Тема 10. Знання у твоєму житті
Мета: наголосити про важливість знань у житті людини та розвивати бажання пізнавати і навчатися самостійно.
Демонстраційний матеріал: ілюстрації до життєвої ситуації, плакати з висловами.
Матеріальні ресурси: журнал «Сто талантів», гра «Я – геній!», книги, журнали, газети.
Напис на дошці: «Той, хто вважає, що вже все знає, насправді нічого не знає. Той, хто знає, що не знає, насправді знає».
Джозеф Кемпбел
Хід заняття
Привітання.
Розгляд і аналіз життєвої ситуації
Педагог. – …Ну, Іване-Ботане, ти мені даси списати чи ні? Скоро вже урок закінчиться! – роздратовано прошепотів за Івановою спиною Сергій Горланюк і боляче штовхнув хлопця в плечі.
Класом прокотився тихий сміх. Наталя Богданівна грізно звела брови і постукала ручкою по столі.
– Тиша в класі! Всі працюють! Горланюку, не заважай Прокопчукові! Кожен розв’язує контрольну самостійно!
– Прокопчук – тупий бамбук! – злісно прошипів собі під ніс Горланюк.
Іван вдав, ніби не почув його слів, втягнув голову в плечі і спробував зосередитися на контрольній. Останнє завдання було зовсім легким, та хлопцеві ніяк не вдавалося знайти правильне розв’язання. У вухах і досі бриніло: «Прокопчук – тупий бамбук», а серце пекло від образи…
Це почалося ще у вересні. Кілька хлопців з 9-го класу раптом виявили, що їх страшенно дратує Іван Прокопчук. Їх дратували добрі оцінки однокласника, доречні відповіді на запитання вчителів, успішно складені тести. Вони стиха перемовлялися за його спиною, шепотіли щось один одному та сміялися, виразно поглядаючи у бік хлопця. Ці погляди пропікали Івана наскрізь. Він не розумів, що відбувається, не знав, чому в очах учорашніх друзів ураз з’явилося стільки ненависті й презирства.
Та одного дня все з’ясувалося. Іван навіть запам’ятав дату – десятого листопада. Саме тоді давній друг Микола перестрів його дорогою додому і доброзичливо пояснив, що бути відмінником – це просто ганьба. Ховаючи очі, він намагався довести Іванові, що «справжній пацан» ніколи не плазуватиме перед учителями і не вчитиме напам’ять стоси книжок. Микола навіть не пошкодував для нього поради:
– Та «забий» ти на навчання! – авторитетно промовив він, затягуючись гірким тютюновим димом.
– А якщо не «заб’ю»? – похмуро поцікавився Іван.
– Ну, тоді… – ніяково затнувся Микола, – тоді всі вважатимуть тебе Ботаном…
Не зронивши у відповідь жодного слова, Іван розвернувся і швидко пішов геть…
Педагог. Мабуть, ви знаєте, що означає прізвисько Ботан. У деяких класах так називають хлопців чи дівчат, які добре вчаться, є сумлінними і відповідальними. Спробуймо висунути кілька припущень, чому деякі однокласники раптом починають зневажати старанного учня чи ученицю. А також відшукаємо відповідь на запитання: що робити Іванові та іншим хлопцям і дівчатам, які опинилися у такій ситуації? Бути чи не бути відмінником?
Припущення №1: заздрість. Так-так, не дивуйтеся! Дуже часто деякі люди заздрять здібностям, умінням чи талантам інших. Замість того, щоб працювати над собою, вони намагаються довести, що той, хто здобуде добрі результати, не гідний поваги. Що ж, набагато легше зневажати людину, аніж вчитися самому.
Припущення №2: низька самооцінка. Буває так, що деяким хлопцям і дівчатам із тих чи інших причин не вдається добре вчитися. Зазвичай вони сприймають цей факт досить болісно: втрачають віру в себе й у власні сили. Інколи аби підняти свою самооцінку, такі люди вдаються до ганебних методів. Наприклад, принижують тих, хто добре вчиться.
Припущення №3: страх. Якщо у класі більшість учнів вчаться досить посередньо, то вони просто бояться тих, хто має кращі результати. Чому? Бо відмінник – це виклик. Сама присутність успішного учня свідчить про те, що кожен при бажанні може досягти гарних результатів. Тому посередня більшість і намагається будь-що нейтралізувати «загрозу», яка кидає виклик бездіяльності й лінивству.
Що ж робити?
Рекомендації «Бути чи не бути відмінником»
-
Не здаватися! Герой нашої історії – Іван – переживає скрутні часи. Проте він не здається! Адже здатися – означає програти. Якби хлопець злякався і за порадою однокласника «забив на навчання», то зазнав би справжньої поразки. А хіба не прикро, що тебе перемогло чуже лінивство, заздрість і страх?!
-
Залишатися собою! Не варто зраджувати себе і намагатися догодити більшості. Бути «справжнім пацаном» – це насамперед бути самим собою. Можливо, розчинитися у натовпі безпечніше, ніж протистояти майже цілому класу, однак… Так можна загубити своє справжнє обличчя. І хтозна, чи вдасться його коли-небудь віднайти?
-
Шукати однодумців! У такій ситуації людині може здаватися, що вона стоїть по одному боці барикад, а цілий клас – по-іншому. Та це не так. Зазвичай відмінникові оголошують «війну» лише кілька осіб у класі. Тому не варто боятися та уникати стосунків з рештою однокласників. Адже серед них обов’язково знайдуться ті, хто підтримає, розрадить та допоможе пережити нелегкі часи.
Представлення теми.
Вступна бесіда
Педагог. Життя багатьох людей, можна сказати, нагадує несмачну страву, яку вони приготували власноруч. Не життя, а казна що: сварки, образи, непорозуміння, загублені мрії. А чому? Тому, що не знають, як жити по-іншому. Тому, що не хочуть вчитися жити правильно. Таким людям бракує знань про те, куди скерувати своє життя, де знайти своє справжнє щастя. Коли людині бракує знань, то не варто очікувати, що й все вдасться.
Тому треба пам'ятати: без знань можна просто загинути. На вашому життєвому шляху на вас очікуватимуть підступні пастки та глибокі ями. Це без перебільшень. А ваше незнання зробить вас сліпими, ви просто не помітите ані ям, ані пасток. Збирайте і бережіть знання. Це справжній скарб, це багатство, ціна якого не перевищує золото та срібло.
Пам’ятайте: перший фактор успіху кожної людини у житті – це знання.
Особливо цінні знання, що придбані через самоосвіту. Хто може сам займатися, має набагато більшу ймовірність досягнути висот у житті в порівнянні з тим, хто отримав знання у навчальних закладах. Знання, здобуті під тиском, тому й отримані, що хтось інший ставив перед собою завдання навчити нас, і досягнув його здійснення. Але важливо самому ставити перед собою завдання. Справжнього успіху досягають ті, хто без зовнішніх умов (без рамок) виявляють ініціативу і досягають поставлених цілей, самі здатні попрацювати і досягти певних висот.
Інформаційне повідомлення.
Педагог. Знання у широкому сенсі – сукупність понять, теоретичних побудов і уявлень.
Знання у вузькому сенсі – ознака певного обсягу інформації, що визначає її статус і відокремлює від усієї іншої інформації за критерієм здатності до вирішення поставленого завдання.
Знання повинні бути частиною людини, що становить всю її сутність. Кількість інформації, якою володіє людина, визначає міру її життєвого успіху.
Люди, що досягають життєвих висот, усвідомлюють потребу і, більше того, свій обов'язок інтелектуально зростати. Вони присвячують себе самоосвіті. Не для того, щоб хвалитися своїми знаннями і дипломами, а щоб знаходити відповіді на всі нові й нові питання, що задаються життям, відкривати його таємниці. Це люди, які захлинаючись читають, постійно самовдосконалюються, не в силах спокійно сидіти, задовольняючись тим, що вже щось знають. Вони просто «одержимі» самоосвітою.
Серед ваших знайомих, мабуть, є такі, які не припиняють вчитися; вони активні, сповнені ентузіазму, цікаві до нового і цікаві іншим. Водночас ви й знаєте когось, хто, здається, боїться змін, чіпляється за старі способи думати і чинити, протестує: «Я не хочу мінятися. Я хочу, щоб усе залишилось так, як є». Однак, хіба залишатися таким, як є, у світі, що повсякчасно міняється, не означатиме сковзнути донизу, пасти задніх?
«Вчитися – це зростати, зростати – це вчитися». Зростання і розвиток – це як сходження на гору. Ідучи стежиною крізь густі ліси в її підніжжі, ви бачите лише те, що оточує вас безпосередньо, стежку і дерева обабіч, може, ще потічок тут, неподалік, і маленький водоспад он там. Але піднімаючись вище, ви бачите, що ліс рідшає, відкриваючи нову панораму, якщо глянути вниз, на долину. Коли ви підіймаєтесь іще вище, вам видно уже ширшу картину: підніжжя гори, долину, а на обрії – гори. І тільки коли ви підніметесь на сам вершечок, понад дерева, нарешті побачите з гори весь виднокруг, від пустелі з одного боку до гір з іншої і до моря ще з іншої.
Тоді ви зможете усвідомити взаємозв’язки в побаченому: струмочок живить водопад; гори затримують хмари, і тому видно зеленолисті ліси з одного боку гірського пасма і пустелю з іншого.
Розвиваючись ми прогресуємо від простого мислення до складного. Спочатку ми бачимо речі відокремленими одні від одних – кілька дерев отут, потічок там. Розвиваючись, ми вже здатні побачити картину в цілості та зрозуміти складні взаємозв’язки. Це і є зростання.
Багато хто обирає не видряпуватися на вершечок гори, оскільки така подорож означає витрату енергії та дискомфорт. Однак зусилля того варте, адже кожний новий пейзаж додає вам веселощів, розуміння та мудрості.
У нашій подорожі до оновлюваного я немає піку, вершини. Завжди залишається іще щось, чого можна навчитись: можна продовжувати розвиватись протягом усього життя, відкриваючи геніальність, потугу та надприродну силу, які заховані у вас. Адже розвиток – це не пункт призначення, це сама мандрівка.
«Щастя настає тільки тоді, коли ми підштовхуємо наші мізки і серця до найдальших обріїв наших можливостей» (Лео Ростен).
Ніколи не треба зупинятися на досягнутому. Знання можна почерпнути не тільки з книжок чи Інтернету, а й від інших людей. У кожної без винятку людини є чому навчитися, будь-яка людина, незалежно від свого статусу і становища в суспільстві може стати для вас джерелом необхідних знань.
Найчастіше, знання, які найбільше допомагають вам у житті, приходять зовсім не звідти, звідки ви очікуєте.
Отримувати знання просто необхідно, щоб прийняте рішення з мрії перетворилася на реальність. І читати, вчитися треба не поверхнево, а детально досліджувати все до найдрібніших подробиць в напрямку, в якому вибрали рухатися, щоб жоден момент не був упущений з уваги.
Розуміння – це якість розуму: його здатність розрізняти й усвідомлювати почуте (прочитане), тобто це інтелектуальний рівень. Розуміння – це та інформація (знання), яку ви зрозуміли (розумом) і прийняли серцем, – щоб зробити її частиною свого способу життя, свого світогляду частиною себе.
Коли знання стають розумінням, вони починають визначати вчинки людини. Кожній людині необхідне розуміння того, що їй треба жити не як прийдеться, не просто проіснувати на землі 70-80 років, а жити успішним життям. Але щоб втілити це розуміння (знання), необхідне розуміння. Розуміння і пізнання життя розширюють кругозір, це світло: ви знаєте, куди потрібно йти, а куди – ні, що варто робити, на що варто витрачати сили, а на що не варто ...
Нас спонукають читати книги, слухати учіння. Вони – важливіші хліба, який ми купуємо кожен день. Важливіше купити книгу, ніж купити хліб, тому що вона може дати хліб на все життя. Хліб життя, слово життя – це найдорожче, що є у людини.
Потрібно постійно працювати над собою – здобувати знання і практикувати їх на основі правильних принципів. Отримані знання - ще не мудрість. Люди, які не вміють застосовувати свої знання, стають теоретиками і консультантами.
Мудрість – це сукупність придбаних знань в конкретній сфері діяльності та вміння застосувати їх на практиці в потрібний час.
Ось чому велика істина говорить, що «царі царюють не знаннями, а мудрістю». Ваші знання ще не говорять про те, що ви чините відповідно до них. Знання – це теорія, а мудрість – практичне застосування для досягнення результату.
В англійській мові є вираз, що перекладається так: «Якщо ти хочеш бути новим і свіжим, – іди за новиною». Ви зможете бути «новим», якщо не будете зупинятися. Постійно рухайтеся вперед і розширюйте свої межі, здобуваючи знання.
Здобувати знання – це постійний, безперервний процес, весь час треба трудитися над собою. Потрібно також постійно займатися самоосвітою. Ця складова успіху може бути задіяна в вашому житті, наприклад, таким чином:
-
читаю книги;
-
шукаю корисну інформацію і правильне розуміння;
-
слухаю вчення, конспектую його;
-
переймаю досвід інших людей;
-
здобуваю знання світу;
-
працюю над собою, розвиваючи свій розум та інтелект;
-
спілкуюся з людьми, які досягли успіху;
-
консультуюся.
Книги – ваші добрі порадники, які допоможуть розібратися в багатьох питаннях, поглиблять знання. За їх допомогою ви зможете бути в курсі сучасних тенденцій, і без дружби з ними не станете професіоналами.
Намагайтеся здобувати якомога більше знань, і тоді пізнання дозволить вам завжди бути попереду. Знання – це світло. Людина, яка не має знань, постійно буде оступатися і робити помилки.
Запам’ятайте: чим більше часу йде на підготовку, тим якіснішою буде ваша праця.
Аналіз напису на дошці.
Розповідь учителя про Джека Лондона
Педагог. Чи знаєте ви, що колись давно один хлопець на ім'я Джек, отримавши гроші від старшої сестри, вирушив на пошуки золота у Клондайк – район золотоносних родовищ на південному заході Канади. Минуло шість місяців, гроші майже закінчилися, юнак захворів на цингу і з великими труднощами повернувся додому. Його випробування закінчилися, та він не привіз у наплічнику жодного грама золотого піску. "От невдача!" – скажете ви. Не поспішайте з висновками. Цього хлопчика звали Джек Лондон, а в своєму наплічнику він привіз нотатки всього побаченого і почутого ним на півночі. Це, начебто нікому не потрібно. Та клаптики паперу з спогадами бувалих золотошукачів, з різними історіями та особистими думками згодом принесуть Джеку Лондону нечуваний успіх та заведуть його на вершину літературної слави.
Напевно, що тепер ви не сумніваєтеся, що знання – у тисячі раз краще, ніж кілограми золота та срібла. Тоді шукайте його у школі, на сторінках книг, у добрих вчителів, наставників. Видобувайте знання у суперечках і дискусіях, у спілкуванні з людьми, що так само, як ви, прагнуть до знань. А коли знайдете, покладіть знання у наплічник – вони вам ще не раз знадобляться.
Як знання слід шукати? Як не загубитися, не втратити орієнтири у стрімкому потоці інформації? Закони моди, новини музичної культури, впливові політики, розваги, фільми, світське життя, гоночні авто, новенькі яхти – так багато всього. Що вибрати? Чому присвятити свій час? Що покласти до наплічника, а що не роздумуючи відкинути геть?
Розповідь педагога про Джона Франкліна
Педагог. Можливо, ви чули про відомого дослідника Арктики Джона Франкліна. Він 19 травня 1845 року вирушив у свою останню подорож, ставши на чолі експедиції, що шукала Північно-Західний прохід з Атлантичного у Тихий океан, на кораблях "Еребус" і "Терор". Протягом десяти років про долю учасників експедиції не було жодної інформації. Лише завдяки наполегливим пошукам, які фінансувала дружина Франкліна Джей, дізналися, що два кораблі потрапили у крижаний полон, а всі люди загинули від голоду й холоду.
Описано про спорядження кораблів: бібліотека, що складалася з кількох тисяч томів книжок, срібні столові прибори, кришталеві сервізи, парадна форма з позолоченими гудзиками. «Навіщо їм були ці сервізи і прибори? Яка користь на Півночі з парадної форми?» – подумаєте ви. Яка ж це дурниця – тягнути з собою срібний посуд, замість запасів вугілля; розкішне вбрання, замість теплого одягу; книги великих філософів, замість запасів харчів! Що з того, що усе це – модне та гарне? Адже там, у крижаних водах океану, воно виявилося непотребом!
А ще знайдена довідка про запаси на кораблях. Згідно з розрахунками Джона Франкліна, харчів мало вистачити на три роки плавання. Але він припустився великої помилки, повантаживши на борт 8 тисяч бляшанок овочевих та м'ясних консервів, виготовлених за патентом Стефана Голднера. Перевірка продукції цієї фірми, яка відбулася 1852 року, виявила, що з 2640 бляшанок консервів лише 420 були придатні до споживання. На жаль, Франклін довідався про це вже в Арктиці. Понад дві з половиною тисяч банок консервів - це добрий запас. Звідки він міг знати, що придатними для їжі будуть лише чотириста?
Дуже важливо, який вантаж у вас в запасі, чи можна буде ним скористатися без загрози для життя? Чи будуть ваші знання корисними? Чи принесе зібрана вами мудрість таке бажане щастя?
Запитання до учнів:
-
А чи знаєте ви, хто такий геній? (учні висловлюють свою думку).
Гра «Я – геній!»
Чи ти сьогодні…
1. …використав «старі» знання по-новому?
2. …несподівано відкрив нові площини у добре знаному тобі шкільному предметі, наприклад, відкрив «сліди» музики в математиці чи у біології?
3. …замислювався, чи ти є мудрою людиною?
4. …довідався щось нового про себе?
5. …довідався щось нового про світ?
6. …довідався щось нового про іншу людину?
7. …зробив висновки зі своєї помилки?
8. …прагнув досягти бажаної мети, навіть якщо відчував, що попереду –
поразка?
9. …відчував потребу бути тим, «хто знає все»?
10. …мав таку ж саму думку, як більшість?
11. …розпізнав і використав сильні сторони характеру інших людей?
12. …мав оригінальну думку, поділився нею з іншими і спокійно прийняв критику?
А тепер підрахуй бали:
№ запитання
|
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
6
|
7
|
8
|
9
|
10
|
11 12
|
Відповідь «так»
|
10
|
10
|
0
|
5
|
2
|
3
|
10
|
10
|
0
|
0
|
10 15
|
Відповідь «ні»
|
0
|
0
|
10
|
0
|
0
|
0
|
0
|
1
|
10
|
5
|
0 0
|
Бонус: можеш додати собі 5 балів, якщо ти сьогодні зробив те, що любиш – слухав музику, приготував смачну страву, написав вірш тощо…
60 і більше – ти сьогодні був стовідсотковим генієм;
50 – 60 балів – маєш задатки справжнього генія;
40 – 50 – дивишся на світ, як і більшість людей – твоя геніальність «проспала» сьогоднішній день;
40 і менше балів – сьогодні тобі не вдалося бути генієм, але попереду завтрашній день – спробуй завтра бути справжнім генієм, відкрий для себе новий світ!
Розповідь педагога «Хто такий геній?»
Педагог. Геній – це не обов’язково наймудріша чи найосвіченіша людина з вашого оточення. Науковці засвідчують, що генії – це ті, які помічають речі, яких більшість із нас не бачить. Для них важливим є те, на що «звичайний» смертний навіть не гляне. А ще генії мають відкритий розум, вони вчаться на власних помилках і не байдужі до свого оточення.
Одним із таких людей був Бенджамін Франклін (1706 – 1790) – відомий американський вчений, винахідник, письменник, філософ і державний діяч, такий собі американський Ломоносов. П'ятнадцята дитина в бідній сім'ї, Бен Франклін став одним з найосвіченіших і найвідоміших людей свого часу завдяки невгамовній тязі до знань і роботі над собою. Він самостійно освоїв декілька професій, вивчив французьку, іспанську, італійську мови, латину. Протягом 20 років Франклін видавав «Пенсільванську газету» і майже 30 років – літературний журнал «Альманах бідного Річарда». Він відкрив першу в США публічну бібліотеку, створив Американське Філософське Товариство і заснував Пенсільванський Університет. Зацікавившись фізикою, Франклін самостійно пройшов шлях від повного профана до вченого зі світовим ім'ям, зробив найважливіші відкриття в області електрики і створив теорію кораблебудування. До цього дня широко використовуються такі винаходи Франкліна, як громовідвід, електричний запал, біфокальні окуляри, літній час і т.д. Крім того, Франклін - один з найбільш видатних політичних діячів Америки. Він був одним з авторів Декларації незалежності США і під нею стоїть його підпис. У роки боротьби за незалежність Америки Франклін був посланником в Європі і уклав союзний договір з Францією, а потім і мирний договір з Англією. І це ще далеко не повний список того, чим прославилася ця дивовижна людина.
Як він встигав займатися всіма цими справами відразу? Розповідають, що він зіткнувся з гострим браком часу, і тоді він винайшов систему управління часом, яка дозволила йому діяти в кілька разів ефективніше звичайної людини.
Запитання до учнів:
-
Отже, чи можете себе зарахувати до геніїв?
-
Як ви розумієте вислів Гете: «Найбільший геній не вартуватиме багато, якщо вдаватиме, що опирається лише на власні сили»?
Підсумок
Педагог. Знання, як бензин, допомагають нам рухатися до поставленої мети. Людина не може отримати премудрість як дар. Вона не може стати мудрою, прокинувшись одного разу вранці. Мудрість не приходить без розважливого знання. Вона – результат праці в пошуках знань, над якими необхідно розмірковувати.
Завдання:
-
Пояснити роль знання у житті людини, чому воно важливе, що таке знання (термін).
-
Привести статистику, цитати, приклади з життя великих людей.
-
Описати, яким чином ця складова успіху задіяна у вашому житті.
Використана література:
-
Відмінник: Бути чи не бути? // Сто талантів. – 2010. – №2. – С. 4.
Рекомендована література:
-
Сабіне Алекс. Не вчи мене, але дозволь мені вчитися. – Львів : Свічадо, 2009.
-
Філ Рейс. Секрети успішного навчання. – Львів : Свічадо, 2007.
-
Християнська етика : посібник для учнів 7 класу / уклад. Вихрущ А., Карагодін В., Кухарський В. та ін. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2005.
Поділіться з Вашими друзьями: |