Методичні рекомендації щодо впровадження програми «Стань творцем свого життя»



Сторінка7/26
Дата конвертації11.04.2016
Розмір5.17 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   26
Тема 11. Діалог різноманітностей (гендерна рівність). Хто я в цьому світі. Чим ми відрізняємось – дівчата і хлопці? Жіночі та чоловічі ролі
Мета: розповісти учням, що стать – це значно більше ніж лише тіло; ви­­ховувати позитивне сприйняття власної статі.

Демонстраційний матеріал: малюнки-ілюстрації до теми.

Матеріальні ресурси: аркуші паперу формату А-4, олівці або фло­мас­тери, конверти із завданнями.

Рекомендації для педагога

Слід пам’ятати, що учні в цьому віці мають вже достатньо сформоване розуміння статі, яке ґрунтується на знаннях та досвіді, отриманих в сім’ї, у своєму оточенні та в ЗМІ. Тому часом нелегко передавати знання на цю тему і коригувати не завжди правильне уявлення про стать.

Необхідно звернути особливу увагу на те, як учні бачать чоловіка і жінку та їх роль у спільному житті. Проаналізуйте, наскільки сформувалися в них стереотипні образи, наскільки їхні ідеали жінки чи чоловіка зводяться до ак­цен­тування уваги лишень на зовнішньому вигляді.

Важливо також, щоб учні розуміли ідеал жінки чи чоловіка. Можливо, це будуть їхні батьки. Адже насамперед у родині вони вчаться сприймати себе, спостерігаючи за поведінкою близьких людей, їхніми взаєминами. Цей досвід особливо впливатиме на їх розвиток і стан у дорослому житті.

Для прикладу, якщо хлопчик часто чує слова: «Жінки нічого не розу­мі­ють; ті нерозумні жінки; виховання дітей – це жіноча справа», – він ніколи не навчиться шанувати людину протилежної статі, і навпаки, надаватиме за­великої ваги собі. Коли дівчинка в сім’ї бачить, що мама постійно принижує, бать­ка, часто чує вислови: «Ти нічого не вартий; з тобою нема про що гово­ри­ти; як я з тобою мучуся!» – в неї з роками сформується негативне ставлення до чоловічої статі, а навіть небажання народжувати дітей.

Хід заняття

Привітання.

Обговорення у групах

Об’єднуються групи із 4-6 чоловік. Одна частина груп працює над пи­тан­ням: що означає бути чоловіком?, а інша – що означає бути жінкою? Піс­ля 10 хвилин праці, один учень із кожної групи представляє резуль­тати об­гово­рення, після чого відбувається загальний обмін думками і підведення підсумків.

Коротка дискусія «Хто є для мене ідеалом жінки, ідеалом чоло­ві­ка?»

Представлення теми.

Розповідь педагога

Педагог. У біологічному плані стать людини визначена від моменту її за­чат­тя, отже – від початку життя. Вже в утробі матері розвивається хлопчик чи дів­чинка. Коли дитина народжується, батькам зразу повідомляють про це. Стать то­ді розпізнають за зовнішнім виглядом статевих органів. Батьки починають ста­витися до дитини як до особи конкретної статі: надають відповідне ім’я, по-різ­ному одягають хлопчика і дівчинку.

Дозріваючи, тіло людини змінює форму, тому згодом уже легко розпіз­на­ти, хто чоловік, а хто жінка. Їх відмінності не зводяться тільки до зо­вніш­нього вигляду. Вони відрізняються сутністю і психікою.

Психологічні особливості, зумовлені статтю, виявляються вже в ди­тинстві, найбільше під час гри. Кількарічні хлопчики люблять грати, на­прик­лад, у війну. Батьки найчастіше піддаються на їх вмовляння і купують ви­мрія­ний танк, ракету або дитячий пістолет. Хлопчики схиляються до ігор, у яких можна виявити себе в русі, силі і вправності. Тому футбол зазвичай їх улюблена гра.

Дівчатка натомість схиляються до бадмінтону і скакалки. Найохочіше оби­рають ті ігри, в яких вони можуть виявити свої материнські риси. Най­біль­ше полюбляють гратися в дім чи школу. У маленьких господинь звичайні ли­сточки, горобина й каштани легко стають у їх кухні всілякими ласощами. Во­ни можуть також годинами зачісувати, одягати і купати ляльок. Роблять це ду­же вправно і повністю віддаючись «справі». Охоче також допомагають ма­мі в дрібних господарських справах, натомість хлопці асистують татові в ре­монті, наприклад велосипеда.

Українська мова, як відомо, через особливі форми дієслів та завдяки ви­ко­­ристанню займенників дає можливість окреслювати істоти чоловічого та жі­но­чого роду. Говоримо: був, була; йшов, йшла. Чуємо: він, вона; його, її то­що. У цей спосіб дитина з ранніх літ спостерігає, що мова, як і культура, в якій вона зрос­тає, розрізняє ці два світи. Молода людина помічає різницю між людьми про­тилежної статі ще до того, як її тіло й психіка дозріють до своєї жіночості чи чоловічості.

Однак, ми часто неправильно розуміємо ці відмінності і потрапляємо в паст­ку хибних стереотипів. Наприклад, дівчинці забороняють лазити по деревах (бо ти не хлопчик), а хлопцеві плакати (бо ти не дівчинка). Дівчині кажуть бути охай­ною і дбати про порядок, а вже її брата швидше виправдають через нео­хай­ність (бо це хлопець). Стереотипи спонукають нас дивитися на жінку як на іс­то­ту слабшу, чутливішу (ніби нема слабких чи чутливих чоловіків). А на чоловіка – як на особу вольову, суспільно активну (хоч ці риси притаманні також і жі­н­кам). Та справжні відмінності є набагато тоншими: вони торкаються способу ви­раження почуттів, думок, способу спілкування. Як чоловік чи жінка ми маємо по­дібні риси, але по-різному їх виражаємо. Ця відмінність має особливий вплив на прийняття у дорослому віці відповідної ролі – жінки чи чоловіка.

Уявімо собі, що дорослі особи різних статей однаково одягнулися і зро­би­ли однакові зачіски. Незважаючи на це, їх легко розпізнати. Замаскувати стать зрі­лій людині набагато складніше, ніж дитині. Дорослі відрізняються не тільки бу­довою статевих органів. Відмінностей набагато більше. Найпомітніші з них та­кі: тембр (забарвлення голосу), пропорції тіла, груди у жінок, кадик на шиї («адамове яблуко») та борода і вуса у чоловіків.

Жінки по-іншому, ніж чоловіки, бачать світ. Відомо, що чоловіки більш схиль­ні здобувати і змагатися. Жінки натомість мають здатність до співпраці і до того, щоб давати. Чоловіки світ сприймають більше очима, натомість жінки – вухами.

Фізичні та психічні схильності суттєво впливають на вибір спеціальності. Го­ворять про так звані чоловічі професії, наприклад: моряк, пілот, шахтар, ста­левар, хоч інколи ці «чоловічі професії» вибирають і жінки. Натомість ти­по­ви­ми жіночими спеціальностями є медсестра, дошкільний педагог, ткаля та ін.

Жінці недостатньо мати макіяж, модну зачіску, красивий одяг, успішну кар’єру. Чоловікові недостатньо мати власний бізнес, машину, стрімку кар’є­ру, дорогий одяг.

Потрібно з’ясувати суть материнства і необхідно визнати суть батьківства.

Материнство виявляє нам основні риси жіночості: ніжність, вразли­вість, співчутливість, жертовність. Навіть жінкам, які в фізичному плані не є ма­те­рями, притаманні ці риси. Батьківство ж спонукає виявити турботу, огор­нути опікою, дати почуття безпеки. Батько впроваджує дитину у су­спільну групу, вчить діяти для добра інших.

Дівчинка в майбутньому стає жінкою, мамою; хлопчик стає чоловіком, батьком.

Правильне розуміння статі та її сприйняття має дуже важливе значення для всього життя людини: насамперед впливає на власний образ, на вико­нан­ня відповідних ролей, на відчуття успіху чи поразки.

Людина, правильно розуміючи стать, бачить у ній цінність, дар і водночас уміє бачити, цінувати і не применшувати вартості протилежної статі.

Важко уявити собі світ, де жили б лише чоловіки або тільки жінки. Він став би бідним, все, що людина творила б, було б позбавлене повноти. Жінки й чоловіки взаємно збагачуються, доповнюють один одного, та водночас осо­ба кожної статі залишається повноцінною людиною.

Особисте життя двох людей, функціонування всього суспільства, куль­ту­ра стають багатшими через ті відмінності, які вносять у світ чоловік і жін.­ка. Справді, в багатьох сферах чоловіки й жінки можуть мінятися ролями (жін­ка мо­же матеріально утримувати сім’ю, а чоловік – господарювати дома та ди­витися за дітьми).

Багато культур протягом століть вважали жінку гіршою від чоловіка. Те­пер ніхто не сумнівається в тому, що і він, і вона – це рівноправні, одного рів­ня істоти. Водночас не можна забувати про велику різницю між ними.

Кожен створений для іншої людини, для спілкування і любові, – є да­ром один для одного. Тільки так можна реалізувати себе.

Обговорення питання «Яким, на вашу думку, має бути ідеальний хлопець і якою ідеальна дівчина?»

Педагог. Ось як думають ваші однолітки:


  • Повністю ідеальних людей не існує, але завжди треба старатися пере­ма­гати свої вади, щоб ставати хоч трішки кращими. Для мене хороший хло­пець – це та людина, яка з тобою поряд завжди, а не лише тоді, коли необ­хідно йому. А щодо ідеальної дівчини, то щоб нею стати, варто вмі­ти прощати і бути мудрою у прийнятті важливих рішень.

  • На мою думку, всі дівчати – ідеальні. Просто в кожного хлопця – свій ідеал. Слід пам‘ятати, що коли у людини немає вад – це теж вада. Іде­аль­ний хлопець має неодмінно бути душею компанії. Веселий, креативний, що має почуття гумору, легкий у спілкуванні – саме такими якостями воло­діє хлопець, що носить звання «ідеальний».

  • Найголовніше в ідеальному хлопцеві – це щирість, ввічливість, впевне­ність в собі, й у своїх вчинках.

  • Кожна людина подумки створює свій ідеал. Для мене ідеальний хлопець повинен бути цікавим співрозмовником (думаю, у хлопців – така ж вимога до ідеальної дівчини), веселим, щирим, а головне , щоб був доброю лю­ди­ною. Ну і, звичайно, зовнішність теж важлива. Щодо дівчат, то я вва­жаю, вони повинні мати почуття власної гідності, бути певною мірою скром­ними, хорошими господинями.

Підсумок

Педагог. Щоб бути справжньою людиною – треба любити, служити ін­шим. Потрібно вчитися ніжності, бути чутливим на потреби ближніх, до­по­магати один одному. Необхідно завжди пам’ятати, що статеві відмінності є скар­бом людини і ніколи не означають нерівності.

Завдання.

Написати роздуми на тему: «Прекрасно бути дівчиною /хлопцем».


Використана література:

  1. Програма статевого виховання (12–13 років) : посібник для вчителя. – Львів : Свічадо, 2005. – С. 45–49.


Рекомендована література:

  1. Мандруючи до зрілості : виховання для життя в сім’ї для дітей 11–13-ти років : наук.-попул. вид. / за ред. Т. Круль. – Львів : Свічадо, 2004.

  2. Мандруючи до зрілості : виховання для життя в сім’ї для підлітків 13–16 років : наук.-попул. вид. / за ред. Т. Круль. – Львів : Свічадо, 2008.



Тема 12. Дружба та кохання в моєму житті
Мета: допомогти підліткам усвідомити, що дружба є одним з основних еле­ментів у стосунках людей та розвивати дружні почуття, уміння встанов­лю­вати і підтримувати взаємини.

Демонстраційний матеріал: плакати з висловами, малюнки-ілюстрації до пояснення теми.

Матеріальні ресурси: картки з висловами про дружбу, притча про бать­ка та трьох синів, олівці, фломастери, аркуші паперу А-4, роздаткові карт­ки з пам’яткою, картки з афоризмами про дружбу, Додатки 4, 5.

Напис на дошці: «Хто знайшов вірного приятеля, той знайшов скарб».

Рекомендації для педагога

У дружбі та любові властиво встановлювати найглибші та найінтимніші сто­сунки і взаємозв’язки з іншими людьми, не втрачаючи, однак, своєї інди­ві­ду­аль­ності та відповідальності, пов’язаної з нею. Лише між двома зрілими осо­бис­тостями можливе глибоке почуття любові у повному значенні цього слова.

Любов, яка є між батьками і дітьми, відмінна від почуття любові та друж­би між дорослими людьми. Саме в момент виходу з-під батьківської опі­ки підлітки вперше пізнають любов і дружбу вже не як діти, а як дорослі. У нелегкий перехідний період саме ровесники або друзі є єдиним правильним кри­терієм в оцінювані дружби і любові.

Батькам або вчителям неможливо безпосередньо вплинути на роз­ви­ток дружби. Батьківські заборони і приписи у цій царині дуже часто дають ре­зультат, зворотній до очікуваного. Тому дуже важливо формувати у ви­хо­ванців уміння правильно оцінювати дружбу і чинники, які впливають на неї.

Домінуючими потребами підлітків є: спілкування з однолітками та самоствердження.

У спілкуванні з ровесниками підліток бачить своє віддзеркалення. Ді­тям цього віку надзвичайно важлива думка однолітків. У всіх своїх діях і вчин­ках вони найперше орієнтуються на цю думку і рахуються з нею.

Іншого значення для підлітків набуває дружба, яка сильно впливає на осо­бистість. Якщо у дитинстві друг – це той, хто є сусідом і учасником спільних ігор, то у підлітковому віці основою дружби є спільність інтересів, мо­ральність та особисті риси. Від дружби підлітки дуже багато вима­га­ють. Від друга вони потребують чесності, справедливості, відданості та вір­ності. У стосунках з однолітками підліток вчиться любити і розуміти, пік­луватися і відповідати за інших.

Потреба у самоствердженні є настільки сильною, що в ім’я визнання дру­зями підліток готовий жертвувати власними поглядами і пере­ко­нан­ня­ми; робити те, що суперечать його моральним засадам; підліток захищає сво­го друга, знаючи, що його поведінка заслуговує осуду. Втратити авто­ри­тет, принизити свою честь і гідність в очах друзів є найбільшою трагедією для дітей-підлітків. Вони активно і наполегливо шукають вірних друзів, але не завжди їх знаходять. Це – один з аспектів труднощів цього віку. Під­літ­ко­вий культ дружби поєднуються із загостреним почуттям самотності, що про­вадить дітей до дискомфорту і внутрішніх конфліктів.

Вивчення друзів і характеру дружнього спілкування вихованців – пер­ший крок до розуміння їх внутрішнього світу та особливостей їхньої поведінки.

Заняття є дещо насиченим, тому педагог може використовувати мА­те­ріали до потреб і часу.

Хід заняття

Привітання.

Актуалізація опорних знань

Запитання до учнів:

  • Що таке дружба?

  • Які риси правдивого друга?

  • Хто є справжнім другом?

  • Чим відрізняється друг від знайомого?

  • Чи потрібні випробування у дружбі?

  • Чи можлива дружба між хлопцем і дівчиною?

  • Чи є друзями чоловік та дружина? (учні висловлюють свої думки).

Педагог. Щодо питання про можливість дружби між хлопцем і дів­чи­ною, варто зауважити, що, як правило, правдиві дружні стосунки можуть ви­ни­кати лише між зрілими людьми, в іншому випадку, особливо у під­літ­ко­во­му та юнацькому віці, спонукою до дружби є прихована симпатія або закоханість.

Вправа «У чому полягає дружба?» (проводиться для закріплення та по­глиблення матеріалу, а також, щоб допомогти підліткам зрозуміти кра­ще, чого вони очікують від дружби, що саме кожен з них повинен внести у друж­ні стосунки, що робить дружбу міцнішою).

Педагог. Виконуючи цю вправу, говоритимемо про дружбу. Кожен із нас має свої погляди на цю тему. Пропонується вам перелік визначень, за­знач­те ті з них, з якими ви погоджуєтеся.

( ) Другом є той, з ким я почуваюся добре.

( ) Нові друзі завжди найкращі.

( ) Друг мене розуміє краще, ніж будь-хто інший.

( ) Друг мене ніколи не зранить.

( ) Друг повинен володіти всіма тими рисами, які я ціную в людях.

( ) Дуже зрідка справжня дружба триває довго.

( ) Другом є той, хто подобається моїм батькам.

( ) Справжній друг мене ніколи не критикує.

( ) Друзі довіряють один одному найбільші таємниці.

( ) Щоб не втратити вірного друга, треба витратити багато грошей.

( ) Щоб не втратити друга, треба бути з ним щирим.

( ) Друг – це той, хто залишається зі мною, що б я не зробив.

( ) Можна мати лише одного справжнього друга.

( ) Лише на справжнього друга можна розраховувати.

( ) Зі справжнім другом не сваряться, не сперечаються.



(Після цього об’єднуємо учасників у групи – по 6 осіб).



Педагог. Подискутуйте окремі пункти цього переліку і обговоріть, чо­му ви обрали те чи інше визначення. Якщо під час дискусії ваш погляд змі­нив­ся, виправте відповідь у переліку. Формуємо спільне коло, щоб обго­во­рити результати вправи і підвести підсумок.

(далі кожну групу ділимо на підгрупи і визначаємо для них запитання).

  • Які твердження щодо дружби вам найважче зрозуміти?

  • Які з цих тверджень вам найважче реалізувати у житті?

  • Чи розмовляєте з вашими друзями про ваші стосунки?


(формуємо спільне коло, щоб обговорити результати вправи і підвести підсумок)
Бесіда про дружбу

Завдяки дружбі вчимося, здатності до посвяти іншим людям. Дружба ство­рює сферу спільних зацікавлень, уподобань та інтересів. Символом друж­би є погляд в одному напрямку, прямування до однієї мети. Друзі завжди разом щось створюють, будують, і чим більшою є спільність інтересів, тим повнішою і глибшою є дружба.



Однією з характерних рис є емоційне відкриття іншим. Прямувати до спіль­ної мети можна не лише вдвох, але і втрьох, і вчотирьох, тому при справ­ж­ній дружбі немає ревності. Друзі не обмежують одне одного, не вимагають від­да­ності однієї людини іншій. Дружба існує до тих пір, поки друзі ідуть в од­ному напрямку, доки є спільні інтереси та спільна мета.

Робота над приказкою «У час сприятливий друзів є багато, а під час спо­кус заледве віднайдеш одного».

Педагог. Іншою рисою, характерною у дружбі, є здатність бути поруч у скрут­ну хвилину. Дружба – це насамперед відданість у важких обставинах жит­тя, коли хтось потребує допомоги. Чим критичнішою є потреба, тим біль­ше випробовується правдивість дружби. На Сході говорять: «Друг - це брат у хвилини невдачі, який може перетворити пустелю на квітучий сад».

Дружба виникає спонтанно, її не можна запланувати, так як не можна за­ста­вити людину бути своїм другом, якщо вона цього не хоче. Дружба над­звичайно допомагає у побудові стабільних стосунків, у дружбі люди вчаться від­критості, взаємодовіри, чуйності, вірності, щирості, ніжності. Друзі до­по­ма­гають один одному у критичні хвилини, у подоланні слабкостей та его­цент­­ризму. Дружба є школою безкорисливості, що своєю чергою є най­важ­ли­ві­­шою рисою любові, дарує радість взаєморозуміння і спілкування.



Читання і обговорення оповідання «Не змінюйся»

Педагог. Багато років я був знервованим, пригніченим, егоїстичним. І всі твердили, що я повинен змінитися.

Я ображався на них і погоджувався з ними, хотів змінитися, та не міг, незважаючи на всі свої старання.

Найбільшого болю завдавало те, що, як і всі інші, радив мені змінитися і мій найкращий друг. Я почувався безсилим і загнаним в кут.

Одного разу він сказав: «Не змінюйся. Я люблю тебе таким, який ти є».

Ці слова були як музика для моїх вух. «Не змінюйся. Не змінюйся. Не змінюйся…Я люблю тебе таким, яким ти є».

Я розслабився. Ожив. І несподівано змінився!

Тепер я знаю, що я просто не міг змінитися, поки не знайшов того, хто полюбив мене таким, яким я є.

Далі можна запропонувати вправу «Мої друзі» (див. додаток 4), ме­тою якої є: допомогти підліткам зрозуміти, які риси характеру є най­важ­ливіші для них в оцінюванні своїх друзів. Як наслідок, у майбутньому вони змо­жуть оцінювати, наскільки найближчі друзі зберігають ці риси.

Аналіз висловів про дружбу

  • Бути другом – це уміння бачити добро й красу, якими наділена кожна особа, і вміти захоплюватися цим.

  • Бути другом – це вміти сприймати іншого у хвилини радості і в хвилини смутку й зуміти розділити їх із ним.

  • Бути другом це просити пробачення й прощати самому, і вміти про це забути.

  • Бути другом – це завжди дякувати і робити щасливим іншого.

  • Бути другом – це означає підставити плече тому, хто втратив надію, і дарувати йому любов.

Педагог. «А навіщо мені друг?» – можна почути такі слова. А, й справді, щой­но у вас з'являється друг, як відразу ж збільшуються ваші обов'язки. Адже всі знають, що друг, на відміну від приятелів, має більше прав і більше обо­в'я­з­ків. І тут у вас виникає сумнів: чи можете ви дозволити комусь порушувати кор­дони вашого особистого життя? І чи потрібно вам нести тягар всіх тих обо­в'яз­ків, які накладає дружба? Чи не краще самотужки витримати всі випробування, аби потім самому насолоджуватися плодами своєї праці та славою перемоги? На­віщо з кимось ділитися?

Слухання і обговорення притчі про батька та трьох його синів.

Педагог. Мабуть, ви добре знаєте притчу про батька та трьох його си­нів, які постійно між собою сперечалися. Сперечалися та сварилися. Сварилися й знову сперечалися. І ніхто не міг вмовити хлопців помиритися. Вони терпіти не могли один одного. Сини виросли, опинилися на порозі дорослого життя, і від­чуваючи передсмак омріяної свободи, кожний обдумував свій власний жит­тєвий шлях, на якому вже не буде набридливих братів. Тоді батько покликав їх до себе. Вони слухняно прийшли до його кімнати і з подивом зауважили, що та­то тримав у руках віник. "Навіщо?" – думали хлопці.

  • Ось моє останнє прохання перед тим, як ви залишите цей дім, – звернувся до синів батько, – зламайте цей віник!

  • Що за дурниця? – здивовано дивилися один на одного сини, але не на­ва­жилися перечити батькові.

Зламати, то зламати! І хлопці взялися до справи. Вони по черзі щосили гну­ли, крутили, вертіли віника своїми молодими дужими руками, але нічого не могли вдіяти. Добряче втомившись, сини повернулися до батька з по­дря­па­ними руками та розпашілими лицями. І старший сказав:

  • Не виходить, віник дуже міцний.

  • Ніяк не виходить, він дуже товстий, – додав другий.

  • Нікому не під силу зламати його, – завершив третій.

А батько, тримаючи віник на колінах, без поспіху розв'язав мотузку й слу­хав своїх недружніх дітей. Мотузка, що тримала вкупі десяток прутиків, на­решті розв'язалася. Тоді батько подав своїм синам ті тоненькі прутики, з яких складався віник, і попросив:

  • Спробуйте-но ще раз.

Цього разу робота закипіла. Брати легко переламували окремі прути­ки. Вони швидко впоралися з завданням і в один голос вигукнули:

  • Справу зроблено!

Але жоден з них не здогадувався, навіщо батько вигадав таке дивне за­вдан­ня. А тато, дивлячись з любов'ю на кожного з своїх синів, сказав:

  • Діти мої, доки ви будете разом, ніхто не зможе вас здолати. Так само, як ви не змогли зламати цей віник, міцно зв'язаний мотузкою. Але якщо ви по­ки­нете один одного, вас швидко переможуть, "переламавши" поодинці, так, як ви переламали ці прутики. Разом ви - сильні, а поодинці – слабкі. Тож за­вж­ди будьте разом!

Відтоді сини забули, що таке ворожнеча. Вони стали дружними і кро­ку­вали спільною дорогою, завжди перемагаючи всі негаразди, які їм траплялися.

Слово педагога. Ось навіщо вам потрібен друг. Адже самотня людина ні­коли не буває сильною.

"Двом краще, ніж одному, бо як упадуть, один одного підніме. Горе ж одному, як упаде, нема нікого, щоб його підвести".

Друг підніме тебе, коли ти впадеш, зігріє, коли ти замерзнеш. Встане по­ряд, коли на своєму шляху ти зустрінеш ворога. Потішить тебе, коли ти пла­ка­тимеш. Підтримає, коли ти налякаєшся. Радітиме твоїм успіхам і розділить важ­кий тягар невдач.



Вправа.

Для спільного з’ясування, що таке дружба, використовуємо вправу, яку слід виконати перш ніж учитель дасть визначення дружби. Проводимо за ме­то­дом «мозкового штурму». Тривалість: до 10 хв. Дітям пропонуємо називати по черзі ознаки, характеристики (асоціації з цим словом) поняття дружба. Вчи­тель записує на дошці у стовпчик усі слова, що називають учні, допомагає пра­вильно сформулювати фрази. Потім зачитує все написане і пропонує на ос­нові цього спільно скласти визначення дружби.

Дружба – це стосунки, відносини, в основі яких лежать взаємна при­хильність, довіра, відданість, товариська солідарність, духовна близькість, спіль­ність інтересів тощо.

Друг – це особа, пов’язана з ким-небудь дружбою, довір’ям, від­да­ніс­тю; товариш, приятель (протилежне ворог).

Робота над прислів’ям «З ким пристаєш, таким сам стаєш».

Учитель наголошує, що друзі впливають один на одного своєю по­ве­дін­кою, вчинками, захопленнями, мовою, звичками і моральними цінностями, на­віть якщо цього ззовні не помітно. Тому вибір друзів є тим, чим не можна лег­ко­важити, до цього слід ставитися дуже відповідально.

Педагог. Любов є складовою відданої дружби. Ніхто не спроможний лю­бити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає.

Робота у групах.

Формуються групи по 4-5 осіб. Кожній групі роздаються на окремих кар­точках афоризми про дружбу:

  • «Справжня дружба – рослина, що повільно росте, яка повинна пройти ви­про­бування в біді і нещасті, перш ніж заслужити таку назву», Дж. Вашингтон.

  • «Хто сам хороший друг, той має і хороших друзів», Макіавеллі.

  • «Дружба – це капітал, проценти від якого ніколи не зникають», – Гаман.

  • «Єдиний спосіб мати друга – бути ним», Емерсон.

  • «Справжня дружба правдива і відважна»,Шиллєр.

Кожна група має завдання обговорити цей вислів, а потім розповісти пе­ред класом, що, на їхню думку, хотів сказати цим автор, чи вони з ним по­го­джуються.

Памятка «Про засади міцної дружби»

Педагог роздає роздруковану кожному учням пам’ятку «Про засади міцної дружби» (див. додаток 5).

Педагог. Повнота життя кожного з нас суттєво залежить від стосунків з ін­шими людьми. Сучасна молода людина часто відчуває себе загубленою, чу­жою навіть у середовищі однолітків. Інколи вона намагається зблизитися з то­варишами, проте часто і далі залишається на самоті. Людина є істотою со­ціальною і потребує спілкування. Спілкування і проведення вільного часу з дру­зями і приятелями, які мають спільні інтереси та уподобання, має велике зна­чення для вас. Важливо пам’ятати, що довіра та повага між друзями по­винна бути пріоритетом. Людину пізнати не так легко, на це треба немало ча­су, тому не варто відразу довіряти свої таємниці знайомим, якщо не має пев­ності, що вони нікому цього не розкажуть. Людина, якій довіряють таєм­ницю, має зберегти її, бо недотримання слова може зрадити дружбу не лише од­нієї людини, але й позначитися на стосунках із багатьма.

Відповіді психолога на запитання учнів

Запитання учнів:

  • Ми б хотіли дізнатися, як поводитися, коли тебе зрадив найкращий друг?

  • Чи можна знову йому довіряти і чи варто гніватися?

Психолог. Гніватися, звичайно, не варто. Ви нічого не досягнете, якщо ро­битимете вигляд «ти для мене не існуєш». Така поведінка не принесе вам по­легшення. Крім того, вона може відбити у колеги-штрафника щонайменшу від­вагу просити вибачення. Ось і будете обоє невідомо скільки носитися з важ­ким каменем за пазухою. Не надто радісна перспектива, правда?

Значно доцільніше відкрито поговорити з другом. Розмову варто по­ча­ти з найголовнішого: зізнайтеся, через що ви вважаєте себе зрадженим і що від­чуваєте. Наступний крок – необхідно з’ясувати, чому ваш друг повівся са­ме так, а не інакше. Попросіть його пояснити вам мотиви свого вчинку. Не ви­ключено, що друг і не підозрював, що зробив вам прикрість.

Може бути й таке, що він не визнає себе винними. Або й взагалі за­пев­ня­тиме, що ви його безпідставно звинувачуєте. У такому випадку не тисніть на нього, не тратьте сили, доводячи йому провину – це тільки погіршить спра­ву. Спокійно попросіть його ще раз подумати про все і відійдіть. Дайте йо­му час. Однак, гніватися не варто. Навпаки, треба бути товариським з тією лю­диною, не викидати її зі свого життя. Але це не означає, що потрібно вда­вати, ніби нічого не трапилося. Є підстави тримати певну дистанцію.

Тепер щодо другого запитання: чи можна знову довіритися особі, що вас зра­дила? Усе залежить від того, чи вона визнала свою помилку, чи щиро ви­рі­шила її не повторювати. Якщо друг справді зрозумів помилку і вирішив її не по­в­то­рювати, то чому не дати йому шанс? Було б дуже несправедливо цього не зробити.

Ніхто не застрахований від помилки. У дружбі не буває без прикрих си­туацій, бо усі ми – люди. Якщо про це пам’ятати, то вибачити стає трошки легше.

Пояснення педагога «Чи можлива дружба між хлопцем і дівчиною?»

Педагог. Таке стереотипне запитання задають досить часто. Коли закін­чу­ється дружба і починається кохання?

Варто зауважити, що, як правило, правдиві дружні стосунки можуть ви­никати лише між зрілими особами, в іншому випадку, особливо у під­літ­ковому та юнацькому віці, спонукою до дружби є прихована симпатія або закоханість.



Eros – особлива, еротична, чуттєва любов, яка виникає між особами різ­ної статі, і відмінна від усіх інших видів любові тим, що є виключно лю­бов’ю до однієї людини. Це почуття єднає лише двох осіб.

Не одне століття сперечається: що ж таке кохання? Це почуття, що спон­тан­но виникає в серці людини, поза її волею чи розумом, тому часто сприй­ма­єть­ся як призначення неба або долі. Поети і композитори оспівують ко­хання піс­нями і віршами. (можна зачитати поезію або заспівати пісню про кохання).

Здатність любити не дана людині відразу, вона росте і розвивається ра­зом з нею, від дитинства до старості, на кожному етапі розвитку має свої особ­ли­вос­ті. В певному віці особа доростає до здатності закохуватися. Ко­хання – це прек­рас­не почуття, але щоб його зберегти і розвинути у справжню лю­бов, потрібно себе контролювати. Кохання – це святе, не святими бувають тільки закохані...

Контроль над почуттями полягає не в тому, щоб їх відкинути або при­гасити. Треба намагатися пізнати і зрозуміти свій внутрішній світ, в яких си­ту­аціях виникають в нас ті чи інші почуття, до яких дій вони нас спонукають. Зви­чайно, що легше опановувати свої почуття на початкових періодах захоп­лен­ня та симпатії.

Симпатія виникає до людини, яка має певні характеристики чи риси, які нам подобаються. Це може стосуватися певних рис характеру, світогляду, інте­ресів, талантів і вмінь, естетичних смаків, стилю поведінки тощо.

Захоплення є певним видом емоційного стану, в якому людина пере­бу­ває через почуття близькості і взаємності до особи. В стані захоплення вини­кає сильне бажання спілкуватися з цією людиною, яка емоційно збагачує жит­тя, заповнює потребу спілкування, скеровує до розвитку.

Захоплення може швидко вичерпатись, або перерости в закоханість, якій ха­рактерна сильна увага, зосередженість особи на своїх внутрішніх відчуттях, пе­реживаннях. Закоханість – це ще не кохання, особливо в підлітковому віці, ко­ли почуття ще не є постійними, тривалими, вони часто змінюються так, як швид­ко і змінюються смаки, інтереси, бажання, захоплення. Стан закоханості мо­же суттєво змінювати поведінку людини, а величезна емоційна напруга – спо­нукати закохану людину до непередбачливих учинків. По-одному ці почуття пе­ре­живають хлопці, а по-іншому дівчата. У дівчат переживання найбільше тор­каються сердечних почуттів, впливають на настрій, а для хлопців за­ко­ха­ність разом зі сердечними переживаннями спричинює чуттєву тілесну бурю.

Робота у групах.

Визначення учнями ознак закоханості хлопців і дівчат. Запис їх на картках.

Коли закохується дівчина, їй треба навчитися панувати над емоційним неспокоєм, щоб:



  • не піддаватися перебільшеному бажанню подобатися, кокетувати, щоб не провокувати хлопця до статевого неспокою;

  • не бути наївною;

  • не втратити власної гідності;

  • не потрапити під вплив фальшивих компліментів;

  • не дати собою маніпулювати;

  • бути готовою відмовитись від небажаних пропозицій, вміти сказати «ні».

Коли закохується хлопець, він відчуває неспокій не тільки емоційний, але й фізичний, яким також треба вчитися опановувати:

  • щоб не бути настирливим;

  • не зловживати статевою цікавістю;

  • не викликати статеве збудження;

  • не бути агресивним;

  • не розпалювати в серці пристрасть;

  • щоб шанувати дівчину.

Педагог. Крім володіння над своїми почуттями, необхідно зростати мо­раль­но і духовно, поборювати в собі самолюбство, егоїзм, щоб могти любити – ба­жати добра собі і особі, в яку закоханий. Закоханість допомагатиме людині роз­виватися, якщо вона спрямована на розуміння іншої людини, турботу про неї, повагу та підтримку. Тільки таке ставлення допоможе закоханості пере­рос­ти у справжнє кохання.

Під час закоханості виникає питання про побачення – бажання бути з цією людиною якомога частіше.



Запитання до учнів:

  • чи ви вже достатньо дорослі, щоб ходити на побачення?

  • чи знаєте, якими моральними нормами потрібно керуватись?

  • чи ви можете довіряти особі, з якою зустрічатиметесь?

  • чи зумієте не піддатися на пропозиції, з якими не згодні (закурити, випити тощо)?

  • чи ви хочете підтримувати з цією особою тривалі стосунки?

Педагог. Коли на ці запитання можете позитивно відповісти і вважаєш се­бе зрілим для того, щоб ходити на побачення, варто зробити декілька постанов.

Постанови:

  • планувати побачення так, щоб вони були цікавими і змістовними (від­ві­ду­ван­ня кіно, театрів, музеїв, бібліотеки, катання на санках, лижах, ве­ло­си­пе­ді, спіль­на прогулянка, спільна справа, зустріч з друзями);

  • уникати розмов, знайомств, книжок, журналів, фільмів, які можуть про­во­ку­вати статеве збудження;

  • припинити зустріч, збагнувши, що це спілкування може завдати тобі не­при­єм­ності.

Педагог. Побачення тільки тоді розвиватиме дружні відносини, коли бу­ду­ватиметься на повазі, взаєморозумінні, моральних принципах. Обійми і по­ці­лунки в жодному випадку не мають призвести до статевих стосунків. Необ­хідно па­м’ятати, що обійми та поцілунки – це тілесний контакт, над­мірність яко­го може спровокувати втрату контролю над собою та ускладнити роз­виток почуттів на душевному і духовному рівнях, тому що зосереджує свою ува­гу на тілі. Найкращими умовами для розвитку почуттів у підлітковому віці є пе­ребування в колі друзів, однокласників, родини. Не варто поспішати виявляти на­зовні свої почуття, передчасно освідчуватися в коханні, бо потрібен час, щоб піз­нати іншу людину, випробувати свої почуття. Разом з тим бажано будувати друж­ні стосунки, шукати спільні інтереси і заняття, бо весь час симпатії, захоп­лен­ня, закоханості, кохання супроводжується пізнанням іншої особи, яке є необ­хідним для збереження, розвитку і остаточного вибору коханої людини.

Підсумок.

Педагог. Дружба найнеобхідніша для розвитку повноцінної любові, а для того, щоб мати друзів, найперше треба бути другом іншим людям, особ­ли­во тим, які потребують нашої підтримки.

Протягом життя дружба стає все ціннішою та важливішою – настільки, що люди, які мають справжніх друзів, живуть довше, щасливіше, активніше.



Правдиві дружні стосунки між хлопцем і дівчиною можуть виникати ли­ше між зрілими особами, в іншому випадку, особливо у підлітковому та юнацькому віці, спонукою до дружби є прихована симпатія або закоханість.

Завдання:

  • Знайдіть кілька віршів про кохання з різних літературних епох.

  • У чому полягає вічність цієї теми?

  • Який зв'язок має більше шансів на стабільність: той, що виник з довго­три­валої дружби, чи той, що зародився з «кохання з першого погляду»? Спро­буйте знайти аргументи для двох пропозицій.

  • Проаналізувати вислів Рендольфа Бурна «Справжня дружба – річ ламка і вразлива, тому потребує такої ж обережності, якої потребують й інші ламкі та цінні речі».

  • Написати твір «Шукаю друга».


Використана література:

  1. Мандруючи до зрілості : виховання для життя в сім’ї для підлітків 13–16 ро­ків : наук.-попул. вид. / за ред. Т. Круль. – Львів : Свічадо, 2008. – С. 76–80 .

  2. Програма статевого виховання підлітків (14-16 років). – Львів : Свічадо, 2005. – С. 55–58, 62–63, 133, 136.

  3. Програма статевого виховання (12-13 років). – Львів : Свічадо, 2005. – С. 94.


Рекомендована література:

  1. Альбісетті В. Бути другом чи мати друга. – Львів : Свічадо, 2010.

  2. Вправи для виховних зустрічей з дітьми та молоддю : методичний посіб­ник. – Львів, 2001.

  3. На шляху до єдності. – Львів : Свічадо, 1999.



1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   26


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка