Методичні рекомендації до практичних занять Укладачі: В. В. Хміль А. М. Малівський О. П. Варшавський Для студентів усіх факультетів денної форми навчання



Сторінка6/6
Дата конвертації11.04.2016
Розмір0.92 Mb.
1   2   3   4   5   6

2. Теза Гайдеґґера про те, що розуміння – це не інструмент пізнання, а необхідний структурний момент буття, була прийнята Г.-Ґ. Ґадамером
(1900-2002) для перетворення геременевтики як теорії інтерпретації в самостійну філософську науку про розуміння.

Отож, за Ґадамером розуміння передує всякій людській активності в якості перед-розуміння: наші перед-суди (Vor-urteіl) більшою мірою визначають наше ставлення до дійсності взагалі і до текстів традиції зокрема, ніж наш розсудок. Але це значить, що розуміння замкнене в герменевтичному колі: ми вже розуміємо те, що тільки збираємось зрозуміти. Звідси, зокрема, випливає, що тексти традиції не виробляють вперше свої власні спеціальні смисли. Всі смисли уже завдані перед-судами.

Тому у Ґадамера звичайна герменевтична ціль з інтерпретації тексту змінюється. Вона невід’ємна від саморозуміння інтерпретатора. Її предметом є не смисл, вкладений автором, а той предметний зміст («суть справи»), з осмисленням якого пов’язаний даний текст. Суб’єкт розуміння і його об’єкт – нероздільні. Тож інтерпретація тексту – це досвідна справа, яка полягає не у відгадуванні авторського смислу, а ніби в створенні смислу заново. Останнє означає, що інтерпретатор реконструює питання, відповіддю на яке є даний текст, аби далі віднести це питання до свого власного передсуду – само-опитатися.

У такому акті інтерпретації, «грі питання і відповіді», і здійснюється діалог минулого і теперішнього, життя тексту, момент його «чинної історії». Те, що ця історія не загубиться десь на стежках суб’єктивізму, що в традиції не виникнуть смислові розриви, забезпечує тільки один чинник: мова – єдиний автентичний спосіб саморозкриття істини.



3. Впливовий позитивістський напрямок у гуманітарному пізнанні
ХХ ст. здобув назву структуралізм, оскільки він, на противагу апріоризму класичної метафізики прагнув виявлення «об’єктивних» структур в антропорозмірних феноменах. Латинське слово structura означає стрій, будову, порядок. Ним почали позначати сталі зв’язки феномена, які зберігають його самототожність (інваріантність) попри зміни та перетворення. Зразок структурної побудови структуралісти, як і герменевти, виявили в лінгвістиці: мова, що є єдиним певним транслятором людських досвіду та стосунків, як наявно дана, легко піддається структуруванню.

Так, К. Леві-Строс (1908-2009) на матеріалі безсвідомих феноменів первісних суспільств (тотемізм, маски, правила іменування і шлюбу, застольні манери, ритуали, міфи та ін.), які він розглядає як мови, як нерефлексійні означальні системи, показав обмежений, а не субстанціальний характер людської раціональності.

Подібним чином надав психоаналізу рис науковості Ж. Лакан
(1901-1981), коли висловив тезу «безсвідоме структуроване як мова». Ця аналогія допомогла йому далі поставити діагноз «розщеплення суб’єкта» в сучасній культурі. Лакан першим помітив, що знак і означуване, мислимі в лінґвістиці нерозривними, насправді можуть існувати незалежно так, що нинішня людина легко губиться у самому відображеному світі, наприклад, у “світі” телебачення.

В області історії науки постпозитивістському поняттю «парадигма» в концепції наукових революцій М. Фуко (1926-1984) представив альтернативне – «епістема» – інваріантна структура знання, що визначає можливості пізнання у певний культурний період. «Епістемам» Фуко надав знаково-семіотичного аналізу, у результаті якого виявилось, що на нинішньому історичному етапі формується взаємовиключний стосунок між людиною і мовою: чим виразніше функціонує мова, тим швидше образ людини зникає із сучасної культури.

І нарешті, цілком логічно у структуралізмі позитивістський настрій змінився критичним: пошуки структур змінились пошуками всього того, що так чи інакше випадає за їхні рамки. Цей підхід називають постструктуралізмом. Об’єктивне знання в ньому почали витлумачувати в термінах близьких до філософії життя, наприклад, як особливу форму влади і поневолення.

4. Кризове світовідчуття було характерне для мислителів Європи вже в першій половині ХХ ст., однак якщо для Гуссерля та Гайдеґґера «деструкція» історичних побудов розуму була позитивним заняттям з метою виявити їх передумови для «реанімації» новоєвропейської культури, то сучасний стан критики можна було б назвати більш безкомпромісним. Його часто іменують станом постмодерну. Тут важливо простежити аргументи основних напрямків постмодерністської критики.

Це, по-перше, перегляд новоєвропейських передумов, пов’язаних з розумом, що нібито організує навколо себе весь пізнаваний світ. Так, Ж. Дерріда (1930-2004) намагається спростувати основний передсуд західної метафізики та науки про єдиність та універсальність істини буття, зрозумілого в якості наявної присутності. Він відзначає, що цієї наявності взагалі нема: теперішнє, сформоване минулим, водночас вкарбовується майбутнім проектом. Тож теперішнє є плин, який не відповідає самому собі, – «розрізнення і відстрочення». Відтак, так званих західний «логоцентризм» нав’язує людині обмежений погляд на світ, і належно осягнути відсутність джерела, розмежування, а не тотожність як первинне самого мислення.

Перегляд ролі суб’єкта як центра та основи презентації сущого здійснив, зокрема, Ж. Дельоз (1926-1995). Розробляючи «досвід інтенсивного філософствування», він протиставляє його ідеалізованій позиції «позачасового незацікавленого спостерігача», спираючись на різноманітні безособові структури, – так звані «потоки бажань та інтенсивності», в яких смисл переживається як подія.

Проте не меншу силу має постмодерністська критика нинішньої соціально-політичної сцени з її вірою в глобальний прогрес, ліберальні цінності, життєві стандарти тощо.

Значного впливу набуває останнім часом екологічна критика новоєвропейської ідеї опанування людиною природи, економічної задачі невпинного приросту матеріальних благ, оскільки сукупна людська діяльність здатна тепер докорінно підірвати природну рівновагу біосфери і тим самим привести до загибелі цивілізації як такої. Екологічна етика (А. Швейцер, О. Леопольд, Б. Коллікот) пропонує ціннісну переорієнтацію свідомості в дусі поваги та любові до природи, відмови від переважної нині споживацької настанови суспільства.

Антропоцентричне розуміння людини як причини існування світу або як міри всіх цінностей було визнано екологами головним джерелом деградації біосфери, а разом з тим і людської природи. І на противагу йому було запропоновано біоцентричне розуміння всіх живих істот як таких, що мають цінність для самих себе, незалежну від інтересів людини, котра сприймається тільки як біологічний вид (Ноmo sapіens).

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА



  1. Філософія екзистенціалізму.

1. Причепій, Є. М. Філософія [Текст]: посібник для студентів вищих навчальних закладів / Є. М. Причепій, А. М. Черній, В. Д. Гвоздецький. – К.: Вид. центр «Академія», 2001. – С. 167-170; 194-203.

2. Кремень, В. Г. Філософія: мислителі, ідеї, концепції [Текст]: підручник /


В. Г. Кремень, В. В. Ільїн. – К.: Книга, 2005. – С. 286-300.

3. Філософія як історія філософії [Текст]: підручник / за ред. В. І. Ярошовця. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – С. 305-338.

4. Бичко, А. К. Історія філософії [Текст]: підручник / А. К. Бичко, І. В. Бичко, В. Г. Табачковський. – К.: Либідь, 2001. – С. 234-240; 264-274; 279-293.


  1. Пошуки синтетичного вчення про людину. Філософська антропологія М.Шелера.

1. Кремень, В. Г. Філософія: мислителі, ідеї, концепції [Текст]: підручник /
В. Г. Кремень, В. В. Ільїн. – К.: Книга, 2005. – С. 334-335.

2. Воронкова, В.Г. Філософія [Текст]: навч. посібник. – ВД «Професіонал», 2004. – С.101-104.



  1. Постмодерністський напрям філософії.

1. Кремень, В. Г. Філософія: мислителі, ідеї, концепції [Текст]: підручник /
В. Г. Кремень, В. В. Ільїн. – К.: Книга, 2005. – С. 378-388.

2. Бичко, А. К. Історія філософії [Текст]: підручник / А. К. Бичко, І. В. Бичко, В. Г. Табачковський. – К.: Либідь, 2001. – С. 299-304.

3. Філософія як історія філософії [Текст]: підручник / за ред. В. І. Ярошовця. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – С.381-475.


  1. Становлення гендерних досліджень.

1. Философия [Текст]: Учебник. 2-е изд., перераб. и доп. Отв. редакторы:
В. Д. Губин, Т.Ю. Сидорина, В.П. Филатов. – М.: ТОН–Остожье, 2000. –
С. 642-649.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДО ДРУГОГО МОДУЛЮ2



  1. Загальна характеристика німецької класичної філософії.

  2. Критична філософія Канта: можливість розбудови філософії як науки.

  3. Критична філософія Канта: ідея коперніканського перевороту.

  4. Критична філософія Канта: вчення про антиномії.

  5. Критична філософія Канта: вчення про автономію волі та категоричний імператив.

  6. Ключові ідеї «філософії серця» Г. Сковороди.

  7. Абсолютний ідеалізм та панлогізм Г. Гегеля.

  8. Ідеалістична діалектика Гегеля: вчення про закони та категорії.

  9. Матеріалізм Л. Фейєрбаха: вчення про людину та релігію.

  10. Філософія К. Маркса: проблема відчуження людини та шляхи його подолання.

  11. Матеріалістичне розуміння історії К. Маркса.

  12. Критичний перегляд принципів і традицій класичної філософії ХІХ-ХХ ст.

  13. Наука як феномен цивілізації. Типологія наук.

  14. Особливості сцієнтистської філософії. Еволюція позитивізму: класичний та психологічний етапи розвитку.

  15. Логічний позитивізм та постпозитивізм.

  16. Основні ідеї прагматизму.

  17. Техніка як феномен цивілізації. Предмет філософії техніки.

  18. Основні етапи розвитку техніки.

  19. Технофілія та технофобія в сучасній культурі.

  20. Антропологічні орієнтації некласичної філософії.

  21. Вчення про людину в «філософії життя» А. Шопенгауера. Філософія «світової скорботи».

  22. Вчення про людину у «філософії життя» Ф. Ніцше. Концепція «надлюдини».

  23. Вчення про людину у «філософії життя» З. Фрейда: психоаналітична концепція.

  24. Вчення К.Юнга про колективне несвідоме.

  25. Ідея філософії як науки в ХХ ст.: феноменологія Гуссерля.

  26. Витоки екзистенціального мислення. Б. Паскаль та С. Кіркегор.

  27. Феномен науки в контексті релігійної філософії П. Юркевича.

  28. «Справжнє» та «несправжнє» буття людини у М. Гайдеґґера.

  29. Проблема свободи та відповідальності у французькому екзистенціалізмі:Ж.-П. Сартр.

  30. Проблема людини в «філософії абсурду» А. Камю

  31. Філософська антропологія ХХ ст. в пошуках синтетичного бачення людини: вчення М. Шелера.

  32. Герменевтика як філософія розуміння: вчення Г. Ґадамера.

  33. Гуманістичні інтенції української філософії ХХ ст. (Копнін П. В., Шинкарук В. І., Кримський С. Б., Попович М. В.).

  34. Перехідний характер сучасної епохи: модерн та постмодерн.

ОСНОВНІ ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ІСПИТУ

  1. Поняття світогляду, його структура

  2. Історичні типи світогляду: міф, релігія, філософія.

  3. Специфіка філософського розв’язання світоглядних проблем.

  4. Предмет та функції філософії.

  5. Структура філософського знання. Основні філософські підрозділи.

  6. Призначення філософії.

  7. Передумови виникнення філософії.

  8. Філософія та історія філософії. Періодизація та загальна характеристика основних етапів.

  9. Натурфілософський етап давньогрецької філософії: Фалес, Геракліт, Піфагор.

  10. Вчення Демокріта про атоми та пустоту. Детермінізм Демокріта.

  11. Вчення Парменіда про тотожність мислення та буття, апорії Зенона.

  12. Поворот до людини: софісти та Сократ. Діалектика як метод філософування.

  13. Філософія Платона як об’єктивний ідеалізм. Теорія ейдосів.

  14. Теорія «ідеальної» держави» Платона.

  15. Вчення Аристотеля про буття (метафізика).

  16. Вчення Аристотеля про пізнання (гносеологія).

  17. Ідеал мудреця в елліністично-римській філософії.

  18. Основні принципи релігійно-філософського світогляду.

  19. Проблема людини та Бога в патристиці: вчення Августина Блаженного. Проблема теодицеї.

  20. Проблема природи універсалій в середньовічній філософії: номіналізм та реалізм.

  21. Проблема людини та Бога в схоластиці: вчення Фоми Аквінського. Докази буття Бога.

  22. Становлення релігійної філософії в Київській Русі.

  23. Гуманістичні ідеї в філософії епохи Відродження (М. Кузанський,
    Піко делла Мірандолла, Н. Макіавеллі).

  24. Натурфілософія епохи Відродження (М. Кузанський, М. Коперник, Дж. Бруно, Г. Галілей).

  25. Перша наукова революція ХVІ – ХVІІст. Гносеоцентризм філософії.

  26. Проблема об’єктивної істини в емпіризмі (Ф. Бекон, Дж. Локк).

  27. Суб’єктивна гносеологія Дж. Берклі та Д. Юма.

  28. Філософська революція Нового часу: раціоналізм Р. Декарта.

  29. Вчення про субстанцію: монізм Б. Спінози та плюралізм Г. Лейбніца.

  30. Філософія Просвітництва. Основні ідеї: розуму, соціальних свобод, прогресу та природи людини.

  31. Загальна характеристика німецької класичної філософії.

  32. Критична філософія Канта: можливість розбудови філософії як науки.

  33. Критична філософія Канта: ідея коперніканського перевороту.

  34. Критична філософія Канта: вчення про антиномії.

  35. Критична філософія Канта: вчення про автономію волі та категоричний імператив.

  36. Ключові ідеї «філософії серця» Г. Сковороди.

  37. Абсолютний ідеалізм та панлогізм Г. Гегеля.

  38. Ідеалістична діалектика Гегеля: вчення про закони та категорії.

  39. Матеріалізм Л. Фейєрбаха: вчення про людину та релігію.

  40. Філософія К. Маркса: проблема відчуження людини та шляхи його подолання.

  41. Матеріалістичне розуміння історії К. Маркса.

  42. Критичний перегляд принципів і традицій класичної філософії
    ХІХ-ХХ ст.

  43. Наука як феномен цивілізації. Типологія наук.

  44. Особливості сцієнтистської філософії. Еволюція позитивізму: класичний та психологічний етапи розвитку.

  45. Логічний позитивізм та постпозитивізм.

  46. Основні ідеї прагматизму.

  47. Техніка як феномен цивілізації. Предмет філософії техніки.

  48. Основні етапи розвитку техніки.

  49. Технофілія та технофобія в сучасній культурі.

  50. Антропологічні орієнтації некласичної філософії.

  51. Вчення про людину в «філософії життя» А. Шопенгауера. Філософія «світової скорботи».

  52. Вчення про людину у «філософії життя» Ф. Ніцше. Концепція «надлюдини».

  53. Вчення про людину у «філософії життя» З. Фрейда: психоаналітична концепція.

  54. Вчення К. Юнга про колективне несвідоме.

  55. Ідея філософії як науки в ХХ ст.: феноменологія Е. Гуссерля.

  56. Витоки екзистенціального мислення. Б. Паскаль та С. Кіркегор.

  57. Феномен науки в контексті релігійної філософії П. Юркевича.

  58. «Справжнє» та «несправжнє» буття людини у М. Гайдеґґера.

  59. Проблема свободи та відповідальності у французькому екзистенціалізмі: Ж.-П. Сартр.

  60. Проблема людини в «філософії абсурду» А. Камю.

  61. Філософська антропологія ХХ ст. в пошуках синтетичного бачення людини: вчення М. Шелера.

  62. Герменевтика як філософія розуміння: вчення Г. Ґадамера.

  63. Гуманістичні інтенції української філософії ХХ ст. (Копнін П. В., Шинкарук В. І., Кримський С. Б., Попович М. В.).

  64. Перехідний характер сучасної епохи: модерн та постмодерн.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
ДЛЯ ПИТАНЬ САМОСТІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

  1. Філософські погляди софістів.

Кремень, В. Г. Філософія: мислителі, ідеї, концепції [Текст]: підручник /
В. Г. Кремень, В. В. Ільїн. – К.: Книга, 2005. – С. 92-93.

  1. Філософія скептицизму в епоху Античності.

Кремень, В. Г. Філософія: мислителі, ідеї, концепції [Текст]: підручник /
В. Г. Кремень, В. В. Ільїн. – К.: Книга, 2005. – С. 112-114.

  1. Філософія неоплатонізму.

Кремень, В. Г. Філософія: мислителі, ідеї, концепції [Текст]: підручник /
В. Г. Кремень, В. В. Ільїн. – К.: Книга, 2005. – С. 119-121.

  1. Схоластика і проблема універсалій: реалізм, номіналізм, концептуалізм.

Кремень, В. Г. Філософія: мислителі, ідеї, концепції [Текст]: підручник /
В. Г. Кремень, В. В. Ільїн. – К.: Книга, 2005. – С. 136-141.

  1. Антропоцентризм та гуманізм епохи Відродження.

Кремень, В. Г. Філософія: мислителі, ідеї, концепції [Текст]: підручник /
В. Г. Кремень, В. В. Ільїн. – К.: Книга, 2005. – С. 148-152.

  1. Реформація католицької церкви.

Бичко, А. К. Історія філософії [Текст]: підручник / А. К. Бичко, І. В. Бичко,
В. Г. Табачковський. – К.: Либідь, 2001. – С. 88-89.

  1. Натурфілософія і пантеїзм в епоху Відродження.

Кремень, В. Г. Філософія: мислителі, ідеї, концепції [Текст]: підручник /
В. Г. Кремень, В. В. Ільїн. – К.: Книга, 2005. – С. 152-155.

  1. Головні ідеї феноменології. Е. Гуссерль.

Кремень, В. Г. Філософія: мислителі, ідеї, концепції [Текст]: підручник /
В. Г. Кремень, В. В. Ільїн. – К.: Книга, 2005. – С. 274-281.

  1. Екзистенційна філософія К. Ясперса.

Кремень, В. Г. Філософія: мислителі, ідеї, концепції [Текст]: підручник /
В. Г. Кремень, В. В. Ільїн. – К.: Книга, 2005. – С. 292-294.

  1. Філософія прагматизму: Ч. Пірз, У. Джеймс, Д. Дьюї.

Кремень, В. Г. Філософія: мислителі, ідеї, концепції [Текст]: підручник /
В. Г. Кремень, В. В. Ільїн. – К.: Книга, 2005. – С. 322-329.

ПИТАННЯ ККР З ДИСЦИПЛИНИ «ФІЛОСОФІЯ»



  1. Поняття світогляду: проблематика, структура та шляхи його формування.

  2. Розкрийте відмінність міфологічного та філософського світогляду.

  3. Розкрийте відмінність релігійного та філософського світогляду.

  4. Специфіка філософських проблем. Теми та типи філософствування.

  5. Функції та роль філософії в житті особистості та суспільства.

  6. Вчення про природу як субстанцію у перших грецьких філософів.

  7. Проблема людини у софістів та Сократа.

  8. Вчення Платона про (ейдоси) ідеї та сучасність.

  9. Теорія пізнання Аристотеля та сучасність.

  10. Як співвідносяться віра та розум у середньовічній філософії?

  11. Чи є середньовічна релігійна філософія прогресом, чи регресом відносно до античності?

  12. Основні ідеї епохи Відродження та їх значення для сучасності.

  13. Загальна характеристика наукової революції ХVІ–ХVІІ ст.

  14. У чому відмінність емпіричного методу (Ф. Бекон) від раціонального методу (Р. Декарт). Який метод є головнішим у сучасному пізнанні?

  15. Раціоналізм Нового часу.

  16. Теорія пізнання Канта: вчення про антиномії.

  17. Етична концепція Канта та сучасність.

  18. Об’єктивний ідеалізм та діалектичний метод Гегеля.

  19. Вчення про людину Л. Фейєрбаха.

  20. Проблема відчуження та умови його подолання у вченні К. Маркса.

  21. Матеріалістичне розуміння історії в марксизмі.

  22. Сцієнтизм як культ наукового знання.

  23. Позитивістське заперечення світоглядної проблематики філософії.

  24. Ідеї прагматизму та технократизм в сучасній філософії.

  25. Предмет філософії техніки.

  26. Проблема людини в «Філософії життя» (А. Шопенгауер, Ф. Ніцше).

  27. Проблема долі людини у філософії екзистенціалізму (Ж.-П. Сартр, А. Камю, М. Гайдеґґер).

  28. Християнській екзистенціалізм М. Бердяєва.

  29. Проблема несвідомого у фрейдистській та неофрейдистській філософській літературі.

  30. Проблематика філософської думки Київської Русі.

  31. Основні ідеї та поняття «філософія серця» Г. Сковороди.

  32. П. Юркевич як притик сцієнтизму.

Критерії оцінювання результатів засвоєння студентами курсу

Оцінюються результати засвоєння курсу таким чином:

«відмінно» – за наявності правильних відповідей на всі запитання, які містяться в білеті;

«добре» – за наявності в цілому правильних відповідей на обидва запитання, що містяться в білеті, але з неточностями, які не мають принципового характеру;

«задовільно» – за наявності однієї правильної відповіді й відсутності правильної відповіді на друге запитання або за наявності відповідей на обидва запитання, але із суттєвими помилками;

«незадовільно» – якщо правильні відповіді відсутні.


БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

  1. Вступ до філософії: Історико-філософська пропедевтика [Текст] /
    Г. І. Волинка, В. І. Гусєв, І. В. Огородник, Ю. О. Федів. – К.: Вища шк., 1999. – 624 с.

  2. Горський, В. С. Історія української філософії [Текст]: курс лекцій /
    В. С. Горський. – К.: Либідь, 1996. – 384 с.

  3. Історія філософії [Текст]: підручник / за ред. В. Г. Кременя. – Х.: Прапор, 2003. – 684 с.

  4. Історія філософії [Текст]: словник / за ред. В. І. Ярошевця. – К.: Знання України, 2005. – 1200 с.

  5. Новая философская энциклопедия [Текст]. – М.: Мысль, 2000-2001.

  6. Постмодернизм [Текст]: энциклопедия. – М.: Книжный Дом, 2001. – 1040 с.

  7. Скирбекк, Г. История философии [Текст]: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Г. Скирбекк, Н. Гилье; под ред. С. Б. Крымского. – М.: ВЛАДОС, 2000. – 800 с.

  8. Причепій, Є. М. Філософія [Текст]: посіб. для студ. вищ. навч. закл. /
    Є. М. Причепій, А. М. Черній, В. Д. Гвоздецький. – К.: Академвидав, 2005. – 592 с.

  9. Філософія [Текст]: підручник / за ред. Г. А. Заїченко. – К.: Вища шк., 1995. – 455 с.

  10. Філософія як історія філософії [Текст]: підручник / за заг. ред.
    В. Ярошовця. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 648 с.



ЗМІСТ


ФІЛОСОФІЯ 1

ВСТУП 3


Тема № 1. ПРЕДМЕТ ФІЛОСОФІЇ ТА КОЛО ЇЇ ПРОБЛЕМ 4

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА 6

Тема № 2. ФІЛОСОФСЬКА ПАРАДИГМА АНТИЧНОСТІ 7

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА 9

Тема № 3. Філософія середньовіччя
та ДОБИ відродження 10

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА 17

Тема № 4. ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ ТА ПРОСВІТНИЦТВА 17

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА 25

КОНТРОЛЬНІ питання до першого модулю 26

Тема № 5. Німецька класична філософія 27

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА 31

Тема № 6. Філософія науки ТА ТЕХНІКИ 33

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА 44

Тема № 7. АНТРОПОЛОГІЧНІ ПОШУКИ В НЕКЛАСИЧНІЙ ФІЛОСОФІЇ 45

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА 50

Тема № 8. ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ФІЛОСОФІЇ 51

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА 55

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДО ДРУГОГО МОДУЛЮ 56

ОСНОВНІ ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ІСПИТУ 57

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА


ДЛЯ ПИТАНЬ САМОСТІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ 59

ПИТАННЯ ККР З ДИСЦИПЛИНИ «ФІЛОСОФІЯ» 60

Критерії оцінювання результатів засвоєння студентами курсу 61

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК 61

Навчальне видання 63

ФІЛОСОФІЯ 63



Навчальне видання

Хміль Володимир Васильович

Малівський Анатолій Миколайович

Варшавський Олександр Павлович

ФІЛОСОФІЯ

Методичні рекомендації до практичних занять

Редактор Т. В. Мацкевич

Комп’ютерна верстка Т. В. Шевченко

Формат 60х84 1/16. Ум. друк. арк. 3,42. Обл.-вид. арк. 3,6.


Тираж 500 прим. Зам. №____.
Видавництво Дніпропетровського національного університету
залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна

Свідоцтво суб’єкта видавничої діяльності ДК № 1315 від 31.03.2003



Адреса видавництва та дільниці оперативної поліграфії:
вул. Лазаряна, 2; Дніпропетровськ, 49010

1 Курсивом виділені питання, котрі даються на самостійну підготовку.

2 Курсивом виділені питання, котрі даються на самостійну підготовку.
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка