Методичні рекомендації Погляди на роль сім’ї у формуванні особистості дитини дошкільного віку Система родинно сімейного виховання надзвичайно важлива



Сторінка2/6
Дата конвертації11.04.2016
Розмір1.04 Mb.
1   2   3   4   5   6

Форми взаємодії дошкільного закладу з сім’єю

 

     Зростання ролі освіти, що спостерігається в багатьох країнах світу, в тому числі і в нашій країні, змінило відношення до дошкільних навчальних закладів. Відтак, головним чином виступає педагогічна функція дошкільної установи: як виховують, чому вчать, наскільки успішно готують до школи, до життя. Щоб успішно виконувати педагогічні функції, дошкільний заклад повинен переглянути зміст і якість освітньо-виховної роботи з дітьми, шукати шляхи сильнішого впливу на кожну дитину. Це обумовлює необхідність пошуку педагогічним колективом дошкільного закладу в сім’і союзника, однодумця у вихованні дитини.



     Організатором і координатором співробітництва дошкільного нвачального закладу з сім’єю є керівник закладу. Саме керівник сприяє становленню єдиної системи виховання дітей в сім’ї і в дитячому садку, згуртовуючи для вирішення цього завдання педагогічний колектив і батьків.

     Основні завдання і приблизний зміст співпраці дошкільного закладу з батьками планується в річному плані й конкретизується в календарному плані завідувача і методиста.

     Сучасне життя спонукає до урізноманітнення та оновлення форм спільної роботи дошкільного закладу і сім’ї. Вивчення та аналіз методичних рекомендацій О.Коненко, Т.Олексєєнко та інших науковців і практиків дозволяє виділити такі форми взаємодії родини з дошкільним закладом:

-          індивідуальні (вступне анкетування, попередні візити батьків з дітьми до садка, співбесіди, консультації, відвідування педагогами своїх вихованців удома, телефонний зв’язок);

-          наочно-письмові (батьківські куточки, тематичні стенди, ширмочки, планшети, папки-пересувки, дошка оголошень, інформаційні листки, тематичні виставки, анкетування, скринька пропозицій, індивідуальні зошити, неформальні листи, родинні газети, педагогічна бібліотека, запрошення, вітання тощо. Найпоширенішими наочно-інформаційними формами роботи є виставки дитячих робіт; реклама книг, публікацій у періодиці, в системі Інтернет з проблем сімейного виховання.);

-          групові (консультації, практикуми, школа молодих батьків, гуртки за інтересами, вечори запитань та відповідей, зустрічі з цікавими людьми – вчителями, лікарями, психологом, юристом тощо);

-          колективні (батьківські конференції, тематичні зустрічі за «круглим столом», засідання батьківського комітету, дні відкритих дверей, створення групи батьків-порадників, перегляд ранків, спільні свята, спортивні змагання, відпочинок у вихідні дні тощо).

     В книзі «Управління дошкільною освітою» Л.В.Поздняк і Н.Н.Ляшенко подають наступні форми роботи дошкільного закладу з батьками: загальні  і групові батьківські збори; педагогічні консультації, бесіди; спільне проведення занять, дозвілля; клуб за інтересами: національні традиції, молода сім’я, професійний статус; участь батьків у методичних заходах: виготовлення костюмів, організація відео зйомок; дні відкритих дверей; педагогічна світлиця та ін..

О.Л Звєрєва і Т.В. Кротова виділяють такі форми взаємодії родини з дошкільним закладом:

- словесні (батьківські збори: загальні і групові, педагогічні бесіди: групові та індивідуальні, консультації)

- практичні (дні відкритих дверей, спільні свята і розваги, показові  заняття, анкетування, трудові акції, спільні конкурси, гуртки для дітей і дорослих, бібліотека для сімейного читання, створення розвиваючого середовища)

- наочні (екскурсії по дошкільному закладу, по групі, інформаційні центри, папки-пересувки, письмові інформації для батьків, фотогазети, тематичні виставки).

     У даний час актуальними  залишаються індивідуальна робота з сім’єю, диференційований підхід до сімей різного типу, піклування про те, щоб не випустити з поля зору і впливу спеціалістів важки і неблагополучні сім’ї (функціонально неспроможні).

     Отже традиційні форми співпраці:

- відвідування сім’ї дитини – передбачає гарний настрій, привітність, доброзичливість. Слід забути про зауваження, скарги, не допускати критики в адресу батьків. Педагог сприймає атмосферу сім’ї, поведінку і настрій дитини, що допоможе зрозуміти психологічний клімат в родині;

- день відкритих дверей уможливлює ознайомлення батьків з дошкільним закладом, особливостями освітньо-виховної роботи, зацікавлення нею, залучення до активної участі. Проводиться керівником у формі екскурсії по дошкільному закладу з відвідуванням групи, де виховуються діти батьків, що прийшли. Можна показати фрагменти освітньо-виховного процесу (підготовка до прогулянки, колективна праця, догляд за живими об’єктами). Після екскурсії і перегляду роботи з дітьми керівник закладу або методист проводять бесіду з батьками, відповідають на запитання, цікавляться враженнями.

- бесіди індивідуальні і групові. Педагог повинен вміти не тільки говорити і слухати батьків, виражати своє зацікавлення, доброзичливість;

- консультації проводяться індивідуально чи для підгрупи батьків. На групові можна запросити батьків різних груп, що мають схожі проблеми або успіхі у вихованні. Мета консультації – засвоєння батьками певних знань, умінь. Форми проведення консультації різноманітні (кваліфіковане повідомлення спеціаліста з наступним обговоренням, обговорення статті, що прочитана попередньо всіма запрошеними, практичне заняття);

- семінари-практикуми для набуття практичних навичок з виховання дітей Ця форма роботи уможливлює розповіді про способи і прийоми навчання та їх покази: як читати книгу, готувати руку дитини до письма тощо;

- батьківські збори проводяться як групові так і загальні 2 – 3 рази на рік. На них обговорюють завдання на новий навчальний рік, результати освітньо-виховної роботи та інше. На загальні збори можна запросити лікар, психолога, юриста, дитячого письменника. Передбачають виступи батьків. На групові збори одне запитання готує вихователь, з інших пропонується виступити батькам чи комусь зі спеціалістів. Бажано на зборах обговорювати сімейний досвід виховання дітей.

- батьківські конференції. Їх основна мета – обмін досвідом сімейного виховання. Батьки готують повідомлення, педагог, при необхідності, надає допомогу з вибору теми, оформлення виступу. На конференції може виступити спеціаліст. Важливо визначити актуальну тему конференції. До неї готується виставка дитячих робіт, педагогічної літератури, матеріалів, що відображають роботу дошкільного закладу. Завершити конференцію можна спільним концертом дітей, членів сімей;

- папки-пересувки для залучення батьків до читання педагогічної літератури. В папку укладаються статті на певну тематику;

- пропаганда педагогічних знань для батьків у формі виставки дитячих робіт («Руками дітей», «Діти для батьків», «Маленькі майстри», «Наші умільці»), де спеціалісти можуть самі або разом з дітьми показувати виконання окремих елементів роботи (наприклад, з художньої праці, зображувальної діяльності) Часто педагоги свої міркування ілюструють магнітофонними записами розмов з дошкільниками, видеофрагментами про різні види діяльності (дидактична, театралізована гра, праця, зображувальна), фотографіями дітей.;

- вечори відпочинку «Давайте знайомитись», «Розвеселимо один одного», «Сміх – це здоров’я”, «Родинна світлиця»,  «Вечорниці», «У гостях у бабусі», «День добрих справ», вечори дозвіль для дітей за участю батьків і педагогів;

- спортивні свята і розваги «Тато, мама і я – спортивна сім’я”, «Спорт – це здоров’я”, «Веселі старти», «День здоров’я” за участю дітей, батьків і педагогів;

- участь у підготовці спектаклів, лялькового театру, виставки «Руками дітей і батьків»;

- «телефон довіри», «журнал відгуків і пропозицій», «Скринька уваги і поваги» «Спільно вирішуємо проблеми», де батьки можуть виступити, заповнити анкету, написати пропозиції.

     Практиками напрацьовано чимало новітніх форм роботи дошкільного закладу з родиною: проектування або метод проектів (сімейні проекти), створення батьківської кімнати (наприклад, «Родинна світлиця») для зустрічей з мамами і татами, обладнання куточка «Для допитливих дітей та дбайливих батьків», випуск на допомогу батькам рукописного журналу «Родинна сторінка», залучення педагогами батьків до підготовки і проведення з дітьми різних видів діяльності (праця на городі або майданчику, ранкова гімнастика, заняття з художньої праці, будівельні ігри), проведення спільно з родинами свят і днів народження, зустрічі за круглим столом їз спеціалістами у формі запитань і відповідей, перегляди батьками роботи з дітьми у групах, облаштування вдома куточків художньої творчості, домашні завдання і багато інших, які базуються на традиційних формах і допомагають батькам перемогти власний авторитаризм, побачити світ з позиції дитини, відноситись до неї як до рівної, зрозуміти, що неприпустимо порівнювати її з іншими дітьми, що треба радіти її особистому росту, будувати довірливі взаємини з нею.

      Значного поширення набувають творчі форми роботи з батьками, в яких беруть участь діти, інші педагоги і співробітники дошкільного закладу. Часто батькам цікаво не тільки спостерігати за дитиною під час її взаємодії з дорослими не в домашніх умовах, а й самим виступити в новій ролі (театралізованій виставі, спортивному змаганні, конкурсі, засіданні дискусійного клубу).

    Усі форми роботи, що проводяться в дитячому садку повинні враховувати такі особливості батьків:



-  право на власну думку, точку зору, систему цінностей;

- інформувати не лише про обов’язки батьків, але й про права, а ними вони можуть скористатись;

-  у готовності позитивно поставитись до проявів батьківської ініціативи і творчості та заохочувати їх;

-  вміти не лише повчати батьків, але і вчитися у них.

     Важливою складовою у системі роботи з батьками є педагогічний всеобуч. Методологічна основа всеобучу: народний педагогічний досвід та досягнення вітчизняної і зарубіжної наукової педагогіки з питань родинного виховання. Щоб педагогічний всеобуч був достатньо ефективним, він має бути диференційованим. Тобто, він повинен передбачати якісні відмінності та особливості різних груп сімей, які до них відносяться:



- соціальні аспекти (особливості сімей за місцем проживання, соціального Статусу сім’ї);

-  демографічний аспект (врахування віку, освіти батьків та дітей, структури сім’ї);

-  світоглядний (світоглядні позиції, стиль сімейних стосунків, ставлення до суспільства);

- етнографічний (врахування рівня загальної педагогічної та професійної культури батьків, характер сімейних традицій, культури домашнього побуту).

     Форми педагогічного всеобучу батьків різноманітні – батьківські лекторії, методичні консультації, батьківські конференції, батьківські дні. Вищою, але не єдиною ланкою освіти є університети педагогічних знань, вони працюють на громадських засобах при дитячих садках, бібліотеках. Їх основна мета – педагогізація батьків, активізація виховної функції батьків.

    Важливо навчати батьків правильної взаємодії з дітьми. Педагогізація родин відбувається через консультативно-рекомендаційну (батьківські збори, усні і письмові консультації, бесіди, практикуми, тренінги тощо), лекційно-просвітницьку (батьківські лекторії, всеобучі, конференції, педагогічні читання) діяльність, залучення батьків до освітнього процесу ("Дні відкритих дверей", участь у підготовці й проведенні свят, розваг, окремих занять, в оснащенні педагогічного процесу та упорядкуванні приміщень, території разом з дітьми і педагогами).

     Доцільно залучати до роботи не окремих, а всіх представників сім'ї, інших родичів, які мають стосунок до виховання дитини, а також налагодити дружні стосунки з іншими сім'ями, які небайдуже ставляться до розвитку і виховання своїх дітей. Актуалізації уваги батьків до проблем виховання дошкільників сприяють доручення їм виступити з конкретного питання на батьківських зборах; «домашні завдання» на спостережливість; участь батьків у роботі гуртків, проведенні ігор, занять, екскурсій з дітьми; допомога у проведенні рольових і ділових ігор.

     Позитивні результати у вихованні дітей досягаються за умови вмілого підбору різних форм співпраці, за активного залучення в цю роботу всіх членів колективу дошкільного закладу і членів сімей вихованців. Добре, коли всі ці форми  взаємодії дошкільного закладу з  родиною  мають службове розподілення:

1. Адміністративно-господарська служба:

- укладення угоди між батьками та адміністрацією закладу;

- ознайомлювальна бесіда;

- збирання інформації про сім’ю (соціальний портрет);

- анкетування;

- юридичні консультації;

- загальні батьківські збори;

- робота батьківського комітету;

- спільна господарська діяльність (толока, суботники, цільова допомога);

- участь у роботі благодійного фонду;

- благодійні акції;

- робота «школи молодих батьків», «сімейного ліцею»;

- організація спільного відпочинку «веселі старти», «ярмарок»,

- організація прийому батьків і дітей фахівцями.



2. Методична служба:

- групові батьківські збори;

- усний журнал для батьків;

- батьківські куточки;

- папки пересувки;

- дні відкритих дверей;

- звіти фахівців;

- відкриті перегляди занять;

- групові та індивідуальні консультації;

- домашні завдання батькам (спостереження, виготовлення посібників, іграшок, збирання природного матеріалу);

- участь батьків у святах та розвагах;

- видача педагогічної літератури батькам для читання у вихідні дні;

- перегляд ранкових заходів;

- перегляд відеозаписів дитячої діяльності;

- спільна робота над статтями до газет.

3. Медична служба:

- ознайомлювальна бесіда медсестри з батьками про стан здоров’я дитини;

- рекомендації в разі необхідності корекційної  роботи з дитиною логопеда, інструктора з ЛФК, психолога;

- індивідуальні та групові консультації;

- інформаційний стенд («Нехворійко», «Медики рекомендують», «Здоров’я вашої дитини у ваших руках», «Турбуймося про здоров’я дітей», «Здоров’я – наш скарб» та інші)

- своєчасне інформування батьків про антропометричні зміни у дітей;

- участь у роботі загальних та групових батьківських зборів;

- видача батькам популярної медичної літератури для самостійного читання;

- виставка медичної літератури;

- розроблення рекомендацій про збалансоване харчування дітей, попередження інфекційних і вірусних  захворювань, отруєння різного характеру, загартування тощо;

 4. Психологічна служба:

- спільна робота з оптимальної адаптації дитини;

- використання методів діагностики сім’ї (анкетування, тестування, спостережен- ня тощо);

- консультації для батьків;

- участь у батьківських зборах;

- загально-розвивальні заняття-тренінги для батьків;

- психологічний куточок;

- видача психологічної літератури для самостійного читання;

- звіт психолога (раз на рік);

- консультування сім’ї на прохання;

- рекомендації .

     Наведений перелік форм роботи з батьками досить умовний. Різні родини мають свої цінності, інтереси, культурний рівень, педагогічний досвід. Використання різноманітних форм залучення батьків до співпраці, творчість, власний пошук у «наведенні мостів», дипломатичність, толерантність – усе це запорука успішної взаємодії дитячого садка і родини.



Головне, як зазначається у Інструктивно-методичному листі МОНУ від 04.10.07 № 1/9-583 «Про систему роботи з дітьми, які не відвідують дошкільні навчальні заклади» - «Важливо навчати батьків правильної взаємодії з дітьми.»

     Очікувану ефективність забезпечує раціональне поєднання різних форм роботи. Як свідчить досвід, у роботі з батьками слід уникати готових оцінних суджень про виховання, допомагати їм у виробленні вміння особисто спостерігати за власною дитиною, відкривати в ній нові якості й риси.

     Загальновідомо, що в світі немає двох однакових дітей. У кожної є свої особливості, свої умови життя, свій маленький, але життєвий шлях, який наклав свій відблиск на її розвиток, свої сильні і слабкі сторони. Отож, не можуть бути створені універсальні поради для батьків і педагогів на всі випадки життя.

     Показниками результативності взаємодії можна вважати наявність у дошкільному закладі доброзичливої атмосфери між вихователями та батьками, високий рівень загальної та педагогічної культури батьків і педагогів, їх зорієнтованість на самовдосконалення і саморозвиток, створення умов для повноцінного розвитку дошкільнят.

Методист вищої категорії                                                         Лазарева Л.С.

                                                                                           Додаток 1

                                                                                           до методичних рекомендацій

                                                                                           від 13 серпня 2010 року № 41



Рекомендації батькам

І. Як допомогти дитині успішно адаптуватися у дитячому садку

 

Шановні батьки! Ви повинні допомогти дитині адаптуватися до дитячого садка. Розпочніть цю роботу заздалегідь, щоб встигнути все зробити.



 

  1. Усвідомте, що Ваше власне хвилювання передається  дитині. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтеся з вихователями групи та з особливостями організації життя в групі.

  2. Дайте позитивну перспективу: розкажіть, що в дитячому садку багато діток, іграшок, там буде цікаво і добре.

  3. Підпорядкуйте домашній режим режиму роботи дошкільного закладу, особливо дотримуйтеся часу вкладання спати і періодів харчування.

  4. Навчить дитину елементарних навичок самообслуговування.

  5. Повідомте вихователів про звички та вподобання Вашого малюка

  6. Потурбуйтеся про нервову систему сина чи доньки – не залишайте малюка на цілий день з перших днів відвідування дитячого садка.

  7. Тримайте тісний контакт з персоналом групи і будьте певні, що працівники зуміють прийняти Вашу дитину і по-материнськи дбатимуть про неї.

ІІ. Діти вчаться того, що бачать у своєму оточенні

1. .Якщо дитина оточена критицизмом – вона вчиться звинувачувати.

2.  Якщо дитина бачить ворожість – вона вчиться битися.

3.  Якщо над дитиною насміхаються – вона буде нерішучою.

4.  Якщо дитину постійно присоромлюють – вона вчиться відчувати себе винною.

5.  Якщо дитина оточена терпеливістю – вона вчиться бути терпеливою.

6.  Якщо дитину підтримують – вона вчиться впевненості.

7.  Якщо дитину хвалять – вона вчиться цінувати інших.

8.  Якщо з дитиною поводяться справедливо – вона вчиться справедливості.

9.  Якщо дитина відчуває себе в безпеці – вона вчиться довіряти.

10.  Якщо дитину схвалюють – вона вчиться поважати себе.

11. Якщо дитину приймають і поводяться з нею дружелюбно – вона вчиться знаходити любов в цілому світі.



ІІІ. П’ять  основних  правил,

якими  варто   керуватися   у   вихованні  дошкільнят

(з  досвіду  батьків  і  педагогів)

Менше  сварити    -   більше  хвалити!

Менше  карати      -   більше  любити!

Менше  вимог       -   більше  послідовності!

Менше  скарг        -   більше  життєлюбства!

Менше  погроз      -   більше  радості!

VІ. Правила покарання


  1. Покарання не повинно шкодити здоров’ю – ані фізичному, ані психічному. Більше того, покарання має бути корисним.

  2. Якщо є сумніви щодо покарання, не карайте. Навіть якщо Ви зрозуміли, що занадто м’які, довірливі та нерішучі. Ніякої «профілактики», ніяких покарань «про всяк випадок».

  3. За один раз – одне покарання. Навіть якщо поганих вчинків скоєно декілька, покарання має бути тільки одне, за все одразу, а не по одному - за кожен вчинок. «Салат» із покарань – це «страва» не для дитячої душі. Покарання - не за рахунок любові. Щоб не сталося! Не залишайте дитину без нагороди і любові, на які вона заслуговує.

  4. Строк давності. Краще не карати, ніж карати із запізненням.

  5. Покарали – пробачили. Інцидент вичерпано. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи ані слова. Не заважайте дитині розпочати життя спочатку.

  6. Без приниження. Щоб там не сталося, якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як ваша перемога над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ви справедливі, дія покарання буде зворотною.

  7. Дитина на повинна боятися покарання, вона має боятися не Вашого гніву, а Вашої гіркоти, Вашого засмучення.

V. Коли не можна карати і сварити

  1. якщо дитина хвора;

  2. якщо дитина не зовсім одужала після хвороби;

  3. якщо дитина їсть;

  4. після сну;

  5. перед сном;

  6. під час гри;

  7.  під час виконання завдання;

  8. одразу ж після фізичної або душевної травми (падіння, бійка, погана оцінка) – необхідно перечекати поки зупиниться гострий біль (але це не означає, що необхідно утішати дитину);

  9. якщо дитина не справляється зі страхом, з лінню, з рухливістю, з роздратованістю, із будь-яким недоліком, але щиро намагається його подолати;

  10. у всіх випадках, коли у дитини щось не виходить;

  11. якщо внутрішні мотиви вчинків найпростіших або найстрашніших порушень вам не відомі;

  12. якщо ви самі в поганому настрої, якщо втомилися, якщо роздратовані. В цьому стані гнів завжди не правий.

 

VІ. Коли не потрібно хвалити

  1. Похвала має властивість наркотику: ще й ще! І якщо було багато і стало менше, або взагалі не стало, у дитини може виникнути стан непотрібності, самотності і, можливо, страждання.

  2. Не можна хвалити за те, що досягнуто не своєю працею (фізичною, розумовою, душевною).

  3. Якщо дитина не заслужила, не долала труднощів – немає за що хвалити.

  4. Похвали потребує кожна дитина, у кожної є своя норма похвали, ця норма завжди змінюється і треба її знати.

Якщо дитина ослаблена, травмована фізично або душевно, хваліть її кожен день

 

Увага! Дуже важливо! Похваліть дитину зранку, якомога раніше! І похвала на ніч (або просто поцілунок) теж не зашкодить…



VІІ. Десять «золотих правил» для батьків

  1. Не марнуйте часу дитини. У ранньому дитинстві малюк найкраще сприймає нове, накопичує знання.

  2. Формуйте самоповагу. Висока самооцінка додає сміливості, впевненості, вміння ризикувати. Діти повинні усвідомити, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих.

  3. Навчить дитину спілкуватися. Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: *щира любов до батьків, *приязне ставлення до оточуючих, *зовнішня привабливість (одяг, манери), *можливість спостерігати соціальне спілкування (поведінка батьків, вчителів), *висока самооцінка, *достатній запас слів, вміння підтримати розмову.

  4. Пильнуйте, щоб дитина не стала «телиманом». Сидіння перед телевізором гальмує в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. Отже, з часом у дитини можуть виникнути ускладнення під час спілкування.

  5. Виховуйте відповідальність, порядність. Потрібно не лише пояснювати, що добре, а що – погано, а й закріплювати гарні навички, карати за негідні вчинки. За приклад має слугувати гідна поведінка батьків.

  6. Потрібно навчити дитину шанувати сім’ю. Добрі стосунки, любов і повага в сім’ї, виховують краще за будь-які лекції.

  7. Подбайте за гарне оточення. Оточення впливає на моральні орієнтири, поведінку дітей. Тому уважно придивіться, з ким граються ваші діти, з ким дружать, поцікавтеся репутацією сімей цих дітей.

  8. Будьте вимогливим. Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вміння робити щось краще за інших, виховуються, як правило, в сім’ях, де до них ставлять високі вимоги. Але не будьте тиранами.

  9. Привчайте дитину до праці. Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Не слід надмірно оберігати своїх синів і дочок від труднощів. Нехай вони зрозуміють, що шлях до успіху вимагає певних зусиль.

  10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі. Нехай вони все перепробують. Нехай вчаться на власних помилках, робити щось краще за інших. Якнайбільше спілкуйтесь з дітьми.

 

 

1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка