Методичні рекомендації щодо захисту дітей в установах освіти Рекомендації вчителям щодо діагностики жорстокого поводження: планування роботи з протидії йому



Скачати 196.12 Kb.
Дата конвертації14.09.2017
Розмір196.12 Kb.
#53342
ТипМетодичні рекомендації

Підготувала Радченко Л.Г.,

методист з психологічної служби

Методичні рекомендації щодо захисту дітей в установах освіти

1. Рекомендації вчителям щодо діагностики жорстокого поводження: планування роботи з протидії йому.


Профілактика жорстокого поводження в дитячому колективі, навчальному закладі може здійснюватися як виховна робота з дітьми і соціальна профілактика цього явища.

Виховна робота передбачає таку організацію діяльності і спілкування дітей, яка б формувала в них ставлення до себе та до інших людей як до цінностей, недоторканних особистостей, що мають теж свої права, свободи, інтереси і право на їх захист.

Тому виховна робота в плані протидії жорстокому поводженню з дітьми включає напрями морального, правового, громадянського, фізичного, трудового виховання.

Етапами такої роботи повинні бути:



  • формування негативного ставлення до жорстокого поводження; позитивної мотивації до сприйняття знань, що стосуються проблеми;

  • формування ціннісних установок, пов'язаних з проблемою протидії;

  • формування знань з проблеми;

  • формування досвіду розв'язання проблем у дитячому колективі ненасильницькими шляхами, уміння гідно захищати себе, не дозволяти собою маніпулювати;

  • стимулювання і корекція ненасильницької поведінки;

  • стимулювання до самовиховання, до корекції поведінки.

Соціальна профілактика жорстокого поводження з дітьми в Україні, виходячи з мети та принципів її впровадження, буде здійснюватися ефективно, якщо ґрунтуватиметься на концепції "допомоги для самодопомоги". Ключовим моментом "допомоги для самодопомоги" є опора на бажання батьків, учителів, самих дітей керувати власним життям, запобігати небажаним впливам та обману. Сьогодні ж більшість молодих людей чули про жорстоке поводження, але вважають, що з ними такого не трапиться, хоча знань і вмінь розв'язувати подібні ситуації вони не мають. Саме це спонукає педагогічних працівників створювати соціальні і педагогічні умови для захисту прав, свобод та інтересів дітей та молоді, для гармонійного та всебічного розвитку, задоволення культурних та духовних потреб. Відповідно до концепції "допомоги для самодопомоги" це означає:

  • вивчення особливостей і проблем дітей в аспекті запобігання жорстокому поводженню, а також щодо навчання, виховання, спілкування, стосунків у сім'ї;

  • формування позитивної мотивації дітей, батьків, учителів до сприймання проблеми та стимулювання до засвоєння інформації щодо жорстокого поводження;

  • налагодження контакту з дітьми та членами їхніх сімей і надання їм педагогічної допомоги, тобто такого комплексу освітніх послуг, який сприяє не тільки відмові від жорстокого поводження, але й підвищенню рівня виховної культури батьків, особистому розвитку дітей на основі оволодіння знаннями про свої права, навчанню користуватися ними та їх відстоювати, створенню умов для їх реалізації — із застосуванням у разі необхідності педагогічної підтримки, педагогічного менеджменту. Наслідком такої допомоги також будуть знання, які запобігають жорстокому поводженню, вміння і навички щодо критичної оцінки, прийняття рішення, управління собою в ситуаціях, які можуть призвести до потрапляння в ситуацію жорстокого поводження;

  • спрямування дітей на самодопомогу в питаннях жорстокого поводження через надання інформаційних послуг про установи та організації, які вирішують такі проблеми; розвиток волонтерського руху, учнівського самоврядування і позакласної виховної роботи, співпраця з НУО, які займаються профілактикою жорстокого поводження і насильства.

Таким чином, соціальна профілактика жорстокого поводження у ЗНЗ має своїм завданням:

  • здійснення інформаційно-пропагандистської роботи серед дітей, їх батьків, учителів з метою розкриття реального змісту явища і поняття "жорстоке поводження";

  • формування правосвідомості і правової поведінки, моральної культури у батьків, дітей, учителів, відповідальності за своє життя і за життя дітей, розвиток активності, самостійності, творчості дітей, створення умов для їх самореалізації.

