Методичні рекомендації для студентів вищих навчальних закладів



Скачати 368.64 Kb.
Дата конвертації11.04.2016
Розмір368.64 Kb.


Міністерство освіти і науки України

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

О.В. Федик


ПСИХОФІЗІОЛОГІЯ



Методичні рекомендації


для студентів вищих навчальних закладів

м. Івано-Франківськ

2007

Федик О.В. „Психофізіологія”. Методичні рекомендації для студентів вищих навчальних закладів. - Івано-Франківськ, 2007.

Рецензенти:

Палій А.А., кандидат психологічних наук, доцент кафедри загальної та експериментальної психології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.


Юрченко В.І., кандидат психологічних наук, доцент кафедри педагогіки і психології вищої школи Київського національного педагогічного університету імені Н.П. Драгоманова.

Друкується за ухвалою Вченої ради філософського факультету Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника

протокол № 4 від 29.01.07р.



Пояснювальна записка


Хоча закономірності й феномени, які проявляються в поведінці людей, їхніх реакціях, станах, почуттях, нахилах, пам'яті, увазі, волі та ін., є сферою психологічних досліджень, для їх розу­міння використовують методи фізіології. Незважаючи на те, що фізіологія нервової системи і вищої нервової діяльності глибоко вивчає механіз­ми всіх процесів, які здійснюють взаємозв'язок в організмі різних органів і систем, а також організму із зовнішнім середовищем, вона не може дати обґрунтування регуляторної діяльності мозку в різних умовах і ситуаціях життєдіяльності, при різних станах, а також охарак­теризувати комплекс фізіологічних змін в організмі, які при цьому відбуваються.

Видатний фізіолог І. П. Павлов наприкінці свого життя стверджу­вав: "По суті, цікавить нас у житті тільки одне: наш психічний зміст". І хоча "психічний зміст" є предметом інтересів релігії, мистецтва, науки та інших сфер діяльності людини, найповніше його обґрунтування і розуміння можна отримати тільки шляхом поєднання природничо-наукового підходу до його пізнання, наприклад фізіології, зі знанням психології як гуманітарної науки.

Потрібно згодитися з філософом М.Мідглі: різноманітність наук відображує різноманітність цілей, що існують у суспільстві; ці науки виконують різні частини спільної діяльності і можуть бути розглянуті, як взаємодоповнюючі інструменти. Зв’язок і взаємозалежність психології і фізіології настільки сильні, що їх розвиток можна розглядати як коеволюцію.

Фізіологічні процеси, як правило, сховані від зовнішнього спостереження, тому вони довгий час залишались поза увагою психологів, котрі займались в основному дослідженням доступних для прямого спостереження проявів поведінки людини. Але, багато моделей психічної діяльності людини носили б чисто споглядальний характер, а психологія залишилася б „безмозковою”, якщо би психологи не зацікавилися нейрофізіологічними процесами, що лежать у основі досліджуваної ними реальності. З іншого боку у нейрофізіології виникала потреба описати організацію фізіологічних процесів у термінах, що існували у психологічних концепціях і теоріях.

Використовуючи основні електрофізіологічні методи реєстрації фізіологічних процесів психологам вдається пояснити психічні явища на органічному рівні. Для сучасної психофізіології характерне зміщення інтересів від дослідження нейродинамічних основ психіки до вивчення фізіологічних процесів у структурі активної, психічної опосередкованої взаємодії людини зі світом.

„Психофізіологія” входить до циклу фундаментальних дисциплін за напрямком „Психологія”. Дані навчально-методичні рекомендації розроблені згідно навчального плану і розраховані для студентів як стаціонарної так і заочної форми навчання.

Прослухавши курс студент повинен вміти оцінити функціональний стан психофізіологічних систем організму відповідно до специфіки професійної діяльності; проводити професійний аналіз діяльності; проводити дослідження психологічних процесів та станів (відчуття, сприймання, уваги, пам’яті, мислення, емоційно-вольових якостей). Вміти провести психофізіологічне дослідження особистості (потреб, установок, мотивів, здібностей, властивостей особистості). Використовувати сучасні методи реєстрації психофізіологічних процесів.

Тематика лекцій


Тема 1. Предмет, завдання та актуальність розвитку психофізіології.

Завдання, зміст і перспективи розвитку психофізіології. Історія становлення психофізіології. Психофізичний паралелізм. Психофізіологічна проблема. Сучасні проблеми психофізіології (проблема активності, вибірковості, змістовності). Науково-практичні проблеми розвитку психофізіології. Головні поняття і категорії психофізіології. Зв’язок психофізіології з іншими науками. Стан психофізіологічного забезпечення в Україні.


Тема 2. Сучасні методи дослідження в психофізіології.

Реєстрація імпульсної активності нервових клітин. Електроенцефалограма. Артефакти (технічні та біологічні). Магнітоенцефалограма. Позитронно-емісійна томографія мозку. Ядерна магнітна резонансна інтроскопія. Електроокулограма. Електроміограма. Реєстрація електричної активності шкіри (метод Фере, метод Тарханова). Поліграфні дослідження. Реєстрація показників серцево-судинної системи. Самооцінка параметрів психофізіологічного стану


Тема 3. Психофізіологія станів людини.

Стан як системні реакції. Функції станів. Фазність розвитку станів. Властивості і характеристики станів. Стани та індивідуальні властивості людини. Різноманітність підходів до класифікації станів. Активаційні стани. Стан відносного спокою. Оптимальний робочий стан. Стан парабіозу. Психічні стани. Мотиваційно-вольові стани. Емоційні стани. Комунікативні емоційні стани. Характеристика негативних психофізіологічних станів. Стан монотонії. Стан психічного напруження. „Мертва точка”. „Друге дихання”. Діагностика та регуляція психофізіологічних станів.


Тема 4. Психофізіологія функціональних станів.

Функціональні стани людини. Загальна характеристика функціональних станів. Функціональні стани та особливості нервової системи. Фактори, які впливають на функціональні стани. Характеристика окремих функціональних станів під час діяльності. Індивідуальні кількісні методи оцінки функціональних станів, працездатності та психофізіологічних особливостей особистості. Залежність успішної праці, навчання, творчості, фізичного і психічного здоров'я від функціонального стану. Системні підходи до визначення функціональних станів організму. Нормальний, гра­ничний і патологічний функціональні стани. Теорія функціональної системи за П. К. Анохіним: передбачуваний результат як системоутворюючий фактор функціональної системи. Вплив емоційного напруження на функціональний стан та його роботу.


Тема 5. Психофізіологічна характеристика станів функціонального напруження.

Напруженість організму — інтегрований психофізіологічний стан. Стомлення як стан і захисна реакція організму від висна­ження. Спільність і відмінність функціонального напруження при фізичній і розумовій праці. Перенапруження як гранична межа між нормою і патологією. Перевтома як генералізований патофізіологічний процес, коли порушується оптимум взаємовідно­син між фізіологічними системами.


Тема 6. Психофізіологічний відбір. Психофізіологічна підготовка.

Психофізіологічний відбір — складова професійного відбору для виявлення здібностей і якостей, що відповідають вимогам пев­ної діяльності. Взаємозв'язок відбору психофізіологічного з ін­шими видами професійного відбору (медичним, соціальна-психоло­гічним, освітнім, фізичним). Принципи психофізіологічного відбору (активність, практичність, надійність, валідність). Зміст професіограми діяльності. Вимоги до спеціаліста-психофізіолога на виробництві. Формування нових нервових зв'язків, створення динамічних спе­ціалізованих стереотипів, певних фізіологічних проявів — основа психофізіологічної підготовки, її компоненти: сенсорний, розу­мовий, руховий та вегетативний. Особливості конструювання психофізіологічної підготовки.


Тема 7. Психофізіологія пізнавальних процесів.

Психофізіологія пам’яті. Пам’ять, енграма, консолідація, реверберація. Короткочасна і довготривала пам’ять. Концепція станів пам’яті. Організація активної пам’яті. Пасивна (латентна пам’ять). Основні етапи фіксації інформації в пам’яті (формування енграми; сортування і виділення нової інформації; довгострокове зберігання значущої інформації). Рівні існування енграми. Розподіл пам’яті по структурах мозку. Нейрофізіологічні механізми розподіленості енграм. Концепція інформаційного змісту пам’яті (декларативна, недекларативна). Сліди пам’яті і електроенцефалограма людини.

Психофізіологія уваги. Увага, обсяг, розподіл, стійкість, переключення. Мимовільна, довільна та післядовільна увага. Теоретичні моделі уваги (модель фільтра Д. Бродмента, модель двохстадійної фільтрації А.Трейсмана, модель Дж.Дойч і Д.Дойч).

Психофізіологія мовлення. Три основні функції мовлення (комунікативна, регулююча, програмуюча). Три системи у периферичних органах мовлення (енергетична система, генераторна система, резонаторна).

Психофізіологія мислення. Розумові операції (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення і абстрагування). Форми мислення (наочно-дієве, образне, абстрактно-логічне – індуктивне, дедуктивне).
Тема 8. Психофізіологія емоцій. Психофізіологія емоційних станів.

Феноменологія емоцій. Психологічні і психофізіологічні уявлення про природу емоцій. Еволюційна теорія емоцій Ч.Дарвіна. Соматична теорія емоцій Джеймса-Ланге. Таламічна теорія Кенона-Барда. Активаційна теорія Ліндслі. Біологічна теорія П.К.Анохіна. Потребово-інформаційна теорія П.В.Симонова. Нейрон культурна теорія емоцій П.Екмана. Індикатори емоцій. Емоції і вегетативні реакції. Вимір емоцій. Геометрична модель базисних емоцій. Експериментальні підходи до вивчення ролі мозку в емоційних проявах.

Психофізіологічне обґрунтування емоційних станів, фізіологічні їх прояви. Залежність характеру емоційних проявів від задово­лення потреби. Залежність емоційних проявів від стану вищої нервової діяльності, здоров'я та інших чинників. Психофізіологічні механізми емоцій. „Лімбічний мозок” (коло Папеца). Дофаміненергічні системи мозку і емоції.

Тема 9. Психофізіологія стресу. Стрес і фрустрація.
Визначення стресу, стресора, стресової реакції і дистресу. Види стресу. Синдром розумово-емоційного напруження — основа виникнення стресу в сучасних умовах життя. Стомлення (психологічні ознаки стомлення). Головні та додаткові фактори стомлення. Перевтома. Неспецифічні реакції організму на дію стресорів. Зниження резистентності організму при три­валій дії стресора. Біолого-психологічні та соціально-виробничі фактори ризику виникнення стану стресу. Стрес та інші психічні стани і реакції. Стрес і емоції. Стрес і напруга. Механізми стресу. Захворювання, пов'я­зані зі стресом. Засоби захисту від стресу. Фізіологічні зміни в організмі під час розвитку дистресу. Дистрес і захворювання. Свідоме керування рівнем стресу.
Тема 10. Методичне забезпечення психофізіології.

Загальні принципи та критерії відбору методик. Методика оцінки розумової працездатності. Методики вивчення якостей уваги. Оцінка та характеристика психофізіологічних якостей. Методики оцінки індивідуальних якостей. Методики дослідження працездатності. Визначення функціонального стану особистості. Оцінювання функціонального стану (за вегетативними показниками). Класифікація корегуючих впливів на функціональний стан людини. Зовнішні способи корекції функціонального стану людини (застосування функціональної музики, електроміостимуляція, стимуляція в рефлексогенні зони людини, психогенна корекція, масаж, фармакологічна корекція, сон та гіпноз, автогенне тренування).



Теми для самостійного опрацювання



Тема 1. Психофізіологія біологічних ритмів людини. Психофізіологічні аспекти адаптації організму

Ритмічність біологічних процесів — фундаментальна властивість організації життя. Характеристика стимуляторів ритму. Мікроритм, мезоритм, макроритм. Діапазон тривалих періодів. Закон хвилеподібності адаптаційного процесу. Ме­ханізми взаємозв'язку середовища й організму у процесі форму­вання ритмічних змін.

Адаптивні і фізіологічні ритми. Порушення синхронізації фізіологічних функцій — дисинхроз (внутрішній і зовнішній).

Адаптація — процес пристосування організму до мінливих умов середовища. Види адаптації(термінова, довгострокова). Індивідуальна та біологічна адаптація. Перехресна адаптація. Катаболізм, анаболізм. Адаптаційні можливості організму в процесі довго­строкової адаптації. Значення формування структурного сліду для оцінки функціонального стану організму. Критерії адапта­ції. Складові психофізіологічного резерву організму.


Тема 2. Психофізіологічні аспекти реактивності і резистентності. Психофізіологічна характеристика стану гіпокінезії

Реактивність як властивість організму реагувати на подразнення. Резистентність як здатність чинити опір подразненню. Види реактивності і резистентності. Значення для формування функціонального стану організму умов життєдіяльності. Гіпокінезія — чинник, який збіднює аферентну стимуляцію клі­тин головного мозку, знижує їх працездатність. Психофізіологічні зміни при гіпокінезії: астенізація функцій ЦНС, погіршення ро­зумової працездатності, пам'яті, логічного мислення. Часткова гіпокінезія: зниження резистентності організму, формування нового його функціонального стану. Тривала гіпокінезія та її наслідки: виснаження і загибель.



Тема 3. Психофізіологічна характеристика здібностей
Здібності як комплекс фізіологічних, біохімічних, морфологічних, психологічних та інших компонентів особистості людини. Зна­чення навколишнього середовища для їх виявлення (зовнішні та внутрішні чинники середовища). Дослідження проблеми здібностей через визначення і зміст таких категорій як задатки, обдарованість, нахили, структура особистості, окремі її компоненти та їх зв’язок з професійною діяльністю. Види здібнос­тей. Геніальність. Значення наявності здібностей для форму­вання психофізіологічного стану.

Тема 4. Психофізіологічні аспекти свідомості та спілкування. Психофізіологія мотивації
Свідомість як стан, коли забезпечується контакт із зовнішнім світом шляхом адекватних реакцій на події; свідомість як прояв нервових процесів у корі великих півкуль, пов'язаний з абстрак­цією, відокремленням себе від оточуючого середовища. Значення компетентності у формуванні психофізіологічного стану у про­фесійній діяльності. Вплив на функціональний стан спілкування, взаєморозуміння між людьми. Теорії психофізіології свідомості (І.В.Павлов – „світла пляма свідомості”, „фокусу взаємодії”).

Мотивація як суб'єктивно мотивований психофізіологічний стан організму до визначеної діяльності. Біологічні і соціальні моти­вації. Механізми формування мотивацій. Патологічні мотивації і особливості їх формування (алкоголізм, куріння тютюну, наркоманія).


Тема 5. Роль аналітико-синтетичної діяльності мозку у формуванні функціональних станів
Визначення корисності подразників або їх шкідливості, порівнян­ня діяльності аналізаторів із внутрішньою потребою, нагрома­дженим досвідом. Розвиток чуттєво-конкретних узагальнених уявлень. Цілісність сприйняття інформації, опосередкування її у вищих відділах і лімбічній системі. Рівні аналізу і синтезу. Синтез фізичних параметрів стимулу і його інформаційного значення, набуття певного жит­тєвого досвіду. Алексична агнозія, лицьова агнозія, астеріогнозія. Утворення динамічного стереотипу.
Тема 6. Психофізіологічна характеристика сну.

Сон як психофізіологічний стан, що супроводжується певними фізіологічними проявами. Пасивні та активні теорії сну. Інформаційна теорія сну. Теорія сну П.Анохіна. Види сну (періодичний щодобовий – монофазний, дифузний, поліфазний у дітей, гіпнотичний, патологічний, умовно-рефлекторний). Стадії повільного (ортодоксального) сну та швидкий (парадоксальний) сон. Потреба у сні та депревація (штучне позбавлення) сну. Способи визначення індивідуальних особливостей чергування сну (Хільдебрандт). Механізми сну („центри сну”). „Біологічний годинник”. Функціональне значення сну. „Сови”, ”Жайворонки”, ”Голуби”. Безсоння: його причини і засоби профілактики. Функціональні розлади сну. Гіпнотичний сон. Сновидіння.


Тема 7. Психофізіологічні особливості стану жіночого організму. Психофізіологічна сумісність.
Загальні відмінності вищої нервової діяльності жінок і чоловіків (пам'ять, мовна функція, виявлення емоцій, сенсорна чутливість, координація тощо). Захисні функції жіночого організму. Особли­вості ендокринної регуляції жінок у різні фази менструального циклу і зміни при цьому фізіологічному стані організму.

Сумісність як одна з основних умов, що забезпечує стабільність у шлюбі, як вагомий фактор благополуччя та щастя сім’ї, „співзвучність душ”. Рівні психофізіологічної сумісності: психофізіологічна сумісність темпераментів, узгодженість сенсомоторних дій; узгодженість функціонально-рольових очікувань; ціннісно-орієнтаційна єдність, подібність структури цінностей та життєвих змістів, якими наділений кожен член сім’ї. Гіпотеза Ж.Вінга про компліментарність. Підрівні психофізіологічної сумісності (вищий, середній, нижчий). Класифікація сімейних ролей. Система цінностей: заради чого людина живе, що цінить у цьому світі (її погляди на політику, релігію, гроші, секс і т.д.)


Тема 8. Вікова психофізіологія
Вікові особливості функціональних можливостей організму в про­цесі різних видів діяльності. Характеристика основних "вузло­вих" періодів життя людини (раннє дитинство, перше дитинство, друге дитинство, підлітковий пубертатний період, юнацький вік, похилий вік). Особливості психофізіологічних змін в організмі. Функціональний стан організму у похилому віці. Вплив морфофункціональних змін у процесі старіння людини на регуля­торні процеси, стан нервової системи.

Тематика семінарських занять



Тема. Основні поняття психофізіології.

  1. Об’єкт, предмет, завдання психофізіології.

  2. Зв’язок психофізіології з іншими науками.

  3. Загальна характеристика функціональних станів.

  4. Характеристика окремих видів функціональних станів.

  5. Науково-практичні проблеми розвитку психофізіології.


Основна література:

  1. Горго Ю.П. Психофізіологія (прикладні аспекти): Навч.посіб. – К.:МАУП,1999. – 122 с.

  2. Горго Ю.П., Чайченко Г.М. Основи психофізіології:Навч.посібХерсон:Персей, 2002.-248 с.

  3. .Данилова Н.Н. Психофизиология. -М.:Аспект-Пресс,2002. – 373 с.

  4. Корольчук М.С. Психофізіологія діяльності.- К.:КИМУ,2002. – 210 с.

  5. Леонова А.Б. Психодиагностика функциональных состояний человека. – М.:МГУ,1994. - 200 с.

  6. Психофизиология: Учебник для вузов / Под ред.Ю.А.Александрова.-3-е изд., доп. И пере раб. – СПб.:Питер,2004. – 464 с.


Додаткова література:

  1. Греченко Т.Н. Психофизиология: Учеб. Пособие. – М.:Гардарики, 1999.-356 с.

  2. Данилова Н.Н. Психофизиологическая диагностика функциональных состояний.: Учеб.пособие. – М.: Из-во МГУ,1992 . – 192 с.

  3. Ткачук В.Г., Хапко В.Е.Психофизиология труда: Конспект лекций.-К.:МАУП,1999.-87 с.

  4. Филиппов М.М. Концепция психофизиологической подготовки будущих практических психологов//ПЕРСОНАЛ.-К.:МАУП,2000.- С.29-31.

  5. Марютина Т.М., Ермолоев О.Ю. Психофизиология: Учеб.пособ.-М.:Изд-во УРАО,1996.-240 с.


Тема. Функціональні стани мозку.

    1. Поняття „функціональний стан”.

    2. Структура функціональних станів.

    3. Інтегративні механізми формування функціонального стану.

    4. Нейрофізіологічні механізми стану активної притомності.

    5. Стани активації головного мозку.

    6. Нейрофізіологічні кореляти функціонального стану мозку.


Основна література

  1. Горго Ю.П. Психофізіологія (прикладні аспекти):Навч.посіб. – К.:МАУП,1999. – 122 с.

  2. Горго Ю.П., Чайченко Г.М. Основи психофізіології:Навч.посіб.Херсон:Персей,2002.-248 с.

  3. Генкин А.А., Медведєв В.И. Прогнозирование психофизиологических состояний. – Л.:Наука,1973.- 144 с.

  4. Данилова Н.Н. Психофизиология. -М.:Аспект-Пресс,2002.-373 с.

  5. Корольчук М.С. Психофізіологія діяльності.- К.:КИМУ,2002. – 210 с.

  6. .Леонова А.Б. Психодиагностика функциональных состояний человека. – М.:МГУ,1994. -200 с.

  7. Психофизиология: Учебник для вузов/Под ред.Ю.А.Александрова.-3-е изд., доп. И перераб. – СПб.:Питер,2004. – 464 с.


Додаткова література:

  1. Греченко Т.Н. Психофизиология: Учеб. Пособие. – М.:Гардарики, 1999.

  2. Данилова Н.Н. Психофизиологическая диагностика функциональных состояний.: Учеб.пособие. – М.: Из-во МГУ,1992 .

  3. Марютина Т. А, Ермолаев О. Ю. Психофизиология: Учеб. пособие. —М.:Изд-во УРАО, 1998.

  4. Шостак В.И. Теоретические основы психофизиологии. – Л.,1991.-146 с.


Тема. Методики дослідження простої і складної сенсомоторної реакції.

  1. Спрямованість методик простої і складної сенсомоторних реакцій.

  2. Зміст і способи виконання простої і складної сенсомоторних реакцій.

  3. Критерії оцінок простої і складної сенсомоторних реакцій.

  4. Спрямованість і зміст методики теппінг-тест.

  5. Способи виконання та критерії оцінки методики тепінг-тест.


Основна література:

  1. Батуев А.С. Физиология высшей нервной деятельности и сенсорных систем:Учебник для вузов.СПб.:Питер,2005.-317 с.

  2. Горго Ю.П. Психофізіологія (прикладні аспекти):Навч.посібн. – К.:МАУП,1999. – 122 с.

  3. Горго Ю.П.,Чайченко Г.М. Основи психофізіології: Навч.посіб.-Херсон: Персей, 2002. -248 с.

  4. Корольчук М.С. Психофізіологія діяльності.- К.:КИМУ,2002. – 210 с.

  5. Методическое и техническое обеспечение психофизиологических исследований. – М.:Наука,1986. – 79 с.

  6. Психофизиология: Учебник для вузов/Под ред.Ю.А.Александрова.-3-е изд., доп. И пере раб. – СПб.:Питер,2004. – 464 с.

  7. Шостак В.И. Теоретические основы психофизиологии. – Л.,1991.-146 с.

Додаткова література.

  1. Бернштейн Н.А. Очерки по физиологии движений и физиологии активности. – М.:Медицина,1986.-349 с.

  2. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности. – К.: Владос, 1989. – 341 с.

  3. Корольчук М.С.Психофізіологія діяльності.-К.:КИМУ,2002.-210 с..

  4. Психология личности: тесты, опросники, методики /Сост.Н.В.Киршева, Н.В.Рябчикова. – М.,1995.


Тема. Психофізіологія пам’яті. Методики дослідження пам’яті.

1.Концепція тимчасової організації пам’яті.

2. Концепція станів пам’яті.

3.Концепція розподіленої пам’яті.

4. Спрямованість методик дослідження пам’яті.

5. Зміст і способи виконання методик дослідження пам’яті.

6.Критерії оцінок методик дослідження пам’яті.
Основана література:


  1. Горго Ю.П. Психофізіологія (прикладні аспекти):Навч.посібн. – К.:МАУП,1999. – 122 с.

  2. Горго Ю.П.,Чайченко Г.М. Основи психофізіології:Навч.посіб..Херсон:Персей,2002.-248 с.

  3. Корольчук М.С. Психофізіологія діяльності.- К.:КИМУ,2002. – 210 с.

  4. Лебедев А.Н. Психофизиологичекие закономерности восприятия и памяти.М.:Наука,1985.-224 с.

  5. Марютина Т. А, Ермолаев О. Ю. Психофизиология: Учеб. пособие. —М.:Изд-во УРАО, 1996.- 240 с.

  6. Психофизиология: Учебник для вузов / Под ред.Ю.А.Александрова.-3-е изд., доп. и перераб. – СПб.:Питер,2004. – 464 с.

  7. Шостак В.И. Теоретические основы психофизиологии. – Л.,1991.-146 с.


Додаткова література.

  1. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности. -К.: Владос, 1989.-341 с.

  2. Павлов Л.П., Романенко А.Ф. Системный поход к психофизиологическому исследованию мозга человека.-Л.:Наука.1988.-213 с.

  3. Психология личности: тесты, опросники, методики /Сост.Н.В.Киршева, Н.В.Рябчикова. – М.,1995.


Тема. Психофізіологія мислення та уваги. Методики дослідження мислення та уваги.

1.Психофізіологічна характеристика мислення.

2.Проблема уваги у традиційній психофізіології.

3. Спрямованість методик дослідження мислення та уваги.

4. Зміст і способи виконання методик дослідження мислення та уваги.

5.Критерії оцінок методик дослідження мислення та уваги.


Основана література:


  1. Горго Ю.П. Психофізіологія (прикладні аспекти):Навч.посібн. – К.:МАУП,1999. – 122 с.

  2. Горго Ю.П., Чайченко Г.М. Основи психофізіології:Навч.посіб.Херсон:Персей,2002.-248 с.

  3. Корольчук М.С. Психофізіологія діяльності.- К.:КИМУ,2002. – 210 с.

  4. Марютина Т. А, Ермолаев О. Ю. Психофизиология: Учеб. пособие. —М.:Изд-во УРАО, 1996.-240 с.

  5. Психофизиология: Учебник для вузов / Под ред.Ю.А.Александрова.-3-е изд., доп. и перераб. – СПб.:Питер,2004. – 464 с.

  6. Шостак В.И. Теоретические основы психофизиологии. – Л.,1991.-146 с.


Додаткова література.

  1. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности. -К.: Владос, 1989.-341 с.

  2. Греченко Т.Н.Психофизиология:Учеб.пособ.-М.:Гардарики,1999.-356 с.

  3. Макаренко Н.В. Психофизиологические функции человека и операторский труд. – К.: Наук.думка,1991.-216 с.

  4. Психология личности: тесты, опросники, методики /Сост.Н.В.Киршева, Н.В.Рябчикова. – М.,1995.

  5. Суворов Н.С.., Таиров О.П. Психофизиологические механизмы избирательного внимания.Л.:Наука,1985.-287 с.


Тема. Регуляція психічних станів людини.

1. Загальні принципи регуляції психічних станів людини.

2. Класифікація методів регуляції психічних станів.

3. Зовнішні методи регуляції психічних станів: фармакотерапія, психорегуляція, зовнішнє навіювання, бібліотерапія, глотологія, масаж.



4. Методи саморегуляції: аутогенне тренування, зміна спрямованості свідомості, медитація, дихальні вправи, працетерапія.
Основна література

  1. Абабков В.А.,Перре М. Адаптация к стрессу:основы теории, диагностики, терапии.-СПб.Речь,2004.-165 с.

  2. Данилова Н.Н. Психофизиологическая диагностика функциональных состояний: Учеб.пособ.-М.:Из-во МГУ,1992.-192 с.

  3. Ильин Е.П. Психофизиология состояний человека. СПб., „Питер”,2005.- 412 с.

  4. Куликов В.Н. Психические состояния. СПб.,1999.

  5. Прохоров А.О. Методы психической саморегуляции: Учебное пособие. Казань,1990.

  6. Никифоров Г.С.Самоконтроль человека.-Л.:Из-во ЛГУ,1989.-193 с.

  7. .Линдеман Х. Аутогенная тренировка. Путь к восстановлению здоровья и работоспособности. М.,1985.

  8. Панкратов В. Н. Саморегуляция психического здоровья. М.,2001.


Додаткова література

  1. Петров Н. Самовнушение в древности и сегодня. /Перевод с болг. М., Прогресс, 1989.

  2. Петрушин В.И. Музыкальная психотерапия. М.,1999.

  3. Психические состояния: хрестоматия /Состав.Л.В.Куликов.СПб.,2000.

  4. Сафонов В.К. Агрессия в спорте. СПб.,2003.


Тема. Оцінка працездатності за психофізіологічними критеріями. Аналіз та психофізіологічна класифікація професійної діяльності.


  1. Психофізіологічна характеристика діяльності у звичайних умовах.

  2. Психофізіологічні особливості професійної діяльності в екстремальних умовах.

  3. Загальні принципи та критерії вибору методик.

  4. Види професійної діяльності.

  5. Сутність, принципи та види професійного відбору.


Основна література:


  1. Горго Ю.П. Психофізіологія (прикладні аспекти):Навч.посібн. – К.:МАУП,1999. – 122 с.

  2. Дмитриев М.А.,Крылов А.А., Нафтульев А.И. Психология труда и инженерная психология:Учеб.пособие/Под ред.Крілова А.А. – Л.:Изд-во Ленингр. Ун-та,1979. – 224 с.

  3. Корольчук М.С. Психофізіологія діяльності.- К.:КИМУ,2002. – 210 с.

  4. Навакатикян А.О., Крыжановская В.В. Возрастная работоспособность лиц умственного труда. – К.:Здоров’я,1989. – 208 с.

  5. Макаренко Н.В., Пухов В.А., Кальченко Н.В. и др. Основы профессионального психофизиологического отбора. – К.: Наук.думка,1987.-244 с.

  6. Психофизиология: Учебник для вузов / Под ред.Ю.А.Александрова.-3-е изд., доп. и перераб. – СПб.:Питер,2004. – 464 с.

  7. Руководство по физиологии труда. /Под ред. З.М.Золиной., Н.Ф.Измерова. – М.:Медицина. 1883. – 528 с.

  8. Шостак В.И. Теоретические основы психофизиологии. – Л.,1991.-146 с.



Додаткова література:


  1. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности. – К.: Владос, 1989. – 341 с.

  2. Егоров А.С., Загрядский В.П. Психофизиология умственного труда. – М.:Наука,1973.-131 с.

  3. Психология личности: тесты, опросники, методики /Сост.Н.В.Киршева, Н.В.Рябчикова. – М.,1995.

  4. Карпухина А.М. Психологические и психофизиологические пути повышения эффективности деятельности.-К.:Знание,1990.-19 с.



Тема. Психофізіологія свідомого та несвідомого.
1. Основні концепції свідомості.

2.„Світла пляма”.

3.Свідомість, спілкування та мова.

4.Функції свідомості.

5.Види та форми несвідомого.

6.Феномен психологічного захисту.



7.Функціональна асиметрія півкуль головного мозку та несвідоме.

Основна література

  1. Анохин П.К. Почерки по физиологии функциональных систем.-М.:Медицина.1975.-447 с.

  2. Брагина Н.Н., Доброхотова Т.П. Функциональная асимметрия человека.-М.:Наука,1981.-288 с.

  3. Беритов (Бериташвили) И.С. Структура и функции коры большого мозга. М.:Наука, 1969.

  4. Майдиков Ю.Л., Морозов А.М. Разумный мозг:Учеб.пособ.-К.:Чернобыльинтеоформ,1998.-68 с.

  5. Психофизиология: Учебник для вузов / Под ред.Ю.А.Александрова.-3-е изд., доп. и перераб. – СПб.:Питер,2004. – 464 с.

  6. СимоновП.В.Эмоциональный мозг. Физиология. Нейроанатомия. Психология эмоций.-М.:Наука,1981.-215 с.


Додаткова література

  1. Иваницкий А.М. Главная загадка природы: как на основе процессов мозга возникают субьективные переживания // Психологический журнал.1999.Т.20.№3.С.93-104.

  2. Сперри Р.У. Перспективы менталистской революции. Возникновение нового научного мировозрения // Мозг и разум. М.:Наука. 1994. С.20-24.
  3. Програмові вимоги з курсу „Психофізіологія”





  1. Об’єкт, предмет та завдання психофізіології.

  2. Науково-практичні проблеми розвитку психофізіології.

  3. Зв’язок психофізіології з іншими науками.

  4. Теорія психофізіологічного паралелізму. (Психіка і вегетатика).

  5. Загальна характеристика функціональних станів.

  6. Функціональний стан мозку.

  7. Роль і місце функціонального стану у поведінці людини.

  8. Види функціональних станів організму (нормальний, граничний, патологічний).

  9. Складові рефлекторних актів, що впливають на формування функціонального стану організму.

  10. Схожість і відмінність функціонального стану організму при фізичній і розумовій праці.

  11. Функціональні зміни організму при перенапруженні і перевтомленні.

  12. Психофізіологічні зміни, що відбуваються в організмі при тривалій гіпокінезії.

  13. Психофізіологічний відбір і його значення.

  14. Види та принципи психофізіологічного відбору.

  15. Актуальні проблеми забезпечення психічного і фізичного здоров’я особистості.

  16. Формування трьох видів функціональних систем під час професійної діяльності.

  17. Психофізіологічна характеристика діяльності у звичайних умовах.

  18. Психофізіологічна характеристика діяльності в екстремальних умовах.

  19. Психічне здоров’я в навчальній діяльності студентів.

  20. Загальні поняття психофізіологічного і психологічного забезпечення професійної діяльності.

  21. Основні компоненти психофізіологічної підготовки.

  22. Засоби реабілітації функціонального стану.

  23. Фізіотерапевтичні реабілітаційні заходи та фармакологічна корекція функціональних станів.

  24. Психофізіологія стресу.

  25. Класифікація стресорів. Стресова реакція.

  26. Захворювання пов’язані зі стресом.

  27. Дистрес та захворювання.

  28. Стрес і емоції. Механізми стресу.

  29. Психофізіологічні механізми та моделі виникнення неврозів.

  30. Використання методів профілактики при психокорекції неврозів.

  31. Зміст психогігієни і психопрофілактики.

  32. Термінова і довгострокова адаптація. Адаптаційні резерви організму.

  33. Стадії повільного сну і швидкий сон.

  34. Точки зору щодо визначення механізмів сну.

  35. Сновидіння. Депривація сну.

  36. Методи дослідження головних властивостей нервової системи.

  37. Визначення і оцінка психомоторних якостей людини.

  38. Методи дослідження і психофізіологічна характеристика мислення, пам’яті, уваги.

  39. Сучасні методи реєстрації психофізіологічних процесів. Електроенцефалограма.

  40. Сучасні методи реєстрації психофізіологічних процесів Електроокулограма.

  41. Психологічні та психофізіологічні уявлення про природу емоцій.

  42. Емоції і вегетативні реакції.

  43. Основні характеристики емоцій. Трьохвимірна структура простору фундаментальних емоцій.

  44. Соматична теорія емоцій (теорія Джемса-Ланге).

  45. Емоційні впливи на робочі стани людини.

  46. Проблема пам’яті у сучасній психофізіології.

  47. Концепція інформаційного збереження пам’яті.

  48. Концепція розподілу пам’яті.

  49. Декларативна та недекларативна пам’ять.

  50. Енграма та електроенцефалограма людини.

  51. Основні концепції свідомого. „Світла пляма”.

  52. Свідомість, спілкування та мова. Функції свідомості.

  53. Види та форми несвідомого. Сомнамбулізм.

  54. Феномен психологічного захисту.

  55. Функціональна асиметрія півкуль головного мозку та несвідоме.

  56. Діагностика психофізіологічних станів та індивідуальні особливості.

57.Загальні принципи регуляції психічних станів людини.

58.Класифікація методів регуляції психічних станів.

59.Зовнішні методи регуляції психічних станів: фармакотерапія, психорегуляція, зовнішнє навіювання, бібліотерапія, гелотологія, масаж.

60.Методи саморегуляції: аутогенне тренування, зміна спрямованості свідомості, медитація, дихальні вправи, працетерапія.


Короткий термінологічний словник



Агнозія - порушення різних видів сприймання внаслідок ушкодження окремих ділянок кори головного мозку і найближчих підкоркових структур.

Адаптація – динамічний процес, завдяки якому в організмі підтримується постійність внутрішнього середовища відповідно до змін зовнішнього середовища.

Адаптація – поступове зниження порогу чутливості в разі тривалої дії подразника.

Акомодація - пристосування ока до чіткого бачення предметів, що розміщені на різній відстані.

Активація – певний рівень загальної збудливості мозку.

Альфа-ритм – основний ритм електроенцефалограми, що представляє собою послідовність альфа-хвиль котрі повторюються з частотою 8-12 Гц. Характерною особливістю є приріст амплітуди хвиль на початку спалаху і зниження до кінця спалаху. Спостерігається у стані спокою, монотонної роботи, медитації.

Амнезія – ослаблення або цілковита втрата пам’яті, яка виникає при локальних ураженням кори головного мозку.

Астереогноз – порушення здатності людини сприймати знайомі предмети на дотик із заплющеними очима, спричинене ушкодженням вторинних коркових ділянок тім’яної частини мозку.

Афект – сильне і короткочасне нервове збудження, емоційний стан, що супроводжується різко вираженими руховими проявами, змінами у діяльності внутрішніх органів, втратою вольового контролю за власними діями, і бурхливим вираженням емоцій.

Бадьорість – психічний стан організму, який характеризується активною взаємодією людини із зовнішнім світом.

Бета-ритм – ритмічні зміни потенціалів біострумів, що проявляються з частотою 13-35 Гц. Бета-ритм пов’язаний з функціонуванням сенсорної системи. Бета-ритм людини є електроенцефалографічним індикатором найбільш високого рівня бадьорості.

Викликані потенціали - зміни в сумарній біоелектричній активності мозку (біоелектричні коливання), що виникають у відповідь на різні види зовнішнього подразнення (сенсорні стимули).

Вікова психофізіологія - розділ психофізіології, що вивчає онтогенетичні зміни фізіологічних основ психічної діяльності.

Внутрішня мова – прихована вербалізація, що супроводжує процес мислення.

Гальмування – біологічний процес, який послаблює або припиняє діяльність того чи іншого органа, зменшує рівень активності фізіологічних систем.

Гама-ритм – різновид ритмічної активності в електроенцефалограмі, що являє собою періодичні зміни різних потенціалів з частотою 30-35 Гц.

Гомеостаз – комплекс складних пристосовних реакцій організму, спрямованих на ліквідацію або максимальне обмеження впливу факторів зовнішнього середовища.

Гомеостаз – процес, за рахунок якого досягається відносна сталість внутрішнього середовища організму (температури тіла, кров’яного тиску, концентрації цукру в крові).

Дезадаптація – порушення адаптаційних процесів.

Дельта-ритм - повільні ритмічні коливання потенціалів з частотою 1-1,5 Гц. на електроенцефалограмі. У здорової людини трапляється під час сну. Є найхарактернішим для новонароджених, інфантильних дітей.

Депривація сну - штучне позбавлення людини сну.

Дистрес – стрес який негативно впливає на організм і може повністю розладнати поведінку і діяльність людини.

Диференційна психофізіологія – розділ психофізіології, що вивчає залежність поведінкових і суб’єктивних особливостей від індивідуальних відмінностей мозкової діяльності.

Друга сигнальна система – система орієнтування людини на словесні сигнали, на основі яких можливе утворення тимчасових нервових зв’язків.

Електроенцефалографія – метод, який полягає в реєстрації й аналізі сумарної біоелектричної активності головного мозку – електроенцефалограми, яка може зніматися як зі скальпа, так і з глибоких структур мозку..

Електрокардіографія – реєстрація електричних потенціалів серця.

Електроміографія – метод дослідження функціонального стану органів руху шляхом реєстрації біопотенціалів м’язів.

Електроокулографія – графічна реєстрація рухів очей, основою якої є зміна електричного потенціалу сітківки і очних м’язів.

Електроольфактограма – сумарний електричний потенціал вимірювання гостроти нюху за допомогою спеціальних приладів – ольфактометрів.

Електроретинограма – сумарна електрична відповідь сітчатки ока на світло. Застосовують при захворюваннях ока та діагностиці ока. ЕРГ добре відображує інтенсивність, колір, розмір і тривалість дії світлового подразника.

Енграма - слід пам’яті, сформований у результаті навчання.

Загальна психофізіологія - розділ психофізіології, що вивчає фізіологічні основи пізнавальних процесів, емоційно-потребової сфери і функціональних станів людини.

Закон Йєркса-Додсона – 1) із зростанням інтенсивності мотивації якість виконання діяльності спочатку зростає, а потім, досягнувши точки найвищого показника успішності, поступово знижується; 2) рівень оптимальної мотивації обернено пропорційний до рівня складності пред’явленої задачі.

Збудження – динамічний фізіологічний процес, за допомогою якого нервові, м’язові і залозисті живі клітини відповідають на зовнішній вплив.

Капа-ритм - ритм біопотенціалів, що за своїми частотно-амплітудними характеристиками схожий на альфа-ритм, реєструється у процесі розумової діяльності при подавленні альфа-ритму.

Коефіцієнт активації мозку – відношення потужностей бета- та альфа-ритмів ЕЕГ.

Конвергенція – сходження безлічі аферентних імпульсів у єдиний анатомічно обмежений еферентний канал.

Консолідація – це процес, котрий розвивається на протязі часу, що необхідний для фіксації у пам’яті.

Латентний період – час між початком дії подразника і виникненням відповідної реакції.

Локомоція – переміщення тіла в просторі.

Метод Тарханова - спосіб дослідження електричної активності шкіри, у якому зовнішнє джерело струму не застосовується – вимірюється різниця потенціалів між різними ділянками шкіри (електричний потенціал шкіри).

Метод Фере – спосіб дослідження електричної активності шкіри, у якому використовується зовнішнє джерело струму – вимірюється електричний опір шкіри при пропущенні через неї слабкого струму (провідність шкіри).

Мозок – центральний відділ нервової системи хребетних тварин і людини, утворений нервовими і гліальними клітинами та їхніми відростками. У хребетних тварин і людини розрізняють головний мозок, який міститься у порожнині черепа, і спинний, що знаходиться у хребетному каналі.

Мовлення - історично сформована у ході діяльності людей форма спілкування, опосередкована мовою.

Моніторинг психофізіологічного стану – постійне, тривале відстеження динаміки психофізіологічного стану для фіксації чи прогнозування моментів критичних відхилень від його оптимальних характеристик з метою негайного застосування коригувальних заходів.

Мю-ритм – ритм біопотенціалів, що за своїми частотно-амплітудними характеристиками схожий на альфа-ритм потиличної ділянки, але менший за частотою, амплітудою і регулярністю. Змінюється лише під дією пропріоцептивних подразнень і мало або й зовсім не реагує на інші подразники.

Невроз – функціональні нервово-психічні розлади, які виникають і розвиваються внаслідок тривалого впливу різних (біологічних і соціально-психологічних) психотравмуючих факторів, емоційного або розумового перевантаження.

Нейропсихологія - галузь психологічної науки, що вивчає мозкові механізми психічних процесів та їх зв’язок з окремими системами головного мозку.

Нейрофізіологічний конфлікт –суперництво між різними рефлекторними актами за провідне значення в організмі.

Несвідоме - сукупність психічних процесів, актів і станів, що не усвідомлюються людиною

Парабіоз – зворотні функціональні зміни, які відбуваються у нерві у відповідь на дію сильних і тривалих подразників.

Плетизмографія – метод графічної реєстрації змін об’єму органа, що відображає динаміку кровонаповнення його судин.

Поліграф („детектор брехні”) – прилад, що дозволяє одночасно реєструвати комплекс фізіологічних показників ( ЧСС, АТ, ШГР, ЕЕГ та ін.). Переважно використовується для перевірки вірогідності одержуваної від людини інформації.

Психіка – властивість високоорганізованої матерії, сутність якої полягає в активному відображенні суб’єктом об’єктивного світу, що дає змогу створювати його картину і відповідно до неї регулювати свою поведінку.

Психологічний профіль особистості – комплекс психофізіологічних і психологічних властивостей, а також професійних здібностей людини.

Психологічний профіль професії – комплекс психофізіологічних і психологічних характеристик професії.

Психофізичний паралелізм – концепція, яка виходить з того, що фізіологічні та психічні процеси не пов’язані між собою, а розвиваються паралельно.

Психофізіологія – міждисциплінарна наука, яка досліджує роль нейрофізіологічних механізмів у детермінації психічної діяльності та існуванні стійких індивідуально-психологічних відмінностей. Завданням психофізіології є причинне пояснення психічних явищ у результаті розкриття фізіологічних механізмів, на яких вони ґрунтуються.

Психофізіологія – галузь психології і фізіології, завданням якої є вивчення зрушень фізіологічних функцій, що можна об’єктивно зареєструвати, котрі супроводжують психічні процеси сприймання, запам’ятовування, мислення, емоцій і т.д. Предметом психофізіології є сам факт кореляції психічних і фізіологічних функцій.

Психофізіологічна проблема – проблема характеру співвідношення психічної діяльності людини та діяльності її головного мозку

Реверберація – механізм консолідації, заснований на багаторазовому перебізі нервових імпульсів по замкнутих ланцюгах нейронів.

Рефлекс – реакція організму у відповідь на подразники зовнішнього або внутрішнього середовища, яка відбувається з обов’язковою участю ЦНС.

Саморегуляція - властивість усіх живих систем, що забезпечує їх доцільне функціонування.

Сигма-ритм - один з основних і найбільш чітко виражених елементів спонтанної електроенцефалограми, що реєструється у стані природного сну з частотою 10-16 Гц. Виникає при певних фармакологічних і хірургічних впливах.

Системна психофізіологія – розділ психофізіології, який вивчає системи і між системні відносини, що складають і забезпечують психіку та поведінку людини.

Сновидіння – різноманітні образи переважно зорової модальності, які виникають у людини під час сну, внаслідок діяльності окремих ділянок кори великих півкуль головного мозку, що виявились незагальмованими. Сновидіння виникають на стадії швидкого сну.

Сомнамбулізм - форма неусвідомленої поведінки, яка спостерігається у деяких людей при переході від сну до глибокого гіпнозоподібного стану. Стан сомнамбулізму розпочинається через 1-1,5 год. Після засинання, на фазі повільного сну.

Сугестивність – підвищена піддатливість стосовно спонукань, що спровоковані іншими людьми.

Теорія емоцій Джеймса-Ланге – психологічна теорія емоцій, за якою сприймання зовнішніх впливів (небезпеки) безпосередньо-рефлекторним шляхом зумовлює певні тілесні зміни в організмі людини ( зміна дихання, частоти серцебиття, тиску), які проявляються у вигляді емоційного переживання.

Теорія емоцій Кенона-Барда – емоції і відповідні їм фізіологічні прояви виникають одночасно.

Тета-ритм – ритмічні коливання потенціалів електроенцефалограми з частотою 4-8 Гц. Асиметричні тета-хвилі у дорослих людей у стані бадьорості, а також відносно висока наявність тета-хвиль є ознаками патології.

Фізіологічна система – певна сукупність органів і тканин з власними механізмами нейрогуморальної регуляції, що забезпечують здійснення конкретної функції організму.

Функціональна система – сукупність нервових структур, яка формується на основі інтегративних нейрогуморальних механізмів регуляції та здійснює взаємозв’язок органів, тканин і фізіологічних систем.

Функціональний стан – інтегроване поняття, яке визначається через конкретні властивості функціональних систем організму.

Функціональний стан мозку – фонова активність нейронів головного мозку, в умовах якої здійснюється певна діяльність.

Штучний психічний стан – стан, який виникає при електростимуляції мозку; може бути короткочасним і тривалим.

Література


  1. Абабков В.А.,Перре М. Адаптация к стрессу:основы теории, диагностики, терапии.-СПб.:Речь,2004.-165 с.

  2. Анохин П.К. Очерки по физиологии функциональных систем. – М.:Медицина,1975.-447 с.

  3. Анохин П.К. Узловые вопросы теории функциональных систем.М.:Наука,1980. – 197 с.

  4. Балл Г.А. Понятие адаптации и его значение для психологии личности. //Вопросы психологии. – 1989. - №1.

  5. Батуев А.С. Высшая нервная деятельность. – М.:Выс.шк.,1991.-256 с.

  6. Батуев А.С. Физиология высшей нервной деятельности и сенсорних систем:Учебник для вузов.-СПб:Питер,2005.-317.

  7. Бернштейн Н.А. Очерки по физиологии движений и физиологии активности. – М.:Медицина,1966.-349 с.

  8. Бехтерева Н.П. Здоровый и больной мозг человека. Л.:Наука,1980. – 208 с.

  9. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности. – К.: Владос, 1989. – 341 с.

  10. Васильєв В.Н. Здоровье и стресс. – М.:Знание,1991.-160 с.

  11. Генкин А.А., Медведєв В.И. Прогнозирование психофизиологических состояний.Вопросы методологии и алгоритмизации. – Л.:Наука,1973. – 144 с.

  12. Гиссен Л.Д. Время стрессов. – М.: Физк. и спорт,1990.-192 с.

  13. Горго Ю.П. Психофізіологія (прикладні аспекти): Навч.посіб. – К.:МАУП,1999. – 124 с.

  14. Греченко Т.Н. Психофизиология: Учеб. Пособие. – М.:Гардарики, 1999.-356 с.

  15. Данилова Н.Н. Психофизиологическая диагностика функциональных состояний.: Учеб.пособие. – М.: Из-во МГУ,1992 .-192 с.

  16. Данилова Н.Н. Психофизиология. -М.:Аспект-Пресс,2002.-373 с.

  17. Дмитриев М.А., Крылов А.А., Нафтульев А.И. Психология труда и инженерная психология: Учеб.пособие/Под ред.Крылова А.А. – Л.:Изд-во Ленингр. ун-та,1979. – 224 с.

  18. Егоров А.С., Загрядский В.П. Психофизиология умственного труда. – М.:Наука,1973.-131 с.

  19. Иваницкий А.М. Главная загадка природы: как на основе процессов мозга возникают субективные переживания // Психологический журнал.1999.Т.20.№3.С.93-104.

  20. Изард К. Психология эмоций.-СПб.:Питер,2002.-460 с.

  21. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология: Учебник. – СПб.:Питер,2001.-454 с.

  22. Ильин Е.П. Психофизиология состояний человека. СПб.,”Питер”,2005.-412 с.

  23. Кокун О.М. Оптимізація адаптаційних можливостей людини:психофізіологічний аспект забезпечення діяльності: Монографія. – К.:Міленіум,2004. – 265 с.

  24. Корольчук М.С. Психофізіологія діяльності.- К.:КИМУ, 2002. – 210 с.

  25. Корольчук М.С. Психофізіологія діяльності.: Підручник для студентів вищих навчальних закладів.-К.:Ельга, Ніка-Центр,2003.-400 с.

  26. Костандов Э.А. Психофизиология сознания и бессознательного.- СПб.:Питер,2004.-167 с.

  27. Крушельницька Я.В. Фізіологія і психологія праці.-К.:КНЕУ,2002. - 182с.

  28. Лебедев А.Н., Забродин Ю.М. Психофизиология и психофизика. – М.:Наука, 1984. – 288 с.

  29. Леонова А.Б. Психодиагностика функциональных состояний человека. – М.:Изд-во Моск.ун-та ,1984. – 200 с.

  30. Леонтьева.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М.:Смысл, Изд.Центр «Академия»,204.- 352 с.

  31. Майдиков Ю.Л., Литвинова Н.А., Казин Э.М., Панина Г.С., Основы психофизиологии. Теоретические и практические аспекты: Учеб.пособие.-Кемерово.:Адм.обл.ИУУ,1997.-120 с.

  32. Малхазов О.Р. Психологія та психофізіологія управління руховою діяльністю. – К.:Євролінія, 2002. – 320 с.

  33. Марютина Т. А, Ермолаев О. Ю. Введение в психофизиологию. 4-е изд. – М.:Флинта,2004. – 400 с..

  34. Меерсон Ф. 3. Адаптация к стрессу: механизмы и защитные перекрестные эффекты // Гипоксия медикал. — М.: Россия, 1993.-№4.-С.23-30.

  35. Навакатикян А.О., Крыжановская В.В. Возрастная работоспособность лиц умственного труда. – К.:Здоров’я,1989. – 208 с.

  36. Никифоров Г. С. Самоконтроль человека. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1989.

  37. Основы профессионального психофизиологического отбора. / Н.В.Макаренко, В.А.Пухов, Н.В.Кольченко и др. – К.: Наук.думка,1987.

  38. Психофизиология:Учебник для вузов /Под ред. Ю.И.Александрова. – з-е изд. – СПб.: Питер,2004. – 464 с.

  39. Осьодло В.І.Психодіагностика та корекція функціональних станів операторів в умовах професійної діяльності.. – Дис...канд.психол. наук. – К.: Київський НУ ім..Т.Шевченка,2001.

  40. Очерки по психофизиологии труда / Н. Н. Гуровский (гл. ред.). — М.:Медицина, 1967.-168 с.

  41. Панкратов В. Н. Саморегуляция психического здоровья. М.,2001.

  42. Петров Н. Самовнушение в древности и сегодня. /Перевод с болг. М., Прогресс, 1989.

  43. Петрушин В.И. Музыкальная психотерапия. М.,1999.

  44. Прохоров А.О. Методы психической саморегуляции: Учебное пособие.Казань,1990.

  45. Психология личности: тесты, опросники, методики /Сост.Н.В.Киршева, Н.В.Рябчикова. – М.,1995.

  46. Психофизиология: Учебник для вузов / Под ред.Ю.А.Александрова.-3-е изд., доп. и перераб. – СПб.:Питер,2004. – 464 с.

  47. Рождественская В. И. Индивидуальные различия работоспособности
    (Психофизиологическое исследование работоспособности в условиях монотонной деятельности). —М.: Педагогика, 1980.-151 с.

  48. Руководство по физиологии труда. /Под ред. З.М.Золиной., Н.Ф.Измерова. – М.:Медицина. 1883. – 528 с.

  49. Сафонов В.К. Психическое состояние //Психология: Учебник /Под ред А.А.Крылова.М.,2004.

  50. Селье Г. Стресс без дистресса. – М.:Прогресс,1982.-123 с..

  51. Семиченко В.А. Психические состояния:Модульный курс для преподавателей и студентов. – К.:Магістр-S,1998. – 207 с.

  52. Симонов П. В. Избранные труды: Т.1. Мозг: эмоции, потребности, поведение. – М.: Наука,2004. – 437 с.

  53. Сиротини Н.Н.Эволюция резистентності иреактивности организма.-М.:Медицина,1981.-236 с.

  54. Сперри Р.У. Перспективы менталистской революции. Возникновение нового научного мировозрения // Мозг и разум. М.:Наука. 1994.С.20-24.

  55. Сухолодьский Г.В. Основы психологической теории деятельности. – Л.:Изд-во Ленингр.ун-та,1988. – 168 с.

  56. Ткачук В.Г., Хапко В.Є. Психофизиология труда. Конспект лекцій. – К.: МАУП, 1999.
    – 88 с.

  57. Филиппов М.М. Концепция психофизиологической подготовки будущих практических психологов//ПЕРСОНАЛ.-К.:МАУП,2000.- С.29-31.

  58. Філіпов М.М. Психофізіологія людини: Навч.посібн. – К.:МАУП,2003. -136 с.

  59. Хэссет Дж. Введение в психофизиологию. – М.:Мир,1981. – 246 с.

  60. Шостак В.И. Теоретические основы психофизиологии. – Л.,1991.-146 с.

  61. Чайченко Г.М.,Дибенко В.О., Сокур В.Д. Фізіологія людини і тварини: Підручник для студ.біол.спец.вищ.навч.закл.-К.:Вища школа, 2003. – 464с.



ЗМІСТ

О.В. Федик 1

ПСИХОФІЗІОЛОГІЯ 1

Пояснювальна записка 3

Тематика лекцій 6

Теми для самостійного опрацювання 12

Тематика семінарських занять 17

3.Програмові вимоги з курсу „Психофізіологія” 29

Короткий термінологічний словник 33



Література 42




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка