Тема 1. Разом прямуємо до мети (вступна зустріч)
Мета: зацікавити учнів програмою й сформувати позитивну мотивацію до участі у заняттях; згуртувати колектив.
Демонстраційний матеріал: правила спілкування під час занять, роздрукована тематика занять, «дерево наших сподівань».
Матеріальні ресурси: аркуші паперу формату А-4, скотч, фломастери або маркери, вирізані з кольорового паперу сердечка, вирізані з аркушів паперу листочки, ватман, іграшка чи м’ячик для гри.
Технічні засоби: магнітофон, касета чи диск із інструментальною музикою.
Хід заняття
Привітання. Педагог вітається, розповідає про себе.
Знайомство.
Вступна бесіда.
Педагог. Ви зростаєте, пізнаючи життя та самого себе у ньому, знайомитеся з закономірностями та проблемами, які здаються страшенно великими й суто індивідуальними. Іноді вони спричиняють хворобливі комплекси та штовхають на непродумані кроки, травмуючи вас.
На заняттях ви знайдете відповіді на актуальні для вас питання, завдяки їм уникнете багатьох помилок і зможете вибрати правильний шлях. Адже життя – це мандрівка. Кожен з нас перебуває у дорозі. Тож розпочнемо щасливу мандрівку до дорослого життя!
Презентація програми. Педагог представляє тематику зустрічей, коротко характеризуючи кожну з них (можна роздрукувати тематику занять і роздати присутнім). Для цього педагогу необхідно опрацювати посібник перед першим заняттям.
Педагог. Ви неодноразово побуваєте у вже знайомих і ще не відомих вам «країнах» знань. Дізнаєтеся багато цікавого і нового. Шукатимете відповіді на багато питань, які вас турбують. Вивчатимете, ким є людина та в чому полягає її гідність, яке її покликання, що таке закоханість, чи справді нікотин, наркотики та алкоголь шкідливі для здоров’я людини і як вони впливають на її життя, що таке дошлюбна чистота і чи потрібна вона взагалі, чи ранні статеві стосунки є доказами любові, що означає любити лише одну особу та зберігати вірність їй.
Гра «Давайте познайомимось»
Щоб присутні могли розповісти про себе і познайомитись з іншими у цікавий спосіб, можна це зробити у вигляді гри. Всі учасники групи (вчитель також) сідають колом. Педагог бере маленький м’ячик чи іграшку, каже своє ім’я, говорить кілька слів про себе і передає іграшку сусідові (або кидає м’ячик комусь, хто сидить навпроти). Знайомлячись, учасники можуть говорити про таке: ім’я (прізвище не потрібно); що мені подобається / не подобається; чим займаюся у вільний час (хобі); що ціную в людях; що ціную у спільноті; як потрапив /ла на цю зустріч; які очікування маю від участі в заняттях.
Важливо, аби вчитель своїм прикладом заохотив до відкритості. Також можна запитати, про що ще молодь хотіла б почути, подискутувати, або на чому потрібно зосередити більше уваги.
Правила спілкування під час занять
Педагог. Пропоную для вільного обговорення правила спілкування під час занять. Правила приймаються усіма учасниками на початку навчання, вони потрібні для того, щоб кожний міг отримати необхідну інформацію і не заважав іншим, міг відкрито висловлювати свої думки і погляди, не боявся стати об’єктом критики чи насмішки, був впевнений, що все особисте, що обговорювалося на занятті, не вийде за межі групи.
Орієнтовні правила:
-
Дотримання дисципліни (не запізнюватися, підтримувати порядок, тишу на заняттях, не перебивати один одного тощо).
-
Активність під час занять.
-
Повага і толерантність до думки інших.
-
Не перебивати один одного.
-
Говорити від свого імені (наприклад, «На мою думку», «Мені подобається» і т. ін.)
-
Бути самим собою (відвертими і щирими).
-
Не виносити за межі спільноти інформацію про інших.
(Учні додають ще інші пункти… Прийняті правила виписують на листок А-4 і чіпляють на видному місці).
Педагог. Від сьогодні, завдяки спільним зусиллям, всі присутні стануть дружнішими, згуртованішими, зміцнять свою новостворену спільноту.
Гра «Моє ім’я»
Проводиться, щоб краще познайомити учнів між собою, дати їм можливість ближче пізнати один одного та викликати взаємну увагу, довіру.
Педагог роздає кожному учневі вирізані з кольорового паперу сердечка і просить написати на них в стовпчик своє ім’я, а потім з кожної літери – риси характеру.
Наприклад: М – милосердна; А – активна; Р – радісна; І – інтелігентна; Я – яскрава.
Кожен учасник зачитує своє ім’я, риси характеру та прикріпляють сердечка до одягу.
Завдання: педагог вручає учням і пропонує написати на них свої сподівання від презентованої програми.
Наприклад: я хочу краще зрозуміти себе; я очікую знайти відповідь на…; хочу навчитися спокійно розв’язувати конфлікти.
До дошки прикріплюється ватман, на якому фломастером малюємо стовбур і гілки дерев. Учні приклеюють на намальовані гілки свої листочки з написаними побажаннями.
Педагог. Сьогодні ми посадили «дерево наших сподівань», а в кінці року збиратимемо плоди (на останньому занятті учні, на приготованих завчасно листочках у формі плодів, напишуть, про що дізналися під час занять і приклеять свої листочки на це «дерево»).
Заклик до молоді.
Педагог. У Маніфесті «Молодої України», прийнятому ще в 1933 році сказано: «Давайте змиємо сонні очі ранньою росою, підкріпимо зів’ялі руки, додамо сили хитливим колінам, черпнемо сили з праджерела нашої безсмертної культури і будемо сіяти її свідомість, щоб виплекати національну гордість і самопошану, одним словом, вийдемо із народу, який був предметом чужої гри..., і створимо націю, яка стане наріжним каменем нового покоління. І тоді замість сліз пожнемо радість, замість сумовитого серця – здобудемо одежу слави. І назвуть нас світочами нового життя, сильними у справедливості, а нашу Україну – найкращою піснею в світі!».
(Обговорення уривку з маніфесту).
Педагог дякує всім за участь та запрошує на перше заняття.
Тема 2. Пізнай себе. З чого почати самопізнання? Сутність моєї особистості. Моя індивідуальність, несхожість, неповторність
Мета: коригувати базисні уявлення учнів про власну особистість, спонукати їх до самопізнання.
Демонстраційний матеріал: плакати з висловами, малюнки-ілюстрації до пояснення теми.
Матеріальні ресурси: роздатковий матеріал «Ким є людина?», притча про свобідну волю (Додаток 1), роздаткові картки із завданням.
Напис на дошці:
Людина – найцінніший скарб.
Кожен із нас – особистість,
і саме такої людини, як ти,
більше на Землі немає і не буде.
Хід заняття
Привітання.
Представлення теми.
Вступна бесіда.
Педагог. Серед багатьох питань, які ми ставимо собі, спостерігаючи за світом, є одне особливе. Це питання стосується нас самих.
Хто я? Ким взагалі є людина? Такі запитання особливо часто виникають тоді, коли ми перебуваємо у так званих критичних ситуаціях, – як вражаючих та радісних, так і шокуючих і неприємних. Із радісних ситуацій згадаємо закоханість, захоплення красою природи, красою людського тіла, чарівністю чиєїсь особистості, коли, наприклад, людина здійснює героїчний вчинок, рятуючи того, хто тоне. До сумних належать втрата близької людини, трагічний випадок, раптова хвороба, кривда.
Саме тоді виникає питання: ким є людина? Або іноді цікавить дуже особисто: хто я, яким я буду, ким хочу і ким можу бути, чого прагну, яким буде моє майбутнє? Чи залежить це від моєї волі? Чи зможу я керувати своїм життям?
Одними з найпоширеніших, найскладніших та найобговорюваніших є питання, що стосуються походження та покликання людини, її свободи, гідності та призначення. Впродовж тисячоліть вчені та філософи намагалися знайти відповіді на питання – ким є людина, яке місце у всесвіті, для чого вона тут, у чому полягає її гідність, яке її основне покликання?
Уже від зачаття в людині закладено колір волосся та очей, ріст, стать, темперамент, здібності – і в цьому полягає особливість кожної людини. Життям дано це кожному без винятку.
Вправа.
Потрібно поділити учнів по двоє. Вони мають протягом 5-7 хв. Вивчати один одного: колір очей та волосся, наявніcть веснянок, індивідуальний малюнок на пальцях і долонях. Після цього відбувається обговорення, де педагог наголошує на унікальності, особливості та відмінності кожного, з чого і випливає цінність та важливість усіх без винятку.
Педагог. Знайте і завжди пам'ятайте: кожен з вас – унікальна, чудова, неповторна ЛЮДИНА. Ви не зійшли з конвеєра, який виробляє однакові гвинтики. Кожен з вас – унікальний шедевр, найбільше багатство, яке є в цьому світі!
«Немає іншої людини такої ж, як і ти. Ти єдиний і винятковий, оригінальний і неповторний. Ти не віриш в це, але справді, іншого такого, як ти, немає» (Філ Босман).
Кожна людина є індивідуальною і неповторною, чудово створеною.
Гра «Закінчи речення».
Педагог зачитує початок речення, учні його закінчують:
У людини є:
-
очі, щоб … (бачити і милуватися красою світу);
-
вуха, щоб … (чути неповторні звуки у світі, шум лісу, дзюрчання струмка, розрізняти голоси птахів і тварин);
-
ноги, щоб … ( рухатися і щораз більше пізнавати світ);
-
руки, щоб … ( удосконалювати цей світ, садити дерева, сіяти квіти, будувати мости і греблі, будинки тощо, допомагати іншим людям і потребі (подати руку), виражати почуття (обняти руками інших);
-
особливі дари … (відчувати запахи і смаки у природі, а це дає їй змогу ще більше пізнавати любов природи до неї);
-
дар мови, що дає … (можливість спілкуватися з іншими людьми).
Педагог. Усвідомлення всіх цих дарів, якими обдарована людина, наповнює її відчуттям захоплення та вдячності.
Інформаційне повідомлення.
Педагог. Життя людини має безліч граней. Перша з них – бачення світу. Те, що відкривається перед людиною з перших кроків її свідомого життя, з того моменту, як вона почала бачити і розуміти, думати й любити, цінувати, вважати своїм, почувати себе частинкою світу, в якому народилася. Тисячі найтонших ниток зв’язують її з Батьківщиною.
Свідомість дитини має бути осяяна думкою про те, що вона завтрашня доросла людина, що їй треба готуватися до місії творця, творця матеріальних і духовних цінностей.
Природа людини є відмінною від природи інших живих істот.
Людина є розумною істотою. Хоч ми й захоплюємося неймовірними можливостями комп’ютерної обробки інформації, знаємо, що думати може тільки людина. Лише людина може висувати гіпотези, створювати поняття, робити висновки, передбачати, планувати, здійснювати відкриття. Свідомість світу і себе є однією з її характеристик. Людина здатна до самоаналізу, може панувати над собою, керувати своїми вчинками, усвідомлювати власні дії, коригувати помилки у своїх думках та етиці, тобто бути свідомою того, що вона робить. Вона сама є свідомим та вільним автором своїх дій і виявляє себе через свої вчинки, які мають яскраво особистий характер і є стилем та способом її існування. Тому людина здатна до самоволодіння, відповідальності та реалізації себе у житті. Завдяки цьому вона стає творцем.
Людина наділена свобідною волею: за будь-яких обставин вона має можливість і здатність чинити так, як забажає, як каже їй власне серце. Лише людина може сказати «так» або «ні», вибирати і самостійно приймати рішення, які своєю чергою можуть започаткувати реальні зміни у світі. Вона формує своє життя, контакти з іншими людьми.
Але вчинки ті повинні обов’язково бути спрямованими на добро, на допомогу всьому живому і неживому, на любов і милосердя. Коли ж людина цього не робить, вона тоді просто не відповідає своєму призначенню. Вона перестає бути особою, перетворюється на істоту, теж живу, але бездуховну, позбавлену волі, уподібнюється до тварин. Тому що свобода – це не вседозволеність, а право вміло робити вибір між добром і злом. Бути вільним – означає вміти поважати свободу інших людей, бути спроможним любити, здобувати щастя.
Ти добро лиш твори повсюди,
Хай тепло твої повнить груди.
Ти вкопай і почисть криницю,
Волю дай, нагодуй пташину,
Приласкай і навчи дитину.
Бо людина у цьому світі
Лиш добро повинна творити.
Можна прочитати і проаналізувати Притчу про свобідну волю (див. додаток №1).
Людина як розумна істота, крім права на свободу, має почуття обов’язку: вона відповідає за своє життя, яке є безцінним даром і за землю, на якій живе. Людина покликана захищати і підтримувати життя, шанувати і любити, відповідати за нього, розвивати та плекати його через постійне самопізнання, зростання та вдосконалення. У цьому проявляється її велика гідність.
Людина є господарем цього світу. Тому людині потрібні величезні знання про Всесвіт, про закони природи і безліч іншого, що дозволяє їй бути володарем, який має владу управляти природою, особистою історією. І якщо людина не привчена до справедливості, поміркованості, мудрості, то її панівний стан стає небезпечним для світу і неї самої. Через те на людину лягає відповідальність за весь світ, за життя на Землі, за всі нещастя на Землі, трагедії, сльози, пролиту кров. І лише від доброї волі людини залежить щастя самої людини – як особистості, так і всього людства.
Людино, ти частинка Всесвіту,
Ти можеш, здається, усе.
Відкрий свої очі, поглянь в мою душу –
Там біль і образа живе.
Найменша комашка і пташка співуча
Благають про розум тебе,
Щоб сонце сміялось до кожної квітки
І небо було голубе.
Тварини у лісі – брати твої менші,
Про них ти також нагадай,
Бо поки на світі існує Природа,
Допоки і ти. Пам’ятай!
Тож будемо вищими, вищими!
Нехай нам загубиться лік,
Якщо ми себе не понищимо,
Ніхто нас не знищить повік!
В кожній людині закладено прагнення бути щасливою. Це бажання можна реалізувати за допомогою відповідної поведінки, вчинків та дій по відношенню до себе і до людей, які її оточують.
Людина має здатність любити, що є найпрекраснішим даром. Через любов людина реалізує себе – виходить за межі власного «я», визнаючи, окрім вартості своєї особи, також вартість іншої особи. Людська любов за своєю природою покликана преображати світ і давати життя. Насправді, людина живе лише тоді, коли любить. «Квітка потребує сонця. Людина, щоб бути людиною, потребує любові» (Філ Босман).
Людина – істота не тільки тілесна, біологічна, але також духовна, тобто істота духовно-тілесна. Тому людину не можна сприймати тільки в матеріальних категоріях, як надзвичайно складне поєднання біологічних та фізіологічних функцій. Вона за своєю природою є цілісною і становить нероздільну духовно-тілесну єдність. Це свідчить про багатство людини, її неповторність і різноманітність завдань, що перед нею стоять.
Головним питанням для людини є розуміння цілі, сенсу життя: у залежності від того, перевагу яким цінностям вона надає, в таку сторону і схилятиметься життєва мета людини.
Найголовніше покликання кожної людини – жити. І жити гідно. Часто ми «розмінюємося» на зовсім дрібні і скороминучі речі, а це принижує людину і робить її життя нецікавим і примітивним.
«Мета життя – бути важливим для когось, з чимось рахуватися, щось захищати, аби те, що ми взагалі жили, мало якесь значення» (Лео Ростен).
Крім загального покликання, кожен з нас має своє особисте покликання. У кожного є той чи інший талант, чи якась характерна риса, яку людина може в собі розвинути і реалізувати через конкретну свою діяльність. Учень чи вчитель, лікар чи спортсмен – кожен може вповні здійснити власне свою місію на Землі, і на кожному лежить відповідальність за здійснення цього завдання.
«Кожен з нас існує, щоб виконати особливу місію, завдання, яке не виконати нікому, крім тебе» (Р. Кірстен-Денсай).
Декламування вірша
У горі можна і в радості
Вчасно їсти, вчасно спати.
Вчасно робити прикрощі.
А може так: на світанку встати
І не думати про чудо,
Рукою сонце дістати,
І подарувати його людям.
Пливе човен у вітрилах,
Тихая година.
Думка лине в небесах:
Що ж таке «Людина»?
Яка функція її в цім великім світі?
Що потрібно зневажать, ну а що любити,
Що таке людське життя, як його прожити,
Щоб на старості років та й не пожаліти.
Пролетить швиденько час, мій шановний друже,
Швидко висохне вода у старій калюжі.
З часом пізнається світ, пізнається доля,
Пізнається і життя: на те – твоя воля.
Будь людиною простою, май хорошу душу
Бо людина – це є ти, обійди калюжу.
Якщо є сторонній шлях, піди по сухому,
Тільки скривдити себе не давай нікому.
Полюби усіх навколо – це тобі потрібно.
І своє звання «Людина» ти відстоюй гідно.
Люди всі повинні бачить, що добро ти сієш.
Пролетять роки, як птиці, – з часом зрозумієш.
Підсумок.
Педагог. Кожна людина є великою цінністю, найголовнішим скарбом нашої планети. Здатність пізнавати, свідомість, свобода вибору та любов вирізняють людину серед Всесвіту як неповторну особистість, що творить власний світ. Ця велична гідність людини вимагає, щоб вона свідомо та відповідально вибирала, а це означає – втілювала покликання до творення життя, до творення доброго і прекрасного.
Бути людиною – це бути відповідальним за квіти, за трави, за ліс, за пташку, за себе, за світ, який даровано нам, перед власною совістю, перед іншими людьми.
Бути людиною – це вміти любити себе таким, яким я є, любити світ, і дарувати цю любов іншим людям.
Бути людиною – це вміти виражати свою вдячність за дар життя, за можливість радіти, любити, бути безмежно вдячним людям за їхнє добро.
Завдання:
-
Дайте відповідь відносно самого себе «Хто я?». Віднесіться до цього питання творчо, подумайте, що ви про себе знаєте? Виконати завдання вам допоможуть знання про соціальну роль, функції, якості характеру, родовідне дерево.
Приміром, знайдіть значення вашого імені чи прізвища і проаналізуйте: «Який мій рід, чим він дивний, які відмінні риси нашого роду, з якої я родини, які це відкриває для мене можливості?» Це дуже цікаве і глибоке заняття і ваші близькі можуть із задоволенням вам у цьому допомогти. Розпитайте ваших рідних і дізнайтесь про все, що відомо їм про ваших предків, спробуйте скласти родовідне дерево з фото і підписом імен, професій чи якостей характеру.
Можливо, у вас виникне бажання просто розписати свої соціальні ролі і функції, які ви виконуєте. Це також вам допоможе з самовизначенням. Занотовуйте все, що прийде на думку.
Ваша мета максимально відповісти на запитання «Хто я?». Пам'ятайте, чим більше ви докладете творчих зусиль, тим більше дізнаєтеся про себе, а можливо, зможете відшукати шлях, який приведе вас до вашого покликання.
Використана література:
-
Мандруючи до зрілості : виховання для життя в сім’ї для молоді : наук.-попул. вид. / за ред. Т. Круль. – Львів : Свічадо, 2006. – С. 4, 8, 11.
-
Тютюнник О. Життя людини – найвища цінність / О. Тютюнник // Шкільний світ. – 2004. – № 29–32, С. 3–5.
-
Християнська етика : методичний посібник. – Львів : Свічадо, 1998. – С.36.
-
Шуль Я.М. Етика на кожний день. Тернопіль : Астон, 2004. – С. 87.
Рекомендована література:
-
Блехшмідт Е. Збереження індивідуальності. Людина – особа від самого початку. – Львів, 2003.
-
Губерський Л. В. Людина і світ. – К. : Знання, 2001.
-
Рупнік М. І. Коли говоримо людина… – Львів : Свічадо, 2000.
-
Так будується людину : самовиховання молоді. – Львів, 1992.
Тема 3. Характер. Фактори, що впливають на формування характеру. Риси характеру
Мета: допомогти учням зрозуміти, що таке характер і розвивати бажання формувати його.
Демонстраційний матеріал: таблиця до пояснення, таблиця для відповідей, плакати з висловами про характер.
Матеріальні ресурси: роздаткові картки «Золоті істини», журнал «Сто талантів».
Хід заняття
Привітання.
Представлення теми.
Актуалізація опорних знань.
Запитання до учнів:
-
Як ви розумієте значення слова «характер»? (діти висловлюють свою думку).
Педагог. Ми часто вживаємо в розмові слово « характер», але не завжди розуміємо його значення.
«Характер» – (від грец. сharacter) в перекладі означає « відмінна риса, ознака», своєрідна особливість чого-небудь. Це визначення може відноситися до людини, будь-якої речі, місцевості, літературного твору. У даному випадку ми будемо говорити про характер людини.
Інформаційне повідомлення.
Педагог. Характер – це сукупність основних, найбільш стійких особистісних якостей людини, її відмінних рис, які проявляються у її поведінці. Це стержень, невидима складова частина людини.
Наприклад, кисень, невидимий для неозброєного ока. Він є головним елементом для підтримки життя людини на землі. Так само характер відіграє важливу роль у нашому житті. Так влаштовано, що за всім фізичним, видимим, стоїть «невидиме». Тому особливу увагу слід приділяти характеру, весь час працювати над ним, оцінювати його, змінювати, робити його сильним.
Кожному з вас потрібно знати, що характер являється одним із факторів успіху. Він становить 40% (решту, 10% – знання, 50% – середовище, в якому перебуває людина). Важливо взяти відповідальність за себе і працювати над своїм характером.
Вправа.
Педагог. Ось деякі вислови про характер, проаналізуємо їх (педагог зачитує вислови, учні їх аналізують).
Характер – це здатність завжди бути чесним, незважаючи на можливі наслідки (людина, що має сильний характер, вміє керувати собою, вона залишається чесною, навіть якщо їй доведеться платити за це дуже високу ціну і позбутися чогось. Така людина не поступиться своєю порядністю, вона ніколи не піде на обман і не стане лицемірити – ні перед людьми, ні перед самою собою).
Характер – це бездоганність і надійність людини, коли на неї завжди і у всьому можна покластися (стійкий характер робить людину настільки надійною і бездоганною, що заздалегідь можна передбачити її поведінку в тій чи іншій ситуації. Кожен з нас повинен прагнути до бездоганності, викорінюючи і нещадно борючись з тим, що заважає нам мати сильний характер. Іншими словами, те, з чим ми не бажаємо боротися сьогодні, може зганьбити нас і принести багато проблем завтра).
Характер – це здатність долати труднощі (сила нашої витримки в таких ситуаціях визначає наш характер. Часто багато хто з нас намагаються уникнути болі труднощів і проблем. Але слід знати, що саме через їх подолання і формується характер).
Характер – це здатність людини бути дисциплінованою, коли вона залишається наодинці (це прояв істинної її суті, коли її ніхто не бачить).
Характер дозволяє відповідати за своє слово чи обіцянку, навіть якщо це невигідно або не приносить користь (кожен з нас повинен прагнути бути людиною сильного характеру, у якої слово – не пустий звук, а дуже надійне. Така людина виконує обіцяне і робить це заради себе, а не заради інших. Її «так» завжди означає «так»).
Характер пов'язаний з моральними принципами, які перевіряються
у важких обставинах. (вірність людини своїм принципам під час випробувань свідчить про те, що вона вміє керувати собою і живе переконаннями, а не зручностями. Людина сильного характеру, це вільна людина, яка не залежить від обставин. Кожен в житті має мати певні моральні принципи, за якими буде будувати своє життя. На жаль, у деяких людей ці принципи змінюються по кілька разів на день залежно від різних ситуацій. Обставини закликають їх, залучаючи своїми вигодами і перевагами. І дуже часто на подібні спокуси люди реагують).
Характер людини проявляється у її звичках (звичка завжди видає людину, демонструючи, якою вона є насправді. Що б не говорила про себе людина, за звичками можна визначити її характер. Можна сказати, характер – це сукупність наших звичок, які дуже яскраво характеризують нас в очах оточуючих).
Характер – це не просто вчинки. Характер показує стан серця людини (те, що ми бачимо в людині зовні – всього лише відображення її внутрішнього світу).
Гра-розминка.
Для створення доброзичливої атмосфери та активізації учнів на занятті учитель пропонує встати всім у кого…(див. перелік).
-
у кого сині очі;
-
у кого гарний настрій;
-
хто сьогодні робив ранкову зарядку;
-
хто любить співати;
-
у кого цього місяця день народження;
-
хто любить морозиво;
-
хто має вірного друга;
-
хто знає, що означає слово «асоціації»;
-
хто хоче прийти на наступне заняття…
(ті, кому притаманні певні риси, встають. Інші їм плескають).
Розгляд життєвої історії «Виграв чи програв?»
Педагог. Якось одна сім'я змінила місце проживання, переїхавши в інше місто. Юрі, старшому синові, треба було переводитися в нову школу, шукати нових друзів і звикати до всього нового. Для юнака це завдання було не з легких.
Перший день у новій школі був дійсно важким і незвичним. Класний керівник люб'язно представив Юрка класу. Проте хлопець помітив, що однокласники чомусь не поспішали з ним знайомитися. А вже після уроків до нього підійшли хлопці – його нові однокласники. Вони сказали, що для того, щоб стати своїм, йому потрібно довести всім свою силу, захищаючи "честь і гідність класу". Мовляв, через це проходить кожен хлопець, який наважується переступати поріг їхнього класу. Виявляється, Юрі слід було вийти на поєдинок з хлопцем з паралельного класу – велетнем Макимом, і, звичайно, перемогти його.
Такі «бойові ринги», як правило, відбувалися неподалік школи, на май-данчику за густими заростями. Хлопці були твердо переконані, що новачок одразу погодиться. Адже він неодноразово повторював, що для нього дуже важливо мати нових друзів у класі. Крім того, Юра був високого зросту, відрізнявся спортивною статурою, зовсім не справляв враження заляканого слабкого «маминого синка».
Проте відповідь новачка пролунала однозначно твердо: "Ні! Битися я не буду, що б там не було!".
Однокласники здивувалися і чітко пояснили Юрі, що з ним в класі ніхто не буде розмовляти і дружити. Так буде продовжуватися до тих пір, поки він не погодиться вийти на «ринг». Всі дівчатка були приголомшені рішенням однокласника і не могли зрозуміти, чому цей хлопець є таким впертим і непохитним у своєму рішенні. У школі для Юри почалися важкі часи: однокласники його ігнорували, одночасно кидаючи навздогін образливі слова.
Однак незабаром стався випадок, який все розставив на свої місця. Одного зимового дня, повертаючись зі школи, Юра проходив повз озеро, де взимку школярі часто грали в хокей. Проте цього разу там панувала паніка: всі голосно кричали і намагалися швидше вибігти на берег. Зупинившись і придивившись, хлопець побачив дивну картину: на середині озера тріснув лід, велетень Максим щосили борсався у воді і голосно кричав, намагаючись вхопитися за краєчок льоду. Всі розгубилися – ніхто, крім Юрка, не кинувся на допомогу. Хлопець обережно пробрався, повзучи на животі, подав бідоласі обидві руки і допоміг вибратися на лід. Через хвилину велетень стояв на березі, трясучись від холоду, і з переляку не міг сказати ні слова ...
Аналіз і обговорення рис характеру головного героя
Учні висловлюють свої думки.
Педагог. Юра виграв поєдинок, до якого заохочували його хлопці. Хоча він зробив це зовсім не на "ринзі" і не під овації однокласників. Він виявився мужнім, але мужнім по-справжньому, бо не піддався на провокації підлітків, які поводилися підступно і зухвало. Адже справжня мужність проявилася тоді, коли потрібно було ризикувати життям, рятуючи потопаючого ...
Хлопець розумів: «Мужність проявляється не тоді, коли ми можемо дати здачу противнику, а коли вміємо відстояти перед ним свої погляди». А піддатися підбурюванням хлопців означало для нього не що інше, як проявити слабкість.
Висновок.
Характер – це індивідуальна своєрідна система стійких психічних властивостей особистості, яка проявляється в типових обставинах і типових для цієї особистості способах діяльності.
Характер, визначає міцність людини і її справи. Будь-які цінності (будинок, машина, бізнес та ін.), набуті без відповідного характеру, довго не протримаються. Багато людей зазнали краху в житті через слабкий характер. З іншого боку, є ті, кому 40, 50, 60, 80 років і вони продовжують жити, рости і процвітати. Чому? Тому що у свій час працювали над собою. Будь-яке падіння відбувається через недоліки в характері (наприклад, якщо людина не могла когось пробачити або йшла дорогою зла).
Зауважимо, тільки у словниках слово « успіх» йде перед словом « характер». У житті досягти справжнього успіху можна тільки внаслідок роботи над собою, над своїм характером.
Отже, якщо про щось слід говорити, вчити, приділяти особливу увагу в підготовці до будь-чого, то це – характер.
Вправа.
Закінчіть речення:
-
Характер – це не те, що в мене є, а те, …( ким я є);
-
Характер – це не те, ким я стану в майбутньому, а те, …( ким я є вже зараз);
-
Характер – це не тільки…(вчинки людини);
-
Характер – це сукупність… (поведінки і мислення);
-
Характер – це внутрішній стан людини, її внутрішній світ, що впливає на … (слова і вчинки).
Обговорення «Золотих істин»
-
Характер людини важливіший від багатства, тому розвивайте його.
-
Характер сильніший від становища, тому виховуйте його.
-
Характер могутніший від успіху, тому не жалійте часу, щоб сформувати його.
-
Характер живе довше, ніж популярність. Не шукайте популярності – шукайте можливості виробити сильний характер, і тоді ваша популяриність буде довговічною.
-
Характер кращий від доброго імені, тому що якщо підведе характер – ім'я перестане бути добрим.
Підсумок.
Учитель. Характер людини – це індивідуальний склад особистості, що виявляється в особливостях поведінки й у ставленні до людей і навколишньої дійсності. Це особливі, відмінні якості і властивості людини.
Не можна судити про характер людини тільки за її вчинками, адже вони часто продиктовані певними умовами життя і підпорядкування законам суспільства. Крім вчинків, характер визначає також мотивація, мислення і переконання, що є внутрішнім станом людини.
Особливо яскраво характер людини проявляється у важких ситуаціях, коли обставини складаються критично.
Досліджуйте себе, постійно спостерігайте за собою. Порівнюйте, як ви ведете себе на людях, і яку поведінку дозволяєте собі, перебуваючи наодинці. Давайте оцінку. Різниця в поведінці підкаже, які ви насправді, які усередині.
Характер формують життєві труднощі, які вам доводиться долати. Якщо ви зустрічаєте їх у повній боєготовності, значить, ваш характер вже сформувався.
Запитання:
-
Що таке характер?
-
Які якості характеру допомагають вам у житті?
-
Які заважають і гальмують?
-
Над якими якостями ще потрібно попрацювати? (можна, наприклад, використовувати для відповідей таблицю).
Спробуйте скласти список якостей свого характеру. Не бійтеся відкритися. Оцініть їх. Напишіть якості, які вам необхідно набути (наприклад: чесність, вірність тощо). Як ви плануєте працювати над якостями, якщо вони відсутні? Розпишіть, чого вам не вистачає, і починайте працювати над собою, щоб з’явилися позитивні якості.
|
№
|
Якість характеру
|
Моя оцінка
|
Як я планую набути цю якість, якщо вона відсутня?
|
Як я планую працювати над цією якістю, якщо вона присутня?
|
1.
|
Чесність
|
|
|
|
2.
|
Надійність
|
|
|
|
3.
|
Терпеливість
|
|
|
|
4.
|
Дисциплінованість
|
|
|
|
5.
|
Відповідальність
|
|
|
|
6.
|
Стриманість
|
|
|
|
7.
|
Вірність
|
|
|
|
8.
|
Ініціативність
|
|
|
|
9.
|
Працьовитість
|
|
|
|
-
Знайдіть значення цих якостей характеру в енциклопедіях чи в інших джерелах. Наприклад: «Вірність – це стійкість у виконанні своїх обіцянок і зобов'язань» (Енциклопедія Брокгауза).
Використана література:
-
Архипова Елена. Характер. Можно ли его изменить? – К. : Фейвор, 2008.
-
Олійник А. Виграв чи програв?/ А. Олійник // Сто талантів – 2010. – № 1. – С. 8–9.
Рекомендована література:
-
Архипова Елена. Игры, в которые играют люди, чтобы не изменять характер. – К. : Фейвор, 2010.
|