Методичні рекомендації щодо індивідуального на­вчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку та особливос­тей індивідуального підходу до них в умовах загальноосвітніх шкіл



Сторінка2/19
Дата конвертації11.04.2016
Розмір4.19 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19
Тема 1.1

ДІТИ З ПОРУШЕННЯМИ

ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ

ЯК СУБ'ЄКТ КОРЕКЦІЙНОЇ ОСВІТИ

План

  1. Сутність та класифікація порушень психофізичного роз­
    витку

  2. Причини порушень психофізичного розвитку

  3. Особливості процесу аномального розвитку

Література

  1. Бородулина С Ю Коррекционная педагогика- психолого-
    педагогическая коррекция отклонений в развитии и поведении
    школьников /СЮ Бородулина — Ростов н/Д Феникс,
    2004 - 352 с

  2. Выготский Л С Собрание сочинений в 6-ти томах /
    Л С Выготский, под ред Т А Власовой — М Педагогика,
    1983 — Т 5 Основы дефектологии — 368 с

  3. Ефимова Л К Почему болеет ребенок / Л К Ефимова —
    К Здоров'я, 1984 - 70 с

  4. Лапшин В А Основы дефектологии учеб пособие для
    студ пед ин-тов / В А Лапшин, Б П Пузанов - М
    Просвещение, 1991 - 143 с

  5. Петрова В Г Кто они, дети с отклонениями в развитии? — 2-е
    изд В Г Петрова, И В Белякова - М Флинта , Мое
    ковский социально психологический институт, 2000 104 с

П

8.

Модуль 1

Синьов В. М. Основи дефектології : навчальний посібник В. М. Синьов, Г. М. Коберник. К. : Вища школа, 1994. 143 с.

Специальная педагогика : учебное пособие / под ред. Н. М. Назаровой. — М. : Академия, 2000. - 400 с. Спеціальна педагогіка : понятійно-термінологічний словник / за ред. академіка В. I. Бондаря. - Луганськ : Альма-матер, 2003. — 436 с.


1. Сутність та класифікація порушень психофізичного розвитку

Суб'єктом корекційної освіти, на який спрямоване вивчення, виховання, навчання й корекційна психолого-педагогічна допомо­га, є особистість дитини з вадами психофізичного розвитку.

У нормативно-правовій документації та практиці корекцій­ної освіти використовуються різні терміни для позначення цієї категорії учнів. Наведемо окремі з них.

У понятійно-термінологічному словнику зі спеціальної педагогіки дається наступне визначення: «Аномальні діти (діти з вадами психофізичного розвитку) — це діти, які мають суттєві відхиленні від нормального фізичного чи психіч­ного розвитку, зумовлені вродженими або набутими дефектами, і потребують спеціальних умов навчання й виховання» [8, с 25-26]. Зауважимо, що не кожна дитина з проблемами здоров'я чи порушеннями фізичного і (або) психічного розвитку вважається аномальною, а лише та, вади якої відображаються на усьому розвитку дитини (складна структура аномального розвитку за Л. С. Виготським) і перешкоджають засвоєнню культурного до­свіду (і традиційної освіти водночас) у звичайних умовах життя й виховання. Саме тому для цієї категорії дітей створені заклади системи корекційної освіти.

Найбільш поширеними синонімами до терміну «аномальні діти» на часі є такі: діти з вадами (порушеннями) психофізично­го розвитку; діти, що потребують корекції психофізичного розви­тку; діти з особливими освітніми потребами; діти з обмеженими можливостями життєдіяльності, неповносправні діги. У освітній галузі України найбільш прийнятними є два перших терміни.

Дітей з вадами психофізичного розвитку поділяють на де­кілька категорій. У науконій літературі існують різні класифіка-



14

Загальні питання корекцшноі педагогіки та спеціальної психологи

ції, наприклад, залежно від галузі застосування чи мети поділу. Найбільш поширеною у корекційній освіті є класифікація дитя­чих аномалій за видом порушення, оскільки саме з урахуванням цього визначаються зміст і методи роботи з дитиною, добираєть­ся заклад для неї та форма організації навчання і виховання. Відповідно виділяють наступні категорії порушень психо­фізичного розвитку у дітей:



S виразні та сталі порушення слухової функції (глухі, сла-бочуючі, пізно оглухлі діти);

S виразні порушення зору (сліпі, слабкозорі діти);

J важкі мовленнєві порушення (діти-логопати);

S стійкі порушення інтелектуального розвитку на основі органічного ураження центральної нервової системи (ро­зумово відсталі діти);

S затримка психічного розвитку (діти із ЗПР);

S порушення опорно-рухового апарату (діти з вадами онорно-рухового апарату);

S емоційно-вольові розлади (діти з вадами емоційно-во­льової сфери);

^ комплексні порушення декількох функцій (сліпоглухі діти; діти, в яких вади зору, слуху, опорно-рухового апарату поєднуються із розумовою відсталістю).

Порушення слухової функції

За ступенем виразності та складністю порушення слухової функції поділяються на такі види:



  • глухота — глибоке стійке двостороннє порушення слу­
    ху, вроджене або набуте у ранньому віці до того, як у
    дитини сформувалось мовлення;

  • туговухість - часткова слухова недостатність з різним
    ступенем виразності, яка є причиною порушень мовлен­
    нєвого розвитку;

• пізнооглухлість — втрата слуху після того, як мовлення було сформованим.

Порушення зорової функції

Відповідно до ступеня порушення функції зорового аналі­затора дітей із стійкими вадами зору поділяють на сліпих і слаб-козорих:

" сліпота- зорові відчуття у дітей або зовсім відсутні, або зберігається відчуття світла чи незначний залишковий зір, проте недостатній для звичайної життєдіяльності,

15

Модуль I.

слабкозорість — виразне зниження гостроти зору або значне порушення інших зорових функцій (наприклад, звуження меж поля зору), або прогресуюче захворю­вання. Проте навіть сильно порушений зір є провідним аналізатором.



Важкі мовленнєві порушення

Порушеннями мовлення вважаються відхилення від норми, загальноприйнятої у певному мовленнєвому середовищі, які пов­ністю або частково перешкоджають мовленнєвому спілкуванню та обмежують можливості соціальної адаптації людини.

Специфіка та ступінь відхилень залежать від часу їх виник­нення, рівня психічного та інтелектуального розвитку дитини, впливу соціального середовища. Порушення можуть виявлятись в усному чи писемному мовленні у різних його компонентах (звукова сторона, лексика, граматика та ін.) або функціях (ко­мунікативна, мотиваційна, регулююча тощо).

Порушення мовлення можуть бути самостійними, у різних сполученнях, а можуть проявлятись при інших аномаліях, як наслідок основного захворювання.



Порушення інтелектуального розвитку

Поняття «розумова відсталість» в українській спеціальній пси­хології розглядається як стійке порушення пізнавальної діяльності на основі органічного ураження центральної нервової системи.

Розумова відсталість поділяється на два види: олігофренія і деменція, що відрізняються за часом виникнення та протіканням.

За складністю й виразністю порушення розумову відста­лість поділяють на три ступені: ідіотія; імбецильність, де­більність.

Згідно сучасної міжнародної класифікації хвороб (МКХ — 10) розумова відсталість поділяється таким чином: розумова відсталість легкого ступеня (дебільність); помірна розумова від­сталість (легка імбецильність); важка розумова відсталість (ви­разна імбецильність); глибока розумова відсталість (ідіотія).

Затримка психічного розвитку (ЗПР)

ЗПР виражається в уповільненому темпі дозрівання різних психічних функцій. ЗПР може бути зумовлена як біологічними, так і соціальними факторами, а також різними варіантами їх по­єднання. Особливості психічного розвитку цієї категорії дітей пе­решкоджають повноцінному засвоєнню ними навчальної програми

16

Загальні питання корскцшног педагогіки та спеціальної психологи

загальноосвітньої школи без спеціально створених умов. Проте ці діти істотно відрізняються від розумово відсталих, оскільки здатні оволодіти ширшим і глибшим обсягом знань, є спромож­ними самостійно узагальнювати й застосовувати засвоєні знання, сприймають допомогу. Основними типами ЗПР є наступні:

• ЗПР конституційного походження (психічний та психофізичний інфантилізм);


  • ЗПР соматогенного генезу;

  • ЗПР психогенного генезу;

  • цереброастенічна ЗПР.

Ці типи є різними за характеристикою, а діти, відповідно, потребують неоднакової допомоги, часто водночас з педагогіч­ною - психологічної, медичної.

Порушення опорно-рухового апарату

До порушень опорно-рухового апарату призводять різні причини. А саме:

■ захворювання нервової системи:


  • дитячий церебральний параліч,

  • поліомієліт;

• вроджені патології опорно-рухового апарату:

  • вроджений звих стегна,

  • кривошия,

  • аномалії розвитку хребта (сколіоз),

  • клишоногість та інші деформації стоп,

  • недорозвиток і дефекти кінцівок,

  • аномалії розвитку пальців кисті,

  • артрогрипоз (вроджене каліцтво);

■ набуті захворювання і порушення опорно-рухового апарату:

  • травматичні ураження спинного і головного мозку, кін­
    цівок,

  • поліартрит,

  • захворювання скелету (туберкульоз, пухлини кісток, ос­
    теомієліт),

  • системні захворювання хребта (рахіт, хондродист-
    рофія).

Захворювання та порушення опорно-рухового апарату є до­сить різними, проте у більшості дітей спостерігаються подібні проблеми, зокрема, провідною вадою є рухова (затримка фор­мування, порушення або втрата рухових функцій).

17

Модуль 1



Порушення емоційно-вольової сфери

Відхилення у розвитку дітей, шкільна неуспішність, нега­тивні зміни у поведінці дітей можуть бути обумовлені тяжкими психічними переживаннями дитини, довготривалими несприят­ливими впливами, різними формами психопатій. До емоційно-вольових розладів, зокрема, відносяться:



  • ранній дитячий аутизм;

  • реактивні стани;

  • конфліктні переживання;

  • психопатичні форми поведінки.

Комплексні порушення декількох функцій

Ця категорія дітей характеризується поєднанням двох чи на­віть декількох виразних психофізичних порушень: зору, слуху, мовлення, рухового й пізнавального розвитку. Наприклад, слі­поглухі діти; діти, в яких вади зору, слуху чи опорно-рухового апарату поєднуються із розумовою відсталістю або затримкою психічного розвитку.

Класифікації дитячих аномалій набувають вагомого значен­ня для визначення закладу та планування індивідуальної про­грами спеціальної корекційно-педагогічної допомоги.

У всіх вище означених категорій дітей є специфічні труд­нощі й проблеми розвитку, обумовлені характером і ступенем виразності наявних відхилень, умовами соціально-педагогічного оточення дитини на ранніх етапах її розвитку. Водночас власти­вими для всіх категорій дітей з вадами психофізичного розвитку є наступні проблеми розвитку (О. Л. Венгер, О. А. Єкжанова, Н. М. Назарова, О. А. Стрєбелєва):



  • соціальна дезадаптованість дитини;

  • уповільнене й обмежене сприймання;

  • недоліки розвитку моторики;

  • вади мовленнєвого розвитку;

  • недоліки розвитку мислиннєвої діяльності;

  • недостатня у порівнянні із звичайними дітьми пізнаваль­
    на активність;

  • прогалини у знаннях і уявленнях про навколишній світ,
    міжособистісні стосунки;

  • недоліки у розвитку особистості (невпевненість у собі,
    невиправдана залежність від оточуючих, низька кому­
    нікабельність, егоїзм, песимізм, занижена або завищена
    самооцінка, невміння керувати власною поведінкою).

18

Загальні питання корекцгйнт педагогіки та спеціальної психологи

Ці особливості призводять до суттєвої затримки розвитку психічних новоутворень на кожному віковому етані і якісній своєрідності становлення особистості дитини. Вище означені не­доліки можуть проявлятись у дітей неоднаковою мірою, у різних комбінаціях.

2. Причини порушень психофізичного розвитку

Відхилення у розвитку дітей можуть бути обумовлені різ­ними несприятливими факторами, які поділяються на ендоген­ні (генетичні або внутрішні впливи) і екзогенні (середовищні або зовнішні) впливи. Найчастіше фахівці групують патологічні фактори залежно від періоду впливу на здоров'я дитини: пре­натальні - причини, що діють на зародок і плід у період вну-трішньоутробного розвитку; натальні — у період пологової діяльності; постнатальні - після народження дитини.

У внутрішньоутробному (пренатальному) періоді відхи­лення у розвитку дитини можуть викликати наступні фактори:

S спадкові захворювання (наприклад, міопатія — порушення обміну речовин у м'язовій тканині, галактоземія — незасво-єння галактози, що входить у грудне молоко, муковісцидоз - дефект ферменту підшлункової залози, певні типи пору­шень зорового та слухового аналізаторів, ринолалія та ін.);

S генетичні захворювання (наприклад, фенілкетонурія, тиро-зиноз — хвороби, пов'язані з порушенням ферментної діяль­ності організму);

S хромосомні порушення (хвороба Дауна, синдром «котячого крику» та ін.);



^ порушення харчування зародку і плоду — ця причина обу­мовлена неправильним харчуванням вагітної жінки (хаотич­ним, нераціональним, незбалансованим), в разі якого зародку і плоду не вистачає поживних речовин (білків, жирів, вугле­водів, мінеральних речовин тощо);

S інтоксикації (хімічний вплив) безконтрольний прийом ва­гітною жінкою ліків, алкоголізм майбутньої матері, куріння, наркотичний вплив, радіація тощо;



S інфекційні захворювання вагітної жінки токсоплазмоз, мі-коплазма, сифіліс, вірусні інфекції (червінка, герпес, грип, цитомегалія. гепатит);

19

Модуль I.

S травми зародку і плоду (механічний вплив);



S температурний вплив — переохолодження чи перегрівання вагітної жінки;

S соматичні та психічні захворювання вагітної жінки - ревма­тизм, хвороби серця, гіпертонія, цукровий діабет та ін.;

S несумісність груп крові чи резус-фактору матері та плоду.

Вагітній жінці слід пам'ятати, що самолікування, без­контрольне вживання ліків, голодування, неправильне і нера­ціональне харчування, хронічні та гострі захворювання важли­вих органів негативно відображаються на внутрішньоутробному розвитку плоду і можуть призвести навіть до його загибелі. При чому існує прямий зв'язок між часом дії патологічного фактору і негативними наслідками — чим раніше у внутрішньоутробно­му розвитку пошкоджується ембріон, тим важчими виявляють­ся наслідки.

У період пологової діяльності (натальний період) неспри­ятливими можуть бути такі фактори:

S стрімкі пологи;

S затяжні пологи;

S некваліфікована акушерська допомога.

Дія цих факторів призводить до асфіксії (кисневе голоду­вання) або травм дитини.

У постнатальному періоді розвитку можуть діяти як біологічні, так і соціальні фактори:

*/ інфекційні захворювання (грип, кір, скарлатина, менінгіт, енцефаліт, поліомієліт, отит та ін.);

S інтоксикації (передозування лікарських препаратів (особли­во антибіотиків), радіація, алкоголізм чи паління матері, яка годує дитину грудним молоком та ін.);

S травми;

s порушення харчування дитини;

S тривалі соматичні захворювання;

S соціальні фактори (соціально-психологічні причини):


  • тяжкі переживання дитини, обумовлені несприятливим
    становищем у сім'ї чи школі, постійними стресами, хро­
    нічними соматичними і фізичними дефектами;

  • несприятливі соціально-побутові умови;

  • недостатність мовленнєвого спілкування;

  • наслідування неправильного мовлення;

  • психічні травми;

  • педагогічна занедбаність.

20

Загальні питання корекційної педагогіки та спеціальної психології

Наголосимо, що окремі соціальні фактори впливають пе­редусім на дітей із ослабленою нервовою системою, вразливих, ранимих, із певними характерологічними особливостями (за­мкнутість, сором'язливість, несамостійність), із відсутністю ін­телектуальних інтересів тощо.

Правильне виховання у сім'ї, емоційний контакт із близьки­ми людьми є джерелом повноцінного розвитку дитини.

3. Особливості процесу аномального розвитку

Л. С Виготський дослідив, що діти з порушеннями психо­фізичного розвитку розвиваються за тими ж закономірностями, що й нормальні, зокрема: психічний розвиток має поетапний ха­рактер, і кожен етап завершується формуванням новоутворень, які є основою для подальшого розвитку. Динаміка розвитку нор­мальної та аномальної дитини підпорядковується єдиним загаль­ним закономірностям, при цьому кожен вид психофізичних по­рушень характеризується своїми специфічними особливостями. Проте є й загальні особливості процесу аномального розвитку.



Л. С Виготський розробив теорію складної структури аномального розвитку, яка означає, що дефект не призводить до випадіння чи порушення якоїсь однієї функції, а відобра­жається на всьому розвитку дитини. Структура аномального розвитку складається із первинного дефекту (ядра), ви­кликаного певним хворобливим фактором, і вторинних та супутніх порушень, що виникають під впливом первинного дефекту у процесі розвитку дитини. Всі структурні компоненти є взаємозалежними, окрім того вторинні ускладнення пов'язані з дією середовищних факторів у розвитку психіки дитини. У складній структурі аномального розвитку вчені виділяють такі закономірності:

  • на рівень розвитку дитини суттєво впливає ступінь і якість
    первинного дефекту (тотальне чи часткове, органічне чи
    функціональне ураження);

  • від ступеня вираження та якості первинного дефекту зале­
    жить не лише кількісна, а і якісна своєрідність вторинних
    відхилень у розвиткові аномальної дитини;

  • своєрідність розвитку аномальної дитини залежить від часу
    виникнення первинного дефекту: чим раніше діє хворобли­
    вий фактор, тим важчим є ступінь порушення;

21

Модуль І

  • особливості розвитку аномальної дитини визначаються і се-
    редовищними факторами, особливо педагогічними умовами;

  • чим далі від першопричини знаходиться порушення, тим
    більше воно піддається виховному і лікувальному впливу
    (Л. С Виготський);

  • відсутність педагогічних умов, що враховують специфіч­
    ні особливості дитини, обумовлені первинним дефектом,
    призводить до дивергенції (розходження біологічного та со­
    ціального розвитку), внаслідок чого виникають складні вто­
    ринні відхилення;

  • чим раніше створюються спеціальні умови для розвитку і ви­
    ховання дитини з психофізичними вадами, тим менше вини­
    кає вторинних ускладнень;

  • у корекційній роботі слід враховувати не лише порушення
    дитини, а і наявні позитивні можливості (опора на збережені
    функції або «пуди здоров'я» за Л. С Виготським);

  • вагомого значення у розвитку та соціалізації дітей набуває
    мовлення оточуючих (членів родини, педагогів);

  • процес навчання дітей з психофізичними порушеннями має
    враховувати не лише рівень актуального розвитку, а й ґрун­
    туватись на потенційних можливостях дитини, тобто зоні
    найближчого розвитку (навчання має вести за собою розви­
    ток за Л. С Виготським);

  • закономірністю психічного розвитку аномальних дітей є труд­
    нощі їхньої соціальної адаптації, складність взаємодії із со­
    ціальним середовищем;

  • виховання і навчання дітей з психофізичними порушеннями
    має бути корекційно спрямованим, корекційний вплив має
    поєднуватись із формуванням практичних навичок і вмінь.

Контрольні запитання

  1. Дайте визначення поняття «аномальна дитина» та наведіть
    сучасні наукові синоніми

  2. У чому полягає внесок Л. С. Виготського у дефектологію?

  3. Назвіть основні категорії порушень психофізичного розвитку
    у дітей.

4 Охарактеризуйте причини порушень психофізичного розвит­
ку у дітей.

5 У чому сутність складної структури аномального розвитку?


6. Заповніть таблицю:

22

Загальні питання корещгйног педагогіки та спеціальної психологи




Категорія порушення

Первинний де­фект (ядро)

Вторинні по­рушення

Супутні по­рушення

1.

Порушення слуху










2.

Порушення зору










3.

Розумова відсталість










4.

Порушення мовлення










5.

Порушення опорно-рухового апарату










7. Обґрунтуйте необхідність знань про дітей з порушеннями психофізичного розвитку для вихователя дошкільних закла­дів та вчителя загальноосвітньої школи.

Тема 1.2 КОРЕКЦІИНА ПЕДАГОГІКА ЯК НАУКА

План

  1. Предмет, завдання та понятійно-категоріальний апарат ко-
    рекційної педагогіки.

  2. Галузі корекційної педагогіки.

  3. Перспективи розвитку корекційної педагогіки в Україні.

Література

  1. Бородулина С. Ю. Коррекционная педагогика: психолого-
    педагогическая коррекция отклонений в развитии и пове­
    дении школьников /СЮ. Бородулина. — Ростов н/Д :
    Феникс, 2004. - 352 с.

  2. Лапшин В. А. Основы дефектологии : учеб. пособие для
    студ. пед. ин-тов / В. А. Лапшин, Б. П. Пузанов. - М. :
    Просвещение, 1991. — 143 с.

3» Миронова С. П. Олігофренопедагогіка. Компактний на­вчальний курс : навчальний посібник /СП. Миронова. -Кам'янець-Подільський : Кам'янець-Подільський державний університет, редакційно-видавничий відділ, 2008. - 204 с

4. Синьов В. М. До побудови загальної теорії корекційної


педагогіки: визначення предмету науки / В. М. Синьов //
Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Серія № 19.
Корекційна педагогіка та психологія : зб. наукових праць. -
К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2004. - X» 1 - С 3-22.

23

Модуль І

  1. Синьов В. М. Основи дефектології : навчальнії» посібник /
    В. М. Синьов, Г. М. Коберник. К. : Вища школа, 1994.
    - 143с.

  2. Синьов В. М. Корекційна психопедагогіка. Олігофренопе-
    дагогіка ■ підручник / В. М. Синьов. — К. : Вид-во НПУ
    ім. М. П. Драгоманова, 2007. - Частина І. — 238с.

  3. Специальная педагогика : учебное пособие / Под ред.
    Н. М. Назаровой. — М. : Академия, 2000. — 400 с.

  4. Спеціальна педагогіка : понятійно-термінологічний словник
    / за ред. академіка В. I. Бондаря. Луганськ : Альма-
    матер, 2003. — 436 с.

1. Предмет, завдання та понятійно-категоріальний апарат корекційної педагогіки

Корекційна педагогіка - це педагогічна наука про сутність та закономірності освіти, навчання і виховання дітей з психічними і (або) фізичними порушеннями, шляхи корекції порушень їхнього психофізичного розвитку.

З огляду на це визначення, предметом корекційної педаго­гіки є освіта, навчання і виховання дітей з психічними і (або) фізичними порушеннями; зміст та методика корекційної роботи з ними.

Корекційна педагогіка як наука розв'язує такі завдання:


  • вивчення сутності та закономірностей розвитку особистості
    дітей з психічними і (або) фізичними порушеннями;

  • удосконалення існуючих та розробка нових шляхів і засобів
    корекції порушень психофізичного розвитку у дітей та до­
    рослих;

  • удосконалення змісту й методів корекційної роботи з дітьми
    при різних типах порушень психічного і (або) фізичного роз­
    витку;

  • удосконалення типів і структури спеціальних освітніх закла­
    дів для дітей з психічними і (або) фізичними порушеннями;

  • розробка стандартів корекційної освіти для дітей з психіч­
    ними і (або) фізичними порушеннями різного віку і різних
    ступенів виразності вади;

  • удосконалення форм і методів навчання і виховання дітей з
    психічними і (або) фізичними порушеннями;

24

Загальні питання корекцгйноі педагогіки та спеціальної психології

розробка теоретичних засад підготовки фахівців для роботи з різними категоріями осіб з психічними і (або) фізичними порушеннями.

Для реалізації цих завдань корекційна педагогіка викорис­товує сучасні методи педагогічних досліджень:

о теоретичний аналіз педагогічних ідей;

о вивчення архівних документів;

о вивчення особових справ учнів і шкільної документації;

о педагогічне спостереження;

о дослідницька бесіда;

о педагогічний експеримент;

о вивчення продуктів навчальної діяльності учнів;

о соціологічні методи дослідження (анкетування, соціометрія

тощо);

о вивчення та узагальнення педагогічного досвіду.



Окрім того корекційна педагогіка використовує методи спе­ціальної психології, математичної статистики, враховує резуль­тати клінічних досліджень.

Понятійно-категоріальний апарат корекційної педагогіки

Корекційна педагогіка є педагогічною наукою, тому вона користується багатьма загальними педагогічними поняттями, зокрема, освіта, виховання, навчання, методи, принципи, ди­дактика. Окрім цього корекційна педагогіка як дефектологічна наука користується загально дефектологічними поняттями, зо­крема, корекція, компенсація, реабілітація, інтеграція, адапта­ція. Понятійно-категоріальний апарат корекційної педагогіки є досить широким, він використовує також певні категорії спеці­альної психології, медичні терміни, міжнаукові поняття.

Наведемо визначення окремих важливих для корекційної педагогіки понять.

Освіта — результат завершеного навчання.

Навчання — цілеспрямована взаємодія вчителя і учнів, у про­цесі якої засвоюються знання, формуються вміння й навички.

Виховання - передача досвіду суспільних стосунків і фор­мування духовної сфери особистості. Використовується як у ши­рокому (соціальному, педагогічному), так і вузькому розумінні.

Формування - процес становлення людини як соціальної істоти під впливом багатьох факторів екологічних, соціаль­них, економічних, психологічних, політичних та ш.

25

Модуль І

Розвиток - процес і результат кількісних і якісних змін в організмі людини.

Соціалізація становлення особистості людини на основі засвоєння нею елементів суспільної культури і соціальних цін­ностей.

Діти з порушеннями (вадами) психофізичного розвитку

— діти, що мають фізичні і (або) психічні порушення, які відо­бражаються на усьому психофізичному розвитку дитини і пере­шкоджають засвоєнню нею соціокультурного досвіду без спеці­ально створених умов.

У якості синонімів використовують: діти, що потребують корекції психофізичного розвитку; аномальні діти; діти з особ­ливими освітніми потребами; неповносправні діти.

Корекція — система педагогічних, психологічних і медич­них заходів, спрямованих на послаблення і (або) подолання вад психофізичного розвитку розумово відсталих учнів у процесі на­вчання і виховання з метою максимально можливого розвитку їхньої особистості.

У вузькому розумінні цей термін означає поліпшення, ви­правлення вади (від лат. correctio).



Корекційна робота — це діяльність, спрямована на поліп­шення процесів розвитку і соціалізації дитини, послаблення або подолання її психофізичних вад у процесі навчання і виховання з метою максимально можливого розвитку її особистості та під­готовки до самостійного життя.

Інтеграція — включення дитини з вадами психофізичного розвитку в середовище здорових людей у процесі навчання, ви­ховання, праці, проведення вільного часу.

Інклюзія — це політика й процес, що дає можливість всім дітям брати участь у всіх програмах. Головний принцип інклю­зії: «Рівні можливості для кожного*.

Інклюзивна освіта - це система освітніх послуг, що ґрун­тується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання, і передбачає навчання дитини з особливостями психофізичного розвитку в умовах загальноосвітнього закладу.

Реабілітація (згідно визначенню Комітету експертів ВОЗ) - застосування цілого комплексу заходів медичного, соціально­го, освітнього та професійного характеру з метою підготовки або перепідготовки індивідуума до найвищого рівня його функціо­нальних здібностей. 26

Загальні питання корекційної педагогіки та спеціальної психологи

Термін "реабілітація" є похідним від терміну "абілітація". Стосовно дітеіі раннього віку з відхиленнями у розвитку доціль­но використовувати термін "абілітація", оскільки у ранньому віці мова йде не про відновлення здібностей, а про первинне їх формування.



Абілітація — первинне формування функцій і здібностей у дітей раннього віку з проблемами розвитку за рахунок створення спеціальних умов.

Соціальна адаптація — пристосування учня до умов життя і праці.

Корекційна освіта — освіта у спеціальних закладах (шко­ли, класи, реабілітаційні центри), яка надається фахівцями і містить навчальний, виховний і корекційний компоненти.

Спеціальні умови для одержання освіти (спеціальні освіт­ні умови) — умови навчання (виховання), в тому числі спеці­альні освітні програми і методи навчання, індивідуальні ТЗН і середовище життєдіяльності, а також педагогічні, медичні, со­ціальні та інші послуги, без яких є неможливим (ускладненим) засвоєння загальноосвітніх і професійних освітніх програм осо­бами з порушеннями психофізичного розвитку.

Спеціальний (корекційний) освітній заклад - освітній заклад, створений для дітей з порушеннями психофізичного розвитку.

2. Галузі корекційної педагогіки

Корекційна педагогіка є самостійною галуззю у системі пе­дагогічних наук.

Корекційна педагогіка є педагогічною наукою, користуєть­ся її термінологією, має із загальною педагогікою спільний пред­мет (виховання і розвиток особистості) і єдину мету. Водночас корекційна педагогіка - це самостійна наука, яка має свою кон­цепцію, розв'язує певні завдання і поділяється на галузі, кожна з яких спрямована на роботу з людьми з певними порушеннями розвитку. Галузями корекційної педагогіки традиційно є:



S сурдопедагогіка вивчає питання виховання і навчання дітей з порушеннями слуху;

/ тифлопедагогіка питання виховання і навчання ді­тей з порушеннями зору;



27

Модуль I

s олігофренопедагогіка — питання виховання і навчання

дітей з порушеннями інтелекту;

S логопедія та логодидактика - питання вивчення та виправлення порушень мовлення у дітей та дорослих, особливості навчання й виховання дітей-логопатів. У сучасній корекційній педагогіці як самостійні теорії й пе­дагогічні системи спеціальної корекційно-реабілітаціиної освіти виокремились такі галузі (виділено пописано В. М. Синьовим) [6.С.17]:

S навчання і виховання дітей із затримкою психічного

розвитку;



S навчання і виховання дітей з порушеннями опорно-рухового апарату;

S навчання, виховання і корекція розвитку дітей з емо­ційними порушеннями (зокрема, при аутизмі та аутис-тичних рисах особистості);

S навчання і виховання дітей із складними, комплексни­ми порушеннями розвитку; S навчання і виховання дітей із вираженою девіантною

поведінкою.

Сучасні галузі корекційної педагогіки України є на часі в стадії становлення.

Місце корекційної педагогіки у системі педагогічних наук, зв'язок з іншими науками

Клінічними основами корекційної педагогіки слугують: ана­томія, фізіологія і патологія людини; психопатологія; невропа­тологія; генетика; клініка розумової відсталості. Використання знань цих галузей допомагає у проведенні психолого-педагогічної діагностики, розробці корекційних програм, доборі методів робо­ти з дітьми, що потребують корекції психофізичного розвитку.

Досить тісно корекційна педагогіка пов'язана із спеціаль­ною психологією, яка виконує роль психологічного фундаменту у навчанні, вихованні дітей, корекційній роботі з ними.

Корекційна педагогіка використовує знання вікової і педа­гогічної психології, соціальної педагогіки і психології.

Сама ж корекційна педагогіка слугує базою для спеціаль­них методик навчання та виховання учнів з психічними і (або) фізичними порушеннями.

28

Загальні пшпання корекцгйног педагогіки та спеціальної психології

3. Перспективи розвитку корекційної педагогіки в Україні

В умовах удосконалення системи освіти, пов'язаного із соціально-економічними процесами, не може бути незмін­ною і корекційна освіта. Реформація останньої обумовлена як об'єктивними, так і суб'єктивними факторами, зокрема, такими: стрімке входження України у Європейський освітній простір; запозичення закордонного досвіду з проблем надання допомо­ги дітям з порушеннями психофізичного розвитку; гуманізація української освіти (як загальної, так і корекційної) й орієнта­ція її на розв'язання особистісних проблем і розвиток кожної людини; активні міждисциплінарні зв'язки з іншими науковими галузями, суб'єктом яких також виступає особа з психофізични­ми порушеннями; переосмислення дефектологією окремих кон­цептуальних положень. Зміни й оновлення у практичних сферах освіти й виховання дітей з порушеннями психофізичного розви­тку потребують передусім теоретико-методологічного підґрунтя. Відповідно перспективними напрямками розвитку вітчизняної корекційної педагогіки є наступні:



  • розробка концепцій та відповідного наукового забезпечення
    щодо новітніх освітньо-виховних закладів для дітей з психіч­
    ними і (або) фізичними порушеннями;

  • розробка новітніх інноваційних технологій навчання і вихо­
    вання дітей з психічними і (або) фізичними порушеннями;

  • дослідження шляхів ефективної інтеграції дітей з психічними
    і (або) фізичними порушеннями у середовище здорових од­
    нолітків та їх науково-методичне й дидактичне забезпечення;

  • розробка змісту, форм і методів ранньої корекційної допо­
    моги дітям з відхиленнями розвитку;

  • розробка шляхів допомоги дорослим особам з психічними і
    (або) фізичними порушеннями;

  • розробка шляхів співпраці з сім'ями дітей з психічними і
    (або) фізичними порушеннями;

  • удосконалення фахової підготовки спеціалістів для роботи з
    різними категоріями осіб, що мають психічні і (або) фізичні
    порушення (для різних типів закладів; для роботи з особами
    різного віку; для інтегрованого навчання та ін);

  • змістове та науково-методичне забезпечення системи профе­
    сійної реабілітації неповносправних осіб;

  • вивчення та узагальнення історії української корекційної пе­
    дагогіки.

29

Модуль I

Контрольні запитання

  1. Дайте визначення корекційної педагогіки.

  2. Назвіть завдання корекційної педагогіки.

  3. На які галузі поділяється корекційна педагогіка?

  4. Охарактеризуйте зв'язок корекційної педагогіки з іншими
    науками.

  5. Якими є перспективи розвитку вітчизняної корекційної педа­
    гогіки?

  6. Розкрийте сутність основних понять корекційної педагогіки.

  7. Обґрунтуйте необхідність вивчення корекційної педагогіки
    майбутніми вчителями загальноосвітніх шкіл, вихователями
    дошкільних закладів, психологами системи освіти.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка