Методичні рекомендації заступникам директорів з виховної роботи, керівникам гуртків художньо-естетичного напрямку



Скачати 375.65 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації02.05.2016
Розмір375.65 Kb.
  1   2


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ БУДИНОК ХУДОЖНЬОЇ ТВОРЧОСТІ



«Методика

організації та проведення

дитячого свята»
Методичні рекомендації заступникам директорів з виховної роботи,

керівникам гуртків художньо-естетичного напрямку,

організаторам дозвілля учнів
Укладач: О.І. Митрохина

методист з питань самоврядування та

художньо-естетичного виховання

учнівської молоді

професійно-технічних

навчальних закладів

Херсон

План



I.

Вступ

2

II.

Методика організації і проведення дитячих свят

3




2.1. Етапи підготовки та проведення свята

7




2.1.1. Організаційний етап

7




2.1.2. Проектний етап

8




2.1.3. Сценарний етап

10




2.1.4. Підготовчий етап

12




2.1.5. Пропедевтичний етап

16




2.1.6. Репетиційний етап

18




2.1.7. Етап реалізації задуму

21




2.1.8. Оцінювально-рефлексивний етап

25




2.1.9. Післясвятковий етап

27




2.2. Характерні риси сучасного свята

28

III.

Пам’ятка організатора свята

29

IV.

Список рекомендованої літератури

31

V.

Список використаних джерел

32



Вступ

Перегляд скарбниць культурного досвіду доводить, що інструкцій щодо створення святкового настрою і поселення радості й добра в душах дітей через культурне свято немає і не може бути. Свято створюється цілеспрямованим рухом душі, енергії та розуму людини, реалізуючись в її активній творчій діяльності, поєднаній творчими діями інших. Виміром якості свята є рівень одержаного вдоволення учасників свята, рівень осяяння і збагачення їхніх душ глибинними естетичними переживаннями, кількість разів повернення особи до радісних моментів і перипетій свята з метою пережити їх ще раз, гармонізація взаємин між одногрупниками, підвищена терпимість до творчих і девіантних поведінкових проявів людей.

Насправді гарний настрій створюється тільки людиною для себе або для іншої людини, чи групи людей. Якщо не підживлювати його позитивними, «розумними» (Л. Виготський) емоціями, якщо не піклуватися про грамотну підтримку щодо високої його стабільності, легко розгубити відчуття свята в душі. Саме тому питання «як насичувати душу» радістю сьогодні надзвичайно актуальне.

Процес опанування метою і закономірностями драматургії свята та інструментами отримання ефективного результату забезпечує методика організації і проведення дитячого свята. Говорячи про вдосконалення методики організації дитячого свята, треба визначити елементи цього процесу, які мають бути організованими, упорядкованими. Такими вважаються методологічні основи, умови, інструментарій реалізації педагогічної мети (метод, форми, прийоми).



Методологічну основу утворює переконання, що свято є специфічною формою життя суспільства (певних соціальних груп, колективів), в якій активно виражається і номінується соціально-художня, конкретно-почуттєва поведінка людей, настрої мас (дітей, педагогів, батьків), їхні моральні норми та еталони, рівень сформованої культури (особистої, спілкування і взаємин, споживацької тощо), рівень зрілості свідомості. Головне для дітей у святі, як і у грі – імпровізація, ефект новизни (Л. Виготський). Це є перший компонент психологічної основи організації дитячого свята. Головне завдання свята: подолати повсякденність, внести в життя яскраві враження, нові емоції.. Звідси – ошатний одяг, незвичне прикрашення приміщень, подарунки, непередбачені повороти подій у розвитку сюжету, незвичні ходи, сюрпризи. Цей шлях базується на творчому пізнанні дійсності: інноваційній переробці інформації, створенні нових взірців і дій. Інший шлях – відтворення готових способів відбиття дійсності: точніше повторення раніше напрацьованих прийомів поведінки – діти репродуктивно відтворюють матеріал, демонструють засвоєні знання, форми діяльності, застосовують опановані уміння і навички. Синтез двох шляхів у святі забезпечує високий рівень переживань, сила і повнота яких залежать від активності як дітей, так і батьків. Свято цінне своїми переживаннями.

Методика організації і проведення дитячого свята
Умовами ефективності організації і проведення дитячого свята виступають: наявність виховної системи та її модераторів, морально-технічного ресурсу, володіння технологією організації дитячого свята, врахування особливостей соціальних груп-учасників свята. Організатору дитячого свята потрібно врахувати деякі розбіжності у ставленні до свята батьків і дітей. Так, дорослі через споглядання дитячого свята реалізують потребу в компенсації витраченої на працю чи обов’язкову діяльність життєвої енергії – це час і дії, які дають змогу активізуватися в іншому, або розслабитися, забутись, а часом і відпочити від буднів. Свято для дитини – це час само актуалізації, прояву активності і різновидах діяльності. На відміну від більшості дорослих масових свят, зміст яких розгортається швидше імпровізаційно, дитяче свято завжди має конкретних авторів ідеї і конструкторів дійства; учасники дорослих свят можуть не отримувати подарунків і заохочень, дитяче ж свято завжди передбачає певні подарунки (особисті, ситуативні, разові) тощо. Дані таблиці наочно демонструють очікування дітей і батьків від свята. Очевидна відмінність пояснює і певні конфлікти між педагогами і батьками.

Таблиця

Розбіжності у ставленні до свята батьків і дітей

Компоненти

Діти

Дорослі (батьки)

Мета

Взяти участь,

самореалізуватися



Споглядання, перегляд (шоу)

Психокомплекс

Провідний вид діяльності – гра; вид мислення –

наочно-образне



Провідний вид діяльності – професійна; вид мислення – логічний

Потреба

Потреба в самоактуалізації, у прояві активності у

різновидах діяльності заради отримання насолоди



Потреба в компенсації життєвої енергії, витраченої на працю чи обов’язкову діяльність

Зміст

Створений і спроектований конкретним автором (вихователем)

Автор відсутній, свято розвивається імпровізовано-варіативно

Цінності свята

Зіграти роль, виконати функцію, бути корисним, отримати подарунок

Споглядання за успіхом власної дитини, сприйняття дитячої радості

Внутрішні почуття

Віра в казку, диво, відкритість світу, у суцільну довіру і щирість

У діапазоні від віри у загальнолюдські, суб’єктивні цінності до бездовір’я

Витоки образу свята

Образ свята черпається з технології драматургії свята

Прототип береться із власного досвіду чи ЗМІ

Дитяче свято – знакова подія в житті навчального закладу, через яке вчиняється цілеспрямований педагогічний вплив на вихованців. Варто пам’ятати: свято готується і проводиться для дітей (а не для батьків), тому під час його підготовки враховуються їхні вікові й психологічні особливості, потреби, запити, індивідуальні властивості, нахили.

Водночас, сучасне дитяче свято у навчально-виховному закладі має бути організоване також з урахуванням психології дитячих можливостей, і з урахуванням психології батьківського сприйняття (за умови присутності останніх на святі). Батькам на такому святі відводиться активна роль – не просто глядача, не оцінювача, не критика, а саме активного учасника. Активність виражається через атракції (посмішка, жести відкритості, блиск очей, підтримка підморгуванням), демонстрацію яскравих емоцій (на рівні дітей чи навіть трохи вище, аби підтримати в залі єдине емополе), оперативність аплодисментів (жест схвальної оцінки дій), готовність до участі в інтерактивних діях, участь у конкурсах та іграх тощо. Саме так реалізується громадсько-суспільна функція педагога – допомагати родинам (зокрема прищеплювати культуру дозвілля) з метою створення оптимальних умов для розвитку дітей удома.

Отже, дитяче свято – не звітний концерт перед батьками, не спосіб удоволення очікувань батьків. Це – свято демонстрації чудесних досягнень і радісних відкриттів. Краще дитина зіграє на святі у три гри (дитяча цінність), ніж прочитає обов’язкових три вірша за бажанням батьків цінність батьків).

Задля отримання позитивного результату дитячого свята доречно враховувати низку чинників, що можуть забезпечити успіх святковій програмі. Серед них:


  • красива і зрозуміла назва (бажано не більше п’яти слів у ритмі хорею, наприклад: «Мами руки золоті», «Дзвонів Великодніх бій»);

  • стійка мотивація учасників свята (дітей, батьків і педагогів);

  • оригінальність ідеї свята (форми, змісту, образу ходу гри, прийомів тощо);

  • матеріальне забезпечення свята (забезпечити яскраву естетичну наочність);

  • доречний, високохудожній, відповідний віковим запитам музичний супровід;

  • наявність гнучкого, кмітливого, здатного до імпровізації ведучого;

  • присутність навчених, обізнаних, заохочених асистентів (помічників) з числа педагогів або батьків;

  • включення до програми свята інтерактивних форм, цікавих, доречних за тематикою, коректних ігор, конкурсів з вивіреними чіткими правилами і нехитрими умовами;

  • підготовка груп аудиторії (дітей і батьків; сольних виконавців, груп, безлічі глядачів);

  • значущі призи, цінні нагородження або відзнаки, відповідні віковим потребам дітей.


Етапи підготовки та проведення свята

Проектування післясвяткові дні – це є ланка одного нерозривного ланцюжка. Однак цю систему свята можна поділити на кілька змістовних етапів.



Таблиця

Система етапів розробки та проведення свята

Номер етапу

Назва етапу

Суть етапу

I

Організаційний

Попереднє планування свята. Створення «ради свята»

II

Проектний

Загальна розробка святкового проекту

III

Сценарний

Розробка сценарію свята, деталізація

IV

Підготовчий

Багаторівнева підготовка свята


V

Пропедевтичний

Попереднє ознайомлення дітей зі святом

VI

Репетиційний

Підготовка окремих номерів, фрагментів свята

VII

Реалізація задуму

Безпосередньо свято


VIII

Оцінно-рефлексивний

Підбиття підсумків. Оцінка ефективності дій

IX

Післясвятковий (післядія)

Залучення спогадів, умінь та навичок для реалізації нових дій, проектів, діяльності




  1. Організаційний етап

Різновиди свят, що проводяться у навчально-виховних закладах, передбачають попереднє планування. Це дає змогу музичному керівникові прогнозувати власну діяльність та організувати роботу з дітьми, завчасно подбавши про наявність усього необхідного для проведення заходу.

На початок навчального року проводяться збори педагогічного колективу, на яких обговорюється план виховної роботи на рік (півріччя). Заступник директора з виховної роботи, музичний керівник (художній керівник, керівник гуртка) та педагоги складають перспективний план дозвіллєвих заходів, у якому враховується весь обсяг педагогічної роботи, виходячи з вікових особливостей дітей. У плані вказується відповідальний за виконання певних розділів свята та головний режисер (керівник) проекту.

На зборах обирають свята із банку обов’язкових та потенційно можливих і встановлюють терміни їх проведення та підготовки. Підготовка до свята повинна розпочатися завчасно. Практично доведено, що починати підготовку потрібно не пізніше, ніж за місяць до встановленого терміну свята.

Для організації свята створюється творча група – рада свята (рада справи) – з представників адміністрації, педагогічного корпусу і батьків (доречно ввести у групу організаторів активних дітей). Залежно від типу свята до складу режисерсько-постановочної творчої групи можна ввести й окремих фахівців (заступника директора з виховної роботи, педагогів, інших працівників навчального закладу, батьків). Чисельний склад ради свята налічує не більш як 5-7 осіб.

На раді свята обговорюються пропозиції щодо проведення свята, з’ясовуються загальні питання, що стосуються координаційної роботи, розподілу повноважень, системи контактів для обміну потрібною інформацією. Розподіляються доручення з урахуванням індивідуальних інтересів, здібностей і бажань, що має велике значення з метою забезпечення індивідуальної комфортності.

Потенційним учасникам свята пропонується збирати ідеї (оригінальні й репродуктивні) щодо майбутнього свята, прямі й супутні матеріали, переглядають фонди бібліотеки з метою відбору і переробки потенційно можливих.



  1. Проектний етап

Дитяче свято повинно бути уміло продуманим, ретельно організованим, грамотно структурованим, насиченим необхідним і цікавим для розвитку дитини змістом, зведеним у привабливу і зрозумілу форму.

Рада свята збирається (не пізніше як за місяць) з метою складання докладного плану підготовки до свята, що наближається, та встановлює перелік поточних паралельних заходів щодо його реалізації. Вирішуються питання про дату, час, місце проведення свята, обговорюються питання використання матеріально-технічного забезпечення свята.

Програму кожного свята заздалегідь визначає музичний керівник (керівник гуртка) з педагогом кожної вікової групи, аби включити певні матеріали в орієнтовний план виховної роботи (наприклад, тексти).

Наступний крок – з’ясування, яким уявляється майбутнє дитяче свято в цілому, тобто повинно бути в ньому заявленим, які фрагменти вважаються обов’язковими або важливими, що повинно відбутися, яким чином тощо. Завдяки педагогічній уяві у цьому обговорення вимальовуються більш-менш виразні контури майбутнього свята й оптимізується ввесь потрібний для його реалізації досвід.

Між членами педагогічного колективу розподіляються функції та допоміжні обов’язки, що виникли у зв’язку з розробкою стратегії свята. При цьому за принципами особистісно орієнтованого навчання і виховання враховуються індивідуальні властивості та здібності виконавців.

Найвідповідальнішою і складною є роль ведучого свята. Він не просто має знати сценарій, усі тексти, функції дітей на кожному етапі свята, а насамперед організовує святковий простір та його діяльнісно-емоційну атмосферу так, щоб кожен присутній почував себе затишно, комфортно, отримав стимул до творчості. Виокремимо в цьому питанні встановлення конгруентного взаємозв’язку між виконавцями і глядачами, між дітьми і дорослими на засадах взаємоповаги і взаємосприйняття.

Особі, яка виконуватиме функції ведучого, мають бути притаманні такі якості як: вільне володіння мовою (і з технічного, і з художнього боку), здатність до імпровізації, гнучкість мислення (на святі не включаються нестандартні непередбачені моменти у поведінці дітей, які потрібно буде легко, красиво і майстерно подолати), різнобічні художні здібності (вміння співати, танцювати, мати акторські здібності), вміння грати й організовувати гру тощо.

Коли стане зрозуміло, яким у загальному вигляді хочуть бачити свято його організатори, з’ясовують головну мету і завдання свята, визначають надзавдання (те, що залишиться у свідомості, душі і серці всіх дітей) і спосіб її художнього вираження, встановлюють тему, підбирають центральний образ або образи (якщо у святі присутні два контрастних табори) тощо.

Отже, така підготовча робота допоможе сценаристу зосередитися на проблемі та варіантах її художнього втілення, дасть змогу йому якнайкраще підготуватися до написання сценарію майбутнього свята.

Останній крок цього етапу – вирішення певних організаційних питань, як-то: форма і строки оформлення сценарію та потрібної документації (оформлення потрібних запитів, складання угод, відсилання запрошень тощо).



  1. Сценарний етап

Цей етап – розробки сценарію як такого літературного джерела видовища, що потребує реалізації за допомогою засобів сценічної, театральної виразності у масовій дії – є стрижневим у розробці свята. Написання сценарію є важкою і відповідальною справою. Звернемо увагу лише на деякі проблемні місця цього етапу.

Оскільки сценарій є прикладом літературного драматургічного твору, важко уявити його продуктом колективного інтелекту. Практично завжди у навчальних закладах освіти сценарій свята пише одна людина (будь-хто з педагогів, здатний до цього, або із задатками до літературної творчості). Дуже рідко є варіант написання сценарію двома фахівцями, адже в такому разі змикаються два мислення, два стилі письма, два підходи до справи, два досвіди тощо. Коли справа стосується творчості, краще здійснити цю діяльність поодинці. У такий спосіб можна позбутися зайвих зіткнень.

Кращим варіантом розв’язання цієї проблеми є відкритий конкурс сценаріїв на одну тему. В цьому разі можна одержати два і більше поглядів на вирішення однієї художньої проблеми, після чого один сценарій береться за основу, а кращі ідеї іншого компілюються, в тому числі із третіх джерел. Ще один плюс такого підходу – за належної старанності кількість написаних сценаріїв з часом неодмінно переходить у якість, що уможливить зростання фахової компетентності педагогів.

У сценарії слід відбити основні прикмети свята, якими є: близька і зрозуміла дітям ідея, динамічний привабливий сюжет, чітко вибудована композиція; залучення певних традицій, ритуалів, звичаїв (чи коректних модифікацій таких); яскрава наочність видовища за рахунок антуражу, реквізиту, костюмів; використання інтерактивних форм і творчої ігрової взаємодії; прихована інтрига, сюрпризність, непередбачуваність тощо. Головне питання – забезпечення дієвості на кожному найменшому фрагментові свята, адже свято «повинне бути, по-перше, дієвим, по-друге – дієвим і по-третє – дієвим і видовищним, до того ж ще і захоплюючим» (О. Довженко).

У сценарії свята у вивіреній послідовності викладається те, що відбуватиметься на святі: низка фрагментів, що розкривають тему, логічні переходи від однієї частини свята до іншої, прийоми активізації учасників (проблемні ситуації, ігри, конкурси, сюрпризні моменти), у тому числі і глядачів, оформлення і обладнання свята.

У складеному сценарії свята потрібно дати відповіді на такі запитання: як здивувати; яких героїв вибрати і до яких виховних ситуацій залучити; яка казка 9оповідання, байка, легенда, притча, анекдот тощо) стане прототипом чи основою сценарію; як підсилити кульмінацію, яким сюрпризним моментом; як бачиться фінал свята; які повинні бути подарунки тощо.

Отже, результатом цього етапу підготовки свята є створений сценарій, що включає в відібраний, перероблений і пристосований до потреб колективу літературно-музичний матеріал. Це може бути не кінцевий варіант сценарію, під час репетиційного процесу його можна удосконалити і відкоригувати. Однак, це є програмний документ, відповідно до якого прогнозуватиметься вся подальша діяльність з постановки та реалізації свята.

Сценарний продукт цього етапу обговорює і затверджує рада справи.



  1. Підготовчий етап

Підготовка до свята – копітка, серйозна і злагоджена робота педагогічного колективу, батьків, а згодом і дітей. Для організації роботи усі мають діяти послідовно за єдиним планом, долаючи крок за кроком усі етапи розробленого свята. Від якості спільної роботи залежатиме динамічність і яскравість ходу свята, сила його емоційного впливу на дітей.

На цьому етапі розпочинається безпосередня підготовка до свята. Організатори мають чітко формувати процес його підготовки. Це означає, що їм потрібно забезпечити ефективну роботу щонайменше у трьох напрямах:



  1. Робота музичного керівника (керівника гуртка) і педагогів (вчителів), а саме:

  • пошук потрібного вихідного матеріалу для свята (перечитування сценаріїв, методичних рекомендацій, потрібної прямої і побічної інформації);

  • розробка макетів святкового оформлення (декорації, антураж, реквізит);

  • добирання музичним керівником потрібних можливих пісень, танців, музичних ігор з урахуванням можливостей кожної конкретної дитини (окремого виконавця) і групи дітей в цілому;

  • розробка концепцій та сценографій окремих концертних номерів як сольних чи групових, так і масових, модулів інтерактивних засобів тощо;

  • підрахування потрібних ресурсів матеріально-технічної бази: музично-акустична та світлова апаратура, інше приладдя;

  • визначення лідерів (адаптерів) серед виконавців творчих груп з метою акцентування уваги на них решти дітей під час виконання непевних дій;

  • організація попереднього ознайомлення дітей зі святом.

  1. Робота батьків (відбувається закрито від дітей, тримається у таємниці):

  • прилучення батьків до процесу підготовки свята має свої переваги та недоліки. Серед беззаперечних переваг те, що батьки відчувають свою причетність до виховної діяльності в цілому і до розвитку своєї дитини зокрема; до всіх процесів, що відбуваються в закладі напередодні свята; до значущої події, якою є підготовка свята як культурне явище;

  • розробка і виготовлення костюмів, підбір і закупка доречних подарунків, призів;

  • інформаційна та фахова підтримка (у разі потреби);

  • асистентська допомога педагогам під час розробки конкретних номерів та ігор.

Як тільки відбудеться попереднє ознайомлення дітей зі сценарієм, їх треба підключити безпосередньо до процесу підготовки до свята (третій напрям).

Виховне значення свята значно підвищується, якщо в його підготовці беруть участь всі діти. Не можна допустити ситуацію, коли одні діти, здібності яких дещо ширше розкрилися на цей час, будуть завантажені і навіть перевантажені, а решта виконуватиме роль статистів, або взагалі, залишиться виключеною з активних діячів на святі. В такий спосіб у перших може сформуватися хибна думка про свою неперевершеність (егоїстичні мотиви), а у інших – про свою безталанність, недосконалість, що є хибним апріорі. Розумний педагог знайде кожному відповідальну роль відповідно до його нахилів та здібностей.

Підготовча робота до свята повинна вплинути на свідомість, розум, емоції дітей, включивши їх у суспільну діяльність. У цей період виконуються роботи з виготовлення костюмів, оформлення зали, розробляються запрошення, вивчається концертний матеріал, виготовляються ескізи емблеми свята. Подібна робота спрямовує всі творчі сили дітей на свято, закладає в душі стан передчуття близької радості, відкриває широкі можливості як для колективної, так і для індивідуальної самореалізації дітей і дорослих.

Колективна діяльність з підготовки до свята буває, як правило, радісною, сприяє злагоджуванню конфліктних ситуацій між дітьми, що робить дитяче свято ефективним засобом згуртування і розвитку колективу. Діти бачать, що колективні зусилля приносять більше користі, будь-яка справа виконується краще і швидше, коли їх підтримують, вірять у їх успіх, чекають і сподіваються на високі результати. Радісний, творчий настрій дуже важливий для ефективної колективної діяльності.

Особливої уваги організатора свята потребують діти, яким необхідний індивідуальний підхід. Педагоги повинні допомагати таким дітям повірити у власні сили. Треба зацікавити тих дітей, яким важко дається навчання і хто невпевнено відчуває себе в колективі.

Багатьом дітям треба в цей час допомогти повірити у свої сили. Особливо важливо зацікавити тих, яким важко дається адаптація, хто в колективі ще відчуває себе невпевнено, хто має обмежений досвід (чи зовсім його не має) виступів на сцені перед глядачами, хто недостатньо проявив акторські здібності в розкритті певних ролей тощо.

У цілому, підготовка свята – надзвичайно відповідальний процес. Педагоги прагнуть організувати роботу на найвищому рівні, адже спільними зусиллями створюється справжній витвір мистецтва – святковий театралізований спектакль.

Підготовка свята – це творчий процес, де творчий потенціал дитини через виключність ситуації може непередбачено розкритися, іноді з несподіваного боку, якого у плині буденності неможливо було б і розгледіти. Розвиток творчих здібностей дитини відбувається системно, одночасно у кількох діяльнісних сферах (насамперед мистецьких), що синтезуються у святковому спектаклі в єдине видовище. Таким чином створюються умови для розвитку різнобічних здібностей дитини: емоційних, поведінкових, інтелектуальних, творчих. Це уможливлює досягнення провідної мети виховного процесу – формування творчої особистості.

При цьому бажано створити такі умови, коли усуваються недоречні регламентуючі педагогічні впливи і заходи, які сковують особисту ініціативу дітей. Бажано дати змогу дитині реалізувати прояви спонтанності, імпровізації, позбавившись примусів щось насильно слухати, робити. Природа свята – самовиявлення, свобода, творчість.

Тісний контакт між дорослими, узгодженість дій, єдність вимог, що ставляться дітям, - ось необхідні умови для успішної підготовки дитячого свята. Ніщо так не заважає досягненню поставленої мети, як суперечливі вимоги педагогів, і це шкідливо в будь-якому виховному процесі.

На даному етапі підготовки до свята важливого значення надають розробці змісту оформлення та антуражу і добору потрібного обладнання. До першого можна віднести: художнє оформлення (одяг, сцена, декорації, костюми; реквізит тощо); до другого – музичне оформлення (музичні інструменти, фонограми, технічні засоби) та світлове оформлення (інтенсивність верхнього світла, фотоспалах, кольорове скло).

Під час оформлення святкового приміщення виділяється окреме місце – задня стіна (задник сцени), де згодом буде розміщено яскраве панно (плакат, художня композиція, яка у словесно-символічному вигляді відбиватиме тему свята). Діти на святі мають сидіти обличчям до центру зали, тоді панно буде так би мовити «постійно брати участь у святі» - допомагати дітям і глядачам утворювати потрібні асоціативні зв’язки між зображеною темою і розіграними ситуаціями. Це сприятиме яскравішому сприйманню ідеї і теми свята, створенню відповідного святкового настрою, у разі потреби – швидкому поверненню до нього розпорошеної уваги, а в цілому – цілісності сприйняття свята як образу.

Для реалізації завдань багаторівневої підготовки до свята треба вибрати правильний темп і ритм життя. Цього домагаються чітким плануванням дій. Хід підготовки до свята і тимчасові проміжні результати бажано періодично обговорювати у групі чи в колективі на засіданнях ради справи.

  1   2


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка