Методичні рекомендації щодо впровадження програми «Стань творцем свого життя»

– Ну, тоді… – ніяково затнувся Микола, – тоді всі вважатимуть тебе Ботаном…

Що ж робити?

• 
  Не здаватися! Герой нашої історії – Іван – переживає скрутні часи. Проте він не здається! Адже здатися – означає програти. Якби хлопець злякався і за по­радою однокласника «забив на навчання», то зазнав би справжньої по­раз­ки. А хіба не прикро, що тебе перемогло чуже лінивство, заздрість і страх?!
  
• 
  Залишатися собою! Не варто зраджувати себе і намагатися догодити біль­шості. Бути «справжнім пацаном» – це насамперед бути самим собою. Мо­жливо, розчинитися у натовпі безпечніше, ніж протистояти майже ці­ло­му класу, однак… Так можна загубити своє справжнє обличчя. І хтозна, чи вдасться його коли-небудь віднайти?
  
• 
  Шукати однодумців! У такій ситуації людині може здаватися, що вона стоїть по одному боці барикад, а цілий клас – по-іншому. Та це не так. За­зви­чай відмінникові оголошують «війну» лише кілька осіб у класі. Тому не вар­то боятися та уникати стосунків з рештою однокласників. Адже серед них обо­в’язково знайдуться ті, хто підтримає, розрадить та допоможе пережити нелегкі часи.
  

Тому треба пам'ятати: без знань можна просто загинути. На вашому жит­тєвому шляху на вас очікуватимуть підступні пастки та глибокі ями. Це без перебільшень. А ваше незнання зробить вас сліпими, ви просто не по­мі­ти­те ані ям, ані пасток. Збирайте і бережіть знання. Це справжній скарб, це ба­гатство, ціна якого не перевищує золото та срібло.

Особливо цінні знання, що придбані через самоосвіту. Хто може сам зай­ма­тися, має набагато більшу ймовірність досягнути висот у житті в порівнянні з тим, хто отримав знання у навчальних закладах. Знання, здобуті під тиском, то­му й отримані, що хтось інший ставив перед собою завдання навчити нас, і до­сяг­нув його здійснення. Але важливо самому ставити перед собою завдання. Справжнього успіху досягають ті, хто без зовнішніх умов (без рамок) вияв­ляють ініціативу і досягають поставлених цілей, самі здатні попрацювати і до­сягти певних висот.

Знання у вузькому сенсі – ознака певного обсягу інформації, що ви­значає її статус і відокремлює від усієї іншої інформації за критерієм здат­нос­ті до вирішення поставленого завдання.

Знання повинні бути частиною людини, що становить всю її сутність. Кіль­кість інформації, якою володіє людина, визначає міру її життєвого успіху.

Люди, що досягають життєвих висот, усвідомлюють потребу і, більше то­го, свій обов'язок інтелектуально зростати. Вони присвячують себе само­ос­віті. Не для того, щоб хвалитися своїми знаннями і дипломами, а щоб зна­хо­ди­ти відповіді на всі нові й нові питання, що задаються життям, відкривати йо­го таємниці. Це люди, які захлинаючись читають, постійно само­вдоско­на­лю­ються, не в силах спокійно сидіти, задовольняючись тим, що вже щось зна­ють. Вони просто «одержимі» самоосвітою.

Серед ваших знайомих, мабуть, є такі, які не припиняють вчитися; вони ак­тивні, сповнені ентузіазму, цікаві до нового і цікаві іншим. Водночас ви й знаєте когось, хто, здається, боїться змін, чіпляється за старі способи думати і чинити, протестує: «Я не хочу мінятися. Я хочу, щоб усе залишилось так, як є». Однак, хіба залишатися таким, як є, у світі, що повсякчасно міняється, не оз­начатиме сковзнути донизу, пасти задніх?

«Вчитися – це зростати, зростати – це вчитися». Зростання і роз­ви­ток – це як сходження на гору. Ідучи стежиною крізь густі ліси в її підніжжі, ви ба­чите лише те, що оточує вас безпосередньо, стежку і дерева обабіч, мо­же, ще по­тічок тут, неподалік, і маленький водоспад он там. Але піднімаючись вище, ви бачите, що ліс рідшає, відкриваючи нову панораму, якщо глянути вниз, на до­лину. Коли ви підіймаєтесь іще вище, вам видно уже ширшу картину: під­ніжжя гори, долину, а на обрії – гори. І тільки коли ви підніметесь на сам вер­шечок, понад дерева, нарешті побачите з гори весь виднокруг, від пустелі з од­но­го боку до гір з іншої і до моря ще з іншої.

Тоді ви зможете усвідомити взаємозв’язки в побаченому: струмочок жи­вить водопад; гори затримують хмари, і тому видно зеленолисті ліси з од­ного боку гірського пасма і пустелю з іншого.

Розвиваючись ми прогресуємо від простого мислення до складного. Спо­чатку ми бачимо речі відокремленими одні від одних – кілька дерев отут, по­тічок там. Розвиваючись, ми вже здатні побачити картину в цілості та зро­зуміти складні взаємозв’язки. Це і є зростання.

Багато хто обирає не видряпуватися на вершечок гори, оскільки така по­дорож означає витрату енергії та дискомфорт. Однак зусилля того варте, ад­же кожний новий пейзаж додає вам веселощів, розуміння та мудрості.

У нашій подорожі до оновлюваного я немає піку, вершини. Завжди за­ли­шається іще щось, чого можна навчитись: можна продовжувати розви­ва­тись протягом усього життя, відкриваючи геніальність, потугу та над­при­род­ну силу, які заховані у вас. Адже розвиток – це не пункт призначення, це с­а­ма мандрівка.

«Щастя настає тільки тоді, коли ми підштовхуємо наші мізки і серця до найдальших обріїв наших можливостей» (Лео Ростен).

Ніколи не треба зупинятися на досягнутому. Знання можна почерпнути не тільки з книжок чи Інтернету, а й від інших людей. У кожної без винятку лю­дини є чому навчитися, будь-яка людина, незалежно від свого статусу і ста­новища в суспільстві може стати для вас джерелом необхідних знань.

Найчастіше, знання, які найбільше допомагають вам у житті, приходять зовсім не звідти, звідки ви очікуєте.

Отримувати знання просто необхідно, щоб прийняте рішення з мрії пе­ре­творилася на реальність. І читати, вчитися треба не поверхнево, а детально до­сліджувати все до найдрібніших подробиць в напрямку, в якому вибрали ру­хатися, щоб жоден момент не був упущений з уваги.

Коли знання стають розумінням, вони починають визначати вчинки лю­ди­ни. Кожній людині необхідне розуміння того, що їй треба жити не як прий­деться, не просто проіснувати на землі 70-80 років, а жити успішним жит­тям. Але щоб втілити це розуміння (знання), необхідне розуміння. Ро­зуміння і піз­нан­ня життя розширюють кругозір, це світло: ви знаєте, куди по­трібно йти, а ку­ди – ні, що варто робити, на що варто витрачати сили, а на що не варто ...

Нас спонукають читати книги, слухати учіння. Вони – важливіші хліба, який ми купуємо кожен день. Важливіше купити книгу, ніж купити хліб, то­му що вона може дати хліб на все життя. Хліб життя, слово життя – це най­до­рожче, що є у людини.

Потрібно постійно працювати над собою – здобувати знання і прак­­ти­ку­вати їх на основі правильних принципів. Отримані знання - ще не мудрість. Лю­ди, які не вміють застосовувати свої знання, стають теоретиками і кон­сультантами.

Ось чому велика істина говорить, що «царі царюють не знаннями, а муд­ріс­тю». Ваші знання ще не говорять про те, що ви чините відповідно до них. Знан­ня – це теорія, а мудрість – практичне застосування для досягнення результату.

В англійській мові є вираз, що перекладається так: «Якщо ти хочеш бу­ти новим і свіжим, – іди за новиною». Ви зможете бути «новим», якщо не бу­де­те зупинятися. Постійно рухайтеся вперед і розширюйте свої межі, здобу­ва­ючи знання.

Здобувати знання – це постійний, безперервний процес, весь час треба тру­дитися над собою. Потрібно також постійно займатися самоосвітою. Ця скла­дова успіху може бути задіяна в вашому житті, наприклад, таким чином:

• 
  читаю книги;
  
• 
  шукаю корисну інформацію і правильне розуміння;
  
• 
  слухаю вчення, конспектую його;
  
• 
  переймаю досвід інших людей;
  
• 
  здобуваю знання світу;
  
• 
  працюю над собою, розвиваючи свій розум та інтелект;
  
• 
  спілкуюся з людьми, які досягли успіху;
  
• 
  консультуюся.
  

Намагайтеся здобувати якомога більше знань, і тоді пізнання до­зво­лить вам завжди бути попереду. Знання – це світло. Людина, яка не має знань, постійно буде оступатися і робити помилки.

Запам’ятайте: чим більше часу йде на підготовку, тим якіснішою буде ваша праця.

Аналіз напису на дошці.

Розповідь учителя про Джека Лондона

Педагог. Чи знаєте ви, що колись давно один хлопець на ім'я Джек, отри­мавши гроші від старшої сестри, вирушив на пошуки золота у Клондайк – ра­йон золотоносних родовищ на південному заході Канади. Минуло шість місяців, гро­ші майже закінчилися, юнак захворів на цингу і з великими труднощами по­ве­р­нувся додому. Його випробування закінчилися, та він не привіз у наплічнику жод­ного грама золотого піску. "От невдача!" – скажете ви. Не поспішайте з ви­сновками. Цього хлопчика звали Джек Лондон, а в своєму наплічнику він при­віз нотатки всього побаченого і почутого ним на півночі. Це, начебто нікому не по­трібно. Та клаптики паперу з спогадами бувалих золотошукачів, з різними істо­ріями та особистими думками згодом принесуть Джеку Лондону не­чуваний успіх та заведуть його на вершину літературної слави.

Напевно, що тепер ви не сумніваєтеся, що знання – у тисячі раз краще, ніж кілограми золота та срібла. Тоді шукайте його у школі, на сторінках книг, у добрих вчителів, наставників. Видобувайте знання у суперечках і дискусіях, у спілкуванні з людьми, що так само, як ви, прагнуть до знань. А коли знайдете, покладіть знання у наплічник – вони вам ще не раз знадобляться.

Як знання слід шукати? Як не загубитися, не втратити орієнтири у стрім­кому потоці інформації? Закони моди, новини музичної культури, впливові політики, розваги, фільми, світське життя, гоночні авто, новенькі яхти – так багато всього. Що вибрати? Чому присвятити свій час? Що покласти до на­пліч­ника, а що не роздумуючи відкинути геть?

Розповідь педагога про Джона Франкліна

Педагог. Можливо, ви чули про відомого дослідника Арктики Джона Франк­ліна. Він 19 травня 1845 року вирушив у свою останню подорож, став­ши на чолі експедиції, що шукала Північно-Західний прохід з Атлан­тич­но­го у Тихий океан, на кораблях "Еребус" і "Терор". Протягом десяти років про долю учас­ни­ків експедиції не було жодної інформації. Лише завдяки на­по­легливим пошукам, які фінансувала дружина Франкліна Джей, дізналися, що два кораблі по­тра­пили у крижаний полон, а всі люди загинули від голоду й холоду.

Описано про спорядження кораблів: бібліотека, що складалася з кіль­кох ти­сяч томів книжок, срібні столові прибори, кришталеві сервізи, парад­на фор­ма з позолоченими гудзиками. «Навіщо їм були ці сервізи і прибори? Яка ко­ристь на Півночі з парадної форми?» – подумаєте ви. Яка ж це дур­ниця – тяг­нути з собою срібний посуд, замість запасів вугілля; розкішне вбран­ня, за­мість теплого одягу; книги великих філософів, замість запасів хар­чів! Що з то­го, що усе це – модне та гарне? Адже там, у крижаних водах океану, воно вия­вилося непотребом!

А ще знайдена довідка про запаси на кораблях. Згідно з розрахунками Джо­на Франкліна, харчів мало вистачити на три роки плавання. Але він при­пус­тився великої помилки, повантаживши на борт 8 тисяч бляшанок овочевих та м'ясних консервів, виготовлених за патентом Стефана Голднера. Перевірка про­дукції цієї фірми, яка відбулася 1852 року, виявила, що з 2640 бляшанок кон­сервів лише 420 були придатні до споживання. На жаль, Франклін довідався про це вже в Арктиці. Понад дві з половиною тисяч банок консервів - це добрий за­пас. Звідки він міг знати, що придатними для їжі будуть лише чотириста?

Дуже важливо, який вантаж у вас в запасі, чи можна буде ним скорис­та­тися без загрози для життя? Чи будуть ваші знання корисними? Чи принесе зіб­рана вами мудрість таке бажане щастя?

• 
  А чи знаєте ви, хто такий геній? (учні висловлюють свою думку).
  

Як він встигав займатися всіма цими справами відразу? Розповідають, що він зіткнувся з гострим браком часу, і тоді він винайшов систему управ­лін­ня часом, яка дозволила йому діяти в кілька разів ефективніше звичайної людини.

• 
  Отже, чи можете себе зарахувати до геніїв?
  
• 
  Як ви розумієте вислів Гете: «Найбільший геній не вартуватиме багато, якщо вдаватиме, що опирається лише на власні сили»?
  

• 
  Пояснити роль знання у житті людини, чому воно важливе, що таке знання (термін).
  
• 
  Привести статистику, цитати, приклади з життя великих людей.
  
• 
  Описати, яким чином ця складова успіху задіяна у вашому житті.
  

1. 
   Відмінник: Бути чи не бути? // Сто талантів. – 2010. – №2. – С. 4.
   

1. 
   Сабіне Алекс. Не вчи мене, але дозволь мені вчитися. – Львів : Свічадо, 2009.
   
2. 
   Філ Рейс. Секрети успішного навчання. – Львів : Свічадо, 2007.
   
3. 
   Християнська етика : посібник для учнів 7 класу / уклад. Вихрущ А., Кара­го­дін В., Кухарський В. та ін. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2005.