Методичні рекомендації для студентів історичного факультету



Сторінка3/5
Дата конвертації13.04.2016
Розмір0.7 Mb.
1   2   3   4   5

КОНТРОЛЬНІ РОБОТИ З КУРСУ

ЗМІ В ПОЛІТИЧНОМУ ЖИТТІ СУСПІЛЬСТВА”

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 1.
1 варіант.

1. Поняття, історія виникнення і типи інформагентств.

2. Моделі Гайбера Джонсона відносин держави і журналіста.

3. Поняття, історія зародження і класифікація газет.

4. Огляд преси.
2 варіант.

1. Поняття, історія виникнення і специфіка радіо.

2. Перші періодичні видання в Україні.

3. Поняття, основні риси і класифікація ЗМІ.

4. Огляд преси.
3 варіант.

1. Підходи щодо визначення телебачення, його основні риси.

2. Визначення, об’єкт і предмет журналістики.

3. Поняття і основні способи політичного маніпулювання.

Технічні способи маніпуляції.

4. Огляд преси.


4 варіант.

1. Основні передумови виникнення журналістики.

2. Поняття, основні риси та види газетних видань.

3. Загальні та спеціальні функції ЗМІ.

4. Огляд преси.
5 варіант.

1. Періодизація історії української журналістики.

2. “Чотири теорії преси” Ф. Сіберта, Т. Петерсона та В. Шрамма.

3. Журнальні видання: поняття, особливості, характеристика.

4. Огляд преси.
6 варіант.

1. Особливості виникнення журналістики в Україні.

2. Принципи добору матеріалів та форми організації ЗМІ.

3. Порівняльна характеристика друкованих та аудіовізуальних мас-медіа.

4. Огляд преси.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 2.


1 варіант.

1. Поняття, риси та історичні етапи розвитку української парламентської публіцистики.

2. Порівняльна характеристика демократичних і тоталітарних мас-медіа.

3. Паблік рилейшнз як менеджмент комунікації.

4. Огляд преси.
2 варіант.

1. Конституційно-правовий статус ЗМІ в Україні.

2. Політична реклама та імідж кандидатів у депутати.

3. Характеристика аналітичних жанрів журналістики.

4. Огляд преси.

3 варіант.

1. Вплив ЗМІ на функціонування політичної влади.

2. Методи суспільної маніпуляції вітчизняними ЗМІ.

3. Характеристика публіцистичних жанрів журналістики.

4. Огляд преси.
4 варіант.

1. Поняття про свободу слова та цензуру ЗМІ.

2. Порівняльна характеристика вітчизняної та зарубіжної парламентської публіцистики.

3. Характеристика інформаційних жанрів журналістики.

4. Огляд преси.

5 варіант.

1. Діяльність журналістів у законодавствах розвинутих країн та міжна­родних правових документах.

2. ЗМІ як соціальний інститут суспільства.

3. Поняття і риси політичних та урядових паблік рилейшнз.

4. Огляд преси.

6 варіант.

1. Мас-медіа та виборчий процес.

2. Сучасна масово-інформаційна ситуація в Україні.

3. Теорія масових комунікацій Г. М. Маклюена.

4. Огляд преси.

ПРОГРАМОВІ ВИМОГИ З КУРСУ

ЗМІ В ПОЛІТИЧНОМУ ЖИТТІ СУСПІЛЬСТВА”

1. Загальні поняття та визначення журналістики, її об’єкт і предмет.

2. Економічні, політичні, технічні та культурні передумови зародження журналістики.

3. Основні етапи розвитку світової журналістики.

4. Виникнення та особливості розвитку журналістики в Україні.

5. Методологічні проблеми журналістики.

6. Проблеми періодизації історії української журналістики.

7. Перші періодичні видання на території України.

8. Сутність та історія зародження друкованих ЗМІ.

9. Газетні видання: види, ознаки та класифікація.

10. Журнальні видання: поняття, особливості, характеристика.

11. Атрибутивні особливості друкованих мас-медіа та їх переваги і недолі­ки перед аудіовізуальними.

12. Сучасні газетні та журнальні видання в Україні і їх класифікація.

13. Виникнення, типи та діяльність інформаційних агентств.

14. Характеристика сучасних найбільших інформагентств світу.

15. Провідні приватні та державні інформагентства сучасної України.

16. Новітні електронні ЗМІ та Інтернет.

17. Аудіовізуальні ЗМІ: специфіка та структура, переваги та недоліки.

18. Поняття про радіо, його специфіка та види.

19. Суть, структура, основні риси і типи телебачення.

20. Атрибутивні особливості радіо- й тележурналістики.

21. Радіомовлення та телебачення сучасної України.

22. Засоби масової інформації в системі соціальних інститутів.

23. Поняття, риси та класифікація ЗМІ.

24. ЗМІ як “четверта влада”. Основні принципи взаємодії ЗМІ та громад­ської думки.

25. “Чотири теорії преси” Ф. Сіберта, Т. Петерсона, В. Шрамма.

26. Теорія масових комунікацій Г. М. Маклюена.

27. Порівняльна характеристика демократичних і тоталітарних ЗМІ.

28. Принципи добору матеріалів та форми організації ЗМІ.

29. Принципи та функції ЗМІ.

30. Мас-медіа і політична свідомість громадян сучасної України.

31. Поняття та основні способи політичного маніпулювання свідомістю грома­дян. Технічні способи маніпуляції.

32. Методи суспільної маніпуляції вітчизняними мас-медіа.

33. Способи обмеження політичного маніпулювання.

34. Моделі Гайбера Джонсона відносин держави і журналіста.

35. Основні жанри публіцистики з політичних проблем.

36. Характеристика інформаційних жанрів журналістики.

37. Характеристика аналітичних жанрів журналістики.

38. Характеристика публіцистичних жанрів журналістики.

39. Правові засади діяльності засобів масової інформації.

40. Поняття про свободу слова та цензуру ЗМІ.

41. Діяльність журналістів у законодавствах розвинутих країн та міжнарод­них правових документах.

42. Конституційно-правовий статус ЗМІ в Україні.

43. Конституція України як гарантія свободи преси і журналістської діяльності.

44. Закон України “Про інформацію”.

45. Закон України “Про друковані ЗМІ (пресу) в Україні”.

46. Закон України “Про телебачення і радіомовлення”.

47. Закон України “Про інформаційні агентства”.

48. Норми професійної етики журналіста.

49. Вплив ЗМІ на формування та функціонування політичної влади.

50. Поняття, риси та етапи розвитку вітчизняної парламентської публіцис­тики.

51. Порівняльний аналіз зарубіжної та вітчизняної парламентської публі­цис­ти­ки.

52. Мас-медіа та виборчий процес в Україні.

53. Політична реклама та імідж кандидатів у депутати.

54. Паблік рилейшнз в системі політичної комунікації.

55. Історичні умови та причини виникнення паблік рилейшнз.

56. Урядові ПР як засіб звітності уряду перед виборцями.

57. Політичні ПР: суть та основні функції.

58. Паблік рилейшнз у діяльності міжнародних організацій та зовнішній політиці.

59. Сучасна масово-інформаційна ситуація в Україні.

60. Вплив засобів масової інформації на політичні події та процеси в державі.



КОРОТКИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
Агітація (від лат. – приведення в рух, спонукання) – це створення і підтрим­ка у свідомості людей певної політичної, релігійної, моральної орієнтації через привернення їхньої уваги до лозунгів та символів і мобілізація громадськості на участь у конкретних соціально-політичних акціях. Це також діяльність журналістики в справі поширення оперативної інформації, що активно формує позицію читача.

Акредитація – це дозвіл, який надають органи державної влади журна­лістам для висвітлення певної події чи засідань законодавчого органу влади.

Брифінг (від англ. – інструктаж) – коротка нарада для представників ЗМІ, на якій спеціально уповноважені особи викладають позицію уряду з певно­го питання, повідомляють про міжнародні переговори, конференції, засідання.

Відділ преси – підрозділ у міністерствах і відомствах, який здійснює цілеспрямовану роботу серед акредитованих кореспондентів, забезпечуючи їх інформацією і сприяючи контактам журналістів з різними організаціями та громадськими діячами.

Витік інформації – формально не санкціоноване передавання в ЗМІ певної, часто таємної або неправдивої інформації.

Газета (від італ. – дрібна монета) – періодичне друковане видання на розгорнутих аркушах паперу, без обкладинки, з розміщенням тексту колон­ками, систематичними інформативно-аналітичними матеріалами про події і явища суспільно-політичного, економічного, культурного життя.

Газетна качка – псевдоінформація, фальшива, вигадана сенсація, іноді явна, безглузда брехня; ознака жовтої преси; засіб збільшення тиражу.

Громадська думка – це публічно висловлене ставлення великих груп людей до суспільно – політичних справ: важливих проблем розвитку політичної системи, економіки, освіти і т. д.

Гуманізм – це позиція журналіста, яка сприяє розвитку людини, забезпе­ченню її матеріальних і духовних потреб, миру й злагоди, рівноваги в суспільст­ві; виходить з пріоритету прав людини, які мусять бути гарантовані державою.

Дайджест (від англ. – стислий вигляд, резюме) – у сучасній журналістиці – скорочений або повний передрук матеріалів інших видань.

Державні ЗМІ належать державі, фінансуються і контролюються нею.

Електронна пошта (е-mail) – спосіб передачі кореспонденції між двома віддаленими точками негайно за допомогою міжнародної системи комп’ю­терного зв’язку.

Жанр (від франц. – рід) – це усталений тип твору, який склався історич­но і відзначається особливим способом засвоєння життєвого матеріалу, харак­те­ризується чіткими ознаками структури.

Жовта преса – бульварно–сенсаційні друковані ЗМІ, які під предметом журналістики розуміють події скандального характеру й розраховані на невибагливі смаки чисельного кола читачів.

Журнал (від франц. – щоденник) – періодичне друковане видання у вигляді брошури або книжки у м’якій обкладинці, що містить висвітлення актуальних подій у публіцистичних творах, а також літературні твори.

Журналістика – це соціальний інститут, створений з метою забезпе­чення всебічного й об’єктивного інформування всіх суб’єктів суспільного життя про соціальну дійсність, що необхідно для оптимального функціону­вання всіх інших соціальних інститутів і суспільства в цілому як саморегу­лятивної системи.

Замальовка – публіцистичний жанр, у якому показано враження автора від події, поєднані інформаційність і образність, ескіз з натури.

Замітка – це найпростіший інформаційний жанр оперативного газетного повідомлення, властивістю якого є стислість у подачі новини.

Звіт – це інформаційне повідомлення про роботу та перебіг заходу, у якому брала участь певна група людей, що вирішували суспільно-важливі питання.

Засоби масової інформації (ЗМІ) – це спеціалізована, розгалужена мережа установ, що займаються збором, обробкою і публічним передаванням інформації будь-яким особам за допомогою спеціального технічного інструментарію.

Іміджем називають цілеспрямовано створений (переважно завдяки ЗМІ) образ-уявлення про певний об’єкт (явище, особу, партію), який за допомогою асоціацій наділяють додатковими якостями (соціальними, політичними, соціально-психологічними), завдяки чому формується його позитивне сприйняття народом.

Інтервю – інформаційний жанр, що подає суспільно вагому новину у вигляді відповідей особи на запитання журналіста.

Інтернет – найбільша в світі комп’ютерна мережа, утворена з метою нагромадження, обміну і швидкісного поширення інформації.

Інформація – це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються в суспільстві.

Інформаційні агентства – посередницькі засоби масової комунікації, що збирають, обробляють інформацію і передають на договірних засадах в інші ЗМІ з метою розповсюдження через них.

Інформаційна влада – здатність власників інформації шляхом отри­мання, тлумачення, компонування та розповсюдження інформації впливати на формування суспільної свідомості, спонукати суб’єктів політики та економіки до дій у певному напрямку.

Інформаційна діяльність – сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян.

Інформаційна політика – це регулююча діяльність державних органів, направлена на розвиток інформаційної сфери суспільства, яка охоплює не тільки ЗМІ, але й телекомунікації, інформаційні системи і ресурси, всю сукуп­ність виробництв і відносин, пов’язаних зі створенням, зберіганням, обробкою, передачею інформації у всіх її видах – ділової, розважальної, науково-освітньої.

Інформаційний простір – сукупність територій, охоплених ЗМІ певної категорії (регіональними, національними, світовими).

Інформаційне суспільство – це якісно новий суспільний організм, в основу якого покладено раціональне використання інформації та інформацій­них технологій на всіх напрямах індивідуально – суспільного розвитку.

Коментар (від лат. – нотатки, тлумачення) – критичні міркування чи витлумачення певних подій і фактів громадського, наукового, культурного, політичного життя, пояснення політичного документа.

Комерційні ЗМІ перебувають у приватній власності й фінансуються за рахунок доходів від реклами і пожертв.

Кореспонденція – аналітичний жанр, у якому на обмеженому конкрет­ному життєвому матеріалі розглядається певна тема, ставиться проблема та пропонується її розв’язання.

Критика (від грецьк. – мистецтво розбирати, судити) – розгляд, аналіз, обговорення яких-небудь явищ життя чи мистецьких творів з метою дати оцінку, з’ясувати сутність і природу явища.

Лекція - це форма передачі, популяризації знання, що містить системний, аргументований виклад матеріалу з певною освітньо – виховною метою.

Лід (від англ. – бути попереду, очолювати) – короткий виклад журналіст­сь­кого матеріалу, що розміщується після заголовку й перед основним текстом.

Масова комунікація – це організований, регульований масово – комунікаційний процес інформування, що через засоби масової комунікації впливає на маси.

Медіа-істеблішмент – привілейована група журналістів, які акредито­вані у владних структурах і мають пільговий доступ як до високо посадових осіб, так і до урядової інформації.

Нарис – центральний жанр публіцистики, що передбачає оперативний відгук на подію, розкриття образу цікавої особи, розповідь про побут, звичаї людей своєї та чужої країни.

Огляд – аналітичний жанр, метою якого є ознайомлення читачів з перебігом подій за тривалий проміжок часу або рядом однорідних подій чи фактів за стислий хронологічний період.

Огляд преси – це форма рецензування друкованих видань (газет, жур­налів), узагальнення і популяризації їх досвіду, аналіз творчості певних журналістів.

Оперативність – своєчасність, швидка робота журналіста, його здібність готувати й передавати інформацію в стислі терміни.

Паблік рилейшнз (від англ. – зв’язки з громадськістю) – діяльність, що спрямовується на досягнення взаєморозуміння між організаціями (урядовими структурами, політичними партіями, громадськими організаціями та ін.) та громадськістю.

Паблісіті – діяльність, спрямована на підвищення репутації організації чи особи через активну публікацію в пресі позитивних матеріалів.

Парламентська публіцистика – це різновид оперативних та актуальних інформаційно-аналітичних та оглядових журналістських матеріалів про діяль­ність вищого законодавчого органу держави.

Періодичне видання – це друковане текстове видання, що виходить систематично у відповідні, точно встановлені строки під одним заголовком і в одному оформленні.

Політична комунікація – процес передавання політичної інформації, яка циркулює від однієї частини політичної системи до іншої, між політичною та суспільною системами, а також між політичними структурами, суспільними групами та індивідами.

Політичне маніпулювання – (від франц. – пригоршня) – це приховане управ­ління політичною свідомістю та поведінкою людей в певних політичних інтересах з метою залучити людей до дії чи бездіяльності.

Політичний маркетинг – це сукупність методів і способів цілеспрямо­ваного впливу певного суб’єкта політики на різні соціальні групи заради донесення до них вигідної про себе інформації у найдоступнішій формі і через найефективніші канали її поширення.

Правдивість – це засада діяльності журналіста, що передбачає об’єктив­ність його у висвітленні подій, неупереджений підхід до явищ життя; це якісна здатність ЗМІ подавати неспотворену картину дійсності.

Прес-аташе – співробітник в апараті посольства, уповноважений здійсню­вати безпосередні контакти з пресою країни перебування.

Прес-конференція – масове інтерв’ю, де одна людина або група людей інформують журналістів про ту чи іншу подію і відповідають на їх запитання.

Прес-реліз (від англ. – випуск для преси) – документ, спеціально роз­повсю­джений для співробітників ЗМІ, що містить матеріали для термінової публікації.

Прес-секретар – особа, яка планує, організовує, координує процес реалізації та оцінює комунікаційну діяльність усієї організації чи особи.

Прес-служба – це структурний підрозділ, який забезпечує інформаційні та комунікаційні потреби урядових відомств, політичних, громадських, бізне­сових, а також постійно діючих міжнародних організацій.

Прес-центр – спеціальний підрозділ, що створюється на час проведення великих і важливих заходів (виставка, міжнародна конференція чи переговори) з метою їх інформаційного забезпечення.

Пропаганда – це систематична діяльність, що передбачає формування потрібного сприйняття аудиторією наданого їй повідомлення.

Професійний журналізм – це основний вид занять людини, яка має журналістський фах, відповідає за якість і вплив журналістського твору.

Публіцистика (від лат. – суспільний, народний) – це своєрідний тип творчості, предметом якого є актуальні явища й важливі питання поточного життя суспільства, а метод їх освоєння характеризується поєднанням логічно – абстрактного й конкретно – образного мислення, внаслідок чого створюється публіцистичний твір, спрямований на дослідження, узагальнення й пояснення явищ життя, з метою впливу на громадську думку й суспільну свідомість.

Радіо (від лат. – випромінюю проміння) – це спосіб передачі інформації на відстань за допомогою радіохвиль (коротких, середніх, довгих).

Реклама (від лат. – вигукую) – це популяризація товарів, видовищ, послуг за допомогою друкованих чи електронних органів масової інформації або поширення відомостей про кого-небудь чи що-небудь з метою підвищення їхнього авторитету, привернення суспільної уваги.

Репортаж (від фран. – повідомляю) – інформаційний жанр журналіс­тики, предметом якого є цікаві для громадськості події дня, це оперативна розповідь очевидця або учасника події.

Рецензія (від лат. – розгляд) – аналітичний жанр, у якому передба­чається інтерпретація та оцінка художнього чи наукового твору.

Речник – особа, уповноважена виступати від імені організації чи особи, пропагувати серед аудиторії її політику та роз’яснювати конкретні акції.

Свобода преси – це право громадян та їх організацій вільно викладати свої погляди і переконання через ЗМІ, це необхідна умова для найповнішого виявлення політичного змісту і суспільних функцій мас-медіа.

Свобода творчості – це визнання за автором права вільно, відповідно лише до своїх поглядів і уподобань, відтворювати й витлумачувати об’єктивну дійсність.

Стаття – найважливіший аналітичний жанр журналістики, що на підставі розгляду та співставлення значної групи фактів чи ситуацій ґрунтовно і глибоко, з науковою точністю трактує, осмислює й теоретично узагальнює проблеми соціальної дійсності.

Суспільно – правові ЗМІ фінансуються переважно за рахунок спеціаль­ного податку, мають юридичні права та органи самоврядування і контро­люються суспільними радами.

Телебачення (від грецьк. – далеко бачити) – це бачення на віддалі рухомих зображень; це спеціальна техніка, що передає зображення на великі віддалі; це передачі, які ми бачимо на екранах телевізорів.

Теледипломатія – це застосування телебачення як посередника у перего­ворах ворогуючих сторін, коли відсутні будь-які інші традиційні засоби спілкування.

Телеконференція (телеміст) – зв’язок за допомогою супутникової техніки між двома точками землі незалежно від відстані та регіону з метою спілкування між групами людей, участі в обговоренні важливих суспільно – політичних проблем.

Цензура ЗМІ – це систематичний контроль за діяльністю мас-медіа з боку влади шляхом конституційних, судових, адміністративних, фінансових або фізичних засобів.

«Четверта влада» – це метафорична назва ЗМІ, яка означає, що ЗМІ є своєрідною владою: вони, на відміну від владних структур, не керують суспільством, не видають закони, не вирішують судових справ – ЗМІ володіють потужними можливостями впливу на свідомість і поведінку людей за допомогою переконання, аргументації, сили авторитету і слова.

РЕКОМЕНДОВАНА НАВЧАЛЬНА

І ДОВІДКОВА ЛІТЕРАТУРА

Авраамов Д. С. Профессиональная этика журналиста. – М., 1991.

Акопов А. И. Методика типологического исследования периодических изданий. – Иркутск, 1985.

Актуальні проблеми інформаційної безпеки України // Національна безпека і оборона. – 2001. – №1. – С. 3 – 38.

Аналитические жанры газеты: Хрестоматия. – М.: Изд-во МГУ, 1989. – 236 с.

Багерстам Э. Свобода прессы в демократическом обществе. – Тарту, 1992.

Багиров Б. Б., Ковалева М. М. Журналистика и политика // Социоло­гические исследования. – 2001. – №8. – С. 68-69.

Багиров Э. Г. Место телевидения в системе средств массовой информа­ции и пропаганды. Учеб. пособие. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. – 139 с.

Багиров Э. Г. Основы телевизионной журналистики. – М., 1987.

Багмут А. Й., Бровченко Т. О., Борисюк I. В., Олійник Г. П. Національна виразність звукового мовлення засобів масової інформації. – К., 1994.

Бауман Ю. Міфологія в суспільній свідомості України (аналіз ук­раїнської преси) // Історична міфологія в сучасній українській куль­турі. – К., 1998. – С.5-67.

Бебик В. М. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг. – К., 2001.

Бебик В. М. Незалежна преса в умовах переходу суспільства до демократії // Філософська і соціологічна думка. – 1991. – №6. – С. 7 – 8.

Белл Д. Соціальні рамки інформаційного суспільства // У кн.: Нова технократична хвиля на Заході. – М.: Прогрес, 1986. –свиля на Заході. - М.: Прогрес.ивність і впливовість та. 335 с.

Березин В.М. Теория массовой коммуникации. – М.: Изд-во РУДН, 1997.

Богомолова Н. Н. Социальная психология печати, радио и телевиде­ния. – М.: Изд-во МГУ, 1991. – 125 с.

Бочковський О. І., Сірополко С. Українська журналістика на тлі доби (історія, демократичний досвід, нові завдання) / За ред. К. Костева й Г. Коша­ринського. – Мюнхен: УТГІ, 1993. – 204 с.

Боярська З. І. Преса і формування правової культури. – К., 1991.

1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка