Як жити без наркотиків?
-
Можливо, ти вживаєш наркотики для того, щоб вирізнитися та підкреслити свою індивідуальність? Але це врешті-решт дає зворотній ефект: що довше ти приймаєш наркотик, то більше, втрачаючи здібності і таланти, уподібнюєшся до сотень тисяч тих, котрі є залежні. В результаті ти втрачаєш почуття власної гідності та перестаєш поважати себе.
-
Можливо, ти вживаєш наркотик для того, щоб інші тебе сприйняли? Але з плином часу ти стаєш все менше цікавим для своїх друзів (тих, котрі не вживають наркотик), а з тими, хто вживає, тебе поєднують лише «розклади», в яких бракує щирості та безкорисливості. Тобто насправді ти стаєш ще самотнішим і втішаєшся лише моментами уявної приємності, яку приносить тобі наркотик.
-
Можливо, ти вживаєш наркотик, щоб втекти від проблем з рідними, в школі чи в вузі, з дівчиною чи хлопцем? Але наркотик їх не вирішує. Навпаки, проблеми наростають і обтяжують тебе все більше, бо з'являються нові - пов'язані з вживанням наркотиків.
З наркотичним експерементуванням та залежністю пов'язаний ризик набути гепатит (жовтуху) типу B і C , заразитися ВІЛ-інфекцією, або передозувати, і тоді… Тому – БУДЬ СОБОЮ!!! Ти єдиний і неповторний... Врешті-решт не всі мусять тебе любити, та й ти не мусиш любити всіх (хоч можна цього прагнути)...
Ти маєш природну здатність вирішувати свої проблеми. Зроби лиш перший крок... Не все мусить тобі вдаватися – ніхто не є досконалий...
Додаток 17
Явище телегонії
Але ще більш згубні наслідки дошлюбних стосунків для майбутніх нащадків. На жаль, не всі знають, що саме від дівочої чистоти залежить те, якими будуть ваші діти… У наш час зв'язок цнотливості з якістю нащадків змогли пояснити генетики, які відкрили в минулому столітті явище телегонії (від «теле» – далеко і «гони» – народження). Суть його в тому, що вирішальний вплив на нащадків жінки має перший в її житті чоловік. Саме він, а не майбутній батько дитини, закладає генофонд потомства кожної жінки. Той хто порушив цнотливість, стає ніби генним батьком для всіх майбутніх дітей жінки. Чи повинні знати це сучасні дівчата, які приймають рішення почати інтимне життя до одруження? Безперечно.
Приблизно 150 років тому назад конярі, що виводили нові породи коней, для підвищення витривалості вирішили схрестити коня з зеброю. Досліди не вдалися, і їх припинили думаючи, що справу закінчено. Однак, через декілька років у кобил, які були задіяні в дослідах, від породистих жеребців стали народжуватися смугасті лошата!.. Приголомшений науковий світ назвав це явище телегонією.
Досліди сучасників Ч. Дарвіна – професора Флінта, Фелікса Ладантека і інших вчених – з іншими тваринами – підтвердили даний феномен. Ф. Ладантек написав книгу «Індивід, еволюція, спадковість і неодарвініст», де в розділі «Телегонія, або вплив першого самця» описав проведені досліди. Тільки практики – собаківники не здивувалися, оскільки давним-давно знали: якщо хоча б раз породиста сука пов’яжеться з кабелем - «двірнягою», то від неї породистих нащадків нічого й чекати. Відомо це й тим, хто розводить голубів. Якщо непородистий голуб «потоптав» породисту голубку, її зразу вбивають, тому що навіть при «найелітнішому» партнері, у неї чистих нащадків не буде: то пір’ячко у хвості не те, то колір дзьоба…
Однак сучасною наукою було ще раз підтверджено явище телегонії. У 1985 році науковий співробітник Інституту фізико-технічних проблем АН СРСР Петро Гаряєв виявив дивний ефект. Він працював з препаратом молекул спадковості ДНК, використовуючи метод кореляційної лазерної спектроскопії. Суть його в тому, що лазерні фотони, проходять через розчин ДНК, «записують» інформацію їх властивостей – розмір, масу, можливість змішуватися з водою та ін. Ці характеристики відображаються на дисплеї в вигляді спектру.
І ось вчений, якось знявши декілька спектрів, витяг пробірки з ДНК із приладу і через неуважність вставив туди іншу, але порожню. Він хотів замінити її, але подивився на дисплей і … був уражений: спектри порожньої пробірки були дуже схожими на ті, що перед цим знімалися з розчину ДНК! Подумавши, що на пробірці залишилися сліди ДНК, він замінив її на ідеально чисту. Такий само результат. Колега вченого злякався, що Петро Гаряєв зламав спектрометр і вимкнув його. Дослідження поновилися тільки в 1993 році в Інституті високих температур РАН. Вчені старанно протирали кюветне відділення і навіть продували його чистим азотом. Результат такий само.
Подальші експерименти не залишали ніяких сумнівів: після видалення ДНК в приладі залишається якийсь фантом (невидимий, нематеріальний слід) молекул ДНК, який взаємодіє з променем лазера. Значить, кожен чоловік що має фізичну близькість із жінкою, залишає в ній свій хвильовий «автограф» на все життя. Він «розписується» на її генетичному коді, а цей «розпис» вже нічим не зітреш. Ця хвильова програма потім буде формувати тіло і душу майбутніх дітей. Ну, а як же бути після всього цього зі схожістю дітей і батьків?
Відомо, що навіть через декілька років після позашлюбних зв’язків із заїжджими гастролерами на міжнародних фестивалях і спортивних олімпіадах наші дівчата народжували від білих генетично здорових своїх чоловіків – дітей, не схожих ні на батька, ні на матір, а на заїжджого молодця. Відомі навіть такі випадки, коли за гріхи матері розплачувалася донька, яка народжувала дитину негроїдного типу, не бачивши негра в своєму житті жодного разу. Причиною появи таких малюків була генетична мутація хромосомного ланцюга, пізніше названа «блукаючим геном». Позашлюбний зв'язок багаторічної давнини ставав причиною сімейних трагедій.
Додаток 18
Функції сім’ї
Репродуктивна (прокреаційна):
|
Усуспільнення:
-
надання соціальної допомоги;
-
відтворення соціальної традиції.
|
Духовного спілкування:
-
сприяння духовному розвиткові;
-
духовне взаємозбагачення всіх осіб сім’ї.
|
Культуро-творча:
-
сприяння культурному розвиткові;
-
організація раціонального дозвілля.
|
Виховна (виховує основні риси суспільного життя):
-
підпорядкування;
-
побратимство;
-
опіку.
|
Господарсько-побутова та економічна:
-
забезпечення матеріальними засобами;
-
отримання господарсько-побутових послуг.
|
Морально-етична:
-
формування моральної поведінки;
-
сприяння морально-етичному розвиткові.
|
Рекреаційна:
-
відпочинок;
-
спільне проведення часу.
|
Додаток 19
Наші батьки – не телепати
Одна дівчина вирішила поділитися своїм особистим досвідом спілкування… з власними батьками:
«У мене – чудові батьки, але я з дитинства не була з ними достатньо відкритою. Звикла не надто, як мені здавалося, обтяжувати їх враженнями від пережитого мною дня. Коли я поверталася зі школи, а згодом – із ліцею, мене запитували: «Ну, як там справи? Що в тебе нового?» На кожну ситуацію я мала ту саму відповідь: «Нормально!» Ну, хіба що траплялася вже якась дуже помітна подія. Мені хотілося спрощувати дійсність, здавалося, що, крім мене, мої переживання не можуть стосуватися більше нікого. Коли виникали якісь труднощі чи невдачі, я не поспішала ділитися ними з найріднішими. Чому? З одного боку, тому що боялася здаватися неуспішною. А як ще можна думати про людину, з якою конфліктує задавака-однокласник? Або «реформаторські» ідеї якої знову не знайшли підтримки в колі друзів? З іншого боку, я не хотіла, щоби батьки переживали за мене або просто таким чином уникала зайвих, на мою думку, пояснень.
Так само і радісні переживання часто залишалися здобутком лише мене самої. Мені здавалося, що нікому не було діла до того, що хлопець, який мені подобався, вперше взяв мене за руку або що я написала нову поезію …
Коли раптом виявлялося (наші молодші сестри мають здатність часом виконувати роль таких собі Бі-Бі-Сі), що я знову чогось не договорила, мама навіть ображалася на мене за брак довіри. «Хіба мама не має бути першою подругою?» – риторично запитувала вона. Водночас матері моїх подруг знали все, що коїлося з їхніми доньками. Мені ж ці дівчата здавалися несамостійними. Так само і для розмов із татом я обирала радше нейтральні теми: про гриби, рибу чи погоду… І це притому, що дуже сильно люблю його.
Та лише тепер я розумію, що через мою замкненість батькам ставала складніше сприймати і розуміти свою доньку. А сама я залишалася один на один зі своїм внутрішнім світом, думками, почуттями, проблемами… Тож, не дивно, що я почувалася самотньою.
Студентське життя внесло певні зміни. Довші розлуки з домом показали цінність моментів, проведених у родинному колі. Нові емоції, як позитивні, так і негативні, болісний процес адаптації… Це призводило до того, що хотілося у телефонну слухавку не просто говорити, а кричати про все, що діється зі мною, радитися, ділитися враженнями. Але виявилося, що я не вмію цього робити! Мовляв, навіщо говорити про проблеми? Хай краще думають, що в мене – все гаразд. Навіщо розповідати про прекрасні переживання? Все одно забракне слів. Мені й на думку не спадало, що батьки хочуть це чути, і мені теж це потрібно: почути хоч слово від людей, які мені не байдужі і яким не байдужа я сама.
Врешті-решт, моя звичка недоговорювати всього до кінця призвела до серйозної проблеми. Одного разу певні обставини змусили мене сказати батькам неправду. Мені було дуже важко після цього на душі. Згодом довелося придумати ще щось, а тоді – ще раз. Така плутанина вийшла! Цей прикрий випадок спонукав мене до роздумів. Я зрозуміла, що в мене немає жодних підстав не довіряти батькам, а я тільки те й роблю.
І от одного дня я прокинулася… Мені спало на думку написати про це, щоб інші не робили подібної помилки.
Не варто думати, що все, що з вами відбувається, чим ви живете, що переживаєте, є зрозумілим. Ваші батьки – не телепати і не супермени. Вони не вміють читати ваших думок. Тож, не бійтеся відкривати їм своє серце, ділитися своїми думками та розповідати про неповторні моменти свого життя. А ще треба вчитися час до часу говорити: «Ти дорога для мене людина», «Ти багато значиш для мене», «Я хочу знати твою думку», «Зі мною сьогодні трапилася неприємність», «Я хочу поділитися своєю радістю»…
Додаток 20
Острів цінностей
Колись давним-давно на Землі був острів, на якому жили всі духовні цінності. Але одного разу вони помітили, як острів почав йти під воду.
Усі цінності сіли на свої кораблі і попливли. На острові залишилася лише Любов.
Вона чекала до останнього, але коли чекати вже стало нічого, вона теж захотіла відплисти з острова.
Тоді вона покликала Багатство і попросилася до нього на корабель, але Багатство відповіло: «На моєму кораблі багато коштовностей і золота, для тебе тут немає місця».
Коли повз пропливав корабель Смутку вона попросилася до нього, але той їй відповів: «Вибач, Любов, я настільки сумний, що мені треба завжди залишатися на самоті».
Тоді Любов побачила корабель Гордості і попросила про допомогу її, але та сказала, що Любов порушить гармонію на її кораблі.
Поряд пропливала Радість, але та так була зайнята веселощами, що навіть не почула про заклики Любові. Тоді Любов зовсім зневірилася.
Та раптом вона почула голос, десь позаду: «Підемо Любов, я візьму тебе з собою». Любов обернулася і побачила старця.
Він довіз її до суші і, коли старець поплив, Любов схопилася, адже вона забула запитати його ім'я.
Тоді вона звернулася до Пізнання:
-
Скажи, Пізнання, хто врятував мене? Хто був цей старець? Пізнання подивилося на Любов:
– Це був Час.
-
Час? – перепитала Любов. – Але чому він врятував мене? Пізнання ще раз глянуло на Любов, потім вдалину, куди відплив старець:
– Тому що тільки Час знає, як важлива в житті Любов.
|