Методичні рекомендації «Роль сім’ї у відновленні людини з проблемою психічного здоров’я»



Сторінка3/9
Дата конвертації11.04.2016
Розмір1.32 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Нове покоління препаратів. Стан речей нещодавно знову поліпшився, виникли нові сподівання на подальший прогрес у лікуванні шизофренії. Розробляється «нове покоління» антипсихотичних засобів з надією на те, що вони будуть дійсно «антишизофренічними». Це — так звані атипові антипсихотики.

Першим з нових атипових препаратів був Клозепін. До певної міри його використовували у Європі, але повідомлення про те, що прийом препарату призводить до зменшення кількості лейкоцитів призвело до того, що препарат став набагато менше призначатися. Два американські психіатри, Джон Каней і Герберт Мельцер вирішили дослідити його користь у групі «рефрактерних» хворих на шизофренію. У цій відчайдушній ситуації, це здавалося заслуговує на увагу, аби спробувати частково ризиковане лікування, використовуючи щотижневі перевірки кількості лімфоцитів. Несподівано клозепін спрацював! Стан багатьох хронічно хворих пацієнтів помітно поліпшився.

Зацікавлення лікуванням клозепіном було викликане двома причинами. По-перше, на відміну від типових антипсихотиків він не впливав на систему дофаміну. А крім цього він спрацьовував не тільки при позитивних симптомах, але також і при негативних. У хворих поступово з’являлися цікавість до життя, здатність насолоджуватись та більш логічно мислити. Нарешті, клозепін мав мінімальні екстрапірамідні побічні ефекти.

Нові атипові препарати були успіхом в цьому відношенні. Поль Янсен, який до того винайшов галоперидол, присвятив багато років свого життя пошуку кращого лікування для шизофренії, і він синтезував і перевірив новий препарат рісперідон, що впливав на інші системи мозку, не пов’язані з системою дофаміну. Рісперідон не вимагав моніторингу крові, як клозепін. Інші нові атипіки включають оланзепін (зіпрекса), кветіапін (сероквель) і зіпразідон. Ці препарати вже стали «лікуванням першої лінії». Тобто їх призначають на самому початку захворювання, і вони у значній мірі витісняють «старі» антипсихотичні засоби. Риси, що визначають «атиповість», включають відносно меншу блокаду D2, менші екстрапірамідні побічні ефекти, здатність поліпшувати як позитивну, так і негативну симптоматику, у тому числі заперечення хвороби і розумові здатності. Атипові нейролептики набагато рідше викликають пізню дискінезію, ймовірно незворотні зміни, що проявляються руховими порушеннями і спостерігаються у 20—30% пацієнтів при лікуванні традиційними нейролептиками. Ці порушення включають гримаси, нестійкість ходи.

Проте, новітні ліки мають власні побічні ефекти. Найбільше занепокоєння викликає збільшення маси тіла, зокрема, як наслідок збільшення апетиту. Пов’язаний з цим побічний ефект – збільшена тенденція до розвитку цукрового діабету. Також можуть спостерігатися інші ендокринні порушення.


  • Антиманіакальні або препарати, що стабілізують настрій і використовуються при лікуванні біполярного розладу

Стабілізатори настрою перш за все використовуються при лікуванні біполярного розладу. Сама назва говорить, що вони вирівнюють коливання настрою. Ці ліки є справжнім подарунком для хворих на біполярний розлад, оскільки при цьому розладі бувають періоди «ейфорії», які суб’єктивно сприймаються як веселощі, і деякі такі хворі «їх не полюбляють», бо вони «звільняють» їх від цього стану. Проте, люди з манією все ж розвивають інтуїцію про руйнівні ефекти безумних епізодів. Наприклад, обдарований поет Роберт Лоуел, який страждав на важкий біполярний розлад, з вдячністю говорив про користь від прийому літію після того, як він став доступним на початку 70-х років. Один з його друзів пригадував:

Він показав мені пляшечку літієвих капсул. Це був подарунок з Копенгагена. Я чув про його проблеми. Він вже рік живе без нападів за останні вісімнадцять років. Ці напади для нього закінчувалися страшним приниженням та розтратами. А зараз, завдяки цим капсулам він має зовсім інший вигляд.

Літій — фактично один з перших психотропних засобів, який і сьогодні ще застосовується. Як сіль літій зустрічається у природі і розташований в одному ряді з натрієм у періодичній системі елементів. Хлорид літію застосовували замість кухонної солі (хлориду натрію) у дієті для осіб з високим артеріальним тиском. Однак високі дози хлориду літію викликали токсичні ефекти і від нього згодом відмовилися. Наприкінці 40-х років австралійський психіатр Джон Кейд відмітив, що хлорид літію також має заспокійливу дію і експериментував з його використанням у збуджених пацієнтів з психозами.

Спостереження Кейда не були впроваджені в клініку миттєво. Психіатр з Данії Могенс Шоу провів систематизоване дослідження терапевтичної дії літію при манії. Він продемонстрував, що при лікуванні літієм епізодів ейфорії, епізоди протягом декількох тижнів минають майже повністю. Він почав тривало спостерігати за пацієнтами, що лікувалися літієм. У 60–70-тих роках були розроблені заходи терапії та моніторингу за хворими, що приймають літій, щоб таке лікування проходило безпечно. І сьогодні серед стабілізаторів настрою літій займає провідне місце.

Серед інших стабілізаторів настрою у хворих на біполярний розлад, яким протипоказаний літій, або вони не відповідають на прийом літію, використовуються антиконвульсанти: карбамазепін, вальпроати і клоназепам.



  • Антидепресанти. Існує три основні типи антидепресантів: (1) Трициклічні (наприклад, амітриптілін, анафраніл), (2) Інгібітори моноаміноксидази (MAO) (наприклад, нуредал), (3) Інгібітори зворотнього захвату серотоніну (наприклад, прозак, золофт, паксил) та (4) Інгібітори зворотнього захвату серотоніну і норадреналіну (наприклад, венлаксафін).

Першим з антидепресантів був іміпрамін, його почали використовувати на початку 50-х років одночасно з аміназином. Швейцарська компанія, яка синтезувала його, CIBA Geigy, звернулася до психіатра Роланда Куна, який випробував його в різних дозах з декількома пацієнтами. Кун спостерігав чудову реакцію на цей препарат у хворих на депресію. Дуже швидко цей препарат став використовуватися по всьому світі.

За сучасними стандартами іміпрамін «стародавній препарат», він був першим трициклічним антидепресантом, який і досі широко використовується.

Згодом були синтезовані інші трициклічні антидепресанти, які мали різну дію та відрізнялися своїми сторонніми ефектами. Так, амітриптілін має виражену седативну дію. Це використовується клініцистами, наприклад у тривожних пацієнтів. Трициклічні антидепресанти для прояву антидепресивної дії потребують певного часу, зазвичай 2–3 тижні. Декотрі сторонні ефекти пацієнти важко переносять, наприклад, сухість у роті, але цей ефект згодом, при прийомі препарату, поступово минає.

До трициклічних антидепресантів відносять іміпрамін, амітриптілін, доксепін (сінекван), анафраніл. Антидепресанти іншої хімічної структури включають амоксапін, тразідон, мапротілін (лудіоміл), міртазепін (ремірон) і бупріон.

В скорому часі альтернативою трициклічним антидепресантам стали інгібітори моноаміноксидази (ІМАО), вони стали «допоміжними» при лікуванні депресії. Головною проблемою при використанні ІМАО є те, що вони взаємодіють з деякими харчовими продуктами (червоне вино, сир і шоколад), їх взаємодія призводить до підвищення артеріального тиску.

У 70-ті роки фірма Eli Lilly зосередилася на пошуках іншого антидепресивного агенту, який би впливав на інший медіатор мозку — серотонін (трициклічні антидепресанти та ІМАО впливають на норадреналін у ЦНС). Компанією був синтезований прозак, селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну — СІЗЗС). Довга і цікава історія супроводжувала прозак при впровадженні у клінічну практику. Так, виявилося, що препарат має достатньо багато сторонніх ефектів, але їх прояви хворі на депресію переносили набагато легше ніж самі симптоми депресії.

Прозак дуже швидко зайняв провідні позиції у лікуванні депресії. Інші СІЗЗС — парксетін (паксіл), сертралін (золофт) і циталопрам.

Крім цього були синтезовані інші антидепресанти: інгібітор зворотнього захоплення серотоніну і норадреналіну — венлафаксін (ефексор), антагоніст блокади транспорту серотоніну — нефазодон (серзон). Ці препарати діють швидше, ніж трициклічні антидепресанти.

Однак, не існує ліків, які б не мали побічних ефектів. Так СІЗЗС можуть викликати неспокій, безсоння, відсутність апетиту, сексуальні порушення.


  • Протитривожні препарати. Два типи препаратів застосовуються, щоб лікувати ці стани: (1) бензодіазепіни (наприклад, діазепам, феназепам, гідазепам) та (2) не-бензодіазепіни (наприклад, буспар). Побічні ефекти протитривожних препаратів можуть проявлятися загальмованістю, психологічною та фізичною залежністю.

Пам’ятайте — медикаментозне лікування добирається кожному пацієнтові індивідуально!
Лекція 4. Причини рецидиву. Симптоми, які попереджають про загострення хвороби. Профілактика рецидивів.
Як ви вже знаєте, психічні захворювання можуть загострюватися (рецидивувати). Це означає, що після більш менш тривалого періоду задовільного самопочуття у людини з психічним розладом може наступити погіршення психічного стану.

Розглянемо основні причини рецидиву:

1. Ендогенні (внутрішні) причини. Залежно від виду захворювання, типу його перебігу, тривалості, внутрішній стан людини з психічними розладами може мінятися без видимого зв'язку із зовнішніми подіями. Можна сказати, що хвороба має свій ритм посилення або ослаблення симптомів.

2. Стресові чинники. Зовнішня несприятлива дія на організм (в т.ч. на нервову систему) може спровокувати загострення захворювання. До таких дій можна віднести:



  • конфліктні ситуації (у сім'ї, на роботі, в суспільних місцях);

  • глобальні зміни в житті (переїзд на інше місце проживання, зміна місця роботи, весілля, розлучення, пологи, втрата близької людини);

  • важкі соматичні захворювання (інфекційні захворювання, травми, операції, отруєння);

  • вживання психоактивних речовин (наркотики, алкоголь, великі дози продуктів, які містять кофеїн).

3. Відмова від прийому медикаментів (підтримуючого лікування) або самостійне зниження доз препаратів. Часто буває так, що після перенесеного психозу (особливо якщо це було одного разу) пацієнт, повернувшись до звичайного життя, вирішує, що видужав остаточно, і замість того щоб регулярно приймати медикаменти на протязі, припустимо, шести місяців рекомендованих лікарем, припиняє їх прийом через 1-2 місяці. І, на жаль, може незабаром знову опинитися в психіатричній клініці.

Якщо у вашого близького було декілька приступів, або загострень хвороби, ви можете проаналізувати і визначити ті симптоми, які передували рецидиву. У кожного пацієнта вони індивідуальні, але найчастіше спостерігаються наступні застережливі ознаки загострення психічних захворювань:



  • порушення сну;

  • дратівливість;

  • напруженість;

  • зміна апетиту;

  • нездатність до концентрації уваги (неуважність);

  • різкі перепади настрою;

  • різкі зміни бажань;

  • підвищена захопленість чим-небудь одним;

  • відгородженість;

  • відмова від прийому ліків (різкий і невмотивований).

В тих випадках, коли ви помітили такі симптоми, обов’язково треба звернутися за консультацією до лікаря.

Профілактика загострень. Наше життя сповнено несподіванок. Як приємних, які радують, так і тих, які примушують похвилюватися, а іноді і бентежать. Серед них і рецидиви захворювання. Передбачити, стовідсотково прорахувати і уникнути їх, на жаль не можливо, але деякі знання і дії можуть істотно полегшити «зустріч» з рецидивом і його перебіг, а також можливо, уникнути госпіталізації або значно скоротити тривалість перебування в психіатричній лікарні.

1. Якщо у вашого близького є психічний розлад, корисно вести такий своєрідний щоденник, в яким важливо відзначати наступне:



  • коли вперше ви відчули що з вашим близьким щось не так (у плані зміни психічного стану);

  • до кого і коли зверталися, якими були рекомендації, що з рекомендацій виконували, що приносило поліпшення;

  • коли вперше потрапив в психіатричний стаціонар, як довго знаходився на лікуванні, що приймав, в якому стані був виписаний;

  • що приймав після виписки, в яких дозах, які препарати допомагали, які ні, від яких ставало гірше;

  • які препарати не переносить, з яких саме причини;

  • якщо госпіталізувався кілька разів, які спостерігалися застережливі симптоми загострення, скільки часу проходило від застережливих симптомів до гострої стадії загострення.

Ці спостереження можуть надалі допомогти лікареві в ефективному лікуванні вашого близького.

2. Контакт з лікарем, що лікує. У наш час ми можемо вибирати лікаря для себе і для наших близьких. Після виписки із стаціонару спостерігати пацієнта може не обов'язково дільничний лікар психіатр, але і лікар стаціонару, або приватно практикуючий психіатр. Що важливе, у виборі лікаря для тривалої співпраці:



  • достатній рівень кваліфікації;

  • довіра – важливо щоб і ви і ваш близький довіряли лікареві, а лікар міг би довіряти вам;

  • партнерські відносини – практика показує, що якщо відносини лікаря і пацієнта до відносин рівних (на рівні чоловік-чоловік), то ефективність лікування підвищується;

  • варто враховувати, що лікар теж перш за все людина. Його робота пов'язана з сильними емоційними і інтелектуальними навантаженнями, і він має право висловлювати свої думки, якщо щось йому не подобається і заважає;·

  • і найважливіше, це постійність, добре якщо ваш пацієнт тривало спостерігатиметься у одного доктора, а не у 4-5 в році.

3. Регулярний прийом підтримуючого лікування. У психіатрії, на відміну від інших сфер медичної допомоги, що підтримує лікування підбирається експериментально. Нерідко буває, що одне і теж ліки по-різному впливають на декількох людей з однаковою симптоматикою.
Підбором лікування повинен займатися тільки лікар!
Але якщо ви ведете щоденник (див. вищий), ви можете інформувати лікаря про колишні результати лікування, і це може йому допомогти.

Підтримуюче лікування може бути:

  • постійне - один або декілька препаратів рекомендуються на тривалий період (від декількох місяців до декількох років, або навіть довічно);

  • періодичне - один або декілька препаратів пацієнт приймає короткими курсами 1-2 рази в році за призначенням лікаря.

Також підтримуюче лікування можна розділити на:

  • щоденний прийом медикаментів, як правило пігулок;

  • прийом пролонгованих препаратів, як правило внутрішньо м’язові ін'єкції масляних розчинів 1-3 рази на місяць;

  • поєднання щоденного прийому ліків з ін'єкціями пролонгів.

Дуже важливо, для тих хто вперше потрапив в стаціонар:




Якщо лікар рекомендував тривалий прийом підтримуючого лікування –

будь ласка, виконаєте його рекомендацію!

Тривалий прийом підтримуючого лікування після першого психотичного нападу знижує ризик рецидиву в майбутньому до 20 %!
А при повторних рецидивах, що підтримуюче лікування тим більш є необхідним.

4. Здоровий спосіб життя. Дотримання цих рекомендацій може бути корисним більшості населення нашої планети Земля, але більшою мірою вони корисні людям з проблемами психічного здоров'я.

Що робити:


  • спати не менше 8 годин на добу - по можливості спілкуватися з людьми;

  • дотримуватися постійного розпорядку дня - під'їм, відбій приблизно в один і той же час, також прийом їжі і медикаментів;

  • помірні фізичні навантаження - уранішня гімнастика, прогулянки, пробіжки;

  • просте здорове збалансоване харчування;

  • по можливості, виконувати щодня яку-небудь роботу.

Чого не варто робити:

  • не порушувати нічний сон;

  • не перетруджувати;

  • не перенапружуватися (у емоційному плані);

  • не вживати наркотики.

5. Психосоціальна допомога і працевлаштування. Ця допомога повинна бути спрямована на навчання пацієнта навичкам самостійного життя – навичок з контролю симптомів, самостійного прийому ліків, спілкування, організації та проведення дозвілля, а також вміння конструктивно вирішувати проблеми повсякденного життя, що допоможе пацієнтові в подоланні стресу. Також, невід’ємною частиною психосоціальної допомоги є психоосвітні програми для пацієнтів і членів їх родин.

Нажаль, в нашій країні система психосоціальної підтримки не розвинута, тому, можливо в цих питаннях пацієнту може допомогти індивідуальна або групова робота з психологом або соціальним працівником з громадських організацій або психіатричних стаціонарів.


Найбільш якісна ремісія спостерігається у пацієнтів,

які отримують комплексну допомогу!
Лекція 5. Проблемні ситуації при психічних захворюваннях (кава, сигарети, агресивна поведінка, алкоголь та наркотики, відмова від прийому ліків) і як з ними впоратися.
Якщо людина захворює на психічний розлад, це вносить до його життя безліч проблем, до того ж, як для нього самого, так і для близьких йому людей. Серед проблем, з якими доводиться стикатися пацієнтові і його сім'ї, можна виділити найбільш типові: сигарети і кава; алкоголь і наркотики; секс і вагітність; відмова від лікування; агресивна поведінка.

Сигарети і кава

Не можна заперечувати той факт, що в житті багатьох хворих на психічні розлади сигарети і кава грають важливу роль. Саме вони обумовлюють багато соціальних контактів пацієнтів, складають значну частину їх витрат і є причиною боргів, вони також можуть служити приводом для знайомств і спілкування. Деякі пацієнти настільки стурбовані пошуками сигарет і кави, що це іноді стає головною метою їх щоденного проведення часу.

За даними деяких досліджень, від 80 до 90 відсотків людей страждаючих на шизофренію палять. Ці показники значно перевищують середнє число курців серед психіатричних пацієнтів з іншими діагнозами (50%) і серед решти населення (30%).

З приводу пристрасті пацієнтів до куріння висловлювалися самі різні думки. Іноді це відносять на рахунок довгого перебування в психіатричних клініках, але факти свідчать про те, що амбулаторні пацієнти курять приблизно стільки ж, скільки і під час госпіталізацій. Нікотин у деяких людей зменшує внутрішню тривожність, знімає депресію і підвищує концентрацію уваги, так що іноді для хворого куріння може виконувати роль свого роду самолікування. Ця теорія самолікування отримала деяку підтримку після того, як в одному дослідженні було доведено, що у хворих шизофренією куріння покращує функціонування деяких ділянок мозку (наприклад, пов'язаних із сприйняттям слухових стимулів), які, як відомо, уражаються при даному захворюванні. Є і ряд фактів, що свідчать, що куріння зменшує деякі симптоми, наприклад, тремор, який часто визначається як побічна дія антипсихотичних препаратів.

Відомо, що нікотин впливає на рецептори багатьох нейромедіаторів і сприяє виділенню дофаміну, серотоніну, ацетилхоліну і норадреналіну. У головному мозку є і рецептори нікотину, і цілком можливо, що при шизофренії вони також відіграють свою роль. Деякі дані говорять про те, що нікотин може зменшувати вміст в крові антипсихотичних лікарських засобів шляхом збільшення їх поглинання нирками. Добре відомо, що, в порівнянні з хворими які не курять, курцям потрібні підвищені дози антипсихотиків, але чи є це наслідком інтенсивнішого поглинання лікарських речовин нирками, досить сумнівно.

Наслідки куріння відомі досить добре. Куріння може представляти небезпеку (особливо у осіб з порушенням розумової діяльності) ще і тому, що різко зростає загроза пожеж - нерідкі випадки спалаху закладів для психічно хворих саме унаслідок необережного поводження з сигаретами.

Можна було б також чекати, що серед хворих на шизофренію повинна спостерігатися підвищена захворюваність раком легенів. Але однією з самих інтригуючих загадок шизофренії є те, що серед таких пацієнтів захворюваність раком легенів навіть менше, чим серед решти населення, в усякому разі, не більше.

Також, ми можемо спостерігати, що багато хто з наших пацієнтів, страждаючих психічними захворюваннями, п'є багато кави. Як і у разі куріння, точно не відомо, чому саме вони відрізняються подібною пристрастю до кофеїну.

Добре відомо, що споживання кофеїну у будь-якої людини може викликати симптоми кофеїнової інтоксикації, включаючи підвищену нервозність, безсоння, збудливість, почервоніння обличчя і почастішання пульсу. Спостереження за людьми, страждаючими на шизофренію, споживаючими дуже багато кофеїну, показало, що іноді у них симптоматика погіршується. Частково це може бути пояснено тим, що кава і, особливо чай впливають на засвоєння антипсихотичних препаратів.

Проблеми впливу на симптоматику шизофренії куріння і споживання кофеїну потребують додатких досліджень. Поки ж можна рекомендувати наступне:



  • визнати, що багато пацієнтів, які страждають на шизофренію, мають тягу до нікотину і кофеїну. Ясно, що слід встановити їм певні межі, наприклад, пачка сигарет і 1-2 чашки кави в день (бажано в першій половині дня), але ці ліміти повинні бути гнучкими, залежно від поведінки пацієнта;

  • враховувати, що куріння і споживання кави для хворих на шизофренію є одним з найбільш приємних способів проведення часу. Цей факт достатньо сумний, але - це життя. І не в якому випадку не варто повністю позбавляти пацієнта кави і сигарет тільки тому, що особисто ви вважаєте, що йому це шкідливо. Така заборона може привести до постійних конфліктів, напружених взаємин і агресивної поведінки;

  • вимагати щоб ваш пацієнт при курінні дотримувався правил безпеки (тобто курив в спеціально відведених місцях). Некурящі мають право не наражатися на відому небезпеку пасивного куріння. Застосовуйте жорсткі заходи, щоб ці правила дотримувалися, і не відступайте від них;

  • оскільки сигарети і кава для пацієнтів є дуже важливі, їх можна використовувати як стимул для того, щоб добитися від них бажаної поведінки, наприклад прийому ліків. Звичайно, це можна було б вважати підкупом, але зараз прийнято називати це позитивним стимулюванням, причому воно спрацьовує.

Алкоголь і наркотики

Серйозною і все більш загрозливою проблемою для людей з проблемою психічного здоров’я є пристрасть до алкоголю і наркотиків. Причин цьому досить багато. Головна причина, ймовірно, та ж, що і споживання алкоголю і наркотиків здоровими людьми - вони просто викликають у людини приємні відчуття і піднесений настрій. Пияцтво і наркоманія поширені достатньо широко, і хворі на шизофренію не є якимсь виключенням. Отже, потрібно зрозуміти, що багато пацієнтів так само пиячили б або споживали наркотики, якщо були б здоровими.

При шизофренії у пияцтва і наркоманії є свої відмінні риси. Випивка і «кайф» іноді дають пацієнтам можливість спілкування, те соціальне середовище, якого вони часто бувають позбавлені. Є також свідоцтва того, що алкоголь і наркотики деякими використовуються як засоби самолікування, знімають тривожність, зменшують депресію і «заряджають» їх енергією.

Наслідки алкоголізму і наркоманії для хворих на шизофренію ті ж самі, що і для здорових людей - руйнування сімейних і дружніх зв'язків, втрата роботи, житла, грошові борги, медичні проблеми. Крім того, у пацієнтів, що відрізняються пристрастю до наркотиків і/або алкоголю, відзначається більша кількість епізодів агресивної поведінки, частіші виклики психіатричних «швидких», ослаблення дії антипсихотичних препаратів, а також збільшення в два рази випадків повторної госпіталізації в порівнянні з пацієнтам без цих пристрастей.

Близьким тих хворих, у яких спостерігається пристрасть до алкоголю і наркотиків, слід мати на увазі, що це явище зустрічається досить часто, так що треба уміти розпізнавати ознаки подібної залежності. Такою ознакою може служити незрозуміле зникнення значних сум грошей. Важливим елементом в розробці правильного плану лікування є усвідомлення пацієнтом залежності від алкоголю і/або наркотиків, розуміння наслідків, встановлення жорстких лімітів їх споживання і при необхідності - проведення примусового лікування.

Чи слід взагалі дозволяти людям, які страждають на шизофренію, випивати? Багато клініцистів відповідають на це негативно, але на думку відомого американського психіатра Е. Фуллера Торі, «можна було б з цим погодитись за тієї умови, що даний хворий проявляє ознаки агресивності або алкоголь підсилює симптоматику його захворювання. Проте якщо цього не спостерігається і якщо у пацієнта немає тенденції до вироблення залежності від алкоголю, то мені не відомі причини, по яких йому іноді не можна було б в компанії небагато випити, особливо якщо даній людині це приносить задоволення. Випити увечері в крузі приятелів кухоль пива або стакан вина за обідом багатьом людям просто приємно. Не можна посилювати тяготи життя і без того нещасних хворих шизофренією лишаю їх маленьких радощів - принаймні, якщо для цього немає вагомих причин. В той же час, я завжди говорю пацієнтам і членам їх сімей про необхідність дотримання у споживанні алкоголю певних норм (наприклад, два кухлі пива або два стакани вина в день) і про необхідність бути постійно напоготові щодо будь-яких ознак алкогольної залежності».

Що стосується можливості прийому пацієнтами наркотиків, це обговорення можна звести до одного слова - НІ! У багатьох хворих вживання навіть слабенької марихуани може призвести до непередбачуваних загострень психічного стану, для усунення яких може бути потрібно досить багато часу. Близьким хворого треба будь-яким можливим способом не давати пацієнтові можливості їх приймати, а якщо є підозри, що він їх вживає, подальше перебування пацієнта в сім'ї не допускається, потрібне лікування в стаціонарі. Це правило повинне дотримуватися зі всією жорсткістю, особливо якщо у пацієнта були епізоди агресивної поведінки.

1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка