мне свою работу. Поставьте вазу на стол. Исправьте свои ошибки. Ознакомься с этой книгой. Отрежь себе хлеба, намажь маслом и ешь. Отправьте эту телеграмму. Не плачь зря! Умножьте пятьсот шестьдесят девять на пять. Проверьте задание и перепишите начисто.
Література

Літ. основна: [2, с. 112–119], [3, с. 159–178].



4 ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ № 1


    1. Українська мова – державна мова України.

    2. Роль і функції мови.

    3. Стилістична диференціація мови.

    4. Офіційно-діловий стиль та його підстилі.

    5. Особливості сучасної української графіки. З історії української графіки.

    6. Мовний етикет як сукупність словесних форм ввічливості.

    7. Етнолінгвістична специфіка етикету. Мовний етикет у діловому спілкуванні.

    8. Теорія тексту. Поняття про герменевтику.

    9. Дискурс, основні підходи до його визначення.

    10. Лексикологія. Особливості лексики професійного мовлення.

    11. Синоніми як засоби точного й доречного вживання слів у професійному мовленні.

    12. Уникнення помилок при вживанні омонімів та паронімів у фаховому мовленні.

    13. Терміни, їх ознаки, вимоги щодо їх вживання.

    14. Слова-професіоналізми як замінники термінів. Професійна термінологія у складі лексики майбутнього економіста, менеджера, фінансиста.

    15. Сполучник в офіційно-діловому стилі.

    16. Правопис складних слів.

    17. Документ як основний вид писемної форми офіційно-ділового стилю.

    18. Засоби стандартизації документів.

    19. Текст як реквізит документа. Оформлення тексту.

    20. Зразки укладання документів: автобіографія, накладна, заява.



5 ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ № 2


  1. Соціопсихолінгвістичні засади професійної комунікації.

  2. Поняття про прагматику.

  3. Комунікативний акт і комунікативні якості мови.

  4. Мовна норма, її соціальне значення.

  5. Типологія мовних норм.

  6. Відображення лінгвоментальності у мові й мовленні.

  7. Невербальні складники мовної поведінки.

  8. Просодичні засоби мови.

  9. Довідково-інформаційна документація.

  10. Ділове листування, основні вимоги до нього.

  11. Організаційні документи, їх специфіка та види.

  12. Іменник в офіційно-діловому стилі.

  13. Особливості вживання прийменників у діловому мовленні.

  14. Написання слів іншомовного походження.

  15. Правопис українських прізвищ.

  16. Передача російських власних назв українською мовою.

  17. Ділова телефонна розмова. Лінгвістичні засоби та технологія їх відбору.

  18. Правила оформлення ділового листа, акта, пропозиції, скарги, доручення, довідки, доповідної записки, пояснювальної записки, протоколу, витягу з протоколу.

  19. Зразок оформлення відкриття рахунку в банку, висновку, телеграми, телефонограми, факсу.

  20. Особливості укладання інструкції, положення, правил, статуту.


6 ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ № 3


  1. Поняття про риторику. Основні вимоги до публічних виступів.

  2. Публічний виступ як важливий засіб якісної комунікації й показник мовної та професійної компетенції.

  3. Вимоги до аргументів у публічному виступі.

  4. Поняття комунікації, її функції. Теорія й практика комунікації.

  5. Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу, бесіди, диспуту, наради.

  6. Іміджмейкерство і зв'язки з громадськістю (ПР-акції).

  7. Засоби масової комунікації, їх різновиди та особливості з точки зору специфіки комунікативних каналів.

  8. Трансакції та інтеракції в комунікації.

  9. Планування різних видів професійної діяльності.

  10. Види словників. Лексикографічна робота.

  11. Каталог, види каталогів.

  12. Методи здійснення огляду періодики.

  13. Прикметник в офіційно-діловому стилі.

  14. Займенник в офіційно-діловому стилі.

  15. Числівник в офіційно-діловому стилі.

  16. Особливості вживання в офіційно-діловому стилі дієслів та дієслівних форм.

  17. Синтаксис офіційно-ділового стилю.

  18. Розділові знаки в простому реченні, у простому ускладненому реченні, у складному реченні.

  19. Розпорядчі документи, їх особливості.

  20. Документи щодо особового складу.

  21. Укладання розписки, наказу, розпорядження, рецензії, оголошення, пропозиції, резюме. Поняття про постанову, вказівку. Трудова книжка, особовий листок із обліку кадрів, контракт, договір, їх реквізити.


7 ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ


  1. Українська мова – державна мова України.

  2. Роль і функції мови.

  3. Стилістична диференціація мови.

  4. Особливості сучасної української графіки. З історії української графіки.

  5. Мовний етикет у діловому спілкуванні.

  6. Етнолінгвістична специфіка етикету.

  7. Теорія тексту. Поняття про герменевтику.

  8. Текст і дискурс.

  9. Соціопсихолінгвістичні засади професійної комунікації.

  10. Поняття про прагматику. Комунікативний акт і комунікативні якості мови.

  11. Мовна норма, її соціальне значення. Типологія мовних норм.

  12. Відображення лінгвоментальності у мові й мовленні.

  13. Поняття про риторику. Основні вимоги до публічних виступів.

  14. Публічний виступ як важливий засіб якісної комунікації й показник мовної та професійної компетенції.

  15. Вимоги до аргументів у публічному виступі.

  16. Поняття комунікації, її функції. Теорія й практика комунікації.

  17. Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу, бесіди, диспуту, наради.

  18. Іміджмейкерство і зв'язки з громадськістю (ПР-акції).

  19. Засоби масової комунікації, їх ріновиди та особливості з точки зору специфіки комунікативних каналів.

  20. Трансакції та інтеракції в комунікації.

  21. Невербальні складники мовної поведінки.

  22. Просодичні засоби мови.

  23. Ділова телефонна розмова. Лінгвістичні засоби та технологія їх відбору.

  24. Планування різних видів професійної діяльності.

  25. Особливості лексики професійного мовлення.

  26. Уникнення помилок при вживанні синонімів, омонімів та паронімів у фаховому мовленні.

  27. Терміни, їх ознаки. Вимоги щодо вживання термінів.

  28. Слова-професіоналізми.

  29. Іменник в офіційно-діловому стилі.

  30. Прикметник в офіційно-діловому стилі.

  31. Займенник в офіційно-діловому стилі.

  32. Числівник в офіційно-діловому стилі.

  33. Особливості вживання в офіційно-діловому стилі дієслів та дієслівних форм.

  34. Особливості вживання прийменників у діловому мовленні.

  35. Сполучник в офіційно-діловому стилі.

  36. Синтаксис офіційно-ділового стилю.

  37. Розділові знаки в простому реченні, у простому ускладненому реченні, у складному реченні.

  38. Правопис складних слів.

  39. Написання слів іншомовного походження.

  40. Правопис українських прізвищ.

  41. Передача російських власних назв українською мовою.

  42. Види словників.

  43. Каталог, види каталогів.

  44. Методи здійснення огляду періодики.

  45. Документ як основний вид писемної форми офіційно-ділового стилю.

  46. Засоби стандартизації документів.

  47. Текст як реквізит документа. Оформлення тексту.

  48. Довідково-інформаційна документація.

  49. Ділове листування, основні вимоги до нього.

  50. Організаційні документи, їх специфіка та види.

  51. Розпорядчі документи, їхні особливості.

  52. Документи щодо особового складу.

  53. Правила оформлення документів: автобіографія, накладна, заява, діловий лист, акт, пропозиція, скарга, доручення, довідка, доповідна записка, пояснювальна записка, протокол, витяг із протоколу, розписки, наказу, розпорядження, рецензії, оголошення, пропозиції, резюме.

  54. Зразок оформлення відкриття рахунку в банку, висновку, телеграми, телефонограми, факсу, контракту, договору. Правила заповнення трудової книжки, особового листка з обліку кадрів.

  55. Особливості укладання інструкції, положення, правил, статуту. Поняття про постанову, вказівку.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка