Методичні рекомендації щодо впровадження програми «Стань творцем свого життя»



Сторінка21/26
Дата конвертації11.04.2016
Розмір5.17 Mb.
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   26
Тема 3. Сім’я та шлюб очима підлітків
Мета: розповісти учням про різні аспекти зрілості і навчати, що у по­дру­жжя мають вступати лише зрілі особи.

Демонстраційний матеріал: таблиця «Аспекти зрілості».

Хід заняття

Привітання.

Актуалізація опорних знань

Запитання до учнів:

  • Для чого людям одружуються?

  • Якими є їхні мрії, сподівання, плани на майбутнє?

  • Яке місце займає шлюб у цих мріях?

  • Що ви думаєте про шлюб?

  • Чого ви чекаєте від подружнього життя? (відповіді учнів можуть скла­да­тися з одного або кількох таких тверджень:

  • «Я хочу розділити своє життя з ким-небудь».

  • «Я хочу, щоб хтось допоміг мені стати щасливим».

  • «Я хочу прожити з тим, кого люблю я і хто любить мене».

  • «Я не хочу прожити самотнім».

  • «Я хочу надолужити все, чого мені не вистачає у власній оселі».

  • «Я не хочу залишатися самотнім, особливо в старості. Шлюб – це ста­біль­ність»).

  • « Я хочу отримати стабільність постійних стосунків».

Педагог. Усе згадане – додаткові переваги подружнього життя, однак жод­на з них не є достатньо вагомою, щоб стати підставою для одруження. Ба­гато людей поспішають узяти шлюб, не усвідомлюючи, який обов’язок кла­дуть на свої плечі до кінця життя. Тому несподіванки і розчарування – це зви­чайне явище у спільному житті багатьох пар.

Подружжя – це особливий союз між чоловіком і жінкою, який укла­да­ється для спільного добра і народження дітей. Цей союз має бути спільнотою жит­тя й любові, охоплювати всі аспекти взаємостосунків подругів і тривати все життя. Якими є взаємостосунки у сім’ї? Чи панує там любов і затишок з за­лежить насамперед від зрілості подругів.

Запитання до учнів :

  • Коли найкраще одружуватися? (учні висловлюють свої міркування).

Педагог. Молоді люди можуть одружуватися, коли вони є зрілими до подружжя.

  • Яку особу можемо назвати зрілою?

  • Чи досягнення певного віку є ознакою зрілості?

  • Які є аспекти зрілості?

Представлення теми.

Вступна бесіда

Педагог. У момент прийняття рішення одружитися у людей має бути пев­ний рівень зрілості, бо коли одружуються особи незрілі, їхнє подружжя н­а­ра­жа­єть­ся на великі труднощі і часто розпадається. Можна розпізнати своє по­кликання до подружжя, але ще не бути готовим до його реалізації, тоді краще почекати.

Шлюб – це справа для серйозних і дорослих людей, а не забава для хлопчиків і дівчаток, це не гра для дитячого саду. Шлюб це відповідальний крок людей, які вже достатньо дорослі для того, щоб з честю і гідністю підійти до нього.



Щастя і стабільність подружжя істотно залежать від зрілості особис­тос­тей чоловіка й дружини. Обоє вони повинні мати почуття реальності, бути від­повідальними і розвивати дар емпатії, тобто вміння відчувати настрій та по­треби іншої людини. Важлива й мотивація того, чому на все життя людина праг­не поєднатися з тією, а не іншою особою, та, безперечно, добре пізнання май­бутніх чоловіка чи дружини, що в майбутньому дає змогу уникнути ба­гатьох прикрих несподіванок.

Інформаційне повідомлення

Педагог. Щоб створити здорову щасливу сім’ю, треба брати до уваги низку чинників:

  • фізична зрілість – означає досягнення певного рівня біологічної зрілості, тобто готовність статевих органів до статевого співжиття, при якому мо­жли­ве материнство чи батьківство;

  • юридична зрілість – пов’язана з досягненням віку, в якому закон до­зво­ляє одружуватися. Вік осіб, які одружуються, має важливе значення. Во­дно­час, досягнення людиною 18-ти чи 17 років не означає, що вона саме в той момент стала зрілою;

  • психологічна зрілість – охоплює зрілість розумового, емоційного та су­спіль­ного розвитку, яка дає підстави сподіватися повноцінного виконання ро­лей батька й матері. Досягнення психологічної зрілості принципово ва­жливе для створення вдалого подружжя;

  • розумова зрілість – передбачає реалістичний спосіб мислення, який дає змо­гу добре пристосуватися до умов, що їх висуває життя. Такий тип ми­слен­ня дає змогу передбачити труднощі та гідно їх подолати. Це також вмін­ня точно оцінити майбутнього чоловіка чи дружину без зайвої ідеа­лі­за­ції (наприклад, «він ніколи не підвищить на мене голосу») або образливої не­дооцінки («ти завжди будеш насуплений»);

  • емоційна зрілість – завдяки їй людина може створити стабільний пози­тив­ний зв'язок з іншими людьми. Виражається також у досягненні від­повідного ступеня рівноваги, який дає змогу реагувати відповідно до ва­жли­вості справ (наприклад, випадково розбита склянка не повинна ви­кли­кати такого ж гніву, як запланований обман).

Зріла особистість характеризується стабільністю, психічною від­бір­ніс­тю, вмінням витримувати неприємності й напруження, а отже, не піддаватися мит­тєвим імпульсам чи перепадам настрою. Емоційно зріла людина при за­не­по­коєнні не піддається депресії. Вона добровільно підпорядковується само­дис­ципліні та самоконтролю;

  • суспільна зрілістьце внутрішня відкритість стосовно інших людей. Така людина без соціального примусу ділиться з ними здобутими цін­нос­тя­ми і збагачує їх. Суспільно зріла людина вміє помітити потреби та цін­ність оточуючих і намагається співпрацювати з ними, вміє добре вико­ну­ва­ти свою роль у суспільстві, яка пов’язана як із працею за фахом, так і з сі­мейним життям.

Така людина разом з тим усвідомлює, що через обмін послугами та цін­нос­тями кожен щось дає іншим і одночасно збагачує себе. Вміння помічати по­треби людей дуже важливе для правильного функціонування подружжя.

Незріла суспільно людина зосереджена на власній особі, налаштована на­сам­перед брати. Вона сприймає інших винятково як знаряддя для за­до­во­лення своїх потреб;



  • соціальна зрілість – це наявність роботи та можливість заробляти на життя. Невід’ємною її частиною є також готовність до виконання своєї ро­лі в подружжі й сім’ї та покладання на себе тягаря буденного життя з ін.­шою людиною.

Не всі види зрілості досягаються одночасно. Молода особа досить ско­ро дозріває статево, але ще не працює, не може себе утримувати (не є зрілою еко­номічно); 15-літній хлопець може стати батьком, але, наприклад, з юри­дич­ної точки зору, це не вік, відповідний для створення сім’ї. Якщо по­дру­жжя розуміємо як тривалий зв'язок, то його не можуть будувати дуже молоді лю­ди. Тому готовність до подружжя насамперед не фізична зрілість, а пси­хо­логічна й соціальна.

Деякі психологи, консультанти з сімейних питань і духовні особи твер­дять, що шлюб - це контракт, і багато молодих людей занадто швидко по­го­ди­лися з цим. Але чи це справді так? Чи справді шлюб – це контракт?

У кожному контракті є певні умови. Контракт між двома сторонами, не­за­лежно від того, компанії це чи особи, обумовлює відповідальність сторін за виконання їхньої частини угоди. У ньому є так звані «статті-умови». Стат­ті, що починаються зі слова «якщо». Якщо ви зробите це, хтось інший по­винен зробити те, і якщо хтось інший зробить це, ви повинні зробити те. Але у шлюбних стосунках немає умов. Шлюб – це безумовна відданість один одному, якої зобов’язані дотримуватися двоє людей, а не контракт.

У кожному контракті повинні бути «статті ймовірної відмови». У таких стат­тях йдеться про те, що коли одна зі сторін не виконує своїх зобов’язань, ін­ша сторона вільна від виконання умов угоди. Якщо одна особа не виконує ви­мог угоди, то інша особа може розірвати контракт. У шлюбі немає такої статті.

На жаль, багато людей таки одружуються з думкою, що існує стаття, яка дозволить розірвати шлюб: якщо вони не житимуть у злагоді, то зможуть ро­зірвати свої стосунки і спробувати знову. Багато пар нетерплячі щодо сво­го шлюбу. Вони не хочуть жити «щасливо довіку». Вони хочуть бути ща­сли­вими відразу або ніколи!

Багато людей по-різному уявляють свій подружній обов’язок. Для де­ко­го сила обов’язку залежить від власного емоційного чи фізичного стану. Сло­во «зобов’язуватися» має значення «чинити або виконувати». Це обіт­ни­ця, яку ми повинні виконати і, яку ми висловлюємо публічно. Це обіцянка, якої треба дотриматися до кінця, долаючи всі перешкоди і присвятити себе ін­шій людині. Тільки завдяки цьому можна здобути щастя.

Почуття обов’язку може зберегти стосунки між партнерами і відновити їх, коли вичерпуються романтичні почуття. Один чоловік сказав: «Часом у моїх почуттях немає романтики, і я не можу відповідати любовю на любов, од­нак я присвятив себе їй, зобов’язався кохати її все життя».

Зобов’язання передбачає дію. Багато подружніх пар дають щиру клятву один одному перед вівтарем, але пізніше їхні зобов’язання залишаються лише словами. У них виникають труднощі у виконанні свого обов’язку, вони схильні часто змінювати свою думку або скорятися своїм емоціям.

Молоді люди не впевнені, що не зможуть порушити цього важливого в житті зобов’язання.

Розповідь учителя про гіркі плоди пробного шлюбу

Педагог. Сьогодні широкого поширення набуло таке поняття, як проб­ний шлюб. Багатьом спільне життя без печатки в паспорті здається настільки при­роднім, що вони, не замислюючись, вступають у цивільний шлюб, вва­жаючи, що такі відносини звільняють від обов'язків.

Причини, по яких люди, що живуть разом, не реєструють свої стосунки, різ­ні. Для чоловіка – це прекрасна можливість уникнути зайвої відпо­ві­даль­ності. У жінок – це, частіше всього, прагнення утримати чоловіка. «По­друж­жя» переконує оточуючих, а в першу чергу самих себе, що головне – це від­чуття, а формальності потім. Залишаючи собі можливість для відступу, чоловік мо­же і не усвідомлювати, що він цим ранить жінку і змушує її перебувати в ста­ні психологічного дискомфорту. Адже навіть коли відносини ідеальні, жінка під­свідомо боїться залишитися сама набагато більше, ніж це було б при сто­сунках, зареєстрованих державою. Цікавим є той факт, що за результатами опи­тувань пар, що живуть в цивільному шлюбі, більше 90% опитаних жінок вва­жа­ють себе заміжніми, в той час як 85% чоловіків вважають себе неодруженими.

Як правило, пари вступають у пробний шлюб, щоб визначити свою ін­тим­ну сумісність. Тим не менш, вже багато разів було доведено науково, що чо­ловіки і жінки підходять один одному за винятком рідкісних випадків сер­йоз­ної фізичної невідповідності або захворювання.

Починати будувати відносини з фізичної близькості це все одно, що по­чинати будівництво будинку з даху, не заклавши фундамент. Серцевина справ­жніх стосунків між людьми це їх духовний, а не фізичний зв'язок. Для їх формування потрібен час і, що ще більш важливо, спілкування: люди роз­мовляють, обговорюють питання про мрії і бажання, знаходять спільні ін­те­ре­си, докладають зусиль, щоб зрозуміти минуле один одного.

Якщо юнак і дівчина навчилися розмовляти, уважно вислуховувати один одного, ділитися своїми найглибшими почуттями, їм не варто боятися сек­суальної несумісності. Якщо вони навчилися розуміти одне одного, то і в інтим­ному житті вони досягнуть взаєморозуміння.

Багато хто говорить: «Яка різниця, коли починати інтимне життя, як­що ми все одно одружимось?» Справа в тому, що якщо у пари були інтимні від­но­си­ни до одруження, це означає, що вони втратили щось таке, що ніколи не буде від­новлено. Втратили довіру один до одного, і рано чи пізно, пож­нуть гіркі пло­ди цього, адже у кожного з них з'являється привід подумати: «Якщо це сталося зі мною, що перешкодить йому (їй) зробити те ж саме з іншою людиною?».

«Цивільний шлюб» рідко стає офіційним, тому що підсвідомо людина сприй­має такі відносини, як «чернетку», якій властиво містити безліч помилок і ви­правлень. А «чернетка» зазвичай відправляється у смітник, щоб поступитися міс­цем новому аркушу, на якому пишеться доля людини заново. І теж не обо­в'язково начисто.

Підсумок

Педагог. Шлюб – це безумовна відданість один одному і відпо­ві­даль­ний крок людей, які вже достатньо дорослі для того, щоб з честю і гідністю пі­дійти до нього.

Завдання


  • Подумайте і сформулюйте в групах, що означають психологічна, духовна і суспільна зрілість як передумови вдалого подружжя.


Використана література:

  1. Програма статевого виховання молоді. – Львів : Свічадо, 2006. – С. 51 – 52.


Рекомендована література:

  1. Гільдебрант Д. Подружжя. – Львів, 1999.

  2. На шляху до єдності. – Львів : Свічадо, 1999.

  3. Чепмен Г. Шлюб вашої мрії. – Львів : Свічадо, 2011.



Тема 4. Характеристика міцної і щасливої сім’ї
Мета: розповісти підліткам, що створення міцної і щасливої сім’ї – це са­мостійність у суспільній поведінці і відповідальність не тільки за себе, але й за чоловіка чи дружину, а потім дітей.

Демонстраційний матеріал: малюнки-ілюстрації до теми, фотографії.

Матеріальні ресурси: аркуші паперу, ручки, картки з висловами, п’єса І.Кот­ляревського «Наталка Полтавка», карточки (по 10 на одного учня).

Напис на дошці: «Я хотів би, щоб на внутрішній стороні обручок були вигравірувані слова: «Будьте добрі один для одного». Це золота засада подружжя й секрет збереження любові на довгі роки»

Рандольф Рей

Хід заняття

Привітання.

Вступна бесіда

Педагог. Переважна більшість людей (незалежно від віку, місця про­жи­ван­ня, освіти, фаху) на запитання, що для них найважливіше, відповідає: «Доб­ра і щаслива сім’я, виховання дітей». Ця відповідь свідчить, що сім’я – це щось ва­жливе, цінне, варте нашої турботи й старанності. Для свого роз­вит­ку і щастя лю­дина потребує іншої людини. Молодь також цінує любов та вдале і щасливе сімейне життя.

Недавно провели дослідження за участю 2657 учнів, які серед іншого від­повідали на запитання: «Що для вас найважливіше в житті?». 59% опи­та­них відповіли, що сімейне щастя, почуття, життя для найближчої людини, а 64% найбільшим щастям назвали «Любов, велике почуття».

Легко помітити, що хоча учні ще не думають про такі завдання, як ро­бо­та, життєвий комфорт, здобуття індивідуальності, – прагнення любові, ща­сли­вої сім’ї та друзів їм близькі.

Представлення теми.

Інформаційне повідомлення

Педагог. Подружнє життя в першу чергу повинне сприяти розвитку людини.

Розвиток людини – це ріст, спеціалізація та вдосконалення структур і функ­цій організму, психологічних процесів, а також стосунків з іншими людьми, суспільством, світом природи, культурою.

Тепло та близькість людей, які живуть разом, є його значними «ката­лі­заторами». У подружжі людина має знайти задоволення багатьох своїх потреб.



Потреба – відчуття браку чогось, що веде до напруження, яке вимагає дій для його задоволення.

Існує:


  • потреба любові та прив’язаності, чи почуття, що людина кохана і ко­мусь потрібна. Любов є найважливішою ниткою людського життя і має ви­рішальне значення для щастя людини. Любов визнає рівність обох сто­рін і не використовує іншого як річ. Той, хто любить, не дивиться на осо­бу як засіб для досягнення своєї мети.

Людина, яка прагне любові, проте сама не вміє любити і хоче брати, не вмію­чи давати, постійно конфліктує з партнером, що порушує розвиток осо­бис­тості і стає джерелом страждань для іншої людини;

  • потреба повної відданості іншій людині. Створюється можливість роз­ку­тості і розслаблення: у себе вдома людина може бути вільною від обтяж­ливих товариських форм, суспільного тиску, ролей. Сприйняття сві­ту чоловіка чи дружини як власного. Це дає почуття довіри і безпеки;

  • потреба контакту, яка найвиразніше проявляється у пошуках любові та друж­би, завдяки яким з’являється добре самопочуття. Дружба чоловіка і дру­жини створює такі форми контакту, які збагачують їхні особистості че­рез переживання цінностей товариша життя як своїх власних. Це змушує по­ступово переростати власний егоїзм;

  • потреба успіху та досягнень. Спільні інтереси, наміри, сподівання та спільні прагнення чоловіка й дружини роблять їхній зв'язок міцним;

  • потреба розвитку і творчості. Любов до іншої людини часто визволяє по­требу творчості, додає енергії діяльності, яка служить добру інших людей;

  • потреба спілкування. Відкрите й щире спілкування є показником вза­єм­ної довіри й симпатії, воно впливає на формування та зміцнення по­друж­нього зв’язку.

Створення міцної і щасливої сім’ї вимагає певної самостійності у су­спіль­ній поведінці, відповідальності не тільки за себе, але й за чоловіка чи дру­жину, а потім і дітей. Материнство і батьківство за умови їх глибокого усві­домлення стають справжньою творчістю.

Завдання

  • Наведіть приклади співпраці чоловіка та дружини, у якій вони реалізують спільну мету й завдання, допомагають один одному і розвиваються.

  • Що ви думаєте про побажання, яке часто висловлюють новоствореному подружжю: «Любіть один одного так, як сьогодні, до кінця життя»?

Розповідь педагога

Педагог. Подружжя, сім’я, родина – це безупинне будування свого дому. Цей дім повинен бути один, єдиний і неповторний, завжди той самий. Він має бути місцем взаємозбагачення талантами, а також місцем правди, доброти, любові, краси, справедливості, безпеки, сприятливої атмосфери для життя. В ньому мають царювати затишок і злагода, які плекають всі члени родини.

Основою сімейного життя є справжня, досконала та чиста любов, яка не чинить гніву і розбрату, але вчить жити задля іншого.

Сімейне життя полягає у вмінні прощати та просити пробачення, у по­ша­ні один одного, терпеливості, допомозі, щирості, покірності, миро­люб­нос­ті, співчутливості.

Оскільки сім’я є спільнотою любові, то любов є також завданням і обо­в’яз­ком для всіх її членів. Це любов і материнська, і батьківська, і дитяча, це емо­ційна близькість, відповідна допомога і виконання певних своїх обов’язків. Та­ка любов не шукає тільки власної користі, не перекладає відповідальність на ін­шу людину, а ділить її з іншими. Всі ми в сім’ях повинні вчитися цієї любові про­тягом цілого життя.

Фундаментом стосунків у сім’ї є не тільки любов, а й відповідальність. Лю­бов дає можливість відчути всім членам сім’ї впевненість у тому, що вони по­трібні, вона розвиває почуття власної гідності, спонукає до від­по­ві­даль­ності за свої вчинки і за інших людей.

На підвалинах любові і відповідальності будується довіра, увага і розу­мін­ня, які породжують вдячність за життя, за людей та за всі інші дари, якими во­лодіє людина. Вершиною стосунків у сім’ї в дусі любові є мир, який усіх ро­бить щасливими. Це оспівано в піснях. І. Котляревський у п’єсі «Наталка Пол­тавка» повчає:



«Де згода в сімействі, там мир і тишина,

Щасливі люди, блаженна сторона.

Їх Бог благословляє, добро їм посилає,

Із ними вік живе!»

У сім’ї людина має нагоду побороти свій егоїзм і спрямувати свою ува­гу, думки, почуття на інших. Виховна сила сім’ї полягає в тому, що у ній фор­муються важливі суспільні навики: підпорядкування задля спільного доб­ра, побратимство, опіка над потребуючими; у ній ми вчимося виявляти по­ва­гу, вдячність, пошану і послух до старших, жити з однолітками, розвивати по­чуття відповідальності за молодших, слабших чи хворих.



Обговорення висловів

  • Шлюб – це дар.

  • Шлюб – це нагода пізнати любов.

  • Шлюб – це подорож, в якій ми, мандрівники, часто повинні робити вибір і бути відповідальними за нього.

  • На шлюб більше впливає наше духовне, а не буденне спілкування.

  • Невирішені проблеми минулого набагато частіше впливають на шлюб, ніж ми уявляємо.

  • Шлюб – це поклик до служіння.

  • Шлюб – це поклик до дружби.

  • Шлюб – це поклик до страждання.

  • Шлюб – це процес вдосконалення. Це можливість очиститися духовно.

  • Шлюб не подія, це спосіб життя.

  • Повноцінний шлюб вимагає близькості у всьому.

Вправа «Укладання фігури»

Педагог. Кожен уявляє свою майбутню жінку/свого майбутнього чоло­ві­ка. У цьому образі є щось найголовніше. Для когось це колір очей, фігура чи, наприклад, якісь риси характеру. Що для вас є найважливішим у виборі парт­нера?

Запишіть ці слова на 10 картках. Укладіть ті картки у піраміду (най­важ­ливіше – на верху піраміди) або у формі іншої фігури, яка мала б бути сим­волом особи (наприклад, скеля, квітка, сонце і т. ін.).



Презентація фігури в групах (по 4-5 чоловік, бажано окремо групи хлопців, а окремо дівчат). Запропонувати, щоб у межах груп були обговорені на­працювання кожного учня або тільки охочих поділитися.

Висновок озвучує представник кожної групи або ведучий.

Підсумок

Педагог. Сім’я – це виняткове місце, де найбільше може бути виражена лю­­бов, вона вчить мистецтву спілкування з людьми різних поколінь, харак­те­рів, інтересів. У сім’ї вчимося коректно розв’язувати різного роду труднощі та бути відповідальними. Якщо не засвоїмо цього у своїй родині, то матимемо труд­нощі в суспільному житті, у школі, на роботі тощо.

Існують способи, які допомагають:



  • Щоденно нагадувати собі про свою відданість сім’ї.

  • Ніколи не нехтувати сім’єю і не сприймати її як щось належне. Постійно збагачувати її.

  • Робити чіткі та ясні кроки, щоб досягнути своєї мети і здійснити свої мрії.


Використана література:

  1. Норман Райт. Отож, ви одружуєтеся. «Нова Надія», 2002. – С.5 – 6.

  2. Програма статевого виховання молоді. – Львів : Свічадо, 2006.


Рекомендована література:

Аверінцев С., Рупнік М. І. Адам та його ребро. – Львів : Свчадо, 1998.

Купер Д. Осягаючи велике мистецтво любові. – К., 1999.

Чепмен Г. П’ять ознак доброї сім’ї. – Львів : Свічадо, 2010.


Тема 5. Моя майбутня сім’я

Мета: навчати підлітків, що міцна сім’я – це праця і епіцентр найвищої чес­ті та познайомити їх з золотими правилами щасливої ​​сім’ї.

Демонстраційний матеріал: ілюстрації по темі.

Матеріальні ресурси: роздатковий матеріал «Золоті правила щасливої родини», розповідь «Ми разом уже чотирнадцять років», завдання до вправи.

Напис на дошці: «Світ вважає, що одруження є вінцем усього, як у комедії. Насправді ж усе якраз навпаки: одруження – це лише початок усього»

Анна Софія Светчіне
Хід заняття

Привітання.

Вступна бесіда

Педагог. Перш ніж почати подорож, мудрий водій спробує дізнатися, що мо­же трапитися йому на шляху. Чи добра буде дорога? Чи є обхідний шлях? Якою буде погода? Якщо він знатиме про все це заздалегідь, то буде спо­ряд­же­ний краще, якщо потрапить туди, де його могла б спинити невідома перешкода.

Таке добре приготування означає перш за все, що не робимо нічого, що утруд­­нює чи виключає можливість щасливого сімейного життя, зокрема не вжи­ва­ємо алкоголю в період свого розвитку, не зловживаємо ним у дорослому ві­ці, не розпочинаємо статеве співжиття до одруження та поза подружжям, не під­дає­мо­ся егоїзму і лінивству, не підтримуємо зв’язків з тими особами та се­ре­до­ви­ща­ми, які ослаблюють нашу свободу, любов і відповідальність. Зріле при­готування до подружжя також означає усвідомлення, що самої любові для ство­рен­ня сім’ї недостатньо. Потрібні також психічна, моральна і суспільна зрілість, по-іншому неможливо стати добрими чоловіком чи дружиною та батьком чи матір’ю.

Міцна сім’я – це велика праця. Щаслива сім’я не стане щасливою сама по собі. Вона має стати центром нашого життя, найбільшим джерелом натх­нен­ня. Тоді можна назвати себе щасливою людиною.

Якщо ми бажаємо мати успішний союз, у ньому повинні бути всі скла­дові щасливої сім’ї. Над успішним шлюбом варто трудитися і чоловікові, і дружині.



Сім'я повинна бути зразком честі в суспільстві, тому ми називаємо її «осе­редком суспільства». Честь – це повага, шанування, ніжність, чистота і по­рядність, це висока мораль, високі звичаї.

Представлення теми.

Інформаційне повідомлення

Педагог. Давайте ж розглянемо, над чим необхідно працювати, які золоті правила щасливої ​​сім’ї:

  • Не можна підвищувати голос на свого майбутнього чоловіка (дру­жи­ну), не можна кричати. Нехай це стане законом. При порушенні його, руй­ну­ється сім’я. Крик – це замах на честь у кожній родині. Якщо в сім'ї під­ви­щують голос, кричать, говорять різким і жорстким тоном, то такий шлюб у небезпеці. Спочатку крики і скандали, а потім бійки, що при­зво­дять до зради. Що б не трапилося – завжди пам'ятайте, ніхто не має права під­вищувати голос!

  • Всі сімейні відносини повинні будуватися на повазі один до одного. Цим утри­мується райський клімат в сім'ї. Якщо у ній достатньо поваги, то ви змо­жете поважати інших людей, з якими будете спілкуватися на вулиці, на роботі. Люди, які шанують один одного, ніколи не підвищують голос (ні всередині, ні «зовні»).

  • Потрібно просити вибачення першим. Знайте, що мир в родині важли­ві­ший, ніж правота. Треба спокійно вирішувати виникаючі проблеми. Об­ра­за, злопам'ятність і невміння прощати ставлять перепони. Вони – як стіна. Перемагайте себе і любов завжди торжествуватиме між членами родини. Пе­ре­бувайте в мирі з усіма.

  • Не можна бути суворим один до одного. Нехай суворість і жорстокість ніколи не прийдуть у вашу оселю, не давайте місця їм. Суворість – це по­чут­тя, яке заважає любові.

  • Не можна гнівайтеся. Не дозволяйте собі гніватися не тільки на свою май­бутню дружину (чоловіка), а й на будь-яку іншу людину, що б вона не зро­била вам, як би вона вас не образила. Гнів руйнує людей і їхні сімейні сто­сунки. Прийняти рішення ніколи не ображатися і гніватися – це велика пе­ремога над собою.

  • Не можна підозрювати і звинувачувати один одного. Що б не трапи­ло­ся у вашому житті – дотримуйтеся цього золотого правила. Навіть у гли­би­ні серця не допускайте звинувачення і підозри.

  • Потрібно цінувати більше за все свою дружину (чоловіка). Людина за­ли­шає найцінніше - своїх батьків: тата і маму, які дали життя і виховали, – тільки заради однієї мети: щоб бути одним цілим, «однією плоттю» з дру­жиною (чоловіком).

  • Сімя повинна бути пріоритетом. Ви залишаєте не тільки батьків, за­ли­ша­єте все – телевізор і газету, компанію і друзів. Тільки тоді шлюб буде успішним.

  • Приділяти увагу родині. Треба планувати своє життя так, щоб якомога біль­ше часу проводити з сім'єю. Якщо ніколи звертати увагу на сім'ю, як­що немає спілкування з дружиною і дітьми – не уникнути проблем.

Розповідь «Ми разом уже чотирнадцять років»

Педагог зачитує розповідь про добре, щасливе подружжя, потім учні обговорюють її.



Педагог. Виглядаючи свого товариша серед пасажирів в аеропорту, які виходили з літака, я помітив, що в моєму напрямку йде чоловік з двома легкими валізками. Він зупинився недалеко від мене, щоб привітатися зі своєю сім’єю.

Чоловік поставив сумки і підійшов до молодшого сина. Вони обій­ма­ли­ся довго і ніжно. Після цього глибоким поглядом подивилися один одному в очі.

Я такий радий, коли тебе бачу, синочку, почувся голос батька. – Я



за тобою страшенно скучав!

Хлопчик несміливо усміхнувся, опустив очі й сказав:

Я також, татку!



Тоді чоловік випростався і подивився на старшого сина. Узяв його лице у свої долоні.

Ти вже юний мужчина! Я тебе дуже люблю!



Вони ніжно, з любов’ю обійнялися.

Тоді, як чоловік вітався з синами, маленька дівчинка неспокійно вовту­зи­лася на руках у мами, ні на мить не спускаючи очей з чудового видовища, яким було повернення її тата з подорожі.

Привіт, маленька! – чоловік обережно взяв дівчинку з маминих рук.



Потім швидко обцілував усе її личко, пригорнув до грудей і поколисав. Дівчинка одразу розслабилася і поклала голівку на батькове плече. Потім цілком задоволена, завмерла.

Через кілька хвилин чоловік передав дівчинку старшому синові й сказав:

А найкраще – наостанок!



Він обняв свою дружину і поцілував її. Потім глибоко зазирнув у її очі й майже беззвучно прошепотів:

– Як я тебе кохаю!



Вони дивилися у вічі одне одному і трималися за руки, світло сяйно ус­мі­хаючись. Хвилю виглядали, як молодята, хоч я знав, зваживши на вік їхніх ді­тей, що це не так. Я роздумував над цим кілька хвилин, ніж усвідомив, як гли­бо­ко захопила мене ця чудова сцена – вияв безкорисливої любові. Все це ро­зіг­ру­ва­лося на віддалі простягненої руки, і раптом я відчув себе ніяково, немовби по­ру­шував якусь святість. Отож, я здивувався, почувши власний нервовий голос:

– Ой-ой! Як довго ви одружені?

– Ми разом уже чотирнадцять років, а в шлюбі – дванадцять, відп­о­вів чоловік, не відводячи очей від прекрасного обличчя своєї дружини.

– Тоді, певно, довго тривала ваша розлука? – запитав я.



Чоловік врешті перевів погляд на мене, продовжуючи радісно і світло усміхатися.

– Так, цілих два дні! – відповів.

– Два дні? я був вражений. Дивлячись на їхнє вітання, я припускав,

що вони не бачилися принаймні кілька тижнів, якщо не місяців. Вираз обличчя зрадив мене, і я це знав. Бажаючи хоч трохи з шармом закінчити свої розпитування, я майже безцеремонно промовив:

Надіюся, що в моєму шлюбі почуття по дванадцятьох роках будуть



такими ж!

Тоді чоловік перестав усміхатися, подивився мені просто у вічі поглядом, який живим вогнем торкнувся моєї душі, й сказав:

Не надійся, друже…а роби, що слід.



Він знову усміхнувся і потиснув мені руку.

Нехай Бог помагає! – попрощався незнайомець і пішов зі своєю



родиною.

Я все ще стояв і дивився на цього виняткового чоловіка та його прек­рас­ну сім’ю, аж поки до мене підійшов товариш.

На що дивишся? – запитав він.

На своє майбутнє!відрік я без найменшого вагання і з дивовижним

почуттям упевненості.

Вправа «Хлопець моєї мрії, дівчина моєї мрії»

Кожен учасник отримує список із 25-ти рис ідеального хлопця, ідеальної дівчини. 3–5 останніх пунктів учні самі мають заповнити. Перше завдання полягає в індивідуальному ознайомленні зі списком з перспективи його повноти. Після того, як кожен учасник доповнить список тим, чого, на його думку, бра­кує, ведучий просить кожного вибрати зі списку п’ять елементів. Їх слід під­креслити і розташувати за важливістю.

Потім групи з 3–4 осіб дискутують щодо вибраних елементів і скла­да­ють спільний для групи список з п’яти елементів. Відтак учитель просить гру­пу скласти свій список, у якому кожна риса матиме коротку аргументацію.

Педагог. Прошу зазначити 5 рис, якими, на вашу думку, повинен воло­ді­ти хлопець/дівчина:


1. толерантний

2. охочий до розмови

3. мовчазний

4. уміє слухати

5. самокритичний

6. релігійний

7. спортивний

8. культурний

9. сердечний, лагідний

10. стриманий

11. любить порядок


12. маємо спільні цінності

13. поважає іншого

14. має принципи

15. вірний

16. вміє прощати

17. вміє розв’язувати кон­флік­ти

18. вміє висловити свої по­­бажання

19. почуття гумору





18. маємо час один для од­ного

19. спільні інтереси

20. знаходить час для роздумів

21.…………………….


22. …………………….

23. …………………….

24. …………………….

25. …………………….



26. …………………….


Підсумок

Педагог. Сім'я повинна бути зразком честі в суспільстві. Тому ми і на­зи­ваємо сім'ю «осередком суспільства». Честь – це повага, шанування, ніж­ність, чистота і порядність, це висока мораль, високі звичаї.

Завдання


  • Написати твір «Моя майбутня сім’я».


Використана література:

  1. Мандруючи до зрілості : виховання для життя в сім’ї для молоді : наук.-попул. вид. – Львів : Свічадо, 2006. С. 96.

  2. Програма статевого виховання підлітків 14–16 років. – Львів : Свічадо, 2005. С.139.


Рекомендована література:

  1. Пултавська В. Приготування до подружнього життя. – Львів : Свічадо, 2000.

  1. Смолі Г. Пізнай свою дружину. – Львів : Свічадо, 2009.

  2. Смолі Г. Пізнай свого чоловіка. – Львів : Свічадо, 2009.

  3. Чепмен. Г. П’ять мов любові у подружжі. – Львів : Свічадо, 2011.

  4. Чепмен Г. Шлюб вашої мрії. – Львів : Свічадо, 2011.


1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   26


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка