Методичні рекомендації щодо впровадження програми «Стань творцем свого життя»



Сторінка22/26
Дата конвертації11.04.2016
Розмір5.17 Mb.
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   26
Тема 6. Відповідальне батьківство
Мета: довести до сприйняття ролі материнства і батьківства як дару та віль­ного, відповідального вибору людини; формувати почуття відповідаль­нос­ті за дар плідності і нове життя.

Демонстраційний матеріал: малюнки-ілюстрації по темі, плакат «Ас­пекти батьківства».

Матеріальні ресурси: листівки з дитячою рукою, аркуші ватману, ар­ку­ші паперу, смужки паперу із реченнями.

Напис на дошці: «Ви великі, погляньте на дітей! Ви надто довго при­слу­халися до голосів експертів і політиків, директорів і генералів. Ви надто довго вірили у силу володіння владою, в добробут і зброю. Усе зміниться, як тільки ми поглянемо на дітей. Адже дитина вказує на те, що світ велить нам забути. Вона вказує нам диво життя – диво всього, що живе.

Філ Босман

Рекомендації для педагога

Важливо, щоб учні усвідомили дар батьківства та материнства. Дуже час­то помилково статеве виховання зводиться до перестороги перед абор­том, а це, як підтверджують дослідження психологів, викликає у молоді під­сві­доме негативне ставлення до народження дітей, тому необхідно позитивно до­нести суть покликання батьківства і правильне розуміння плідності. Це до­поможе виховати пошану до тіла й відкритість на життя. Дуже важливо акцен­тувати увагу на цілісності людської особи, щоб виховати в учнів ро­зуміння, що тіло і процеси, які відбуваються у ньому, а зокрема, у статевій сфе­рі, не відокремлені від внутрішнього світу особи, від життєвого покли­кан­ня до любові та відповідальності за себе і за свої вчинки.

Хід заняття

Привітання.

Актуалізація опорних знань

Запитання до учнів:

  • Про кого можемо сказати «майбутня мама», «майбутній тато»?

  • Що означає – бути відповідальними батьками?

  • Коли і як люди можуть готуватися до того, щоб стати відповідальними батьками?

  • З якого моменту чоловік і жінка стають батьком і матір’ю?

Можна застосувати метод мозкового штурму, або роздати учням лист­ки паперу і попросити написати відповіді на питання, які після декіль­кох хвилин праці бажаючі можуть зачитати. Після цього – загальне обго­во­рення, підсумки та доповнення матеріалом вчителя.

Розповідь педагога про значення батьківства і материнства

Педагог. Батьківство – це покликання. Покликання стосується певних дій, прик­мет, способу реалізації життя, але ніколи воно не означає мати щось чи во­лодіти чимось. Ніхто не покликаний просто мати дитину, але прийняти її, опі­ку­ва­тися нею, аж до часу, коли вона може стати самостійною. Покликання не мо­же бути одноразовим, короткотривалим рішенням чи дією. Завдання свого по­кли­кання людина здійснює поступово, і цей процес розтягнений у часі. Отже, бать­ківство та материнство починаються від зачаття, а не від народження ди­тини, тому насправді готуватися стати мамою чи татом треба значно раніше. По­трібно дозрівати в любові, виховувати повагу до себе, до інших людей, а та­кож до тіла – як свого, так і чужого. Кожна дівчина і кожен хлопець мають усві­домлювати, що можуть у майбутньому стати батьками. Покликання до бать­ківства не зводиться тільки до того, щоб фізично мати дітей. Треба їх на­ро­дити фізично і духовно.

Батьківство та материнство – це народження та виховання дітей, в яко­му наявні різні етапи:



  • прийняття дитини (життя до народження);

  • опіка над малюком;

  • духовне народження (виховання);

  • вміння дозволити дитині залишити батьків, піти у світ і розпочати самос­тій­не життя.

Виховання – це духовне народження, яке є виконанням батьківських та ма­теринських функцій. Батьківство дозволяє вже дорослій людині зростати, вчи­тися чогось нового, відкривати у собі нові дари, виявляти любов, ніж­ність, теплоту, милосердя, доброту, та вміння опікуватися іншими.

Батьківство не вичерпується фізичним народженням, а полягає у люб­ля­чому прийманні дітей та їх вихованні.

З батьківством людина пов’язана цілковито, як тілесно, так і духовно. У наших тілах закладено великий скарб, передумову фізичного батьківства – плід­ність. Скарб плідності своєю чергою невід’ємно пов’язаний із статевою сфе­рою: у статевій системі чоловіка та жінки дозрівають клітини, необхідні, щоб дати життя новій людині.

Водночас батьківство та материнство мають тісно взаємодіяти зі зрі­лою подружньою любов’ю. Це любов, яка повністю відкривається іншій лю­ди­ні і бажає жити для її добра.

Часто називаємо «майбутньою мамою» чи «майбутнім батьком» людей, які вже очікують на народження своєї дитини, яка розвивається в утробі матері. Але це далеко не так, адже особи, які чекають народження малюка, вже є бать­ками від хвилини зачаття, а не лише стануть ними. Поняття «майбутні батьки» сто­сується молодих людей, які лише готуються вступити на шлях дорослого жит­тя. Кожна молода людина – потенційна «майбутня мама» або «майбутній та­то». Розуміючи це, можете по-іншому ставитися до себе та друзів. Молода лю­дина повинна розуміти, що потрібно у собі оберігати великий талант і скарб – статеву сферу та плідність.

Покликання до подружжя – це також покликання до народження дітей, продовження роду.

Дитина – нова, неповторна особа. Зачаття, а пізніше народження і її ви­хо­вання – основа великої відповідальності двох осіб – батька і матері. Як жінка, так і чоловік, повинні свідомо сказати «так» материнству й батьківству, тому за­чаття не має бути чимось випадковим, несподіваним, йому повинно пе­редувати свідоме рішення подругів, бажання народити та виховати нову особу. До того ж батьками не повинні ставати незрілі особи або випадкові, які навіть не є подружжям.

Приготування до відповідального батьківства починається задовго до одру­ження. Вислів «відповідальне батьківство» – це насамперед розпізнання свого завдання у цьому покликанні, беручи до уваги різні аспекти:



  • біологічний;

  • психологічний;

  • моральний;

  • духовний.

Біологічне завдання відповідального батьківства полягає в тому, щоб піз­нати й зрозуміти основи біологічних законів плідності, які діють у люд­ському тілі. Отже, необхідно пізнати, як досконало створена наша статева сфе­ра, як вона діє, як плідність проявляється у нашому тілі, навчитися шану­ва­ти біологічні закони плідності, берегти своє тіло й дбати про нього. Пізнан­ня та зрілість на біологічному рівні ще не означає, що людина вмітиме зріло за­сто­совувати статеву сферу. Треба дозріти і психологічно: навчитися керу­вати собою, опановувати інстинкти силою розуму й волі, розуміти, що любов не зводиться лише до статевих стосунків, почуттів чи здобуття приємності, але найперше пов’язана з відповідальністю.

Моральний аспект батьківства вимагає зрілого, сформованого сумлін­ня, до­тримання етичних норм, розуміння суті подружжя і подружнього акту. Ду­ховно готуємо себе до відповідального батьківства, коли вчимося жити на ос­нові правильних принципів і цінностей, пам’ятаючи про душу. Не можна чи­ни­ти довільно, треба пам’ятати про закони щодо подружжя і подружніх стосунків.

Щоб бути відповідальними батьками, треба постійно дбати про власне ду­хов­не зростання. Неможливо стати відповідальними раптово, без належ­но­го приготування. Це вимагає часу і зусиль.

Відповідальне батьківство починається з відповідального ставлення до сво­го тіла і, зокрема, до статевої сфери. Кожна людина – чоловік чи жінка – плід­ні лише потенційно. Можна сказати, що мають тільки частину скарбу плід­ності, батьківства. Ніхто не може сам зачати дитину, він потребує іншого, а са­ме – особи протилежної статі. Повний скарб плідності є даром для подружжя. Плід­ність тісно пов’язана з любов’ю, а любов за своєю природою є плідною. Плід­ність зароджується з єднання чоловіка та жінки, але не тільки з єднання тіл – плідність зароджується з єднання осіб.

Атмосфера емоційної стабільності і безпеки є найкращою для народ­жен­ня дітей. Ваше тіло створене для любові і дарування нового життя, тому по­тріб­но відповідальніше подивитися на себе і свідомо не нищити тих скар­бів, які за­кла­дено у вас. Ваша частина скарбу призначена тільки для єдиної лю­дини, в поєд­нанні з нею можливе батьківство й материнство. Життя допомагає зу­стрітися тим двом особливим особам, які мають стати батьками нової людини. Щоб бути відповідальними мамою й татом, треба до цього готуватися.



Завдання

  • Написати декілька думок: «Мені як майбутній мамі (майбутньому та­тові) необхідно…».

Робота у групах

На великих аркушах паперу учні виписують прикмети відповідального бать­ка (одна група) і відповідальної матері (інша група). Можна також за­про­понувати групі написати, що має робити (не робити) молода людина, яка хоче в майбутньому стати відповідальним батьком чи матір’ю. Опісля про­вести обговорення.

Інформаційне повідомлення

Педагог. Свідомість материнства з’являється у жінки дуже рано. Дівчинка мо­лодшого шкільного віку вже відчуває відповідальність за молодших братів і се­стер, любить доглядати за маленькими дітьми, допомагає мамі, вивозить ма­лю­ка у візочку на прогулянку. У її психіці зароджується думка, що колись, мо­жли­во, вона також буде мамою. Про відповідальне материнство тут говорити ще недоречно, проте почуття, яке зароджується у серці дівчинки, напевно є за­род­ком материнської любові, яку вона проявить до своєї дитини як доросла жінка.

З моменту початку статевого співжиття жінка швидше дозріває до ма­те­ринства, ніж чоловік. Можливість зачаття дитини пов’язує у неї статевий акт з дум­кою про потенційне материнство. Чоловік може звільнитися від усві­домлення батьківства, оскільки практично не несе на своїх плечах «наслідків» за­чаття, натомість жінка загалом не може звільнитися від усвідомлення, що во­на може стати матір’ю.

Фізичне материнство жінки починається в момент зачаття. Хоч мати ще не знає, що носить під серцем малюка, він вже живе і розвивається у швид­кому темпі. На жодному етапі життя людини розвиток не відбувається так бурхливо, як у внутрішньоутробний період. Це «вибух» життя, ней­мо­вір­ний темп росту, поділу, перетворення у повному обсязі. Коли жінка ді­зна­ється про свою вагітність (як правило, через кілька тижнів від моменту за­чат­тя), у дитини вже б’ється серце й функціонує нервова система.

Мати довідується про існування нового життя перша. Це привілей ма­те­рин­ства. Найбільша таємниця, якою є зачаття, спочатку розкривається для жінки. Якщо це перша дитина, одночасно з радістю може з’явитися страх. При­род­ні побоювання за те, як будуть проходити вагітність і пологи, як зміниться її жит­тя після народження дитини, як зреагує батько дитини, чи прийме малюка з ра­дістю – це невід’ємна частина перших вражень. Тому материнство в певному сен­сі поєднується з занепокоєнням і не відразу стає джерелом радості. У цей пер­ший період жінка дуже потребує підтримки доброзичливої людини. Як пра­ви­ло, це чоловік, батько дитини. Він довідується про малюка другим, хоч інко­ли другою є мати жінки або її подруга. Проте завжди це хтось близький, кому до­віряють.

У переживанні материнства більшістю жінок дуже важлива позиція бать­ка. Якщо він разом з матір’ю ділить радість появи дитини, то зміцнює її пси­хіч­но та розвіює побоювання. Якщо жінка-мати буде відштовхнута батьком ди­ти­ни, якщо він не погоджується з життям, яке з’явилося, її страх і неспокій пом­но­жать­ся і здасться, що тягар вагітності, пологів та виховання дитини їй понад силу.

Почуття, пов’язані з материнством, змінюються з перебігом вагітності. Ди­тина у лоні матері росте, а в зв’язку з цим змінюється зовнішність жінки. Як­що батько дитини кохає дружину і любить малюка, вагітність, яку вже мож­на помітити, стає для жінки джерелом гордості. Так буває у тому ви­пад­ку, коли батько не приховує радості з приводу дитини, яка незабаром на­ро­дить­ся, а також з факту бути батьком. Радість материнства жінка ділить та­кож з родичами та друзями.

Інакше у випадку, коли батько не приймає дитину. Самотня у своїх пе­реживаннях жінка почуває себе «винною». Боїться реакції оточення. Ма­те­рин­ство у цей період позначене додатковим тягарем – мати повинна по­до­лати «сором» через те, що вона стала матір’ю, що вона вагітна. Підтримка дру­зів у цей час має величезне значення.



Завдання:

  • Якої підтримки може сподіватися дівчина, яка самотньо виношує ди­ти­ну? Придумайте сценку, у якій виступають: батьки, вчителі, подруга, лікар.

Педагог. Закінчення вагітності та усвідомлення наближення пологів ви­кли­­кають чергове занепокоєння, проте той факт, що дитина народиться, що ма­ти зможе взяти її на руки, притулити, успішно згладжує всі побоювання. Біль­ш­ість жінок переживають материнство у цей період дуже глибоко. Не­зва­жаючи на те, що дитина ще не народилася, зв'язок між матір’ю і маленькою людиною, яку вона носить під серцем, дуже сильний. Він поєднується з приготування до на­родження: купівлею одягу для немовляти, зміни впорядкування помешкання, під­порядкуванням фахового і особистого життя потребам нової ситуації, яка не­за­баром буде створена.

Материнська любов велить потурбуватися про кожний найменший дрі­б’я­зок, щоб дитина, народившись, відчула її любов і турботу.

Проте материнство не закінчується пологами. Воно лише починається. Справ­жнє і свідоме материнство не пам’ятає шалених зусиль народження, не ра­хує недоспаних ночей. Мати годинами носить дитину на руках і колише, не від­чуває втоми, схиляється над дитиною, навчаючи її ходити. Материнство, не­зважаючи на тривогу через хвороби малюка, не веде підрахунку посмішок, пес­т­ощів, поцілунків. Воно не шкодує грошей, виданих на іграшки, соло­до­щі, одяг. Вибачає непослух, приймає пробачення.

Треба пам’ятати:

Материнство – це великий дар і завдання жінки. Воно вимагає вели­чез­ної праці, це роки турботи і зречень, але завжди є джерелом радості й за­до­волення. Це особливий зв'язок матері та дитини, яка була у ній зачата, роз­ви­нулася і з неї народилася. Цей зв'язок триває все життя, хоч найбільшої тур­ботливості він набуває тоді, коли дитина маленька, слабка й несамостійна. Ди­тина в середовищі любові почуває себе в безпеці і вчиться любити.

Вправа «Мамина рука»

Учні отримують листівку, на якій зображено дитячу руку, що трима­єть­ся за мамину. Вони повинні описати, як почувається ця дитина. Вкінці за ба­жанням учні зачитують свої думки і відчуття.

Робота у групах

Розвиньте тему «Материнська любов на різних етапах життя дити­ни», спираючись на послідовність етапів розвитку людини.

Педагог. Багато чоловіків вважають, що бути чоловіком і батьком – це най­­важливіша мета їхнього життя. Здавна відомо, що чоловік як представник ро­ду намагався залишити після себе потомство. Це було найбільше завдання. На­віть великі здобутки втрачали вартість, якщо він не мав для кого залишити свій спадок.

Щоб бути добрим батьком, треба насамперед бути добрим чолов­і­ком, фізично і психологічно зрілою людиною, спроможною до любові, від­да­нос­ті і відповідальності.

Психіка чоловіка, яка відрізняється від психіки жінки, є причиною сут­тєво пізнішого зародження батьківського інстинкту порівняно з мате­рин­сь­кою самосвідомістю жінки. Маленькі дівчатка люблять бавитися в дім, а в пік­­луванні про ляльок досконало втілюються в роль мами, натомість біль­шість чоловіків усвідомлюють своє батьківство лише тоді, коли вагітність жін­ки вже добре помітна або після народження дитини. Чоловік, який має ста­теве співжиття, не завжди думає про батьківство.

Однак психічні особливості не звільняють чоловіка від відповідальності батьківства. З моменту одруження чоловік і дружина думають про те, що колись сім’я збільшиться і в домі буде чути дитячий гомін.

Трапляється, що чоловік не сприймає дитини, не допомагає, а отже, дає зро­зуміти, що має з дитиною небагато спільного. Жінка тоді почуває себе ду­же самотньою та розгубленою. Втеча від батьківства – це прояв пси­хо­ло­гіч­ної незрілості чоловіка.

Переважна більшість жінок інформує чоловіка про зачаття дитини сло­ва­ми: «Я вагітна». Треба зазначити, що чоловік більшою мірою відчув би се­бе батьком, якби дружина сказала: «Будемо мати дитину».

Життя дитини – це подразник, який викликає в батька почуття гордості. Ос­кільки мати від миті зачаття нерозривно зв’язана з дитиною аж до її на­родження, батько сам мусить відчути потребу контакту з іще не народженим ма­люком. До свідомості чоловіка не відразу доходить, що дитина, яка колись на­родиться, є також частинкою його самого, тому усвідомлення батьківства не завж­ди одразу приносить радість. Крім відповідальності за малюка та дружину – матір його дитини, на чоловіка покладається ще одне завдання. Він повинен ус­відомлювати материнство своєї дружини та зумовлений ним інший фізичний стан, її змінені потреби, примхливість настроїв. Він повинен забезпечити їй по­чуття безпеки і спокою.

До повноти батьківства чоловік дозріває поступово. Якщо він любить дру­жину та малюка, то переживає вагітність разом із жінкою. Він радіє, коли ма­лятко подає ознаки свого існування, прислухається до биття його серця, роз­мовляє з ним. Це зміцнює любов не лише до дитини, але й до дружини, йо­го матері. Разом з цією любов’ю в чоловіка зростає повага до того, що від­бу­вається в тілі жінки.

Пологи – це велике переживання для батька, особливо якщо він бере у них участь разом із дружиною. Зважитися на сімейні пологи нелегко, оскільки бу­вають ситуації, що чоловік мліє, побачивши кров, і лікарі більше заклопотані йо­го порятунком, ніж допомогою матері, яка народжує. Але якщо чоловік емо­ційно пов'язаний з дитиною й супроводжує дружину в її вагітності від самого по­чатку, рішення про сімейні пологи дається набагато легше.



Треба пам’ятати:

У формуванні правильної батьківської позиції важливо, щоб дитина від мо­менту зачаття була сприйнята батьком, люблена та очікувана з радістю. Бать­ківство вивільняє в чоловіка почуття, яких ніколи не проявив би, не маючи по­том­ства. У нього зростає відповідальність за дружину та малюка, любов, тур­ботливість. Той факт, що вони щасливі, що почувають себе в безпеці, підносить у чоловіка почуття власної вартості. Чим більше часу батько проводить з ди­ти­ною, бере участь у купанні, сповиванні, іграх, тим міцнішим стає їх зв'язок. Сві­до­мість батьківства робить чоловіка зрілим, а міцні стосунки між бать­ком і дитиною необхідні для формування особистості нової людини та її правильного розвитку.



Вислови для роздумів (кожен учасник отримує одну смужку паперу із реченням на ній).

Педагог. Пропоную подумати, що ці слова для вас особисто означають.

  • Кожна дитина – це неповторна індивідуальність, яка має право на любов і повагу.

  • Мудрість батька робить дитину справедливою і мужньою.

  • Мудрість матері робить дитину чуйною і доброю.

  • Мудрість батьків відкриває перед дитиною гармонію всесвіту.

  • Діти необхідні сім’ї, а ще більшою мірою сім’я потрібна дітям.

  • Якщо в сім’ї панує атмосфера любові – це дає дитині відчуття захищеності.

  • Свою дитину треба сприймати і цінувати такою, якою вона є.

  • Слід дати можливість дитині зробити те, що їй під силу.

  • Потрібно підтримувати віру у власні можливості.

  • Треба відповідати на всі запитання дитини.

  • Необхідно розвивати здібності дитини.

«Рецепт» батьківства

Педагог. Берете добре ставлення і схвалення. Змішуєте їх з любов’ю і ува­гою. Тоді додаєте обов’язки, приправлені проявом батьківської влади.

Підсумок

Педагог. Сучасні психологічні дослідження твердять, що мати дітей – це для батьків цінність, яка їх розвиває. Завдяки виконанню батьківських ролей по­друж­жя набуває нового досвіду, нових вмінь, збагачуються їхні знання, система дій, розширюється сфера зацікавлень. Любов, яка до того часу охоплювала чо­ло­віка і дружину, тепер спрямована також на дитину.

Запитання і завдання

  • Як батьківство впливає на функціонування сім’ї?

  • Цінність материнства для жінки. Цінність материнства для чоловіка. Обговоріть ці теми у групах (дівчат і хлопців).


Використана література:

  1. Мандруючи до зрілості : виховання для життя в сім’ї для молоді : наук.-попул. вид. / за ред. Т. Круль. – Львів: Свічадо, 2006. С.122–128.

  2. Програма статевого виховання підлітків 14-16 років. – Львів: Свічадо, 2005. С.70 –74.

  3. Програма статевого виховання молоді. – Львів: Свічадо, 2006. – С.176–177.



Рекомендована література:

  1. Пелегріно П. Мистецтво виховання. – Львів : Свічадо, 2009.

  2. Природно і надійно: природне планування сім’ї. – Львів, 1999.

  3. Освальдо Полі. Серце батька. – Львів : Свічадо, 2010.

  4. Тробіш І. Бути жінкою – це радість… – Львів, 1995.

  5. Фіялковський В. Дар народжувати. – Львів, 1999.


МОДУЛЬ «КРОК ЗА КРОКОМ ДО ЖИТТЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ»
Тема 1. Цілі, сенс, цінності, пріоритети життя особистості
Мета: ввести учнів у коло вічних питань мети і сенсу життя людини; роз­ви­вати в них прагнення до пошуку та реалізації особистого життєвого смислу.

Матеріальні ресурси: роздатковий матеріал з прикладами цінностей, аркуш паперу, аркуші паперу з цінностями, роздаткові картки із завданням, лист хлопця.

Напис на дошці: «Кожен з нас існує, щоб виконати особливу місію, завдання, яке не виконати нікому, крім тебе».

Р. Кірстен-Денсай

Хід заняття

Привітання.

Представлення теми.

Вступне слово педагога

Педагог. Життя… Кожному воно дається тільки один раз. Єднає доля двох людей в одному життєвому потоці, а їхні діти в чомусь схожі на батька та чи­мось нагадують матір. Сам факт, що кожен з’являється на світ – дивовижний. Ми народилися з любові двох найближчих кожному з нас людей – і почалося жит­тя… Яке воно у вас?

Індивідуальна робота

Педагог. Перед вами – аркуш чистого паперу. Напишіть, будь ласка, кілька слів про те, яким ви уявляєте власне життя (учні виконують завдання).

Бесіда

Педагог. Питання про сенс життя хвилює людей здавна. Завершення або початок кожного життєвого етапу характеризується його появою. Підби­ва­ючи підсумки прожитого періоду, думаючи про перспективи майбутнього, лю­дина замислюється, чи задоволена вона своїм життям, що чекає її попереду.

У ранній юності питання про зміст життя виникає вперше. Знайти себе, са­мовизначитися, стати на ноги – нелегке завдання. Життя людини – це серія ви­борів – як дрібних, повсякденних, так і фундаментальних, які спрямовують жит­тєвий шлях. Ці вибори спираються на запитання: ким я хочу в житті бути, чого прагну досягти, що для мене є так званою домінуючою вартістю, що для мене найважливіше?



Запитання до учнів:

  • Як ви вважаєте, у чому полягає сенс життя? (діалогічне спілкування).

Педагог. У психологічному словникові подано таке визначення: «Сенс життя – це усвідомлення свого життя не як серії випадкових подій, а як єдиного процесу, що має визначений напрям, зміст, мету й усвідомлення того, заради чого людина живе».

Діалогічне спілкування

Педагог. Саме тому сьогодні представляємо три яскраві особистості нашого класу (представлені учні презентують себе).

Запитання до учнів:

  • Чи подобається вам позиція ваших однокласників?

  • Чим саме?

  • Чи розуміють вони, чого очікують від свого життя?

Обговорення листа одного хлопця

Педагог. Нещодавно один хлопець написав до редакції однієї з газет: «На­бридло, набридло жити так, як живуть більшість моїх однолітків та од­но­класників. Вийдеш у двір – і бачиш обличчя, міміка яких говорить про те, що ці люди вмирають від нудьги, а нудьга така, що іноді думаєш: навіщо живемо? Зда­ється, усе є: батьки, друзі, дорогі речі та інші атрибути «веселого жит­тя». Але як хотілося б змінити це «веселе життя» на цікаве, захопливе! На­брид­­ло! Я, приміром, вирішив, що віднині стаю іншою людиною. А потім по­ду­мав: як нею стати?».

Запитання до учнів:

  • Що б ви порадили Дмитру?Порівняймо життєву позицію цього хлопця з вашими позиціями (учні висловлюють свої міркування).

Педагог. Кожен повинен мати мету життя, усвідомлювати, заради чого жи­ве, тому що життя – найвища цінність і дається воно людині лише раз. Ус­піх у житті залежить від самої людини.

Робота в групах

Запитання до учнів:

  • Чого я хочу в житті досягнути, для чого я живу?

Після індивідуальних роздумів та нотування певних думок, учні об’єд­ну­ються у групи і, обговоривши, представляють найважливіші висновки. Пе­да­гог підводить підсумки, а тоді учні розділяють аркуші паперу на дві ко­лон­­ки, в яких потрібно представити два способи життя: що означає «ма­ти» і, що означає «бути»? Згодом групи представляють результати, які і ма­ють стати матеріалом для подальшого обговорення.

Педагог. Людині даний весь світ. Але надання їй права всім управляти не означає прагнути якомога більше матеріальних речей. Людина покликана до­сяг­ти значно більше, ніж лише матеріальні надбання. Вони потрібні настільки, на­скільки допомагають їй сповнити своє покликання – бути людиною.

Гра

Педагог розкладає на столі аркуші паперу із написами, що означають різ­­ні речі та цінності. Тоді бере м’ячик і, вибирає один із аркушів, пояс­ню­ючи, чо­му він вибрав саме це. Згодом передає цей м’ячик комусь іншому. Коли за­би­ра­ються усі аркуші із написами, вони сортуються на дві групи: «мати» і «бути».

Запитання до учнів:

  • Як ці речі асоціюються із моральними вартостями?

  • Чи погано мати певні речі?

  • Для чого потрібні людині матеріальні добра?

Пояснення педагога

Педагог. Мати матеріальні речі не є злом. Їх неправильне використання або прив’язаність до них вважається злом. Бути – це найважливіше. Дбаючи про свій духовний ріст, людина розвивається, а даруючи себе іншим – отри­мує повноту свого життя. В цьому якраз і полягає любов, яка змінює життя ба­гатьох та надає йому колориту. Часто люди, забезпечені матеріальними бла­гами, відчувають себе самотніми, у них не має друзів, а ті, які не воло­діють багатством, мають їх вдосталь.

Місцем правдивого скарбу є наше серце, тому багатою є не та людина, яка має надмір матеріального добра. Людяність, доброта, дружба не про­да­ються за гроші у крамниці, тому їх цінність значно перевищує будь-які мате­рі­альні статки. Багатство людини полягає у стані її серця, а не у наявності чи від­сутності матеріальних благ.



Справжнє багатство – це дані людині ресурси для здійснення її по­кли­кан­ня. Є такі види багатства: духовне, душевне, фізичне, матеріальне і самі лю­ди.

Рекомендації

  • Ваші найвищі цінності мають народитися в душі й відображати те, ким ви є насправді, а не бути нав'язані ззовні. Нехай совість підкаже вам.

  • Виберіть цінності, які витримали випробування часом. Вони будуть під­три­мувати вас у добрі, важкі й непевні часи, допомагатимуть у ней­мо­вір­но щасливу мить і мить найгострішого болю та горя. Визначений ком­п­лекс цінностей надзвичайно важливий у теперішній бурхливий час. Скла­д­ність сучасного життя і темпи змін просто вражають. Етичні принципи не завжди важливі, і їх не дотримуються. Щоб вижити й досягти успіху за цих умов, вам потрібне тверде, незмінне ядро – щось стабільне і надійне, на що завжди можна покластися. Міцний комплекс непорушних цінностей ста­не тою стабільною основою, яка дасть вам змогу підходити до змін, проб­лем, криз, випробовувань і нових можливостей спокійно і упевнено.

  • Виберіть правдиві цінності, які стануть твердим фундаментом для побу­до­ви вашого життя. Ви можете цінувати матеріальні речі чи хотіти багато гро­шей, однак вічною істиною залишається те, що орієнтувати своє життя на матеріальні придбання нерозумно.

  • Не забудьте про цінності, які стосуються турботи про своє здоров'я та до­бро­бут. Важка робота, надзвичайна відданість служінню іншим, можуть ста­ти причиною фізичної втоми чи виснаження і не дадуть вам змоги на­со­лоджуватися життям та ефективно працювати, навпаки, призведуть до нега­тивних наслідків.

Розгляд прикладів провідних цінностей

Педагог. Ось декілька прикладів провідних цінностей та принципів, які ви­­тримали випробування часом. Цей перелік має стимулювати ваше ми­слен­ня, а не обмежувати його. Перегляньте його уважно й подумайте, чи можна дея­кі з них зробити своїми провідними цінностями. Та нехай цей список не зобов'язує вас. Свої провідні цінності ви вибираєте самі. Вони відображають те, якою лю­диною ви є.

  • Повністю керувати власним життям, роблячи свідомий вибір стосовно то­го, як я живу, і відповідати за наслідки свого вибору.

  • Підходити до свого життя з активної, свідомої позиції, а не з пасивної по­зиції жертви.

  • Усвідомлювати, що в мене є вибір у кожній ситуації, незважаючи на стрес чи трудності. Навіть не маючи змоги зарадити певній ситуації, я все одно можу вибрати, як ставитися до неї, що думати і як діяти в ній.

  • Виявляти у своєму житті особисту порядність та відвагу.

  • Контролювати те, що я можу контролювати: свої думки, емоції і вчинки.

  • Жити свідомо. Знати, чого я хочу від життя, знати, що в мене гаразд, а що ні. Бу­ти готовим робити вчасні виправлення й отримувати допомогу, коли я по­тре­бую її. Бути справедливим. Ставитися до всіх людей з повагою й лю­бов'ю.

  • Зосереджуватися на тому, щоб змінювати життя людей, а не нагро­маджу­вати матеріальні речі чи дбати тільки про себе.

  • Налагодити позитивне спілкування з людьми і співпрацювати з ними.

  • Щиро намагатися слухати інших, щоб зрозуміти їх і бути зрозумілим для них.

  • Піклуватися про себе фізично, емоційно й духовно, щоб добре ставитися до себе, бути продуктивним у роботі й щасливим.

  • Оберігати внутрішній простір і жити спокійним, невимушеним життям.

  • Любити, співчувати, піклуватися і прощати.

  • Отримувати втіху від ігор, відпочинку, спорту і спілкування з природою.

  • Самому розважати себе, а не чекати, поки мене розважать інші.

  • Жити в теперішньому, а не в минулому чи в майбутньому.

  • Виявляти свої найкращі якості та найкращі якості інших.

  • Бути стійким, цілеспрямованим та емоційно стабільним.

  • Бути духовно сильним, енергійним і радісним.

Запитання до учнів:

  • Як ви думаєте, що значить «багатство»? Напишіть 5 видів багатства.

  • Проаналізуйте себе, якими багатствами ви володієте? Наприклад, ви мо­жете володіти такими багатствами: любов, вірність, довготерпіння, ра­дість, мир, старанність, відповідальність, працьовитість, мудрість, чуй­­ність, доброта, дружелюбність, ініціативність, цілеспрямованість.

  • Яких багатств вам не вистачає, і як ви плануєте їх придбати?

  • Докажіть, що цінність багатства визначається не його наявністю (кіль­кіс­тю), а принесеною користю.

Завдання:

  • Запишіть свої десять провідних цінностей. Після цього визначте їх пріо­ри­тет, щоб з’ясувати важливість кожної з них. Це допоможе вам прий­мати рішення і діяти згідно з тим, якою людиною ви найбільше бажаєте бути.

1.___________________________________________________________

2.___________________________________________________________

3.___________________________________________________________

4.___________________________________________________________

5.___________________________________________________________

6.___________________________________________________________

7.___________________________________________________________

8.___________________________________________________________

9.___________________________________________________________

10.__________________________________________________________

Завдання

  • Визначте свої пріоритети на кожен день те, що ви будете робити обо­в'язково (наприклад, перевіряти список своїх справ, список якостей ха­рак­теру та ін.) Поки ви не зробите цього, ви не піднімаєте трубку те­ле­фо­ну, не робите ніяких справ. Ваші обов'язкові пріоритети понад усе. Наприклад:

Пріоритети на кожен день:

    1. Переглядаю план на день (що потрібно виконати).

    2. Торкаюся до свого бачення, мети. Роблю щось для того, що наблизить мене до неї.

    3. Навчання, самоосвіта.

    4. Завдання в рамках сім'ї.

    5. Особисті справи (робота над собою).

Підсумок

Педагог. Успіх людини не вимірюється кількістю грошей або наяв­ніс­тю майна. Не знаючи своєї мети, людина буде вживати отримане багатство для задоволення своїх похотей, а не для здійснення добрих справ. Вона може все собі дозволити. Але потім виявить, що це руйнує її особу, призводить до втра­ти духовного авторитету, спустошує її життя.

Використана література:

  1. Ентоні А. Д’Суза. Сьогоднішні лідери – надія на завтра : наук.-попул. вид. – Львів : Свічадо, 2005. С. 296–298.

  2. Тютюнник О. Життя людини – найвища цінність / О. Тютюнник // Шкіль­ний світ. – 2004. - № 29 – 32. – 3 – 5.


Рекомендована література:

  1. Джордані Е., Ласконі Т., Боскато Г. Так хочеться бути дорослим. – Львів: Свічадо, 2010.

  2. Кавано Б. Перстень царя Соломона. – Львів : Свічадо, 2010.

  3. Кіндратович Л. Я поспішаю жити. – Львів : Свічадо, 2008.

  4. Фіялковський В. Дар життя. – Львів : Свічадо, 2007.

  5. Шкільний меридіан. – К. : Реклама, 1976.


1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   26


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка