Методичні рекомендації щодо здійснення психологічного



Скачати 169.11 Kb.
Дата конвертації08.09.2017
Розмір169.11 Kb.
Методичні рекомендації щодо здійснення психологічного супроводу процесу адаптації учнів до навчання в 5 класі

Наталія Максимова

методист центру практичної психології і соціальної роботи КОІПОПК

Кожна людина в певні періоди свого життя зазнає труднощів у зв’язку із освоєнням нового виду діяльності, переходом до нової ситуації, нових умов життя. Проблема адаптації до умов оточуючого середовища, зокрема навчання, є однією з актуальних у сучасній педагогіці та психології.

Адаптація (від. лат. аdapto - пристосовую) - це пристосування органів чуття та цілого організму до нових, змінених умов існування.

Адаптація в соціумі - це засвоєння особистістю соціального досвіду суспільства загалом і досвіду того конкретного середовища, до якого людина належить.

Психологічна адаптація - це процес взаємодії особистості із середовищем, при якому особистість повинна враховувати особливості середовища й активно впливати на нього, щоб забезпечити задоволення своїх основних потреб.

Процес взаємодії особистості та середовища полягає в пошуку й використанні адекватних засобів і способів задоволення основних потреб. До них належать: потреба в безпеці; фізіологічні потреби (в їжі, сні, відпочинку тощо); потреба у прийнятті та любові; у визнанні та повазі; у самоствердженні, самовираженні й розвитку «я».

Шкільна адаптація - термін став використовуватись для опису різних проблем і труднощів, що виникають у школі. Із цим поняттям пов'язують відхилення в навчальній діяльності - ускладнення в навчанні, конфлікти з однокласниками, неадекватну поведінку. Цілком природно, що подолання тієї чи іншої форми дезадаптованості повинне бути спрямоване на усунення причин, що її викликають.

Дезадаптація — це утворення неадекватних механізмів пристосування дитини до школи у формі порушення в навчанні й поведінці, конфліктних стосунків, психосоматичних захворювань і реакцій, підвищеного рівня тривожності, викривлень у розвитку особистості.

У Державному стандарті базової та повної загальної середньої освіти та листі Міністерства освіти і науки України від 24.05.2013 №1/9-368 «Про організацію навчально-виховного процесу у 5-х класах загальноосвітніх навчальних закладів і вивчення базових дисциплін в основній школі» зазначено, що відбір змісту предметів школи ґрунтується на принципі наступності між початковою й основною школою. Забезпечення такої наступності та здійснення заходів, спрямованих на адаптацію дітей до основної школи, є важливою передумовою успішного навчання учнів у 5-му класі.

Для розв’язання проблем наступності в навчально-виховному процесі, особливо в період адаптації молодших школярів до нових умов навчання у 5-му класі усім учасникам навчально-виховного процесу необхідно:



  • ураховувати індивідуальні та психологічні особливості 10-11- річних школярів;

  • постійно спиратись на попередні знання, уміння та навички і на основі зазначеного забезпечувати їх удосконалення, осмислення вже на новому, вищому рівні;

  • здійснювати обов’язкову підготовку школярів до засвоєння нових навчальних компетентностей;

  • забезпечити систему взаємозв’язків у змісті, формах і методах педагогічного процесу, оптимальне співвідношення та зв’язок між окремими етапами навчального процесу;

  • створювати освітньо-дидактичні ситуації, в яких дитина почувала б себе невимушено, комфортно, не боялась розкривати світ власних емоцій;

  • забезпечити систему оптимальних вимог до знань і поведінки учнів, їхніх моральних якостей, форм і методів роботи з ними на всіх етапах навчання;

  • упроваджувати засоби стимулювання та заохочення дітей до пізнавальної діяльності;

  • розвивати рефлексивні вміння дивитись на себе з «боку»;

  • формувати навички самоконтролю й самооцінки:

  • аналізувати причини неуспішного адаптаційного періоду;

  • запроваджувати способи, спрямовані на подолання труднощів у навчанні учнів 5-х класів.

Успішній адаптації учнів 5-х класів до навчання в основній школі сприятимуть цілеспрямована координація дій адміністрації, працівників психологічної служби, педагогів, їхній професіоналізм і досвідченість, а також ефективна взаємодія з батьками молодших підлітків.

Адаптація дитини до навчання в середній школі відбувається не одразу. Це досить тривалий процес, пов’язаний зі значним навантаженням на всі системи організму.

У 5-му класі діти переходять до нової системи навчання: «класний керівник - учителі-предметники», уроки проходять у різних кабінетах, інколи діти навіть змінюють школу, у них з’являються нові однокласники. Перехід із молодшої школи до основної пов’язаний із внесенням змін у динамічні стереотипи спілкування, діяльності, а також зі збереженням окремих компонентів попереднього соціального досвіду. До того ж перехід з початкової школи у середню співпадає зі своєрідною віковою кризою - початком переходу від дитинства, що є досить стабільним періодом розвитку, до молодшого підліткового віку.

Складність цього періоду обумовлена передусім сукупністю тих змін, що відбуваються у внутрішньому світі дітей даного віку:



  1. Дорослішають і розвиваються розумово, психічно й фізично

самі діти. Основний зміст розумового розвитку школярів у цей період полягає в перебудові всієї пізнавальної сфери у зв'язку з розвитком теоретичного мислення. У свою чергу, теоретичне мислення, тобто мислення в поняттях, сприяє виникненню таких новоутворень молодшого шкільного віку: довільність; внутрішній план дій

(планування); рефлексія.

Недостатній рівень розвитку цих новоутворень найчастіше викликає труднощі в навчанні у п'ятикласників.

У психічному розвитку учнів на початку підліткового віку також відбуваються зміни: навчальна діяльність втрачає своє головне значення, але продовжує займати значне місце в діяльності школярів, впливати на зміст та ступінь розвиненості особистісних структур. У цей самий час перехід до навчання в середніх класах характеризується появою своєрідної мотиваційної кризи, що викликана зміною соціальної ситуації розвитку, зміною змісту внутрішньої позиції школяра. На відміну від «класичного» підліткового віку, він поки що має слабке вираження в поведінці, зовнішніх проявах. Переживання школярів, пов'язані з такими змінами, не завжди усвідомлюються ними, внаслідок чого може виникнути психологічна незахищеність перед новим етапом розвитку при переході до навчання в середній ланці.



  1. Видозмінюються цілі, зміст і характер навчальної діяльності, що обумовлено введенням нових предметів. Основним завданням на цьому етапі стає вже не процес формування головних умінь (говорити, читати, лічити, писати), а організація спільного та самостійного отримання знань, занурення у зв'язки та відношення між тими чи іншими явищами дійсності. Зрозуміло, що за таких умов неможлива повна послідовність змісту, мети, методів та засобів навчання між І і II ступенями школи, що у свою чергу сприяє появі різноманітних труднощів у п'ятикласників.

  2. На місце першого вчителя приходять нові вчителі, новий класний керівник - незнайомі до цього люди, що навіть на підсвідомому рівні не може не викликати внутрішньої напруги, занепокоєння учня.

  3. Змінюється колектив учнів. Однак рівень сформованості цього колективу ще низький, тому вся робота з налагодження товариських, дружніх стосунків ще попереду.

  4. Зростає кількість міжособистісних контактів (у спілкуванні, спільній діяльності тощо) учнів класу та вчителів-предметників, що не тільки урізноманітнює, але й ускладнює процес адаптації п'ятикласників. Саме в цьому пункті, як доводять спостереження, адаптаційний процес дітей відбувається особливо болісно. Встановлено, що навіть тоді, коли учневі важко дається засвоєння навчального предмета, але в нього дружні стосунки з учителем, це знімає внутрішні перешкоди на шляху навчання. Протилежною є ситуація, коли учень не знаходить з учителем «спільної мови». У цьому випадку навчальний процес значно ускладнюється для учня та сприймається ним як неприємність, якої він не може уникнути.

Ще однією важливою темою в цьому пункті є зміна стилю стосунків у системі «вчитель-учень». Справа в тому, що вчитель початкових класів, як правило, опікується своїми учнями, допомагає й піклується про них, що дозволяє говорити про «материнський» стиль спілкування. Тим часом учителі середніх класів здебільшого ставляться до учнів суворіше й вимогливіше - «батьківський» стиль стосунків. Дитина, яка звикла в початковій школі до одного стилю стосунків, важко й емоційно напружено переходить до іншого, особливо, якщо цей перехід різкий, психологічно безграмотний. Безумовно, ситуація невідповідності типів стосунків між учителем та учнями не може не впливати на ступінь складності переживань дитиною даного кризового періоду.

  1. Розширюється кількість предметів, які вивчаються. До того ж, їх викладають різні вчителі, кожний з яких намагається довести учням важливість саме його предмета. Звичайно, учням важко зорієнтуватися в подібній ситуації; у них починає формуватися вибіркове ставлення до навчальних предметів. В основі такої вибірковості часто лежить емоційний бік стосунків між учителем та учнем, що також впливає на адаптацію.

Як свідчать результати опитувань, учителі, які викладають у 5-х класах, часто не бачать різниці між п’ятикласниками й іншими школярами основної школи. І як результат - завищені вимоги до цих учнів, зниження рівня навчальних досягнень, мотивації навчання. Такий підхід до навчання може ускладнити процес адаптації школярів.

Цього не можна допускати щонайменше з трьох причин:

1.Зміст навчальних предметів основної школи вибудовується системно, що у свою чергу, передбачає сформованість у школярів добре розвиненого теоретичного мислення. У п'ятикласників же воно лише формується; вони звикли працювати з одиничними поняттями та термінами. Тому, щоб не перевантажувати п'ятикласників наукові терміни і поняття необхідно вводити поступово, вчити дітей їх виокремлювати, характеризувати, використовувати у різних ситуаціях підчас уроків з різних предметів. Причому, не лише на репродуктивному рівні (запам'ятай, повтори), а й на основі вже сформованих уявлень і досвіду практичної діяльності.


  1. Високі вимоги до самостійності та відповідальності підлітків без урахування їх вікових особливостей можуть становити загрозу для емоційного благополуччя дитини.

  2. Дорослі очікують від підлітків здатності розуміти інших людей, співіснувати з ними на принципах рівноправності та толерантності, а наприклад у п'ятикласників ці властивості лише починають формуватися, і їх розвиток вимагає терпіння, обережності, діалогового навчання, створення ситуацій, у яких підлітки навчаються ураховувати різні точки зору.

Отже, показниками дезадаптації школярів до умов навчання в 5— 6-х класах є:

  • зниження успішності навчання;

  • відсутність інтересу до навчання;

  • поява ознак стурбованості, неадекватних поведінкових реакцій на зауваження й репліки вчителя;

  • погіршення взаємин з однолітками.

Водночас учитель має знати, що всі ці особливості об’єктивні, швидко минають і не спричиняють негативного виливу на навчання, якщо не стають предметом особливої уваги педагога. Він повинен ураховувати типологічні й індивідуальні особливості дітей цього віку й будувати навчально-виховний процес відповідно до них.

Проблему адаптації 5-класників до нових умов навчання доцільно розв’язувати спільними зусиллями сім’ї та школи. В школі - це робота психологічної служби, яка здійснює розв’язання цієї проблеми шляхом застосування різних форм діяльності з учнями та педагогічними працівниками.

Критерієм успішної адаптації до нових умов є, насамперед, ступінь збереження психічного і фізичного здоров’я. Тому важливо, щоб батьки стежили за дотриманням режиму дня школяра. Основними елементами режиму дня є різні види розумової ї фізичної діяльності, відпочинок з максимальним перебуванням на свіжому повітрі, регулярне харчування, повноцінний сон та вільний час, що призначений для задоволення індивідуальних нахилів та інтересів.

Скоротити перехідний період, пом'якшити пов'язані з ним фактори негативного характеру має правильно організований з метою координації, більш ефективної організації навчально-виховного процесу і психолого-педагогічного супроводу учнів - випускників початкової школи - при переході їх в середню ланку. У школі склалася система спільної роботи адміністрації з педагогами і фахівцями психолого-педагогічної служби. Її першочергові завдання: створення комфортної атмосфери у закладі, застосування технології створення успіху, уважне ставлення вчителя до навчального навантаження учнів, вироблення єдиних педагогічних вимог.

Педагоги, які працюють в 5-х класах, обов'язково запрошуються на засідання шкільного психолого-медико-педагогічного консиліуму «Готовність учнів початкових класів до переходу в середню ланку» в квітні, а також у серпні.

Психологічний супровід процесу адаптації учнів до навчання в 5 класі - це система професійної діяльності психолога, спрямована на створення соціально-психологічних умов для збереження і зміцнення здоров’я, успішного навчання і психологічного розвитку дитини в ситуаціях взаємодії з однолітками і дорослими в загальноосвітньому навчальному закладі.

Психологічний супровід періоду адаптації п’ятикласників може проходити наступні етапи:

Перший етап - робота з випускними класами початкової школи.

Для профілактики дезадаптації випускників 4-х класів під час переходу до середньої школи доцільними є такі заходи:

Відвідування спільно з учителями, яких призначено класними керівниками, уроків у майбутніх 5-х класах для ознайомлення із стилем викладання класовода.

Проведення спільно (практичний психолог, соціальний педагог, класовод та майбутній класний керівник) виховного заходу.

Психологічна підтримка учнів, тобто комплекс заходів як з класним колективом в цілому (відвідування уроків, анкетування, проведення групових методик, спостереження за дітьми на перервах та в позаурочний час, бесіди з учнями і вчителями), так і індивідуальна робота за результатами діагностики фахівцем психологічної служби, на підставі проведених обстежень учнів, складається план корекційних заходів щодо усунення виявлених недоліків:



  • індивідуальні або групові заняття з фахівцями;

  • відстеження та проведення комплексних діагностичних обстежень;

  • проведення корекційних занять;

  • рекомендації класному керівнику та вчителю-предметнику;

  • підготовка матеріалів на Консиліум з характеристикою динаміки розвитку дитини і динаміки корекційної роботи;

  • оцінка ефективності проведеної розвиваючої або корекційної роботи;

  • рекомендації з подальшого вибору оптимальної для розвитку дитини навчальної програми.

Другий етап - робота з п’ятими класами:

Робота з вивчення процесу адаптації п’ятикласників проводиться у першому півріччі. Вона складається з діагностичної роботи та низки заходів щодо психологічної профілактики дезадаптації.

Діагностична робота.

У плануванні та здійсненні цього напряму роботи практичний психолог загальноосвітнього навчального закладу керується Положенням про психологічну службу системи освіти України, Положенням про експертизу психологічного та соціологічного інструментарію, що застосовується в навчальних закладах. Психологічна діагностика дитини здійснюється за згодою батьків чи осіб, що їх замінюють, за такими напрямами:

Обираючи методику дослідження, практичний психолог обов’язково повинен звертати увагу на її відповідність віку дитини та меті діагностичного обстеження. Важливою умовою проведення діагностичного обстеження є емоційний стан дитини під час діагностики та створення доброзичливої атмосфери, налагодження контакту фахівця з дитиною.

За результатами психодіагностичних досліджень практичний психолог зобов’язаний вести відповідну документацію і статистичну звітність: протоколи діагностичних досліджень, аналітичні довідки, індивідуальні картки психологічного супроводу дитини.

Метою діагностичного мінімуму в паралелі 5-х класів є отримання необхідної інформації про соціально-психологічний статус школярів для подолання труднощів періоду адаптації до середньої школи. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:


  1. Організувати і провести психологічне обстеження п'ятикласників (учбова мотивація, рівень самооцінки, емоційне самопочуття, соціометричний статус).

  2. Виявити школярів, що зазнають труднощі в адаптації і визначити характер і причину труднощів в кожному випадку.

  3. Визначити шляхи надання допомоги школярам, що зазнають труднощі в процесі адаптації.

Діагностичний мінімум проводиться психологом в кінці 1-го семестру навчання (у грудні) з трьох основних напрямів: психологічне обстеження школярів, експертне опитування педагогів і батьків через, дослідження таких адаптаційних процесів:

  • процес міжособистісної взаємоадаптації між окремими членами класного колективу, між колективом і учителями;

  • процес реадаптації раніше сформованих і переадаптації актуалізованих міжособистісних контактів учнів у змінених, оновлених обставинах навчання;

  • внутрішні процеси самопристосування учнів у змінених умовах шкільного життя.

Програма психологічного дослідження може складатися з наступних методик:

  • учбова мотивація: мотиваційна анкета для учнів;

  • рівень самооцінки: діагностується по методиці «Інтегральна самооцінка особи» (варіант Дембо-Рубинштейн) або по методиці «Неіснуюча тварина»;

  • емоційна сфера: методика «Неіснуюча тварина» (агресивність) і Шкала особистої тривожності для учнів 10-12 років Пріхожан А.М., діагностика шкільної тривожності (за методикою Філіпса), шкала тривожності (шкала Тейлора. Адаптація М.М.Пейсахова);

  • соціометричний статус: для діагностики соціального статусу і структури учнівського колективу застосовується метод соціометрії; при необхідності для визначення емоційної задоволеності відносинами може проводитися тематичний малюнок «Мій клас», анкета «Мій клас»;

Педагогів доцільно опитувати за допомогою «Схеми- характеристики класу».

Батьки заповнюють Анкету для батьків п'ятикласників.

Виявлення причин труднощів у навчанні і поведінці окремих учнів рекомендовано здійснювати під час індивідуальної психодіагностики (підбір методик визначається типом труднощів, запитом на обстеження, особливостями дитини), спостереження за поведінкою дитини під час індивідуального психологічного обстеження, бесід і консультацій батьків, бесіди з учителями.

Третій етап - Психологічна просвіта вчителів та батьків.

Просвітницька робота. Важливим напрямом роботи практичного психолога загальноосвітнього навчального закладу є психологічна просвіта педагогів, батьків. Для реалізації даного напряму діяльності рекомендуємо використовувати різноманітні форми роботи: засідання психолого-педагогічного клубу, випуск психологічної газети закладу, виступи на педрадах, батьківських зборах (узагальнені дані результатів дослідження, рекомендації, індивідуальні та групові консультації з питань, що виникли), "круглих столах", психолого-педагогічних консиліумах, лекціях з питання готовності до переходу в середню школу, проведення працівниками психологічної служби семінарів з елементами тренінгу, педагогічних лекторіїв з метою просвіти педагогічних працівників у напрямку особливостей перебігу процесу адаптації учнів 5 класу, розробка рекомендацій вчителям- предметникам та вчителям початкових класів.

Четвертий етап - корекційна робота. Корекційно-розвивальна робота психолога дошкільного навчального закладу здійснюється з метою відновлення цілісності особистості, балансу психодинамічних сил, гармонізації внутрішнього світу та модифікацію поведінки дитини засобами збагачення і зміни соціального середовища або навчання нових форм поведінки.

На цьому етапі здійснюється розробка практичними психологами корекційно-розвивальних, просвітницькі програми для учнів щодо полегшення процесу адаптації.

За умови вчасного виявлення дезадаптованих дітей, які важко пристосовуються до нових умов навчання в середній школі, можна попередити можливі негативні явища на даному етапі розвитку особистості школяра: полегшити процес адаптації, уникнути стресів, негативних переживань, надмірних емоцій, конфліктів та погіршень фізичного здоров’я, яке залежить від стану психіки дитини, які можуть виникнути в подальшому процесі навчання.



Література

  1. Венгер А.Л. Психологическое консультирование и диагностика : практическое руководство / А. Л. Венгер. Часть 1. — М. : Генезис, 2001. - 160 с.

  2. Єсіп, О. Психологічна служба в ДНЗ : семінар-тренінг для практичних психологів і методистів / О. Єсіп // Психолог. Шкільний світ. - 2008. -№ 22/24. -С. 16-19.

  3. Карабаєва І. І. Наука - практиці: інтерактивні методи в роботі практичного психолога /1.1. Карабаєва // Обдарована дитина. - 2010. — №3.-С. 28-38.

  4. Колесіна Т. Діагностика і корекція психічного розвитку дітей / Тетяна Колесіна // Початкова школа. - 2000. - № 5. - С. 30-3 ; № 6. - С. 40—43. — (Превентивне виховання).

  5. Кузікова С. Б. Теорія і практика вікової психокорекції : навч. посібник / С. Б. Кузікова. - Суми : ВТД "Університетська книга", 2006. -384 с.

  6. Реан A.A. Психология адаптации личности. Анализ. Теория. Практика / А. А. Реан, А. Р. Кудашев, А. А. Баранов. - СПб. : прайм- ЕВРО-ЗНАК, 2006. - 479 с.

  7. Слободчиков В. И. Антропологический поход к решению проблемы психологического здоровья детей / В. И. Слободчиков, А. В. Шувалов // Вопросы психологии. - 2001. - № 4. - С. 91-105.

  8. Лист МОН України від 24.05.2013 №1/9-368 «Про організацію навчально-виховного процесу у 5-х класах загальноосвітніх навчальних закладів і вивчення базових дисциплін в основній школі».

  9. httpV/krutienko.ucoz.ua/adaptachiva/l 9-368-lvid 24.05.2013.doc Звіт за результатами моніторингового дослідження "Вивчення стану адаптації учнів 5-х класів до навчання в основній школі".

  10. Матеріали Головного управління освіти і науки м. Києва, Центру моніторингу столичної освіти.

http://krutienko.ucoz.ua/adaptachiva/monitoringovi doslidzhennia.pdf

  1. Забезпечення наступності навчально-виховного процесу дошкільної, початкової та середньої ланок навчання: матеріали з досвіду роботи Чортківського РМК

http://krutienko.ueoz.ua/adaptachiya/04_zabespech_nastupnosti.doc

12.Педагогічна адаптація учнів 5-го класу до навчання в основній школі http://www.yrok.net.ua/publ/8-1 -0-29


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка