Методичні рекомендації до семінарських занять з дисципліни «Культурологія»



Сторінка8/9
Дата конвертації11.04.2016
Розмір1.55 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9
ТЕМА: ЗАРУБІЖНА КУЛЬТУРА XIX - ПОЧАТКУ XX ст.
КУРС: І ВІДДІЛЕННЯ: Сестринська справа

КІЛЬКІСТЬ ГОДИН: 1година
МЕТА:

Навчальна:

Навчити характеризувати та аналізувати своєрідні ознаки зарубіжної культури XIX — початку XX ст. охарактеризувати розвиток зарубіжного мистецтва, а саме: музики, театру, архітектури та живопису; розвивати уміння на основі джерел інформації аналізувати й узагальнювати історичні явища та події, на конкретних прикладах матеріальної та духовної культури розкривати характерні ознаки зарубіжної культури.



Студенти повинні знати про:

  • клітинну теорію, еволюційну теорію, електричний струм, відкриття телеграфу, радіо, телефону, Т. Едісона, В. Рентгена, А. Нобеля, Г. Гегеля, Е. Канта, К. Маркса, Л. Фейєрбаха, Ф. Ніцше;

  • класицизм, реалізм, імпресіонізм, натуралізм, академізм, постімпресіонізм.


Виховна: виховувати естетичний смак, потребу в спілкуванні з мистецтвом.
ПЛАН

1.Розвиток науки. Відкриття. Філософська думка. Головні напрямки літератури: романтизм, реалізм, натуралізм, символізм.

2.Живопис: класицизм, романтизм, імпресіонізм. Ж.-Л. Давид, Ф. Гойя, Е. Делакруа, К. Моне, Е. Мане, О. Ренуар, Е. Дега.

3.Музика: Ф. Шуберт, Д. Верді, Ф. Ліст, П. Чайковський, К. Дебюсі, С. Рахманінов, К. Сен-Сано, Ф. Шаляпін.



4.Зародження кінематографа. Брати Люм’єри.
Ключові терміни та поняття:
Абстракціонізм — формалістична течія в образотворчому мистецтві (виникла на початку XX ст.), що відмовляється від реалістичного зображення предметів і явищ.

Академізм (франц. academisme) — напрямок у мистецтві ХІХ-ХХ ст., який догматично слідує усталеним канонам, спрямований на збереження й утримання творчих здобутків своїх безпосередніх історичних попередників (зокрема, романтиків).
Ампір — (від франц. empire. букв. — імперія) — стиль в архітектурі та декоративному мистецтві, який вперше виник у Франції наприкінці XVIII — на початку XIX ст. при Наполеоні І, служив втіленню ідей державної могутності, заснований на наслідуванні античних зразків: стиль пізнього класицизму в західноєвропейській архітектурі й мистецтві (початок XIX ст.).

Декадентство — загальне позначення кризових явищ у філософії, естетиці, мистецтві та літературі кінця XIX — початку XX ст. (передусім у їхніх нереалістичних течіях): неприйняття реального життя, відторгнення соціальних проблем, культ краси як єдиної цінності.

Естетизм — підхід до мистецтва як до предмета витонченої насолоди, доступної нібито тільки еліті суспільства. Естетизм при огляді мистецтва віддає перевагу формі перед змістом. Для нього характерні проповідь безідейності та аполітичності. Виник і поширився у XIX ст., в ряді країн Західної Європи, а також в Росії та Україні.

Імпресіонізм (франц. impressionisme.від „impression” — враження) — напрям у мистецтві та літературі останньої третини XIX — початку XX ст. Провідною метою мистецтва імпресіонізму проголошував витонченість; відтворення суб’єктивних швидкоплинних вражень та спостережень, мінливих відчуттів і переживань художника. Імпресіонізм сформувався у пейзажному живописі у Франції (70-80 рр. XIX ст.); художники-імпресіоністи збагатили живопис творчими досягненнями в зображенні мінливих станів природи, тонких відтінків світла, забарвлення предметів залежно від освітлення.

Кітч (кіч) — як феномен масової культури виникає в кінці XIX ст. Спочатку кітч — промислова імітація унікальних художніх виробів; згодом явища переважно масової культури, позначені еклектичним поєднанням різнорідних (за жанровою характерністю, стилістикою, походженням тощо) елементів художнього матеріалу. Своєрідна естетика кітчу часом суперечить як естетиці традиційного народного мистецтва, так і мистецтва вченого (професіонального). Кітч є одним з факторів перехідного характеру, культурної адаптації, призвичаєння. Викликає зацікавлення водночас людей малообізнаних з мистецтвом та витончених ерудитів-естетів.

Конструктивізм (від лат., "constructio" — побудова) — течія в художній культурі 20-30-х років XX ст., яка під гаслом "конструювання довколишнього середовища" висунула на перший план функціональну виправданість форм, доцільність конструкцій, раціональну ясність, логічність художньої творчості.

Кубізм (франц. cubisme, від "cube" — куб) — модерністська течія в образотворчому мистецтві першої чверті XX ст., яка заснована на комбінації геометричних форм, деформованих фігурами. Початком кубізму вважають картину П. Пікассо "Авіньйонські дівчата".

Модерн (франц. "moderne" — найновіший, сучасний) — формалістичний напрям образотворчого та прикладного мистецтва кінця XIX — початку XX ст., що протиставляється мистецтву минулого.
Модернізм (франц. Modemisme,. від "moderne" — новітній, сучасний) — узагальнююча назва ряду художніх течій XX ст. Модернізму властиві розрив із традиційним досвідом художньої творчості, постійний пошук нових художніх форм як самоцінного явища.

Натуралізм (франц. naturalisme від лат., "naturalis" — природний, натуральний; "natura" — природа) — напрям і метод у західноєвропейській літературі та мистецтві, що склалися в останню третину XIX ст. Прихильники натуралізму ставили за мету досягнення наукової точності в зображенні людини й навколишнього середовища. Різні характери людей та соціальні явища, що відбуваються, вони пояснювали тільки біологічними законами. Натуралізм в образотворчому мистецтві копіює лише зовнішню оболонку явищ та предметів реального світу, прагне до безпристрасного, фотографічно точного і об’єктивного відтворення дійсності та людських стосунків.

Реалізм (від лат. "realis" — предметний, дійсний) — об’єктивне, правдиве, найповніше відображення, відтворення дійсності в літературі та мистецтві різними засобами з урахуванням специфіки різних видів художньої творчості.

Романтизм (франц. romantisme) — художній метод, що склався наприкінці XVIII — на початку XIX ст. й поширився як напрям (течія) в літературі й мистецтві Європи та США. Романтики виступали проти раціоналістичних догм класицизму, ставили на перший план духовне життя людини. Вони зображали незвичайні явища та обставини, особливих героїв із сильним характером і пристрастями.

Постімпресіонізм (від лат., "post" — після та імпресіонізм) — умовна загальна назва одного з основних напрямів європейського живопису кінця XIX — початку XX ст. Для постімпресіонізму характерний взаємовплив різних течій та індивідуальних творчих систем.
Теоретичний мінімум з теми
Історизм як засада світоглядних орієнтирів європейської культури XIX ст.

Завершення класичного етапу розвитку культури. Реалізм у літературі та мистецтві як утвердження історичного мислення та історичного погляду на особистість. Дікенс, Стендаль, Бальзак. Бетховен. Від реалізму до натуралізму: Е.Золя, Гі де Мопасан. Філософсько-естетичні засади натуралізму: Конт, Спенсер. Поширення ірраціоналізму та декадансу. Імпресіонізм як відгук мистецтва на кризові явища в культурі. Естетика символізму. Бодлер, Метерлінк, Уайльд. Початок інтеграційних процесів у культурі. Живопис: класицизм, романтизм, імпресіонізм. Ж.-Л. Давид, Ф. Гойя, Е. Делакруа, К. Моне, Е. Мане, О. Ренуар, Е. Дега.

Музика: Ф. Шуберт, Д. Верді, Ф. Ліст, П. Чайковський, К. Дебюсі, С. Рахманінов, К. Сен-Сано, Ф. Шаляпін.

Поява кінематографа.


ТЕМИ РЕФЕРАТІВ:


  1. Російська музична культура XIX — початку XX ст. П. Чайковський, С. Рахманінов, Ф. Шаляпін.

  2. Творчість Франсіско Гойї.

  3. Творчість Едуарда Мане.

  4. Стан медицини в Європі у XIX — початку XX ст.



ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ


  1. Назвіть основні риси розвитку культури XIX століття.

  2. Які художні стилі характерні для культури XIX століття?

  3. Кого ви знаєте з видатних письменників цього періоду?

  4. Які видатні живописці творили в XІX – на початку XX століття?

  5. Назвіть відомих композиторів XІX – на початку XX століття.

  6. Що характеризує романтичне світовідчуття?

  7. Що лежить в основі реалізму як методу пізнання та відображення світу?

  8. Як розуміють завдання художньої творчості імпресіоністи?


ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
1. Видатні представники романтизму:

а) Дж.Байрон, В.Скотт, В.Гюго, О.Пушкін;

б) О.Гончар, П.Тичина, М.Рильський;

в) І.Драч, М.Вінграновський, М.Рильський;

г) О.Бальзак, Д.Ґолсуорсі, Е.Золя.
2. Яке з наведених визначень відповідає поняттю “реалізм”?

а) художній метод у літературі та мистецтві, що передбачає правдиве зображення життя;

б) художній метод, що картинам реальної дійсності протиставляє події, витворені уявою письменника;

в) різновид іронічно-комічної поезії;

г) стилістичний напрям, що виник як противага класицизмові і акцентував увагу на почуттях і проблемах простих людей, прагнув викликати співчуття до їх нещасної долі.
3. Королівський палац у Франції, який є художнім музеєм:

а) Єскоріал;

б) Лувр;

в) Гран-плас;

г) Ермітаж.
4. У чому вбачали своє художнє завдання художники-імпресіоністи?

а) закарбування вражень засобами живопису;

б) гармонії світла і повітря;

в) ідеалізації натури,

г) декоративності.
5. Країна – батьківщина імпресіонізму:

а) Італія;

б) Франція;

в) Німеччина;

г) Англія.
6. Яке з поданих визначень відповідає поняттю “модернізм”?

а) одна з форм суспільної свідомості, що дає об’єктивне відображення світу;

б) загальна назва ряду напрямів у літературі й мистецтві, для яких властиве заперечення реалізму, суб’єктивізм, формалізм, відхід від демократичних і гуманістичних традицій;

в) літературний напрям, що розвивався як заперечення класицизму;

г) художній метод, для якого властиве правдиве зображення життя.
7. У якій країні народилося кіномистецтво?

а) Італія;

б) Франції;

в) Росії;

г) Німеччині.
8. Стендаль, Оноре де Бальзак, Гюстав Флобер, Гі де Мопассан - письменники, представники напрямку:

а) романтизм;

б) модернізм;

в) класицизм;

г) реалізм.
9. Характерна риса культури XIX ст.:

а) оспівування митцями релігійних цінностей;

б) ізольованість і відірваність від суспільно-політичних інтересів кожної творчої особистості;

в) зв'язок творчості митців із суспільно-політичним життям;

г) велика увага до фантастичних сюжетів.
10.Кiтч - це:

а) ексклюзивнiсть; б) підроблюванiсть; в) невимушенiсть; г) вiдвертiсть.



ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ ЗАНЯТТЯ, РЕЗЮМЕ, ОЦІНЮВАННЯ
ЛІТЕРАТУРА


  1. Історія світової культури. Культурні регіони. Навчальний посібник/ Керівник автор. Колективу Л. Т. Левчук. – 2-ге вид., стереотип. Київ: Либідь, 1997. -448с.

  2. Полікарпов В. С. Лекції з історії світової культури: Навч. посібник – 3-тє видання., стереотип. – Х,: Основа; К.: Товариство «Знання», КОО, 1999. – 336с.

  3. Козира Є.В. Українська та зарубіжна культура. – К.: Здоров’я, 2001. – 248с.

  4. Бичко А. К. та ін. Теорія та історія світової та вітчизняної культури: Курс лекцій. – К.: Либідь, 1992. – 392с.

  5. Шевнюк О. Л. Культурологія: Навч. посібник. – К.: Знання – Прес, 2004. – 353с.

  6. Теорія та історія світової і вітчизняної культури: Підручник/ Горбач Н. Я., Гелей С. Д., Росінська З. П. та інші. – Львів: Каменяр, 1992. – 166с.

  7. Бокань В. А., Польовий Л. П. Історія культури України: Навчальний посібник – К.: МАУП, 1998. – 232с.

  8. Подольська Є.А., Лихвар В. Д., Погорілий Д.Є. Кредитно-модульний курс культурології. Навчальний посібник. – К: Центр навчальної літератури, 2006. – 368с.


МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ №9
ТЕМА: КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ В 20 - 30-х РОКАХ XX ст.
КУРС: І ВІДДІЛЕННЯ: Сестринська справа

КІЛЬКІСТЬ ГОДИН: 1година
МЕТА:

Навчальна:

Навчити характеризувати та аналізувати своєрідні ознаки української культури 20-30 років XX ст. охарактеризувати розвиток українського мистецтва, а саме: музики, театру, архітектури та живопису; розвивати уміння на основі джерел інформації аналізувати й узагальнювати історичні явища та події, на конкретних прикладах матеріальної та духовної культури розкривати характерні ознаки української культури.



Студенти повинні знати про:

  • боротьбу з неписемністю, “українізацію”, ВУАН, Д. Заболотного, М. Крилова, Д. Багалія, М. Хвильового, М. Куліша, О. Телігу, О. Ольжича;

  • пролеткульт, ВАПЛІТЕ, неокласиків, театр “Березіль”, О. Курбаса, “Землю” О. Довженка, Н. Ужвій, А. Бучму, М. Бойчука, “розстріляне відродження”.


Виховна: виховувати естетичний смак, потребу в спілкуванні з мистецтвом, виховувати патріотизм засобами художнього слова.
ПЛАН
1.Події 1917 р. в Російській імперії та їх вплив на культурний розвиток України. Відродження української культури в період “українізації”.

2.Література. Новаторське сценічне мистецтво. Лесь Курбас. Становлення української кінематографії. О. Довженко. Оновлення образотворчого мистецтва. М. Бойчук і його школа.

3. Розвиток культури на західноукраїнських землях: О. Теліга, О. Ольжич.

4.Розвиток української науки (М. Грушевський, І. Огієнко, В. Вернадський, М. Яворський, С. Єфремов, М. Василенко).

5.Утвердження тотального партійного диктату над культурою. Боротьба з націонал-ухильництвом. ”Розстріляне відродження”. Розгром УАН.

6.Культурно-просвітницька діяльність української еміграції в 20—30 роках.



Ключові терміни та поняття:
Модернізм, національно-культурне відродження, українізація, метод соціалістичного реалізму, неокласицизм, "Березіль", тоталітаризм, ідеологічний контроль, цензура.

Пролеткульт — культурно-просвітницька і літературно-художня організація, яка виникла напередодні жовтня 1917 р. і припинила , існування у 1932 р.

«Розстріляне відродження» — процес винищення радянськими каральними органами української творчої інтелігенції в 30-ті роки.

Ліквідація неписьменності — культурно-освітня кампанія, здійснювана більшовицькою партією у 20-30-ті роки.

Національна свідомість — усвідомлення народом своєї спільності, національної своєрідності або, коли йдеться про окрему людину, усвідомлення нею причетності до певного народу, його культури і мови, усвідомлення свого місця та ролі в світовій цивілізації і права на національну незалежність; комплекс уявлень національності про саму себе (в тому числі про належність до неї), її усвідомлених інтересів, ціннісних орієнтацій і установок по відношенню до інших національностей.

Нація — коріння цього терміна лежить в латинському дієслові "nasci" - народитись. З нього і виник іменник "natio". Він означав: порода, рід або раса. Нація — це велике, модерне, динамічне, цивілізоване співтовариство громадян, часто поліетнічне, але об’єднане навколо якогось одного етносу, з національною мовою державного рівня (та, можливо, однією чи кількома локальними офіційними мовами), як правило, із власною територією, спільними інтересами, назвою і національною культурою (як синтезом кількох етнічних культур), волею бути єдиним цілим, усвідомленням спільності (а подекуди і самобутності) минулого, сучасного і особливо майбутнього.

Теоретичний мінімум з теми

Українське національне відродження періоду визвольних змагань. Тенденції розвитку української культури у нових політичних умовах. Українізація та її суть. Створення Всеукраїнської Академії Наук (1918 р.). В.Вернадський – перший президент АН. Постанова РНК УРСР про впровадження української мови (21 вересня 1920 р.).

М.Грушевський. Концепція історії України. Розвиток історико-філологічних наук: Д.Багалій, А.Кримський, М.Василенко, М.Слабченко, О.Оглоблін, М.Сумцов, А.Лобода. Розвиток природничих наук: В.Вернадський, О.Палладін, В.Яворський, Є.Патон, В.Липський, О.Фомін, М.Кащенко, В.Гамалія, Д.Заболотний, О.Богомолець, В.Філатов.

Розвиток літературних напрямів. Символізм: О.Олесь, М.Вороний, Г.Чупринка, О.Кобилянська, П.Тичина. Футуризм. Асоціація панфутуристів “Аспандут”: М.Семенко, Г.Шкурупій, М.Бажан, М.Ірчан, Ю.Яновський. Неокласицизм. М.Зеров, М.Рильський, М.Драй-Хмара. Організації пролетарських письменників. “Гарт” (ВАПЛІТЕ): М.Яловий, М.Куліш, М.Бажан, О.Досвітній, Ю.Смолич, П.Тичина, М.Хвильовий. Союз селянських письменників “Плуг”: С.Пилипенко, А.Головко, П.Панч.

Література української діаспори: В.Винниченко, О.Олесь, О.Ольжич, О.Теліга, Є.Маланюк.

Розвиток живопису. Товариство художників ім. Костанді (Одеса, 1922-1929 рр.). Асоціація художників Червоної України (Всеукраїнська асоціація пластичних мистецтв, Всеукраїнська асоціація пролетарських художників). Асоціація революційного мистецтва України (1925-1932 рр.). М.Бойчук.

Боротьба національної ідеї та конструктивізму в архітектурі ХХ ст. Дм. Дяченко. О.Вербицький. В.Заболотний. П.Альошин. Ідеологізація пластичного мистецтва. І.Кавалерідзе. С.Литвиненко.

Створення музичного Товариства ім. Леонтовича: Л.Ревуцький, Б.Лятошинський, В.Косенко, М.Вериківський.

Становлення і розвиток драматичних та оперних театрів. Державний народний театр Саксаганського. “Молодий театр” Л.Курбаса і Гн.Юри. Театр “Березіль”. Створення театрів робітничої молоді, дитячих театрів.

Становлення українського кінематографу. Створення Одеської кінофабрики (1922 р.). Роботи кінорежисерів П.Чардиніна, В.Гардіна, В.Вільнера, О.Довженка. Створення української акторської школи: А.Бучма, Н.Ужвій, Ю.Шумський. Створення Київської кінофабрики (1928 р.).

Згортання українізації. Наступ тоталітаризму та його наслідки. “Розстріляне Відродження”. Денаціоналізація культури.
ТЕМИ РЕФЕРАТІВ:


  1. Новаторське сценічне мистецтво: Лесь Курбас.

  2. Поетична хвиля українського кінематографа (О.П. Довженко, С. Параджанов, І. Миколайчук та ін.).

  3. Література української діаспори: В.Винниченко, О.Олесь, О.Ольжич, О.Теліга, Є.Маланюк.



ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ


  1. Назвіть основні етапи культурної еволюції України XX століття.

  2. Який зміст ви вкладаєте в поняття „модернізм”? Назвіть прихильників модернізму в літературі та образотворчому мистецтві.

  3. Якою була політика більшовицької влади в Україні у сфері культури?

  4. Що таке українізація, якими були її наслідки для української культури?

  5. Поясніть суть методу соціалістичного реалізму, як він проявився в мистецтві?

  6. Хто з відомих діячів започаткував літературну дискусію 1925-1928 рр., поясніть чому вона стала важливою подією в культурному житті УСРР?

  7. Кого називають реформатором українського театру у міжвоєнний період?

  8. Які фільми належать до "слов'янської трилогії" О.Довженка, в чому їх особливість?

  9. Які фактори (соціальні, національні, політичні) зумовили український культурний ренесанс?

  10. Простежте зв’язок між політикою українізації і станом шкільної освіти у 20-ті роки ХХ ст.

  11. Назвіть основні літературні течії 20-х років в Україні та їх представників.

  12. Які новаторські риси характерні для театру «Березіль»?



ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Оберіть термін, що характеризує суть наслідків тоталітарного режиму для української національної культури першої половини XX ст.:

1. "Розстріляне Відродження"

2. Західне відродження

3. Північне відродження

4. "Згасле відродження"

5. Національне відродження.
2. Яку назву мав театр Леся Курбаса, що мав небувалу популярність у 20-х роках XX ст.?

1. „Драматург”

2. „Березіль”

3. „Современник”

4. МХАТ

5. Товариство українських акторів.


3. Про яку пам'ятку йдеться?

«Даний собор було засновано у 1108 р. на місці Дмитрівського монастиря. Стіни собору прикрашали фрески і мозаїки, рівноцінні оздобам Софії Київської. Тут були поховані київські князі. В 1934-1935 рр. з ініціативи більшовицького уряду стіни було розібрано, собор зруйновано».

1. Софійський собор

2. Видубицький монастир

3. Золотоверхий Михайлівський монастир

4. Києво-Печерська лавра

5. Свято-Володимирський собор.


4. Як називається фільм О.Довженка, який в 1958 р. на Всесвітній виставці в Брюсселі було включено до почесного списку 12 кращих фільмів світу всіх часів і народів?

1. "Україна в огні"

2. "Земля"

3. "Зачарована Десна"

4. "Поема про море"

5. "Щорс".


5. Встановіть відповідність між видами творчості та їх представниками:

а) кіномистецтво 1) О.Забужко;

б) медицина 2) М.Амосов;

в) спорт 3) Р.Лижичко;

г) література 4) С.Параджанов;

д) музика 5) А.Шевченко.



ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ ЗАНЯТТЯ, РЕЗЮМЕ, ОЦІНЮВАННЯ
ЛІТЕРАТУРА


  1. Історія світової культури. Культурні регіони. Навчальний посібник/ Керівник автор. Колективу Л. Т. Левчук. – 2-ге вид., стереотип. Київ: Либідь, 1997. -448с.

  2. Полікарпов В. С. Лекції з історії світової культури: Навч. посібник – 3-тє видання., стереотип. – Х,: Основа; К.: Товариство «Знання», КОО, 1999. – 336с.

  3. Козира Є.В. Українська та зарубіжна культура. – К.: Здоров’я, 2001. – 248с.

  4. Бичко А. К. та ін. Теорія та історія світової та вітчизняної культури: Курс лекцій. – К.: Либідь, 1992. – 392с.

  5. Шевнюк О. Л. Культурологія: Навч. посібник. – К.: Знання – Прес, 2004. – 353с.

  6. Теорія та історія світової і вітчизняної культури: Підручник/ Горбач Н. Я., Гелей С. Д., Росінська З. П. та інші. – Львів: Каменяр, 1992. – 166с.

  7. Бокань В. А., Польовий Л. П. Історія культури України: Навчальний посібник – К.: МАУП, 1998. – 232с.

  8. Подольська Є.А., Лихвар В. Д., Погорілий Д.Є. Кредитно-модульний курс культурології. Навчальний посібник. – К: Центр навчальної літератури, 2006. – 368с.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ №10
ТЕМА: ЗАРУБІЖНА КУЛЬТУРА В 20 - 30-х РОКАХ XX ст.
КУРС: І ВІДДІЛЕННЯ: Сестринська справа

КІЛЬКІСТЬ ГОДИН: 1година
МЕТА:

Навчальна:

Навчити характеризувати та аналізувати своєрідні ознаки зарубіжної культури 20-30 років XX ст. охарактеризувати розвиток зарубіжного мистецтва, а саме: музики, театру, архітектури та живопису; розвивати уміння на основі джерел інформації аналізувати й узагальнювати історичні явища та події, на конкретних прикладах матеріальної та духовної культури розкривати характерні ознаки зарубіжної культури.



Студенти повинні знати про:

  • розвиток науки, ядерну фізику, Е. Резерфорда, Н. Бора, течії модернізму, авангардизм.


Виховна: виховувати естетичний смак, потребу в спілкуванні з мистецтвом, виховувати патріотизм засобами художнього слова.
ПЛАН
1.Особливості культури XX ст. Філософські концепції та їх вплив на громадське та культурне життя (марксизм, фрейдизм, екзистенціоналізм).

2.Розвиток освіти, науки та техніки. Ядерна фізика. Психологія. Література.



3.Модернізм. Характеристика модерністських напрямків. Фовізм, кубізм, абстракціонізм, сюрреалізм. Творчість А. Матісса, П. Пікассо, К. Малевича, В. Кандінського, С. Далі.
Ключові терміни та поняття:

Абстракціонізм — формалістична течія в образотворчому мистецтві (виникла на початку XX ст.), що відмовляється від реалістичного зображення предметів і явищ.

Авангардизм (франц. avangardisme, від "avantgarde" — передовий загін — умовний термін для позначення загальних новаторських напрямів у художній культурі XX ст., яким притаманні прагнення докорінно оновити художню практику, пошук нових, нетрадиційних засобів вираження форми й змісту творів.

Академізм (франц. academisme) — напрямок у мистецтві ХІХ-ХХ ст., який догматично слідує усталеним канонам, спрямований на збереження й утримання творчих здобутків своїх безпосередніх історичних попередників (зокрема, романтиків).

Дадаїзм — (франц. dadaisme. від "dada" "— дерев’яний коник, у переносному розумінні — незв’язний дитячий лепет) модерністська літературно-художня течія, що зародилася (1916 р.) в Цюриху під впливом сприйняття Першої світової війни як розв’язання в людині одвічних тваринних інстинктів. У 20-х роках у Франції дадаїзм злився з сюрреалізмом, а в Німеччині — з експресіонізмом.

Декадентство — загальне позначення кризових явищ у філософії, естетиці, мистецтві та літературі кінця XIX — початку XX ст. (передусім у їхніх нереалістичних течіях): неприйняття реального життя, відторгнення соціальних проблем, культ краси як єдиної цінності.

Екзистенціалі́зм або філософія існування (фр. existentialisme від лат. exsistentia — існування) — напрям у філософії XX ст., що позиціонує і досліджує людину як унікальну духовну істоту, що здатна до вибору власної долі. Основним проявом екзистенції є свобода, яка визначається як відповідальність за результат свого вибору.

Конструктивізм (від лат., "constructio" — побудова) — течія в художній культурі 20-30-х років XX ст., яка під гаслом "конструювання довколишнього середовища" висунула на перший план функціональну виправданість форм, доцільність конструкцій, раціональну ясність, логічність художньої творчості.

Кубізм (франц. cubisme, від "cube" — куб) — модерністська течія в образотворчому мистецтві першої чверті XX ст., яка заснована на комбінації геометричних форм, деформованих фігурами. Початком кубізму вважають картину П. Пікассо "Авіньйонські дівчата".

Модерн (франц. "moderne" — найновіший, сучасний) — формалістичний напрям образотворчого та прикладного мистецтва кінця XIX — початку XX ст., що протиставляється мистецтву минулого.

Модернізм (франц. Modemisme,. від "moderne" — новітній, сучасний) — узагальнююча назва ряду художніх течій XX ст. Модернізму властиві розрив із традиційним досвідом художньої творчості, постійний пошук нових художніх форм як самоцінного явища.

Супрематизм (від лат., "supremus" — найвищий) — різновид абстрактного мистецтва, створеного в 1913 р. К.С. Малевичем. Тяжіє до зображення художнього світу в формі найпростіших різнокольорових і різновеликих геометричних фігур (квадрат, коло, трикутник).

Сюрреалізм (від франц. "surrealisme" — надреалізм) — авангардистський напрямок в художній культурі XX ст., який проголосив зображення сфери несвідомого головною метою мистецтва.

Формалізм — напрям в естетиці, мистецтві, літературі та інших науках, що надає головного значення формі, нехтуючи змістом.

Футуризм (від лат., "futurum" — майбутнє) — загальна назва авангардистських художніх течій 1910-х — початку 20-х років у деяких європейських країнах (Італії, Росії та ін.). Футуристи, висувают iдеї створення ''мистецтва майбутнього'', заперечували художні традиції. Вони прагнули насаджувати ідеї урбанізму, фантастики, знаків і символів.

Фрейдизм - це філософія, що вбачає обумовленість явищ, творчості, культури та історії в цілому, психологічними факторами, явищами несвідомого.
Теоретичний мінімум з теми

Культура XX століття як історичний феномен. Діалектика універсалізації та унікалізації національних культур. Суперечності духовного розвитку. Протиборство гуманізму й техніцизму. Політика і мораль. Інформаційне суспільство. Тенденції урбанізації, індустріалізації культури. Елітна і масова культура.

Модернізм як культурний і світоглядний феномен. Наростання ірраціоналістичних тенденцій у філософії та культурі. Ніцше, Шопенгауер, Фрейд. Модерністські течії у мистецтві: експресіонізм, кубізм, футуризм, дадаїзм, сюрреалізм, абстракціонізм.
ТЕМИ РЕФЕРАТІВ:


  1. Життя і творчість А. Матісса.

  2. Життя і творчість П. Пікассо.

  3. Життя і творчість К. Малевича, В. Кандінського.

  4. Життя і творчість Сальвадора Далі.

  5. Модерністські течії у мистецтві: експресіонізм, кубізм, футуризм, дадаїзм, сюрреалізм, абстракціонізм.


ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
Студенти отримують уривок з історичного джерела, в якому повинні знайти причини підвищення зацікавленості держави у кваліфікованих, освічених кадрах.
Документ 1

У повоєнні роки західні держави більше, ніж раніше, відчули потребу у кваліфікованих робітниках і грамотних управлінцях. Необхідність відновлення зруйнованої війною економіки, формування у молоді нового мислення змушували поставитись уважніше до проблем виховання та освіти. Слід зазначити, що протягом цього періоду в усіх провідних західноєвропейських країнах і США школа, можливо, більш адекватно, ніж будь-яка інша громадська структура, відображала настрої та інтереси епохи. Ринок праці потребував не лише «універсального» працівника, а й людини, яка б мала ґрунтовну загальну освіту.


Запитання до документа

Чому саме у повоєнні роки держава більше, ніж раніше відчула потребу у кваліфікованих кадрах?


Стан освіти у Великій Британії у 20-ті рр. ХХ ст.

У 1918 р. [у Великій Британії] за так званим законом Фішера було збільшено граничний вік обов’язкового навчання з 12 до 14 років. Уся початкова освіта стала повністю безкоштовною. Дітям, які далі не навчалися у середній школі (а таких була більшість), надано деякі можливості для подальшої освіти.

Місцевій владі надали право відкривати дошкільні заклади для дітей до 5 років. Проте це не мало успіху, через те що кошти уряду було витрачено на організацію продовження початкової освіти…

Менш ніж 10 відсотків дітей навчалося у середній школі, в якій у 16 років можна було скласти випускний іспит. До середньої школи йшли діти з посередніми здібностями з багатих сімей, тому що їхні батьки були спроможні заплатити за навчання. Діти з бідних сімей, що склали іспити, отримували грошову допомогу для внесення плати за навчання, проте оскільки навчання у середній школі було пов’язане з різними витратами, то дуже мало дітей з робітничих сімей продовжували навчання у середній і ще менше — у вищій школі.


Запитання

1. Які зміни сталися в початковій освіті у 1918 р. у Великій Британії?

2. Яке право отримала місцева влада у сфері освіти? Чи було досягнуто очікуваних результати? Чому?

3. Які діти вступали до середньої та вищої школи? Чому?



Беніто Муссоліні про мету шкільної освіти

«Немає ніякої потреби перевантажувати дітей викладанням учéнь, що походять як з минулого, так і з сьогодення. Нам треба 236 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клас єдине: щоб школи розвивали характер італійців. Уся шкільна система повинна вчити молодих людей розуміти фашизм, щоб вони самі оновлювалися у фашизмі й жили в тій історичній атмосфері, яку створила фашистська революція».



Запитання

1. У чому Б. Муссоліні вбачав мету шкільної освіти?

2. Чому, на вашу думку, не було ніякої потреби перевантажувати дітей викладанням учінь, що походили як з минулого, так і з сьогодення?
Погляд дослідника на соціальні зміни в Шотландії

Після 1918 р. у старших класах вивчали більше предметів. Важливість класичних предметів занепала. Більшість учнів вивчали точні науки, оскільки існувала тенденція вважати фізику і хімію «хлопчачими» предметами, у той час як дівчата вивчали біологію. Предмети комерційного і технічного спрямування стали нормальним явищем у середній школі, хоча вони все ще приваблювали менш здібних дітей.


Запитання

Чому, на вашу думку, з 1918 р. занепадає класична наука, а більшість учнів починає вивчати точні науки? З якими змінами у житті людства це пов’язано? 2. Які тенденції спостерігалися під час вибору предметів у середній та вищій школі?


Робота з таблицею «Розвиток освіти у провідних державах

Європи та США»



Франція

США


Німеччина


Наприкінці XIX ст. було прийнято закони, що передбачали обов’язкове навчання дітей обох статей від 6 до 13 років. На початку XX ст. встановлено нову структуру середньої школи, що формально зрівнювала класичне й реальне відділення у праві здобуття подальшої освіти. Вища освіта у Франції розвивалася в ті роки здебільшого у стінах університетів.

У 1910 р. в середній школі навчалося 15,4 % молоді віком 14–17 років, у 1920 р. — вже 32,3 %, а 1930 р. — 51,4 %. Ще 1918 р. закони про обов’язкову початкову освіту було прийнято в усіх штатах. У школах США було встановлено досить низький мінімум обов’язкових знань, проте істотно збільшувалися програми необов’язкових предметів. Приблизно з 20-х рр. в американській школі здійснювалася диференціація навчання між тими, хто має «академічні здібності», й тими, хто «практично мислить». До шкільної програми включалися курси, що готували до професії з ведення хатнього господарства.


Центрами освіти були Гейдельберзький, Кельнський, Лейпцизький та Фрайбурзький університети. За часів фашистської диктатури всю систему освіти буде поставлено на службу нацизму. Освіта була вкрай заідеологізованою: правильним визнавалося лише те, що відповідало фашистським догмам. У школах процвітали расизм і антисемітизм. Заборонялися будь-які прояви вільнодумства, інакомислення. Німецькі середня і вища школи мали на меті лише готувати кадри для військового виробництва і вермахту. Престиж освіти катастрофічно знизився.



Запитання та завдання
1. Які зміни відбулися в освіті у 20-ті роки ХХ ст.?

2. Порівняйте освіту в демократичних і тоталітарних державах на прикладі Великої Британії, Франції, США та Німеччини.



Робота з таблицею «Найважливіші досягнення в галузі науки»


Наука

Ім’я вченого

Відкриття

Біологія

Микола Вавилов

(1887–1943)



Основоположник вчення про біологічні основи селекції

Томас Хант Морган

(1866–1945)



Один із засновників генетики

Іван Павлов

(1849 – 1936)



Створив теорію умовних рефлексів

Медицина

Зигмунд Фрейд (1856–1939)

Засновник психоаналізу. Розвинув теорію психосексуального розвитку індивіда. Є автором відомих робіт «Тлумачення снів» (1900 р.), «Я і Воно» (1923 р.)

Карл Ландштейнер (1868–1943)

Один із засновників імунології. Відкрив групи крові людини. Довів інфекційну природу поліомієліту.

Фізика

Макс Планк

(1858–1947)



Основоположник квантової теорії. Відкрив закон випромінювання, що був названий його ім’ям

Нільс Бор

(1885–1962)



Розробив теорії металів і атомного ядра та створив квантово-планетарну модель атома

Фредерік та Ірен Кюрі

Відкрили штучну радіоактивність (1934) та розробили штучне перетворення одних елементів на інші

Альберт Ейнштейн (1879–1955)

Створив теорію відносності. Відкрив закони фотоефекту. Один із засновників квантової теорії та статистичної фізики

Енріко Фермі (1901–1954)

Довів існування нових радіоактивних елементів. Відкрив ядерні реакції. Вперше здійснив ядерну ланцюгову реакцію у збудованому ним ядерному реакторі. Заснував першу в Італії школу сучасної фізики

Хімія

Фриц Габер

(1868 – 1934)



Був одним з авторів хімічної зброї

Микола Зелінський

(1861 -1953)



Був одним із винахідників протигазу


Запитання та завдання
1. В яких галузях науки були зроблені основні відкриття?

2. Яке значення мали ці відкриття для подальшого розвитку людства?

3. Яке з відкриттів, на вашу думку, є найважливішим для людства?
Робота з документами
Робота з історичними текстами, що характеризують особливості технічного розвитку в світі, після чого студенти дають відповіді на запитання.

Документ 1
Масова продукція Нові технології означали, що товари могли вироблятися набагато дешевше і у великих розмірах. Генрі Форд започаткував масове виробництво в автомобільній промисловості, запровадивши напередодні війни складальний конвеєр. Він випускав машини так дешево, що тисячі звичайних американців могли дозволити собі їх придбати. У 1920-х його ідеї застосовувалися у всіх видах промисловості, зокрема щодо товарів масового споживання.
Запитання

1. Хто започаткував масове виробництво автомобілів?

2. Яке значення для промисловості мало запровадження конвеєрного виробництва?
Документ 2

Технологічні зміни Це був період великих інновацій. Це допомогло модернізувати існуючі види промисловості й розвинути нові. Підтримкою цим змінам став розвиток електрики. Електрика забезпечувала більш дешеве та ефективне джерело енергії для фабрик. Вона також призвела до випуску нових споживчих товарів, таких як холодильники, пилососи і радіо.


Запитання

1. Що стало підтримкою технологічного прогресу?

2. Яке значення мав розвиток електрики для промисловості та повсякденного життя людей?
Студенти опрацьовують історичний текст та за допомогою викладача і аналізують його.
Документ 3

Важливим новим явищем 20–30-х рр. стало народження масової культури… Переважна частина населення європейських країн стала писемною, а відтак — «споживачем» культурної продукції. З іншого боку, під впливом промислової революції руйнувався старий життєвий уклад, мільйони людей залишили село і стали мешканцями міста. На їхні мислення й поведінку почали впливати вже не традиції, а засоби масової інформації, насамперед, газети й журнали, що мали в ті роки колосальний вплив. Із появою радіо розпочалася епоха масової естрадної музичної культури, пісень, що буквально одразу ж завдяки виконанню по радіо, а після цього — тиражуванню на грамплатівках ставали надбанням мільйонів, які робили виконавців «зірками»…

Специфіка масової культури полягає в тому, що фільм, книга чи пісня стають справді культурною продукцією, яка створюється та розповсюджується в масовому порядку. Вона завдяки своїй специфіці мусить відповідати потребам масової аудиторії в дозвіллі, розвазі, розрядці, нарешті, постійно ніби балансуючи між високими критеріями мистецтва та рівнем його масового сприйняття.
Запитання

1. Яке нове явище з’явилося у 20–30-ті роки ХХ ст.?

2. Що спричинило появу «масової культури»? 3. У чому полягала специфіка «масової культури»?
Робота зі схемою



Запитання

1. Які зміни відбулися в мистецтві 20-х років ХХ ст.?

2. Що стало причиною таких змін? Свою думку обґрунтуйте.
ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ ЗАНЯТТЯ, РЕЗЮМЕ, ОЦІНЮВАННЯ
ЛІТЕРАТУРА


  1. Історія світової культури. Культурні регіони. Навчальний посібник/ Керівник автор. Колективу Л. Т. Левчук. – 2-ге вид., стереотип. Київ: Либідь, 1997. -448с.

  2. Полікарпов В. С. Лекції з історії світової культури: Навч. посібник – 3-тє видання., стереотип. – Х,: Основа; К.: Товариство «Знання», КОО, 1999. – 336с.

  3. Козира Є.В. Українська та зарубіжна культура. – К.: Здоров’я, 2001. – 248с.

  4. Бичко А. К. та ін. Теорія та історія світової та вітчизняної культури: Курс лекцій. – К.: Либідь, 1992. – 392с.

  5. Шевнюк О. Л. Культурологія: Навч. посібник. – К.: Знання – Прес, 2004. – 353с.

  6. Теорія та історія світової і вітчизняної культури: Підручник/ Горбач Н. Я., Гелей С. Д., Росінська З. П. та інші. – Львів: Каменяр, 1992. – 166с.

  7. Бокань В. А., Польовий Л. П. Історія культури України: Навчальний посібник – К.: МАУП, 1998. – 232с.

  8. Подольська Є.А., Лихвар В. Д., Погорілий Д.Є. Кредитно-модульний курс культурології. Навчальний посібник. – К: Центр навчальної літератури, 2006. – 368с.



МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ №11

1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка