Методичні рекомендації щодо впровадження програми «Стань творцем свого життя»



Сторінка12/26
Дата конвертації11.04.2016
Розмір5.17 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   26
Тема 3. Як поводитися в конфліктній ситуації. Ефективне спілкування в конфлікті: «Я – висловлювання». Врегулювання конфлікту
Мета: навчати підлітків, як правильно поводитися в конфліктних си­туа­ціях і виховувати любов, лагідність, взаєморозуміння та вміння прощати один одного.

Демонстраційний матеріал: таблиця до пояснення учителя.



Матеріальні ресурси: роздатковий матеріал «Правила мирного жит­тя», «Маніфест 2000».

Напис на дошці: «Живіть у любові…»

Хід заняття

Привітання.

Представлення теми.

Пояснення педагога

Педагог. Дуже важливо вміти позитивно вирішувати конфлікти.

Кроки вирішення конфлікту:


  1. Розпізнати суть конфлікту.

  2. Виявити ваші почуття.

  3. З’ясувати, чого ви хочете.

  4. Пошук розв’язки, ваші ідеї.

  5. План ваших дій.

Щоб знайти швидке і позитивне вирішення конфлікту, необхідні такі умови:

  • вибір відповідного місця і часу для розмови;

  • проведення розмови якнайшвидше після критичних подій;

  • потрібно, щоб обидві сторони чітко і доброзичливо пояснили свою позицію;

  • обидві сторони мають бути переконані, що протилежна сторона також щиро прагне вирішення непорозуміння;

  • обидві сторони мають бути готовими прийняти аргументацію одна одної.

Якщо я чогось дуже хочу, то самого цього ще не достатньо, щоб опо­нент мав поступитися. Сила переконання не є аргументом. Трапляється, що не можемо прийти до відповідного розв'язку самостійно. У такому разі треба звер­­нутися за порадою до того, чий авторитет визнають обидві сторони, і без­апеляційно визнати рішення цієї людини.

Часто найкращим і чи не єдиним способом вирішення конфлікту є ви­ба­чення однієї сторони і пробачення з іншої.

Існують два види пробачень. Перший – коли винуватець визнає свою про­вину і просить пробачення, і другий – коли він вибачається, але не ро­зуміє, що когось скривдив. У цьому випадку пробачити значно важче, але са­ме тоді це дуже потрібно.

Також величезне значення має позиція того, хто вибачає : не можна при­нижувати людину, яка просить пробачення чи поступається.

І ще одна важлива річ: добре рішення легше знайти за умови, що спів­роз­мовники сидять, а не стоять. Тоді нема біганини і гримання дверима, легше опанувати емоції й агресію.

Настанови мудреця

Педагог. Один мудрець навчає:

«А передусім треба намагатися не бути нерозважним у розмові, за­пи­ту­вати без сварливості і відповідати без зарозумілості. Не переривати, коли хтось щось добре говорить. Знати міру в бесіді і в слуханні, не соромитися прий­мати повчання. Не треба говорити неправду, ані злословити, ані спорити, ані мститися. Не треба віддавати злом за зло. Не треба гніватися. Треба бу­ти терпеливим».

Педагог. Над злістю та ненавистю повинні панувати любов та вміння про­щати один одного, а лагідність та взаєморозуміння мають витіснити крик, свар­ки та озлобленість, бо «лагідна відповідь гасить гнів, а дражливе слово ви­кликає лютощі».

Інколи, навіть після довгої розмови кожен залишається зі своїми по­гля­дами. Ми маємо право на власні переконання, тільки важливо не забувати, що таке право має кожна людина. Те, що подобається одному, не обов’язково має подобатися іншому. Якщо маємо власну думку з приводу чогось та во­дночас зуміємо прийняти і з повагою поставитися до погляду іншої людини, то це означає, що ми досягли важливого етапу у власному психічному до­зрі­ванні і виховали в собі ті риси толерантності, які виростають з любові і тер­пе­ливості. Саме вони породжують у наших серцях запитання:



  • Як я сприймаю інших людей, особливо тих, які відрізняються від мене?

  • Чи знаходжу час для тих, хто цього потребує?

  • Чи хвилюють мене проблеми інших людей?

  • Чи поважаю я права інших людей?

Поради-правила мирного життя

Педагог. У конкретних обставинах життя, щоб жити в любові й терпе­ли­вості, варто дотримуватися порад-правил мирного життя:

  1. Виконуйте три речі: шануйте себе, шануйте інших, відповідайте за всі свої вчинки.

  2. Бережіть атмосферу любові в домі, яка є фундаментом людського життя.

  3. Пам’ятайте, що найкращими є такі стосунки, у яких любов один до одного перевищує вимоги.

  4. Пам’ятайте, що велика любов і великі досягнення потребують великих зусиль.

  5. Пам’ятайте про мовчанку, бо це часто є найкращою відповіддю.

  6. Коли вчинили помилку, відразу намагайтеся її виправити.

  7. Відкрийтеся до змін, а не пристосовуйте їх до своїх бажань.

  8. Пам’ятайте, що коли не отримуєте всього, чого хочете, то деколи це може бути великою ласкою.

  9. У суперечках наголошуйте тільки на конкретній ситуації, не згадуйте минулого.

  10. Живіть добрим і чесним життям, тому що з часом, коли подивитеся на своє життя, захочете прожити його ще раз.

Пам’ятка «Маніфест миру»

Педагог. 26 листопада 2000 року в Україні проходив День примирення, ме­тою якого було виховання толерантного ставлення в суспільстві до різних на­цій. Як підсумок, було складено «Маніфест 2000» за культуру та нена­силь­ство, який базується на правилах толерантності.

Педагог усім учням роздає пам’ятку. Зміст маніфесту учні мають об­го­ворити в родинному колі.

Маніфест миру (маніфест толерантності)

Культура миру забезпечує сталий розвиток суспільства, охорону до­вкілля, розквіт особистості.

Культура миру надає можливість молоді та наступним поколінням тво­ри­ти світ справедливий, гармонійний, процвітаючий.

Кожна людина повинна усвідомити особисту відповідальність за ма­й­бут­нє своєї сім’ї і всього людства.

Свідома і відповідальна особистість, яка хоче творити культуру миру, по­винна взяти на себе зобов’язання в повсякденному житті.

Поважати життя кожної особи. Поважати без будь-якої дискримінації чи упередження.

Відкидати насильство в усіх його виявах: фізичному, сексуальному, пси­хологічному та соціальному, особливо до незахищених, бідних та вразливих.

Виявляти благородство. Віддавати увагу, вміння, всі ресурси на бла­го­род­ні цілі розвитку суспільства.

Вчитися слухати, аби краще розуміти один одного, відстоюючи гідне став­­лення до співрозмовника та утверджуючи необхідність діалогу між людь­ми на противагу фанатизму, недовіри та неповаги.

Виховувати толерантне ставлення до різних народів і релігій.

Переосмислити поняття солідарності. Будувати спільноту сім’ї та дер­жа­ви.

Підсумок

Педагог. Найважливіше у вирішенні конфліктів є вміння володіти со­бою і своїми емоціями та сміливість визнати свої помилки.

Спірні питання та непорозуміння треба вирішувати за допомогою діалогу, що є запорукою розв’язання проблем чи знайдення компромісних рішень. Щоб у конфліктних ситуаціях знаходити позитивні вирішення, людина має мати бажання та здатність діяти згідно з заповіддю любові до ближнього.



Завдання:

  • Обговорити з батьками маніфест толерантності.

Використана література:

  1. Програма статевого виховання (12–13 років). – Львів : Свічадо, 2005.

  2. Стефан В. Оздоровлення відносин. – Львів : Свічадо, 2010.

  3. Мазліш Е.,Фабер А. Брати-сестри без суперництва. – Львів : Свічадо, 2010.


Тема 4. Використовуємо знання про конфлікт на практиці
Мета: практикувати набуті знання про конфлікт і розвивати вміння до­три­муватися порад-правил мирного життя.

Демонстраційний матеріал: малюнки-ілюстрації до пояснення теми.

Матеріальні ресурси: аркуші паперу формату А-4, ручки, конверти із завданням.

Хід заняття

Привітання.

Представлення теми.

Пояснення педагога про типи вирішення конфліктів

Розгляд життєвих ситуацій

Педагог. Андрій увімкнув магнітофон на повну потужність.

  • Послухай, як грають! Це справді щось.

Вадим:

  • Вимкни, мене болить голова! Хочу хоч трохи відпочити.

Андрій, одягаючи навушники:

  • Гаразд, послухаю сам. Я подумав, що тобі сподобається.

Вадим:

  • Подобається, тільки зараз я не сприймаю музики.

Педагог. Для такого розв'язку застосовано модель естакади.

Що для цього потрібно?



  • виразно висловити свою позицію;

  • щоб обидві сторони були доброзичливо настроєні одна до одної;

  • щоб були інші, зовнішні можливості (в нашому випадку - навушники).

Наступним типом вирішення конфлікту є «світлова сигналізація». Світ­лові сигнали говорять про право для когось першості проїзду:

  • цього місяця купуємо фотоапарат для Олени, а наступноговелосипед для Сашка;

  • сьогодні я виводжу собаку на прогулянку, а завтра ти;

  • встановлюємо чергу на купівлю продуктів.

Таке вирішення проблем трапляється в сім'ї досить часто. Воно справді є добрим, за умови, що не надто точно дотримуються «букви закону» й іноді вияв­ляють великодушність:

  • Соломійко, сьогодні я маю чергувати на кухні, але завтра у мене ко­н­троль­на з історії. Чи не змогла б ти мене замінити?

  • Гаразд.

  • Дякую, ти чудо.

Педагог. Приводом для зміни черги може бути, скажімо, свято у тов­а­ри­ша, скалічений палець (перешкода для миття посуду), втома після по­до­рожі. Треба лише слідкувати, щоб такі винятки траплялися не надто часто.

Вирішувати конфлікти ще можна, застосовуючи тип «регулювальник».

Цей тип вирішення відповідає ситуації, коли батьки дають завдання. Як­що здається, що хтось має більше обов'язків, ніж інші, відчуває себе обтя­же­ним, можна занотувати, що хто зробив протягом дня (чия черга), потім спіль­но продумати все при потребі і зробити відповідні корективи.

Міні-сценка

Педагог. Ви хочете іти на дискотеку, а батьки не дозволяють. Що ви зробите?

Запитання до учнів:


  • Що найчастіше стає причиною конфлікту у вашому домі?

  • У яких ситуаціях конфлікти можна розв'язати у дискусії?

  • Яку роль у конфліктах відіграють емоції?

Робота у групах

Учні отримують конверти із завданням: вирішити конфлікт, засто­со­вуючи різні моделі.

Підсумок

Педагог. Конфлікт – це не аварія і не катастрофа, а звичайний наслідок то­го, що маємо різні звички, плани, прагнення та наміри. Головне – вміло на­вчи­тися вирішувати конфлікти.

Дуже важливим моментом у вирішенні конфліктів є вміння та бажання во­лодіти собою і своїми емоціями, вміння відмовитись від агресивної по­ве­дін­ки, а також завжди розуміти та поважати інших людей.



Використана література:

  1. Мандруючи до зрілості : виховання для життя в сім’ї для дітей 11–13 ро­ків : наук.- попул. вид. / за ред. Т. Круль. – Львів : Свічадо, 2004.

  2. Програма статевого виховання (12 – 13років). – Львів : Свічадо, 2005.



МОДУЛЬ «ЗРОБИ КРОК У СВІТ СВОЇХ ПРАВ»
Тема 1. Права дитини: від витоків до сьогодення. Основні положення декларації прав дитини. Конвенція ООН про права дитини, її зміст
Мета: закріпити знання учнів про основні положення декларації прав ди­­тини; виховувати у школярів зацікавлення щодо правових знань.

Демонстраційний матеріал: документ «Конвенція про права дитини».

Матеріальні ресурси: статті конвенції про права дитини.

Напис на дошці: «Допоки дитя хоч єдине десь плаче, за сльози його ти приречений жить».

Є. Українець

Хід заняття

Привітання.

Вступне слово.

Декламування вірша.

Мораль і право,

Право і Закон –

Рушійні сили для життя людини,

А їх знання надасть нам вірний тон

І розвитку держави – України.

Регулювати світ людських стосунків,

Впроваджують державницький процес –

Все в правознавстві міститься в рахунку,

Розумно й чесно твориться прогрес.

Щоб забезпечить молодим майбутнє,

Свідомо накопичуйте знання.

Все, що завчили, стане незабутнім,

Конкретно мусим жить, не навмання.

Представлення теми.

Актуалізація опорних знань

Запитання до учнів:

  • Що ви знаєте про права дитини? (учні висловлюють свою думку).

Розповідь педагога

Педагог. Пройшло не одне тисячоліття, поки людство усвідомило не­пов­торність кожної людини і ухвалило закони, які оберігають людину, її жи­т­тя й індивідуальність.

Давним-давно, ще в стародавні часи, у людей була необхідність від­сто­ювати свої права. Спочатку це робили силою. Слабка людина не мала жод­них прав, якщо в неї не було сильного покровителя, який бажав би допомогти їй у вирішенні суперечок.

Тривалий час діяв неписаний закон: «Хто сильний, той правий». Але ко­ли виникли перші держави, правителі яких прагнули встановити загальний спра­ведливий порядок і норми життя для всіх громадян, у людське су­спіль­ство прийшов новий закон права. Тепер держава ставала на захист і сильного, і слабкого. Головним критерієм права стала справедливість, а не сила.

Минали століття. Держави створювалися, розросталися, процвітали або ги­­нули. Чому? Як свідчить історія, правителі й уряд не завжди піклувалися про свій народ. Так, оголошуючи сусідній країні війну чи приймаючи яке-не­будь по­літичне рішення, правитель прагнув задовольнити лише свої інтереси й зо­всім не замислювався над долею простих людей. Отже, людству потрібно бу­ло щось вирішити, знайти такого захисника, який міг би примусити дер­жаву по­ступитися своїми інтересами заради інтересів своїх громадян і постійно пік­лу­ва­тися про них.

Місію такого захисника взяла на себе міжнародна Організація Об’єд­наних Націй, створена 24 жовтня 1945 року з метою вирішення будь-яких кон­фліктів та суперечок між країнами не воєнним, а мирним шляхом за сто­лом переговорів. Одним із її засновників була й Україна.

А 1948 року держави, що увійшли до ООН, підписали Загальну декла­ра­цію прав людини – документ, у якому вони пообіцяли одна одній і своїм наро­дам забезпечити громадянські права й свободи, рівність усіх перед зако­ном, особисту недоторканість, свободу совісті, можливість дотримуватися своєї релігії й багато іншого.



Права людинице забезпечені державою можливості задоволення лю­диною своїх життєвих потреб та інтересів.

Основний документ із прав людини – загальна декларація прав людини.

Це дуже важливий і корисний документ. Та в ньому говориться про людей за­галом – і жодного слова про дітей. Але ж діти потребують особливої уваги й захисту з боку держави.

Саме тому 20 листопада1989 року ООН прийняла окремий документ під назвою «Конвенція про права дитини». Конвенція – це міжнародна уго­да. У ній держави беруть зобов’язання дотримуватися прав кожної дитини. І на­ша держава також підписалася під цим документом, а отже пообіцяла сві­тові піклуватися про своїх маленьких громадян.

Дитинство – найважливіший період у житті людини. Саме в цей час во­на формується фізично, психічно, інтелектуально, здобуваючи й отримуючи необхідні знання, уміння й навички.

Тому міжнародна Організація Об’єднаних Націй уже кілька десятиріч пра­цює над тим, щоб створити дітям усього світу якнайкращі умови життя для всебічного повноцінного розвитку.



Запитання до учнів:

  • Як розшифровується абревіатура ООН?

  • Коли було створено ООН? (24 жовтня 1945 р.)

  • Коли було проголошено Конвенцію про права дитини Асамблеєю ООН?

(20 листопада 1989 р.)

Педагог. Сьогоднішні діти – це майбутні дорослі ХХІ століття, і наше за­вдання допомогти вам засвоїти соціально-правові принципи, які закріплені в Конвенції ООН про права дитини.

Статті конвенції про права дитини

Педагог. Давайте пригадаємо, про які права дітей ідеться в Конвенції, на що кожен із вас має незаперечне право!

  • Дитиною вважається людина віком до 18 років (ст. 1). Ви ще ростете, ходите до школи, одним словом – формуєтеся фізично і духовно.

  • Діти є рівними у своїх правах (ст. 2). Всі діти, незалежно від похо­джен­ня, кольору шкіри, національності, статі, мови є рівними у своїх правах.

  • Усі діти мають право на любов та піклування (ст. 3). Дитина має право на піклування батьків, родичів, громади та держави. Інтереси дітей є пер­шо­черговими.

  • Кожна дитина має право на ім’я (ст. 7).

  • Дитина має право на індивідуальність (ст. 8).

  • Ніхто не має права розлучати дитину з батьками (ст. 9).

  • Право на захист від викрадення та продажу (ст. 11, 35). Обов’язки дер­жави полягають у тому, щоб докладати всіх зусиль для попередження ви­кра­дання дітей, торгівлі дітьми та їх контрабанди. Діти – не товар, яким мож­на торгувати.

  • Дитина має право вільно висловлювати свою думку (ст. 1213). Кожна дитина може вільно висловлювати власну думку та погляди, причому цим по­глядам повинна приділятися увага при вирішенні будь-яких питань, що сто­суються даної дитини.

  • Усі діти мають право на особисте життя, недоторканість житла (ст. 16). Діти мають право на захист від втручання до їхнього особистого та сімейного життя. Не можна втручатися в листування дітей, порушувати їхню честь та гідність.

  • Діти мають право на інформацію (ст. 17). Держава забезпечує доступ ді­тей до всебічної інформації. Заохочує до розповсюдження засобів ма­сової інформації матеріалів, що стосуються соціальних, культурних пи­тань розвитку дитини. Держава запобігає розповсюдженню та впливу шкід­ливої для дитини інформації.

  • Діти не повинні стати жертвами насильства (ст. 19, 37). Держава за­хищає дітей від брутального поводження з боку батьків або інших осіб, жод­на дитина не може бути піддана катуванню, знущанню, незаконному ареш­ту або позбавленню волі.

  • Особлива турбота про дітей-сиріт (ст. 2021). Держава повинна за­безпечувати захист дитини, яка позбавлена сім’ї, надаючи відповідну аль­тер­нативу сімейному піклуванню.

  • Особлива турбота про дітей-інвалідів (ст. 23, 25). Дитина-інвалід має пра­во на особливе піклування та умови життя, які забезпечують її гідність та участь у житті суспільства.

  • Усі діти мають право на медичну допомогу (ст. 24). Діти мають право на медичну допомогу за найвищими стандартами, які реально може за­без­печити держава. Жодна дитина не може бути позбавлена доступу до ефек­тивної охорони здоров’я.

  • Усі діти мають право на повноцінне харчування (ст. 27). Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, ду­хов­ного, соціального розвитку, батьки несуть відповідальність за забез­пе­чення необхідного рівня життя дитини. Держава ж створює відповідні умо­ви для реалізації цієї відповідальності.

  • Усі діти мають право на освіту (ст. 28). Дитина має право на освіту, і обо­в’язок держави – забезпечити доступну для кожної дитини без­кош­тов­ну обов’язкову початкову освіту та заохотити її до отримання середньої освіти.

  • Усі діти мають право на розвиток талантів (ст. 29). Кожна дитина має певні обдарування. Завдання держави полягає в тому, щоб не лише вчас­но помітити талановитих дітей, а й сприяти розвитку талантів та обдарувань.

  • Усі діти мають право на національну самобутність (ст. 30). У кож­но­го народу є своя мова, свої традиції, релігія, обряди. Діти мають право на свою національну культуру, рідну мову та віросповідання.

  • Усі діти мають право на відпочинок (ст. 31). Діти мають право на від­по­чинок, дозвілля та участь у культурному та творчому житті суспільства.

  • Діти не повинні залучатися до примусової праці (ст. 32, 36). Дитина має право на захист у тих випадках, коли їй доручається робота, яка може нес­ти загрозу її здоров’ю. Держава встановлює мінімальний вік для при­йому на роботу і визначає вимогу до умов праці.

  • Захист дітей від наркоманії (ст. 33). Діти мають право на захист від не­за­конного вживання наркотиків, а також від залучення до виробництва нар­котичних речовин та торгівлі ними.

  • Жодна дитина не може бути скривджена (ст. 37, 39). Жодна дитина не може бути піддана тортурам, жорстокому поводженню, покаранню та не­за­конному арешту. У випадках, коли дитина все ж постраждала, держава за­безпечує необхідну соціальну реабілітацію та лікування.

  • Захист прав неповнолітніх правопорушників (ст. 37, 40). Дитина яка по­рушила закон, має право на таке поводження, що сприяє розвиткові в неї почуття власної гідності та зміцнює повагу до прав і свобод людини.

  • Дітей не можна залучати до бойових дій (ст. 38). Держава повинна вжи­вати всіх можливих заходів, щоб діти не брали участь у військових діях. Жодна дитина, яка не досягла 15 років, не повинна брати без­по­се­редньої участі у воєнних діях та призиватися на службу до збройних сил. Держава повинна піклуватися про дітей, які постраждали від збройних конфліктів.

  • Усі діти мають знати свої права (ст. 42). Держава зобов’язана якнай­шир­ше знайомити як дорослих, так і дітей із правами, відображеними в Конвенції ООН про права дитини.

  • Усі діти мають право на міжнародну допомогу (ст. 45, 22). Діти, які з ви­ни дорослих, політиків чи через стихійне лихо (землетрус, повінь, ра­діо­активне ураження) стали біженцями, мають право на отримання між­народної гуманітарної допомоги, яку надають міжнародні, урядові ор­га­ні­за­ції, а також прості люди, яким небайдужа доля дітей, постраждалих від сти­хійного лиха чи воєн.

Запитання до учнів:

  • Чи батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток ди­тини? ( Так).

  • Чи всі діти є рівними у своїх правах? ( Так).

  • В статті 6 сказано, що кожна дитина має невід’ємне право на…( ім’я).

Вправа

Педагог зачитує різні ситуації, учні визначають в них порушення прав.

Педагог. Приходить брат зі школи дуже засмучений.

  • Галино, ти прикинь, мене з «праці» вигнали.

  • Що ти міг такого накоїти, що тебе з такого уроку вже виганяють?

  • Та ти послухай, за що мене вигнали… Наш учитель забув вивчити до­маш­нє завдання. Усе в нас допитувався: «Що було задано? Та й що було за­дано?» А я й відповів: «Іване Івановичу, навіщо стільки запитуєте? За­бу­ли, чи що?» А він мене з класу і виставив.

  • Та ж ти нагрубив учителеві.

  • Але однак учитель не мав права з класу виганяти.

Педагог. Не проста ситуація. З одного боку, учень висловив свою дум­ку, а з іншого – думка учня образила вчителя. Хто ж тут учинив неправильно? (час­ти­на І, Стаття 13).

Педагог. Мама прибирала кімнату і знайшла лист, адресований її донь­ці. Дістала його з конверта і прочитала. Коли прийшла донька, мати заховала листа.

  • Привіт, мамочко, я так зголодніла після уроків. Що в нас є попоїсти?

  • Ходімо на кухню. Слухай, а я не знала, що ти зустрічаєшся з Васею.

  • А ти як здогадалася? Мамо, невже ти прочитала мого листа?

  • Так, а що тут такого?

  • Ти ж не мала на це права.

  • Я – твоя мати. І я маю право знати все про твоє особисте життя.

  • Ні! Моїх листів ти не маєш права читати!

  • Я не маю права? Ану, мерщій до своєї кімнати!

Педагог. Старий, як світ, конфлікт між батьками та дітьми. Розв’яжіть цю суперечку. Хто має рацію в даній ситуації? Про що йдеться з цього при­воду у Конвенції ООН? (Частина І, Стаття 16).

Педагог. Зустрілися дві сусідки. Одна з них приймає серцеві краплі.

  • Добридень, сусідонько. А ти що – захворіла? Навіщо краплі п’єш?

  • Та хіба з цими дітьми будеш здоровим? Слухати батьків зовсім перестали.

  • Та й не кажіть, голубонько, з дітьми завжди клопіт. Ось мій син Петрик зараз захворів…

  • А що з ним?

  • Та нічого страшного, застуда, нежить. Третій день до школи не ходить. Кажу йо­му: «Давай чай із малиною попий, молока гарячого», – а він мені на це від­по­відає: «Нічого ви, мамо, не розумієте. Народними методами зараз ніхто не лікується. Бо є Конвенція про права дитини, де написано про право на лі­ку­вання».

  • Моя сьогодні також про якісь права торочила. А що це за Конвенція така?

Педагог. Здається, було б менше проблем, якби батьки й діти знали і мо­гли б користуватися Конвенцією про права дитини. У якій статті йдеться про право дитини на охорону здоров’я:

  • Ст. 21?

  • Ст. 18?

  • Ст. 24 (Частина І).

Підсумок

Педагог. Вивчайте, запам’ятовуйте свої права, щоб можна було завжди від­стояти свою думку і захистити свою свободу. Але не забувайте й про свої обо­в’язки, і про тих, хто поруч.

Завдання

  • Дізнайтеся, скільки держав підписали статут ООН? (51).

  • Поцікавтеся в якому році Верховна Рада України затвердила Конвенцію ООН про права дитини? (27 лютого 1991).


Використана література:

    1. Жмур Л. О., Спащенко Ю. М. Наші права – щасливе дитинство / Л. О. Жмур, Ю. М. Спащенко // Позакласний час – 2011. – № 5. – С. 38–42.

    2. Соколова. Ю. Ми і наші права / Ю Соколова // Шкільний світ. – 2004, № 29–32. – С. 42–44.


1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   26


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка