Методичні рекомендації щодо індивідуального на­вчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку та особливос­тей індивідуального підходу до них в умовах загальноосвітніх шкіл



Сторінка7/19
Дата конвертації11.04.2016
Розмір4.19 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   19
§&ля учителя / Р. М. Боскис. — М. : Просвещение, 1988. — 128 с.

Зыготский Л. С. Собрание сочинений : в 6-ти томах / Г. С. Выготский; под ред. Т. А. Власовой. - М. : Педагогика, 1983. — Т. 5. Основы дефектологии — 368 с. Головчиц Л.А. Дошкольная сурдопедагогика. Воспитание и учение дошкольников с нарушением слуха : учебное посо-яе для студентов высших учебных заведений / Л. А. Голов-

- М. : Владос, 2001. - 304 с.

іейман Л. В. Анатомия, физиология органов слуху и ре-: учебник для студентов высших учебных заведений / В. Нейман, М. Р. Богомильський ; под ред. В. И. Сели-стова. - М. : Владос, 2001. - 224 с. эложення про спеціальну загальноосвітню школу (школу-іернат) для дітей, які потребують корекції фізичного та з) розумового розвитку. — К. — 2008. — 24 с. нхология детей с задержкой психического развития / сост. В. Защиринская. - СПб. : Речь, 2003. - 214 с. ециальная психология : учебное пособие для студентов сших учебных заведений ' под ред. В. И. Лубовского. -: Академия, 2006. 464 с. ашків Б. I. Право соціального обслуговування / Б. І. Сташ-

К. : Знання, 2007. 567 с

чаченко Н. Д Проблема компенсации глухоты Н Д. Яр-йченко К. : Радянська школа, 1976 168 с

99

Модуль U Психо/юго-педагоачиа характеристика дітей а порушеннями, психофізичною

1. Роль слуху в розвитку людини

Психічний розвиток дитини відбувається перш за все у процесі чуттєвого сприймання оточуючого світу, що пов'язано з діяльністю різних органів чуттів: зору, слуху, смаку і т.д. Сприйняття оточуючого світу через слух дає можливість "озву­чити" все, що відбувається навколо, відобразити його значно повніше, наситити звуковими образами.



Слух є здатністю організму сприймати і диференціювати звуки за допомогою звукового аналізатора. Ця здатність реалі­зується через слухову систему або слуховий аналізатор людини, який являє собою сукупність нервових структур, що сприймають і диференціюють звукові подразнення і визначають напрямок і ступінь віддаленості джерела звуку, тобто які проводять склад­ну слухову орієнтацію в просторі.

Орган слуху відноситься до тих рецепторних (сприймаю­чих) апаратів, за допомогою яких відбувається зв'язок і урівно­важення організму тварини і людини з зовнішнім середовищем. Ці апарати носять назву аналізаторів. Кожен аналізатор являє собою єдину цілісну функціональну систему, яка складається з трьох відділів: периферійного або рецепторного; середнього або провідникового з проміжними нервовими центрами; центрально­го або кіркового.

Адекватним подразником слухового аналізатора є звук, який являє собору коливальні рухи середовища (повітря, води, земля тощо). У звуці, як і при будь-якому коливальному ру­хові, розрізняють амплітуду — розмах коливання, період — час, на протязі якого відбувається коливання, частоту — число повних коливань з 1 сек. До фізичних параметрів звуку від­носиться частота звуку, якій відповідає фізіологічна якість, що визначає висоту звуку. Людське вухо здатне сприймати звуки в діапазоні від 16-20 до 16000-20000 Гц. Це характеризує знач­ну чутливість слухового сприймання у людей. Найбільш адек­ватне розуміння звуків людиною відбувається у діапазоні від 1000 до 3000 Гц, в якому переважно й здійснюється мовленнєве спілкування. Другим фізіологічний параметром є інтенсивність звуку, яка відповідає фізіологічному параметру гучності звуку. Третій параметр - тривалість. Важливим параметром є також звуковий спектр.

Наведемо приклад рівнів інтенсивності різних звуків (див табінцю /).

100

п

§• розвитку та особлшюст роботи з ними в умовах киреюапноі та тк/аозивног освіти



Табяиця 1

і

Рівень інтенсивності

різних типів звуків

V

Звук




Рівень його інтен­сивності (дБ)




Дуже тихий звук (поріг гучності)




0

і

Шелестіння листя




10




Шепітне мовлення




25-30

І

Шумовий фон в місті ніччю




40

#

Шум спокійної вулиці днем




50-60




Мовлення середньої гучності




60-70




Оркестр, голосна музика по радіо




80

^ІШум в поїзді метро




90

ЖІДуже голосне мовлення




90

ІЩУдари молотка по стальній плиті




100

щ

Шум авіаційного мотору




120

Розрізняють природні й технічні звуки, які надають інформа-і про положення в просторі об'єктів природи і технічних прила-в. Весь комплекс цих звуків забезпечує адекватне уявлення лю-! про оточуючу дійсність і правильну орієнтацію в просторі. Особливу групу складають звукч мовлення, які набувають еважно комунікативного навантаження. Звуковий сигнал є *м із основних носіїв інформації під час спілкування людей. к як об'єкт слухового сприймання в своїй основі має кому-гивну спрямованість. У процесі соціального розвитку людей яась система звукових кодів мовлення, яку називають фоне-эю.'Саме вона організовує звуки мовлення, що сприймають-одиною, у складну систему їхнього сприймання. Засвоєння шок) однієї з найважливіших для людини знакових систем «ематичної) обумовлює активне оволодіння дитиною звуко-і стороною мовлення. Звукове мовлення, яке формується на fti повноцінного звукового сприймання, виступає важливим эм спілкування і пізнання навколишнього світу.

Порушення слуху та їх наслідки

.Серед дітей з порушеннями психофізичного розвитку знач-складають діти з порушеннями слуху. Дитина, яка має 'порушення слухового аналізатора, не має змоги самостій-вчитись розмовляти, тобто оволодіти звуковою стороною їня, оскільки вона не чітко сприймає звукове мовлення, можливості отримати слухові зразки. Вона не контролю шову, внаслідок чого виникає спотворене мовлення, іноді

101

Модуль И Психаюго-недалхгчна характеристика дтіей. з порушеннями гчшхф.<имнию



усне мовлення не розвивається взагалі. Все це негативно відобра жаєтьея на оволодіння всією складною системою мовлення, що не лише обмежус можливості дитини в навчанні і пізнанні ото чуючого світу, але й має негативний вплив на весь психічний розвиток особистості, затримуючи або спотворюючи його, оскіль­ки мовлення є знаковою системою і виступає важливим засобом кодування і декодування інформації. Глибокі порушення слуху тягнуть за собою німоту і можуть призвести до соціальної ізоля­ції дітей, оскільки їхня спільна діяльність з нормально чуючими дітьми є досить обмеженою. Це часто призводить до виникнення у них порушень емоційно-вольової сфери у вигляді агресивності, проявів явищ негативізму, егоїзму, егоцентризму, або навпаки — загальмованості, апатичності, безініціативності.

2. Причини виникнення та класифікація порушень слухової функції

Навчання та виховання осіб з порушеннями слуху є в цент­рі уваги сурдопедагогіки. Сурдопедагогіка (від лат. surdus -глухий) -- педагогічна наука, яка вивчає особливості розвитку, навчання і виховання осіб з порушеннями слухової функції. Предметом сурдопедагогіки є процеси розвитку, навчання і ви­ховання осіб з порушеннями слухової функції на різних вікових періодах їхнього розвитку.

Як вітчизняна, так і закордонна статистика показує, що кількість людей з порушеннями слухової функції постійно збіль­шується. Підвищується відсоток осіб з порушеннями слуху в групі населення після 50 років. Проведені масові дослідження в різних країнах показали, що приблизно від 4% до 6% всього на­селення земної кулі мають проблеми, що утруднюють соціальне спілкування. При цьому біля 2% населення мають двосторонню тяжку туговухість і сприймають розмовне мовлення на відстані до 3 м, а 4% страждають на виразну односторонню туговухість.



Причини порушень слухової функції

Існують різні погляди на причини виникнення порушень слуху На теперішній час найчастіше виділяють три групи причин і факто­рів, які викликають патологію слуху або сприяють її розвитку.



До першої групи відносяться причини і фактори спад­кового характеру, що призводять до змін у структурі слухо вого апарату і розвитку спадкового зниження слуху Спадкові

102


І та осо&гшвостт роботи з ними в умовах корещтноі та гнюоояшнсп освіти

эри відіграють значну роль у виникненні порушень слуху у і. На думку Р. Д. Горлі, Б. В. Конигсмарка, на долю сиад-обумовлених факторів припадає 30-50% дитячої глухоти. цьому автори підкреслюють, що в двох третинах випадків эво обумовленої туговухості відмічають наявність синд-іьної туговухості у поєднанні із захворюваннями майже : органів і систем організму (з аномаліями зовнішнього вуха, эрюваннями очей, кістково-м'язової системи, з патологією звої, ендокринної систем тощо). Спадковий фактор набуває значення, якщо слух відсутній або і у когось з батьків. Можливість народження глухої дитини ситуації є надзвичайно високою. Захворювання слуху мо-, успадковуватись як за домінантними, так і рецесивними озна-ї. Рецесивні ознаки проявляються не у кожному поколінні.



>:Другу групу складають фактори ендо- або екзогенно-

ниву на орган слуху плоду (при відсутності спадково обу-яого фону), що обумовлює прояв вродженої туговухості, причин, які викликають вроджену туговухість, перш за ([виділяють інфекційні захворювання матері в першій половині пості. Із інфекційних захворювань найбільш небезпечною є інка (краснуха); також негативно впливають на розвиток слу-аналізатора і його функціонування грип, кір, скарлатина, Ікційний паротит, токсоплазмоз та інші. Одним із факторів, Призводять до виникнення даної патології, є інтоксикації ва-' жінки, особливо небезпечним є вживання медикаментозних атів, зокрема, антибіотиків. Також до цієї групи шкідливих Іів відносять вживання алкоголю, нікотину, наркотичних ре-отруєння хімічними препаратами, продуктами харчування І. До цієї групи відносяться також травми матері у період ва-(особливо в перші три місяці), несумісність крові матері і 'за резус-фактором або групою крові, що викликає розвиток гичної хвороби новонародженого.



групу складають фактори, які впливають на слуху дитини в один із періодів її розвитку і

ВДять до виникнення набутого зниження слуху. Ці причи-сить різноманітними. Найбільш часто до порушень слу-f функції призводять наслідки гострого запального процесу яьому вусі (гострий середній отит). У деяких випадках слуху виникає внаслідок ушкодження внутрішнього стовбура слухового нерва, що виникає через перехід за-процесу з середнього вуха. Також до етіологій стійких аь слуху в постнатальний період відносяться інфекційні ання дитини, серед яких найбільшу небезпеку станов-

103

Модуль II Псигалого-педагсегчна характеристика детей з порушеннями, психофізичного

ляють менінгіт, кір, скарлатина, грип, епідеміологічний паро­тит. За даними деяких авторів, понад 50% порушень слуху в дітей виникають внаслідок використання у процесі лікування ототоксичних антибіотиків, до яких відносяться стрептоміцин, мономщин, неоміцин, канаміцин та ін. Також призвести до по­рушень слуху можуть травми, особливо в ділянці вушної рако­вини у скроневих частинах голови, захворювання порожнини носа, особливо аденоїдні розростання тощо.

Визначення причин виникнення порушень слухової функції в деяких випадках є досить складним. Це обумовлюється, по-перше, можливим впливом відразу декількох шкідливих фак­торів, по-друге, одна і та ж причина може викликати спадкову, вроджену або набуту туговухість.

У дітей з порушеннями слуху всіх груп можливі ще й додат­кові первинні порушення різноманітних органів і систем. Відомі декілька форм спадкового порушення слуху, яке поєднується з порушеннями зору, шкіри, нирок та інших органів (синдром Ушера, Альстрема, Варденбурга, Альпорта, Пендрела та ін.). При вродженій глухоті або туговухості, яка виникла внаслідок захворювання матері в перші два місяці вагітності червінкою, як правило, спостерігається порушення зору (катаракта) і вро­джена кардіопатія (тріада Грига). При цьому захворюванні у народженої дитини може спостерігатися також мікроцефалія і загальна мозкова недостатність.

Водночас складні, комплексні порушення, які включають пору­шення слуху та інших систем, можуть виникати під впливом різних причин і у різний час. Отже, при комплексних порушеннях у дітей окрім вад слухової функції можуть виявлятись ще й наступні:


  • порушення діяльності вестибулярного апарату;

  • різні варіанти порушення зору;

  • мінімальна мозкова дисфункція, яка призводить до виник­
    нення затримки психічного розвитку;

  • дифузне ушкодження мозку, яке призводить до олігофренії;

  • порушення мозкових систем, що призводить до виникнення
    дитячого церебрального паралічу або інших змін у регуляції
    діяльності рухової сфери;

  • локальні порушення слухомовленнєвої системи мозку (кірко­
    вих і підкіркових утворень);

  • захворювання центральної нервової системи і всього організ­
    му, які призводять до психічних захворювань (шизофренія,
    маніакально-депресивний психоз тощо);

  • важкі захворювання внутрішніх органів серця, легень, нирок,
    печінки, які призводять до загального ослаблення організму;

• можливість глибокої соціально-педагогічної занедбаності
104

ку та oix&meocmi роботи з ними в умовах кореюрйноі та ткпюзившп ocetrmi

Класифікація порушень слухової функції

Необхідність диференціації осіб з порушеннями слухо-

функції обумовлюється практикою побудови навчально-

ковного та корекцшно-розвивального процесів з ними Про-

ення чіткої діагностики і визначення груп дітей з подібними

нами дозволить ефективніше організувати робот}' з ними, ви-

цчить тих із них, які потребують спеціально організованого

вчання, і тих, які можуть навчатись у загальноосвітніх шко-

при створенні там необхідних умов.

j. В основі деяких класифікацій лежить як здатність дітей з еннями слуху сприймати розмовне мовлення на різній від-И, так і критерії гучності в децибелах. Наведемо приклад кла-ікації для школи (G. Beckman, 1966) (див. таблицю 2).



Таблиця 2

Типологія школи відповідно до зниження слуху

кення слуху (ДБ)

Ступінь тугову­хості

Тип школи

35-40

Перший

Загальноосвітня школа, без слу­хових апаратів, перша парта

40-60

Другий

Загальноосвітня школа з викорис­танням слухових апаратів

60-90

Третій

Школа для дітей зі зниженим слухом з використанням слухових апаратів

ільше 90

Четвертий

Школа для глухих дітей

Для визначення рівня сприймання розмовного та шепітного
ення існує таблиця, побудована на перерахунку даних то-
ної аудіометрії. Так, М. Portmann і СІ. Portmann наводять
упні дані для перерахунку втрати слуху в децибелах на
їняття мовлення (див. таблицю 3).
: Таблиця З

' Перерахунок зниження слуху на сприймання мовлення з метрів у децибели



"гань, з якої сприймається мовлення (у м):

Втрата слуху (УДБ)

розмовне

шепітне

Норма

Норма

До 35

4-5

0,5-0,8

35

2-4

0,25-0,5

35-40

1-2

0,25-0,5

45-50

0,25-1

Біля вушної раковини

50-60

вушної раковини

Не чує

65

105

Модуль ]/ Психхзіюю-педагоачна характеристика дітей s порушеннями псьитфізиушео

У корекційній педагогіці виділяють такі групи дітей у від­повідності до ступеня порушення слухової функції і часу ви­никнення відхилення" глухі, зі зниженим слухом (слабочуючі) і пізнооглухлі.

Глухі діти — це діти з цілковитою відсутністю слуху або його значним зниженням, за якого сприймання, розпізнавання і самостійне оволодіння усним мовленням (спонтанне формуван­ня мовлення) є неможливим.

Повна відсутність слуху спостерігається рідко. Залишковий слух у дитини дозволяє їй сприймати окремі інтенсивні звуки, фонеми, які вимовляються надзвичайно голосно біля вушної ра­ковини. При глухоті самостійне сприймання розмовного мовлен­ня є неможливим. Діти можуть сприймати розмовне мовлення за допомогою слухового аналізатора лише при слухопротезуванні.

Л. В. Нейман відзначає, що можливості глухих дітей для розрізнення навколишніх звуків, залежать переважно від діапа­зону частот, які сприймаються. Залежно від об'єму частот, які сприймаються за станом слуху, виділяють чотири групи глухих. Між групою глухоти і можливістю сприймати звуки існує тісна взаємозалежність. Діти з мінімальними залишками слуху (пер­ша і друга групи) здатні сприймати лише надзвичайно голосні звуки на невеликій відстані від вушної раковини (гудок паро­плава, голосний крик, удари в барабан). Глухі діти з третьою і четвертої групи здатні сприймати і розрізняти значно більшу кількість звуків на невеликій відстані, які є більш різноманіт­ними за своїми звуковими характеристиками (звук музичних ін­струментів, іграшок, голоси тварин, звук телефону тощо). Глухі діти цих груп здатні навіть розрізнити мовленнєві звуки — де­кілька добра знайомих слів, фраз.

Розрізняють вроджену і набуту глухоту. Вроджена глухота обумовлюється різними несприятливими впливами на слуховий аналізатор у період внутрішньоутробного розвитку. Набута глухота може виникнути у будь-якому віці. Спостерігається також професійна глухота, яка виникає внаслідок тривалого впливу на органи слуху шумових подразників, вібрації під час професійної діяльності.

Глухих дітей інколи ще називають глухонімими (проте цей термін у професійному і науковому обігу вважається некорект­ним) Глухонімота — це відсутність або глибоке порушення слу­ху і, з огляду на це, відсутність мовлення. Від народження або на ранніх етапах розвитку (до 2-3-х років) слух в такої дитини є ураженим настільки, що не дозволяє самостійно оволодівати

106


/ та особливості роботи з ними в умовах корекцгйшп та інклюзивної освіти

зним мовленням Вроджена глухота відмічається у 25-30% конімих. Німота є наслідком глухоти і виступає як вторинне арування, обумовлене первинним відхиленням - глухотою. іість глухонімих мають залишки слуху, які використову-у навчлльно-виховному процесі й дають можливість за ви спеціально організованої корекційної роботи оволодіти эю мірою звуковою стороною мовлення. «,3а аудіометричними дослідженнями глухота — це не лише слуху понад 80 дБ, але і його порушення або втрата на частотах. Особливо несприятливим є втрата або зниження в коридорі частот, до яких належить розмовне мовлення.

як первинний дефект призводить до цілого ряду ень у розвитку психіки. Порушення розвитку мовлення ого відсутність як вторинний дефект негативно впливає на эк всієї пізнавальної сфери глухих дітей. Це обумовлю-t тим, що саме через розмовне мовлення передається більша інформації про предмети і явища навколишньої дійснос-Цідсутність або значне ушкодження слухової аналізаторної і, яка має сприймати цю інформацію, негативно впливає армування пізнавальної активності, компетентності таких І. Відсутність мовлення або його значний недорозвиток не-ио впливає не лише на формування словесно-логічного ия, яке безпосередньо з ним пов'язане, а й на розвиток j-образного та практично-дійового, на психічні процеси Незважаючи на те, що у психічному розвитку таких Ілаочно-образні форми пізнання набувають більшого зна-jfS, ніж словесно-логічні, зорові образи не отримують у сві-гі таких дітей необхідної мовленнєвої підтримки у формі ення, характеристики їхніх властивостей та якостей.

ез недостатність усвідомлення інформації про зовніш-Ііт і його особливості реакції таких дітей на навколишню є примітивнішими, безпосереднішими, часто не відпо-> соціально прийнятим стандартам. Зокрема, у оточуючих ся неправомірна думка про наявність у таких дітей ро-відсталості або затримки психічного розвитку.

того, відсутність слуху і значний недорозвиток або Нованоість мовлення виступає часто нездоланною пере-у формуванні соціального статусу такої дитини. Діти їьним психофізичним розвитком часто не сприймають гаються від спільної діяльності, гри з нею через не-Іість встановлення контактів, відсутність адекватного ро-один одного. Такі діти, маючи повноцінний інтелект, чюють свою патологію, на цьому фоні у них можуть роз

107


Модуль II Псшюяоао-паЗагсеічна характеристика дітей з порушеннями rtcwaxpiswmceo

виватись порушення емоційно-вольової сфери у формі невро­зів, афективних реакцій, негативізму, апатичності, формуються егоїстичність та егоцентризм.

Складні вторинні порушення, основними з яких є відсут­ність мовлення, затримка формування словесно-логічного мис­лення, призводять до характерного, атипового розвитку особис­тості глухої дитини.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   19


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка