Методичні рекомендації «Роль сім’ї у відновленні людини з проблемою психічного здоров’я»



Сторінка8/9
Дата конвертації11.04.2016
Розмір1.32 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

до оволодіння своїм життям заново.

Порівнюйте результати поточного дня - тижня - місяця з попереднім.
Вносьте зміни поступово. Працюйте над чим-небудь одним. Вирішуйте проблеми крок за кроком.


Правило 3.

Щоб уникати зайвих проблем і конфліктів, перегляньте власні

очікування з можливостями свого хворого родича.

Не вимагайте від нього неможливого або того,

що вимагає затрати великих зусиль .
Правило третє звертає вашу увага на те, що передаючи відповідальність, необхідно правильно оцінювати можливості своїх хворих родичів. Можливо переглянути свої вимоги й очікування. Відмовитися від неможливого на даному етапі. Результатом завищених очікувань будуть негативні переживання, зниження самооцінки вашого близького, зневіра, почуття провини, марності. Ідея така: даремно чекати від нього неможливого або дуже складного, до чого він ще не готовий. Краще в цьому випадку змінити свої очікування.

Сказане не означає, що ми не повинні «піднімати планку» для нього. Навпроти, це необхідно робити завжди. Після кожного рецидиву ця планка опускається й у період ремісії вона щораз поступово піднімається заново. Тільки цю планку не слід ставити занадто ВИСОКО. Знання того, що ваш близький освоює нову висоту й осічки неминучі, може значно додати вам терпимості й дозволить спокійніше ставитися до його невдач.

Відокремлення. Розглядаються численні фактори, щоб допомогти родичам вибрати активність поза будинком. Якщо це чоловік та дружина, їм рекомендується разом проводити більше часу. Часто шлюб страждає, тому що хтось з батьків цілком присвячує себе пацієнтові. Батьки повинні знову відчути задоволення від спілкування один з одним і від відпочинку від постійного догляду за пацієнтом. Часто їм просто необхідний дозвіл психотерапевта на розслаблення й на задоволення. Дозвіл звичайно формулюється в такий спосіб: «Ви багато попрацювали по догляду за пацієнтом і заробили собі право на відпочинок». Родичі звичайно переживають значне полегшення від тягаря відповідальності, якщо можуть залишити пацієнта на короткий час без трагічних наслідків.

Якщо родичі не мають партнерів, їм рекомендується відродити старі дружні стосунки. Часто вони залишають свою соціальну мережу через сором і розгубленість і, таким чином, втрачають коштовне джерело емоційної підтримки.

Рекомендується відновити свої захоплення в дозвіллі або навіть повернутися на роботу, що вони залишили, щоб доглядати за своїм близьким.
Зосередьтеся на СВОЄМУ житті.

Майте власне життя, піклуйтесь про себе, відпочивайте.

Будьте уважні до власних потреб.

Будьте відкриті новим соціальним контактам.
Щоб врятувати власне здоров'я, і дати простір вашому близькому, можливо, корисніше перенести свою увагу на свої проблеми й навчиться задовольняти свої потреби. Найкраще в цій ситуації проводити якнайменше часу із хворим, щоб не діяти один одному на нерви.

Дуже важливо, щоб хворий прагнув до максимально незалежного життя. Йому дуже корисно повернути довіру до себе, повагу, брати на себе відповідальність і самому доглядати за собою. Якщо це можливо, треба спробувати, щоб він жив сам. «Відділення» - неприємне слово для людини, що щиро хвилюється про свого хворого родича. Спочатку це може здатися закликом до ворожої ізоляції й самотності. Відразу представляється жорсткий, байдужий егоїст, що піклується про власне благо. Це складно зрозуміти, але людині, яка страждає на психічний розлад кращає, якщо вона живе своїм життям, на власний розсуд, наскільки це можливо. Для родичів дуже важливо задовольняти свої інтереси й потреби. Ви повинні частину часу проводити вдалині від хворого на психічний розлад й розвивати власні інтереси, розслаблюватися й взагалі забувати про хворобу!



Далі необхідно дати можливість пацієнтові проводити більше часу окремо від батьків, необхідно допомогти йому встановити зв'язки з людьми його покоління. Цьому заважає маленький розмір соціальної мережі пацієнта й відсутність соціальних навичок. Іноді в цьому можуть допомогти здорові брати\сестри, які вводять пацієнта в компанію молодих людей. Однак вони можуть відмовлятися представляти хворого друзям, особливо якщо останній поводиться дивно. Людина із психічним розладом може відвідувати денний центр, курси для інвалідів, хоча переважніше більш «здорове» оточення. Корисно звернутися до інтересів пацієнта, які існували до хвороби. Іноді можна переконати пацієнта почати відвідувати групи по інтересах. У міру відділення від батьків у пацієнта росте почуття впевненості у своїх силах.

Встановлення обмежень. Родичі повинні навчитися поважати свої власні потреби й почуття комфорту. Це вимагає накладення обмежень на поведінку й вимоги пацієнта. З іншого боку, пацієнт має можливість встановити обмеження на втручання й надмірну участь та керування у відношенні його особистого життя. Ці вимоги базуються на взаємоповазі й не спричиняють покарань; деякі родичі звичайно коливаються між невиправданими вимогами й відсутністю обмежень. Обоє партнерів за згодою повинні твердо й постійно підтримувати обмеження й не давати можливості себе переконати, вимагати або загрожувати.
РЕЗЮМЕ ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛОКУ.
Досвід і дослідження показують, що для того щоб стати активним помічником Вашому родичеві в процесі відновлення, корисно:

  • На початковому етапі, після кожного рецидиву, вашому близькому може, бути важко, виконувати деякі функції. Візьміть на себе лише те, що він не може виконувати сам, інше залиште робити йому самому.

  • В міру освоєння вашим близьким нових дій поступово передавайте їх йому.

  • Тимчасово знизьте очікування. Реально оцінюйте його можливості. Використовуйте особисті критерії. Порівнюйте результати поточного тижня (місяця) з попереднім.

  • Хваліть Вашого близького, коли він робить маленькі кроки на шляху просування до оволодіння своїм життям заново.

  • Вирішуйте проблеми крок за кроком. Вносьте зміни поступово. Працюйте над чим-небудь одним.




  • Не думайте про те, чого ви не можете змінити. Дещо потрібно залишити, як воно є. Не залишайте без уваги прояву жорстокості.

  • Не варто квапитися. Процес відновлення здоров'я може бути тривалим. Дуже важливо більше відпочивати. Все стане на свої місця, коли наступить час.

  • Зберігайте спокій. Давайте відпочинок один одному. Перепочинок необхідний кожному. Вам щось набридло - це нормально.




  • Важливо іноді казати «Ні».

  • Не допускайте вседозволеність. Встановіть власні межі.

  • Зосередьтеся на СВОЄМУ житті. Майте особисте життя, піклуйтесь про себе, відпочивайте. Будьте уважні до власних потреб. Будьте відкриті новим соціальним контактам.

  • Встановіть обмеження. Кілька простих правил допоможуть все розставити на свої місця. Кожен повинен знати правила.

  • Виконуйте всі свої справи, як звичайно. Відновіть звичайний порядок виконання робіт в будинку. Підтримуйте зв'язок зі своєю родиною й друзями.




  • Поважайте межі вашого близького. Надайте пацієнтові власний простір. Кожному необхідний час побути самому.

  • Відмовтесь від постійного контролю й бажання регулювати поведінку вашого близького методом маніпулювання через почуття провини або через почуття страху, словесні погрози, злість, примус, панування, осуд, чіпляння, владність.

  • Висловлюйтеся простіше. Говоріть те, що ви хотіли сказати, ясно, спокійно і впевнено. Не кваптесь, інакше прийдеться повторювати.




  • Додержуйтеся приписань лікаря. Необхідно приймати ліки так, як він прописав, і тільки ті, які він прописав.

  • Ніяких наркотиків і алкогольних напоїв. Вони збільшують симптоми хвороби.

  • Звертайте увагу на всі зміни самопочуття. Записуйте зміни. Консультуйтесь з вашим лікарем. (див. Медичний блок)


Не корисно, погіршує ситуацію, коли Ви:

  • критикуєте;

  • вимагаєте того, що ваш близький не в змозі виконати;

  • давите на нього;

  • проявляєте нетерпіння, постійно гніваєтесь;

  • нав'язуєте (свою думку, рішення);

  • маєте нереалістичні очікування;

  • песимістично настроєні;

  • ігноруєте або знецінюєте прогрес;

  • зосереджуєте увагу на турботі й надмірній опіці вашого близького.

Частина 3. Соціальний блок

Лекція 1. Метод вирішення проблем.
Оскільки ви є родичами людей, які страждають на психічні розлади, напевне ви помітили, що хвороба приводить не тільки до втрати навичок спілкування, але й втрачається змога приймати рішення, бути відповідальними за деякі власні вчинки. Це ускладнює взаємодію між людьми та виконання соціальних ролей (батько, мати, син, дочка, працівник, студент). Виникнення простих і складних проблем у таких ситуаціях неминуче, а проблеми необхідно вирішувати. Щоб відновити, або зберегти теплі та довірливі стосунки в сім’ї, потрібно діяти на засадах партнерства. Тобто треба розділити з родичем, який страждає на психічний розлад, сфери відповідальності.

Наприклад, якщо ваш родич щойно виписався із психоневрологічного стаціонару, куди потрапив вперше, цілком зрозуміло, що деякий час саме вам доведеться контролювати процес його лікування та відновлення. Але поступово ступінь контролю потрібно знижувати і дозволяти родичу, який страждає на психічний розлад, самому вирішувати спочатку прості, а потім складніші проблеми.

Проблеми можна вирішувати по-різному, але є метод, який дозволяє вирішувати проблеми певним способом. Цей метод був включений у програму медико-соціальної реабілітації людей з психічними розладами (клієнтів). Його ефективність самим позитивним образом впливає на особливості особистості клієнта: самооцінка – підвищується, тривожність – знижується, зростає почуття впевненості у собі. Від цього покращується якість життя клієнта в цілому.

Матеріал узятий з навчальної серії так званих «модулів», розроблених Програмою «Соціальні вміння й навички самостійного життя» професора Liberman, R. P

На прикладі певної складної ситуації розглянемо метод, у якому описано:


  • як розпізнавати проблему;

  • як визначати труднощі в розпізнаванні проблем;

  • які кроки потрібно зробити для ефективного вирішення проблеми.

Ситуація: Мама контролює регулярне відвідування дочкою, яка страждає на психічний розлад, лікаря-психіатра в психоневрологічному диспансері (ПНД) за місцем проживання. На вимогу мами піти до лікаря в зазначений день, дочка відмовляється, пояснюючи, що почувається добре і немає потреби іти до лікаря.

Для того, щоб розпізнати проблему, потрібно , перш за все, зупинитися й подумати! Це дасть вам змогу зрозуміти, що виникла проблема.

Для того, щоб визначити, які є труднощі в розпізнаванні проблем, потрібно чітко розмежувати й зрозуміти де чия проблема?

Якщо людина не бачить проблеми, то для цієї людини проблема не існує. Вважаючи, що поруч з вами близька людина, яка потребує вашої уваги та допомоги, але не бачить своєї проблеми, можна припустити, що ця проблема стане вашою. А значить і вирішувати її доведеться вам.

При вирішенні будь-якої проблеми у вас може бути кілька варіантів рішення. Усі ці варіанти рішення приведуть до певних позитивних і негативних наслідків. Вам треба визначити, яке з рішень, по-вашому, найкраще, й почати діяти. При більшості із прийнятих вами варіантів рішення необхідно буде що-небудь сказати або зробити. Успіх буде залежати від того, що ви скажете, і від того, як ви це скажете. Таким чином, як прийняття рішення, так і його здійснення є важливими факторами того, наскільки добре ви реалізуєте бажану мету.



Для ефективного вирішення проблеми пропонуємо зробити 5 кроків.

КРОК 1:

Зверніть увагу. Оскільки уважність є необхідною передумовою розпізнавання проблеми, слід звернути увагу на ситуацію, задаючи питання. Для ідентифікації проблеми виберіть будь-які 3 дії:

  • уважно спостерігайте (дочка поводиться агресивно, при розмові кричить, звинувачує вас та ображається на вас);

  • уважно слухайте (дочка стверджує, що їй добре, що йти до лікаря не треба, що вона здорова);

  • не відволікайтесь;

  • запам'ятовуйте те, що бачите і чуєте;

  • задавайте питання (1, 2, 3)

Питання. Виберіть будь-які 3:

  • Де відбувається ця ситуація (вдома, на кухні?)

  • Хто бере в ній участь?

  • Що говорять діючі особи?

  • Що відбувається (дочка з підозрою перевіряє їжу, відмовляється їсти, відмовляється приймати ліки, говорить, що вона сама дасть собі раду) ?

  • Які важливі деталі (ви відчуваєте напруження в стосунках, бачите роздратованість дочки, відчуваєте власну безпорадність, провину та злість) ?

КРОК 2

Опишіть проблему Описувати проблему потрібно так, щоб її було простіше вирішувати; при цьому передбачається визначення мети (чого потрібно досягти) і перешкоди (яка перешкода є на шляху досягнення мети).

Мета — це те, чого людина бажає в конкретній ситуації.

Перешкода — це те, що стоїть на шляху досягнення мети.

Проблема полягає одночасно з мети й перешкоди.

МЕТА + ПЕРЕШКОДА: Проблема, очевидно, полягає в тому, що мама прагне забезпечити своєчасний візит дочки до лікаря. Але на цьому шляху виникла перешкода – дочка не погоджується.

КРОК 3

Пошук варіантів рішення. На цьому етапі слід генерувати всі варіанти рішення проблеми, незалежно від їхніх наслідків. Використайте творчий підхід. Використовуйте підказки, як досягти мети й подолати перешкоди. Згадайте ситуації, що виникали в минулому. Не відкидайте рішення, які здаються складними для здійснення. Не турбуйтесь про те, гарні рішення чи погані. Єдиним обмеженням є те, щоб рішення не були образливими для інших. Наприклад:


Варіанти

Переваги

Недоліки

Нагадати дочці, як їй було погано до госпіталізації. Сказати, якщо вона не прийде до лікаря, і не прийматиме ліки, то загострення неминуче. І в результаті вона знову опиниться в лікарні. (В залежності від того, скільки часу ви виділите для розмови і яким буде ваш настрій, цей метод може стати залякуванням, погрозою, шантажем або переконанням).







Переконати дочку, що лікар доброзичливо ставиться до неї, і необхідно порадитись з ним щодо відміни ліків, а також отримати кваліфіковану консультацію про наслідки самостійного лікування, тобто «не лікування».







Домовитись з лікарем або його медсестрою, щоб він (вона) по телефону запросили дочку на прийом (дочка не повинна знати про таку домовленість).







Залучити до бесіди людину, якій довіряє дочка. Це може бути телефонна розмова з лікарем-психіатром стаціонару, або будь-хто з родичів та друзів, кого ви запросите до себе (дочка повинна знати про ваші наміри).







Відкласти розмову на деякий час, поки спаде емоційне напруження в стосунках між вами.







Відмовитись від спроб переконати дочку, припинити готувати їжу для неї, але попередити про ваші наміри викликати швидку психіатричну бригаду, тому що її поведінка загрожує її здоров’ю (відмова від іди та ліків).







Нічого не робити















Запишіть всі варіанти, які вдасться акумулювати (5 – 8) у вигляді таблиці. Заповніть 1-й стовпчик. Наприклад:


Варіанти

+ Переваги

– Недоліки

Нагадати дочці, як їй було погано до госпіталізації. Сказати, якщо вона не прийде до лікаря, і не прийматиме ліки, то загострення неминуче. І в результаті вона знову опиниться в лікарні. (В залежності від того, скільки часу ви виділите для розмови і яким буде ваш настрій, цей метод може стати залякуванням, погрозою, шантажем або переконанням).

Дочка може згадати свої негаразди, прислухатись і погодитись на лікування. Можна уникнути госпіталізації

Розмова забере багато часу, сил, нервів. Можна втратити довіру дочки. Можна спровокувати конфлікт.

Переконати дочку, що лікар доброзичливо ставиться до неї, і необхідно порадитись з ним щодо відміни ліків, а також отримати кваліфіковану консультацію про наслідки самостійного лікування, тобто «не лікування».

Можна зберегти довірливі стосунки з дочкою. Дочка захоче дізнатись про ліки та їхню дію.

Розмова може бути важкою. Інформація лікаря може не задовольнити очікування дочки.

Домовитись з лікарем або його медсестрою, щоб він (вона) по телефону запросили дочку на прийом (дочка не повинна знати про таку домовленість).

Може прискорити згоду дочки. Не потрібно витрачати власні сили.

Лікар та медсестра можуть не погодитись. Дочка може не погодитись.

Залучити до бесіди людину, якій довіряє дочка. Це може бути телефонна розмова з лікарем-психіатром стаціонару, або будь-хто з родичів та друзів, кого ви запросите до себе (дочка повинна знати про ваші наміри).

Дочка прислухається до думки людини, якій довіряє. Можна зберегти довірливі стосунки з дочкою.

В обраної людини може бракувати часу для серйозної бесіди. Дочка може не погодитись.

Відкласти розмову на деякий час, поки спаде емоційне напруження в стосунках між вами.

Зберігаються довірливі стосунки з дочкою. Не потрібно витрачати власні сили.

Стан дочки може погіршитись. Можна не дочекатись спаду напруження.

Відмовитись від спроб переконати дочку, припинити готувати їжу для неї, але попередити про ваші наміри викликати швидку психіатричну бригаду, тому що її поведінка загрожує її здоров’ю (відмова від іди та ліків).

Дочка почне самостійно готувати собі їжу. Зберігаються довірливі стосунки з дочкою. Не потрібно витрачати багато сил на переконання.

Можна спровокувати конфлікт. Можна втратити довіру дочки.

Нічого не робити

Не витрачаються власні сили.

Можна спровокувати конфлікт. Можна втратити довіру дочки. Стан дочки може погіршитись.









КРОК 4

Оцініть варіанти рішень. Після того як ви записали всі придумані варіанти, ви можете їх оцінити, визначивши позитивні й негативні наслідки кожного рішення. Запишіть в 2-й стовпчик позитивні, а в 3-й стовпчик – негативні наслідки кожного з варіантів. Якщо вам важко знаходити переваги будь-якого рішення, почніть з недоліків. Спробуйте знайти їх декілька (1 – 3).

Після того, як ви записали всі плюси та мінуси всіх рішень, перечитайте все ще раз, а потім виберіть те рішення, яке буде для вас найкращим, враховуючи як переваги, так і недоліки. Переваги й недоліки не можуть бути однакові для всіх. Якщо пошук варіантів ви здійснювали разом з іншим родичем, зауважте, що кожен з вас зможе вибрати та реалізувати свій варіант. Обґрунтування оцінки – гарний спосіб перевірити свою ідею подумки.



КРОК 5

Реалізуйте вибране рішення. Втілити обране рішення потрібно так, щоб максимально збільшити шанси сприятливої реакції. Ви можете досягти цього шляхом навчання різноманітним навичкам спілкування: вербальною та невербальною комунікацією. Володіння основними навиками вербальної та невербальної поведінки формує впевненість у власних можливостях вільно і приємно вести дружню розмову, досягати запланованої в розмові мети. Що включається в поняття вербального спілкування? Це, насамперед, зміст розмови, тобто слова, які ви говорите. Що включається в поняття невербального спілкування? Сюди відносяться поведінка, яка проявляється в зоровому контакті, міміці, жестах, виразі обличчя, а також визначається позою тіла, орієнтацією тіла. Ви можете вести розмову по телефону, або не бачити свого співрозмовника, але і в цьому випадку обов’язково присутній невербальний компонент бесіди. Це інтонація голосу, сила голосу, чіткість та швидкість мовлення.

Якщо ви вміло застосуєте навички ефективно спілкування, ваше рішення буде втілене легше й швидше. Цей крок можна ще назвати коротко: «дійте»!



Лекція 2. Залучення та використання ресурсів для вирішення медичних, психологічних і соціальних проблем
Коли пацієнт виписується зі стаціонару, він повертається додому, у звичне для себе середовище. Щоб почувати себе добре, крім прийому підтримуючого лікування, йому потрібно навчитися ефективно справлятися з вирішенням повсякденних проблем і стресовими ситуаціями.

Для багатьох пацієнтів життя із психічним захворюванням означає відчуття постійної напруги. Це виявляється в подоланні психологічних проблем та складних соціальних ситуацій, яке здорові люди взагалі не вважають навантаженням. Навіть незначні, на перший погляд, невдачі здатні порушити рівновагу, досягнуту з превеликим трудом. Пацієнти, які перенесли психоз, потребують особливої психотерапевтичної допомоги. Ця допомога включає цілу систему надання поза лікарняної підтримки.

Схематично систему психосоціальної поза лікарняної допомоги можна зобразити так:

1. Лікар-психіатр ПНД. Це може бути лікар районного психоневрологічного диспансеру, або лікар стаціонару, з яким вже встановились у пацієнта довірливі стосунки, або сімейний лікар, з яким у пацієнта встановився хороший терапевтичний контакт.

Функцією цього ресурсу буде амбулаторне лікування пацієнта за місцем проживання, що включає в себе: регулярне спостереження за станом пацієнта, призначення, зміну, корекцію підтримуючого лікування, своєчасне направлення до стаціонару, надання інформації в доступній формі пацієнту про стан його психічного здоров'я, прогноз можливого розвитку захворювання, консультування пацієнта та родичів пацієнта

2. Сім’я, родичі, друзі, знайомі. Це можуть бути будь-які люди, з якими в пацієнта є довірливі дружні стосунки.

Функцією цього ресурсу буде підтримка довірливих стосунків, підтримка або налагодження емоційного реагування при спілкуванні, розуміння важливості проблем пацієнта, визнання хвороби (враховуйте, що пацієнт хворіє на психічний розлад), ініціювання комунікації (говоріть з пацієнтом, це йому потрібно), підтримка соціалізації (майте на увазі, що пацієнт втрачає навички спілкування, а ви – ланка, що зв'язує його із зовнішнім світом).

Визнання хвороби – це усвідомлене ставлення до хвороби, розуміння, вивчення її. Визнання хвороби родичами пацієнта необхідне для того, щоб близькі та родичі не боялися ні самого пацієнта, ні його хвороби, а допомагали йому розпізнавати симптоми хвороби; розуміли, що відбувається; навчилися розділяти хворобливий стан пацієнта від його особистісних особливостей.



3. Соціальні ресурси та послуги. Це можуть бути фахівці служб соціальної й психологічної допомоги (психолог, соціальний працівник, юрист, чиновники та ін.), до яких в пацієнта та його родичів є можливість звернутись.

Функцією цього ресурсу буде соціальна адаптація пацієнта, консультування, підтримання навичок загальної комунікації пацієнта, створення нових довірливих стосунків, включення пацієнта в соціально-реабілітаційні програми, залучення пацієнтів до участі в програмах набуття трудових навичок, розкриття власного творчого потенціалу, допомога та супровід пацієнта при працевлаштуванні, надання юридичної допомоги, надання інформації щодо служб та організацій, які займаються опікуванням людей з особливими потребами.

4. Громадські організації. Це можуть бути благодійні товариства родичів психічно хворих, благодійні організації, благодійні фонди, а також асоціації спеціалістів, куди в пацієнта та його родича є необхідність звернутись для отримання інформації або допомоги.

Функцією цього ресурсу буде об’єднання близьких родичів людей, які страждають на психічні захворювання, з метою захисту їх на законодавчому рівні, їхніх соціальних громадських прав. Налагодження партнерських відносин та співпраці з державними інституціями, зокрема НДІ психіатрії, для покращення якості лікування та життя людей, які страждають на психічні захворювання. Проведення роз’яснювальної та просвітницької роботи з родичами пацієнтів, серед населення та у суспільстві з метою подолання стигматизації. Допомога у вирішенні організаційних проблем лікування. Організація дозвілля (культпоходи у театри, цирк, екскурсії по місту).

5. Пацієнт, або людина, яка страждає на психічне захворювання.

Функцією цього ресурсу буде самодопомога, усвідомлення важливості проблеми, прийняття хвороби, уміння приймати допомогу, вирішення власних проблем, уміння бути відповідальним за свої рішення та вчинки.

Саме ці п’ять компонентів і складають систему поза лікарняної підтримки людей, які страждають на психічні захворювання. Якщо всі складові взаємодіють між собою, то спостерігається комплексний підхід при наданні допомоги, що природно, означає якісну, всебічну допомогу.

1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка