Методичні рекомендації щодо впровадження програми «Стань творцем свого життя»



Сторінка11/26
Дата конвертації11.04.2016
Розмір5.17 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   26
Тема 4. Вміння висловлюватись і переконувати. Що означає бути переконливим? Як навчитися говорити «ні» й відповідати на критику?
Мета: формувати вміння чітко і виразно висловлювати свою думку та

навчати підлітків, як правильно реагувати на критику.



Демонстраційний матеріал: плакат «Як спілкуватися ефективно?».

Матеріальні ресурси: роздатковий матеріал про критику, вправа «Як ти захищаєш власні переконання?», ручки, аркуші паперу.

Хід заняття

Привітання.

Представлення теми.

Пояснення педагога

Педагог. Щоб добре висловити свою думку у розмові, необхідні три умови:

  • Знати, що хочемо сказати.

  • Вміти висловити це.

  • Якщо сказали те, що хотіли, то слід довести це до логічного кінця.

Розмова – це не виступ і не публічна лекція. Не варто нервувати, якщо спів­розмовник перебиває, просячи детальніше пояснити. Це свідчення того, що нас уважно слухають й намагаються зрозуміти, тому треба дозволити спів­розмовнику висловити свою думку.

Коли говоримо, маємо формулювати думку так, щоби слухач швидко міг зорієнтуватися, про що йдеться, й зрозуміти суть. Не варто робити довгих всту­пів типу:



  • Знаєш, мамо, це така справа…

Не допускаємо непотрібних відступів:

  • Мені сказав цей Андрій із нашого класу, ну той, що був зі своїм татом в Аме­риці, коли той, його тато, виїхав, тобто його послала фірма, тому що вони часто їздять…

  • То що ж сказав Андрій?

Інформаційне повідомлення

Педагог. Як спілкуватися ефективно?

  • Говоріть так, щоб було зрозуміло, що ваші слова є вашими. Вживайте: «Я» , «На мою думку» , «Мені здається» , «Я хочу» , «Я відчуваю».

  • Висловлюйте свою думку коротко, конкретно та просто.

  • Намагайтеся замість фрази «вони» говорити, кого саме маєте на увазі. От­же, замість: «Вони мені не дозволяють», скажіть: «Вчителі/батьки мені не дозволяють».

  • Уникайте фраз типу «завжди» та «ніколи». Тобто замість «Ти мене ніколи не розумієш» скажіть: «Я відчуваю, що ти мене не розумієш зараз».

  • Намагайтеся насамперед зрозуміти свого співрозмовника, а вже потім чекати, щоб він зрозумів вас.

Водночас ви знаєте, що потрібно зміцнювати у собі самоповагу. Лю­диною із низькою самооцінкою легко маніпулювати. Вона безпорадна перед тис­ком оточення і не чинить протидії. Хтось її до чогось підмовляє, хтось не­заслужено докоряє або ставиться до неї агресивно. Що тоді? В таких си­ту­а­ціях варто зайняти асертивну позицію. В чому вона полягає?

Асертивність – це важливе вміння відкрито виражати думки, почуття і переконання, не легковажачи водночас почуттями і поглядами спів­роз­мов­ників. Люди, які поводять себе асертивно, без побоювань вміють сказати «ні» – тактовно, але впевнено.

Людина, яка хоче навчитися асертивності, повинна (коли її до чогось під­мовляють) зробити такі кроки:



  1. сказати «ні»;

  2. пояснити, чому вона проти;

  3. обґрунтувати своє рішення, не вдаючись у надто глибокі пояснення і

  4. не ховаючись за твердженнями зі словами «мушу» або «не можу».

Наприклад, шкільні товариші підбивають вас піти за шкільний будинок і викурити цигарку. Не треба тоді боятися, що вас візьмуть силоміць, а відважно відповісти: «Я не піду». Не треба ховати погляду, а мовити рішуче і відверто, без покірного виправдання. Не зробите, і все. Тоді на вас перестануть тиснути, і ви відчуєте себе вільною людиною, яка вирішує сама за себе.

Асертивність не треба плутати з підлітковою непокорою і демонстра­тив­ним «ні, бо ні».

Чи скажеш «ні» хворій мамі, яка просить тебе піти до магазину або го­ворить: «Як виходитимеш з дому, замкни двері на ключ»?

Ви самі розумієте, що є ситуації, коли говорити «ні» немає змісту. Самі та­кож відчуєте, коли потрібний оборонний механізм асертивності. Треба ви­знати, що це непросто, оскільки співрозмовники трапляються різні: інколи агре­сивні, часто з вашої непохитності просто роблять посміх. Не забувайте, про­те, що, намагаючись догодити іншим, втрачаєте якусь частинку самого себе.

Хтось із мудреців сказав: «Якщо не вмієш сказати «ні», то чого варте твоє «так»?»

Кажуть, якщо хочеш краще пізнати людину, то варто подивитися на неї під час суперечки.

Запитання до учнів:


  • А що можна сказати про вас, спостерігаючи за тим, як ви захищаєте власні переконання?

Учитель. Пропонується вам тест, який дарує унікальну можливість по­ди­витися на себе збоку, а також… трішки відпочити і розважитися.

Вправа «Як ти захищаєш власні переконання?»

Спробуйте дати відповіді на запитання і проаналізуйте себе. До якої ка­тегорії людей можете себе віднести:

а) швидше впертої людини;

б) справді сильної людини, яка завжди поважає інших;

в) ти – не лише розумна, але й щира та доброзичлива людина. Критично ста­вишся до власних ідей – завжди готовий спокійно вислухати всі зау­важення.

Запитання:

  • У тебе виникла цікава ідея. Ти поділився нею з друзями, але вони тебе не підтримали. Ти засмутишся?

  • На зустрічі з друзями хтось пропонує розпочати твою улюблену гру. Ти віддаси перевагу:

а) щоб грали лише найкращі гравці;

б) щоб грали також ті, хто навіть ще не знає правил.

  • Чи спокійно ти сприймеш неприємну для себе новину?

  • Чи дратують тебе люди, які можуть прийти до школи неохайними?

  • Як ти реагуєш на жарт, об’єктом якого є ти?

  • Чи погоджуєшся ти з думкою, що деякі люди «зависоко себе несуть»?

  • Ти приводиш у компанію друга чи подругу, який/а раптом опиняється в центрі уваги. Як ти на те реагуєш?

  • У гостях ти зустрічаєш літню людину, яка критикує сучасну молодь. У цьому випадку ти намагаєшся чимскоріш піти чи починаєш сперечатися?

Розповідь « Полюби критику»

Педагог. Пояснювати, що таке критика, вам, мабуть, не треба. Адже ви не раз чули негативні зауваження щодо своєї поведінки та щодо себе. Не так час­то чуємо від інших похвалу, компліменти та слова оцінки того, що ро­бимо. Чому так відбувається? Невже ми насправді такі погані? Напевно, ні. Отож, з’ясуємо – якою буває критика, як її сприймати та як її конструктивно виражати.

Насправді критика – це не так страшно, як здається на перший погляд. Вона буває руйнівною лише тоді, коли ми її боїмося, намагаємося уникати. Коли ж сприйняти критику спокійно, тоді її дія стає не такою болючою.

Інша річ, коли вас критикують несправедливо. Тоді важливо вміти за­хис­тити себе. Адже якщо ви віритимете у все погане, що про вас говорять,



то можете справді такими стати! Крім того, можливо, людина не хоче вас об­ра­зити, а просто щось не зрозуміла. Варто дати їй виговоритися. Нехай ска­же, що має сказати, а тоді… Людина, яка вміє визнати свої хиби та помилки, є сильною, її пова­жа­ють інші.

Що ж робити, коли вас несправедливо критикують?

  • Визнайте те, що хтось має право мати іншу думку – це не означає пого­ди­тися з нею. Кажете тоді: «Це твоя думка, але я з цим не погоджуюся».

  • Спробуйте перевести критичне зауваження в позитивну площину: «Що ти можеш запропонувати, щоб виправити ситуацію?».

  • Ставте альтернативні питання, немов «витягуючи» критику: «Вам не подо­ба­ється, що я погано поводжуся, що ще вам не подобається?».

  • Відкрито виражайте свої почуття: «Мені боляче це чути, я стараюся роб­и­ти все, що є можливим» або «Мені неприємно чути ці звинувачення від тебе».

Є також ще узагальнена критика. Їй притаманні узагальнюючі слова: «ні­ко­ли», «завжди», «ніхто», «постійно», «нічого»: «Ти постійно запізнюєшся», «На тебе ніколи не можна надіятися», «Ти завжди так поводишся», «Ніхто те­бе не поважає» чи «Ти ні разу не зробив нічого доброго». Такі ви­слов­лювання мало пов’язані з правдою і вказують насамперед на емоційний стан спів­розмовника. Коли на вас скидають таку критику, можна спробувати уточ­ни­ти, про що саме йдеться. Можете запитати, наприклад: «Що конкретно ви має­те на увазі?», «Що саме вам не подобається?». Так можна зрозуміти справжню при­чину роздратування і уникнути розвитку конфлікту.

Як бути, коли ви когось критикуєте?

  • Не говоріть все відразу!

  • Дотримуйтеся правила «Позитив + негатив + позитив» – позитивної інфор­мації має бути більше, ніж негативної.

  • Говоріть по суті. Уникайте узагальнень та конкретних зауважень.

  • Уникай критики того, що людина не може змінити.

  • Не звинувачуйте, але передавайте людині нову інформацію про неї – щоби вона могла взяти її до уваги і надалі діяти відповідно з нею.

  • Метою критики має бути поведінка людини, а не вона сама.

  • Стежте за тим, чи правильно вас розуміє співрозмовник. Не шкодуйте ча­су, аби перепитати, чи правильно вас зрозуміли.

Підсумок

Педагог. Критика буває різною – справедливою та несправедливою. Спра­­вед­ливою є така критика, коли нам вказують на конкретні помилки, яких справ­ді ми допустилися. Зазвичай ми реагуємо на критику дуже боляче: по­чинаємо ви­правдовуватися або ж навпаки – критикувати і відповідь. Аль­тер­на­тив­ною від­по­віддю на справедливу критику може бути її прийняття: людина, яка вміє визнати свої хиби та помилки, є сильною, її поважають інші. Отож, не вар­то боятися. Адже ніхто з нас не є ідеальним, тому природно, що ми інколи по­миляємося.

Завдання

  • Обговоріть позитивні та негативні наслідки прямого, щирого і безпо­се­ред­нього висловлювання думок, відчуттів, оцінок.


Використана література:

  1. Мандруючи до зрілості : виховання для життя в сім’ї для підлітків 13–16 ро­ків : наук.-попул. вид. / за ред. Т. Круль. – Львів : Свічадо, 2008. – С. 66.

  2. Яремко О. Полюби критику / О. Яремко // Сто талантів. – Львів. 2008. – № 5. – 10–11.

МОДУЛЬ «КОНФЛІКТ І СПІЛКУВАННЯ»

Тема 1. Що таке конфлікт? Підходи до розв’язання проблем конфліктів
Мета: допомогти зрозуміти підліткам, що конфлікт – це не аварія, а на­слідок того, що люди мають різні погляди і інтереси; розвивати вміння пра­вильно визначати шляхи подолання конфліктів.

Демонстраційний матеріал: плакат до пояснення теми.

Матеріальні ресурси: аркуші паперу формату А–4, фломастери, па­м’ят­ка «Умійте володіти собою».

Напис на дошці: «Усяка досада, гнів, лють, крик та хула мусять бу­ти викорінені з-посеред вас. Будьте, натомість, добрі один до одного та мил­о­сердні, прощайте один одному».

Хід заняття

Привітання.

Представлення теми.

Вступне слово

Педагог. Суспільство складається з великої кількості різних людей, і ду­же важливо, щоб люди вміли між собою жити у мирі і злагоді. Кожна лю­ди­на має свою вдачу (ми кажемо – характер), своє виховання, свої пере­ко­нан­ня тощо, і це все може зовсім не збігатися з нашими рисами.

Пояснення педагога

Педагог. Спілкування – це досить складний процес. Кожен з нас, здо­бу­ваю­чи досвід, вчиться спілкуватися все життя. Будь-яка людина може по­тра­пити в ситуацію, яку визначають як конфлікт. Багато людей з усіх сил і різ­ни­ми шляхами намагаються уникнути конфліктів. І вони неминучі, якщо люди не вміють знайти компроміс. Проте конфлікт це не аварія і не катастрофа, а звичайний наслідок того, що маємо різні звички, плани, прагнення та на­мі­ри і не можемо їх між собою узгодити.

У родинному та сімейному житті також трапляються конфліктні си­туа­ції, які виникають внаслідок розбіжності інтересів, смаків, певних вар­тостей або внаслідок розподілу домашніх обов’язків чи проведення відпочинку. Крім цього, до конфлікту може призвести чиясь поведінка. Якщо члени сім’ї здат­ні обговорити спірні питання, то труднощів можна уникнути швидко й лег­ко. Натомість, якщо суперечки намагаються вирішити сваркою або мо­вчан­кою, то труднощі, звісно, зростають і конфлікт може затягнутися.

Конфлікт можна порівняти з перехрестям доріг. Добра комунікація тут по­лягає не в тому, що дороги не перетинаються, а в тому, що вони забезпечені ес­такадами, світлофорами або регулювальником, який керує рухом на пе­рехресті, запобігаючи можливому виникненню аварійних ситуацій. Подібна си­туація з дорогами нашого життя. Інколи трапляються зіткнення, і для того, щоб уни­кнути «катастрофи», обираємо інші способи сполучення. Перехрещення до­ріг, тобто конфлікт, - це не наслідок помилки, проте помилку можна допустити в його вирішенні.

Найкращий вихід – естакада. Коли вона є, обидві сторони можуть про­дов­жувати свою мандрівку, не ризикуючи зіткнутися один з одним.

Дуже важливим моментом у вирішенні конфліктів є вміння та бажання во­­лодіти собою і своїми емоціями, вміння відмовитись від агресивної поведінки.



Робота в групах

Обговорення порад.

Умійте володіти собою

  1. Пам’ятайте: найкращий спосіб боротьби з душевним неспокоєм – праця.

  2. Щоб забути свої прикрості, намагайтеся робити добро іншим. Роблячи

  3. добро іншим, робите добро собі.

  4. Не намагайтеся змінювати чи перевиховувати інших. Набагато корисніше і безпечніше зайнятися самовихованням та самовдосконаленням.

  5. Пам’ятайте: кожна людина – така ж яскрава й унікальна індивідуальність, як і ви, приймайте її такою, якою вона є. Намагайтеся знайти в людині по­зи­тивні риси, вмійте побачити її достоїнства і в стосунках з нею спробуйте опи­ратися саме на ці якості.

  6. Майте мужність від щирого серця визнавати свої помилки.

  7. Вчіться володіти собою! Гнів, дратівливість, злостивість спотворюють людину.

  8. Пам’ятайте: егоїзм – джерело всіх конфліктів.

  9. Виховуйте в собі терпеливість. Пам’ятайте, що стосунки налагоджуються поволі.

  10. Пам’ятайте: перешкоди нам даються для нашого розвитку.

  11. Людина має необмежені можливості вдосконалення в усіх сферах свого життя.

Після цього учні малюють квітку, в серцевині якої роблять напис «тол­е­рант­ність», а на пелюстках слова, які визначають толерантну людину. На­приклад: мудра, миролюбна, дипломатична, порядна, розсудлива, спокійна, по­мір­кована тощо. Наприкінці уроку діляться своїми думками та обговорюють пи­тання – якою має бути толерантна людина? ( Толерантна особистість – лю­дина, яка добре знає себе і визначає особистісну цінність інших).

Інформаційне повідомлення

Педагог. У кожного в житті трапляються сутички інтересів і супе­реч­ності прагнень. Якщо всі мають рівні права і бажання залагодити не­по­ро­зу­мін­ня, то ці суперечності можуть стати доброю нагодою для конструктивних по­зитивних змін у системі стосунків.

Та перебуваючи у конфліктній ситуації, люди діють по-різному і вияв­ля­ють притаманний їм стиль поведінки. Відповідно конфлікти по-різному розв’язують. Зосередимося на п’яти з них:



  • конкуренція (боротьба);

  • ухиляння (уникнення);

  • пристосування;

  • компроміс;

  • співпраця.

Конкуренція: «щоб я переміг, ти повинен програти». Стиль кате­го­рич­ності, який виключає співпрацю з іншим. Базується на виконанні власних ба­чень, пропозицій та ідей за рахунок іншої особи. Застосовується тиск, влада, час­то набуває «відкритої» (публічної) форми. Може проявлятися як:

  • вимагання поваги до власних прав;

  • захист лише своєї «правильної» позиції;

  • спроби перемоги іншого.

Ухиляння: «щоб ти не виграв, я повинен теж не виграти». Не надто ка­те­горичний, відсутнє бажання співпраці. Полягає в уникненні конфлікту, мо­же набирати таких форм:

  • відкладання проблеми засобами дипломатії;

  • відкладання вирішення проблеми до «кращих часів»;

  • вихід (втеча) з конфліктної ситуації.

Пристосування: «щоб ти виграв, я повинен програти». Це цілком про­ти­лежний стиль конкуренції. Незначна категоричність із великим бажанням спів­праці – готовність пожертвувати власними ідеями та переконаннями в ім’я задоволення інтересів іншого. Може виражатись у:

  • доброчинності й щедрості;

  • підпорядкуванні вимогам іншої особи;

  • пристосуванні до чужого погляду.

Компроміс: «щоб кожен з нас щось виграв, кожен з нас повинен щось про­грати». Характеризується середнім рівнем категоричності та бажанням спів­праці. Метою цього стилю є знайти вирішення, яке б частково за­довольняло обидві сторони. Проявляється у формах:

  • справедливого розподілу;

  • обміну вчинками («дай за дай»).

Співпраця: «щоб я виграв, ти теж повинен виграти». У цьому стилі – знач­на категоричність і бажання співпраці. Йдеться про спільну працю з ін­шою стороною над пошуком такого вирішення проблеми, яке б задовольнило обох. Це означає – аналіз проблеми з метою знайти основні інтереси обох сто­рін. Цей стиль може набирати форми:

  • обміну способів бачення причин конфлікту, вивчення сприйняття

  • конфлікту іншою стороною;

  • співпраці в розширенні сфери, що є джерелом конфлікту;

  • спроб знайти вирішення проблеми в соціальних відносинах.

Підсумок

Педагог. Які б причини виникнення конфліктів не були, потрібно за­вж­ди шукати шляхи їх вирішення. І вирішуючи конфлікти, треба толерантно ста­витися до інших осіб.

Пам’ятайте: головним засобом запобігання та вирішення конфліктів є прояв любові.


Використана література:

  1. Програма статевого виховання: – Львів : Свічадо, 2005. – С. 37–39.

  2. Християнська етика: методичний посібник. – Львів : Свічадо, 1998. – С.109.

  3. Нагаєвський І. Батьки і діти. – Львів, 1995.

  4. Ферреро Б. Спів польового цвіркуна. – Львів : Свічадо, 2002.

  5. Ферреро Б. Таємниця червоних рибок. – Львів : Свічадо, 2003.


Тема 2. Вивчаємо конфлікт. Джерела конфлікту
Мета: розповісти підліткам про причини виникнення конфліктів та шля­хи їх вирішення; виховувати почуття любові, що є головним засобом за­по­бігання конфліктів.

Демонстраційний матеріал: таблиця до вправи «Реакція на конфлікт».

Матеріальні ресурси: аркуші паперу формату А-4, фломастери, карт­ки з прислів’ями та приказками, оповідання Бруно Ферреро «Пригода з їжа­ка­ми», роздатковий матеріал «Десять заповідей сердечності».

Хід заняття

Привітання.

Актуалізація опорних знань

Запитання до учнів:

  • Що таке конфлікт? (учні висловлюють свою думку).

Педагог. Конфліктце різні протистояння, розбіжність інтересів, по­глядів, смаків, звичок, намірів, яких люди не змогли узгодити і які приз­во­дять до негативних емоцій, а деколи навіть до вираженої словесної чи фізич­ної агресії.

Представлення теми.

Пояснення педагога.

Незалежно від причин, соціального та культурного середовища конфлікту, він має характерні етапи розвитку, а саме:



  1. Зародження.

  2. Виявлення (інцидент).

  3. Наростання конфлікту.

  4. Кульмінація.

  5. Завершення.

Запитання до учнів:

  • Які бувають причини виникнення конфліктів? (учні висловлюють свою дум­ку, а тоді вчитель доповнює).

Педагог. Недовіра, різні інтереси, відмінність думок, агресивність, невміння слухати та говорити, гордість, поганий настрій, бажання влади, незадоволення потреб, бажання справедливості, нечесність.

Найчастіше причиною різних конфліктів між людьми є егоїзм і само­люб­ст­во. Це буває тоді, коли людина найвищим авторитетом вважає саму себе, а інших людей трактує лише як таких, що мають догоджати її. Позбутися такої не­гативної риси можна тільки через визнання рівності всіх людей.

Інколи людина внутрішньо відчуває, що її поведінка є неправильною, але не може відважитися позбутися цього, нею керує самолюбство і сором.

Може бути й так, що людина намагається поводитися стримано і при­стой­но, але в душі не має миру і спокою. Такий стан ненадійний, бо змушує лю­дину жити немовби подвійним життям. Достатньо буде якогось не­знач­ного приводу – і людина зірветься, бо немає внутрішньої стабільності. Вреш­ті, ніщо так часто не призводить до різного роду конфліктів між людьми, як брак терпеливості і небажання поступитися (гордість і впертість).

Під час конфлікту людина перебуває в стані емоційного збудження. Як пра­вило, конфлікт супроводжують негативні емоції: гнів, злість, роз­дра­тування, об­раза, розчарування. Негативні емоції знижують захисні сили орга­ніз­му і ско­рочують життя, спричиняють глибокі зворушення серцево-су­дин­ної системи. Подолати поганий настрій допомагає фізична праця, про­гулян­ка, мистецтво.

Вправа «Реакція на конфлікт»

Завдання: зазначте ті твердження, з якими ви погоджуєтеся.


Під час конфлікту більшість людей:

Сперечаються




Довіряють один одному




Намагаються зрозуміти один одного




Змагаються один з одним




Доходять до згоди




Обманюють один одного




Кричать один на одного




Допомагають один одному




Співпрацюють




Усміхаються один одному




Б’ються




Взаємодіють




Реалізовують власні потреби




Насміхаються




Намагаються разом владнати конфлікт




Уважно слухають один одного




Вирішують проблеми




Прагнуть зрозуміти, що відчуває

інший





Підозрюють один одного




Звинувачують один одного




Намагаються перемогти




Звертаються за допомогою до інших




Пробачають один одному




Стараються завершити розмову




Сердяться один на одного




Гримають дверима





Педагог. Інколи непорозуміння є наслідком відмінності характерів. На­прик­лад, коли хтось дуже швидко вибухає або не хоче пробачити іншому пев­ного вчинку та довго гнівається.

Робота над прислів’ями та приказками

«Лиши гнів, покинь пересердя; не палай гнівом, а то накоїш лиха», «Не роби з себе лева у власній хаті, вередуна – супроти хатньої челяді», «Ліпше миска капусти, та з любов’ю, ніж віл годований, та з ненавистю», «Гаряча людина здіймає сварку, а лагідна втихомирює незгоду».

Педагог. Кожен повинен намагатися робити все необхідне, щоб спокій та мир не залишали нас, і в жодному випадку не віддавати злом за зло. Коли в спіл­куванні будуть переважати взаєморозуміння, вміння прощати та лагідність, то­ді у нашому серці пануватиме затишок, радість, а непорозуміння вирі­шу­ватимуться ще при зародженні. Самовдосконалення є основою гармонійного жит­тя у суспільстві.

Щоб уникнути конфліктів і сварок, треба вчитися добачати в других лю­дях лише позитивні риси і не зауважувати їхніх негативних сторін. Муд­рість мирного життя полягає в тому, щоб уміти поступитися якимись не­прин­ци­повими речами перед іншими. Впертість – це не те саме, що на­по­лег­ли­вість або твердість переконань. Існує принцип: мудрішим є той, хто готовий по­ступитися першим.



Завдання

Педагог. Уявіть собі родину їжаків, що поселилася у лісі.

Їжаки цілий день гралися у затінку дерев або пустували на полях по­бли­зу лісу, бавилися у хованки поміж квітів, ловили мушок, аби підживитися, а коли приходила ніч, засинали на купках моху, близько нірок. Та ось одного дня вони побачили, що листя з дерев уже опадає. Наближалася осінь! Ли­стки падали і падали, їжаки бавилися, ганяючись за ними. Тим часом ночі ста­вали щораз холодніші і їжаки спали, вкриваючись сухим листям. З ко­ж­ним днем холоднішало. Часом річка місцями вкривалася льодом. Невдовзі сніг при­сипав опале листя. Їжаки тремтіли від холоду цілісінькими днями, а вночі не могли стулити ока – так було холодно.

Увечері вирішили притулитися один до одного, щоби зігрітися, але у ту ж мить розбіглися на всі боки: голками лише зранили собі носики і лапки. Зно­ву несміливо наблизилися одне до одного, та на цей раз покололи мор­доч­ки. Ще і ще збігалися вони докупи, і щораз історія повторювалася.

Їм треба було знайти спосіб, щоб бути близько одне до одного: птахи грі­лися, тулячись докупи, так само робили кролики й інші звірята. Відтак вони делікатно, поволі, щовечора наближалися одне до одного, щоб зі­грі­тися, але не поколотися. Їжаки дотримувалися стількох заходів безпеки! І нарешті відшукали відповідний спосіб.

Пориви вітру вже їм не заважали. Тепер вони могли спати усі разом і в теплі.

Педагог. Як ви зрозуміли цю розповідь? Які висновки зробили? Як можна використовувати урок з цієї розповіді у повсякденному житті?

Десять заповідей сердечності (педагог роздає усім учням памятку).

Педагог. Чи не здається вам, що мали б існувати «Десять заповідей сер­дечності»? Вони могли б виглядати приблизно так:

  1. Сердечність можлива, немає жодної причини, щоб обходитися без неї.

  2. Щодня хоч трохи розмовляйте одне з одним.

  3. Безнастанно намагайтеся ставати кращими.

  4. Поважайте себе.

  5. Будьте ввічливими. Любов не припускає поганих манер.

  6. Не бійтеся розходжень і сварок: лише мертві і байдужі ніколи не сперечаються.

  7. Не дозволяйте, щоб вами оволоділи роздратування і щоденна суєта.

  8. Усміхайтеся! Це підтримує працю серця й оберігає від прикрощів.

Підсумок

Педагог. Важливо розуміти, що конфлікт, навіть відвертий, не є «осо­бис­тою образою» для іншої людини, а проявом власного бачення тої чи іншої проб­ле­ми, внаслідок чого він може стати і особистою образою. Водночас, від­сто­ю­ючи свої переконання, ми часто втрачаємо чуйність до іншої особи, її по­треб та розуміння ситуації. Саме в цьому полягає негативний наслідок конф­ліктів.

Необхідно пам’ятати про важливість позитивного вирішення конф­лікт­них ситуацій. Cаме завдяки конфліктам, інколи досить жорстоким та не­при­єм­ним, ми можемо досягти справедливості, відстояти свої переконання.


Використана література:

  1. Мандруючи до зрілості: виховання для життя в сім’ї для дітей 11–13-ти років : наук.- попул. вид. / за ред. Т. Круль. – Львів : Свічадо, 2004.

  2. Програма статевого виховання (12 – 13 років): – Львів : Свічадо, 2005.

Рекомендована література:

  1. Доріан П. На порогах змужніння: порадник для хлопців. – Львів, 1994.

  2. Кіндратович Л. Усе вирішує серце. – Львів : Свічадо, 2010.

  3. Стефан В. Оздоровлення відносин. – Львів : Свічадо, 2010.


1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   26


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка