Методичні рекомендації щодо впровадження програми «Стань творцем свого життя»



Сторінка10/26
Дата конвертації11.04.2016
Розмір5.17 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   26
Тема 1. Роль спілкування у житті людини. Від чого залежить успішність спілкування людей. Чого треба навчитись, щоб спілкуватися продуктивно?
Мета: навчати підлітків мистецтва спілкування і формувати культуру у повсякденному житті.

Демонстраційний матеріал: малюнки-ілюстрації по темі, плакат «По­милки у спілкуванні».

Матеріальні ресурси: аркуші паперу, ручки, роздаткові картки з пра­ви­лами спілкування, вправа «Чи приємно з тобою спілкуватися?».

Хід заняття

Привітання.

Представлення теми.

Вступна бесіда

Педагог. Людина за своєю природою потребує постійного спілкування. Ли­ше протягом дня відбуваються сотні контактів з іншими людьми – в шко­лі, на вулиці, в магазині, в автобусі, в читальному залі. Вони всі різні. Від­різ­ня­ються один від одного не лише люди, з якими спілкуємося, а й обставини: ми вчимося, працюємо і граємо, вимагаємо і просимо, сваримось і миримося.

Розібратися у всьому не так просто. Тому серед багатьох наук, без яких не обійтися людству, є одна, абсолютно для всіх необхідна. Це – наука спіл­ку­вання. Якби не вона, як змогли б люди разом жити, працювати, від­по­чи­вати тощо?

Все життя людина засвоює науку спілкування, оволодіває вмінням по­во­дитися серед людей так, щоб їм було добре, приємно, зручно. Якщо ба­жає­те, щоб все було в порядку і йшло гладко, треба дотримуватися загаль­но­прий­нятих правил.

Усім нам хочеться, щоб наші друзі, сусіди, і навіть незнайомі перехожі за­вжди ставилися до нас уважно, по-доброму, завжди любили і поважали нас, щоб ніхто не робив нам зауважень.

Весь секрет у тому, що тільки до ввічливої, вихованої і доброї людини сто­ронні люди ставляться завжди по-доброму. Тільки таку людину всі люб­лять, поважають. І у неї є вірні та надійні друзі, з якими їй ніколи не буває нудно.

Інформаційне повідомлення

Педагог. Спілкування (комунікація) – це один із найважливіших чин­ни­ків, який впливає на розвиток людини та її успішність.

Задоволення чи незадоволення людини, щасливі і нещасливі хвилини в її житті прямо або опосередковано залежать від того, як складаються сто­сун­ки з іншими людьми. Містком у цих стосунках є вміння спілкуватися. Для цьо­го замало добре опанувати рідну мову, граматику і словник. Необхідно ово­лодіти мистецтвом мовлення, щоб говорити тактовно, цікаво, своєю мо­вою впливати на співрозмовників, вміти переконати або ж просто їх ро­зва­жа­ти. Важливо також вміти спілкуватися із знайомими і незнайомими людьми, мо­лодими і літніми; з людьми, що симпатизують нам, і з тими, хто нас не­до­люб­лює, вміти говорити вдвох, утрьох, у більшій групі, своєю мовою ви­кли­кати прихильність інших.

Відомий французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері назвав люд­ське спілкування найбільшою розкішшю в світі. Все життя людини – це є спіл­кування з іншими, взаємний вплив один на одного, без спілкування лю­ди­на не може бути щасливою.

Кожного дня ми спілкуємося з іншими людьми і часто не вміємо цього ро­бити. Наше спілкування зводиться до того, що ми якнайбільше прагнемо ви­говоритися перед кимось і не вміємо вислухати своїх ближніх.

При спілкуванні слід більше слухати, ніж говорити. Не вислухавши лю­ди­ну, не взнаємо її, не дізнаємося, чого вона потребує, як їй допомогти. Для то­го, щоб уміти щось добре порадити чи сказати, треба навчитися слухати, бо власне через це можемо набратися мудрості.

Слухати іншу особу – значить уміти співпереживати з нею її життя з ра­дощами і трагедіями. Бо коли ми говоримо, то чуємо лише себе.

Дуже важливо вміти сприймати спокійно думку іншої людини, навіть як­що з нею не погоджуємося. Хтось має право думати інакше, аніж ми. Куль­тура спілкування походить від культури внутрішнього стану людини: спокій, рів­но­вага, терпеливість, чемність, стриманість, радість. Завжди слід пам’я­та­ти, що слово має дуже велику вагу і не може бути засобом приниження, осу­ду, гніву, тощо. Слово повинно будувати, а не руйнувати.

У спілкуванні бере участь не лише язик чи рот, вуха чи очі, а все тіло, серце, душа – ціла людина.



Мистецтво спілкування людина засвоює впродовж усього життя, але є необхідні елементарні правила, які треба знати з дитинства.

Обговорення правил спілкування

Правила спілкування

  1. Будьте завжди ввічливими, привітними й доброзичливими, з повагою став­тесь до співрозмовника.

  2. Умійте слухати інших і ніколи не перебивайте, дослуховуйте фразу до кінця.

  3. Намагайтеся, щоб спілкування з вами було для людей корисним і приємним. Учіться допомагати людям словом і ділом.

  4. Не бійтеся розпочинати розмову з незнайомими людьми, але не будьте нав’язливими.

  5. Пам’ятайте: неввічливо багато говорити про себе.

  6. Говоріть про те, що може бути цікавим співрозмовнику. Враховуйте його вік, характер, інтереси.

  7. Не розмовляйте без потреби голосно, не вживайте грубих слів.

  8. Не завдавайте людям шкоди словом.

  9. Намагайтеся ввічливо попросити і ввічливо відмовити, не образивши лю­ди­ну своєю гордістю.

  10. Вчіться відчувати настрій співрозмовника, його ставлення до ваших слів. На­магайтеся не виявляти свого поганого настрою.

  11. Використовуйте в спілкуванні звертання і ввічливі слова.

  12. Перш ніж починати говорити, сформулюйте свою думку, щоб у процесі розмови не затинатись.

  13. Уникайте слів-паразитів «е», «а», «ну» тощо.

  14. Слідкуйте за реакцією та сприйняттям співрозмовника.

  15. Не нав’язуйте свій стиль спілкування – не заглядайте в очі, якщо спів­роз­мовник не хоче цього, не встрявайте в розмову інших без запрошення.

  16. Уникайте надмірної сором’язливості.

Педагог. Часто говорять, що справжні друзі – це ті, які тебе розуміють та вміють вислухати. Мабуть, це не є випадковим, адже ми справді любимо пе­ребувати з тими людьми, з якими нам легко та приємно спілкуватися. А чи за­думувалися ви про те, яким є ваш стиль спілкування? До якої категорії лю­дей належите: мовчунів чи балакунів? А може, ваша комунікабельність, тоб­то легкість та вільність у спілкуванні залежить від ситуації та обставин? Справ­ді, з одними людьми знайти спільну мову більш-менш легко, а з де­кот­рими це здається практично неможливим. Один юнак сказав: «Ми із сестрою роз­мовляємо немов різними мовами, так, ніби ми з різних планет». Що ут­руд­нює спілкування? Як навчитися ефективно спілкуватися? Як навчитися не лише слухати, але й чути те, що нам говорять?

Найчастішими помилками у спілкуванні є:

  1. Одностороннє спілкування – коли говорить лише одна людина, немає діалогу.

  2. Вдаване слухання – коли насправді зовсім не слухаєш, що тобі говорять, і тільки киваєш головою, підтакуєш.

  3. Слухання одним вухом – ігноруєш слова, які чуєш, думаєш про щось інше.

  4. Вибіркове слухання – чуєш лише частину того, що говорять.

  5. Слухання слів – не звертаєш уваги на мову жестів, тембр голосу, емоції, контекст розмови.

Запитання до учнів:

  • Як впливає на людину байдуже ставлення до її слів, до того, що вона говорить?

Гра-експеримент

Із класу вибирають два учні і надають їм можливість висловити свою дум­ку про те, як пройшов день іменинника. Але просять цих учасників вийти з класу на деякий час, а з класом домовляються реагувати на розповідь учас­ників. Розповідь першого слухають уважно, а розповідь другого грубо пере­бивають, все, що він говорить, піднімають на сміх.

Педагог. Отак, діаметрально, протилежно діє на людину уважність і неу­важність до того, що вона говорить. Неуважність не лише образлива, вона гу­бить у ній, можливо цікаву людину, співрозмовника. Інакше кажучи, ми­стец­тво розмови починається з уміння слухати іншого. Воно сповнене су­пе­речностей і парадоксів. Вміння вести розмову багато в чому залежить, як з’я­су­валося, від уміння слухати. Але як зробити так, аби те, що говорить ін­ший, вам було цікаво?

Щоб було цікаво вам, треба зробити так, щоб ваш співрозмовник гово­рив про те, що цікаво йому.

Абсолютно цікавих людей немає. Кожен кого зустрічаємо в житті, – своє­рідна непрочитана книга. Змусити співрозмовника розкритися, заго­во­рити про те, що для нього важливе, – в цьому полягає мистецтво розмови.

А чи приємно з тобою спілкуватися?



Вправа «Чи приємно з тобою спілкуватися?»

Спробуй дати відповіді на такі запитання і проаналізуй себе. Визнач, до якої категорії людей ти належиш?

а) до тих, про яких кажуть: «З нього й слова не витягнеш»;

б) ти майже завжди приємний і уважний співрозмовник;

в) спілкуватися з тобою – це суцільне задоволення.

  • Ти більше любиш слухати інших, ніж говориш сам?

  • Чи завжди можеш знайти тему для розмови, навіть з людиною, яку погано знаєш?

  • Чи завжди уважно слухаєш співрозмовника?

  • Ти любиш давати іншим поради?

  • Якщо тема розмови тебе не цікавить, чи даєш це зрозуміти співрозмовникові?

  • Чи дратуєшся, коли тебе не слухають?

  • Чи маєш власну думку з будь-якого питання?

  • Чи підтримуватимеш розмову на незнайому для тебе тему?

  • Чи любиш ти перебувати у центрі уваги?

  • Чи існує бодай три предмети, з якими ти достатньо добре обізнаний?

  • Чи гарний ти промовець?

Завдання

  • Записати основні думки, що стосуються спілкування (з різних джерел).


Використана література:

  1. Християнська етика : методичний посібник. – Львів : Свічадо, 1998. – С.108.

  2. Шуль Я.М. Етика на кожний день. Тернопіль : Астон, 2004. – С.6, 58.

  3. Яремко О. Мистецтво спілкування / О. Яремко // Сто талантів. – 2008. – №2. – С. 10–11.

  4. Гомен І. Мистецтво говорити. – К., 1989.


Тема 2. Різні форми спілкування людей

Мета: розповісти учням про різні форми спілкування людей; вихо­ву­ва­ти почуття толерантності та прагнення до спілкування у любові.

Демонстраційний матеріал: плакат «Негативний і позитивний стиль спіл­кування».

Матеріальні ресурси: аркуші паперу, ручки, роздаткові картки із запи­тан­нями, притча «Три сита», журнал «Сто талантів».

Напис на дошці: «Дехто говорить, мов коле мечем, язик же премуд­рих – то ліки».

Хід заняття

Привітання.

Представлення теми.

Інформаційне повідомлення.

Педагог. Спілкування – це не просто обмін думками, а складний процес, який охоплює внутрішній світ людини, її думки, цінності, очікування.

Психолог Мартін Бубер розділив спілкування між людьми на дві кате­го­рії: «Я – Ти» і «Я – воно». Категорія стосунків «Я – Ти» означає, що: «Я – осо­бистість і Ти – особистість. Я – важлива людина і Ти – важлива людина. У Мене є почуття і в Тебе є почуття. Я хочу, щоб Мене вислухали, і Ти за­слу­говуєш на те, щоб Тебе вислухали. Я хочу, щоб Мене розуміли, і Ти хочеш, щоб розуміли Тебе».

Стосунки категорії «Я – Воно» виражають протилежну позицію: «Я – осо­бистість, а Ти – об’єкт. Я – важлива людина, а Ти – неважлива. Мене слід вислухати, а на те, що Ти говориш, можна не звертати уваги. Мої по­чуття вартісні, Твої почуття – ні».

Спілкування в системі «Я – Ти» є конструктивним, із нього виникає справж­ній діалог, де співрозмовники поважають і цінують один одного. Спіл­кування у системі «Я – Воно» є маніпулятивним, адже до спів­роз­мов­ни­ка ставляться як до речі, діалог замінюється монологами і таке спілкування ви­глядає як розмова двох глухих.

Також розрізняють негативний і позитивний стиль спілкування.

Негативний стиль спілкування передбачає:


  • накази і заборони («Ти повинен негайно вибачитися!», «Не поводься так лу­каво!», «Припини сперечатися!»);

  • догани і претензії («Ти зовсім не дбаєш про свій вигляд!», «Ти ніколи не ду­маєш, як мені важко!», «Ти нікого не любиш крім себе!»);

  • риторичні запитання («Хто дав тобі право так поводитися?», «Ти що, ні­ко­ли не перестанеш запізнюватися?», «І в кого ти вдався?»);

  • засудження («Ти нестерпний!», «Ти – неможлива людина!»).

Позитивний стиль спілкування передбачає:

  • визначення власних почуттів («Я образився», «Мені шкода», «На душі у мене сумно», «Я у відчаї);

  • оцінку можливих дій («Я хочу з тобою поговорити», «Я думаю, що це тра­пилось випадково», «Я вірю, що ми порозуміємось»);

  • характеристику фізичного стану («Коли я дізнався, що трапилось, у мене но­ги підкосилися», «У мене серце виривається з грудей, коли ти ризикуєш своїм здоровям»);

  • порівняння («Коли ти мене обманюєш, я почуваюся незручно», «Я почу­ва­юся так, ніби на мене вилили відро бруду»).

Те, що говоримо, повинно бути подане так, щоб нас могли зрозуміти. Тре­ба звернути увагу на те, які слова для цього вживаємо.

Аналіз життєвої ситуації

Педагог. Повернувшись додому, Андрій побачив, що його брат Петро ре­монтує велосипед:

  • Ти що робиш? Тільки повний телепень може сподіватися, що з цієї купи за­лізяччя можна щось зліпити.

  • Не сунь носа не у свої справи.

  • Міг би допомогти, але якщо не хочеш…

  • Ти? Та ж у тебе обидві ліві руки!

Педагог. У цьому діалозі агресивну позицію займають обидві сторони. Обид­ва учасники намагаються докорити один одному. Проте діалог братів міг би бути цілком іншим:

  • Мені здається, що йому гаплик.

  • Не думаю. Щось та й вийде.

  • Допомогти?

  • Ні, краще я сам.

Педагог. Тепер кожен із братів висловив свою думку щодо поламаного ве­лосипеда, але так, щоб не образити співрозмовника. У спілкуванні треба до­бирати слова. Слова і тон надзвичайно важливі.

В спілкуванні не може бути жодного обману, замкнутості, натомість має панувати відвертість та правдивість у всьому, що говоримо. Завжди слід пам’я­тати, що слово має дуже велику вагу і не може бути засобом приниження. Через слово ми можемо виражати найпотаємніше і найсвятіше, що є в нас, і тому не слід використовувати його як засіб до знеславлення себе чи інших людей.



Читання і обговорення притчі «Три сита»

Педагог. Якось прийшов до Сократа один чоловік, який був дуже схви­льо­ваний. «Гей, Сократе, чи ти чув, що витворив твій друг? Я повинен тобі це розповісти».

«Зачекай-но, – перебив його мудрець. – Чи те, що хочеш мені сказа­ти, ти пересіяв через три сита?»

«Три сита?» – запитав той здивовано.

«Так, мій дорогий, три сита. Давай подивимось, чи те, що ти маєш ме­ні сказати, пройде через три сита. Перше сито – правда. Чи ти впев­не­ний, що все, що ти хочеш мені розповісти, є правдою?»

«Ні, я чув, як про це говорили інші…»

«Так, так! Але, напевно, ти перевірив це другим ситом. Це сито – доб­ро. Чи те, що ти хочеш мені розповісти, - якщо і є якісь сумніви у прав­ди­вос­ті, – то хоч щонайменше є добре?»

Вагаючись, сказав той: «Ні, це ні, навпаки…»



«Ага! – перебив Сократ. – То давай візьмемо ще й третє сито і запи­та­ємо, чи так вже й необхідно розповісти мені те, що тебе хвилює!»

«Аж такої необхідності немає…»

«Отже, – усміхнувся мудрець, – коли те, що ти мені хочеш роз­по­віс­ти, не є ні правдивим, ні добрим, ні необхідним, то забудь про це і не об­тя­жуй ні себе, ні мене!»

Розповідь про ненормативну лексику

Педагог. Формою негативного способу спілкування є вживання нецен­зур­ної лексики і жестів. У більшості випадків лихослів’я є образою і зне­ва­гою самого життя, інших осіб і самого себе.

Уявіть собі ситуацію: стоїте, приміром на зупинці, а неподалік ваші од­но­літ­ки обговорюють учорашній матч. Оскільки ви до цієї теми не байдужі, то на­сто­рожуєте вуха. Та замість конкретної інформації про перебіг гри та забиті го­ли чуєте лише: пі-пі-пі-пі-пі… Дивно? Так, але, на жаль, вас вже не здивує роз­мо­ва, в якій часто трапляються брутальні слова чи вислови, що належать до не­нормативної лексики.



Ненормативна лексика – це лихослів’я, непристойні слова, які сто­год­ні можна почути будь-де. Вони «вибухають» у переповненому транспорті, ко­тяться шкільними коридорами, атакують з екрану телебачення… Часом ви­ни­кає думка про чудодійні фільтри, які б захищали вуха від такої кількості бруду.

Попри те, у сучасному світі розквітає справжня мода на вживання не­нор­мативної лексики. Недарма соціологи, психологи з жахом стверджують, що сьогодні непристойні слова – це вже не лайка – просто хлопці і дівчата так… розмовляють.

А ще дослідники стверджують, що сповнена лихослів’я мова завжди бу­ла притаманна рабам. Адже у ній звучить відчай, злість і зневага до ін.­ших. Цікаво, що, вживаючи ненормативну лексику, ваші однолітки вважають се­бе вільними людьми, а насправді спілкуються між собою мовою рабів… Вар­то над цим замислитися?

Запитання учнів:


  • А як щодо сленгів?

Педагог. Сленг – це таке явище нашої мови, яке не можна однозначно на­звати злом чи добром! Це нормальне явище, яке існувало та існуватиме, то­му що завжди є окремі соціальні групи, які мають свою лексику. Потрібно ли­ше в усьому знати міру, тобто не переборщити. І розрізняти сленг від не­цен­зурних слів, а також уміти використовувати його там, де потрібно!

Щоб з’ясувати цю ситуацію, треба визначити, що для нас важливіше. Таким пріоритетом може стати краса і багатство нашої мови.

У молодіжному середовищі, на відпочинку, на вечірках можна часто по­чути сленги. Найчастіше вживають слова: «тіпа», «в натурє», «лахати» (смія­тися), «капєц». Наприклад, студенти – майбутні журналісти, вико­рис­то­ву­ють сленг цієї групи, уживають професійні словечка: «пресуха» – прес-кон­фе­ренція, «песики» – короткі інформаційні повідомлення, «синхрон» – аудіо- чи відеоряд до новини на радіо чи телебаченні.

Сленг можна порівняти з діалектом, яким послуговуються на певній те­ри­­торії. Однак, сленгом не слід надуживати. Мову слід фільтрувати, бо слен­гові слова стають звичкою. Потрібно збагачувати свою мову. Є один давно ві­домий спосіб – читання. Поверніться до книжки. Зараз є молоді цікаві ав­тори, які вам, можливо, близькі за духом.



Найкращий скарб людини – це її «золоті слова», або «чарівні слова». Як­що людина їх знає, то можна сказати, що це багата людина. Спробуймо від­шукати ці скарби.

Вправа

Учні дають відповіді на запитання:

  1. З якими словами вранці слід звертатись до своїх рідних, вчителя, сусідів, знайомих?

  2. Як попросити пробачення?

  3. Як слід звернутися до людини з проханням?

  4. Що треба відповісти, коли ви отримали подарунок?

  5. Що треба відповісти, якщо ви не можете виконати чиєсь прохання?

  6. Якими словами можна підтримати товариша, якщо в нього щось трапилося?

  7. Як попросити продавця показати книгу, яка найбільше зацікавила?

  8. Якими словами можна запропонувати своє місце?

  9. Як попросити, щоб вас пропустили у натовпі вперед?

  10. Якими словами потрібно звернутись до вчителя, якщо той розмовляє з іншою дорослою людиною?

  11. Що потрібно сказати, коли спізнився на урок?

  12. Якими словами прощаються?

  13. Як подякувати за обід чи вечерю?

  14. Як пропустити поперед себе дорослого?

Підсумок

Педагог. Слова – це інструмент, яким можна користуватися невміло, доб­ре або віртуозно. Позитивне спілкування не приходить мимоволі, воно ви­магає уваги і терпеливості.

Завдання

  • Наведіть приклади неправильного спілкування між людьми. Представте їх у театралізованих сценках.



Використана література:

  1. Мандруючи до зрілості : виховання для життя в сім’ї для дітей 11-13 років : наук.-попул. вид. / за ред. Т. Круль. – Львів : Свічадо, 2004. – С. 26 –27.

  2. Мова рабів. // Сто талантів. – 2007. – № 7. – С. 13.

  3. Програма статевого виховання (12-13 років). – Львів: Свічадо, 2005. – С. 87.

  4. Сленг. // Сто талантів. – 2009. – № 3. – С. 18–19.

  5. Шуль Я.М. Етика на кожний день. – Тернопіль : Астон, 2004. – С. 62–63.


Тема 3. Мова cучасної людини. Форми спілкування без слів. Правила активного слухання
Мета: розповісти учням про форми спілкування без слів і правила ак­тив­ного слухання; виховувати любов, повагу до рідної мови та людей.

Демонстраційний матеріал: плакат із правилами мовного етикету, таб­лиця до вступної бесіди, малюнки-ілюстрації про форми спілкування без слів.

Матеріальні ресурси: механічний годинник, роздаткові картки з пра­вилами активного слухання.

Хід заняття

Привітання.

Представлення теми

Декламування вірша.

Слова, слова, слова…

Яка в них дивна сила!

Одні дають життя,

А інші як могила!

Слова – це серця скарб!

Слова – окраса мови!

Та в деяких устах

Вони – немов окови!

Слова – насіння уст,

Що розвіває вітер.

Летять у білий світ

Одні – неначе квіти,

А інші – як бур’ян,

В серцях людей зростають.

Спитаємо себе:

А що ж я розсіваю?

Вступна бесіда

Педагог. Ми добре пам’ятаємо відомий вислів А.П. Чехова: «В людині по­винно бути прекрасним усе: і лице, і одяг, і душа, і думки». А що можна ска­зати про сучасну людину?

«Заговори до мене, щоб я тебе побачив», - просив своїх учнів старо­дав­ній мудрець. Мова відкриває нашу внутрішню наповненість. Мова – по­каз­ник духовного й інтелектуального рівня особистості. Усі ми з вами ман­дру­ємо мовним океаном, щодня спілкуючись із людьми різної культури мо­влен­ня. Один автор, характеризуючи манеру людей розмовляти, зазначав, що мо­ва буває різною:

убога виразна

жалюгідна зрозуміла

дефективна м’яка

різка чарівна

уривчаста сильна

спотворена ясна

нерозбірлива зворушлива

невиразна чітка

поспішна проста

незграбна повільна

необдумана тактовна

лиха впевнена

пуста розбірлива

груба стримана

криклива урочиста

гучна щира

скоромовна переконлива

Ми, українці, можемо пишатися своєю рідною мовою, милозвучністю, ніж­ністю, витонченістю якої в різні часи захоплювалися навіть іноземці: Ель­вія Челембі (Туреччина), П’єр Шевальє (Франція), Лев Толстой (Росія). А з якою любов’ю передав її багатство і мелодійність український поет В. Самійленко:



Як веселонька блискуча,

Переливна, мигтюча,

По моїй країні милій

Мова дивная дзвенить,

В казці, в пісні легкокрилій,

В наших спогадах ідилій,

Мов струмочок.

Володіння рідною мовою – не заслуга, а обов’язок кожної свідомої лю­ди­ни. Поступатися своїми мовними правами заради вигоди, привілеїв, моди чи лукавої похвали – це зрада свого народу. Прикро сьогодні за ту частину мо­лоді і бізнесменів, які чіпляють над своїми офісами модні англійські ви­віски, не вивчивши до ладу ні рідної, ні іноземної мови. І приходять на па­м'ять пророчі Шевченкові слова: «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь».

Ставлення до рідної мови має бути таким, як до рідної матері: її люб­лять не за якісь принади чи вигоди, а за те, що вона мати.

Ставлення до мови виховується у сім’ї, тому не цурайтеся, якомога ча­сті­ше спілкуйтеся з бабусею чи дідусем, слухаючи їх казок чи пісень, по­вчаль­них оповідок, черпаючи досвід, закладений у любові, серцем відчу­ва­ю­чи красу кожного слова, речення, думки. Дбайте, щоб у вашій оселі завжди бу­ли українські книжки, журнали, газети. Хай лунає українське слово з ва­ших радіо- і телеприймачів.

Ніколи не зупиняйтесь у вивченні рідної мови, завжди маючи на гадці сло­ва Вольтера: «Усі головні європейські мови можна вивчити за шість ро­ків, свою ж рідну треба вчити ціле життя».



Інформаційне повідомлення

Педагог. Кожного дня ми за допомогою мови спілкуємося і наше життя на­повнюється всім тим, що ми вимовляємо вголос.

Кожна людина, якщо вона сита, відчуває себе здоровою і бадьорою, спов­нена сил і може виконувати певну роботу або вирішувати завдання, які стоять перед нею.

Регулярно приймаючи їжу, ми підтримуємо своє життя. Вона дає нам си­лу і енергію. Але справжня енергія, від якої залежить наше життя, вихо­дить з наших вуст.

Якщо ми хочемо знати, що чекає нас в майбутньому, то повинні проа­на­лізувати, чим «живимо» себе.

Прислухаймося до того, що ми вимовляємо (це корисне заняття слу­ха­ти себе). Простежимо за тим, які слова вживаємо! Те, що ми кажемо про се­бе, – і є те, чим ми живемо. Чи говоримо про себе, як про слабку і немічну, чи сильну людину?

Слово це інформація, яку ми передаємо з невидимого світу у фізич­ний, втілюючи її в матеріальну форму символи.

Ця інформація (негативна чи позитивна) міститься всередині нас.

Чим наповнене серце людини, про те вона говорить; «що в голові, те й на язиці». Внутрішній зміст людини – це те, чим вона насправді живе, які у неї думки, така вона і насправді.

Навіть нерозумний, поки мовчить, вважається мудрим.



Запитання до учнів:

  • Як ви розумієте вислів: «Слово, яке ти говориш, і є справжній ти»?

Педагог. З цього можна зробити кілька висновків:

  • На початку будь-яких взаємин стоїть слово – ти запропонував дружбу, ти і підтримуєш розмову.

  • Ти повинен бути господарем – богом свого слова, тобто відповідати за свої слова, у тому числі за кожне образливе слово.

  • Твої слова – і є ти сам.

  • Життя і смерть у владі язика.

Те, що ви говорите, переноситься з вашого духу (те, хто ви є) в душі інших людей, з якими ви дружите чи просто спілкуєтеся.

Стан душі, в якому ви знаходитеся (душа це воля, емоції, інтелект, пам'ять), прямо пропорційний стану вашого духу.

Через слова ви передаєте людям свій зміст. Ось чому з одними хо­четь­ся дружити, а з іншими навіть спілкуватися не виникає бажання.

Стежте за чистотою «внутрішньої людини».

Робота над золотим правилом «Як ви хочете, щоб з вами чинили лю­ди, так і ви поступайте з ними».

Педагог. Корисна порада: кожному, хто хоче зберегти дружбу, назав­ж­д­и потрібно розлучитися з гнівом, люттю, злобою, лихослів'ям; завжди го­во­рити правду один одному.

Якщо наше життя повне смутку і проблем, не ладяться відносини з людь­ми, то зрозуміло: ніколи не стежили за своїми словами. Вся сила від­носин між людь­ми знаходиться в наших устах. Словом можна образити силь­ні­ше і завдати біль­шого морального болю, ніж зброєю. Ми часто говоримо те, що думаємо і ча­с­то це залежить від настрою. «Немає нічого сильнішого за сло­во…» (Менандр).

Наші слова і є тою сильною зброєю, якою ми володіємо для боротьби за дружбу. Важливо будувати своє життя на підставі позитивних слів. Все, що від­бу­вається з нами сьогодні, є наслідком того, про що ми говорили раніше. За ро­ки перебування в школі ви навчитеся грамотно розмовляти українською мовою і шанувати її, бо українська мова – мова нашого народу. Це та особлива мова, що з нею ми зустрічаємось у віршах, казках, оповіданнях. У чарівниці-мови є чи­мало своїх секретів і чудес. А потрібні вони нам для того, щоб когось ро­з­ве­се­лити, а когось здивувати, щоб ділитися думками, почуттями, знаннями з ін­шими людьми.

Правила мовного етикету


  1. Намагаймося говорити правильно.

  2. Бережіть мову від мовних «бур’янів» та засмічень.

  3. Добирайте слова, що найточніше відповідають думці.

  4. Помітивши помилку в своїй мові або мові товариша, не соромтеся випра­ви­ти її.

  5. Де б ви не були, хай завжди вашими друзями стануть слова ввічливості: «до­б­рого дня», «будь ласка», «дякую», «до побачення».

  6. До всіх незнайомих і старших людей звертайтеся на «Ви».

  7. Розмовляючи, ніколи не підвищуйте голосу.

  8. Говоріть виразно, розбірливо, чітко.

Розповідь про форми спілкування без слів

Педагог. Люди спілкуються не тільки за допомогою слів, що стосується вер­бального виміру спілкування. Важливу роль також відіграють вираз об­личчя, інтонація, жести, постава, рухи (це невербальне спілкування).

Існує три форми спілкування без слів:

а) мова невербальних засобів – міміка, інтонація, погляд, жести, сміх, постава;

б) мова дій – вчинки часто краще промовляють про людину, ніж слова;

в) мова предметів – одяг, речі говорять про смаки, цінності, соціальне ста­но­вище, потреби.

Наприклад, «нестандартний» одяг дозволяє вам підкреслити свою інди­ві­дуальність та відчути себе «не таким, як усі». За допомогою одягу на­ма­га­єте­ся створити новий образ, відмінний від того, до якого звикли ваші од­нок­лас­ни­ки. Однак варто пам’ятати, що нове вбрання ще не робить вас но­вою лю­ди­ною. Якщо вам бракує рішучості та впевненості у собі, то агре­сив­ний стиль одя­гу не вирішить вашої проблеми. Тому перш ніж одягнутися у щось «особливе», по­думайте, чи, відповідає ця річ вашому внутрішньому ста­ну. Оточуючі легко помітять невідповідність, і в їхніх очах ви можете виглядати смішно.

Також варто цікавитися, якою «мовою» говорить ваше вбрання, що во­но «розповідає» про вас іншим людям. Потрібно знати, що часом надписи на «незвичайному» одязі містять тексти, присвячені темам смерті, наркотиків, сек­су, насильства. Чи й справді ви хочете, щоб всі довкола читали подібні по­слання на вашій спині? Трапляється, що якась деталь одягу, яка так припала вам до душі, вказує на приналежність її власника до певної групи. На­прик­лад, ланцюги й шпильки на одязі, шпичасті напульсники є атрибутикою пан­ків (від англійського «punk» сміття). Цей молодіжний рух виник у 80-х ро­ках минулого століття в Англії. Панки висловлювали свій протест проти офі­цій­ної культури – чистої та акуратної.

Якщо ви бажаєте, щоб всі дізналися про вашу неповторність, тоді по­дбайте про те, щоб ваша унікальність не обмежувалася лише вбранням. В ін­шому випадку ви ризикуєте перетворитися на звичайнісінький манекен. Роз­ви­вайте свої таланти й здібності, будьте товариськими та уважними до інших лю­дей. Пам’ятайте, що ваше вбрання – це лише обгортка. Звісно, вона також є дуже важливою, але набагато вартіснішим все ж таки є вміст.



Інсценізація

Учням отримують завдання: зіграти в класі сценку:

  • з невербальним спілкуванням, яке однаково розуміють і надавач, і сприймач;

  • з невербальним спілкуванням, яке було неправильно сприйняте.

Запитання до учнів:

  • Скажіть-но, коли ви востаннє когось обіймали, плескали по плечу, потис­кали руку?

Педагог. Якщо це було сьогодні, то все гаразд. Однак якщо вам важко при­гадати щось подібне, то, можливо, причиною вашого похмурого настрою є брак ... теплих і ніжних дотиків.

Розповідь «Тепло обіймів»

Педагог. Дуже часто люди вашого віку, тобто підлітки, соромляться вияв­ляти свої почуття. А що вже й казати про обійми! Та психологи твердять, що важливість таких «процедур» є просто неоціненною.

Спостерігаючи за немовлятами, вчені дійшли цікавого висновку. Вия­ви­лося, що дітки, які народилися слабкими, набагато швидше набиралися сил, якщо їх часто брали на руки та колисали. Поділилися своїми спо­сте­реженнями й психологи. Вони твердять, що діти, які недоотримують обіймів і ніжних дотиків, мають усі шанси вирости закритими і невпевненими в собі. Чо­му ж ці, здавалося б, звичайні жести такі важливі нам?

Для доброго самопочуття та гарного настрою ми потребуємо фізичного

контакту з іншими людьми. Часом обійми або дружнє поплескування по плечу замінюють тисячу слів. Пригадайте, як у дитинстві ви, поранившись, одразу бігли до мами, і вона вас обіймала. Тоді біль вщухав – і ви почувалися

у безпеці. Тож, на думку психологів, обійми дарують нам відчуття захи­ще­ності, спокою та любові. Вони є немовби сигналом: «Ти не один». До того ж, ча­сом нам бракує слів, аби висловити свою підтримку чи прихильність, а часом слова бувають зайвими. Тоді ніжні обійми, підбадьорююче поплес­ку­ван­ня чи легкий дотик є чудовим свідченням вашої підтримки, турботи або ж співчуття. Так ви без слів можете сказати іншій людині: «Я поруч», «Мо­жеш покластися на мене», «Мені ти не байдужий».

Тому будьте чуйними. Завжди намагайтеся прислухатися до близької вам лю­дини, будьте спостережливими та небайдужими. Якщо мама повернулася з ро­боти втомлена та похмура, подайте їй теплий чай та ... погладьте по спині. Ви здивуєтеся, як поліпшиться її настрій! Однокласник отримав зауваження від вчи­теля чи погано написав контрольну? Поплескайте його по плечу або візь­міть за руку. Не варто вигадувати щось надзвичайне, адже найцінніша турбота та підтримка – це та, що йде від щирого серця. Обійнявши іншу людину, ми де­монструємо їй свою прихильність та доброзичливе ставлення.

А як бути тоді, коли відчуваєте, що вам самому бракує теплих обіймів і дотиків? Попросіть маму чи іншу близьку вам людину обійняти чи при­го­лу­бити вас. Не варто цього соромитися. Часом буває так, що в міру вашого до­рос­лішання батьки зменшують свою «порцію» пестощів. Причин тут чимало. Зо­крема, вони можуть вважати, що ви вже не потребуєте такого вияву їхньої лю­бові. Або ж думають, що ви можете образитися на них за те, що вони нібито й надалі ставляться до вас, як до малої дитини ... У такому разі зробіть перший крок самі – обійміть маму чи притуліться до тата. Можливо, вони лише че­кають такого «запрошення», аби приголубити вас у відповідь.

Цікаві факти

Педагог. Вчені твердять, що дружні обійми стимулюють імунітет і під­ви­щують рівень окситоцину – гормону, який знімає відчуття тривоги, са­мотності і нормалізує кров'яний тиск.

Дівчата в обіймах найбільше цінують відчуття захищеності та емо­цій­ного тепла.

Натомість хлопцям обійми дарують відчуття підтримки та командного

духу.


Найчастіше обіймаються європейці, найрідше американці. Вчені вважають, що у суспільстві, де люди уникають вияву своїх почуттів і, зо­кре­ма, мало обіймаються, зростає рівень насильства та злочинності.

Італійці підрахували, що для того, щоб почуватися щасливою, людина му­­сить обійматися щонайменше вісім разів на день. Отож обіймайтеся на здоров’я!

Даруйте самі та отримуйте від інших позитивні емоції та гарний настрій.



Гра «Годинник тиші»

  1. Просимо одного чи кількох учасників гри вийти з класу.

  2. Створюємо ідеальну тишу в класі.

  3. Заводимо годинник (будильник) і ховаємо його.

  4. Запрошуємо одного із тих, хто вийшов з класу, і він шукає годинник.

Висновок: тільки у тиші можливо зосередитись, почути інших людей.

Розгляд правил активного слухання

  • Слухайте очима, серцем та вухами, тому що слухати лише вухами є за­ма­ло. Дослідження доводять, що 7% інформації ми передаємо словами, 53% мовою тіла, 40% тембром голосу.

  • У розмові намагайтеся зрозуміти, що хоче сказати співрозмовник, тому слід не просто слухати, а треба терпляче вислухати, не перебиваючи і не спе­речаючись навіть подумки.

  • Важливо більше звертати увагу на те, що говорить співрозмовник, а не на те, яку йому дати відповідь.

  • Поставте себе на місце співрозмовника. Намагайтеся зрозуміти його пози­цію, немов подивитися на світ його очима.

  • Коли слухаєте, не займайтеся іншими справами. Намагайтеся дивитися в очі та обличчя співрозмовникові. Важко повірити, що хтось тебе справді слухає, якщо в цей час дивиться у вікно, під ноги, на стелю, на комп’ютер.

  • Навчіться віддзеркалювати думки співрозмовника. Особливістю дзеркала є те, що воно не повчає, не критикує, не оцінює. Воно лише показує нам те, чого ми самі могли б не зауважити. Віддзеркалення думок іншої людини полягає у повторенні своїми словами того, що відчуває та говорить вам людина. Наприклад: «Бачу, що ти відчуваєш..», «З того, що я зрозумів...», «Тобто, ти маєш на увазі...». Це дозволить уникнути непорозумінь.

  • Не бійтеся перепитувати та уточнювати, якщо щось не розумієте. Наприклад: «Що ти маєш на увазі, коли говориш, що я тебе образив?».

  • Під час слухання треба слідкувати за своєю мімікою та жестами, щоб ними виявити доброзичливе ставлення і увагу до співрозмовника.


Підсумок

Педагог. Найкращим засобом спілкування є не язик, а вуха.

Завдання

  • Запишіть українські прислів’я та приказки про мову вам відомі? (на­прик­лад, «Хто материнську мову зневажає, той і матері не шанує»).

  • Як ви розумієте їх зміст?

  • Який вид спілкування у людських взаєминах для вас найважливіший?

Завдання

Спробуйте проекспериментувати:

  • Протягом наступного тижня, з ким би ви не розмовляли: з родичами, дру­зя­ми чи колегами, слухайте, що вони говорять з повною, не розпорошеною ува­гою.

  • Спробуйте зрозуміти їх думку, замість того, щоб сприймати все крізь призму ваших переконань.

  • Не розсіюйте увагу, думайте, що ж ви скажете у відповідь.

  • Дозвольте співрозмовнику закінчити думку, перш ніж ви почнете гово­ри­ти у відповідь.

  • Відповідайте коротко і обдумано, максимально зрозуміло, можливо, ще раз повторюючи те, що зрозуміли із сказаного. Після тижня уважного слу­хання зверніть увагу на те, як і чи змінилися ваші стосунки з людьми, яких ви стали краще слухати.

Використана література:

  1. Конюх О. Тепло обіймів / О. Конюх // Сто талантів. – 2011. – № – 10. – С. 12–13.

  2. Корман О. Дружба. – К. : Свелая звезда, 2005.

  3. Рудич О. В. Конспекти уроків з етики. – Тернопіль : Мандрівець, 2004. – С. 27.


1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   26


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка