Методичні рекомендації щодо вивчення навчальних дисциплін у 5-х класах у 2005/2006 навчальному році



Сторінка4/4
Дата конвертації11.04.2016
Розмір0.59 Mb.
1   2   3   4

Забезпечення наступності в дошкільній
та початковій ланках освіти

Вступ до школи становить етапний момент життя дитини. Це зустріч з новим світом – загадковим, бажаним, і, водночас, дуже непростим. Адже саме в початковій школі дитина вперше стане суб’єктом соціально-нормованої діяльності, коли виконувати слід не лише те, чого хочеться, а те, що треба і саме так, як цього вимагають вчителі.

Говорячи про забезпечення наступності від дошкільної до початкової ланки, потрібно врахувати попередні особливості розвитку дитини: її психічний стан, умови соціального середовища, виховання, рівень розумового розвитку. А саме перехід особистості з дитсадка до школи готує її до такої діяльності, яку сама дитина сприймає як необхідний крок до справжньої дорослості. Більшість дітей бажають іти до школи, і це дуже важливо, однак, давно у психології відомий той факт, що бажання у першокласників є дуже поверховим, і необґрунтованим. Дитина хоче оволодіти новою соціальною роллю „Школяр”, яка приваблює своєю зовнішньою атрибутикою: шкільна форма, яскравий портфель, книжки з малюнками та ритуальністю – в школу ідуть всі діти, там своє життя, мабуть, захоплююче та цікаве. Саме цього хоче майбутній школяр, але дуже швидко виявляється що все зовсім, ну принаймні, майже зовсім, не так. Так, вчитися хочеться, але не завжди тому, що навчають і пізнаєш багато цікавого, і не лише цікавого, іноді робиш, ніби, зовсім не зрозумілі речі – просто тому, що так вимагають. До цього ще додається те, що в школі треба робити те, що вимагає вчитель не тільки тоді, коли тобі самому цього хочеться. А що стосується уроків, то їх слід вчити завжди, а це слово не дуже осмислене і стає якимось незатишним, тривожним. Та й просто фізично важко витримати навантаження, що існує в школі. І от саме тоді, коли дитина зіткнувшись з цією проблемою шкільного життя в повному обсязі, починає переживати психологічний дискомфорт. І тоді гостро постає питання, чи готова дитина до шкільного життя? Важливим є рівень розвитку багатьох факторів, які у своїй сукупності і поєднанні з мотивацією, утворює так звану назву „готовність дитини до шкільного навчання”.

Виділяють три взаємопов’язані компоненти психологічної готовності до навчання:



  1. морфогенетична готовність;

  2. інтелектуальна готовність;

  3. соціальна готовність.

Морфогенетична готовність означає достатній рівень розвитку психофізіологічних, фізіологічних й анатомоморфологічних функцій і структур дитячого організму. Цей рівень повинен забезпечити можливість витримки дитиною відповідних навантажень і нести імпульси до подальшого розвитку. Важливою складовою даного компоненту є психічне здоров’я дитини, сформованість засобів здорового способу життя. Без знання здоров’я дитини неможливе правильне виховання у початковій школі. Практика показала, що залежно від стану здоров’я кожна дитина потребує не тільки індивідуального підходу, але й цілої системи захисних заходів, які б зберігали та зміцнювали здоров’я. Наприклад, дитина, в якої порушена діяльність серцево-судинної системи, потребує особливих методів виховання та навчання, тобто спеціальної медичної педагогіки. До початку занять у першому класі майбутній класовод повинен зібрати батьків, дуже важливо, щоб прийшли і тато, і мама та поговорити з ними про взаємини в сім’ї, які сприяють формуванню здорової нервової системи, а в зв’язку з цим і позитивних морально – психологічних якостей.

Інтелектуальна готовність пов’язана з відповідним рівнем розвитку пізнавальної сфери дитини. Але не лише з рівнем, який досягнуто: важливим є фактор здатності цієї сфери до подальшого розвитку.

Соціальна готовність означає адекватність дитини, її здатність жити і розвиватися в соціальному оточенні, мати відповідні навички комунікації, вербальну активність, виконання вимог, відстоювання власної позиції, толерантність тощо.

Враховуючи всі ці компоненти готовності учня до навчання, вчитель початкових класів ставить триєдину мету: навчити, розвинути, виховати. Вся робота підпорядкована цій меті з першого для навчання у школі. Праця класовода над розвитком активного словника учнів, що дуже знадобиться у наступні роки, допомагає їм правильно та впевнено викладати думки, вільно спілкуватись один з одним та з дорослими.

Усім відомо, що дітям, яким багато читають, або які залюбки читають, мають розширений кругозір, їм легше дається засвоєння навчального матеріалу. Але, на жаль, таких дітей не так вже й багато. Провина перш за все лягає на сім’ю. Адже там, де читають батьки, читають і діти. Якщо ж у родині немає культу книги, то цю духовну порожнечу повинен заповнити спочатку вихователь, а пізніше вчитель початкових класів. Хочу звернути увагу ще на кілька проблем, з якими стикаються шестирічні хлопчики та дівчатка, ідучи в перший клас, і на що повинен звертати вихователь дитячого садка. Одна з них – правильна постава за партою та формування навичок письма. Особливу увагу потрібно звертати на написання літер, додержуватись послідовності всіх складових елементів, а також правильного поєднування літер. За зразок потрібно брати той правопис, який затверджений Міністерством освіти України. Не менш важливим є і підготовка руки дитини до письма. Необхідно виконувати вправи на штрихування та зафарбовування контурних малюнків, малювання різноманітних орнаментів, предметів овальної та прямокутної форми, що сприяє зміцненню м’язів пальців та кисті. Адже дитину легше навчити, ніж перевчити.

Одним із ефективних методів у навчально-виховному процесі є гра, як в дошкільному, так і в початковому етапах. Під час гри діти набувають досвіду спілкування, і це спілкування є не лише мовленнєвим, а ще включає в себе міміку, жести, емоції, рухи та відповідну поведінку, яка залежить від заданої ситуації. Саме в іграх діти швидко запам’ятовують лексику та мовні конструкції. Ігри повинні відповідати меті навчання на кожному етапі, а також психологічним та віковим особливостям. Психологічною особливістю дітей молодшого шкільного віку є те, що вони дуже люблять гратися, обираючи собі ролі дорослих (наприклад, роль мами, тата, улюбленого кіногероя та інші). Саме рольові ігри дають їм можливість реалізувати свою уяву про себе, як про дорослих. Це зацікавлює дітей, розвиває їхні творчі здібності, вчить приймати самостійні рішення, допомагає подолати сором’язливість, що позитивно відображається на результатах навчання. Тому доцільно на кожному уроці намагатися використовувати також ігрові ситуації. При вивченні будь-якої теми слід використовувати рольові ситуації, а не просто окремі слова з даної темою. Треба зазначити, що, зазвичай, у кожному класі є учні з рівнем підготовки. Саме рольові ігри допомагають подолати психологічний бар’єр, який виникає у слабких учнів через низький рівень знань. Такі учні отримують задоволення від активної участі у спілкуванні із сильнішими дітьми.

Вирішення багатьох проблем бачу у плідній співпраці дошкільних та навчальних закладів. У свою чергу раджу адміністрації дитсадку впровадити своєрідні відвідування системи занять майбутніми класоводами першого класу під час весняних канікул. Мова йде не про відкриті, добре продумані та підготовлені заняття, а звичайні робочі уроки, на яких учитель зміг би більше дізнатися про рівень підготовки майбутніх школярів, їхні вікові та індивідуально-психологічні особливості, побачити вміння висловлюватися, мислити, зосереджуватися. Класовод повинен дійти спільної думки з вихователем, як найефективніше підготувати дітей до початкової ланки навчання.

Рівень розвитку психологічної готовності дитини до шкільного навчання є дуже важливим показником. Хоча в багатьох учнів виникає деякий дискомфорт, пов’язаний зі зміною оточення та налагодженням стосунків у новоствореному колективі. Саме з цього випливають основні завдання класного керівника перших класів: створити сприятливу атмосферу в класі для кращої адаптації дітей в нових умовах. При формуванні класу класовод повинен бути попередньо підготовленим, мати об’єктивну інформацію про характер, здібності, індивідуальні особливості та успіхи кожного першокласника. Для досягнення цієї мети в нашій гімназії проводиться спільний семінар, фактично − зустріч за круглим столом за участю батьків, вихователів, вчителів початкових класів та психологів. На таких зустрічах обговорюється психологічна готовність дитини до шкільного навчання, вчитель знайомить батьків з тим, як підготувати дітей до школи, що можна і чого не можна робити до навчання в школі. З метою отримання більш детальної та повної інформації про кожну особистість психолог проводить визначення рівня психологічної готовності дитини до навчання в школі, тестування та анкетування батьків та опитування дітей за темою: „Чи хочу я йти до школи?”

Одним із ефективних методів роботи є „День відкритих дверей”, коли батьки зі своїми дітьми, майбутніми школярами, мають можливість ознайомитися із закладом, розташуванням класів, умовами навчання та поспілкуватися із майбутніми класоводами.

На основі узагальнених даних, отриманих з різних джерел, беручи до уваги мотивацію, інтереси учнів, класовод веде пошуки шляхів розвитку та корекції особистості, розробляє план індивідуально-виховної роботи щодо кожної дитини.



Побуринна Л.О., завідуюча
дошкільним навчальним
закладом №3 м. Чорткова


Формування комунікативної компетенції дитини
через наступність у розвитку дитини

Проблема, над якою працює весь наш колектив − це формування комунікативної компетенції дитини через структуру ефективного навчання розвитку мовлення. Проблема ця не в меншій мірі важлива для школи, бо продуктивність засвоєння навчального матеріалу в школі залежить саме від розвитку мовлення дитини. Скільки раз кожен з нас зустрічався з фактом, коли на чітко поставлене запитання не має правильної відповіді не тому, що дитина не знає матеріалу, а тому, що не може сформулювати свою відповідь, їй просто бракує слів.

Бідність мови наших дітей, словечка „тіпа” в розмовній мові просто вражають. Вміння гарно говорити, логічно і чітко висловлювати свої думки, послідовно і грамотно викладати їх на папері потрібні кожній освіченій людині.

Заняттям з розвитку мовлення дітей в усіх чинних сьогодні програмах з дошкільного виховання надається пріоритетне значення.

Діти ж, навчені вільно висловлюватися, логічно будувати усні відповіді порівняно легко навчаються в школі. Підтвердженням тому є порівняльна діагностична анкета успішності випускників за навчальний період з 2002 по 2004 роки, складена вихователем Г.А. Довгополюк.

Для розвитку в дошкільників потреби в мовленнєвому спілкуванні сучасна дошкільна педагогіка має достатній методичний арсенал.



Принципи організації роботи щодо розвитку мовлення дитини спільні для дошкільної та початкової ланок освіти, забезпечує в кінцевому підсумку наступність між ними. Це, насамперед:

    • застосування прийомів активного слухання і зворотного зв’язку;

    • втілення в педагогічному спілкуванні з дітьми національного мовленнєвого етикету;

    • збагачення мовленнєвої взаємодії педагога з дітьми кращими зразками усної народної творчості;

    • постійний контроль за якістю педагогічного мовлення.

Ми сподіваємося, що об’єднання педагогічного процесу дитсадка і початкової школи дають можливість для найбільш чіткого самоствердження кожної особистості.
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка