Методичні рекомендації заступникам директорів з виховної роботи, керівникам гуртків художньо-естетичного напрямку



Скачати 370.53 Kb.
Дата конвертації11.04.2016
Розмір370.53 Kb.


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ

ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ БУДИНОК ХУДОЖНЬОЇ ТВОРЧОСТІ


«Сучасні аспекти гурткової роботи»
Методичні рекомендації заступникам директорів з виховної роботи,

керівникам гуртків художньо-естетичного напрямку,

організаторам дозвілля учнів
Укладач: О.І. Митрохина

методист з питань самоврядування та

художньо-естетичного виховання

учнівської молоді

професійно-технічних

навчальних закладів


Херсон


План


I.

Вступ

2

II.

Особливості організації гурткової роботи

3




2.1. Школа керівника гуртка

7




2.2. Впровадження в систему роботи керівників гуртків методичних інновацій

10





2.3. Як перетворити задатки на здібності?

18

III.

Календарно-тематичний план

20

IV.

Список рекомендованої літератури

25

V.

Список використаних джерел

26


Вступ
У сучасному навчальному закладі відображені характерні ознаки нашого часу — широкі можливості для власного вибору людини, реалізації її професійних та інших потреб; значна роль людини у забезпеченні власних інтересів і можливостей, різноманітних моделей діяльності. У зв'язку з цим найважливішим завданням сучасної школи стає забезпечення всіх необхідних умов для розвитку особистості учня, його самореалізації, набуття життєвоважливих компетенцій.

У сучасних умовах зростають вимоги виховання творчої особистості, здатної знайти своє місце на складних перехрестях життя, самовизначитися і реалізувати себе. Зросло значення виховання у людини таких особистісних якостей, завдяки яким вона поступово стає активним суб’єктом соціальної взаємодії. Ще більш важливого значення набуває проблема активізації самовиховання учнів, адже становлення суспільно активної та гармонійно розвиненої особистості великою мірою залежить від власних зусиль самої людини, спрямованих на самовдосконалення як неодмінної умови досягнення успіху в самовизначенні, самореалізації, життєтворчості.

Саме позашкільна діяльність, участь учнів у різних її видах - важлива сфера, у якій можливості для вияву самоактивності, а водночас і для особистісного самовизначення та самореалізації учнів є вельми широкими. Вільна від жорсткої регламентації, обов’язковості, позашкільна діяльність розкриває широкі можливості для вияву самостійності, самоактивності, що вельми імпонує учням підліткового і щонайбільше - раннього юнацького віку.

Творчість, звичайно, зумовлює всі дії дитини, оригінальної у спілкуванні, іграх, малюнках, розповідях. На жаль, розвиток творчих здібностей у дітей часто стає випадковим і здебільшого залишається на низькому рівні. Проте не треба забувати, що всі діти наділені здібностями, а тому потрібно їх виявляти і максимально розвивати. І це можна робити в позаурочний час на гурткових заняттях. Тобто, гурткову роботу учнів можна назвати чинником всебічного розвитку особистості школяра.

Особливо велика цінність позакласної роботи у вихованні моральних якостей дитини: волі, наполегливості в подоланні труднощів, доведенні до кінця розпочатої роботи, критичного ставлення до себе. Участь у позакласній роботі дає можливість оцінити красу думки чи способу розв’язку, а отже розвиває естетичні почуття.

Домогтися розквіту талантів і здібностей, які має в собі кожна людина, – ось що водночас відповідає й фундаментально гуманістичній місії освіти, і вимогам справедливості, якими повинна керуватися будь-яка освітня політика, а також правдивими потребами ендогенного розвитку.

Проблема розвитку творчості дитини набуває в наш час особливого значення. Як сформувати творчу, інтелектуально розвинену особистість? Для успішного вирішення цієї проблеми велике значення має розвиток творчих здібностей, дитячої активності та самостійності. І в цьому велику роль відіграє гурткова робота з учнями.

Особливості організації гурткової роботи
Найважливішою формою і засобом реалізації принципу індивідуалізації в освіті є природовідповідність педагогічних впливів. Принцип природовідповідності навчання поглинає собою ідеї «індивідуалізації і диференціації навчання».

Індивідуалізація навчання – це організація навчально-виховного процесу, при якому вибір способів, прийомів, темпу навчання зумовлюються індивідуальними особливостями учнів.

Диференційований підхід у навчанні – це система дидактичних засобів, які дозволяють по-різному організувати процес навчання різних категорій учнів у відповідності з їхніми потенціальними можливостями, груповими та індивідуальними особливостями, з урахуванням змісту та мети навчання.

Індивідуалізація педагогічної взаємодії передбачає розуміння, прийняття і врахування можливих індивідуальних проявів, природних і особистісних особливостей (учня і вчителя). Ці особливості так чи інакше формуються в певні сполучення, що в свою чергу дозволяє реалізувати ідею диференційованого підходу. Таким чином, індивідуалізація лежить в основі диференціації.

Одним з основних завдань освіти є організація навчально-виховного процесу таким чином, щоб він сприяв розвитку особистості.

Діяльність педагога можна порівняти з працею садівника. Адже садівник, щоб виростити гарну квітку, вчасно поливає і підживлює її. Так і обов’язок учителя – створити всі умови для всебічного розвитку дитини, розкриття її таланту, здібностей та обдаровань.

Дар відкрити чарівну квітку обдарованості учнівської молоді дається тому, хто справді любить дітей і вміє прокласти стежки до їхнього розуму і серця. Розвинути обдарованість можна лише тоді, коли дитина працює під умілим керівництвом учителя, вихователя, психолога і батьків. Адже, хоч би якими були від природи задатки, ніякого таланту не буде, якщо їх не розвивати.

Тому надзвичайно важливо, щоб питанням розвитку особистості займалися педагоги.

Як дім починається з фундаменту, так навчальний заклад – зі сприйняття учнівської молоді такою, якою вона є, і допомагає їй розвиватися вільною, освіченою людиною.

Всі педагогічні працівники в навчальному закладі, які працюють з учнівською молоддю, свою діяльність базують на принципах демократизації, гуманізації, індивідуалізації, диференціації та інтеграції.

У вітчизняній дидактиці принцип диференціації розроблявся ще за часів К.Д. Ушинського. Думку про необхідність застосування диференційованого підходу як однієї з найефективніших форм індивідуалізації навчання в свій час висловлював В.О. Сухомлинський.

На сучасному етапі зазначену проблему визнають актуальною О.Я. Савченко, М.В. Богданович, С.П. Логачевська.

Працюючи з сучасними дітьми, помічаєш їхню яскраву індивідуальність. Практично кожна дитина є неповторною особистістю зі своїми мріями, прагненнями.

Саме при застосуванні диференційованого навчання вчителі намагаються врахувати задатки особистості, її нахили, можливості, прагнення до саморозвитку.

У повсякденній роботі можна помітити, що в навчальні заклади приходить учнівська молодь, яка впевнена у своїх здібностях, має адекватну самооцінку, характеризується внутрішньою свободою й високим самоконтролем, ініціативністю, успішно пристосовуються до умов свого соціального оточення. Це діти з високим рівнем інтелекту і високою креативністю, їм треба більше довіряти. Вони помиляються, але адекватно реагують на зауваження і самі виправляють свої недоліки. Ці діти успішні у навчанні та спілкуванні з однолітками. Практично їм удається оволодіти всіма видами діяльності, до якої вони прагнуть.

Інша група дітей – з високим рівнем інтелекту та низькою креативністю. Вони прагнуть успіхів, тяжко переживають невдачі. Тому потрібно завжди пам’ятати особливості таких дітей і щиро допомагати долати труднощі. Вони не люблять публічно висловлювати своїх думок, уникають ризику, стримані і страждають без зовнішньої адекватної оцінки.

Є діти з низьким рівнем інтелекту, але високим рівнем креативності. Часто займають позиці, «знехтуваних». Вони важко пристосовуються до вимог, але поза навчальним закладом, у вільній обстановці, можуть проявити свої здібності. Такі діти страждають від зневіри в собі, комплексу неповноцінності, не можуть зосередитись, без задоволення виконують рутинні завдання. Для таких дітей слід підбирати цікаві вправи, пошукові завдання, загадки, лабіринти. Тоді з ними можна працювати і вони не втомлюються. Важливо, застосовувати методику асоціативного запам’ятовування.

Таким чином, вчитель може допомогти дитині навчитися мислити, а далі вона буде самостійно здійснювати потрібні операції.

Діти з низьким інтелектом і творчими здібностями, можливо, не стануть математиками чи фізиками, але вони добре адаптуються, тримаються в «середняках», мають хороші соціальні здібності. Вони можуть організовувати навколо себе колектив. Наприклад, вивчити нову гру і навчити інших.

Отже, працюючи з усіма дітьми, учитель розвиває пам’ять, мислення дітей, їхні здібності.



Мислення – складний психо-фізіологічний процес. Відповідно мислення будується на операціях аналізу, порівняння, абстрагування, узагальнення.

В залежності від того, які безпосередньо операції здійснює дитина, різні вчені визначають декілька типів мислення.

Працюючи з дітьми, проводячи діагностику їх розумових здібностей, ми користувались класифікацією типів мислення, запропоновану Гарднером. Згідно цієї класифікації для дітей характерні такі типи мислення:

1.    Вербально-лінгвістичний – здатність маніпулювати словами усно або письмово;

2.    Логічно-математичний – здатність маніпулювати математичними формулами та логічними поняттями;

3.    Просторовий – здатність бачити графічні об’єкти й маніпулювати їхніми складовими;

4.    Здатність сприймати ритм і гармонію мелодій, ідентифікувати різні звуки і маніпулювати ними;

5.    Тілесно-кінестетичний – здатність використовувати рух тіла, наприклад, у танці, спорті;

6.    Внутрішньо особистісний – спроможність розуміти свої відчуття та розмірковувати на філософські теми;

7.    Комунікативний – вміння розуміти інших людей, їхні почуття та думки.

У людини переважає один тип мислення , інколи два. Необхідно вчасно дослідити тип мислення та допомогти дитині зорієнтуватися у розвитку своїх здібностей, щоб не втратити інтересу до навчання, до творчого процесу.

Слід сказати, що механізм творчості, обдарованості притаманний кожній здоровій дитині. Він полягає в єдності мислення, почуттів, уяви, психомоторики та енергопотенціалу і починає працювати, коли всі складові розвинено.

Пам’ятаючи про це, педагог на заняттях гуртків розвиває ці складові механізму творчості. З перших днів зустрічі з дітьми виявляє їхні можливості на будь-якому уроці та в позаурочний час. Адже навчально-виховний процес – це доброзичлива творча взаємодія вчителя та учня, діалог двох партнерів, де відсутній страх і є радість спілкування.

Учителі та учні працюють в єдності і потрібно пам’ятати, що, виряджаючи дитину до навчального закладу, батьки вірять у те, що педагоги побачать у їхній дитині щось таке, чого не бачать вони, і будуть розвивати помічені здібності.

Педагогічні працівники професійно-технічної ланки намагаються створити таке поле добра та любові, щоб кожна дитина довірливо ставилася до них і полюбила їх. Лише за таких умов приходить справжня зацікавленість навчанням, осягається «щастя шкільного життя», відбувається реалізація природних нахилів і здібностей учнів, виявляється обдарованість.

Учитель працює з обдарованою дитиною на уроці, а потім на гуртку, пам’ятає, що навчання – це процес дотримання наступності у розвитку учня.

Розвитку обдарованості сприяють нестандартні форми роботи. Оскільки юнацький вік – це період, найсприятливіший для активізації мовлення, її творчості, фантазії та уяви, то поетичні здібності молоді варто продовжувати формувати в цьому віці.

Наявність або відсутність поетичних здібностей визначає ступінь успішності формування вмінь повноцінно сприймати поетичний твір. Саме тому у сфері систематичного навчання важливо шукати такі методичні прийоми, створювати ситуації, умови, які б сприяли розвитку поетичних здібностей.



Розвиток поетичних здібностей визначається як процес формування здібності до безпосереднього сприймання поетичних творів, складних умінь свідомо аналізувати та оцінювати прочитане, керуючись при цьому естетичними критеріями та художнім смаком, виробленими в навчальному закладі при засвоєнні курсу літератури та в широкому позашкільному спілкуванні з мистецтвом.

Повноцінному сприйманню поетичних творів у навчальному закладі сприяє розуміння учнівською молоддю таких складових твору, як тема, ідея, композиція, мова твору, автор та інші. Ці літературознавчі поняття розглядаються тією мірою, якою вони допомагають дитині повноцінно осмислити поетичний твір, відтворити систему художніх образів.

Звичайно, сприймання і розуміння поетичного твору не може зводитись лише до засвоєння літературних знань. Важливо, щоб аналіз поетичного твору не був нав’язаний учням, а став їхньою творчою, колективно-пошуковою діяльністю.

У міру того, як учні починають систематично творити залежно від своїх індивідуальних особливостей, формуються компоненти поетичних здібностей (поетичне сприймання, творча уява, образне мислення тощо).

В. Левін визначив етапи формування поетичних здібностей.

Перший етап: включення в ігрову творчість і спілкування в дитячій групі. Цей етап потрібний для того, щоб компенсувати недоліки в розвитку уяви, спілкування і мотивації учня, які виникають ще в молодшому віці.

Другий етап: засвоєння елементів поетичної форми у грі. Його завдання: розвинути в учнів практичні вміння ігрового оволодіння художніми засобами: римою, розміром, звукописом, інтонацією, тропами (епітетами, порівняннями, метафорами, гіперболами); розвинути самооцінку — сформувати готовність і вміння оцінювати свою роботу з літературним матеріалом.

Третій етап є кульмінаційним, на якому учень усвідомлює комунікативні можливості художніх засобів (які на другому етапі були засобами гри); починає бачити у собі поета, здатного впливати на інших людей, їхній настрій, світогляд.

Четвертий етап: формування комунікативно-оціночного ставлення до мистецтва. На цьому етапі відбувається перенесення художньо-комунікативної позиції з власної творчості юнацтва на твори майстрів. Критерієм результативності поетичної творчості, яка сформувалася у власній навчально-поетичній діяльності, є усвідомлення учнями власних досягнень.
Основні напрями роботи з розвитку поетичної творчості

-         Читацький досвід;

-         Розвиток уяви, фантазії;

-         Адекватне сприймання поезії;

-         Розуміння жанрових особливостей, грамотний аналіз поетичних творів;

-         Віршування (складання віршів);

-         Виразне читання.
Варто зазначити, що розвиток поетичної творчості — це інтегрований безперервний процес, який триває не лише на уроках поетичної творчості, а й у позанавчальний час.

Коли навчально-виховний процес наповнюється творчістю, то він стає цікавим. «Може маленька дитина повторює те, що було вже зроблено, створено іншими людьми, але якщо це діяння – плід її власних розумових зусиль, – вона творець, її розумова діяльність – творчість», – зазначав В. Сухомлинський.

Якщо ви помітили, що деякі діти прагнуть складати вірші, і щоб підтримати ці літературні починання, бажано застосовувати різні спеціальні віршувальні вправи, призначені для формування поетичних здібностей. Систематичне і поетапне їх використання стане результатом роботи над проблемою розвитку творчих здібностей учнівської молоді.

Розвиваючи поетичні здібності на гуртку «Юні поети» діти навчаються слухати поезію, аналізувати поетичні твори, виразно читати вірші та складати їх самостійно. Всі власноруч написані твори бажано записувати в спеціальний альбом «Поетичну скарбничку». Як сказала Ліна Костенко: «Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі».

Гурток може працювати під девізом : «Ми розумні та завзяті навчимось вірші писати».

Отже, вчителі організовуючи гуртки , виявляють обдаровану учнівську молодь та допомагають їй розвиватися. Щоб підтримати літературні починання, на заняттях можна застосовувати спеціальні віршувальні вправи, призначені для формування поетичних здібностей. Систематичне і поетапне їх використання неодмінно буде результативним. До того ж вправи з віршування дітям подобаються і розвивають мовлення.


Школа керівника гуртка
Одним із пріоритетів державної політики у сфері позашкільної освіти є організація освітньо-виховної діяльності, яка передбачає надання учням знань, формування вмінь і навичок з різних напрямів позашкільної освіти, розвиток інтелектуальних і творчих здібностей, фізичних якостей; виховання в дітей поваги до Конституції України, прав і свобод людини та громадянина, почуття власної гідності, високих моральних якостей, патріотизму, любові до України.

Безпосереднім виконавцем поставлених освітньо-виховних завдань є керівник гуртка (секції, студії, далі в тексті – педагог). Він



  • комплектує склад гуртка, забезпечує його збереження;

  • здійснює різноманітну діяльність, особистісно зорієнтоване навчання і виховання, педагогічно обґрунтований вибір форм, засобів та методів роботи, виходячи з психолого-фізіологічних особливостей вихованців;

  • організовує роботу дітей з обмеженими можливостями;

  • створює умови для цілісного розвитку особистості;

  • виявляє і підтримує талановитих дітей та обдарованих дітей, сприяє формуванню їхніх професійних інтересів;

  • бере участь у розробці та реалізації навчальних програм, запроваджуючи сучасні освітні технології навчання й виховання;

  • проводить роботу серед вихованців, учнів, слухачів з виховання загальної культури, культури спілкування і дозвіллєво-розважальної діяльності;

  • працює у співдружності з батьками, керівниками інших гуртків;

  • забезпечує участь гуртківців у масових заходах позашкільного навчального закладу, району, всеукраїнських і міжнародних конкурсах, фестивалях, виставках;

  • веде профілактичну роботу з безпеки життєдіяльності і проводить заняття з додержанням правил охорони праці та санітарно-гігієнічних норм;

  • веде відповідну документацію та вчасно звітує про результати своєї роботи і творчої діяльності гуртківців;

  • поважає гідність дитини, своєю доброзичливою поведінкою утверджує повагу до принципів загальнолюдської моралі.


Керівник гуртка має знати:

  • законодавчі і нормативно-правові акти – Конституцію України, Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», Конвенцію про права дитини, Національну доктрину розвитку освіти, Концепцію позашкільної освіти та виховання, Положення про позашкільний навчальний заклад та ін.;

  • програмно-методичні матеріали і документи щодо проведення педагогічного процесу, методику і організацію відповідного напряму діяльності (соціокультурного, художньо-естетичного, дослідницько-експериментального, науково-технічного, еколого-природничого, туристсько-краєзнавчого, фізкультурно-оздоровчого, військово-патріотичного, дозвіллєво-розважального);

  • закономірності особистісного розвитку та вікових особливостей дітей, основи педагогіки, психології, фізіології, гігієни, базові дисципліни в обсязі програми загальноосвітньої школи; сучасні освітні тенденції, останні досягнення в галузі науки і техніки, культури, мистецтва (за профілем), форми і методи навчально-виховної роботи; основи педагогічної етики;

  • державну мову відповідно до чинного законодавства про мови в Україні.

Для професійного вдосконалення педагогічних працівників навчальних закладів та для здійснення ними моніторингу своєї діяльності пропонується наступна схема аналізу заняття гуртка, секції, студії:


Дані про заняття:

ПІБ керівника гуртка _________________________________________

____________________________________________________________

Заняття № __________________________________________________

____________________________________________________________

Дата проведення _____________________________________________

____________________________________________________________

Мета відвідування ____________________________________________

____________________________________________________________

Група № ______ рік навчання _______ кількість присутніх за списком

____________________________________________________________

Тема заняття: ________________________________________________

____________________________________________________________

Мета навчальна: _____________________________________________

____________________________________________________________

виховна: ____________________________________________________

____________________________________________________________

розвивальна: ________________________________________________

____________________________________________________________

Обладнання: ________________________________________________

____________________________________________________________

Тип заняття: _________________________________________________



____________________________________________________________

Аналіз заняття:

  1. Якість підготовки педагога до заняття. Наявність плану. Активність вихованців у підготовці заняття та на ньому.

  2. Відповідність змісту заняття програмі та віку гуртківців.

  3. Освітні аспекти заняття, перспективність у роботі: які знання вихованці розширюють, поглиблюють, які набувають; які навички, уміння вдосконалюють. Між предметні зв’язки на занятті.

  4. Постановка пізнавальних завдань, елементи творчості.

  5. Вміння вихованців працювати самостійно.

  6. Дотримання загально дидактичних принципів навчання: науковості та доступності змісту, наочності (засоби навчання: об’єкти навколишнього середовища, таблиці, картки, ілюстрації, ТЗН, книги, записи на дошці), самостійності та активності дітей систематичності та послідовності, диференціації, врахування індивідуальних особливостей вихованців, зв’язок навчання з життям, єдність освітніх, виховних та розвиваючих функцій навчання.

  7. Реалізація методів навчання. Методи організації і самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності: словесні, наочні, практичні, робота з книгою, відео методи; індуктивний (від окремого до загального), дедуктивний ( від загального до окремого), репродуктивний, метод проблемного викладу знань, частково-пошуковий, дослідницький; навчальна робота під керівництвом педагога, самостійна робота. Методи стимулювання і мотивації навчально-виховної діяльності: пізнавальні ігри, навчальні дискусії, заохочення й осудження. Уміння чітко пояснити новий матеріал, поставити конкретні завдання, перевірити якість їх виконання та за потреби вчасно зробити зауваження. Поєднання програмового матеріалу з новітніми досягненнями науки, техніки, мистецтва, спорту, з життям.

  8. Дотримання українського законодавства про мови.

  9. Дотримання правил техніки безпеки на заняттях.

  10. Інше.

Висновки та пропозиції, рекомендації з питань організації, змісту і методики проведення заняття гуртка, секції, студії.

Впровадження в систему роботи керівників гуртків методичних інновацій

Система науково-методичного забезпечення, підвищення кваліфікації педагогів, створення творчого педагогічного колективу передбачає залучення педагогів до інноваційної діяльності.


Ми розглядаємо інноваційні технології методичної роботи з педкадрами як стимулюючий процес, що характеризується прагненням педагога репрезентувати власне розуміння цілей навчання і виховання. Самих теоретичних знань не досить. Необхідно, щоб кожен педагог оволодів вміннями і навичками, наприклад, тренінговими методиками, вмів застосувати їх у своїй практичній діяльності. З цією метою більшість методичних закладів проходять в нетрадиційних формах. Перш за все це тренінги, які добре прижились в закладі. Тренінговими методиками успішно оволодівають всі працівники закладу, елементи тренінгів використовуються при проведенні гурткових занять, виховних заходів.

Розпочата в закладі робота над проектами. З цього навчального року вся навчально-виховна діяльність націлена на впровадження проектних технологій. Педагоги центру є учасниками конкурсу проектів „Дивосвіт творчості", підсумки якого будуть підведені в травні. Йде апробація „Інноваційної моделі НВП", метою якої є:



  • розвиток художньо-естетичної освіченості та вихованості дітей і підлітків;

  • формування художньо-естетичної культури засобами національно-культурних надбань;

  • підготовка до свідомого вибору професії, забезпеченні духовного розвитку школяра;

  • виховання в учнів загальноприйнятих людських цінностей, підготовка їх до життя в соціумі;

  • змістовно організоване дозвілля дітей, яке дає змогу спілкуватися з однолітками в різних формах ігрової діяльності.

Серед нетрадиційних форм проведення занять особливе місце займають інтегровані заняття та виховні заходи, яку стимулюють різноманітні форми творчої співпраці гуртківців.

Великі можливості розкривають тематичні тижні, кількість та тематика яких постійно зростає.

У цьому навчальному році до традиційних тематичних тижнів „За здоровий спосіб життя", „Батьківський тиждень", „Тиждень художника" додалися „Тиждень блоку сучасної української культури", „Тиждень сучасної та естрадної хореографії", „Тиждень бального танцю", „Тиждень молодого спеціаліста". Тематичні тижні досить насичені, добре організовані і дають змогу проявити себе як педагогам, так і учням закладу. Інформація про тематичні тижні широко висвітлюється в засобах масової інформації.

Методична програма «Конструктор занять»

В основу методичної програми «Конструктор занять», розробленої в Центрі дитячої творчості «Дивосвіт" покладено універсальну методику Анатолія Гіна «Конструктор занять».

Мета розробки даної програми і впровадження її в роботу позашкільного закладу - підвищення ефективності і якості гурткового заняття.

Основним принципом універсальної методики А. Гіна є принцип «від частки - до цілого»: з стандартних блоків дитячого конструктора можна зібрати і будиночок для зайчика і палац для принцесі. Зі стандартних деталей збираються різні за призначенням і складністю „дорослі" речі: механічні, гідравлічні, електронні конструкції. Розглядаючи гурткове заняття як сукупність факторів педагогічно спрямованої дії на особистість дитини, враховуючи особливості навчально-виховного процесу в ЦДТ „Дивосвіт", творча група педагогів закладу розробила модель побудови гурткового заняття, його базових розділів: запропонувала педагогічні прийоми, прийняті саме на гурткових заняттях; різні форми проведення базових розділів занять.

Основними базовими розділами гурткового заняття є:


  • початок занять

  • пояснення нового матеріалу

  • закріплення, тренування, відпрацювання вмінь

  • повторення

  • домашнє завдання

  • кінець заняття

Опрацювання методичної програми «Конструктор занять» розраховано на 2 роки.

1 етап

Науково-теоретичне, методичне та інформаційне забезпечення

Основні напрямки діяльності:



  • організація методичної роботи, направленої на підвищення рівня науково-методичної підготовки медпрацівників;

  • видання інформаційних матеріалів на допомогу педпрацівникам;

  • діяльність творчої групи по виробленню моделі побудови гурткового заняття, його розділів, нетрадиційних форм проведення.

Основні заходи

  • Теоретичний семінар для керівників гуртків «Прийоми педагогічної техніки за А. Гіном».

  • Засідання творчої групи «Педагогічна майстерність керівника гуртка».

  • Вивчення системи роботи керівників гуртків.

2 етап

Впровадження інноваційних технологій в навчально-виховний процес

Основні напрямки діяльності:



  • забезпечення методичного керівництва та консультування педкадрів;

  • створення банку інформації;

  • творче використання та комбінування відомих форм та методів педагогічної діяльності.

Основні заходи:

  • Організація серії відкритих занять (фрагментів гурткового заняття), проведених в нетрадиційній формі.

  • Круглий стіл «Технологія організації традиційних та нестандартних форм роботи на занятті».

  • Педрада «Варіативність гурткового заняття».

3 етап

Вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду, поєднання базових розділів гурткового заняття в єдине ціле

Підведення підсумків.

Основні напрямки діяльності:


  • науково-теоретичне та методичне обґрунтування вивченого досвіду роботи працівників;

  • висвітлення кращого досвіду на рівні центру, міста.

Основні заходи:

  • Оформлення інформаційної папки «Конструктор занять».

  • Організація «Тижня майстерності».

  • Педрада.

  • Видання збірника з досвіду роботи «Цікавинки навчання».

Методичні рекомендації по застосуванню програми

Конструктор занять"

В основу методичної програми «Конструктор занять» покладено універсальну методику Анатолія Гіна «Конструктор уроку», адаптовану до умов позашкільного навчального закладу.

Основний принцип вищеназваної програми «від частки - до цілого». При розробці методичної програми ініціативною групою було орієнтовно визначено шість базових розділів з гурткового заняття.

Кожен з запропонованих розділів може бути проведений у різних формах, з застосуванням різноманітних педагогічних прийомів.

Початок занять

При проведенні цього розділу пропонуються такі форми: взаємоопитування в формі кросворду; розминка в формі «Пантомімічного лото».



Пояснення нового матеріалу

Це найбільш відповідальний розділ заняття. якщо новий матеріал зацікавить учнів, о і вивчення його буде успішним. Позитивний настрій у вивченні нового матеріалу може надати і ілюстративний матеріал (творча художня робота, відеозапис, уривок з твору), і екскурсія, і відвідання концерту, і ситуаційна гра.



Закріплення, тренування, відпрацювання вмінь

Для непосидючих, жвавих і нетерплячих дітей це найскладніший етап занять. Зробити ці тренувальні вправи, нескінченні репетиції, повторення і закріплення матеріалу не набридливими, а дійсно ефективними найбільш серйозне випробування для педагога. Навіть захоплені новою темою, новою роботою учні можуть стомитися, якщо цей розділ заняття затягнеться і перетвориться в нудний обов'язок. Тут від керівника необхідний весь арсенал педагогічних прийомів і вже згадані «Приваблива мета» «Роби, як я», і «Змагання», і бліц-конкурс на краще виконання вправи, руху, елементу роботи.



Повторення

Вже вивчений, відпрацьований матеріал перестає цікавити дитину, коли повторення його буде механічним. Тому при повторенні матеріалу слід обирати форми роботи, привабливі для дитини, наприклад, заняття-концерт, заняття-конкурс; прийом «Дитяче журі» - це надає повторенню нового змісту. Пожвавить процес повторення і прийом «Лови помилку», коли керівник (або учень) показує вправу, або елемент вправи з навмисною помилкою. При повторенні можна застосовувати і прийом «Розширення поля оцінок». Це майже жарт але атмосферу на занятті він пожвавить, коли замість звичних «шкільних» оцінок на «5», «4», учня оцінять літерою «м» (молодець!), або 2 літери «м» (двічі молодець!), або літерою «н» (не старався); прийом «ідеальна оцінка» теж дещо жартівливий - учні самі оцінюють свою роботу і повідомляють про це керівника (добра нагода для педагога з'ясувати рівень самооцінки учня, його творчі і особисті амбіції).



Домашнє завдання

Повністю віддається на розсуд керівника і залежить від того, яке завдання він виконує, ступінь захоплення учня завданням, його обсяг і складність, та інших суто індивідуальних чинників.



Кінець заняття

Керівник може сам поставити крапку в занятті своєю авторитетною оцінкою в цілому, оцінити роботи окремих учнів, а може віддати оцінку виконаної роботи на розсуд учнів (педагогічний прийом «Точка зору»). Залежно від конкретної педагогічної ситуації можна застосовувати і «ідеальну оцінку», і жартівливе «розширення поля оцінок».

Наведені форми роботи і педагогічні прийоми лише орієнтир для починаючо-мислячого керівника. В педагогічному досвіді кожного педагога знайдеться цікавий прийом, оригінальна форма проведення окремого розділу занять, всього заняття в цілому. Педагогічні прийоми, форми роботи це лише цеглинки великої споруди педагогічного досвіду, який будується все життя і тільки від педагога залежить, що будувати: казковий палац чи благеньку хатинку.

Перелік педагогічних прийомів, використаних в програмі «Конструктор занять»:



  • «Лови помилку»;

  • «Відстрочена відгадка»;

  • «Фантастичне припущення»;

  • «Щедра оцінка»;

  • «Дитяче журі»;

  • «Здивуй»;

  • «Ідеальна оцінка»;

  • «Райтінг»;

  • «Приваблива мета»;

  • «Навчи іншого»;

  • «Хто краще» - змагання;

  • «Роби, як я»;

  • «Розширення поля оцінок»;

  • «Кредит довіри»;

  • «Точка зору».

Лови помилку - поясняючи матеріал, керівник навмисно допускає помилку.

Гуртківці заздалегідь попереджені про це. Навчіть їх реагувати на помилку, заохочуйте їх увагу! Керівник має прагнення, щоб діти не тільки помітили помилку, зрозуміли «помилконебезпечне» місце, але й знали правильну відповідь.

В практиці ансамблю народного танцю „Веселинка" керівник Антоніна Михайлівна Турульова широко використовує цей прийом: вивчений хореографічний рух виконують декілька дітей, а решта гуртківців уважено слідкують за виконанням завдання і коментують, які помилки зроблені, чому, і як треба робити правильно.

Відстрочена відгадка - на початку заняття керівник дає загадку (дивовижний факт), відгадку до якого, ключ до розуміння буде надано в процесі заняття. Інший варіант - загадку дають в кінці заняття, щоб гуртківці мали нагоду обміркувати її вдома і на початку наступного заняття вислухати висновки і дати вірну відповідь, вірне тлумачення дивовижного факту.

В практиці художньої студії при вивченні законів колористики Вадим Іванович Зінченко запропонував гуртківцям порозмірковувати, чому одяг людей влітку переважно світлих кольорів. Ця загадка стала поводом до подальшої розмови про теплі і холодні тони кольору та інші тонкощі колористики.



Фантастичне припущення - керівник доповнює реальну ситуацію фантастикою. Цей прийом дає можливість подивитися на звичні речі з незвичної точки зору.

В практиці ансамблю бального танцю „Лілія" керівник Лілія Миколаївна Данилова запропонувала гуртківцям уявити виконання „Вальсу" членами ансамблю на дискотеці. Це стало приводом до обговорення теми „Сценічна і глядацька культура" в зацікавленій атмосфері діалогу.



Щедра оцінка - заохочувальний прийом для невпевнених в собі дітей. Оцінюємо словом, інтонацією, жестом. Використання цього прийому підбадьорює гуртківців, створює позитивний емоційний настрій, стимулює процес навчання. На цьому тлі найменші успіхи дитини помічаються, авансуються майбутні успіхи, підтримується інтерес дитини до занять. Для учня з завищеною самооцінкою «щедру оцінку» слід застосовувати обережно і помірковано.

Дитяче журі - керівник дає можливість гуртківцям не тільки оцінити роботу товаришів, але й розвивати вміння дітей аналізувати, відбирати вагомі критерії оцінки, обґрунтовувати свої висновки. Цей прийом широко використовується у гуртках декоративно-приладного напрямку, коли в колективі обговорюють, які роботи надати на виставку.

Здивуй - цей прийом перегукується з прийомом «Фантастичне припущення» - керівник знаходить таку точку зору, при якій буденне стає дивовижним. Цей прийом збуджує вагу дітей не тільки на заняття, але й може мати „пролонговану" дію впродовж тривалого часу після заняття. Чим більш частіше і різноманітніше він застосовує саме цей прийом.

Ідеальна оцінка - учням пропонуються самим поставити собі оцінки за виконану роботу, за концертний виступ, за підсумки одного заняття. Це показовий прийом з точки зору оцінки вимогливості керівника до гуртківців, як правило, критерії оцінювання учнів орієнтовані на рівень вимог керівника і це може стати приводом до роздумів керівника щодо корекції своєї роботи.

Райтінг - завершуючи роботу, гуртківець сам ставить собі оцінку. За ту саму роботу оцінку ставить і керівник. Цей прийом зорієнтовує дітей на правильні критерії оцінювання роботи (right - від англ. - правильно) і привчає до регулярного оцінювання своєї праці.

Приваблива мета - перед гуртківцем ставиться проста, розумна і приваблива для них мета, досягаючи якої, вони опановують навчальні завдання, що запланував педагог. Цей прийом тісно пов'язаний з мотивізацією навчання і є надзвичайно важливим саме в позашкільному закладі, де відвідання занять добровільне. При відвіданні школи присутній елемент обов'язковості. В позашкіллі мотивація занять тільки одна - інтерес. „Приваблива мета" може бути розрахована на одне заняття, на певну частину заняття, на один вид роботи, але це обов'язковий елемент навчально-виховного процесу в позашкіллі.

Навчи іншого - кожен гуртківець має змогу виступити в привабливій для себе ролі вчителя, наставника. Це активізує гуртківців, заохочує їх до сумлінного виконання навчальних завдань. Іноді пояснення товариша сприймаються більш прийнято, ніж пояснення керівника. На практиці цей прийом успішно застосовується в навчальних групах із різновіковим складом учнів в гуртках „Папірус" (кер. Вадим Миколайович Безницький), „Квіткові фантазії" (кер. Лариса Володимирівна Совенко). Доцільно застосування цього прийому і в хореографічних колективах, де в одній навчальній групі гуртківці мають різні здібності і рівень хореографічної підготовки.

Хто краще - момент змагання, як засіб активізації уваги, навчальної активності завжди був дієвим. Форма проведення змагання віддається на розсуд керівника. Змагання «Хто краще» може бути присутнім в роботі гуртка як окремий момент заняття, а може стати формою проведення всього заняття, як підбиття підсумків, вивчення цілої теми, опанування всього концертного номеру. Наприклад, заняття-конкурс в ансамблі бального танцю „Лілія" (кер. Лілія Миколаївна Данилова).

Роби, як я - з першого погляду виконання будь-яких дій чітко за керівником або призначеним керівником гуртківцем не несе в собі елементу творчості - механічно та обіграти цю ситуацію, що повторення дій, рухів стане для учнів цікавим. (Наприклад: уявити, що ви перед дзеркалом, а в якості „дзеркала" виступає керівник або гуртківець. Або обіграти ситуацію з кінозйомкою - всі дії фіксуються в уповільненому темпі.).

Розширення поля оцінок - для позашкільного закладу, де відсутні оцінки, використання цього прийому дає широкій простір керівникові для урізноманітнення і емоційного оцінювання роботи гуртківців. Враховуючи віковий склад гуртківців, ступінь довірливості взаємовідносин, стиль взаємовідносин, рейтинг керівника в колективі, кожен педагог може розширювати поле оцінок в тій мірі, в якій вважає за доцільне. (Шкала оцінювання може бути складена керівником і з долею гумору –«дуже, дуже гарно» (це «5»), «дуже, дуже старався» (це «4»), «дуже, дуже поспішав» (це «3»), «дуже, дуже стомився» (це «2»).

Кредит довіри - оцінювання роботи в „кредит". Враховуючи те, що позашкільний заклад не маніпулює оцінками, головною мотивацією навчання в нас є виключно інтерес. Відлякати гуртківця негативною оцінкою дуже просто, а заохотити, помітити найменшу вдачу («ти ще трошки попрацюєш, і я впевнений, що робота стане кращою»; «я відчуваю, що ти зможеш...»), створити позитивний настрій, вселити впевненість в свої сили керівник і може і зобов'язаний.

Точка зору - привчає гуртківців аналізувати, оцінювати, аргументувати свої думки. В гуртках образотворчого і декоративно-прикладного напрямку цей педагогічний прийом найбільш широко вживаний. Він стає в нагоді при обговоренні закінчених робіт, при оформленні виставок. Іноді керівники обігрують цей прийом, поділивши групу на два табори опонентів, які по черзі висловлюють свою думку. Застосування цього прийому сприяє розвитку комунікативних навичок у дітей, вчить логічно вибудовувати аргументи, культурі спілкування.

Наведені педагогічні прийоми і приклади їх використання є лише невеличкими цеглинками у будівлі власного педагогічного досвіду кожного керівника. Кожен, хто працює з дітьми, має свій арсенал прийомів, методів, власних таємниць і здогадок, помилок і перемог - всього того, з чого торується педагогічна стежинка у світ дитячої творчої душі.



Як перетворити задатки на здібності?
Декоративно-прикладна творчість – розповсюджений вид людської діяльності, який несе у собі величезний ідейно-моральний, художньо-естетичний потенціал. Розвиток народних ремесел як складової частини декоративно-прикладної творчості свідчить про високу духовну культуру українського народу, його прагнення до краси.

У гурток декоративно-прикладної творчості учні приходять, як правило, не за вибором професії, а з внутрішньої, духовної потреби. Йдеться про внутрішній світ дитини, про її бачення життя, здатність переживати, осмислювати й перетворювати факти дійсності в художні образи, уміння не просто «гарно зробити», а, насамперед, відшукати самостійні рішення виконання виробу, речі, витвору, наявність власної позиції в мистецтві.

Творче навчання в гуртку декоративно-прикладної творчості педагог має починати з формування таланту своїх вихованців. Немає точних методів, за допомогою яких можна визначити здібності дитини до певного виду практичної діяльності або мистецтва.

Природні задатки, на основі яких можуть розвинутися художні здібності, є у всіх людей. У кожного можна виявити обдарування в одній або декількох сферах діяльності, якщо правильно визначити задатки й розвивати їх у процесі навчання.

Передумовою розвитку здібностей у декоративно-прикладній творчості є любов до малюнка, живопису, до видів декоративного мистецтва. Значно сприяють розвиткові працездатність, наполегливість і величезна сила волі. Любов і тяжіння до малювання чи ліплення можуть виявитися в ранньому дитинстві і бути першими проявами художнього таланту.

Афоризм «геній – це праця» підтверджує роль працьовитості в становленні талантів. Колосальна спрага знань, любов до мистецтва, працездатність, уміння концентрувати зусилля волі допомагають досягти великих успіхів.

Для початківця-художника важливо розвивати окомір, відчуття пропорцій, уяву, спостережливість і художній смак. Ці якості розвиваються через виконання сотень малюнків, начерків, етюдів, декоративних панно й інших виробів. Тільки в результаті наполегливої праці учень стає талановитим майстром. Інших шляхів майстерності художника не існує.

Одним із основних завдань гуртка декоративно-прикладної творчості є навчання основ образотворчої грамоти. Слід намагатися так будувати заняття, щоб у будь-якій роботі гуртківцям пропонувати творчі завдання того рівня, який вони здатні розуміти й практично вирішувати на цьому етапі свого розвитку. Основи образотворчої грамоти не повинні бути передумовою до майбутньої творчої діяльності. Фахові знання найкраще давати поступово, у процесі роботи, у міру того, як вони стають необхідними для реалізації основного художнього завдання. Тільки тоді вихованець зрозуміє, навіщо потрібні ці знання, і вчитиметься активно вирішувати будь-яку образотворчу задачу. Він усвідомить, що професійна грамота образотворчого мистецтва – це не абстрактна теорія, а прикладна річ, необхідна кожному художникові.

Варто згадати про деякі важливі моменти у розвитку творчого начала в ході навчання. Це, зокрема, уміння педагога тактовно й обережно ставити загальні задачі й пояснювати їх. При цьому треба враховувати, що один і той же об’єкт не може бути корисним і цікавим для всіх. Тому потрібно прагнути, щоб у кожному учні розвивалася потреба й здатність самостійно ставити перед собою задачу. Треба також правильно й усебічно оцінювати роботи гуртківців, з урахуванням не стільки сумлінного виконання академічних вимог, скільки творчої активності.

У роботі гуртка важливо добирати правильне співвідношення академічної освіти (робота з малюнка, живопису, композиції) з такими дисциплінами як пластична анатомія, техніка й технологія роботи з різними матеріалами (шкіра, картон, тканини, бісер, глина, пластилін, солоне тісто, пластики тощо) з їхньою наступною переробкою в декоративну форму. Все це дуже серйозна робота, що вимагає творчої зосередженості й активності.

Великою підмогою на заняттях гуртка є демонстрація зразків декоративно-прикладного мистецтва. На уроках учні знайомляться із кращими зразками народної творчості (різьблення, вишивка, кераміка, розпис по дереву тощо), роблять замальовки, копіюють, а надалі творчо переробляють мотиви народних майстрів. Така робота дає змогу юним митцям відкрити свої можливості й здатність створювати щось нове, самобутнє.

Безсумнівно, для успішного виховання гуртківців необхідно разом із практичною роботою всіляко сприяти росту їхньої загальної культури й естетичному розвитку. У гуртку учні набувають розуміння ролі мистецтва в житті суспільства, усвідомлюють своє місце у царині художньої творчості.

Календарно-тематичний план
На підставі навчальної програми керівник гуртка складає календарно-тематичний план з огляду на рекомендації Міністерства освіти і науки.

1.Навчальний рік починається 1 вересня і закінчується 31 травня.

2.Навчальні заняття можуть організовуватися за семестровою системою:

І семестр – з 1 вересня до 31 грудня;

ІІ семестр – з 1 січня до 31 травня.

3. У канікулярні, вихідні та святкові дні гуртки працюють за окремим планом, затвердженим керівником закладу. У літній канікулярний час навчальний заклад проводить роботу з вихованцями в різних організаційних формах: змаганнях, зльотах, екскурсіях, зборах, фестивалях, конкурсах тощо, як підсумок навчально-виховного процесу за навчальний рік.

4.Структура навчального року в закладі може змінюватись згідно з рішення педагогічної ради та за погодженням із місцевими органами управління освітою з урахуванням регіональних особливостей, кліматичних умов і профілю навчального закладу.

5. Тривалість занять визначається з урахуванням психофізіологічного розвитку і припустимого навантаження для різних вікових категорій і становить для вихованців:

У віці від 5 до 6 років – 30 хвилин;

У віці від 6 до 7 років – 35 хвилин;

У віці старше 8 років – 45 хвилин.

Структура календарно-тематичного плану може бути наступною:

з/п, розділи програми, зміст роботи на кожне заняття, кількість годин (теоретичні, практичні) календарні терміни виконання.

Календарно-тематичний план треба складати в спеціальному журналі планування та обліку роботи гуртка, що є обов’язковим діловим документом установи.

Календарно-тематичний план складається для кожної групи окремо і затверджується на початку навчального року директором закладу.

Керівник має право протягом 15 днів (з 1 по 15 вересня) на комплектування груп. Цей період вважається його робочим часом.



Середня наповнюваність груп становить, як правило, 10-15 вихованців. Як тільки групи укомплектовані, керівник гуртка подає директору на затвердження графік занять і гурток починає свою діяльність.
Графік роботи гуртка
Графік роботи гуртків (розклад занять) є обов’язковим діловим документом навчальної установи.

  1. Заняття групи, особливо початкового рівня, не повинно перевищувати 1,5-2 години на день (з метою профілактики перевтоми, а також з урахуванням зайнятості деяких дітей у 2-3 гуртках).

  2. При проведенні занять тривалістю понад 1 академічну годину на день і в залежності від їхнього характеру через кожні 45 хвилин організується перерва для відпочинку зі зміною виду діяльності.

  3. Загальна кількість годин роботи гуртка на тиждень у розкладі занять має відповідати педагогічному навантаженню керівника гуртка.

  4. Графік роботи гуртка (розклад занять) затверджується директором навчального закладу на початку року.



Ведення журналу планування та обліку роботи
Основні вимоги до ведення журналу планування та обліку роботи гуртка.


  • Журнал планування та обліку роботи є державним обліковим фінансовим документом, обов’язковим для ведення кожним керівником гуртка.

  • Журнал заводиться для кожної групи гуртка окремо на весь навчальний рік.

  • Журнал ведеться керівником гуртка. Він несе особисту відповідальність за стан його ведення.

  • Усі записи в журналі ведуться чисто, охайно та регулярно кульковою ручкою синього або чорного кольору. Не допускаються виправлення, закреслювання, використання коректора.

  • У розділі «загальні відомості про вихованців» зазначається: № з/п; прізвище, ім’я, по батькові дитини; дані про батьків; домашня адреса; телефон. Можуть зазначатися й інші дані за рішенням адміністрації.

  • Розділ «Проведення занять з техніки безпеки» заповнюється в обов’язковому порядку. Керівник гуртка систематично проводить з вихованцями інструктаж з техніки безпеки. Всіх, хто пройшов його, керівник гуртка відмічає у журналі й записує короткій зміст занять.

  • У розділі «Облік відвідування» застосовуються наступні умовні позначки: «н» – був відсутній з неповажної причини, «хв» - був відсутній через хворобу; «п» - був відсутній з поважної причини. Проти прізвища учня, який вибув, пишеться – «вибув».

  • У розділі «Облік роботи гуртка» вказується: № заняття; дата проведення; тема заняття; кількість годин.

  • Кількість записаних годин має відповідати погодинному педагогічному навантаженню.

  • Облік індивідуальних занять (найчастіше в гуртках основного рівня) може вестися керівником гуртка на окремій сторінці. Кількість годин, відведена на індивідуальні заняття, повинна збігатися з навчально - тематичним планом.

  • На окремій сторінці може вестися облік зайнятості гуртківців в підготовці і проведенні міських, районних, всеукраїнських заходах.


Конспекти занять

________/________н.р.


Гурток (творче об’єднання)___________________________________________
Рівень навчання____________________________________________________

Рік навчання _______________________________________________________


Керівник гуртка____________________________________________________

Заняття №


Дата . місце, час проведення _________________________________________

Тема:_____________________________________________________________

Мета______________________________________________________________

Завдання:__________________________________________________________

Обладнання:_______________________________________________________

Тип заняття:________________________________________________________

Форма заняття:_____________________________________________________


Хід заняття

І. Вступна частина

ІІ. Основна частина

(реалізація навчально-виховних завдань кожного етапу роботи)

Основні питання. Які необхідно поставити:

1.

2.



3.

ІІІ. Заключна частина

Висновки:_________________________________________________________

Завдання на наступне заняття чи завдання додому (якщо є):_______________

Рекомендована література:___________________________________________

Орієнтовні форми звітів
Звіт керівника гуртка


  1. Прізвище, ім’я, по батькові педагога, стаж роботи, назва гуртка.

  2. Тема творчої науково-педагогічної проблеми.

  3. Результати роботи з дослідження науково-педагогічної проблеми (тезисний виклад).

  4. Питання, підготовлені до засідання МО, педагогічної ради, наради.

  5. Матеріали з досвіду роботи.

  6. Матеріали відкритих занять.

  7. Збірка дидактичних матеріалів.

  8. Теми відвіданих занять у колег, висновки, пропозиції.

  9. Масовий захід, проведений педагогом або в підготовці якого брав участь.

  10. Преса, література, з якого працює педагог.


Звіт про гастрольні поїздки, змагання, відрядження
Назва колективу


  1. Назва заходу.

  2. Місце проведення.

  3. Організатор ( на чиє запрошення виїжджали).

  4. Мета заходу.

  5. Учасники, глядацька аудиторія (кількість, фаховий рівень).

  6. Загальна програма заходу. Програма виступу вашого колективу (автори творів, назви. Кількість учасників загалом і вашого колективу зокрема. Їхній вік. Участь керівника або педагога (якщо це семінар чи конференція).

  7. Результати участі у заході: нагороди, призові місця, роздатковий матеріал.

  8. Фінансове забезпечення (за чий кошт відбулась поїздка: спонсорів, громадських організацій тощо).

  9. Відвідування музеїв, ознайомлення з пам’ятками культури, архітектури та історією даного міста.

Дата Підпис



Висновки
Теоретичні знання, практичні уміння і навички, що їх набувають учні в результаті засвоєння основ наук, дедалі поглиблюються і усвідомлюються в процесі практичної позакласної навчально-дослідної і суспільно корисної роботи гуртків. Учнівські гуртки — це самодіяльні об'єднання учнів, одна з форм позакласної й позашкільної роботи. Згідно із Законом України "Про позашкільну освіту" - "гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-оздоровчі, науково-пошукові об'єднання на базі загальноосвітніх навчальних закладів входять у систему позашкільної освіти, що є освітньою підсистемою допрофесійної підготовки учнів" і повинна в розглядатися як повноправна та надзвичайно важлива складова навчально-виховного процесу, в рамках якої педагоги зобов'язані надавати високоякісні та професійні освітні послуги. Найпоширенішими є науково-освітні (предметні) гуртки. Зміст і ефективність роботи гуртків залежать від правильної організації, підготовки і проведення занять. Однією з умов успішного проведення гурткової роботи є правильне і своєчасне планування її та ведення чіткого систематичного обліку. Щоб робота в гуртку зацікавила всіх учнів, які його відвідують, потрібно, щоб вони мали більш-менш однаковий рівень знань та однаковий загальний розвиток. Доцільно об'єднувати в гурток учнів паралельних або двох суміжних класів: 6-х і 7-х, 7-х і 8-х, 8-х і 9-х, 9-х і 10-х.
Неймовірна кількість гуртків за уподобаннями, бажаннями не тільки дає широкі можливості всебічного розвитку учнів, а і розширюють їх внутрішню культуру, а, головне, здібності, таланти.

Список рекомендованої літератури:
1. Астахова В.І. Гуманістичний підхід – головний принцип освітньої реформи в Україні // Проблеми освіти: Наук.-метод. зб. / Кол. авт. – К.: ІЗМН, 1998. – Вип. 12. – 216 с.
2. Инженерно-конструкторская среда для учителей. Программа сделана по заказу Всероссийского государственного педагогического университета им. А. И. Герцена (desmarilon.com)
3. Конструктор современного урока (nsportal.ru)
4. Конструктор уроков. Презентация (calameo.com)
5. Концепція виховання у національній системі освіти // Інформ. зб. Мін. освіти. – 1996. – № 13.
6. Крутецкий В.А. Психология математических способностей школьников.- М.: Просвещение, 1968. – 432 с.
7. Національна доктрина розвитку освіти України в XXI столітті // Освіта України. – 2001. – 18 липня. – №29.– С. 4-7.

8. Педагогический дизайн мультимедийного урока (pedsovet.su)



9. Розвиток соціального партнерства між школою та громадою // ПостМетодика - №1(78), 2008 — с.49-53
10. http://www.lib.ua-ru.net/inode/8752.html


Список використаних джерел:


  1. Дидактические материалы к конструированию и анализу урока (hosting.ulstu.ru)

  2. Конструктор уроков А.А. Гина http://sggu-cito-ikt.blogspot.com/2011/11/designer-lessons.html

  3. Удосконалення педагогічної майстерності в умовах особистісно зорієнтованої освіти: Модульний посібник / автори-упорядники: П.І.Матвієнко, Н.І.Білик, О.О.Новак. – Полтава: ПОІППО, 2006. – 292 с.





База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка