Методичні рекомендації для студентів



Сторінка1/3
Дата конвертації24.04.2016
Розмір0.63 Mb.
  1   2   3
Методичні рекомендації для студентів

При підготовці до практичного заняття
БАГАТОПЛІДНА ВАГІТНІСТЬ.

ПЕРЕДЧАСНЕ ПЕРЕРИВАННЯ ВАГІТНОСТІ. ПЕРЕНОШУВАННЯ ВАГІТНОСТІ.
Вінниця– 2012

Багатоплідною є вагітність, при якій в організмі жінки розвивається два плоди або більше. Народження двох і більше дітей називають багатоплідними пологами. Згідно з формулою Гєлліна пологи двійнею трапляються один раз на 80 пологів, трійнею – один раз на 802 (6400), четвернею – один раз на 803 (51200) пологів. За останні 15 років значно підвищилася частота багатоплідних вагітностей. У 60-70% випадків це пов'язано з використанням індукції овуляції у програмах допоміжних репродуктивних технологій, включаючи ЕКЗ і перенесення ембріонів: щорічна кількість пологів двійнятами збільшилась на 52%, тоді як частота народження трійнят – на 404%.

Причини багатопліддя вивчені недостатньо.

Розрізняють двійні двояйцеві, які утворюються від запліднення двох яйцеклітин, та однояйцеві – з однієї яйцеклітини в результаті атипового дрібнення яйця. Співвідношення одно- до двояйцевих двоєн 1:1.

Походження двояйцевих двійнят може бути в разі:

а) одночасного дозрівання та овуляції двох і більше фолікулів в одному яєчнику;

б) дозрівання двох та більше фолікулів та овуляції в обох яєчниках;

в) запліднення двох та більше яйцеклітин, які дозріли в одному яєчнику.

Ці дані підтверджуються під час оперативних втручань, коли виявляються два та більше квітучих жовтих тіл.

Причина дозрівання одночасно кількох яйцеклітин – підвищена кількість фолікулостимулюючого гормону (ФСГ). Це може бути спадкоємно детерміновано, а також наслідком медикаментозної дії (застосування стимуляторів овуляції, відміна синтетичних естроген-гестогенних препаратів, екстракорпоральне запліднення).

Однояйцеві двійні можуть бути двоамніотичні та моноамніотичні.

Походження однояйцевих (монозиготних) близнюків пов'язане з поділом єдиного ембріонального зародку на дві та більше частин. Якщо розподіл відбувся в перші три дні після запліднення розвивається двохоріальна вагітність, якщо на 3 – 8 добу, тобто до появи плідного міхура, розвивається вагітність з монохоріальним двоамніотичним послідом, на 9 – 12 добу – монохоріальна моноамніотична вагітність. Після 15- ї добу повний розподіл ембріональних зачатків неможливий і розвиваються зрощені близнюки.

У більшості випадків виникнення одно яйцевих близнюків розподіл зародкових листків відбувається до 8 – го дня (монохоріальний двоамніотичний послід).

Чинниками ризику багатоплідної вагітності є:


  • зростання віку та кількості пологів в анамнезі матері (з віком у жінки збільшується рівень гонадотропінів, які стимулюють вихід кількох яйцеклітин із яєчників протягом одного менструального циклу);

  • спадкова схильність (сімейна схильність за материнською лінією, якщо жінка сама з близнюків, то у неї імовірність народження двійні становить 24%);

  • великий зріст і маса тіла матері;

  • вади розвитку матки (сідлоподібна, подвійна);

  • особливості харчування (недоїдання і дуже строгі дієти зменшують частоту народження близнюків);

  • час зачаття (весною, коли підвищується активність статевих гормонів також збільшується відсоток новонароджених близнюків);

  • вживання до вагітності комбінованих оральних контрацептивів;

  • екстракорпоральне запліднення, при якому в порожнину матки вводяться кілька ембріонів;

  • індукція овуляції та суперовуляції (стимулюючі овуляцію препарати можуть викликати суперовуляцію, що збільшує імовірність розвитку багатоплідної вагітності);

  • належність до негроїдної раси (близнюки народжуються частіше, ніж у білошкірих людей).

Слід зупинитися на теоріях ,,надзародження" та ,,надзапліднення".

Надзародження – це запліднення яйцеклітин різних овуляційних періодів, тобто поява нової вагітності при наявності вже існуючої. Надзапліднення – запліднення двох або кількох яйцеклітин, які виділились під час однієї овуляції, сім'ярідиною різних батьків.

Найбільш точним методом діагностики багатоплідної вагітності є УЗД. З його допомогою можна виконати ранню діагностику і визначити характер розвитку плодів та ін. Оптимальним методом організації ранньої діагностики багатоплідної вагітності є проведення першого УЗД (відповідно 503 наказу від 28. 12. 2002 р. Про удосконалення амбулаторної акушерсько–гінекологічної допомоги в Україні), в 9 – 10 тиж., другого УЗД в 16 – 20 тижнів вагітності, третього УЗД в 32 – 36 тиж., своєчасне медико – генетичне консультування. Діагностичне значення має визначення обвіду живота (більше 100 см), знаходження в матці при пальпації багато дрібних частин, дві голівки, дві спинки, при аускультації вислуховується два або більше фокусів серцебиття плода та «зона мовчання» між ними, різна частота серцебиття, висота стояння дна матки більше ніж при одноплідній вагітності. При об'єктивному обстеженні характерна форма матки – сідлоподібна, наявність на матці повздовжньої, поперечної або косої борозни залежно від положення плодів.

Перебіг багатоплідної вагітності супроводжується підвищеним навантаженням на організм матері, що зумовлює високу частоту ускладнень. Дві третини багатоплідної вагітності закінчуються одноплідними пологами внаслідок втрати одного ембріона в результаті кровотечі, редукції, і подальшої резорбції упродовж перших 10-ти тижнів вагітності або муміфікації (паперовий плід).

Ускладнення при багатоплідній вагітності:


  1. передчасні пологи (у 50% випадків);

  2. гестози вагітних зустрічаються значно частіше, ніж при одноплідній вагітності;

  3. анемія вагітних;

  4. багатоводдя;

  5. аномалії розвитку плодів;

  6. внутрішньоутробна затримка розвитку плодів;

  7. передчасне відходження навколоплідних вод;

  8. передчасне відшарування нормально розташованої плаценти;

  9. гестаційний діабет;

10) кровотечі в послідовому та післяпологовому періодах.

Частота ускладнень вагітності і пологів, материнська і перинатальна захворюваність при збільшенні порядка багатопліддя збільшується. Статистичний аналіз ускладнень при монохоріальній і дихоріальній двійні свідчить про достовірно вищі показники перинатальної смертності, внутрішньоутробної загибелі плода, тяжкого дискордантного розвитку плодів у монохоріальних двійнят, некротизуючого ентероколіту. Ці спостереження свідчать, що для перинатальних результатів більше значення має хоріальність двієнь ніж зиготність. Найбільш серйозною проблемою при монохоріальній плацентації є синдром фето-фетальної трансфузії.



Фето-фетальний трансфузійний синдром – це таке захворювання, коли у дітей одна плацента на двох, але у кожної дитини, як правило, є окрема амніотична оболонка (зустрічається в 3,5-10% випадків). Одна дитина стає донором і віддає свою кров через сумісні судини на плаценті – анастомози іншій дитині – реципієнту. Приблизно 20% вагітностей однояйцевими близнятами перебігає з ускладненням фето-фетальним трансфузійним синдромом. При ультразвуковому дослідженні спостерігається багатоводдя, в дитини-реципієнта великий сечовий міхур, а в донора – маловоддя або відсутність навколоплідних вод, він, як правило, прилипає до плаценти, амніотична оболонка сповиває його тіло, при УЗД її практично не видно. Часто ставиться хибний діагноз – моноамніальна вагітність. При цьому у 80% діти помирають ще до народження.

Сьогодні існують методи лікування фето-фетального трансфузійного синдрому: за допомогою амніодренажу (відкачування навколоплідних вод) і нова, більш продуктивна методика лікування – лазерна коагуляція плацентарних анастомозів. При цьому лазером припікаються сумісні судини на плаценті.

Після лазерної коагуляції, проведеної в кращих світових клініках, одна дитина виживає у 84% випадків, так як при лікуванні за допомогою амніодренажа тільки в 51%. При застосуванні новітнього фетоскопу діаметром 1 мм виживання може досягати 100%. Суттєві неврологічні відхилення у дітей після амніодренажу зустрічаються в 10%, що в 2 рази частіше, ніж після лазерної коагуляції.

Варіанти можливих положень плодів.


  1. Обидва плоди у повздовжньому положенні:

а) обидва у головному;

б) обидва у тазовому;

в) один у головному, другий – у тазовому та навпаки.

2. Обидва плоди у поперечному положенні.

3. Один у поздовжньому, другий в поперечному положенні.

Ускладнення пологів при багатоплідній вагітності:

а) слабкість пологової діяльності;

б) відшарування та виділення посліду до народження другого плода, як наслідок – внутрішньоутробна загибель другого плода;

в) кровотеча у третьому періоді пологів, у ранньому післяпологовому періоді;

г) колізія близнюків;

д) поперечне положення другого плода;

е) субінволюція матки в післяпологовому періоді.



Антенатальне ведення багатоплідної вагітності передбачає такі заходи:

    1. призначення адекватного харчування (збалансована дієта зі збільшеним вмістом білка, мультивітамінів, мікроелементів);

    2. регулярний контроль за величиною тиску, показниками загального клінічного дослідження сечі (частота пізнього гестозу вагітних підвищується в 4 рази, найбільш тяжкі форми спостерігаються в разі дизиготної двійні);

    3. постійний контроль за равнем гемоглобіну, гематокрит ним числом, проведення ранньої профілактики анемії і запобігання підвищеній крововтраті під час пологів (додаткове вживання препаратів заліза);

    4. обмеження фізичної активності, постільний режим після 24-26 тижня вагітності для запобігання передчасним пологам;

    5. спостереження за тонусом і скороченням матки (біль у крижах, посилення піхвових виділень) для вчасного попередження загрози передчасних пологів; контроль за станом шийки матки (згладжування, розкриття), який проводять кожні 1-2 тижні;

    6. проведення токолітичної, спазмолітичної терапії, накладання шва на шийку матки по показанням;

    7. впровадження планової госпіталізації вагітних у періоди 18-22 і 31-34 тижні, які є критичними термінами щодо передчасного переривання вагітності у випадках багатопліддя, за наявності ускладнень – негайна госпіталізація.

Наприкінці вагітності здійснюють монітор не спостереження за діяльністю серця плодів (нестресовий, стресовий тести, біофізичний профіль, допплерометричне визначення кровообігу – допплеросонографія).

Внаслідок зростання кількості плодів тривалість вагітності зменшується. Так, за наявності двійні розродження відбувається, якщо немає ускладнень, близько 37-го тижня вагітності; з кожним додатковим плодом тривалість вагітності зменшується в середньому на 4 тижні. Зрілість легень плодів у випадку багатоплідної вагітності досягається раніше, ніж при вагітності одним плодом, якщо потрібно, досліджують амніотичну рідину шляхом амніоцентезу.



Ведення пологів при багатоплідді

Госпіталізація після 36 – 37 тижнів вагітності – для розродження (Наказ № 503 від 28. 12. 2002 р.).

Багатоплідна вагітність часто супроводжується ускладненим перебігом пологів. Більшість пологів відбувається передчасно. Маса плодів більше у 50% випадків не перевищує 2500 г.

Внаслідок багатоводдя, неправильного положення і низької маси плодів може спостерігатися випадіння

пупкового канатика і дрібних частин плодів. Тому при багатоводді, показаний розтин плідного міхура при відкритті шийки матки на 4 см та повільне випускання вод. У 20-30% випадків мають місце аномалії скоротливої діяльності (первинна і вторинна слабкість пологової діяльності). В періоді зганяння можуть відбуватися передчасне відшарування плаценти до або після народження першого плода, зміна положення другого плода в матці (повздовжнє на поперечне), що потребує проведення акушерських операцій. Внаслідок тазового передлежання одного плода і головного передлежання другого пологи можуть ускладнюватись одночасним опусканням у таз голів обох близнят, що може призвести до їх зчеплення (колізія двійнят) і необхідно буде застосовувати плодоруйнівні операції.

Успіх розродження значною мірою залежить від типу передлежання плодів, їх гестаційного віку і досвіду лікаря. У разі потиличного передлежання першого плода, як правило, рекомендують піхвове розродження. Бажано проводити пологи в операційній, в присутності лікаря-анестезіолога і педіатра-неонатолога (можливим є раптове виникнення показань до абдомінального розродження.

Розродження має бути дуже обережним, спрямованим на мінімізацію пологової травми, особливо у недоношених двійнят. Найчастіше причинами перинатальної смертності у випадку багатоплідної вагітності є незрілість плода, пологова травма, гостра асфіксія внаслідок надмірно активних маніпуляцій під час пологів.

Перший період пологів. Якщо вагітність недоношена й розкриття шийки матки становить менше ніж 4 см, доцільно проводити токолітичну терапію. Внаслідок передчасного розриву плодових оболонок і незначного підтікання навколоплідних вод, як правило, обирають тактику вичікування з динамічним спостереженням за роділлею (вимірювання температури тіла, загальне клінічне дослідження крові, обмеження кількості піхвових досліджень, контроль за виділеннями зі статевих шляхів). За показаннями проводять антибактеріальне лікування, профілактику синдрому респіраторного розладу плодів (мукосальван, дексаметазон), заходи, спрямовані на покращення матково-плацентарного кровообігу, оксигенації плодів (введення розчинів, глюкози, аскорбінової кислоти, вітамінів, інгаляції киснем). Якщо спостерігається слабкість пологової діяльності й плоди є зрілими, застосовують стимулювання пологів шляхом поєднаного введення окситоцину (2,5 ОД) і простагландинів (2,5 мг). У випадку багатоводдя рекомендується рання амніотомія для зменшення ступеня напруження матки.

Протягом пологів проводять ретельне, бажано моніторне, спостереження за діяльністю серця обох плодів, пропонують роділлі уникати положення навзнак (артеріальна гіпотензія, синдром нижньої порожнистої вени). Під час пологів доцільним є обмежене використання медикаментозної аналгезії та знеболювання для профілактики слабкості пологової діяльності.

При потиличному передлежанні першого плода, цілому плідному міхурі, регулярній родовій діяльності і доброму стані плодів пологи ведуть активно – вичікувально під кардіомоніторним контролем за станом плодів, за характером скоротливої діяльності матки, динамікою розкриття шийки матки (партограма), за вставленням і опусканням передлежачої частини першого плода. Потрібно відмітити, що внаслідок невеликих розмірів плодів, починаючи з розкриття шийки матки на 6 – 7 см і більше, паралельно з цим відмічається опускання передлежачої частини в порожнину малого тазу. Це обумовлює труднощі в точному визначенні закінчення І-го періоду пологів і початок ІІ-го періоду пологів.

Знеболення пологів не відрізняється від знеболення при одноплідній вагітності: щоб попередити аортокавальну компресію, оптимальним є положення роділлі на боці. При поперечному положенні другого плода, при неправильному вставленні голівки, при гострій гіпоксії плода проводять операцію акушерського класичного комбінованого повороту плода на ніжку. Якщо другий плід перебуває у стані тяжкої гіпоксії і може не витримати пологи в тазовому передлежанні рекомендують проведення кесарського розтину. Внутрішній поворот плода на ніжку може бути виконаний лише висококваліфікованим акушером за умови адекватної релаксації матки (небезпека тяжких травм плода, розриву матки).



Другий період пологів у випадку недоношеної вагітності для зменшення тиску на голівку плода проводять без захисту промежини. Пупковий канатик після народження першого плода швидко затискають з плодового і материнського кінців для профілактики анемізації другого плода. Після народження першого плода виконують внутрішнє акушерське дослідження: з'ясовують положення і передлежання другого плода. За наявності фіксованої у таз голови або сідниць другого плода рукою помірно натискують на дно матки, обережно, під контролем пальця (запобігання випаданню пупкового канатика) проводять амніотомію другого плода і подальше піхвове розродження. У випадках виникнення кровотечі або значних порушень серцебиття другого плода врятувати його допоможе лише негайне розродження залежно від акушерської ситуації (кесарів розтин, накладання акушерських щипців, екстракція за ніжку). В сучасному акушерстві спостерігається тенденція до розширення показань (в інтересах плодів) до кесаревого розтину за наявності багатоплідної вагітності. Так, розродження шляхом кесаревого розтину рекомендують у випадках:

  1. відмінне від потиличного передлежання першого плода (сідничне, ножне, розгинальне, передлежання, поперечне положення);

  2. наявність більше двох плодів у матці, низької маси тіла плодів;

  3. однояйцева моноамніотична двійня;

  4. випадіння пупкового канатика;

  5. загальні показання з боку матері і плода (дистрес плода, слабкість пологової діяльності, передлежання, передчасне відшарування плаценти, тяжкі форми пізнього гестозу, виражена екстрагенітальна патологія у матері тощо).

Особливо небезпечні ІІІ період пологів і ранній післяпологовий період. В разі багатоплідної вагітності післяпологова крововтрата може збільшуватись, нерідко виникає масивна гіпо- чи атонічна післяпологова кровотеча. Після народження ругого плода для профілактики гіпотонічної кровотечі вводять 1 мл 0,02% розчину метилергометрину на 20 мл 40% розчину глюкози, виконують обережний масаж матки; введення окситоцину (5-10 ОД) продовжують протягом 2 годин. У післяпологовому періоді призначають засоби, тонізуючі матку – утеротоніки, проводять контроль за тонусом матки, здійснюють профілактику післяпологових гнійно-септичних ускладнень.
Невиношування вагітності — це самовільне переривання її від початку до 37 тижнів. Невиношування вагітності належить до числа досить частих видів акушерської патології, яка складає, за даними ВООЗ, 5-10%. Народження недоношених, гіпотрофічних дітей при цьому коливається від 30 до 53%, що обумовлено різким ступенем незрілості плода.

Якщо переривання вагітності відбувається більше 2 разів, то його вважають звичним. В залежності від строку переривання вагітності розрізняють самовільний викидень і передчасні пологи.



Етіологія. За даними різних авторів, мимовільні аборти складають 2-8 % загальної кількості вагітних.

Мимовільні аборти можуть бути зумовлені такими причинами, як захворювання матері, інфантилізм, інтоксикація організму, ізоантигенна несумісність крові матері та плода тощо. До етіологічних факторів належать порушення функцій залоз внутрішньої секреції та нервової системи, анатомічні і функціональні особливості, характерні для інфантилізму, гострі та хронічні інфекції, важкі гестози вагітності, захворювання серцево-судинної та інших систем. Серед етіологічних факторів окреме місце посідає істміко-цервікальна недостатність, запальні захворювання і ендокринні порушення внаслідок штучних абортів.

Неабияке значення мають багатоплідна вагітність, аномалії розвитку і захворювання плода, перед лежання плаценти, інші ускладнення вагітності, хромосомні порушення, генетичні ускладнення.

Клініка. Мимовільним абортом (abortus spontaneous) є мимовільне переривання вагітності внаслідок різних факторів протягом перших 22 тижнів. розрізняють мимовільне переривання вагітності в ранні (до 16 тижнів) і пізні терміни (до 22 тижнів). Термін „пізній аборт” рекомендують замінити на „несвоєчасні пологи” (partus imminens), або „пологи незрілим недоношеним плодом”, згідно ВООЗ. Повторні мимовільні аборти називають звичним бортом (abortus habitualis). Найчастіше мимовільне переривання вагітності настає в ранні строки - до 9 тижнів, надалі частота його знижується , досягаючи мінімуму до 22-23 тижня, а потім знову зростає до 29-27 тижня вагітності.

Залежно від ступеня розвитку процесу:



  1. загрожуючий аборт (abortus imminens);

  2. аборт, що почався (abortus incipients);

  3. прогресуючий аборт (abortus progrediens);

  4. неповний аборт (abortus incompletus);

  5. повний аборт (abortus completes).

Розрізняють також аборт, що не відбувся (missed abortus). Первинна загибель плода із затримкою плідного яйця в матці, інколи на тривалий строк.

Найчастіше вагітні із загрозою аборту відзначають біль у нижніх відділах живота, періодичні напруги матки. Кров’янисті виділення при загрожуючому аборті відсутні, тонус матки збільшений.

При аборті, що почався біль більш виразний, з’являються кров’янисті виділення. Плідне яйце відшаровується на невеликому протязі, тому матка відповідає терміну вагітності.

Прогресуючий аборт характеризується переймоподібнимим болями внизу живота, значною кровотечею. Канал шийки матки розкритий, плідне яйце перебуває в каналі шийки матки. Ця стадія може перейти в наступну (неповний та повний аборт). У цих випадках клінічні прояви прогресують, канал шийки матки розкритий, матка м’якої консистенції, розмір її менший за термін вагітності.

При неповному аборті у матці залишаються плідні оболонки, плацента чи її частина. При повному аборті плідне яйце повністю виділяється з порожнини матки. Кровотеча припиняється.

Інфікований аборт, внаслідок його затяжного перебігу, може стати причиною генералізований септичних захворювань аж до септичного шоку. Розділяють неускладнений інфікований аборт, ускладнений інфікований і септичний аборт.



Діагностика. Для ефективного патогенетичного лікування надзвичайно важлива диференційна діагностика мимовільного аборту ендокринного генезу і переривання вагітності іншого етіології. Виявлення причини звичного мимовільного аборту складається з обстеження невагітної жінки (у випадках звичного невиношування) і обстеження при клінічних ознаках загрози переривання вагітності.

При нагляді за перебігом вагітності у жінок з загрозою переривання вагітності, в тому числі із звичним не виношуванням вагітності, застосовуються діагностичні тести, які ще до клінічних проявів можуть свідчити про порушення перебігу вагітності:



  1. вимірювання базальної температури у перші 12 тижнів вагітності (температура нижче 37°С свідчить про загрозу переривання );

  2. цитологічне дослідження вагінальних виділень (1-2 рази на тиждень);

  3. динамічне дослідження ХГ;

  4. дослідження рівня плацентарного лактогену (ПЛ) у плазмі крові;

  5. дослідження екскреції сумарних естрогенів, кількість яких в нормі зростає із строком вагітності;

  6. визначення екскреції прегнандіолу (зниження рівня його у І триместрі вагітності – прогностично негативна ознака загрози переривання вагітності).

Велику інформативну цінність можуть дати результати УЗД: виявлення серцевих тонів плода, початок формування плаценти, вимірювання матки, плідного яйця, діагностика клінічних проявів загрози переривання вагітності (наприклад, збільшення скорочувальної активності матки).

Протягом ІІ і ІІІ триместрів вагітності характер скорочувальної діяльності матки можна визначити при застосуванні гістерографії і тонусметрії.

Для виключення істміко-цервікальної недостатності на 18-20-й день циклу виконують гістеросальпінгографію. У здорових жінок в 2 фазі під вливом прогестерону відбувається звуження перешийку матки, при пошкодженні в області перешийку цього не відбувається і він розширений більше ніж на 0,5см. Через те що така ж картина може бути пов’язана з недостатністю функції жовтого тіла, гістеросальпінгографію виконують після 3-денного внутрішньом’язового введення 1мл 1% розчину прогестерону. При недостатності жовтого тіла без органічного пошкодження перешийок матки виявляється звуженим, а при органічному ушкодженні розширеним. При вагітності істміко-цервікальну недостатність встановлюють за допомогою методів спеціального акушерського дослідження (дані УЗД шийки матки під час вагітності, зміни шийки матки під час вагітності, обтяжений акушерський та гінекологічний анамнез).

Лікування. При вагітності строком 2-4 тижні мимовільні аборти частіше викликаються хромосомними аномаліями і лікуванню не підлягають.

Лікування повинно бути комплексним і забезпечувати лікувально-охоронний режим:

а) постільний режим;

б) психотерапія, седативні засоби – відвар пустинника, валеріани, триоксазин 0,3г 2-3 рази на добу, дазепам 0,01г, седуксен 0,005г 1-2 рази на добу;

в) спазмолітична терапія - но-шпа 0,04г 3 рази, баралгін 2.0 в/м 2 рази на добу;

г) патогенетично обумовлена гормональна терапія залежно від причини загрози, гормональних показників. КПІ, строку вагітності. Зважаючи на негативний вплив естроген них препаратів на розвиток ембріону, можливість їх тератогенної дії, від призначення їх вагітним, особливо в ранніх строках, треба стримуватись. В схему комплексного лікування залучають прогестерон (1,0 1% розчину в/м через день). Гормональне лікування проводять при клінічній картині загрози аборту і аборту, що почався. Доза препарату та в значній мірі його вибір залежать від гормональної недостатності.

В сучасній гормонотерапії застосовують такі препарати, як „Дуфастон” (ретропрогестерон) – прогестаген, дія якого подібна до ендогенного прогестерону (без естрогенного, андрогенного та анаболітичного ефектів). При звичному викидні - 1 таб. * 2 рази з 11-го по 23-й день циклу до зачаття, потім безперервно, після 20-го тижня вагітності дозу поступово знижують та відміняють препарат. При загрожую чому аборті – одномоментно 4 таб., при зберіганні симптомів – кожні 8 годин по 1 таб.(протягом тижня) з поступовим зниженням дози. „Утрожестан” - натуральний прогестерон для перорального та інтравагінального застосування (відсутність затримки рідини в організмі, відсутність збільшення маси тіла, токолітичний ефект). Призначають 2-4 капс. До 12 тижнів вагітності інтравагінально в день 2 прийоми . „Гініпрал” - β-селективний токолітик для орального або в/в застосування. При гострому токолізі - в/в повільно в дозі 10 мкг (10мл 0,9% NaCl протягом 5-10 хв), при масивному токолізі в/в крап. 0,3 мкг/хв. при добовій дозі 430 мкг, при подовженому токолізі – в/в крап в дозі 0,075 мкг/хв., за відсутності скорочень призначають в таб. По 500 мг кожні 3 години, потім кожні 4-6 годин;

д) препарати, що зменшують скорочувальну діяльність матки (токолітична терапія) – токолітики (переважно у ІІ триместрі); β – адреноміметики, курс лікування 7-14 днів (алупент, партуситен [за схемою: 0,5 мг на 250 мл 5% розчину глюкози, в/в, спочатку із швидкістю 1-1,5 мкг/хв., збільшуючи швидкість до 2 мкг/хв., за 15-20 хв до припинення інфузії препарат призначають у вигляді таблеток по 5мг.

У першу добу вводять 25-30мг партусистену, потім добову дозу у випадку зменшення скорочувальної діяльності матки знижують протягом 3-7 днів. Бриканіл, ритодрину гідро хлорид – в/в введення: 50-100 мкг/хв., збільшуючи дозу на 50 мкг/хв. кожні 10-20 хв доти , доки частота скорочень контролюється, (побічні ефекти при максимальній дозі 350 мкг/хв.), інгібітори простагландинсинтетази (індометаціин, похідні саліцилової кислоти). Слід пам’ятати про можливі кардіотропні побічні явища при лікуванні цими препаратами. Атосібан (антагоніст окситоцину); нітрогліцерин (в/в при гострому токолізі в терміні вагітності від 18 до 28 тижнів вагітності, ефективний при латентній фазі І періоду), нітродерм (при пролонгованому токолізі).

е) немедикаментозні засоби для зниження скорочувальної діяльності матки (електрорелаксація, голкорефлексотерапія, електроанальгезія, ендоназальна гальванізація);

є) фізіотерапія (електрофорез магнію, СМТ).

Гормональну терапію поєднують з призначенням вітамінних препаратів (групи В, аскорбінової кислоти, токоферола ацетату). Рекомендується раціональне харчування з використанням продуктів, багатих білком, вітамінами та ін.

При поєднанні мимовільних абортів з екстрагенітальною патологією проводять лікування відповідних захворювань.

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка