Методичні рекомендації до організації самостійної роботи студентів заочної форми навчання



Сторінка3/4
Дата конвертації16.04.2016
Розмір0.64 Mb.
1   2   3   4

ВАРІАНТ 14.

  1. Назвіть етапи розвитку співробітництва України та Світової організації торгівлі (СОТ) [7, 14, 16, 24, 32].

  2. Охарактеризуйте відносини України з Молдовою [39,42, 97, 192].

  3. Якими є взаємовідносини України з південно-американськими країнами (Парагвай, Уругвай, Чилі, Перу, Еквадор, Венесуела)? [4, 57, 72, 156, 174, 194].

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Спочатку першого питання слід вказати, що таке СОТ (її загальну структуру), визначити етапи її становлення, які угоди були підписані у рамках цієї Організації, які цілі вона переслідує та які функції виконує. Даючи характеристику СОТ, слід виділити вигоди, які отримує держава від вступу до неї (економічні, політичні) та вигоди системи СОТ для взаємовідносин між країнами, а також вказати можливі недоліки. Далі варто більш детально зупинитися на переговорному процесі з приєднання України до СОТ та її повноправному членстві, а також розглянути перспективи України у складі СОТ, бо набуття членства (2008р.) забезпечило міжнародно-правову основу торговельних стосунків з країнами-членами Організації. Необхідно вказати, що одним з основних політичних та економічних наслідків вступу України до СОТ стала активізація переговорів з ЄС щодо укладення Угоди про створення зони вільної торгівлі у рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Друге питання має бути розпочато з традиційних зв’язків між Україною та Молдовою, а далі більш детальніше на встановленні дипломатичних відносин вже незалежних держав. Слід визначити нормативно-правову базу двох прикордонних держав. Розгляд цього питання передбачає аналіз відносин у політичній, економічній, транспортній, енергетичній, екологічній, соціальній та культурно-гуманітарній сферах. Дані торговельно-економічного співробітництва слід наводити з сайту Держкомстату України (http://www.ukrstat.gov.ua). Подальший розвиток взаємовигідного співробітництва зумовлений наявністю спільного кордону та проживанням значної кількості української та молдавської меншин на території двох країн. При розгляді українсько-молдовських відносин варто враховувати фактор впливу на них третіх сторін, як то Росії, Румунії. Також слід проаналізувати участь України у вирішенні Придністровського конфлікту.

На початку третього питання слід звернути увагу на значення країн Латинської Америки для диверсифікації зовнішньоекономічних відносин України та охарактеризувати період встановлення дипломатичних відносин та формування договірно-правової бази між Україною та південно-американськими країнами, а саме Парагваєм, Уругваєм, Чилі, Перу, Еквадором, Венесуелою. Варто зупинитися на можливості виходу української продукції на ринки Латинської Америки задля зростання товарообігу, особливо, у сфері експорту українського машинобудування. Статистичні дані торговельно-економічного співробітництва слід наводити з сайту Держкомстату України (http://www.ukrstat.gov.ua). Доповнять відповідь приклади культурно-гуманітарної співпраці України з цими країнами.
ВАРІАНТ 15.


  1. З'ясуйте роль України у європейській енергетичній політиці та визначте вплив російського фактору на енергетичну безпеку України [13, 16, 23, 32].

  2. Охарактеризуйте українсько-австралійські відносини [19, 39, 195].

  3. Назвіть регіональні відмінності зовнішньополітичних пріоритетів населення України [16, 18, 39, 66, 79, 85].

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

З'ясовуючи у першому питанні роль України у європейській енергетичній політиці, слід вказати, що енергетична безпека держави можлива на основі сталого функціонування і розвитку її паливно-енергетичного комплексу. Забезпеченню енергетичної безпеки в Україні треба приділяти особливу увагу, враховуючи вплив російського фактору. Українсько-російські відносини впливають на безпеку не лише в регіоні, а і на політичній клімат у Європі загалом. В енергетичній галузі використання Росією монополії на транзит енергоносіїв до Європи через Україну та ціновий тиск не сприяють безпеці. Необхідно зупинитися на ініціативі створення газотранспортного консорціуму та будівництві обхідних трубопроводів, наприклад, газопровід «Північний потік».

У другому питанні слід вказати, що, незважаючи на географічну віддаленість двох держав, відносини між Україною та Австралією мають носити системний характер. Розпочинати треба зі встановлення дипломатичних відносин та напрацьовання нормативно-правової бази між країнами, а також навести приклади зустрічей на двосторонньому рівні та у міжнародних заходах. Зупинитися слід також на торговельно-економічному співробітництві (останні статистичні дані знаходяться на сайті Держкомстату України (http://www.ukrstat.gov.ua)), військово-технічній (насамперед, авіабудуванні) та культурно-гуманітарній співпраці. Накопичений досвід двосторонніх відносин вказує на нові можливості подальшої співпраці завдяки налагодженню зв’язків між регіонами України та штатами Австралії.

Трете питання треба розпочинати з наведення даних різних соціологічних опитувань громадської думки про стан і перспективи зовнішньої політики сучасної України по регіонах протягом років незалежності. Ці дані мають показати (у процентному співвідношенні) кількість прихильників тісної співпраці з ЄС, СНД, Росією, США, країнами АТР. Окремо можна зупинитися на соціологічних даних щодо співробітництва у рамках СНД, ГУАМ, ОЧЕС, ЦЄІ та інших міжнародних структурах. Слід назвати пріоритетні сфери та напрями зовнішньої політики за думкою громадян нашої країни у регіональному розрізі. Узагальнюючи отримані дані, слід визначити регіональні відмінності зовнішньополітичних пріоритетів населення України. Можна навести дані позиції громадян щодо участі у воєнних блоках, як то НАТО або ОДКБ. Додатково можна надати існуючі різні погляди щодо пріоритетів зовнішньої політики по вікових групах.

ВАРІАНТ 16.


  1. З'ясуйте переваги та недоліки співробітництва України з НАТО [1, 38, 44, 67, 88, 96, 153, 154].

  2. Розкрийте стан українсько-білоруських відносин [16, 39, 42, 52, 192].

  3. Яким є Ваше ставлення до вирішення питання з подолання Чорнобильської катастрофи [14, 15, 19, 30].

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Розвиток і сучасний стан відносин Україна-НАТО має бути розглянутий у першому питанні. Правову базу співробітництва слід розпочинати з програми «Партнерство заради миру» (01.10.1994р.), обов’язково охарактеризувати основні положення Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО (09.07.1997р.), яка визначила характер відносин та додаткові напрями розвитку співробітництва з Альянсом, його принципи та механізми реалізації, а також інші документи двостороннього співробітництва. Ключовим практичним інструментом здійснення реформ в Україні за сприяння Альянсу є Річні національні програми співробітництва Україна–НАТО (РНП), для реалізації яких Урядом розробляється та схвалюється План заходів щодо виконання РНП. Слід вказати, що у Законі України “Про засади внутрішньої і зовнішньої політики” від 1 липня 2010р. зафіксовано намір України як європейської позаблокової держави продовжувати конструктивне партнерство з Організацією Північноатлантичного договору, внутрішньодержавна координація якого здійснюється Комісією з питань партнерства України з НАТО. Крім того, слід зупинитися на перевагах та недоліках цієї співпраці, а також на сприйнятті населенням ідеї вступу до неї.

Друге питання має бути розкрито через традиційність співпраці двох братніх країн – України та Білорусії, а далі слід перейти до формування договірно-правової бази між ними, розпочате ще в останні часи СРСР (Договір від 27.12.1990р.) та вказати, що вже через рік, 27 грудня 1991р., були встановлені дипломатичні відносини, а також навести приклади політичних контактів на різних рівнях. Високий рівень існуючих протягом багатьох років виробничих та науково-технічних зв’язків в усіх галузях народного господарства сприяють активному торговельно-економічному співробітництву (статистичні дані слід наводити з сайту Держкомстату України (http://www.ukrstat.gov.ua)). Окремо треба зупинитися на культурно-гуманітарній співпраці, а також прикордонному та міжрегіональному співробітництву.

У третьому питанні щодо екологічної та техногенної безпеки, слід виділити заходи з посилення контролю та підвищення координації в екологічній сфері та надати високу оцінку дій державних органів. Стан реалізації державних програм з підвищення ядерної і техногенної безпеки продовжує викликати занепокоєння з огляду їх впливу на національну безпеку України. Задля цього слід виділити завдання державної політики з пом’якшення та мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи, а саме здійснення комплексу заходів, які гарантують екологічну безпеку ядерних об'єктів і надійний радіаційний захист населення та довкілля. Зрозуміло, що робота по цих напрямах має проводитися у співпраці з міжнародним товариством, наприклад ООН. Слід вказати на зобов’язання ЄБРР щодо Чорнобильського фонду «Укриття», фінансові ресурси якого є необхідними для завершення будівництва нового саркофагу.

ВАРІАНТ 17.


  1. Охарактеризуйте зовнішньоекономічні відносини України з країнами світу [7, 15, 16, 18].

  2. Як проходило утворення Співдружності незалежних держав (СНД) та якими є особливості формування політики України щодо цієї структури [7, 14, 15, 23, 25, 60, 163, 176, 179]?

  3. Визначте характер співробітництва України з Туреччиною та Кіпром [104, 107, 120, 137].

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Задля характеристики економічних відносин України з іншими країнами світу у першому питанні слід розглядати експортно-імпортні операції товарів та послуг по регіонах. Останні статистичні дані треба наводити з сайту Держкомстату України (http://www.ukrstat.gov.ua). Зовнішньоекономічні відносини необхідно охарактеризувати, починаючи з країн СНД, далі свого аналізу потребує співпраця з європейськими та азійськими держави, а також з країнами американського та африканського континентів та Австралії. Варто порівняти та визначити найважливіших торговельних партнерів України та основні позиції експорту-імпорту товарів та послуг. На завершення треба визначити перспективні напрями економічної співпраці України з різними країнами світу.

Друге питання слід розпочинати з аналізу подій, які привели до підписання Біловезької угоди та утворення Співдружності незалежних держав (СНД). Треба назвати основні правові документи, які регулюють її діяльність, та навести приклади заходів та зустрічей, на яких вирішуються актуальні питання щодо подальшої співпраці. Далі слід визначити основні негативні та позитивні чинники, які впливають на активну взаємодію країн СНД. Окремої уваги потребує розгляд особливостей формування політики України щодо цієї структури. Слід вказати, на процес активізації участі України в Співдружності, насамперед – співпраці в економічному вимірі (підписання Договору про зону вільної торгівлі СНД, підготовка проекту Міждержавної цільової програми інноваційної співпраці та інші).

У третьому питанні слід розглянути період встановлення дипломатичних відносин та формування договірно-правової бази між нашою країною та Туреччиною і Кіпром. Особливу увагу слід зосередити на торговельно-економічному співробітництві як на двосторонньому рівні, так і в рамках регіональних об’єднань. Треба вказати на потребу диверсифікації співпраці та реалізації спільних проектів у сфері високих технологій, з виходом на ринки третіх країн. Слід зупинитися на зростаючому рівні інвестицій з боку Туреччини в українську економіку, які перерозподіляються між промисловим сектором, сільським господарством та харчовою промисловістю, будівництвом та транспортними послугами. Статистичні дані слід наводити з сайту Держкомстату України (http://www.ukrstat.gov.ua). Завершувати питання варто прикладами культурно-гуманітарної співпраці України з цими країнами.
ВАРІАНТ 18.


  1. Якою є специфіка взаємодії України з міжнародними фінансовими структурами (наприклад, МВФ, Світовим Банком, ЄБРР)? [7, 14, 15, 16, 19].

  2. Охарактеризуйте співпрацю України з центрально-азійськими країнами СНД [23, 81, 144, 148, 192].

  3. Визначте пріоритетні напрями відносин України з Кубою та Мексикою [68, 69, 132, 142].

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Характеризуючи активізацію участі в міжнародних економічних і фінансових організаціях, зокрема з Міжнародним Валютним Фондом (МВФ), Світовим Банком (Міжнародний Банк реконструкції і розвитку), Європейським банком реконструкції і розвитку (ЄБРР), варто виділити особливості цієї взаємодії. Спочатку треба надати коротку характеристику цим інституціям, визначити їхні цілі, завдання і роль у світовій фінансовій системі, вказати спільні риси та чим відрізняються одна від одної. Далі необхідно окреслити напрями співпраці України з кожною з цих організацій та вказати причини, які спонукають до неї. Завершуючи розгляд питання, варто вказати на можливі шляхи та тенденції розвитку співробітництва нашої держави з цими організаціями.

Друге питання має бути розпочато з історії взаємовідносин України та центральноазіатських країн колишнього СРСР – Казахстаном, Киргизстаном, Туркменістаном, Таджикистаном, Узбекистаном. Далі варто перейти до встановлення дипломатичних відносин та формування договірно-правової бази між вже незалежними країнами. Важливим є розгляд торговельно-економічного співробітництва (дані сайту Держкомстату України (http://www.ukrstat.gov.ua)) та можуть бути наведені багато чисельні приклади культурно-гуманітарної співпраці України з цими країнами. Слід розкрити характер інтересів, що спонукають їх до співпраці, а також фактори, які стримують розвиток двосторонніх взаємин. Прагнення до більш тісної взаємодії має стати гарантом успішної реалізації спільних проектів і подальшого розширення вигідного співробітництва в усіх сферах.

У третьому питанні слід вказати, що, незважаючи на географічну віддаленість, Україні слід приділяти увагу подальшому розвитку відносин з такими країнами, як Куба та Мексика. Розпочинати слід зі встановлення дипломатичних відносин та напрацьовання нормативно-правової бази між цими країнами. Слід з’ясувати такі інтереси України, наприклад, в Кубі як оздоровлення жертв Чорнобильської катастрофи, імпорт цукрової тростини, експорт промислової продукції, підготовка кадрів в українських вузах тощо. Важливо зупинитися на розгляді торговельно-економічного співробітництва між нашою державою та Мексикою (дані товарообігу з Мексикою та Кубою слід наводити з сайту Держкомстату України (http://www.ukrstat.gov.ua)). На завершення можна надати приклади культурно-гуманітарної співпраці.
ВАРІАНТ 19.


  1. З'ясуйте значення для України регіональної інтеграції на європейському рівні [90, 100, 107, 109, 137, 147, 151, 164].

  2. Охарактеризуйте розвиток двосторонніх відносин України та Німеччини [14, 16, 39, 82, 193].

  3. Розкрийте стан відносин України з Грузією, Вірменією та Азербайджаном [16, 39, 42, 158, 192].

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Спочатку першого питання слід зазначити, що господарські процеси в світі відбуваються, як в умовах глобалізації, так і регіоналізації. У той час, як процес глобалізації характеризується формуванням єдиного світового економічного простору та більшої відкритості всіх національних економік, регіоналізація створює та зміцнює регіональні і субрегіональні інтеграційні угрупування. Україна розглядає регіональні процеси як важливий механізм інтеграції до європейського економічного та політичного простору, а також зміцнення стабільності в регіоні та подальшого розвитку всебічних відносин. Треба розглянути регіональну інтеграцію на європейському рівні (ЦЄІ, ОЧЕС) та з’ясувати їх значення для України, а також зупинитися на ініціативі «Східне партнерство».

Друге питання має розкрити двостороннє співробітництво України та Федеративної Республіки Німеччини (ФРН), задля чого слід розпочинати зі встановлення дипломатичних відносин, відкриття консульств та посольств, формування договірно-правової бази. Співпраця між Україною та Німеччиною має активізуватися, перш за все, на торговельно-економічному рівні, для підтвердження чого треба слід навести дані експортно-імпортних операцій товарів та послуг (дані сайту Держкомстату України (http://www.ukrstat.gov.ua)), а також визначити привабливі інвестиційні проекти та двосторонні контакти у сфері науки, освіти та культури. Необхідно описати, якими є спільні зусилля у вирішенні проблеми транзиту енергоносіїв.

Трете питання має бути розпочато з історії відносин між Україною та Грузією, Вірменією, Азербайджаном, які були у складі єдиної держави, а далі перейти до сучасного стану взаємин між ними. Треба розкрити, як проходило встановлення дипломатичних відносин та формування нормативно-правової бази між ними як незалежними державами. Особливу увагу слід приділити розгляду торговельно-економічного співробітництва (дані Держкомстату http://www.ukrstat.gov.ua), яке зумовлене існуючими народногосподарськими зв’язками. Окремо слід зупинитися на прикладах культурно-гуманітарної співпраці та на завершення окреслити перспективи розвитку, бо на сьогодні між країнами існують усі умови для подальшої активної співпраці в різних напрямах.
ВАРІАНТ 20.


  1. Назвіть переваги та недоліки політики нейтралітету для безпеки держави та її розвитку [1, 24, 25, 51, 114].

  2. З'ясуйте значення латиноамериканського вектору у зовнішній політиці України на прикладі Бразилії та Аргентини [16, 56, 57, 72, 194].

  3. Охарактеризуйте українсько-ізраїльські відносини [16, 108, 164, 188, 195].

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

У першому питанні слід вказати, що Україна, яка проводить позаблокову зовнішню політику, намагається дотримуватися політики нейтралітету. Треба вказати, яким є законодавче оформлення позаблокового статусу та нейтралітету, починаючи з Декларації "Про державний суверенітет України" від 16.0.7.1990р. Слід навести соціологічні дані щодо позиції громадян про позаблоковий статус України та можливу участь у воєнних блоках. Але, разом з тим, нейтралітет України не означає самоізоляції, тому слід навести приклади участі в міжнародних операціях збройних сил України. Також слід зупинитися на приєднанні України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

На початку другого питання слід розглянути період становлення дипломатичних відносин та формування договірно-правової бази між Україною та такими латиноамериканськими країнами, як Бразилія та Аргентина. Особливу увагу необхідно звернути на роль Бразилії у розвитку українських високих технологій (військових, аерокосмічних, медичних) та розкрити роль української діаспори у цій країні для підтримання двосторонніх відносин. Також слід з’ясувати інтереси України в Аргентині (забезпечення доступу через цю країну до інших країн регіону, експорт промислової продукції, проекти у сфері сільського господарства, спільного освоєння космосу та дослідження Антарктики тощо). Статистичні дані торговельно-економічного співробітництва слід наводити з сайту Держкомстату України (http://www.ukrstat.gov.ua).

Третє питання присвячене розвитку відносин між Україною та Ізраїлем. Розпочинаючи зі встановлення дипломатичних відносин та формування правової бази двостороннього співробітництва, важливо зосередитися на характеристиці українсько-ізраїльського співробітництва у торговельно-економічній, інвестиційній та науково-технічній сферах. Задля цього варто навести дані сайту Держкомстату України (http://www.ukrstat.gov.ua). Окремо слід зупинитися на гуманітарно-культурній співпраці, підтверджуючи це прикладами. Уваги також заслуговують такі аспекти як скасування візового режиму та зв’язки з українською діаспорою.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА З КУРСУ

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА УКРАЇНИ”





  1. Актуальні проблеми формування та реалізації державної політики України на євроатлантичному векторі /За заг.ред. В.П.Горбуліна. К.: Євроатлантик-інформ, - 2005.

  2. Алексєєв Ю.М., Кульчицький С.В., Слюсаренко А.Г. Україна на зламі історичних епох. Державотворчий процес 1985-1999рр. К.: ЕКСОБ, - 2000.

  3. Баран В.Д. Давні слов’яни. – К.: Альтернативи, 1998. – 336с.

  4. Бредіхін А.В. Політичне та торгівельно-економічне співробітництво України з Латинською Америкою у 1994-1997рр. К.: Знання, - 1998.

  5. Верстюк В. Ф. Україна і Росія в історичній ретроспективі: українські проекти в Російській імперії: В 3-х т. / В.Ф. Верстюк, В.М. Горобець, О.П. Толочко. – К.: Наукова думка, 2004. – Т. 1. – 504с.

  6. Віднянський С.В. Зовнішня політика України. – К.: ДЕМІД, 2006. – 76с.

  7. Гальчинський А.С. Україна на перехресті геополітичних інтересів. К.: Знання України, - 2002.

  8. Горобець В. Еліта козацької України в пошуках політичної легітимації: стосунки з Москвою та Варшавою, 1654-1665. – К.: Інс-т Історії України НАН України, НДІ козацтва, 2001. – 533с.

  9. Дещинський Л. Є. Міжнародні відносини України: історія і сучасність: Навч. посібн. / Дещинський Л. Є., Панюк А. В. – Львів: Вид-во НУ “ЛП”, 2002. – 424с.

  10. Дюрозель Ж. Б. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів / Пер. з фран. – К.: Основи, 1994. – 168с.

  11. Івченко О. Україна в системі міжнародних відносин: історична ретроспектива та сучасний стан. К. – 1997.

  12. Історія України: нове бачення: У 2-х т. / Під ред. В. А. Смолія. – К.: Україна, 1996. – Т. 2. – 494 с.

  13. Евзеров Г.Л. Украина: с Россией вместе или врозь? М.: Весь мир, - 2000.

  14. Зленко А.М. Дипломатія і політика: Україна в процесі динамічних геополітичних змін. Харків.: Фоліо, - 2003.

  15. Зовнішня політика України. Хрестоматія /За ред. П.В.Доброва. Ч.1,2. Донецьк, - 2002.

  16. Зовнішня політика України – 2010: стратегічні оцінки, прогнози та пріоритети /Під редакцією д.п.н. проф. Перепелиці Г.М. - К.:Стилос, 2011. – 350 с.

  17. Котляр М.Ф. Галицько-Волинська Русь. – К.: Альтернативи, 1998. – 336с.

  18. Литвин В.М. Україна на межі тисячоліть. К.:Альтернативи, - 2000.

  19. Мадіссон В.В. Сучасна українська геополітика. К.:Либідь, - 2003.

  20. Мальський М.З. Теорія міжнародних відносин: Підручн. – К.: Знання, 2007. – 461с.

  21. Манжола В. А. Міжнародні відносини і зовнішня політика з 1945 по 1979-і роки. – К., 1999. – 558 с.

  22. Марущак М. Й. Історія дипломатії ХХ ст.: Курс лекц. – Львів, 2003. – 304 с.

  23. Мельничук И.Н. Геополитические приоритеты современной Украины (Россия и её соседи: Соотнесение национальных интересов внутри СНГ). - М., 1999.

  24. Міжнародні відносини і євроатлантична інтеграція України /За ред. Л.С.Голопатюка. К.: Освіта України, - 2005.

  25. Міжнародні відносини та зовнішня політика (1980-2000 роки): Підручн. – К.: Либідь, 2001. – 624 с.

  26. Нариси з історії дипломатії України / Під ред. В. А. Смолія. – К.: Україна, 2001. – 736 с .

  27. Овсій І.О. Зовнішня політика України (від давніх часів до 1944 року): Навч.посібн. [Електрон. ресурс]. - К.:Либідь, 1999. – 240с. – Режим доступу до рес.: http://politics.ellib.org.ua

  28. Основи політичної науки: Курс лекцій: У 4-х т. /Б.Кухта, Г.Ткаченко, Л.Старецька та ін./ За ред. Б.Кухти. – Львів: Кальварія, 1997. – Т.4: Міжнародна політика. – 1999. – 436с.

  29. Переяславська рада 1654 року (Історіографія та дослідження) / Редкол.: П. Сохань, Я. Дашкевич, І. Гирич [та ін.]. – К.: Смолоскип, 2003. – 830 с.

  30. Політика європейської інтеграції: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів /За ред. І.Воронкової. К.:Професіонал, - 2007. – 509с.

  31. Політична історія України: Посібн. /Є.О.Бондарєв, В.П.Горбатенко, В.А.Греченко та ін. /За ред. В.І.Танцюри. – К: Видавн.центр «Академія», 2001. – 488с.

  32. Розширення Європейського Союзу: вплив на відносини України з центральноєвропейськими сусідами. - К.: К.І.С, 2004.

  33. Рубльов О. С. Українські визвольні змагання 1917-1921рр. /О. С. Рубльов, О. П. Реент. – К.: Альтернативи, 1999. – 320 с.

  34. Сорока М.М. Світ відкриває Україну: про зовнішню політику України у 90-х роках XX століття. Статті, документи, коментарі. К.:Київська правда, - 2004.

  35. Толочко О.П. Київська Русь /О.П.Толочко, П.П.Толочко. – К.: Альтернативи, 1998. – 352с.

  36. Толочко П.П. Кочевые народы степей и Киевская Русь. – СПб.: Алетей, 2003. – 160с.

  37. Украина: проблемы безопасности /Под ред. И.Кобринской и Горетто. - М., 1996.

  38. Україна – НАТО: майбутнє в руках минулого /Центр О.Разумкова. - К.: Заповіт, 2004.

  39. Україна в сучасному геополітичному просторі: теоретичний і прикладний аспект /Ф.М.Рудич та інші. - К.: МАУП, 2002.

  40. Україна та ООН: 50 років співробітництва. - К., 1995.

  41. Україна і світ: проблеми міжнародного співробітництва та колективної безпеки: Бібліографія статей період 1991-1999рр. Упор. Е.Афоніна. - К.: Б.в., 1999.

  42. Україна і світ: проблеми та перспективи міжнародних відносин /За ред. Н.Лисюк. К.: Молодіжна альтернатива, - 2003.

  43. 20 років українсько-польських відносин: випробування часом і спільна перспектива на майбутнє //Зовнішні справи. – 2010. - №7-8. – с.52-53.

  44. Авраменко О., Ярмиш Г. Вступ до НАТО: „за” і „проти”. Пошук переконливої політичної мотивації //Політика і час. – 2006. - №1. – с.94.

  45. Алексєєв В. Входження в Європу //Віче. -1998. -№3.

  46. Астапов К. Формирование единого экономического пространства стран СНГ // Мировая экономика и международные отношения. -2005. -№1.

  47. Бар Є. Україна-Польща: якісно новий рівень взаємин //Політика і час. -1997. -№4.

  48. Баранецький І. Україна – Індія: від ситуативних до стратегічних відносин //Політика і час. –2006. - №1. – с.44-50.

  49. Барановський О. Американська стратегія безпеки //Політика і час. -1995. -№3.

  50. Баштанник В. Пріоритетні напрями державної політики інтеграції України до Європейського Союзу //Вісник Української Академії Державного Управління при Президентові України. -2000. -№2.

  51. Бєлашов В. П’ятнадцять років роботи у сфері роззброєння //Політика і час. – 2007. - №2. – с.40-42.

  52. Безсмертний Р. Вірно поставлене завдання – гарантія його розв’язання  //Зовнішні справи. – 2010. - №9-10. – с.22-24.

  53. Бейрут – Київ: діалог триває //Зовнішні справи. – 2010. - №9-10. – с.25-31.

  54. Бершеда Є. Українсько-бельгійські відносини: не підбиваючи підсумки… //Зовнішні справи. – 2010. - №11-12. – с.43-45.

  55. Білоусов М. Формування принципів зовнішньої політики незалежної України //Вісник міжнародних відносин. -1993. -№1.

  56. Бредіхін А.В. Українська діаспора у Латинській Америці //Історичні і політологічні дослідження. -1999.- №1-2.

  57. Бредіхін А.В. Військово-технічне співробітництво України з Латинською Америкою: проблеми і перспективи //Схід. -1998. -№5.

  58. Брежнєва Т. Консультативний ... але не обов’язковий. Юридичні та політичні аспекти визначення зовнішньополітичного курсу України через референдум //Політика і час. – 2006. - №4. – с.9-15.

  59. Бруз В. Україна в ООН: проблеми міжнародної та національної безпеки //Політична думка. -1994. -№4.

  60. Будкін В. СНД: зміни неминучі //Політика і час. -1997. -№11.

  61. Валєєва Ю. Українські інтереси на Африканському континенті //Зовнішні справи. – 2009. - №10-11. – с.30-31.

  62. Василенко С.Д. Україна і Європа: проблеми інтеграції //Трибуна. -1999. -№5-6.

  63. Величко В. Зовнішня політика Китаю: від „мирного співіснування” до „мирного наступу” //Політика і час. – 2007. - №2. – с.49-55.

  64. Величко В. Культурне виробництво і культурний продукту Китаю та їхнє значення для України //Зовнішні справи. – 2009. - №10-11. – с.50-52.

  65. Веселовський А. Україна – ЄС: етап, що завершується; етап, що починається //Зовнішні справи. – 2009. - №8-9. – с.10-12.

  66. Виконання плану дій Україна – ЄС: громадський моніторинг //Політика і час. – 2007. - №4. – с.10-12.

  67. Вонсович О. Політика безпеки і оборони ЄС: ретроспектива і перспектива //Політика і час. – 2007. - №4. – с.41-43.

  68. Воронін В. Пошуки на роздоріжжі: українсько-кубинські відносини у 1991-1994рр. //Політика і час. -1995. -№4.

  69. Гармандея Х. „Потенціал між нашими країнами великий, й ми повинні розумно його використати” //Політика і час. – 2007. - №3. – с.47-49.

  70. Гергель Ю. Україна-Сирія: рух назустріч //Зовнішні справи. – 2011. - №1. – с.36-39.

  71. Головинський К. Вплив особистісного фактора на зовнішню політику держави: важливість дослідження //Людина і політика. -1999. -№1.

  72. Головченко В. «Ліва вісь» Латинської Америки в контексті цивілізаційного вибору України //Зовнішні справи. – 2009. - №1. – с.34-37.

  73. Гончаренко О. І все-таки – європейський ренесанс! //Політика і час. – 2006. - №4. – с.3-8.

  74. Грищенко К. Прагматичний фундамент для українсько-російського партнерства// Зовнішні справи. – 2009. - №8-9. – с.13-14.

  75. Димітріу Х. Ми зацікавлені в тісних контактах //Політика і час. – 2006. - №10. – с.42-44.

  76. Дюре М. Механізм особливого партнерства //Політика і час. – 2006. - №11. – с.22-24.

  77. Дяченко І. Українсько-іракське економічне співробітництво – пріоритети і перспективи //Політика і час. – 2007. - №5. – с.21-23.

  78. Євроінтеграція України: перші кроки нової влади //Національна безпека і оборона.- 2005. - №7.

  79. Європейська інтеграція України: позиції та оцінки громадян //Національна безпека і оборона. -2005. -№7.

  80. Єльченко В. Українсько-російські відносини: прагматизм стратегічного партнерства //Зовнішні справи. – 2010. - №9-10. – с.6-9. 

  81. Жумабаєв А. Казахстансько-українські відносини: із глибини століть – в успішне майбутнє //Зовнішні справи. – 2010. - №1. – с.10-12.

  82. Зарудна Н. Відносини між Україною та ФРН зміцнюються //Зовнішні справи. – 2010. - №3-4. – с.10-11.

  83. Зінько С. Українсько-саудовські відносини: що далі? //Зовнішні справи. – 2009. - №3. – с.32-35.

  84. Зленко А. Універсальний механізм багатосторонньої дипломатії: до 50-річчя ООН //Політика і час. -1995. -№10.

  85. Зовнішня політика України: позиції та оцінки громадян //Національна безпека і оборона. -2002. -№2.

  86. Зуб О. Стратегія національної безпеки України – шлях до посилення системи колективної безпеки в регіоні та світі: від теорії до практики //Політика і час. – 2007. - №5. – с.32-37.

  87. Іжак О. „Позашлюбна” військова присутність //Політика і час. – 2006. - №7-8. – с.10-20.

  88. Кіндратець О. Перш ніж рухатися до Альянсу //Політика і час. – 2006. - №7-8. – с.27-34.

  89. Кір'яков С. Шукати свою вигоду. Перспективи експорту продукції військового призначення та подвійного використання до країн Азіатсько-тихоокеанського регіону в контексті економічних інтересів України //Політика і час. – 2006. - №2. – с.59-65.

  90. Кіш Є. Феномен Вишеграду //Політика і час. – 2006. - №4. – с.16-24.

  91. Кононенко П. Знамення доброго часу //Політика і час. – 2006. - №10. – с.48-50.

  92. Консультативна зустріч „Україна-Росія: до нової моделі взаємовідносин” //Національна безпека і оборона. -2005. -№4.

  93. Костенко Ю. Український прорив на азіатському напрямку //Зовнішні справи. – 2010. - №9-10. – с.10-12.

  94. Кулінич М. Сонце в Україну йде з Далекого Сходу //Зовнішні справи. – 2009. - №8-9. – с.20-23.

  95. Кулінич М. Україна і Японія: глобальне партнерство і ефективна двостороння взаємодія //Зовнішні справи. – 2011. - №1. – с.6-10.

  96. Кулик В. Розширення НАТО і позиція України //Політика і час. - 1995. - №14.

  97. Кулик В. Придністров'я: чергові закулісні маневри //Зовнішні справи.–2010. - №7-8. - с.34-35. 

  98. Купчишин О. Співробітництво с СНД, інтеграція з Європою //Політика і час. -1995. -№14.

  99. Купчишин О. Динамічно, щиро, доброзичливо співробітництво між Нідерландами й Україною //Політика і час. – 2006. - №7-8. – с.3-9.

  100. Куропась І. Економічні союзи Європи і Америки //Зовнішні справи. –2009. - №4-5. – с.53-56.

  101. Кухарская Н. Украина и Европейский союз //Мировая экономика и международные отношения. -2005. - №1.

  102. Лі Фень. Сянганський міст відкритий для українських підприємців //Політика і час. -1997. - №12.

  103. Литвин І. Українсько-китайське співробітництво: від стагнації до прориву //Зовнішні справи. – 2010. - №11-12. – с.32-36.

  104. Лозовицький О. Великий Чорноморський регіон – геополітична перспектива України //Зовнішні справи. – 2010. - №3-4. – с.41-45.

  105. Лосєв О. Російська присутність у Криму, антологія впливів //Розбудова держави. -1998. - №11-12.

  106. Лубківський М. На спільному шляху до об’єднаної Європи (сучасні пріоритети українсько-хорватського партнерства) //Політика і час. – 2007. - №6. – с.16-19.

  107. Лук’яненко Д., Мацко Т.. Дмитрієва Т. Поетапно, вибірково і м'яко: перспективи інтеграції в рамках ЧЗЕС //Політика і час. -1995. -№4.

  108. Маген Ц. „...15-річні відносини України та Ізраїлю – це постійний процес перевиховання обох сторін” //Політика і час. – 2007. - №1. – с.30-32.

  109. Макар Ю., Добржанська О. Східне партнерство та Україна //Зовнішні справи. – 2011. - №3. – с.15-19.

  110. Макух В. Україна і країни Магрібу: перспективи розвитку співробітництва //Зовнішні справи. – 2011. - №1. – с.11-15.

  111. Маначинський О. Асиметрія військово-технічного співробітництва України й Росії //Політика і час. – 2006. - №2. – с.40-44.

  112. Манжола В., Капітоненко М. ЄС-НАТО-Росія: місце та перспективи України//Зовнішні справи. – 2009. - №10-11. – с.22-25.

  113. Мармазов В., Пілєяв І. Україна на перехресті європейської та євразійської інтеграції: SOS чи шанс? //Зовнішні справи. – 2010. - №1. – с.26-30.

  114. Мельник Н. Проблема нейтралітету в зовнішній політиці України //Політика і час. – 2006. - №12. – с.30-32.

  115. Микал О., Снігир О. Українсько-російські відносини: зіткнення інтересів і цілей //Зовнішні справи. – 2009. - №10-11. – с.18-21.

  116. Микитенко Є. Українскьий козир у афро-арабському пасьянсі //Зовнішні справи. – 2009. - №8-9. – с.14-15.

  117. Моцик О. Україна і Польща – стратегічні партнери //Політика і час. – 2006. - №5. – с.3-8.

  118. Музика В. Українці в Італії //Політика і час. – 2006. - №2. – с.74-80.

  119. Мушка Ю. Людина не може працювати в країні, яку не поважає //Політика і час. – 2006. - №12. – с.23-26.

  120. Мхитарян Н. Чи набудуть українсько-турецькі відносини статусу стратегічних //Зовнішні справи. – 2011. - №5. – с.38-41.

  121. Наша країна має честь бути однією з країн-засновниць ООН //Зовнішні справи. – 2010. - №5-6. – с.6-8.

  122. На шляху до порозуміння //Політика і час. – 2006. - №11. – с.6-8. (Україна-ООН).

  123. Нагорний С. Проблеми та перспективи міжнародного співробітництва з Іраком в енергетичній галузі //Зовнішні справи. – 2011. - №2. – с.20-25.

  124. Нова зовнішня політика для нової України //Національна безпека і оборона. -2004. -№9.

  125. ООН–Україна: 65 років партнерства та співпраці //Зовнішні справи. – 2011. - №5-6. –с.18-21.

  126. Осташ І. Україна – Канада: інвестиції в майбутнє //Зовнішні справи. – 2010. - №9. –с.18-21.

  127. Парахонський Б. Південні дисиденти. Сучасна політична ситуація на Близькому Сході та стратегічні інтереси України //Політика і час. -1998. -№10.

  128. Петюр Р.К. Послідовний нейтралітет - важлива складова близькосхідної політики України //Політика і час. – 2006. - №7-8. – с.93-100.

  129. Платонова А. Глобальній загрозі – глобальну відсіч. Вплив міжнародного тероризму на формування національних систем безпеки //Політика і час. –2006. - №1. – с.31-36.

  130. Полтораков О. Українсько-російські парадоксальні відносини //Зовнішні справи. – 2009. - №1. – с.31-33.

  131. Полтораков О. ОДКБ: у пошуках євразійської безпеки //Зовнішні справи. – 2011. - №1. – с.22-25.

  132. Поляченко О, „Нам треба вчитися у Кубинського народу сприймати життя більш оптимістично і життєстверджуюче” //Політика і час. – 2007. - №4. – с.50-51.

  133. Рилач Ю. Нас живлять спільні корені. Україна та Болгарія: 15 років після встановлення дипломатичних відносин //Політика і час. – 2006. - №2. – с.3-7.

  134. Розвитку українсько-китайських відносин – більш ґрунтовний підхід //Зовнішні справи. – 2010. - №2. – с.30-32.

  135. Рудич Ф. В одному геополітичному просторі. Порівняльний аналіз політичних структур та процесів в Україні та Росії //Політика і час. - 1995. - №12.

  136. Рудич Ф. Україна, Росія, Євроатлантика: деякі аспекти взаємин //Людина і політика. -2000. -№3.

  137. Рябінін Є. Хто стане локомотивом Чорноморсько-Каспійського регіону: місце вакантне //Зовнішні справи. – 2011. - №1. – с.26-29.

  138. Рябінін Є. Сучасні проблеми та перспективи АСЕАН //Зовнішні справи. – 2011. - №3. – с.42-45.

  139. Савчин Л. Французька весна в Україні – прихід восьмий //Зовнішні справи. – 2011.- №4. - с.62.

  140. Савчин Л. Геннадій Удовенко: «На сьогодні не існує альтернативи Організації Об’єднаних Націй…»  //Зовнішні справи. – 2011. - №5-6. – с.12-14.

  141. Сєров Д. На тлі монополії США. Військово-технічне співробітництво України з державами Арабського Сходу //Політика і час. – 2006. - №5. – с.71-76.

  142. Семиволос І. Мексиканський альянс заради єдності та миру //Політика і час. – 2007. - №4. – с.24-29.

  143. Сімонов Я. Українці в Хорватії //Політика і час. – 2006. - №7-8. – с.110-112.

  144. Сиринський І. Стан і перспективи відносин України з країнами Центральної Азії //Зовнішні справи. – 2010. - №5-6. – с.40-43.

  145. Скляр А. 3:1 на користь Румунії //Зовнішні справи. – 2009. - №6-7. – с.22-25.

  146. Скляр А. Позиція України і Румунії щодо транскордонного аспекту відновлення ГСХ «Дунай–Чорне море» та його впливу на дельту Дунаю //Зовнішні справи. – 2010. - №7-8. – с.30-33; №9-10. - с.38-40. 

  147. Снігир О. «Східне партнерство» - вже не ініціатива, ще не стратегія //Зовнішні справи. – 2011. - №5. – с.28-29.

  148. Соловей В. Україна-Киргизстан: реалії та перспективи двостороннього співробітництва //Зовнішні справи. – 2009. - №3. – с.48-52.

  149. Султанський П. Зоряний час для АСЄАН //Політика і час. - 1996. - №6.

  150. Султанський П. В’єтнам на мапі національних інтересів України в Південно-Східній Азії //Політика і час. – 2007. - №1. – с.20-23.

  151. Султанський П. Центральноєвропейська ініціатива – 20 років існування //Зовнішні справи. – 2009. - №12. – с.30-33.

  152. Токарєв О. ПАР – наш перспективний партнер //Політика і час. - 1997. - №9.

  153. Толстов С. НАТО – повернення до першооснов //Зовнішні справи. – 2009. - №4-5. – с.30-32.

  154. Толстов С. Європейська безпека в умовах багатополярного світу //Зовнішні справи. – 2010. - №5-6. – с.35-39.

  155. Толстов С. Українсько-російський діалог: від пошуку форми до визначення змісту //Зовнішні справи. – 2010. - №7-8. – с.10-14.

  156. Троненко В. Нам заново відкривати Латинську Америку //Політика і час. - 1995. - №6.

  157. Уайт С. и др. Белоруссия, Молдавия, Украина: к Востоку или Западу? // Мировая экономика и международные отношения. - 2001. - №7.

  158. Україна і Грузія в контексті політичних, економічних та безпекових трансформацій: наслідки і перспективи//Зовнішні справи. – 2009. - №10-11. – с.36-39.

  159. Україна в Організації Об’єднаних Націй //Зовнішні справи. – 2011. - №5-6. – с.9-11.

  160. Українсько-американські відносини «перестали бути вулицею з одностороннім рухом» //Зовнішні справи. – 2010. - №9-10. – с.13-17.

  161. Українці у світі //Зовнішні справи. – 2010. - №11-12. – с.24-25.

  162. У пошуках консенсусу щодо пріоритетів зовнішньої політики //Політика і час. – 2007. - №3. – с.17-20.

  163. Фельдман Д.М. Политическое взаимодействие элит стран СНГ //Полис. - 2005. -№4.

  164. Фесенко О. Митний союз: геополітичний чи соціально-економічний локомотив у СНД //Зовнішні справи. – 2010. - №1. – с.46-48.

  165. Хандогій В. Грані українсько-британського стратегічного партнерства //Зовнішні справи. – 2010. - №11-12. – с.20-23.

  166. Храмов В. Україно-російські відносини: моделі національної безпеки //Віче. -2000. - №3.

  167. Чалий В. Українська держава 1917-1920 рр. як суб′єкт міжнародного права // Нова політика. – 1996. – №1. – с. 35–41.

  168. Чебаненко О., Ковриженко Д. Основні результати і проблеми виконання плану дій Україна – ЄС //Політика і час. – 2007. - №3. – с.24-28.

  169. Чекаленко Л. На роздоріжжі відносин України – ЄС //Зовнішні справи. – 2009. - №4-5. – с.49-52.

  170. Чекаленко Л. До питання унітарності безпеки ЄС //Зовнішні справи. – 2009. - №8. – с.40-43.

  171. Чекаленко Л. Є різні дати в нашій історії //Зовнішні справи. – 2009. - №12. – с.18-21.

  172. Чекаленко Л. Через безпеку для себе – до безпеки для всіх //Зовнішні справи. – 2011. - №1. – с.18-21.

  173. Чекаленко Л. Україна і Республіка Польща: від історичних стереотипів до стратегічного партнерства //Зовнішні справи. – 2010. - №3-4. – с.26-31.

  174. Черінько І. Ліво-руч! Політичні тенденції Латинської Америки //Політика і час. – 2007. - №5. – с.46-49.

  175. Чернявський Г. Україна – Італія: п’ятнадцять років співробітництва //Політика і час. – 2007. - №1. – с.24-27.

  176. Чугаєв А.В. В полі тяжіння СНД //Політика і час. -1993. -№3.

  177. Шамшур О. «Київ-Вашингтон – перезавантаження не потребує» //Зовнішні справи. – 2009. - №8-9. – с.16-19.

  178. Шаповалова О. Українсько-російські відносини: реконструкція конфліктності //Зовнішні справи. – 2010. - №1. – с.6-9.

  179. Шапиро Н. Интеграция стран СНГ: политический и экономико-теоретический аспект // Мировая экономика и международные отношения. -2000. -№7.

  180. Шаров О. Україньска діаспора у світлі економічної глобалізації //Зовнішні справи. – 2010. - №3-4. – с.36-40.

  181. Шелест Г. Українські інтереси в Іраку – втрачені можливості та перспективи //Зовнішні справи. – 2009. - №12. – с.50-55.

  182. Шергін С. Комплексні проблеми інтеграції в АТР: від Пусанського до Ханойського саміту АТЕС //Політика і час. – 2007. - №6. – с.24-29.

  183. Шергін С. Рушійні сили Азійсько-Тихоокеанського регіоналізму //Зовнішні справи. – 2009. - №2. – с.36-39.

  184. Шергін С. Три різних країни однієї Азії //Зовнішні справи. – 2011. - №4. – с.16-21.

  185. Шипілова Л. Виявлення та нейтралізація загроз національним інтересам //Зовнішні справи. – 2009. - №12. – с.34-37.

  186. Шмельов Б., Чекаленко Л., Попова Д. Україна-Росія в пост біполярному світі //Зовнішні справи. – 2011. - №5. – с.16-19.

  187. Шпек Р. Україна – ЄС: крок до членства //Політика і час. – 2007. - №5. – с.8-12.

  188. Юданов Ю. Восточноевропейский регион СНГ: поиск новых концепций „благоприятности инвестиционного климата”// Мировая экономика и международные отношения. -2000. -№10.

  189. Як усе починалося //Політика і час. – 2006. - №9. – с.11-16.
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка