Методичні рекомендації щодо впровадження програми «Стань творцем свого життя»



Сторінка2/26
Дата конвертації11.04.2016
Розмір5.17 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26
Тема 1. Разом прямуємо до мети (вступна зустріч)
Мета: зацікавити учнів програмою й сформувати позитивну мотивацію до участі у заняттях; згуртувати колектив.

Демонстраційний матеріал: правила спілкування під час занять, роз­дру­кована тематика занять, «дерево наших сподівань».

Матеріальні ресурси: аркуші паперу формату А-4, скотч, фломастери або маркери, вирізані з кольорового паперу сердечка, вирізані з аркушів паперу листочки, ватман, іграшка чи м’ячик для гри.

Технічні засоби: магнітофон, касета чи диск із інструментальною музи­кою.

Хід заняття

Привітання. Педагог вітається, розповідає про себе.

Знайомство.

Вступна бесіда.

Педагог. Ви зростаєте, пізнаючи життя та самого себе у ньому, знайо­ми­теся з закономірностями та проблемами, які здаються страшенно великими й суто індивідуальними. Іноді вони спричиняють хворобливі комплекси та штов­хають на непродумані кроки, травмуючи вас.

На заняттях ви знайдете відповіді на актуальні для вас питання, завдяки їм уникнете багатьох помилок і зможете вибрати правильний шлях. Адже життя – це мандрівка. Кожен з нас перебуває у дорозі. Тож розпочнемо щас­ли­ву мандрівку до дорослого життя!



Презентація програми. Педагог представляє тематику зустрічей, ко­рот­ко характеризуючи кожну з них (можна роздрукувати тематику занять і роздати присутнім). Для цього педагогу необхідно опрацювати посібник пе­ред першим заняттям.

Педагог. Ви неодноразово побуваєте у вже знайомих і ще не відомих вам «країнах» знань. Дізнаєтеся багато цікавого і нового. Шукатимете від­по­ві­ді на багато питань, які вас турбують. Вивчатимете, ким є людина та в чому по­лягає її гідність, яке її покликання, що таке закоханість, чи справді ніко­тин, наркотики та алкоголь шкідливі для здоров’я людини і як вони впли­ва­ють на її життя, що таке дошлюбна чистота і чи потрібна вона взагалі, чи ран­ні статеві стосунки є доказами любові, що означає любити лише одну осо­бу та зберігати вірність їй.

Гра «Давайте познайомимось»

Щоб присутні могли розповісти про себе і познайомитись з іншими у цікавий спосіб, можна це зробити у вигляді гри. Всі учасники групи (вчитель також) сідають колом. Педагог бере маленький м’ячик чи іграшку, каже своє ім’я, говорить кілька слів про себе і передає іграшку сусідові (або кидає м’я­чик комусь, хто сидить навпроти). Знайомлячись, учасники можуть го­во­рити про таке: ім’я (прізвище не потрібно); що мені подобається / не по­до­бається; чим займаюся у вільний час (хобі); що ціную в людях; що ціную у спіль­ноті; як потрапив /ла на цю зустріч; які очікування маю від участі в заняттях.

Важливо, аби вчитель своїм прикладом заохотив до відкритості. Та­кож можна запитати, про що ще молодь хотіла б почути, подискутувати, або на чому потрібно зосередити більше уваги.

Правила спілкування під час занять

Педагог. Пропоную для вільного обговорення правила спілкування під час занять. Правила приймаються усіма учасниками на початку навчання, во­ни потрібні для того, щоб кожний міг отримати необхідну інформацію і не за­важав іншим, міг відкрито висловлювати свої думки і погляди, не боявся ста­ти об’єктом критики чи насмішки, був впевнений, що все особисте, що об­говорювалося на занятті, не вийде за межі групи.

Орієнтовні правила:

  1. Дотримання дисципліни (не запізнюватися, підтримувати порядок, тишу на заняттях, не перебивати один одного тощо).

  2. Активність під час занять.

  3. Повага і толерантність до думки інших.

  4. Не перебивати один одного.

  5. Говорити від свого імені (наприклад, «На мою думку», «Мені подо­б­а­єть­ся» і т. ін.)

  6. Бути самим собою (відвертими і щирими).

  7. Не виносити за межі спільноти інформацію про інших.

(Учні додають ще інші пункти… Прийняті правила виписують на листок А-4 і чіпляють на видному місці).

Педагог. Від сьогодні, завдяки спільним зусиллям, всі присутні стануть дружнішими, згуртованішими, зміцнять свою новостворену спільноту.

Гра «Моє ім’я»

Проводиться, щоб краще познайомити учнів між собою, дати їм мо­жли­вість ближче пізнати один одного та викликати взаємну увагу, довіру.

Педагог роздає кожному учневі вирізані з кольорового паперу сердечка і про­сить написати на них в стовпчик своє імя, а потім з кожної літери – риси ха­рактеру.



Наприклад: М – милосердна; А – активна; Р – радісна; І – інтелігентна; Я – яскрава.

Кожен учасник зачитує своє ім’я, риси характеру та прикріпляють сердечка до одягу.

Завдання: педагог вручає учням і пропонує написати на них свої спо­ді­ван­ня від презентованої програми.

Наприклад: я хочу краще зрозуміти себе; я очікую знайти відповідь на…; хочу навчитися спокійно розв’язувати конфлікти.

До дошки прикріплюється ватман, на якому фломастером малюємо стов­бур і гілки дерев. Учні приклеюють на намальовані гілки свої листочки з на­пи­саними побажаннями.

Педагог. Сьогодні ми посадили «дерево наших сподівань», а в кінці ро­ку збиратимемо плоди (на останньому занятті учні, на приготованих завчасно лис­точках у формі плодів, напишуть, про що дізналися під час занять і при­кле­ять свої листочки на це «дерево»).

Заклик до молоді.

Педагог. У Маніфесті «Молодої України», прийнятому ще в 1933 році сказано: «Давайте змиємо сонні очі ранньою росою, підкріпимо зів’ялі руки, до­дамо сили хитливим колінам, черпнемо сили з праджерела нашої без­смерт­ної культури і будемо сіяти її свідомість, щоб виплекати національну гор­дість і самопошану, одним словом, вийдемо із народу, який був пред­ме­том чужої гри..., і створимо націю, яка стане наріжним каменем нового по­ко­ління. І тоді замість сліз пожнемо радість, замість сумовитого серця – здо­бу­демо одежу слави. І назвуть нас світочами нового життя, сильними у спра­ведливості, а нашу Україну – найкращою піснею в світі!».

(Обговорення уривку з маніфесту).

Педагог дякує всім за участь та запрошує на перше заняття.

Тема 2. Пізнай себе. З чого почати самопізнання? Сутність моєї особистості. Моя індивідуальність, несхожість, неповторність
Мета: коригувати базисні уявлення учнів про власну особистість, спо­ну­кати їх до самопізнання.

Демонстраційний матеріал: плакати з висловами, малюнки-ілюстрації до пояснення теми.

Матеріальні ресурси: роздатковий матеріал «Ким є людина?», притча про свобідну волю (Додаток 1), роздаткові картки із завданням.

Напис на дошці:

Людина – найцінніший скарб.

Кожен із нас – особистість,

і саме такої людини, як ти,

більше на Землі немає і не буде.

Хід заняття

Привітання.

Представлення теми.

Вступна бесіда.

Педагог. Серед багатьох питань, які ми ставимо собі, спостерігаючи за сві­том, є одне особливе. Це питання стосується нас самих.

Хто я? Ким взагалі є людина? Такі запитання особливо часто вини­ка­ють тоді, коли ми перебуваємо у так званих критичних ситуаціях, як враж­а­ю­чих та радісних, так і шокуючих і неприємних. Із радісних ситуацій зга­да­є­мо закоханість, захоплення красою природи, красою людського тіла, чарів­ніс­тю чиєїсь особистості, коли, наприклад, людина здійснює героїчний вчи­нок, рятуючи того, хто тоне. До сумних належать втрата близької людини, тра­гічний випадок, раптова хвороба, кривда.

Саме тоді виникає питання: ким є людина? Або іноді цікавить дуже осо­бис­то: хто я, яким я буду, ким хочу і ким можу бути, чого прагну, яким бу­де моє майбутнє? Чи залежить це від моєї волі? Чи зможу я керувати своїм жит­тям?

Одними з найпоширеніших, найскладніших та найобговорюваніших є пи­тання, що стосуються походження та покликання людини, її свободи, гід­ності та призначення. Впродовж тисячоліть вчені та філософи нама­га­ли­ся знайти відповіді на питання – ким є людина, яке місце у всесвіті, для чого во­на тут, у чому полягає її гідність, яке її основне покликання?

Уже від зачаття в людині закладено колір волосся та очей, ріст, стать, тем­перамент, здібності – і в цьому полягає особливість кожної людини. Жит­тям дано це кожному без винятку.



Вправа.

Потрібно поділити учнів по двоє. Вони мають протягом 5-7 хв. Ви­вча­ти один одного: колір очей та волосся, наявніcть веснянок, індивідуальний ма­люнок на пальцях і долонях. Після цього відбувається обговорення, де пе­да­гог наголошує на унікальності, особливості та відмінності кожного, з чо­го і випливає цінність та важливість усіх без винятку.



Педагог. Знайте і завжди пам'ятайте: кожен з вас унікальна, чудова, не­повторна ЛЮДИНА. Ви не зійшли з конвеєра, який виробляє однакові гвин­тики. Кожен з вас – унікальний шедевр, найбільше багатство, яке є в цьо­му світі!

«Немає іншої людини такої ж, як і ти. Ти єдиний і винятковий, ори­гі­наль­ний і неповторний. Ти не віриш в це, але справді, іншого такого, як ти, не­має» (Філ Босман).

Кожна людина є індивідуальною і неповторною, чудово створеною.



Гра «Закінчи речення».

Педагог зачитує початок речення, учні його закінчують:

У людини є:



  • очі, щоб … (бачити і милуватися красою світу);

  • вуха, щоб … (чути неповторні звуки у світі, шум лісу, дзюрчання струм­ка, розрізняти голоси птахів і тварин);

  • ноги, щоб … ( рухатися і щораз більше пізнавати світ);

  • руки, щоб … ( удосконалювати цей світ, садити дерева, сіяти квіти, буду­ва­ти мости і греблі, будинки тощо, допомагати іншим людям і потребі (подати руку), виражати почуття (обняти руками інших);

  • особливі дари … (відчувати запахи і смаки у природі, а це дає їй змогу ще біль­ше пізнавати любов природи до неї);

  • дар мови, що дає … (можливість спілкуватися з іншими людьми).

Педагог. Усвідомлення всіх цих дарів, якими обдарована людина, на­пов­нює її відчуттям захоплення та вдячності.

Інформаційне повідомлення.

Педагог. Життя людини має безліч граней. Перша з них – бачення сві­ту. Те, що відкривається перед людиною з перших кроків її свідомого життя, з того моменту, як вона почала бачити і розуміти, думати й любити, цінувати, вва­жати своїм, почувати себе частинкою світу, в якому народилася. Ти­сячі най­тонших ниток зв’язують її з Батьківщиною.

Свідомість дитини має бути осяяна думкою про те, що вона завтрашня до­росла людина, що їй треба готуватися до місії творця, творця мате­ріаль­них і духовних цінностей.

Природа людини є відмінною від природи інших живих істот.

Людина є розумною істотою. Хоч ми й захоплюємося неймовірними мо­жливостями комп’ютерної обробки інформації, знаємо, що думати може тіль­ки людина. Лише людина може висувати гіпотези, створювати поняття, ро­бити висновки, передбачати, планувати, здійснювати відкриття. Свідомість сві­ту і себе є однією з її характеристик. Людина здатна до самоаналізу, може па­нувати над собою, керувати своїми вчинками, усвідомлювати власні дії, ко­ригувати помилки у своїх думках та етиці, тобто бути свідомою того, що во­на робить. Вона сама є свідомим та вільним автором своїх дій і виявляє се­бе через свої вчинки, які мають яскраво особистий характер і є стилем та спо­собом її існування. Тому людина здатна до самоволодіння, відповідаль­нос­ті та реалізації себе у житті. Завдяки цьому вона стає творцем.

Людина наділена свобідною волею: за будь-яких обставин вона має мо­жли­вість і здатність чинити так, як забажає, як каже їй власне серце. Лише лю­дина може сказати «так» або «ні», вибирати і самостійно приймати рі­шення, які своєю чергою можуть започаткувати реальні зміни у світі. Вона фор­мує своє життя, контакти з іншими людьми.

Але вчинки ті повинні обов’язково бути спрямованими на добро, на до­по­мо­гу всьому живому і неживому, на любов і милосердя. Коли ж людина цьо­го не робить, вона тоді просто не відповідає своєму призначенню. Вона пе­рестає бу­ти особою, перетворюється на істоту, теж живу, але бездуховну, по­збав­лену во­лі, уподібнюється до тварин. Тому що свобода – це не все­до­зво­леність, а пра­во вміло робити вибір між добром і злом. Бути вільним – озна­чає вміти по­важати свободу інших людей, бути спроможним любити, здобувати щастя.



Ти добро лиш твори повсюди,

Хай тепло твої повнить груди.

Ти вкопай і почисть криницю,

Волю дай, нагодуй пташину,

Приласкай і навчи дитину.

Бо людина у цьому світі

Лиш добро повинна творити.

Можна прочитати і проаналізувати Притчу про свобідну волю (див. додаток №1).

Людина як розумна істота, крім права на свободу, має почуття обо­в’яз­ку: вона відповідає за своє життя, яке є безцінним даром і за землю, на якій живе. Людина покликана захищати і підтримувати життя, шанувати і лю­бити, відповідати за нього, розвивати та плекати його через постійне са­мо­піз­нання, зростання та вдосконалення. У цьому проявляється її велика гідність.

Людина є господарем цього світу. Тому людині потрібні величезні знан­ня про Всесвіт, про закони природи і безліч іншого, що дозволяє їй бути во­лодарем, який має владу управляти природою, особистою історією. І якщо лю­дина не привчена до справедливості, поміркованості, мудрості, то її панів­ний стан стає небезпечним для світу і неї самої. Через те на людину лягає від­по­відальність за весь світ, за життя на Землі, за всі нещастя на Землі, трагедії, сльо­зи, пролиту кров. І лише від доброї волі людини залежить щастя самої лю­дини – як особистості, так і всього людства.

Людино, ти частинка Всесвіту,

Ти можеш, здається, усе.

Відкрий свої очі, поглянь в мою душу

Там біль і образа живе.

Найменша комашка і пташка співуча

Благають про розум тебе,

Щоб сонце сміялось до кожної квітки

І небо було голубе.

Тварини у лісі – брати твої менші,

Про них ти також нагадай,

Бо поки на світі існує Природа,

Допоки і ти. Пам’ятай!

Тож будемо вищими, вищими!

Нехай нам загубиться лік,

Якщо ми себе не понищимо,

Ніхто нас не знищить повік!


В кожній людині закладено прагнення бути щасливою. Це бажання мож­на реалізувати за допомогою відповідної поведінки, вчинків та дій по від­ношенню до себе і до людей, які її оточують.

Людина має здатність любити, що є найпрекраснішим даром. Через лю­бов людина реалізує себе – виходить за межі власного «я», визнаючи, окрім вар­тості своєї особи, також вартість іншої особи. Людська любов за своєю при­ро­дою покликана преображати світ і давати життя. Насправді, людина живе ли­ше тоді, коли любить. «Квітка потребує сонця. Людина, щоб бути людиною, потребує любові» (Філ Босман).

Людина – істота не тільки тілесна, біологічна, але також духовна, тобто іс­тота духовно-тілесна. Тому людину не можна сприймати тільки в мате­рі­аль­них категоріях, як надзвичайно складне поєднання біологічних та фізіо­ло­гіч­них функцій. Вона за своєю природою є цілісною і становить нероздільну ду­ховно-тілесну єдність. Це свідчить про багатство людини, її неповторність і різноманітність завдань, що перед нею стоять.

Головним питанням для людини є розуміння цілі, сенсу життя: у залеж­нос­ті від того, перевагу яким цінностям вона надає, в таку сторону і схи­ля­ти­ме­ть­ся життєва мета людини.

Найголовніше покликання кожної людини – жити. І жити гідно. Часто ми «розмінюємося» на зовсім дрібні і скороминучі речі, а це принижує лю­ди­ну і робить її життя нецікавим і примітивним.



«Мета життя – бути важливим для когось, з чимось рахуватися, щось захищати, аби те, що ми взагалі жили, мало якесь значення» (Лео Ростен).

Крім загального покликання, кожен з нас має своє особисте по­кли­кан­ня. У кожного є той чи інший талант, чи якась характерна риса, яку людина мо­же в собі розвинути і реалізувати через конкретну свою діяльність. Учень чи вчитель, лікар чи спортсмен – кожен може вповні здійснити власне свою мі­сію на Землі, і на кожному лежить відповідальність за здійснення цього завдання.



«Кожен з нас існує, щоб виконати особливу місію, завдання, яке не ви­конати нікому, крім тебе» (Р. Кірстен-Денсай).

Декламування вірша

У горі можна і в радості

Вчасно їсти, вчасно спати.

Вчасно робити прикрощі.

А може так: на світанку встати

І не думати про чудо,

Рукою сонце дістати,

І подарувати його людям.

Пливе човен у вітрилах,

Тихая година.

Думка лине в небесах:

Що ж таке «Людина»?

Яка функція її в цім великім світі?

Що потрібно зневажать, ну а що любити,

Що таке людське життя, як його прожити,

Щоб на старості років та й не пожаліти.

Пролетить швиденько час, мій шановний друже,

Швидко висохне вода у старій калюжі.

З часом пізнається світ, пізнається доля,

Пізнається і життя: на те – твоя воля.
Будь людиною простою, май хорошу душу

Бо людина – це є ти, обійди калюжу.

Якщо є сторонній шлях, піди по сухому,

Тільки скривдити себе не давай нікому.

Полюби усіх навколо – це тобі потрібно.

І своє звання «Людина» ти відстоюй гідно.

Люди всі повинні бачить, що добро ти сієш.

Пролетять роки, як птиці, з часом зрозумієш.
Підсумок.

Педагог. Кожна людина є великою цінністю, найголовнішим скарбом нашої планети. Здатність пізнавати, свідомість, свобода вибору та любов ви­різ­няють людину серед Всесвіту як неповторну особистість, що творить влас­ний світ. Ця велична гідність людини вимагає, щоб вона свідомо та відпо­ві­даль­но вибирала, а це означає – втілювала покликання до творення життя, до тво­рення доброго і прекрасного.

Бути людиною – це бути відповідальним за квіти, за трави, за ліс, за пташ­ку, за себе, за світ, який даровано нам, перед власною совістю, перед інши­ми людьми.

Бути людиною – це вміти любити себе таким, яким я є, любити світ, і дарувати цю любов іншим людям.

Бути людиною – це вміти виражати свою вдячність за дар життя, за можливість радіти, любити, бути безмежно вдячним людям за їхнє добро.



Завдання:

  • Дайте відповідь відносно самого себе «Хто я?». Віднесіться до цього пи­тання творчо, подумайте, що ви про себе знаєте? Виконати завдання вам до­по­можуть знання про соціальну роль, функції, якості характеру, родовідне дерево.

Приміром, знайдіть значення вашого імені чи прізвища і проана­лі­зуй­те: «Який мій рід, чим він дивний, які відмінні риси нашого роду, з якої я ро­ди­­ни, які це відкриває для мене можливості?» Це дуже цікаве і глибоке за­нят­­­тя і ваші близькі можуть із задоволенням вам у цьому допомогти. Роз­пи­­­тайте ваших рідних і дізнайтесь про все, що відомо їм про ваших предків, спро­­буйте скласти родовідне дерево з фото і підписом імен, професій чи якос­­тей характеру.

Можливо, у вас виникне бажання просто розписати свої соціальні ролі і функції, які ви виконуєте. Це також вам допоможе з самовизначенням. За­но­товуйте все, що прийде на думку.

Ваша мета максимально відповісти на запитання «Хто я?». Пам'я­тай­те, чим більше ви докладете творчих зусиль, тим більше дізнаєтеся про се­бе, а можливо, зможете відшукати шлях, який приведе вас до вашого покликання.
Використана література:

  1. Мандруючи до зрілості : виховання для життя в сім’ї для молоді : наук.-попул. вид. / за ред. Т. Круль. – Львів : Свічадо, 2006. – С. 4, 8, 11.

  2. Тютюнник О. Життя людини – найвища цінність / О. Тютюнник // Шкіль­ний світ. – 2004. – № 29–32, С. 3–5.

  3. Християнська етика : методичний посібник. – Львів : Свічадо, 1998. – С.36.

  4. Шуль Я.М. Етика на кожний день. Тернопіль : Астон, 2004. – С. 87.

Рекомендована література:

  1. Блехшмідт Е. Збереження індивідуальності. Людина – особа від самого по­чатку. – Львів, 2003.

  2. Губерський Л. В. Людина і світ. – К. : Знання, 2001.

  3. Рупнік М. І. Коли говоримо людина… – Львів : Свічадо, 2000.

  4. Так будується людину : самовиховання молоді. – Львів, 1992.


Тема 3. Характер. Фактори, що впливають на формування характеру. Риси характеру
Мета: допомогти учням зрозуміти, що таке характер і розвивати ба­жан­­ня формувати його.

Демонстраційний матеріал: таблиця до пояснення, таблиця для відпо­ві­дей, плакати з висловами про характер.

Матеріальні ресурси: роздаткові картки «Золоті істини», журнал «Сто талантів».

Хід заняття

Привітання.

Представлення теми.

Актуалізація опорних знань.

Запитання до учнів:

  • Як ви розумієте значення слова «характер»? (діти висловлюють свою думку).

Педагог. Ми часто вживаємо в розмові слово «характер», але не завж­ди розуміємо його значення.

«Характер» (від грец. сharacter) в перекладі означає «відмінна риса, оз­нака», своєрідна особливість чого-небудь. Це визначення може відно­си­ти­ся до людини, будь-якої речі, місцевості, літературного твору. У даному ви­пад­ку ми будемо говорити про характер людини.

Інформаційне повідомлення.

Педагог. Характерце сукупність основних, найбільш стійких особис­тіс­них якостей людини, її відмінних рис, які проявляються у її поведінці. Це стер­жень, невидима складова частина людини.

Наприклад, кисень, невидимий для неозброєного ока. Він є головним еле­ментом для підтримки життя людини на землі. Так само характер відіграє ва­­жливу роль у нашому житті. Так влаштовано, що за всім фізичним, ви­ди­мим, стоїть «невидиме». Тому особливу увагу слід приділяти характеру, весь час працювати над ним, оцінювати його, змінювати, робити його сильним.

Кожному з вас потрібно знати, що характер являється одним із фак­то­рів успіху. Він становить 40% (решту, 10% – знання, 50% – середовище, в якому перебуває людина). Важливо взяти відповідальність за себе і працю­ва­ти над своїм характером.

Вправа.

Педагог. Ось деякі вислови про характер, проаналізуємо їх (педагог за­чи­тує вислови, учні їх аналізують).

Характер – це здатність завжди бути чесним, незважаючи на можливі на­слід­ки (людина, що має сильний характер, вміє керувати собою, вона за­ли­ша­єть­ся чесною, навіть якщо їй доведеться платити за це дуже високу ціну і по­збу­тися чогось. Така людина не поступиться своєю порядністю, вона ні­ко­ли не пі­де на обман і не стане лицемірити – ні перед людьми, ні перед самою собою).

Характер – це бездоганність і надійність людини, коли на неї завжди і у всьому можна покластися (стійкий характер робить людину настільки на­дій­ною і бездоганною, що заздалегідь можна передбачити її поведінку в тій чи іншій ситуації. Кожен з нас повинен прагнути до бездоганності, вико­рі­ню­ючи і нещадно борючись з тим, що заважає нам мати сильний характер. Ін­шими словами, те, з чим ми не бажаємо боротися сьогодні, може згань­би­ти нас і принести багато проблем завтра).

Характер – це здатність долати труднощі (сила нашої витримки в та­ких ситуаціях визначає наш характер. Часто багато хто з нас намагаються уник­нути болі труднощів і проблем. Але слід знати, що саме через їх по­до­лання і формується характер).

Характер – це здатність людини бути дисциплінованою, коли вона за­ли­шається наодинці (це прояв істинної її суті, коли її ніхто не бачить).

Характер дозволяє відповідати за своє слово чи обіцянку, навіть якщо це невигідно або не приносить користь (кожен з нас повинен прагнути бути лю­диною сильного характеру, у якої слово – не пустий звук, а дуже надійне. Та­ка людина виконує обіцяне і робить це заради себе, а не заради інших. Її «так» завжди означає «так»).

Характер пов'язаний з моральними принципами, які перевіряються

у важких обставинах. (вірність людини своїм принципам під час випробувань свід­­чить про те, що вона вміє керувати собою і живе переконаннями, а не зруч­­ностями. Людина сильного характеру, це вільна людина, яка не зале­жить від обставин. Кожен в житті має мати певні моральні принципи, за яки­ми буде бу­ду­вати своє життя. На жаль, у деяких людей ці принципи змі­ню­ються по кілька разів на день залежно від різних ситуацій. Обставини за­кли­кають їх, залучаючи своїми вигодами і перевагами. І дуже часто на по­дібні спокуси люди реагують).

Характер людини проявляється у її звичках (звичка завжди видає лю­ди­ну, де­монструючи, якою вона є насправді. Що б не говорила про себе людина, за звич­ками можна визначити її характер. Можна сказати, характер – це су­куп­ність наших звичок, які дуже яскраво характеризують нас в очах ото­чуючих).



Характер – це не просто вчинки. Характер показує стан серця людини (те, що ми бачимо в людині зовні – всього лише відображення її внутріш­нього світу).

Гра-розминка.

Для створення доброзичливої атмосфери та активізації учнів на за­нятті учитель пропонує встати всім у кого…(див. перелік).

  • у кого сині очі;

  • у кого гарний настрій;

  • хто сьогодні робив ранкову зарядку;

  • хто любить співати;

  • у кого цього місяця день народження;

  • хто любить морозиво;

  • хто має вірного друга;

  • хто знає, що означає слово «асоціації»;

  • хто хоче прийти на наступне заняття…

(ті, кому притаманні певні риси, встають. Інші їм плескають).

Розгляд життєвої історії «Виграв чи програв?»

Педагог. Якось одна сім'я змінила місце проживання, переїхавши в інше міс­то. Юрі, старшому синові, треба було переводитися в нову школу, шу­кати нових друзів і звикати до всього нового. Для юнака це завдання було не з легких.

Перший день у новій школі був дійсно важким і незвичним. Класний ке­рів­ник люб'язно представив Юрка класу. Проте хлопець помітив, що од­но­клас­ни­ки чомусь не поспішали з ним знайомитися. А вже після уроків до ньо­го пі­дій­ш­ли хлопці його нові однокласники. Вони сказали, що для того, щоб ста­ти своїм, йому потрібно довести всім свою силу, захищаючи "честь і гід­ність кла­су". Мовляв, через це проходить кожен хлопець, який наважується пе­рес­ту­пати поріг їхнього класу. Виявляється, Юрі слід було вийти на поє­ди­нок з хлоп­цем з паралельного класу велетнем Макимом, і, звичайно, перемогти його.

Такі «бойові ринги», як правило, відбувалися неподалік школи, на май-дан­чику за густими заростями. Хлопці були твердо переконані, що новачок од­разу погодиться. Адже він неодноразово повторював, що для нього дуже ва­жливо мати нових друзів у класі. Крім того, Юра був високого зросту, від­різ­нявся спортивною статурою, зовсім не справляв враження заляканого слаб­кого «маминого синка».

Проте відповідь новачка пролунала однозначно твердо: "Ні! Битися я не буду, що б там не було!".

Однокласники здивувалися і чітко пояснили Юрі, що з ним в класі ніхто не буде розмовляти і дружити. Так буде продовжуватися до тих пір, поки він не погодиться вийти на «ринг». Всі дівчатка були приголомшені рішенням одно­класника і не могли зрозуміти, чому цей хлопець є таким впертим і непо­хит­ним у своєму рішенні. У школі для Юри почалися важкі часи: однокласники його ігнорували, одночасно кидаючи навздогін образливі слова.

Однак незабаром стався випадок, який все розставив на свої місця. Од­но­­го зимового дня, повертаючись зі школи, Юра проходив повз озеро, де взим­ку школярі часто грали в хокей. Проте цього разу там панувала паніка: всі голосно кричали і намагалися швидше вибігти на берег. Зупинившись і при­ди­вившись, хлопець побачив дивну картину: на середині озера тріснув лід, веле­тень Максим щосили борсався у воді і голосно кричав, намагаючись вхо­питися за краєчок льоду. Всі розгубилися ніхто, крім Юрка, не кинувся на допомогу. Хло­пець обережно пробрався, повзучи на животі, подав бідоласі обидві руки і допоміг вибратися на лід. Через хвилину велетень стояв на березі, трясучись від холоду, і з переляку не міг сказати ні слова ...

Аналіз і обговорення рис характеру головного героя

Учні висловлюють свої думки.

Педагог. Юра виграв поєдинок, до якого заохочували його хлопці. Хоча він зробив це зовсім не на "ринзі" і не під овації однокласників. Він виявився мужнім, але мужнім по-справжньому, бо не піддався на провокації підлітків, які поводилися підступно і зухвало. Адже справжня мужність проявилася тоді, ко­ли потрібно було ризикувати життям, рятуючи потопаючого ...

Хлопець розумів: «Мужність проявляється не тоді, коли ми мо­же­мо дати здачу противнику, а коли вміємо відстояти перед ним свої по­гля­ди». А піддатися підбурюванням хлопців означало для нього не що інше, як проявити слабкість.

Висновок.

Характерце індивідуальна своєрідна система стійких психічних влас­тивостей особистості, яка проявляється в типових обставинах і типових для цієї особистості способах діяльності.

Характер, визначає міцність людини і її справи. Будь-які цінності (бу­ди­нок, машина, бізнес та ін.), набуті без відповідного характеру, довго не про­три­маються. Багато людей зазнали краху в житті через слабкий характер. З іншого боку, є ті, кому 40, 50, 60, 80 років і вони продовжують жити, рости і процвітати. Чому? Тому що у свій час працювали над собою. Будь-яке па­дін­ня відбувається через недоліки в характері (наприклад, якщо людина не мог­ла когось пробачити або йшла дорогою зла).

Зауважимо, тільки у словниках слово «успіх» йде перед словом «харак­тер». У житті досягти справжнього успіху можна тільки внаслідок роботи над собою, над своїм характером.

Отже, якщо про щось слід говорити, вчити, приділяти особливу увагу в підготовці до будь-чого, то це – характер.

Вправа.

Закінчіть речення:

  • Характер це не те, що в мене є, а те, …( ким я є);

  • Характер це не те, ким я стану в майбутньому, а те, …( ким я є вже зараз);

  • Характер це не тільки…(вчинки людини);

  • Характер це сукупність… (поведінки і мислення);

  • Характер це внутрішній стан людини, її внутрішній світ, що впливає на … (слова і вчинки).

Обговорення «Золотих істин»

  • Характер людини важливіший від багатства, тому розвивайте його.

  • Характер сильніший від становища, тому виховуйте його.

  • Характер могутніший від успіху, тому не жалійте часу, щоб сфор­му­вати його.

  • Характер живе довше, ніж популярність. Не шукайте популярності – шу­кай­те можливості виробити сильний характер, і тоді ваша популяри­ність буде довговічною.

  • Характер кращий від доброго імені, тому що якщо підведе характер – ім'я перестане бути добрим.

Підсумок.

Учитель. Характер людини це індивідуальний склад особистос­ті, що виявляється в особливостях поведінки й у ставленні до людей і на­вко­­лишньої дійсності. Це особливі, відмінні якості і властивості людини.

Не можна судити про характер людини тільки за її вчинками, адже во­ни часто продиктовані певними умовами життя і підпорядкування законам су­спіль­ства. Крім вчинків, характер визначає також мотивація, мислення і пе­ре­конання, що є внутрішнім станом людини.

Особливо яскраво характер людини проявляється у важких ситуаціях, ко­ли обставини складаються критично.

Досліджуйте себе, постійно спостерігайте за собою. Порівнюйте, як ви ве­дете себе на людях, і яку поведінку дозволяєте собі, перебуваючи наодинці. Да­вайте оцінку. Різниця в поведінці підкаже, які ви насправді, які усередині.

Характер формують життєві труднощі, які вам доводиться долати. Як­що ви зустрічаєте їх у повній боєготовності, значить, ваш характер вже сформувався.

Запитання:


  • Що таке характер?

  • Які якості характеру допомагають вам у житті?

  • Які заважають і гальмують?

  • Над якими якостями ще потрібно попрацювати? (можна, наприклад, використовувати для відповідей таблицю).

Спробуйте скласти список якостей свого характеру. Не бійтеся від­кри­тися. Оцініть їх. Напишіть якості, які вам необхідно набути (наприклад: чесність, вірність тощо). Як ви плануєте працювати над якостями, якщо во­ни відсутні? Розпишіть, чого вам не вистачає, і починайте працювати над собою, щоб з’явилися позитивні якості.




Якість характеру


Моя оцінка

Як я планую на­бути цю якість, якщо вона відсутня?

Як я планую пра­цювати над цією якіс­тю, як­що вона присутня?

1.

Чесність










2.

Надійність










3.

Терпеливість









4.

Дисциплінованість










5.

Відповідальність










6.

Стриманість










7.

Вірність










8.

Ініціативність










9.

Працьовитість













  • Знайдіть значення цих якостей характеру в енциклопедіях чи в інших дже­релах. Наприклад: «Вірність – це стійкість у виконанні своїх обі­ця­нок і зобов'язань» (Енциклопедія Брокгауза).


Використана література:

  1. Архипова Елена. Характер. Можно ли его изменить? – К. : Фейвор, 2008.

  2. Олійник А. Виграв чи програв?/ А. Олійник // Сто талантів – 2010. – № 1. – С. 8–9.

Рекомендована література:

  1. Архипова Елена. Игры, в которые играют люди, чтобы не изменять харак­тер. – К. : Фейвор, 2010.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка