Методичні рекомендації щодо впровадження програми «Стань творцем свого життя»

Масове розповсюдження куріння почалося після відкриття Колумбом Аме­рики у 1492 році. Флотилія Колумба досягла острова Гуанахані, на­званого іспанцями Сан-Сальвадор. Тут вони побачили, що місцеві мешканці скру­чують сухе листя рослин у трубочку і курять (рослину там називали «петум», а трубочку – «сигаро»). Індіанці використовували для куріння ще й довгі трубки – «табако», наповнені листям петума, яке вважали священними і вживали як лікарський засіб.

Жителі острова пригощали і Колумба та його команду «сигаро» й «та­ба­ко» – у знак поваги та дружби. Відмову від куріння сприймали як вороже, не­то­вариське ставлення. Перші спроби курити викликали у моряків сильний ка­шель, сльози, запаморочення, у декого пропадав сон та апетит. Однак по­ступово вони стали звикати до тютюну. Повернувшись до Європи, матроси Ко­лумба привезли з собою петум. Його запас швидко закінчився, але вживання тю­тюну тільки починалося.

Куріння стало швидко поширюватися Європою після того, як Колумб вдруге відвідав Америку – 1496 року. Його супутник – іспанський монах Ро­ман Пано вивіз насіння тютюну і вперше посіяв його в Іспанії як декоративну рос­лину. Згідно з одними джерелами, тютюн отримав свою назву від міс­цевості, звідки був вивезений, за іншими – від індіанської трубки для ку­рін­ня. З Іспанії тютюн поширився в Португалію, а потім з’явився в інших країнах.

Французький посол в Португалії Жан Ніко 1560 року приніс в по­да­ру­нок своїй королеві Катерині Медичі листя тютюну, подрібнене в по­рошок, для нюхання. На його думку, тютюнове листя мало лікувальні властивості, част­ково позбавляючи від головного болю (від прізвища Ніко і походить наз­ва діючого компонента тютюну – нікотин). Катерина Медичі і її син хво­рі­ли мігренню (періодичні приступи головного болю) і прийняли подарунок із ра­дістю, бо від нюхання тютюну головний біль на якийсь час зменшувався.

На початку ХVІ ст. тютюн з’явився в Туреччині, в другій половині ХVІ ст. – в Англії, Німеччині, Австрії, на початку ХVІ І ст. – в Японії, Китаї та інших країнах Азії. В Україні куріння поширилося в ХVІ І ст.

Спочатку курців переслідували. В Англії їх жорстоко карали і навіть за­суджували до смертної кари, а голови з трубками виставляли на площах. У Ту­реччині курців саджали на кіл, а в Персії – відрізали губи і ніс. В Росії під час царювання Михайла Романова курців карали тілесним побиттям. Тор­гов­ців тютюну карали за розповсюдження товару, після чого його ввозили конт­рабандою.

Масове поширення цигарок пов’язане зі створенням машини для їх ви­го­товлення, яку винайшов Джеймс Бонсак. Її було запущено в експлуатацію 1884 року. За кількістю скручуваних цигарок машина заміняла 48 пра­ців­ників. Ще одним критичним винаходом стали переносні безпечні сірники, які до­зволяли прикурювати будь-де. До 20-30 років ХХ ст. вже були такі люди, які курили протягом кількох десятиліть і встигли відчути наслідки – за­диш­ку, подразнення в горлі, ранковий кашель. 1919 року, відразу після закін­чен­ня Першої світової війни, з’явилися жертви нечуваної до того часу хвороби – раку легень.

Про те, що курити шкідливо, напевно, знає кожен. Згідно зі статис­ти­кою, кожні вісім секунд від куріння передчасно помирає одна людина, а всьо­го за рік – майже чотири мільйони осіб.

Інформаційне повідомлення.

Педагог. Тютюн – трав’яниста рослина, яка має красиві квіти, і деякі йо­го види використовують в декоративному садівництві.

Дим, що утворюється при курінні тютюну, являє собою складну газо­по­дібну суміш багатьох отруйних речовин і складається з надзвичайно дрібних час­точок. У момент затяжки температура на кінчику цигарки сягає 600-900 гра­дусів С. При цьому утворюються токсичні речовини. Найшкідливіші з них – нікотин, ефірні масла, окис вуглецю (угарний газ), вуглекислий газ, аміак, тю­тюновий дьоготь, який складається зі смол і різних отруйних речовин. До шкід­ли­вих належать і радіоактивні речовини: полоній-210 (полоній випромінює гам­ма-промені), свинець, вісмут, миш’як, калій, сірчаний водень, а також масляна, оц­това, мурашина, валеріанова і синильна кислоти.

Нікотин – масляниста прозора рідина з неприємним запахом і пекучим сма­ком, на повітрі забарвлюється в коричневий колір і добре розчиняється у во­ді й алкоголі.

Вплив куріння на серцево-судинну систему та органи дихання

Після кожної викуреної цигарки частішає пульс, серце скорочується швид­ше. При курінні насамперед уражаються судини. Погіршується по­ста­чання серцевого м’язу, настає кисневе голодування (ішемія).

У курців гіпертонічна хвороба (підвищення тиску) спостерігається у п’ять разів частіше і в більш молодому віці. Якщо хворий продовжує курити, то вказана хвороба протікає важче і раніше виникають ускладнення. Одно­часно нікотин посилює розпад вітаміну С, спричиняючи його дефіцит.

Тривале вдихання тютюнового диму викликає зміни судин головного моз­ку. При щоденному викурюванні 1–2 цигарок кровопостачання м’язів ніг по­гіршується на 32%, за рахунок звуження артерій. Рух крові сповільнюється, змен­шується надходження кисню до м’язів, на пізніх стадіях хвороби судини зву­жуються. При кисневому голодуванні з’являється біль у м’язах під час ходь­би, людина починає кульгати. Інфаркт – найпоширеніше захворювання, яке виникає внаслідок куріння тютюну.

Через ротову порожнину, гортань і бронхи отруйні речовини тю­тю­но­вого диму проникають в організм курця, подразнюють слизові оболонки цих органів, провокуючи запальні процеси. Під впливом тютюнового диму змі­нюється ритм дихання, пригнічується його глибина, зменшується життєва єм­­ність легень і погіршується насичення крові киснем. Подразнення ніко­ти­ном слизової обо­лон­ки носа може призвести до хронічного катару, який по­ши­рюється на хід (Євстахієва труба), що з’єднує ніс та вухо і може знизити слух. Дим впливає на го­лосові зв’язки: звужується голосова щілина, голос стає хриплим.

Типова прикмета у курців – кашель з виділенням від часток тютю­но­вого диму темного слизу, особливо вранці. Тривале хронічне запалення ди­халь­них шляхів та легень внаслідок кашлю, спричиненого курінням, при­зводить до по­ни­ження опірності та розвитку гострих і хронічних за­хво­рю­вань таких, як пнев­монія, бронхіальна астма, підвищена чутливість організму до грипу та інших інфекцій. Куріння є однією з основних причин захворювання на рак.

Неврози у курців розвиваються значно частіше, ніж у некурців. Невро­тич­ними проявами є головний біль, головокружіння, підвищена роздра­то­ва­ність, швидка втомлюваність, ослаблена працездатність, тремтіння пальців, безсоння.

З рота курця неприємно пахне, язик обкладений сірим нальотом (один з по­казників неправильної роботи шлунково-кишкового тракту). Під впливом ні­котину і частинок тютюнового диму жовтіють та псуються зуби. Нікотин по­ру­шує виділення шлункового соку і його кислотність. Під час куріння судини шлун­ку звужуються, слизова оболонка обезкровлюється, кількість шлункового со­ку і його кислотність підвищується, а нікотин, який курець ковтає зі слиною, по­дразнює стінки шлунка. Негативно діє нікотин на кишечник. Порушення йо­го функцій проявляється періодичними запорами або проносами. Крім того, спаз­ми прямої кишки, спровоковані дією нікотину, утруднюють відтік крові і сприя­ють утворенню геморою.

Куріння тютюну шкодить здоров’ю та життю людини і узалежнює її. Внас­лідок цього терпить все суспільство.

У наші дні кількість курців серед жінок сягає 40%. Жіночий організм менш стійкий до дії отруйних речовин, тому існує більший ризик захворіти внас­лідок куріння. Жінка багато втрачає через куріння і з естетичної точки зору. Тю­тюновий дим спотворює та нівечить жіночу красу і сприяє передчасному ста­рінню. Через кілька років куріння шкіра втрачає еластичність, з’являються змор­шки. Під впливом нікотину змінюється регуляція складних біологічних про­цесів у статевій сфері жінки. У частини жінок розвивається безпліддя.

Фахівці Всесвітньої організації охорони здоров’я вважають, що, якщо не вжи­ти дієвих заходів, то через 25 років від куріння щороку будуть вмирати 10 міль­йонів чоловік. Тому ця організація прийняла першу анти тютюнову кон­вен­цію, яка передбачає обмеження реклами тютюну, аж до повної її заборони, а також ряд інших заходів.

Погляньмо на цю нібито неминучу потребу куріння очима психолога.

Що криється за завісою диму? Можливо, страх, несміливість, почуття від­чуженості, самотності. А може, бажання сподобатися своєму оточенню, ви­разити протест світові дорослих та їх вказівкам. Нерідко цигарки стають до­датком до модної одежі, частиною образу. Це ніби крапка над « і», яка до­повнює юнацький ідеал.

• 
  Придумайте своє антинікотинове гасло і запишіть його (учні зачитують вголос).
  

• 
  це шкодить моєму здоров’ю: в 10 разів зростає ризик виникнення серцево-су­динних захворювань, у 4 рази збільшується ризик появи злоякісних пух­лин молочної залози, зростає ризик безпліддя, бронхіту, раку легень;
  
• 
  у цивілізованому світі я не зможу претендувати на престижне місце ро­боти, якщо куритиму;
  
• 
  серед передової молоді куріння не популярне, навпаки, підтримується культ здорового способу життя;
  
• 
  я прихильник розумного витрачання грошей, тому не купуватиму сигарет;
  
• 
  я хочу мати здорових дітей (можна використати додатки 14, 15).
  

Педагог. Слово «алкоголь» походить від одного з двох арабських слів: «al-kuhl» (сурма – делікатний, дрібний порошок) або «al-ghul» (злий дух). Ор­ганізм починає всмоктувати алкоголь уже в ротовій порожнині. У тонкій кишці най­більша його кількість потрапляє в кров, а найвища його концентрація – в сли­ні, сечі, крові, жовчі і спинномозковій рідині. Всмоктування алкоголю і по­в'язаний з цим ріст концентрації його в крові викликає фізіологічну реакцію ор­ганізму у вигляді сп'яніння, що призводить до негативних наслідків.

• 
  Чому люди вживають алкоголь? (можливі варіанти: щоб втекти від реаль­ності, забути про клопоти, зменшити напруження, підняти настрій і роз­с­ла­битися, заради ввічливості, з якоїсь нагоди, для зменшення втоми і роз­дратованості, щоб краще контактувати з людьми, для відчуття сили).
  

Пияцтво призводить до розпусти: «І не впивайтесь вином, яке при­во­дить до розпусти»; «Горе тим, що тільки-но вставши вранці, женуться за напоями хмільними і що, розпалені вином, засиджуються аж до ночі!».

Токсичний вплив спирту та продуктів його обміну на органи та си­стеми спричинює виникнення різних розладів. Одночасно особи, які злов­жи­ва­ють алкоголем, схильні до інфекцій та інфекційних хвороб, частіше трав­му­ють череп, з ними стається більше нещасних випадків та самогубств.

Інформаційне повідомлення.

Педагог. Найчастіше при алкоголізмі виникає хронічне запалення сли­зо­вої оболонки ротової порожнини, стравоходу, шлунка і дванадцятипалої киш­ки. На запаленій слизовій оболонці з'являються виразки, які спричиняють кро­вотечі. Виникає більшість гострих та хронічних запалень підшлункової за­лози. Алкоголь призводить до ущільнення підшлункової залози. Через за­ку­порку канальців запальні стани нерідко призводять до «сам оперет­рав­лен­ня» підшлункової залози. При тривалому ураженні підшлункової залози ви­никає цукровий діабет.

Печінка, в якій розкладається більшість спожитого алкоголю, реагує на йо­го зайву кількість так: ожиріння, заміна клітин сполучною тканиною і зреш­тою – цироз (загальна слабість, схуднення, наявність рідини у черевній по­рожнині, набряки, жовтяниця).

У немовлят, матері яких вживали алкогольні напої під час вагітності, від­разу після народження спостерігаються тремтіння, підсилена на­пруженість м'язів, розлади сну, загальне ослаблення, плаксивість, в'ялість при смоктанні.

Психоз виникає тоді, коли у крові зменшується рівень алкоголю. По­чи­на­єть­­ся безсоння, тривога і страх, до яких приєднуються розлади свідомості (дез­орієн­тація в просторі та часі), ілюзії і галюцинації. Хворий бачить ве­ли­ких і ма­лих рухливих тварин, дивні створіння, незвичайні обличчя і постаті. По­стій­но від­чуває і бачить на собі хробаків і різних комах, часом говорить про див­ні за­пахи та присмаки. Він часто переконаний, що є на роботі, вдома або в ре­сторані. По­ведінка відповідна до уявних ситуацій, в яких він активно по­во­диться. Часом ал­коголік упевнений, що перебуває в оточенні «банди», хо­ва­єть­ся, тікає і сам ата­кує оточуючих його осіб, упізнаючи в них своїх переслідувачів.

Параноя (алкогольні ревнощі, божевілля п'яниць, «синдром Отелло») ви­никає у чоловіків після 40 років. Виражені прояви хвороби випереджує силь­на підозра щодо дружини – ревність. Наростають сутички з приводу не­стерп­них претензій щодо невірності, вимоги пояснень, стеження, перевірка особистої та постільної білизни, пошуків слідів на тілі.

Зловживання алкоголем призводить до залежності, шкодить здоров'ю та життю людини. Часто є причиною розпаду сімей, побоїв, насилля та по­гра­­бувань. У наслідок цього терпить суспільство. Отже, це, безумовно, мо­ральне зло, тому що є переступом заповіді «Не вбивай».

Це велика народна біда. Перед нами постають завдання з’ясувати при­чини її виникнення, проаналізувати можливі наслідки алкоголізму і вказати на шляхи звільнення від цього згубного захворювання.

Існує думка, що у поміркованій кількості алкоголь здатен розвеселити сер­це. Однак є групи людей, які, «починаючи з малого», дозволяють спирт­ним напоям зайняти перше місце в їхньому житті. Вони настільки залежні від ал­коголю, що вже не можуть без нього жити.

Щодо причин залежності, то вони можуть мати свій початок ще з ди­тинст­ва. Загалом вперше в житті дитина «має справу» з алкоголем у ро­дин­ному колі – на святах і різних урочистостях. Ця перша зустріч з п’янким на­поєм є ніби введенням підлітка у світ дорослих, він відчуває себе не­за­леж­ним, самостійним. Часто велику негативну роль у цій проблемі відіграє ото­чен­ня. В колі друзів підлітки можуть випивати, навіть тоді, коли їм це не ду­же подобається: головне, не відрізнятися від інших і тим самим уникнути на­смі­хання. Проте є такі, що знаходять приємність у випивці, шукають нагоду і від­повідну компанію для цього.

Частина молоді вживає алкоголь просто з нудьги, через те, що не має чим зайнятися або, щоб забути про клопоти, конфлікти. Найчастіше до вжи­вання алкоголю призводить непорозуміння з батьками. Тому батьки мають ус­відомити те, що лише з їхньою допомогою дитина зможе правдиво оцінити вплив алкоголю на її майбутнє. Більше того – батьки повинні бути прикладом для своїх дітей, тільки тоді вони зможуть вимагати щось від них.

Варто замислитися, чому людина зловживає алкоголем, знаючи, що це при­зводить до смертельної хвороби, деградації, руйнування особистого жит­тя і життя рідних. Залежність від алкоголю викликана браком моральних вар­тос­тей, а також недовірою до самого себе та до інших людей.

Дослідження спеціалістів доводять, що велике значення має здатність ор­га­нізму реагувати на алкоголь, часом є вроджена генетична схильність до ал­коголізму, яка пришвидшує процес залежності від нього. Однак у більшості ви­пад­ках зловживання алкоголем залежить від психіки людини: як вона сприймає са­му себе, свої проблеми, світ, у якому живе. Якщо людина володіє своїми емо­ціями, аналізує свою поведінку, вчинки, працює над собою, то їй залежність від спиртних напоїв не загрожує. Інша справа з особою, яка переживає постійні стре­си, не може опанувати власні емоції: алкоголь має властивість ефективно та швид­ко заспокоювати її емоційний стан. В цьому випадку людина шукає по­ря­тунку у випивці, як тільки не може справитися зі своїми проблемами. Вона не по­мічає, що через певний період часу вживання алкоголю з метою забути проб­леми вже не може існувати без спиртного.

Наслідки алкогольної залежності є жахливими. За даними Міністерства охо­рони здоров’я України, алкоголізм як причина смерті займає третє місце, по­ступаючись злоякісним новотворам та серцево-судинним захворюванням. Біль­шість нещасних випадків стаються внаслідок алкогольного сп’яніння, три­валість життя алкоголіків скорочується в середньому на 20 років. Вони обма­нюють, стають агресивними, не контролюють своїх дій.

Більше того, вони руйнують не тільки своє життя, але й життя інших лю­дей, своїх близьких, знайомих. Вони грубі і не здатні стримувати своїх емо­цій, на­магаються принизити і образити родину, не зупиняючись перед по­биттям і зну­щанням. Цинізм, відсутність контролю над собою призводить до окремих зло­чинів: бійок, крадіжок, убивств. При цьому ніхто з алкоголіків хворим себе не вважає. Вони звинувачують усіх: дружину, дітей, суспільство – тільки не себе. Смертність серед дітей, батьки яких є алкоголіками, в 5 разів вища, а 60% розумової відсталості спричиняє алкоголізм батьків. У підлітків з різ­н­и­ми формами психічної патології алкоголізм батьків встановлено в 59%, у 81% жінок, одружених з алкоголіками, виявили різноманітні психічні від­хи­лен­ня, а 30% перебували на лікуванні у психіатричних лікарнях.

• 
  Назвіть місця, де можна зіткнутися з алкоголем ? (на плакаті малю­єть­ся або приклеюється зображення пляшки спиртного, навколо якої запи­су­ються всі варіанти відповідей).
  
• 
  Відштовхуючись від ключового слова «алкоголь», назвіть всі асоціації і все, що ви знаєте про нього.
  

• 
  Як ви вважаєте, вживання таких напоїв, як пиво не шкідливе, небезпечне для підліткового організму?
  

Проте Джек переборов себе. На довгі роки покинув він погану звичку. І до­помогло йому в цьому прагнення до творчості. Він став писати оповідання, вір­ші. Не відразу його стали друкувати, але він не втрачав віри в себе.

Згодом Джек Лондон набув величезної популярності як письменник. Він багато подорожував, брав участь у громадській діяльності, займався самоосвітою.

Але останні роки його життя не були плідними. Письменник почувався зневіреним, фізично виснаженим, тяжко хворів. У сорок років ця розум­на,талановита, гарна людина пішла з життя.

Трагічна доля Джека Лондона підтверджує його слова про те, що алко­голь стягує з людства страшну данину, пожираючи молодість, підриваючи си­ли, придушуючи енергію, знищуючи кращих представників роду людського.

Завдання:

• 
  Які контраргументи ви могли б висунути тим, що намовляють вас випи­ти чарку:
  

Наркотичні речовини почали застосовувати ще в далекому минулому. Спо­чатку для приготування снодійного і заспокійливого зілля викорис­то­вували коробочку маку, згодом вживали опій.

Найдавніші відомості про вживання опію належать до V тисячоліття до на­шої ери (у Персії зберігся опис отримання і вживання «соку з маку»). На по­чатку ХVІІІ століття у Китаї почали посилено вирощувати опійний мак. То­му уряд видав два закони: перший, 1796 р. заборонив паління опію, а дру­гий, 1800 р. – його ввезення.

Опій – «король» наркотиків, найвідоміший і найбезпечніший з них, який призводить до швидкого звикання і важких наслідків. Він є також си­ровиною для багатьох наркотичних препаратів. Це природний продукт – ви­со­хлий молочний сік незрілих коробочок маку. Необроблені наркотики з опію в нашій країні зустрічаються у різних формах. Найпоширеніша з них – ма­кова соломка. Це подрібнені, іноді до порошкоподібного стану, жовто-ко­рич­неві сухі частинки маку: листя, коробочки, стебла. Потім іде «ханка» (опій-сирець) – застиглий сік макових коробочок темно-коричневого кольору.

Дія опію на людський організм полягає у проникненні в проміжки нер­во­вих клітин і порушенні передачі нервових імпульсів. З цієї причини до­вший час лікарі використовували його в медичних потребах. Нині в нашій краї­ні медицина опіум не застосовує.

Після винаходу 1864 р. шприца почали застосовувати морфій: вводити без­посередньо у кров. Речовина була названа «морфій» на честь античного бо­г­а сновидінь Морфея. Спочатку в медичній практиці морфій застосовували ду­же обмежено внутрішньо (порошки з цукром і свічки). Повільно поши­рю­ючись, морфій став одним з найважливіших болезаспокійливих медичних препаратів.

Морфій – це сильна нервова отрута, за своєю дією сильніша від опію і при­зводить до стійкішої залежності. Його отримують з опію. Незважаючи на те, що вживання морфію останнім часом у практичній медицині значно скорочено, від нього ще не вдається відмовитися, замінивши іншими препаратами, бо він до­сі залишається, можна сказати, найкращим знеболювальним засобом. Ви­ра­жену болезаспокійливу активність морфію внаслідок паралічу центрів кори го­лов­ного мозку, що сприймають больову чутливість, використовують для зняття бо­лю різного походження (після операційних, інфарктних, різних травм, по­ранень, злоякісних утворень).

Під час спроби поліпшити знеболювальні властивості морфію і зменшити ри­зик ускладнень, у кінці ХІХ ст. відкрито один з найбезпечніших похідних опію – героїн. Героїн схожий з морфієм, але за активністю значно перевищує йо­го (у 4-8 раз). Його ефект – швидкий і короткочасний. Це примушує нар­ко­мана повторювати ін'єкції кожні 3 години, на відміну від опіуму – 10–12 годин. Усвідомлений потяг до героїну часто виникає вже після першої спроби.

Певною мірою можна ствердити, що емоційна незрілість, невміння кон­тро­лювати свою поведінку, наслідування інших, невміння від­мо­ви­тись, хиб­ні уявлення про духовні цінності, бажання негайного задо­во­лен­ня, прагнення успіху та втеча від реальності – це причини вживання на­рко­тиків.

Педагог. Молодих людей тягне до наркотиків з різних причин:

• 
  з цікавості;
  
• 
  щоб сподобатися друзям;
  
• 
  тому що бояться відмовити;
  
• 
  коли щось не вдається;
  
• 
  в знак протесту проти батьків або вчителів.
  

Навіть одноразове приймання наркотиків становить велику небезпеку. Якщо вдруге або втретє, то це вже стає початком кінця – можна серйозно «підсісти».

На цьому етапі залежності молоду людину важко переконати, що вона хво­ра, що мусить лікуватися. Наркоман-початківець вважає, що може спи­нитися в будь-яку хвилину. Він думає, що цього разу вже востаннє і покладе цьо­му край.

Проте настає час, коли людина перестає приймати наркотик і з'яв­ля­ють­ся біль суглобів, м'язів, шлункові розлади, корчі, внутрішня тривога й ней­мовірна слабість, яка не дає змоги навіть встати з ліжка. Це лякає, і рі­шення про початок лікування відкладається. Починається останній етап за­леж­ності. Наркоман із кількарічним стажем опиняється за бортом суспільства.

• 
  В житті не буває такої ситуації чи трагедії, яка могла б виправдати вжи­ван­ня наркотиків.
  
• 
  Навіть після однієї спроби може виникнути залежність.
  
• 
  Зупинитися дуже важко, а часом і неможливо.
  
• 
  Наркомани вмирають молодими – через 2–5 років після початку вживання наркотиків.
  
• 
  Здоровий, бадьорий вигляд – не супутник наркомана.
  
• 
  Рано чи пізно кожен наркоман стає злочинцем (аби здобути наркотики, на які немає грошей).
  
• 
  Зберігання, виготовлення та поширення наркотиків карається законом.
  
• 
  У наркомана немає сім'ї, друзів, роботи, він усіх зраджує заради наркотиків.
  

1. 
   Березня О.О. Особливості превентивного виховання у школі / О. О. Бе­рез­ня // Позакласний час – 2010. – № 2. – С. 18–20.
   
2. 
   Мандруючи до зрілості : виховання для життя в сім’ї для підлітків 13–16 ро­ків : наук.- попул. вид. / за ред. Т. Круль. – Львів : Свічадо, 2008. – С. 175.
   
3. 
   Програма статевого виховання підлітків 14-16 років. – Львів: Свічадо, 2005. – С. 88–95.
   
4. 
   Програма статевого виховання молоді. – Львів : Свічадо, 2006. – С. 192.
   

1. 
   Здоров’я жінки в Україні. ТОБІ потрібно це знати. – К., 2004.
   
2. 
   Початок в АА: Життя у тверезості/ Пер. з англ. Ю. Кирик. – Львів : Свічадо, 2005.