Ці завдання реалізуються у світлі концепції "допомоги для самодопомоги" за такими напрямами соціальної роботи ЗНЗ з дітьми, батьками, вчителями:

  • соціальні дослідження;

  • інформаційно-пропагандистська робота;

  • соціальне навчання дітей, батьків, учителів;

  • правова просвіта з проблем жорстокого поводження;

  • сприяння розвитку дитячих ініціатив, реалізації інтересів, участь в прийнятті рішень щодо дітей;

  • організація волонтерського руху;

  • робота учнівського самоврядування.

Соціальна профілактика жорстокого поводження в ЗНЗ може бути первинною, вторинною і навіть третинною. Первинна соціальна профілактика — найбільш масова і неспецифічна.

Змістом первинної соціальної профілактики на основі викладеного повинно бути:



  • надання інформації про явище "жорстоке поводження";

  • роз'яснення правових норм стосовно поведінки в реальних життєвих ситуаціях, які можуть призвести до потрапляння в ситуацію;

  • наведення зразків застосування життєвих умінь і навичок у спілкуванні, відпочинку тощо;

  • підтримка творчої, інтелектуальної, громадської, спортивної діяльності молоді.

Методами первинної соціальної профілактики є: інформування, навідування, робота в громаді.

Вторинна соціальна профілактика є, в основному, груповою. Її дія спрямована на дітей, батьків, учителів "групи ризику", яку визначити не просто, — це діти з сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, вихованці інтернатів, асоціальні батьки, агресивні вчителі. Вторинна соціальна профілактика передбачає своєчасне виявлення таких осіб і надання їм соціальної підтримки і допомоги у напрямах:



  • формування знань, життєвих умінь і навичок, необхідних для самозахисту від насильника;

  • формування поняття про установи та організації, які допомагають потерпілим від жорстокого поводження, правил поведінки під час хвилі насильства;

  • зміни ставлення молодої особи до себе, до свого місця її колективі, сім'ї, усвідомлення цінності свого життя і свого місця в ньому.

Основними методами соціальної роботи є: вправи, вимоги, інформування, переконання, роз'яснення, драматизація, приклад, розв'язання ситуацій.

Формами реалізації цих методів є: тренінги, цикли занять, соціологічні дослідження.

Третинна соціальна профілактика здійснюється в притулках.

На основі викладеного можна зробити такі висновки щодо можливості використання концепції "допомоги для самодопомоги" в соціальній профілактиці жорстокого поводження з дітьми:



  • вона забезпечує індивідуальний та диференційований підхід до молоді, адресну підтримку і педагогічну допомогу різним категоріям дітей, батьків, учителів;

  • враховує життєвий досвід людей, спирається на їх бажання керувати своїм життям, формує відповідальність за себе і навчає користуватися своїми правами у суспільстві;

  • дозволяє чітко визначити мету, завдання, зміст, форми і методи роботи в залежності від особливостей дітей, батьків, учителів.

Враховуючи викладене, можна запропонувати такі практичні рекомендації щодо соціальної профілактики жорстокого поводження для працівників освіти:

    1. проведення первинної соціальної профілактики серед учнівської молоді шляхом включення цього напряму в плани виховної роботи навчальних закладів як складової профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі; систематичне включення питання протидії "жорстокому поводженню" в плани педагогічних рад, методичних об'єднань, циклових комісій, учительських конференцій;

    2. організація вторинної соціальної профілактики жорстокого поводження через:

  • розроблення і проведення тренінгових занять з проблеми для вихованців шкіл-інтернатів, спеціальних шкіл;

  • організацію та проведення систематичної просвітницької роботи з батьками, учителями;

  • організацію психологом і соціальним педагогом індивідуальної роботи з дітьми "груп ризику", здійснення соціально-педагогічного патронажу дітей з таких сімей.

Діагностика жорстокого поводження з дітьми.

Проблема визначення факту жорстокого поводження з дітьми має ряд труднощів: а) виявлення ознак злочину (у випадку насильства, порушення прав), їх розпізнавання та фіксація; б) вибір методів такого виявлення; в) здійснення обґрунтованого висновку про факт жорстокого поводження; г) проведення бесіди з дитиною на цю "важку" тему; д) встановлення об'єктивності з боку дорослих тощо.

Як визначити, не лікарям і не правоохоронцям, чи жорстоке ставлення до дитини в сім'ї, дитячому колективі, мікросередовищі? Цьому сприяють такі методи:


  • спостереження за зовнішнім виглядом, поведінкою дитини (чи є синці? як їсть? що їсть?). До того ж, якщо батьки ставляться до своїх дітей тепло, розуміють їх і приділяють достатньо уваги їх вихованню, дитина має добре розвинені навички. У дітей же, які мають труднощі в соціальній адаптації, батьки жорстокі, авторитарні і холодні;

  • спостереження за батьками і дітьми: вміння батьків встановлювати з дітьми стосунки, засновані на повазі, довірі, доброзичливості; наявність спільної ігрової діяльності, дозвілля; задоволення потреб та інтересів дитини;

  • бесіди з дітьми;

  • відвідування дитини вчителем удома (або соціальне інспектування сім'ї за сигналом про жорстоке поводження з дитиною);

  • рольові ігри (спостереження за іграми дітей): які ролі діти обирають, як поводяться з іншими "членами сім'ї" ("доньки-матері"), в дитячому колективі. Це важливо, оскільки діти копіюють сімейні стосунки, ставлення вчителів до учнів та поведінку вчителя (у молодших класах), наслідують поведінку тих дітей, які є лідерами і їм подобаються;

  • соціометрія в дитячому колективі;

  • спостереження за ранжуванням дітьми дітей у колективі (виявлення "паріїв" — тих, хто може бути в групі ризику);

  • проектні методики (щодо насильства, стосунків).

Р.В. Козубовський наводить такі можливі ознаки насильства щодо дитини:

а) фізичне насильство:



  • множинні ушкодження специфічного характеру (сліди від побоїв ременем, сигаретні опіки, крововиливи в очне яблуко, вибиті зуби та ін.);

  • ознаки незадовільного догляду за дитиною (гігієнічна занедбаність, висипки, пасивна реакція на біль, страх перед відвідинами батьків у вихідні дні або на канікулах, надмірна поступливість, бажання приховати причину травм, негативізм, агресивність, псевдодоросла поведінка та ін.);

б) сексуальне насильство: хвороби, які передаються статевим шляхом; різкі зміни у вазі тіла, замкненість, страх, і зміна рольової поведінки, агресивна поведінка, прагнення цілком закрити тіло одягом, навіть якщо в цьому немає нот роби; нічні жахи, невластива віку сексуальна поведінка, безпричинні нервово-психічні розлади, депресія;

в) психічне насильство: затримка психічного і фізичного розвитку, наявність різних соматичних захворювань (ожиріння або навпаки — різка втрата маси тіла, хвороби шлунка, алергії), нервові тіки, енурез, порушення апетиту, сну, тривожність, замкненість, низька самооцінка, агресивність, депресія;

г) економічне насильство: позбавлення дитини того, на що вона має право за законом (житла, їжі, одягу тощо).

Існує методика, яку застосовують соціальні служби Великобританії і з якою ми ознайомились на семінарах Дитячого християнського фонду. Називається вона "екологічною моделлю" і дозволяє оцінити фактори ризику і захисту, які впливають на дитину і наявні в самій дитині, в сім'ї, у школі, в суспільстві. При цьому акцент робиться на задоволенні потреб дітей кожної соціальної групи. У процесі роботи з сім'єю аналізуються ресурси і потреби кожної групи, їх сильні сторони, досягнення; здійснюється аудит ризику і ресурсів, дані для якого збирають педагоги та психологи (статистика факторів ризику в районі: розлучення батьків; арешти серед дорослих; злочини, пов'язані з насильством, наркотиками, алкоголем; безробіття батьків; діти, які покинули школу, тощо). Ця методика вимагає значного часу, зусиль, але дає більш повну картину щодо ситуації в сім'ї, розглядаючи сім'ю як систему, аналізуючи фактори захисту і ризику як дітей, так і батьків.

Планування виховної роботи соціально-профілактичної спрямованості повинно спиратися на загально-педагогічні принципи і принципи менеджменту з урахуванням особливостей трансформації суспільства, дитячого колективу та окремої особистості як соціальних систем, рівня сформованості життєвих умінь і навичок, переконань, знань тощо. З цієї позиції планування роботи може включати такі напрями:


  • реорієнтація: коли формується новий погляд на поняття "жорстоке поводження" і усвідомлюється мета — засвоїти необхідні знання і вміння протидії насильникам;

  • ревіталізація: означає створення нової моделі поведінки, систематизацію знань, і на цій основі — зміну поведінки та організації життя;

  • реструктуризація: вироблення нових стереотипів поведінки, орієнтацій у стосунках тощо;

  • регенерація: базується, на створенні системи стимулів до подальшого розвитку позитивної поведінки, усвідомлення необхідності самостійного вибору шляху розв'язання проблем, консультацій з фахівцями тощо.

Це стосується учнів, батьків, учителів, адміністрації всіх закладів.

Враховуючи викладене, можна зробити висновок, що в залежності від рівня сформованості знань, життєвих умінь і навичок, переконань плани виховної роботи з профілактики жорстокого поводження з дітьми повинні бути різноманітними, що відповідає ідеї "допомоги для самодопомоги".

Регенерація потрібна учням загальноосвітніх шкіл та їхнім батькам; реорієнтація — тим, хто вважає, що вони не можуть потрапити в тенета насильників; ревіталізація — тим, хто уявлення не має про це явище; реструктуризація — тим, хто починає жити самостійним життям, змінює звичне оточення, вступає в нові стосунки.

Планування виховної роботи з профілактики жорстокого поводження базується на вивченні:



  • рівня сформованості знань, переконань, життєвих умінь і навичок у дітей, їх батьків, учителів;

  • сучасних досліджень щодо груп ризику в аспекті жорстокого поводження, форм і методів "роботи" насильників;

  • проблем конкретної особистості та її внутрішніх і зовнішніх ресурсів;

  • ставлення оточуючих, мікро- та макросередовища до проблеми жорстокого поводження.


2. Рекомендації для соціальних педагогів.


Об'єктом/суб'єктом діяльності соціального педагога в загальноосвітньому закладі виступає передусім дитина, підліток, тобто учень, а потім уже сім'я. При цьому перш за все — дитина, що неспроможна з об'єктивних або суб'єктивних причин самостійно вирішити проблеми "в собі" та складні проблеми з оточуючим середовищем.

Вище викладене дає підставу для визначення головної мети діяльності соціального педагога в загальноосвітньому навчальному закладі (незалежно від його типу і форми власності): професійне сприяння процесам щодо створення оптимальних умов для соціалізації кожного учня.

У цьому контексті завданнями соціального педагога в ЗНЗ є:


  • відстеження становлення та розвитку кожної дитячої особистості в умовах мікросоціуму (в умовах сім'ї, класного колективу, шкільного колективу в цілому тощо);

  • забезпечення умов для реалізації прав дитини, у тому числі на соціальний захист;

  • створення необхідних умов у межах навчального закладу для соціальної адаптації кожного учня, реабілітації його (в разі необхідності), корекції та перевиховання (також у разі необхідності);

  • систематичне здійснення профілактичної роботи щодо запобігання відхиленням у психологічному та соціальному розвитку дитини, в її поведінці, стані здоров'я, а також в організації її життєдіяльності та дозвілля;

  • урахування та педагогічно доцільне використання в навчально-виховному процесі можливостей соціальних факторів, які впливають на молоду людину на різних вікових етапах її розвитку протягом перебування в школі;

  • активне використання педагогічних технологій попередження впливу негативних факторів соціального середовища на становлення особистості.

Враховуючи вимоги щодо організації роботи соціального педагога в системі освіти, закладені в нормативно - правових документах уряду, а також на підставі висновків, отриманих в результаті ретельного аналізу наукових джерел, сформулюємо визначення щодо призначення соціального педагога в загальноосвітньому закладі. Соціальний педагог в системі загальної середньої освіти є спеціалістом, компетентним з питань надання педагогічної підтримки, допомоги перш за все дітям і членам їх сімей; він націлений на стимулювання об'єктів/суб'єктів діяльності із самодопомоги у сфері захисту своїх законних прав, свобод та інтересів. Зміст діяльності соціального педагога в школі є значно ширшим, ніж окреслено в нормативно-правових документах освіти, має суттєві відмінності від гносеологічного ряду функціональних ознак практичного психолога, хоча й перетинається з ним з причин об'єктивної необхідності у спільній діяльності. У межах школи соціальний педагог співпрацює з практичним психологом щодо вирішення всієї сукупності складних проблем особистості з собою та навколишнім середовищем.

Профілактика жорстокого поводження щодо дітей здійснюється, згідно із Концепцією загальної середньої освіти, через зміст освіти, який повинен враховувати такі пріоритети:



  • формування життєвої, соціальної, комунікативної компетентності учнів;

  • гуманізацію та гуманітаризацію, зміст навчання;

  • приведення обсягу і складності змісту навчання у відповідність з віковими можливостями дітей, перспективи їх розвитку.

При цьому модель навчально-виховного процесу змінюється з авторитарно-дисциплінарної на особистісно-орієнтовну. Особистісно-орієнтовне навчання передбачає нову педагогічну етику, визначальною рисою якої є взаєморозуміння, взаємоповага, творче співробітництво. Ця етика утверджує не рольове, а особистісне спілкування (підтримка, співпереживання, утвердження людської гідності, довіра); зумовлює використання особистісного діалогу як домінуючої форми навчального спілкування, спонукання до обміну думками, враженнями, моделювання життєвих ситуацій; включає сконструйовані ситуації вибору, авансування успіху, самоаналіз, самооцінку, самопізнання.

У системі освіти є посадові особи, до функціональних обов'язків яких входить протидія жорстокому поводженню з дітьми, це — соціальні педагоги.

Соціальний педагог охороняє і захищає дітей від жорстокого поводження в загально-навчальному закладі, в сім'ї, виконує організаторську функцію в школі, а відповідальність за дотримання вимог охорони дитинства несе директор ЗНЗ ("Положення про загальноосвітній навчальний заклад").

Виникає питання про самозахист учнів від жорстокого поводження.

Обов'язки учнів ЗНЗ ("Положення про загальноосвітній навчальний заклад" ) щодо протидії жорстокому поводженню можна конкретизувати таким чином:


  • дотримуватися законодавства, моральних, етичних норм;

  • бережно ставитися до державного, громадського та особистого майна;

  • дотримуватися вимог статуту, правил внутрішнього розпорядку ЗНЗ.

Питання невиконання учнями своїх обов'язків і притягнення їх до дисциплінарної відповідальності вирішує педагогічна рада .

Для вирішення складних проблем, які виникають в об'єкта діяльності і з якими не справляється ні сам об'єкт, ні педагоги, зокрема — класний керівник, шкільний соціальний педагог вступає у взаємодію не тільки з практичним психологом, а й з іншими об'єктами (суб'єктами) діяльності, у тому числі з батьками (особами, що їх замінюють), членами адміністративного апарату школи (директором, його заступниками), педагогічними працівниками (вчителями-предметниками, педагогом-організатором), обслуговуючим персоналом (технічними та іншими працівниками), представниками соціальних служб і громадських організацій, правоохоронних органів та органів влади тощо. Залежно від соціального статусу, професійної належності, посади, рівня освіти, віку та інших даних соціальний педагог стосовно них виконує ту чи іншу роль. Перш за все — посередницьку: виступає як зв'язуюча ланка між дитиною та дорослими, сім'єю та державними службами, організаціями та установами, що призначені законодавством турбуватися про духовне, фізичне та психічне здоров'я населення, сприяє їх взаєморозумінню.

Інші функції сформулюємо, враховуючи надбання сучасної науки щодо рольового репертуару соціальних працівників та соціальних педагогів.

Отже, в навчальному закладі соціальний педагог виступає як:



  • адвокат: захищає інтереси дитини, її законні права та свободи на різних рівнях, у тому числі — перед батьками, вчителями, керівниками, що є суб'єктами педагогічного управління;

учасник-організатор сумісної діяльності дітей та дорослих: стимулює взаємодію, сприяє ініціативі та творчості;

  • помічник-консультант: спираючись на фахову компетентність, допомагає вирішувати складні соціально-педагогічні проблеми дітям, а також — керівникам, вчителям, вихователям, розвиваючи їх спроможність до самодопомоги;

  • експерт: ставить соціальний діагноз, визначає методи і форми роботи з конкретним об'єктом;

  • конфліктолог: допомагає у вирішенні конфліктних ситуацій, що виникають між учасниками навчально-виховного процесу, перш за все — між учнями;

  • терапевт і наставник сім'ї, до якої належить учень, що стикається зі складними проблемами: супроводжує сім'ю протягом усіх років перебування дитини в школі, працює над профілактикою та усуненням складних проблем, виконує реабілітаційні заходи;

  • аніматор: сприяє виконанню особистістю позитивно-соціального призначення через стимулювання його до позитивних змін у собі;

  • суспільний діяч: підтримує, розвиває та очолює соціальні ініціативи учасників навчально-виховного процесу щодо оздоровлення оточуючого середовища;

  • управлінець: організує, координує соціально-педагогічну діяльність у навчальному закладі, контролює й регулює ефективність роботи інших агентів соціалізації дитини на основі аналізу їх діяльності в межах компетенції.

Шкільний соціальний педагог працює: індивідуально, з групами, з усім дитячим колективом.

Прикладом фронтальної роботи може бути акція "16 днів проти насильства". З 25 листопада по 10 грудня в Україні щороку проходить акція "16 днів проти насильства", яка з 1991 р. підтримується міжнародною спільнотою. Тисячі громадян та сотні державних і громадських організацій із більш ніж 100 країн світу активізують у ці дні свої зусилля заради спільної мети: збільшити у співвітчизників розуміння та обізнаність про всі форми насильства, створити в конкретному регіоні або в окремій державі соціальний простір, вільний від насильства.

Щорічна акція "16 днів проти насильства" ініційована Першим всесвітнім інститутом жіночого лідерства у 1991 році. Власне тоді визначився зв'язок між насильством стосовно жінок та правами людини. Дати проведення акції символічно наголошують на цьому зв'язку: 25 листопада — Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок (Згідно з резолюцією Генеральної Асамблеї ООН, 1981 р.); 10 грудня — Міжнародний день захисту прав людини, коли народи всього світу святкують прийняття у 1948 році Загальної декларації прав людини.У цей 16-денний період входять і інші важливі для демократичної спільноти дати: 1 грудня — Міжнародний день боротьби зі СНІДом, 3 грудня — Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями, 5 грудня — Міжнародний день волонтера, 6 грудня — річниця інциденту в Монреалі (6 грудня 1989 р. - у Монреальському університеті 25-річний чоловік відкрив стрілянину з автомата, внаслідок чого загинуло 14 жінок, а 13 були поранені. Перед тим, як застрелитися, він залишив передсмертного листа, в якому виступив проти жінок. Загиблі стали символом несправедливості по відношенню до жінок. У 1991 році уряд Канади оголосив 6 грудня Національними днем пам'яті і боротьби з насильством над жінками).

У ці 16 днів усі, хто поділяє ідею боротьби з насильством щодо жінок, на знак підтримки приколюють до одягу бузковий бейдж із білою стрічкою.

Акція передбачає проведення первинної, вторинної і третинної соціальної профілактики насильства в сім'ї.

У табл.1 розкрито відмінності в соціальній профілактиці різних видів.



Таблиця 1

Вид профілактики

Об'єкти

Форми роботи

Методи роботи

Первинна

Діти, молодь з повних, благополучних сімей, їх батьки

Лекції, бесіди, відео-лекторії, виховні години, ігри, круглі столи,

агітбригади, семінари, жіночі і чоловічі гімназії, клуби за інтересами, телефони довіри



Інформування, приклад, переконання, робота в громаді, вправи

Вторинна

Діти-сироти, без батьківської опіки, із неповних і розлучених сімей, сімей, які пинились в СЖО, із сімей, де є насильство, батьки з сімей, які опинились в СЖО

Тренінги, відеолекторії, цикли лекцій консультпункти, гарячі лінії, телефони довіри, бесіди, ігри

Ті ж, а також аналіз життєвих ситуацій, заохочення, вимоги, перенавчання

Третинна

Жертви насильства

Консультації, групи взаємо- і самодопомоги

Ті ж, а також робота в конкретному випадку, переключення, реконструкція характеру

Для групової роботи з учнями можна запропонувати тренінги, лекції, ігри, дебати, які спрямовані на таке:



  • формування гендерної рівності;

  • навчання правам і життєвим вмінням (вмінням користуватися);

  • формування толерантності у стосунках з іншими людьми;

  • підготовку до сімейного життя, формування позитивної моделі сімейного життя і виховання майбутніх дітей;

  • навчання попереджувати і розв'язувати конфлікти не шляхом насилля, достойно виявляти свої почуття.

До цієї роботи шкільний соціальний педагог може залучати різні НДО, які працюють в цьому ж напрямку, волонтерів ЦСССМ, студентів, які проходять педагогічну практику в школах, фахівців (лікарів, правоохоронців тощо).

Індивідуальна робота може провадитися з сім'ями, які опинилися в складних життєвих обставинах, девіантними дітьми, дітьми з особливими потребами (інвалідами, обдарованими). Це можуть бути:



  • консультації, роз'яснення, інформування батьків з проблем родинного виховання, батьківсько-дитячих конфліктів; з прав дітей у сім'ї, батьківської відповідальності;

  • індивідуальна корекційна робота, профілактична, реабілітаційна робота з дітьми (за окремим планом);

  • консультації дітям: заочні — шкільний телефон довіри, відповіді на сайті, консультації на сайті;

  • консультації дітям: очні — як за ініціативою дітей, так і на запрошення соціального педагога.

Щодо реабілітації дітей після насильства, жорстокого поводження соціальний педагог розробляє з ними план особистої безпеки.

Література


1. Бугаєць Н.А., Трубавіна І.М. // Теорія і практика взаємодії сім’ї та школи: - Х.: ХДПУ, 2001

2. Дитинство в Україні: права, гарантії, захист (Збірник документів). Частина ІІ. АТ «Видавництво «Столиця», 1998. – 292 с.



3. Запобігання і протидія насильства у сім’ї / за ред. І.М.Трубавіної: методичні рекомендації для соціальних працівників. – Київ: ДСЦМ, 2004.

4. Запобігання торгівлі людьми: Навчально-методичний посібник / Вид. 3-є, доп. і виправ. — Харків: Вид-во НУВС,2001



5. Збірка інформаційних матеріалів та нормативно-правових актів з питань попередження насильства в сім'ї, зокрема над дітьми / уклад. Журавель Т.В. - К.: Видавничий дім «Калита», 2005. - С. 10-16

6. Механізми взаємодії органів державної влади та неурядових організацій у протидії жорстокому поводженню з дітьми: навчально-методичний посібник / за редакцією Левченко К.Б., Трубавіної І.М. – К.: Юрисконсульт. - 2005. – 452с.



7. Мочаліна Н. Тиждень «Без насильства» // Директор школи, 2008. - №17-18. – С.37
Каталог: nova
nova -> Інклюзивна освіта: основні положення Інклюзія
nova -> Уроку Дата Тема. Мова і мовлення. (Вправи 1 )
nova -> Опис досвіду роботи вчителя хімії та біології Пишної В. О. Вступ
nova -> Методичні рекомендації Умовні скорочення: сп соціальні педагоги; пп практичні психологи
nova -> Анкета для старшокласників задоволеність результатами й процесом виховання
nova -> Вінницький обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників
nova -> Уроку Тема уроку І. Рости книголюбом! Книги міст у світ знань
nova -> Державної адміністрації
nova -> Програма зовнішнього незалежного оцінювання пояснювальна записка
nova -> Пишна Валентина Олександрівна 12 жовтня 1956р н. Освіта Вища, Донецький університет, 1978 р

Скачати 196.12 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка