Методичні рекомендації щодо впровадження програми «Стань творцем свого життя»

Дозріваючи, тіло людини змінює форму, тому згодом уже легко розпіз­на­ти, хто чоловік, а хто жінка. Їх відмінності не зводяться тільки до зо­вніш­нього вигляду. Вони відрізняються сутністю і психікою.

Психологічні особливості, зумовлені статтю, виявляються вже в ди­тинстві, найбільше під час гри. Кількарічні хлопчики люблять грати, на­прик­лад, у війну. Батьки найчастіше піддаються на їх вмовляння і купують ви­мрія­ний танк, ракету або дитячий пістолет. Хлопчики схиляються до ігор, у яких можна виявити себе в русі, силі і вправності. Тому футбол зазвичай їх улюблена гра.

Дівчатка натомість схиляються до бадмінтону і скакалки. Найохочіше оби­рають ті ігри, в яких вони можуть виявити свої материнські риси. Най­біль­ше полюбляють гратися в дім чи школу. У маленьких господинь звичайні ли­сточки, горобина й каштани легко стають у їх кухні всілякими ласощами. Во­ни можуть також годинами зачісувати, одягати і купати ляльок. Роблять це ду­же вправно і повністю віддаючись «справі». Охоче також допомагають ма­мі в дрібних господарських справах, натомість хлопці асистують татові в ре­монті, наприклад велосипеда.

Українська мова, як відомо, через особливі форми дієслів та завдяки ви­ко­­ристанню займенників дає можливість окреслювати істоти чоловічого та жі­но­чого роду. Говоримо: був, була; йшов, йшла. Чуємо: він, вона; його, її то­що. У цей спосіб дитина з ранніх літ спостерігає, що мова, як і культура, в якій вона зрос­тає, розрізняє ці два світи. Молода людина помічає різницю між людьми про­тилежної статі ще до того, як її тіло й психіка дозріють до своєї жіночості чи чоловічості.

Однак, ми часто неправильно розуміємо ці відмінності і потрапляємо в паст­ку хибних стереотипів. Наприклад, дівчинці забороняють лазити по деревах (бо ти не хлопчик), а хлопцеві плакати (бо ти не дівчинка). Дівчині кажуть бути охай­ною і дбати про порядок, а вже її брата швидше виправдають через нео­хай­ність (бо це хлопець). Стереотипи спонукають нас дивитися на жінку як на іс­то­ту слабшу, чутливішу (ніби нема слабких чи чутливих чоловіків). А на чоловіка – як на особу вольову, суспільно активну (хоч ці риси притаманні також і жі­н­кам). Та справжні відмінності є набагато тоншими: вони торкаються способу ви­раження почуттів, думок, способу спілкування. Як чоловік чи жінка ми маємо по­дібні риси, але по-різному їх виражаємо. Ця відмінність має особливий вплив на прийняття у дорослому віці відповідної ролі – жінки чи чоловіка.

Уявімо собі, що дорослі особи різних статей однаково одягнулися і зро­би­ли однакові зачіски. Незважаючи на це, їх легко розпізнати. Замаскувати стать зрі­лій людині набагато складніше, ніж дитині. Дорослі відрізняються не тільки бу­довою статевих органів. Відмінностей набагато більше. Найпомітніші з них та­кі: тембр (забарвлення голосу), пропорції тіла, груди у жінок, кадик на шиї («адамове яблуко») та борода і вуса у чоловіків.

Жінки по-іншому, ніж чоловіки, бачать світ. Відомо, що чоловіки більш схиль­ні здобувати і змагатися. Жінки натомість мають здатність до співпраці і до того, щоб давати. Чоловіки світ сприймають більше очима, натомість жінки – вухами.

Фізичні та психічні схильності суттєво впливають на вибір спеціальності. Го­ворять про так звані чоловічі професії, наприклад: моряк, пілот, шахтар, ста­левар, хоч інколи ці «чоловічі професії» вибирають і жінки. Натомість ти­по­ви­ми жіночими спеціальностями є медсестра, дошкільний педагог, ткаля та ін.

Жінці недостатньо мати макіяж, модну зачіску, красивий одяг, успішну кар’єру. Чоловікові недостатньо мати власний бізнес, машину, стрімку кар’є­ру, дорогий одяг.

Потрібно з’ясувати суть материнства і необхідно визнати суть батьківства.

Материнство виявляє нам основні риси жіночості: ніжність, вразли­вість, співчутливість, жертовність. Навіть жінкам, які в фізичному плані не є ма­те­рями, притаманні ці риси. Батьківство ж спонукає виявити турботу, огор­нути опікою, дати почуття безпеки. Батько впроваджує дитину у су­спільну групу, вчить діяти для добра інших.

Дівчинка в майбутньому стає жінкою, мамою; хлопчик стає чоловіком, батьком.

Правильне розуміння статі та її сприйняття має дуже важливе значення для всього життя людини: насамперед впливає на власний образ, на вико­нан­ня відповідних ролей, на відчуття успіху чи поразки.

Людина, правильно розуміючи стать, бачить у ній цінність, дар і водночас уміє бачити, цінувати і не применшувати вартості протилежної статі.

Важко уявити собі світ, де жили б лише чоловіки або тільки жінки. Він став би бідним, все, що людина творила б, було б позбавлене повноти. Жінки й чоловіки взаємно збагачуються, доповнюють один одного, та водночас осо­ба кожної статі залишається повноцінною людиною.

Особисте життя двох людей, функціонування всього суспільства, куль­ту­ра стають багатшими через ті відмінності, які вносять у світ чоловік і жін.­ка. Справді, в багатьох сферах чоловіки й жінки можуть мінятися ролями (жін­ка мо­же матеріально утримувати сім’ю, а чоловік – господарювати дома та ди­витися за дітьми).

Багато культур протягом століть вважали жінку гіршою від чоловіка. Те­пер ніхто не сумнівається в тому, що і він, і вона – це рівноправні, одного рів­ня істоти. Водночас не можна забувати про велику різницю між ними.

Кожен створений для іншої людини, для спілкування і любові, – є да­ром один для одного. Тільки так можна реалізувати себе.

Обговорення питання «Яким, на вашу думку, має бути ідеальний хлопець і якою – ідеальна дівчина?»

Педагог. Ось як думають ваші однолітки:

• 
  Повністю ідеальних людей не існує, але завжди треба старатися пере­ма­гати свої вади, щоб ставати хоч трішки кращими. Для мене хороший хло­пець – це та людина, яка з тобою поряд завжди, а не лише тоді, коли необ­хідно йому. А щодо ідеальної дівчини, то щоб нею стати, варто вмі­ти прощати і бути мудрою у прийнятті важливих рішень.
  
• 
  На мою думку, всі дівчати – ідеальні. Просто в кожного хлопця – свій ідеал. Слід пам‘ятати, що коли у людини немає вад – це теж вада. Іде­аль­ний хлопець має неодмінно бути душею компанії. Веселий, креативний, що має почуття гумору, легкий у спілкуванні – саме такими якостями воло­діє хлопець, що носить звання «ідеальний».
  
• 
  Найголовніше в ідеальному хлопцеві – це щирість, ввічливість, впевне­ність в собі, й у своїх вчинках.
  
• 
  Кожна людина подумки створює свій ідеал. Для мене ідеальний хлопець повинен бути цікавим співрозмовником (думаю, у хлопців – така ж вимога до ідеальної дівчини), веселим, щирим, а головне , щоб був доброю лю­ди­ною. Ну і, звичайно, зовнішність теж важлива. Щодо дівчат, то я вва­жаю, вони повинні мати почуття власної гідності, бути певною мірою скром­ними, хорошими господинями.
  

Написати роздуми на тему: «Прекрасно бути дівчиною /хлопцем».

1. 
   Програма статевого виховання (12–13 років) : посібник для вчителя. – Львів : Свічадо, 2005. – С. 45–49.
   

1. 
   Мандруючи до зрілості : виховання для життя в сім’ї для дітей 11–13-ти років : наук.-попул. вид. / за ред. Т. Круль. – Львів : Свічадо, 2004.
   
2. 
   Мандруючи до зрілості : виховання для життя в сім’ї для підлітків 13–16 років : наук.-попул. вид. / за ред. Т. Круль. – Львів : Свічадо, 2008.
   

• 
  Що таке дружба?
  
• 
  Які риси правдивого друга?
  
• 
  Хто є справжнім другом?
  
• 
  Чим відрізняється друг від знайомого?
  
• 
  Чи потрібні випробування у дружбі?
  
• 
  Чи можлива дружба між хлопцем і дівчиною?
  
• 
  Чи є друзями чоловік та дружина? (учні висловлюють свої думки).
  

( ) Другом є той, з ким я почуваюся добре.

( ) Нові друзі завжди найкращі.

( ) Друг мене розуміє краще, ніж будь-хто інший.

( ) Друг мене ніколи не зранить.

( ) Друг повинен володіти всіма тими рисами, які я ціную в людях.

( ) Дуже зрідка справжня дружба триває довго.

( ) Другом є той, хто подобається моїм батькам.

( ) Справжній друг мене ніколи не критикує.

( ) Друзі довіряють один одному найбільші таємниці.

( ) Щоб не втратити вірного друга, треба витратити багато грошей.

( ) Щоб не втратити друга, треба бути з ним щирим.

( ) Друг – це той, хто залишається зі мною, що б я не зробив.

( ) Можна мати лише одного справжнього друга.

( ) Лише на справжнього друга можна розраховувати.

( ) Зі справжнім другом не сваряться, не сперечаються.

• 
  Які твердження щодо дружби вам найважче зрозуміти?
  
• 
  Які з цих тверджень вам найважче реалізувати у житті?
  
• 
  Чи розмовляєте з вашими друзями про ваші стосунки?
  

Завдяки дружбі вчимося, здатності до посвяти іншим людям. Дружба ство­рює сферу спільних зацікавлень, уподобань та інтересів. Символом друж­би є погляд в одному напрямку, прямування до однієї мети. Друзі завжди разом щось створюють, будують, і чим більшою є спільність інтересів, тим повнішою і глибшою є дружба.

Дружба виникає спонтанно, її не можна запланувати, так як не можна за­ста­вити людину бути своїм другом, якщо вона цього не хоче. Дружба над­звичайно допомагає у побудові стабільних стосунків, у дружбі люди вчаться від­критості, взаємодовіри, чуйності, вірності, щирості, ніжності. Друзі до­по­ма­гають один одному у критичні хвилини, у подоланні слабкостей та его­цент­­ризму. Дружба є школою безкорисливості, що своєю чергою є най­важ­ли­ві­­шою рисою любові, дарує радість взаєморозуміння і спілкування.

• 
  Бути другом – це уміння бачити добро й красу, якими наділена кожна особа, і вміти захоплюватися цим.
  
• 
  Бути другом – це вміти сприймати іншого у хвилини радості і в хвилини смутку й зуміти розділити їх із ним.
  
• 
  Бути другом – це просити пробачення й прощати самому, і вміти про це забути.
  
• 
  Бути другом – це завжди дякувати і робити щасливим іншого.
  
• 
  Бути другом – це означає підставити плече тому, хто втратив надію, і дарувати йому любов.
  

• 
  Ось моє останнє прохання перед тим, як ви залишите цей дім, – звернувся до синів батько, – зламайте цей віник!
  
• 
  Що за дурниця? – здивовано дивилися один на одного сини, але не на­ва­жилися перечити батькові.
  

• 
  Не виходить, віник дуже міцний.
  
• 
  Ніяк не виходить, він дуже товстий, – додав другий.
  
• 
  Нікому не під силу зламати його, – завершив третій.
  

• 
  Спробуйте-но ще раз.
  

• 
  Справу зроблено!
  

• 
  Діти мої, доки ви будете разом, ніхто не зможе вас здолати. Так само, як ви не змогли зламати цей віник, міцно зв'язаний мотузкою. Але якщо ви по­ки­нете один одного, вас швидко переможуть, "переламавши" поодинці, так, як ви переламали ці прутики. Разом ви - сильні, а поодинці – слабкі. Тож за­вж­ди будьте разом!
  

Друг підніме тебе, коли ти впадеш, зігріє, коли ти замерзнеш. Встане по­ряд, коли на своєму шляху ти зустрінеш ворога. Потішить тебе, коли ти пла­ка­тимеш. Підтримає, коли ти налякаєшся. Радітиме твоїм успіхам і розділить важ­кий тягар невдач.

• 
  «Справжня дружба – рослина, що повільно росте, яка повинна пройти ви­про­бування в біді і нещасті, перш ніж заслужити таку назву», – Дж. Вашингтон.
  
• 
  «Хто сам хороший друг, той має і хороших друзів», – Макіавеллі.
  
• 
  «Дружба – це капітал, проценти від якого ніколи не зникають», – Гаман.
  
• 
  «Єдиний спосіб мати друга – бути ним», – Емерсон.
  
• 
  «Справжня дружба правдива і відважна», – Шиллєр.
  

• 
  Ми б хотіли дізнатися, як поводитися, коли тебе зрадив найкращий друг?
  
• 
  Чи можна знову йому довіряти і чи варто гніватися?
  

Значно доцільніше відкрито поговорити з другом. Розмову варто по­ча­ти з найголовнішого: зізнайтеся, через що ви вважаєте себе зрадженим і що від­чуваєте. Наступний крок – необхідно з’ясувати, чому ваш друг повівся са­ме так, а не інакше. Попросіть його пояснити вам мотиви свого вчинку. Не ви­ключено, що друг і не підозрював, що зробив вам прикрість.

Може бути й таке, що він не визнає себе винними. Або й взагалі за­пев­ня­тиме, що ви його безпідставно звинувачуєте. У такому випадку не тисніть на нього, не тратьте сили, доводячи йому провину – це тільки погіршить спра­ву. Спокійно попросіть його ще раз подумати про все і відійдіть. Дайте йо­му час. Однак, гніватися не варто. Навпаки, треба бути товариським з тією лю­диною, не викидати її зі свого життя. Але це не означає, що потрібно вда­вати, ніби нічого не трапилося. Є підстави тримати певну дистанцію.

Тепер щодо другого запитання: чи можна знову довіритися особі, що вас зра­дила? Усе залежить від того, чи вона визнала свою помилку, чи щиро ви­рі­шила її не повторювати. Якщо друг справді зрозумів помилку і вирішив її не по­в­то­рювати, то чому не дати йому шанс? Було б дуже несправедливо цього не зробити.

Ніхто не застрахований від помилки. У дружбі не буває без прикрих си­туацій, бо усі ми – люди. Якщо про це пам’ятати, то вибачити стає трошки легше.

Пояснення педагога «Чи можлива дружба між хлопцем і дівчиною?»

Педагог. Таке стереотипне запитання задають досить часто. Коли закін­чу­ється дружба і починається кохання?

Варто зауважити, що, як правило, правдиві дружні стосунки можуть ви­никати лише між зрілими особами, в іншому випадку, особливо у під­літ­ковому та юнацькому віці, спонукою до дружби є прихована симпатія або закоханість.

Не одне століття сперечається: що ж таке кохання? Це почуття, що спон­тан­но виникає в серці людини, поза її волею чи розумом, тому часто сприй­ма­єть­ся як призначення неба або долі. Поети і композитори оспівують ко­хання піс­нями і віршами. (можна зачитати поезію або заспівати пісню про кохання).

Здатність любити не дана людині відразу, вона росте і розвивається ра­зом з нею, від дитинства до старості, на кожному етапі розвитку має свої особ­ли­вос­ті. В певному віці особа доростає до здатності закохуватися. Ко­хання – це прек­рас­не почуття, але щоб його зберегти і розвинути у справжню лю­бов, потрібно себе контролювати. Кохання – це святе, не святими бувають тільки закохані...

Контроль над почуттями полягає не в тому, щоб їх відкинути або при­гасити. Треба намагатися пізнати і зрозуміти свій внутрішній світ, в яких си­ту­аціях виникають в нас ті чи інші почуття, до яких дій вони нас спонукають. Зви­чайно, що легше опановувати свої почуття на початкових періодах захоп­лен­ня та симпатії.

Симпатія виникає до людини, яка має певні характеристики чи риси, які нам подобаються. Це може стосуватися певних рис характеру, світогляду, інте­ресів, талантів і вмінь, естетичних смаків, стилю поведінки тощо.

Захоплення є певним видом емоційного стану, в якому людина пере­бу­ває через почуття близькості і взаємності до особи. В стані захоплення вини­кає сильне бажання спілкуватися з цією людиною, яка емоційно збагачує жит­тя, заповнює потребу спілкування, скеровує до розвитку.

Захоплення може швидко вичерпатись, або перерости в закоханість, якій ха­рактерна сильна увага, зосередженість особи на своїх внутрішніх відчуттях, пе­реживаннях. Закоханість – це ще не кохання, особливо в підлітковому віці, ко­ли почуття ще не є постійними, тривалими, вони часто змінюються так, як швид­ко і змінюються смаки, інтереси, бажання, захоплення. Стан закоханості мо­же суттєво змінювати поведінку людини, а величезна емоційна напруга – спо­нукати закохану людину до непередбачливих учинків. По-одному ці почуття пе­ре­живають хлопці, а по-іншому дівчата. У дівчат переживання найбільше тор­каються сердечних почуттів, впливають на настрій, а для хлопців за­ко­ха­ність разом зі сердечними переживаннями спричинює чуттєву тілесну бурю.

Робота у групах.

Визначення учнями ознак закоханості хлопців і дівчат. Запис їх на картках.

Коли закохується дівчина, їй треба навчитися панувати над емоційним неспокоєм, щоб:

• 
  не піддаватися перебільшеному бажанню подобатися, кокетувати, щоб не провокувати хлопця до статевого неспокою;
  
• 
  не бути наївною;
  
• 
  не втратити власної гідності;
  
• 
  не потрапити під вплив фальшивих компліментів;
  
• 
  не дати собою маніпулювати;
  
• 
  бути готовою відмовитись від небажаних пропозицій, вміти сказати «ні».
  

• 
  щоб не бути настирливим;
  
• 
  не зловживати статевою цікавістю;
  
• 
  не викликати статеве збудження;
  
• 
  не бути агресивним;
  
• 
  не розпалювати в серці пристрасть;
  
• 
  щоб шанувати дівчину.
  

Під час закоханості виникає питання про побачення – бажання бути з цією людиною якомога частіше.

• 
  чи ви вже достатньо дорослі, щоб ходити на побачення?
  
• 
  чи знаєте, якими моральними нормами потрібно керуватись?
  
• 
  чи ви можете довіряти особі, з якою зустрічатиметесь?
  
• 
  чи зумієте не піддатися на пропозиції, з якими не згодні (закурити, випити тощо)?
  
• 
  чи ви хочете підтримувати з цією особою тривалі стосунки?
  

• 
  планувати побачення так, щоб вони були цікавими і змістовними (від­ві­ду­ван­ня кіно, театрів, музеїв, бібліотеки, катання на санках, лижах, ве­ло­си­пе­ді, спіль­на прогулянка, спільна справа, зустріч з друзями);
  
• 
  уникати розмов, знайомств, книжок, журналів, фільмів, які можуть про­во­ку­вати статеве збудження;
  
• 
  припинити зустріч, збагнувши, що це спілкування може завдати тобі не­при­єм­ності.
  

Протягом життя дружба стає все ціннішою та важливішою – настільки, що люди, які мають справжніх друзів, живуть довше, щасливіше, активніше.

• 
  Знайдіть кілька віршів про кохання з різних літературних епох.
  
• 
  У чому полягає вічність цієї теми?
  
• 
  Який зв'язок має більше шансів на стабільність: той, що виник з довго­три­валої дружби, чи той, що зародився з «кохання з першого погляду»? Спро­буйте знайти аргументи для двох пропозицій.
  
• 
  Проаналізувати вислів Рендольфа Бурна «Справжня дружба – річ ламка і вразлива, тому потребує такої ж обережності, якої потребують й інші ламкі та цінні речі».
  
• 
  Написати твір «Шукаю друга».
  

1. 
   Мандруючи до зрілості : виховання для життя в сім’ї для підлітків 13–16 ро­ків : наук.-попул. вид. / за ред. Т. Круль. – Львів : Свічадо, 2008. – С. 76–80 .
   
2. 
   Програма статевого виховання підлітків (14-16 років). – Львів : Свічадо, 2005. – С. 55–58, 62–63, 133, 136.
   
3. 
   Програма статевого виховання (12-13 років). – Львів : Свічадо, 2005. – С. 94.
   

1. 
   Альбісетті В. Бути другом чи мати друга. – Львів : Свічадо, 2010.
   
2. 
   Вправи для виховних зустрічей з дітьми та молоддю : методичний посіб­ник. – Львів, 2001.
   
3. 
   На шляху до єдності. – Львів : Свічадо, 1999.