Методичні матеріали щодо особливостей корекційної роботи соціального педагога і шкільного психолога з важковиховуваними підлітками Довідка



Скачати 267.68 Kb.
Дата конвертації12.04.2016
Розмір267.68 Kb.
#2370
Методичні матеріали щодо особливостей корекційної роботи соціального педагога і шкільного психолога

з важковиховуваними підлітками
Довідка. В Україні проживає 12 мільйонів дітей та молоді, віком до 18 років, серед яких діти-сироти і діти, що залишилися без опіки батьків, діти з неповних сімей (понад 300 тис.), діти, які мають фізичні та психічні вади (близько 110 тис.), діти з малозабезпечених сімей (3,4 млн. осіб). Посиленої уваги потребують діти з девіантною поведінкою. На обліку інспекцій у справах неповнолітніх нині в Україні перебуває понад 71 тис. правопорушників та близько 23 тис. батьків, які ухиляються від виховання дітей.

В останні роки значно зріс рівень злочинності не лише в Україні та державах пострадянського простору, а й у більшості зарубіжних країн. Варто відзначити, що, згідно зі статистичними даними, нині в Україні кожен четвертий злочин скоює підліток.

Серед старших підлітків все частіше спостерігається розвиток таких захворювань, як алкоголізм, токсикоманія і, особливо, наркоманія, яка стає "молодшою".

Таким чином, проблема важковиховуваності дітей, значна частина яких стає в майбутньому на шлях скоєння правопорушень і злочинів, останнім часом набуває особливої актуальності. Необхідною передумовою профілактики правопорушень є діагностико-корекційна робота з важковиховуваними підлітками.
Теоретико-методичні матеріали
На сьогоднішній день проблема профілактики відхилень у поведінці неповнолітніх набуває особливої актуальності, оскільки рівень злочинності серед неповнолітніх за останні роки суттєво зріс.

Боротьба з правопорушеннями становить органічну єдність трьох напрямів цілеспрямованої соціальної діяльності: 1) загальної організації боротьби; 2) запобігання правопорушенням; 3) правоохоронної діяльності.

Проблема запобігання правопорушенням серед неповнолітніх є завданням не лише психологів, соціологів, а також юристів, медиків та інших спеціалістів, тільки тоді можна з’ясувати сутність поведінки учнів, визначити соціально-психологічні фактори, які зумовлюють педагогічну занедбаність, проводити раціональну корекцію, профілактику правопорушень, оскільки вони небезпечні не тільки для оточення, але і для суспільства в цілому.

У період становлення незалежної України нагальним є удосконалення всіх складових навчально-виховного процесу, в тому числі і навчально-профілактичної та корекційної роботи з неповнолітніми. Демократичні зміни, які відбуваються в нашому суспільстві, вимагають оновлення особистості, зміни її морального обличчя. Ми вважаємо, що виховну і профілактичну роботу з важковиховуваними, схильними до правопорушень підлітками повинні проводити найбільш кваліфіковані спеціалісти, необхідно здійснювати постійний соціальний контроль та надавати соціальну допомогу у сфері сім’ї, відпочинку, побуту, культури, спорту і т.д.

Недостатньою є профілактична робота. Здебільшого вона зводиться лише до обмеження свободи, тобто функціонують ізольовані спеціальні виховні заклади, що, на жаль не переорієнтовують підлітків, які вже скоїли злочини.

Корекція психічного розвитку – це певна форма психолого-педагогічної діяльності, яка вперше виникла в дефектології стосовно варіантів аномального розвитку. Але сьогодні поняття “корекція” поширюється і на сферу нормального психічного розвитку. Слід зауважити, що існує дві форми відставання у розвитку:

1) відставання, які пов’язані з органічними порушеннями нервової системи і потребують клініко-психологічної або медичної допомоги, діагностики;

2) тимчасове відставання і неадекватна поведінка, що зумовлено з несприятливими зовнішніми та внутрішніми умовами розвитку практично здорових дітей.

Програми корекції і розвитку включають такі важливі компоненти:

– психологічну частину (проводить шкільний психолог);

– педагогічну частину (здійснюється на основі психологічних рекомендацій, спільно з соціальними педагогами, з адміністрацією, вчителями, батьками і т.д.).

Для запобігання різноманітним соціальним відхиленням необхідна рання профілактика, яка б включала комплекс заходів медико-консультативної, соціально-психологічної, консультативно-правової та психотерапевтичної допомоги не лише підліткам, а їхнім батькам. Теоретичний аналіз цих праць дозволяє окреслити такі особливості поведінки учнів, які передують правопорушенням:

– пропуски (а тому необхідно виявити їх, провести відповідну роботу щодо їх ліквідації);

– “жителі камчатки” (робота з профорієнтації, профконсультації, групове обговорення особистих проблем: сім’я, кохання, моя сім’я у майбутньому і т.д.);

– нехтування з боку однокласників (провести соціометрію);

– сімейне оточення, вплив однокласників, вулиці, неформальних груп (з’ясувати, які потреби підліток задовольняє при різних формах девіантної поведінки);

– причини, що привели підлітка в групу асоціальної спрямованості (простежити шлях дитини до правопорушень);

– особливості ставлення підлітка до себе, до своєї поведінки, до свого оточення;

– наявність дефектів інтелектуального розвитку (якщо їх немає, то психологу необхідно навчити дитину правильних форм поведінки).

Здоровий глузд підказує, що людина піддається змінам залежно від віку, соціальних вимог, переконань, навіювань. Шкільним психологам та соціальним педагогам потрібно пам’ятати вислів К. Маркса та Ф. Енгельса: “Мудрий законодавець зробить усе, щоб запобігти злочину, аніж бути змушеним карати за нього”.

Залежно від характеру і спрямованості корекції, розрізняють симптоматичну корекцію і каузальну. Симптоматична корекція спрямована на симптоми відхилень у розвитку, каузальна – на джерела, причини відхилень. Наприклад, учень 9 класу, Євгеній Д. систематично прогулював уроки, погано навчався, особливо з точних наук, не знаходив спільної мови ні з ровесниками, ні з дорослими, конфліктував з ними, виявляв агресивність, були частими зриви. Діагностична робота (карта інтересів) показала, що у підлітка дуже вузьке коло інтересів, низький рівень пам’яті, мисленнєвих процесів, високий рівень тривожності, невпевненість у собі, самооцінка занижена, низький рівень мотивації досягнень. Хлопчик почуває себе покинутим.

Шкільний психолог разом із соціальним педагогом виявили причини цих змін. Виявилося, що підліток з матір’ю систематично відвідували секцію адвентистів, а до лікаря не зверталися, хоча у хлопчика поганий зір, є захворювання кісток. Звернення до медичного закладу заборонено сектою. Мати пояснює прогули сина тим, що дитині бракує сил фізичних, тому і погана успішність, і не хоче чергувати в класі, помітна агресивність та жорстокість. Як показали дослідження, у сім’ї немає згуртованості, рівень емоційних зв’язків надзвичайно низький. Проведена соціометрія, консультація та інтерв’ю з однокласниками вказують на ізольованість Євгенія, конфліктні стосунки з однокласниками, учителями.

Систематичне відвідування сім’ї соціальним педагогом та класним керівником, профілактичні бесіди і пояснення наслідків такого ставлення до навчання і школи. Корекційні заходи впливу на учня та сім’ю дали відчутний результат. Євгеній Д. почав відвідувати уроки, виправив оцінки з окремих предметів (алгебри, геометрії, фізики, хімії), став більш урівноваженим, по суботах був у школі, а не на заняттях секти.

У структурі корекційної роботи значне місце посідають різні форми групової психологічної роботи: психотерапевтичні методики, естетопсихотерапія як метод корекційного впливу художньої форми на естетичні відчуття. Дослідження в школі засвідчили, що саме груповий вплив на підлітка є дуже вагомим і дає певний результат. Учень повинен мати взірець, відповідно до якого формується особистість, проходить процес порівняння та вибору ціннісних якостей, які справді стануть у пригоді в складних життєвих ситуаціях сьогодення. При цьому слід враховувати фактори, які підвищують ефективність занять: 1) груповий характер занять; 2) варіативність; 3) відсутність міжособистісних та соціальних взаємин між членами групи; 4) циклічність (повторення); 5) загальний емоційний фон.

Групова форма роботи з підлітками, що мають девіантну поведінку, вимагає передусім подолання таких недоліків, як агресивність, тривожність, сором’язливість. Саме Якоб Леві Морено вперше ще в 1910 році застосував “групову” психотерапію. Відомо, що група – це наше суспільство в мініатюрі, де на людей впливають такі фактори: тиск партнера, соціальний вплив, конформізм. Так, ще Мігель де Унамуно стверджував, що новий товариш збагачує нас не тільки тим, що віддає нам себе, а тим, що допомагає насамперед відкрити в собі приховане, розвинути нерозвинуте. Відзначимо, що група впливає на поведінку, погляди, а тому підліток засвоює досвід тих чи інших вчинків, досвід ролей, може порівнювати себе з іншими і, найголовніше, все це переносити на суспільство в цілому.

Свого часу Ж.Т. Баррет-Леннард зазначав, що психокорекційними групами називають невеликі тимчасові об’єднання людей, що мають спеціально призначеного керівника, який проводить зустрічі у визначений час. Головні завдання таких груп – взаємне дослідження, одержання знань про власну особистість, її розвиток і розкриття.

На думку Лакіна, переваги групової діяльності у тому, що групи: 1) полегшують вираження емоції; 2) створюють відчуття причетності до колективу; 3) спонукають до саморозкриття; 4) ознайомлюють з новими моделями поведінки; 5) дозволяють зіставити індивідуальні особливості окремих членів групи; 6) сприяють розподілу відповідальності між керівником та учасниками.

Неабияке значення має і згуртованість групи. Оскільки учасники спілкуються інтенсивно, вони більш відкриті для взаємних впливів, легше переживають прояви ворожнечі, надають великого значення груповим інтересам, активним дискусіям, а тому тривожність під час занять у них послаблюється швидше. Але не рекомендується включати в групу більше двох учасників, що мають певні особливості: а) підлітків із вираженими труднощами в міжособистісному спілкуванні; б) підлітків із слабким інтелектом; в) підлітків із рухомою розгальмованістю. Бажано поєднувати в групі учасників із різними типами акцентуацій. Значно полегшується робота психолога при включенні в групу одного-двох підлітків з істероїдною акцентуацією.

Часто в практиці роботи з важковиховуваними дітьми доцільно застосовувати функціональне тренування (психодраму або тренінг поведінки), що включає 2 основні моменти: а) пантоміму (дозволяє розвинути експресивні компоненти спілкування: рухи, міміку, жестикулювання; поглибити спостережливість, підвищити увагу до станів інших людей); б) тренінг соціальної поведінки. Унаслідок проведеного спостереження було виявлено, що окремі методи і прийоми сприяють встановленню гармонічних взаємин підлітків (у сім’ї, з однолітками і т.д.) та дають змогу досягти кожному індивідууму власних цілей. Згідно з отриманими даними, під час проведення психодрами більшою мірою розкриваються особливості підлітка, моральні установки, життєві цінності та риси характеру.

У багатьох випадках функціональні тренінги проводять для дітей, які правильно оцінюють ту чи іншу ситуацію, але не вміють підлаштувати свою поведінку.

Ефективним для формування комунікативної компетенції підлітків, розвитку в них установок на діалогічне спілкування з учителями, батьками, ровесниками є створення малих проблемно-динамічних груп, зорієнтованих на активну міжособистісну взаємодію учасників тренінгу та прийняття обґрунтованого рішення. Надзвичайно цікавою і досить результативною є робота тренінгових груп – соціально-психологічний або рольовий тренінг. Під тренінгом, як правило, розуміють спосіб перепрограмування наявних у людини моделей управління своєю поведінкою та діяльністю. Він визначається як процес створення нових функціональних утворень (або розвиток наявних), які керують поведінкою. Тренінг можна також розглядати як групу методів розвитку здібностей до навчання та оволодіння будь-яким складним видом діяльності. Термін “соціально-психологічний тренінг”, який на початку 70-х років запропонував до наукового обігу М. Форверг, використовується для визначення методів психологічного впливу у процесі спілкування в групах, спрямованих на підвищення комунікативної компетентності, самопізнання, розвитку соціально-позитивних форм поведінки. Хоч зміст занять у різних групах може бути різним, однак у їх роботі є багато спільного. Основою для об’єднання активних групових методів навчання є механізм інтрапсихічних змін – “феномен впливу міжособистісного поля на особистість учасників групи”. Ефективність цього процесу полягає насамперед у можливості одержати зворотний зв’язок і підтримку від людей, які мають спільні проблеми або спільні переживання. У процесі групової взаємодії відбувається визнання цінностей і потреб інших, налагоджуються стосунки взаємодовіри, допомоги і сприйняття. Ще один феномен соціально-психологічного тренінгу полягає в тому. Що індивід у групі може експериментувати у виборі різних стилів спілкування, засвоювати нові комунікативні прийоми у психологічно комфортному середовищі серед рівноправних партнерів. Тимчасове соціальне та психологічне об’єднання підлітків дає можливість ідентифікувати себе з іншими, полегшує самоаналіз і реалізацію власного “Я” для кожного учасника тренінгу.

Коло завдань, які вирішуються за допомогою соціально-психологічного тренінгу, широке і багатоаспектне, тому і різноманітні напрями його розвитку. Умовно його можна об’єднати у три блоки: а) поведінковий, орієнтований на розвиток спеціальних умінь; б) особистісно розвиваючий, спрямований на зміни або розвиток особистості під впливом групи; в) аналітичний, спрямований на поглиблення досвіду аналізу ситуації спілкування. У дві великі групи об’єднують і різноманітні методи соціально-психологічного тренінгу: 1) дискусійні методи (групова дискусія, аналіз ситуації морального вибору та ін.); 2) ігрові методи (дидактичні і творчі ігри, рольові ігри, ігрова психотерапія, психодрама та ін.). Згадані методи можна використовувати незалежно один від одного, але найчастіше вони входять до складу комплексних програм, які спрямовані на вирішення професійних або особистісних проблем.

Протягом багатьох віків мистецтво допомагало вирішувати різні конфлікти. Арт-терапія (від art therapy дослівно означає “терапія спілкування на рівні символів, художніх образів”) сприяє досягненню таких важливих моментів: 1) дає соціально прийнятний вихід агресивності та іншим негативним відчуттям; 2) полегшує процес лікування; 3) надає матеріал для інтерпретації та діагностичних висновків; 4) “прокручує” думки і відчуття, які пацієнт звик пригнічувати; 5) налагоджує взаємини між терапевтом і пацієнтом; 6) розвиває відчуття внутрішнього контролю; 7) сконцентровує увагу на відчуттях і почуттях; 8) розвиває художні здібності і підвищує самооцінку.

Наприклад, аналізуючи продукти творчості підлітків як проективний матеріал, ми отримуємо додаткову інформацію про взаємини батьків і дітей, розподіл ролей у сім’ї та в учнівському колективі, що водночас дає можливість вибрати ті чи інші форми психологічної та інформаційної підтримки батьків – як щодо консультативної, так і стосовно психотерапевтичної допомоги.

Виділимо й інший метод корекції – терапія образотворчим мистецтвом. Це самостійний метод роботи в оздоровленні та підтримці особистості, яка опинилася у складній соціальній і психологічній ситуаціях. За допомогою цього методу профілактики і лікування значно понижувалися дезадапційні психологи стани у важковиховуваних підлітків, що сприяло звільненню від суїцидного бажання, почуття, тривоги. Наприклад, під час малювання у підлітків здійснюється своєрідне вивільнення через образно-символічне відображення на зовнішню площину чи форму занурених у підсвідомість деструктивних імпульсів. Відомо, що деструктивні стани виникають як наслідок відсутності задоволення позитивних потреб або їх викривлення безладними, хибними впливами. У такому випадку підліток втрачає внутрішню енергію до саморозвитку, виникає дискомфорт, що призводить до негативних почуттів і емоцій, а також неконструктивних механізмів психологічного захисту підлітка.

У процесі образотворчої діяльності соціальному педагогові та шкільному психологові доцільно звертати увагу на особливості колориту твору, зображень у діапазоні композиційного центру й на межах площини. Зауважимо, що підлітки, які схильні до правопорушень або мають певні відхилення у поведінці, використовували темний спектр фарб, що свідчить про наявність деструктивних станів і рис. У темній колірній гамі виявляється невдоволеність навколишнім світом, людьми, потреба ускладнювати стосунки, схильність до конфліктного, упередженого вирішення проблем, наявність контрастної самооцінки та імпульсів на самоствердження.

Визначне місце в терапії образотворчим мистецтвом відводилося спілкуванню. Як і під час проведення тренінгів, головним принципом взаємин було співучасть, тобто вони будувалися на основі суб’єктних принципів. Загальний час проведення образотворчої терапії може варіюватися (наприклад, 15 – 30 хв., 1,5 год.) і залежить від вікових, психічних особливостей дитини, умов проведення.

У школі можна застосовувати групове малювання під музику. Дослідники наголошують, що малювання налагоджує міжпівкулеві взаємини, оскільки в процесі малювання координується конкретно-образне мислення, пов’язане в основному з роботою правої півкулі мозку, й абстрактно-логічне, за яке відповідає ліва півкуля. Особливо важливий зв’язок малювання з мисленням і мовою. Людина ніби формує об’єкт чи думку, відтворюючи за допомогою малюнка свої знання. До речі, мелодія теж розвиває такі моральні якості особистості, як гуманізм, чуйність, щирість, культуру поведінки та мовного спілкування, навіть сприяє підвищенню тонусу в різних видах діяльності, життєвої активності. В.В. Зубарєв, провівши дослідження, дійшов висновку, що важковиховувані підлітки мають недостатній естетичний розвиток, захоплюються низькопробною масовою культурою. Розвиток музикальних здібностей, зокрема, сприяє формуванню ціннісних орієнтацій, установок, змінює поведінку, формує емоційну культуру, розвиває музикально-естетичні інтереси, дає джерело позитивних емоцій, знімає внутрішню напруженість, дискомфорт, який характерний для підліткового віку. З метою уникнення тривожності, сором’язливості, напруження у стосунках, агресивної поведінки ми застосовували музичні засоби з метою реабілітації. Відомо, що за допомогою музики можна: 1) відволікати підлітка від настирливих думок; 2) настроювати їх на емоційний стан; 3) заспокоювати; 4) лікувати перевтому; 5) задавати певний ритм; 6) налаштовувати на відпочинок; 7) підтримувати сталий робочий ритм; 8) стимулювати нервово-моторні центри організму.

З позицій фізіології нервова та м’язова системи мають здатність “заспокоювати ритм”. Так, приємна мелодія покращувала стан осіб із сильною нервовою системою в спокійній і неспокійній ситуаціях, що не характерно для осіб із слабкою нервовою системою – під впливом приємної мелодії спостерігалося погіршення діяльності, надалі посилювалася психічна напруженість. На осіб із сильною нервовою системою неприємна мелодія негативно впливала, а ось учні зі слабкою нервовою системою відключалися. Ученими встановлена цікава закономірність, яку слід враховувати при психопрофілактиці агресивної, девіантної поведінки підлітків. Як показують власні дослідження, лібропсихотерапія – лікувальне читання – досить суттєво впливає на емоційний стан підлітка (В.М. Бехтєрев). Так, необхідно попередньо дібрати на відповідну тему текст, статті, книги, які спонукають переглянути свою поведінку, своє ставлення до оточення, зробити певні висновки, спрямувати на досягнення певних цілей, відволікти від негативного впливу, сприяти розширенню світогляду, навчити гарних манер поведінки.

Відомо, що вплив природи на людину завжди має позитивний характер, тому варто застосовувати у роботі з підлітками натурпсихотерапію, терапію квітами, прекрасними пейзажами, натюрмортами (вихід на природу, демонстрування слайдів із зображенням тваринного і рослинного світу, відвідування зоопарків, гуртка юних натуралістів, юних акваріумістів). Терапевтична діяльність через “образотворчу поведінку” дає змогу: вилікувати чи відшліфувати адекватну я-функцію; завдяки образам-символам допомогти усвідомити власні переживання; пробудити творчі сили, оригінальність, здатність розкривати душу, створити гнучкість психічних функцій; адаптуватись у соціальне та професійне життя.

Подоланню надлишкової сором’язливості, невпевненості, взагалі при деформації “образу я” як показує практика, сприяє метод індивідуального рольового тренінгу і манотерапія або арттерапія (терапія мистецтвом). При проведенні манотерапії здійснюється програвання власного образу за допомогою переказу літературного твору, імпровізації передбачуваної ситуації, тетралізації розповіді, роль у спектаклі, тобто в думках іде презентація зразкового героя з такими рисами характеру, нестачу яких дитина усвідомлює у власній поведінці. Пропонувалося два-три тижні тренуватися і підліток швидко опановував нову роль. Арттерапія спрямована на розвиток самопізнання і самовираження школяра за допомогою творчої діяльності та образотворчого мистецтва, яке допомагає перебороти труднощі, навчає вміння спілкуватися, керувати своїми емоціями. Одним із її видів є тренінг умінь (скілтренінг), який базується на твердженні, що в учня слід сформувати уміння долати труднощі, викликані різними причинами. Мова йде про вироблення навичок керувати тривожністю, переживаннями, які травмують і т.ін.

Щоб визначити причини асоціальної поведінки, слід вивчити особливості сімейного оточення, вплив школи, вулиці, неформальних груп; з’ясувати, які потреби при цьому задовольняє підліток; дослідити суб’єктивне ставлення до себе, своєї поведінки, оточення, обов’язково провести власну психологічну діагностику. Інколи проблеми у підлітків зумовлені такими факторами:

1) нерозумінням дорослими внутрішнього світу дитини, намаганням зберігати “дитячі” форми контролю та спілкування з дітьми;

2) звинуваченням підлітка у всіх конфліктах, непорозуміннях (“психологічне примирення часто веде до психологічного бунтарства, ламання позицій”);

3) відсутність емпатії у ставленні до дорослих (“рівність у стосунках, розуміння проблем дорослих, вміння співчувати, переживати”);

4) небажання вчитися (перевага сторонніх інтересів).

Так, за даними С.К. Масгутової, лише незначна частина учнів середніх класів не мають ніяких труднощів у навчанні: 2,1 – 4,7%.

Підліткам буває важко з огляду на такі фактори: І позиція – погана пам’ять; слабка увага; невміння мислити; лінь; безвілля; ІІ позиція – складність навчальної програми; ІІІ позиція – професійна некомпетентність педагогів. Корекція, спрямована на спілкування в підлітковому віці, передбачає:

1) правильно поводитися у різних ситуаціях (ігри: чим може закінчитися та чи інша справа, як допомогти товаришу);

2) навчити максимально емоційно уявити собі майбутнє, наслідки своїх вчинків та вчинків інших (групові заняття, тренування, вироблення навичок поведінки, розігрування конкретних ситуацій, зокрема, конфліктних, інсценізації).

У той же час важливо проводити роботу з сім’єю (батьками), школою, надавати певні рекомендації, які б сприяли корекції поведінки підлітка. Систематичні корекційні заняття, лекції, бесіди дають свій вагомий результат. Прогресивна частина педагогів, учених вважають, що психотерапія в дитячому та підлітковому віці має найбільший ефект, за умови, коли на дитину впливають батьки (сімейна психотерапія). Безсумнівно, якщо в одного з батьків наявні неврози, то підлітка можна взагалі не вилікувати. Найбільш ефективним буде батьківське виховання та установки, які спрямовані на власну дитину. Це формує впевненість у собі, почуття власної гідності, що і є, на нашу думку, основою для формування здорової особистості.

Досить цінну інформацію про дитину можна почерпнути з тематичного малювання: “Що мені сниться страшне”, “Мої страхи”, “Ким я хочу бути”, “У школі”, “Ми вдома”, “Чорна і чарівна кімнати”, “Чого я боюся”, “Найгірша подія в моєму житті”, “Найкраща подія в моєму житті”. У багатьох випадках процес малювання має значний ефект. Підлітки самі вибирають тематику або ж виконують завдання шкільного психолога. Результати психомалюнків дають багато цінної інформації як для батьків, так і для вчителів. Але найголовніше те, що малювання дозволяє зняти внутрішнє напруження, розвиває здатність до спілкування, готує до діяльності. За психомалюнками можна дати рекомендації, на що підлітку потрібно звернути увагу.

Дослідження педагогів і психологів свідчать, що “виховання похвалою” більш ефективне, аніж традиційна корекція поведінки за допомогою покарань. Цілком справедливо застереження робить В.І. Жельвіс: ціна зняття напруження в певних ситуаціях за допомогою інвективу (образливих виразів) – висока. Ображальна лексика провокує дії, які шкідливі для самого існування суспільства в цілому, для його культури. У процесі перевиховання важковиховуваних підлітків потрібно враховувати слова Д. Карнегі: “Хваліть людину за кожен скромний її успіх, будьте при цьому відверті в своєму зізнанні та щирі у похвалах”. Посмішка при зустрічі або ж енергійний потиск руки – все це робить більш бажаним співрозмовником. Дослідники дійшли висновку, що повага до інших людей безпосередньо залежить від ступеня самоповаги. І закономірно, що той, хто не поважає себе. нездатний поважати нікого. Московський психолог А.І. Донцов, узагальнюючи результати досліджень із проблеми внутрішньо колективних конфліктів, підсумовує, що конфлікт може дати такі позитивні результати: активізується самосвідомість; стимулюється розвиток прихованих можливостей особистості; відкривається перспектива удосконалення особистості в цілому. Однак для цього потрібно “весь час коректувати стосунки, виводити із глухих кутів, спрямовувати енергію конфліктів на особисте зростання обох, а не на взаємні звинувачення”.

Отже, неконфліктна поведінка вимагає передусім уважного ставлення кожного члена колективу, до себе самого і до оточення, а для цього необхідні самоконтроль, постійний самоаналіз своїх емоцій, чітке уявлення своїх бажань та інтересів, використання навичок самозаспокоєння і заспокоєння інших людей, а найголовніше – вміння спілкуватися з людьми.

Важковиховувані учні потребують з боку вчителів належної уваги, педагогічного такту, людської теплоти та доброти, гуманності у повному розумінні цього слова.

Нерідко батьків тривожить агресивність дітей, коли вони ламають іграшки, б’ють і карають іграшки, б’ють своїх однолітків у школі під час ігор. Безперечно, дитячій агресії необхідно давати вихід, адже у садочку, в школі діти стикаються з певними вимогами, заборонами, пристосовуватися до яких надзвичайно важко. Ми вважаємо, що, коли дитина роздратована, то обов’язково потрібно дати можливість “розрядитися”. Запропонуйте побити подушку, боксерську грушу або скажіть із посмішкою: “Ти зараз такий злий, ану загарчи, як лев!”. Дитина покричить, засміється і заспокоїться. Нехай краще вона вихлюпне свою агресію на іграшки, а не на своїх приятелів або батьків, знайомих. При обстеженні виявилося, що такі важкі підлітки не вміють організовувати свою діяльність. Для них характерні два стилі діяльності – імпульсивний або інертний. Добре відомо, що образи, які дитина пережила в дитинстві, спричинюють прояви байдужості, несправедливості, незадоволеності, замкнутості, грубості. Усе починається із сім’ї, адже тут формується характер дитини, утверджується воля, витримка, уміння розбиратися в моральних нормах.

Щоб запобігти сьогодні поширенню злочинності серед неповнолітніх, потрібно якомога більше надавати допомоги неблагополучним сім’ям і підліткам, які виховуються в них. Розглянемо приклади конкретних випадків: учень 7 класу, Михайло О., перебуває на шкільному обліку. Вдома у нього часті сварки та непорозуміння. Михайло проживає з батьками, а старший брат (22 роки) працює в Москві. Побачивши вдома п’яного батька, хлопець відразу ж іде з дому, гуляє з товаришами, байдикує. Батьки не приділяють належної уваги навчанню та вихованню свого сина. Вони зізналися, що в дитинстві (а іноді й) дуже били Михайла, прив’язували мотузком до піаніно, щоб хлопець не втік нікуди, зачиняли самого то в будинку, то в погребі, ставили в куток на гречку. Пропуски без поважних причин, запізнення на уроки, низький рівень пізнавальних процесів – все це призвело до великої кількості двійок із шести предметів. Хлопець має дуже низький рівень пам’яті та уваги; абстрактне мислення погано розвинене, як і процес узагальнення (не вміє знаходити спільне та відмінне між поняттями, живими істотами, предметами). Мова дитини здебільшого діалогічна, Михайло не вміє робити висновки, свої роздуми будує нечітко (інфантилізм). Словниковий запас не відповідає віковому рівню (запущена навчальна діяльність: речення будує нерівно – дисграфія). Тип темпераменту – холеричний хлопець, схильний до тривожності та депресії. Михайла направляли на додаткове обстеження в медико-психологічно-педагогічну консультацію. Діагноз: затримка інтелектуального розвитку. Загальна характеристика поведінки: Михайло байдуже ставиться до своїх справ, не вкладається в час (слабка вольова регуляція). Часто відмовляється від виконання вимог або виконує їх неохоче. Грубіянить, конфліктує з учителями, однокласниками; огризається, агресивно реагує на зауваження, має негативну асоціальну спрямованість. Особливості характеру – впертість, замкнутість, пасивність. Настрій пригнічений. До своїх успіхів та невдач ставиться апатично, висновків ніяких не робить. На зауваження адекватно не реагує. Самооцінка низька, відсутні тенденції до самоствердження, зацікавленість у своєму становищі в соціумі, низький рівень мотивації досягнень, недооцінка ерудиції та раціонального початку, банальність роздумів. Учень займає пасивну, негативну позицію в колективі. З ровесниками веде себе знервовано, агресивно. У класі друзів немає. Взаємини з дітьми будуються на конфліктах. Основний вид діяльності учня – розваги на вулиці, у дворі будинку, байдикування з друзями, які схильні до асоціальної поведінки.

Із учнем та його сім’єю варто систематично проводити корекційні і профілактичні заняття, на яких пояснювати батькам наслідки асоціальної поведінки сина. Корекційна робота з підлітком передбачає нейтралізацію його агресивності, грубості через спрямування на позитивну діяльність (заняття в футбольній секції при школі, айкідо, систематичне чергування в класі, член редколегії). Варто систематично проводити такі бесіди: “Як удосконалювати самого себе”, “Задоволення в роботі – задоволення в житті”, “Добре ставлення до людей”, “Вибір товариства”, “Поведінка – дзеркало людини”, “Визначення суб’єктивного ставлення до діяльності, до самого себе”, “Моральне здоров’я”, “Негативні емоції та подолання їх”, “Поради щодо раціональної організації праці”.

Слід зауважити, що застосування танцю у психопрофілактиці агресивної поведінки підлітків дає позитивний результат. Уся негативна енергія, напруженість спрямовуються в позитивне русло і вивільнюються в позитивній діяльності, покращують фізичний і психічний стан людини. При цьому тренується серцево-судинна, м’язова та нервова система. М.Р. Тумбе, зокрема, наголошує, що для психологічної розрядки та підвищення психо-емоційного тонусу учнів ефективними є сучасні танці. Танцювальна терапія сприяє розвитку соціальних навиків шляхом набування прийнятого досвіду; навчанню елементарних навичок спілкування; створює умови для творчої взаємодії; дозволяє долати бар’єри при спілкуванні; знімає фізичне напруження (розкачування, розтягування); сприяє розрядці стурбованості (розмахування руками).

В.О. Сухомлинський вважав, що потрібно “дати дітям радість праці, радість успіху у навчанні, пробудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності – це перша заповідь виховання”. Необхідно, щоб кожен учень піднявся на “свою маленьку вершину”, досяг помітного успіху, став обов’язково в чомусь першим і був зразком для інших. На думку багатьох учених, дитину слід постійно переконувати, що вона може досягти недосяжного, що в неї вистачить на це розуму і сил. Дуже важлива установка на “завтрашню радість”. До речі, дитина повинна бути впевнена, що успіхом вона завдячує перш за все самій собі. Допомога з боку психолога та соціального педагога матиме сенс, якщо вона буде прихованою, непомітною.

Аналіз передового педагогічного досвіду, результати вивчення педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського дозволили нам визначити в педагогічному процесі головне – подарувати учням радість успіху та впевненість у власних силах, розуміння того, що щастя треба створити. Життя в школі і сім’ї потрібно організувати таким чином, щоб завжди і за будь-яких обставин дитина відчувала радість пізнання навколишнього світу, щоденних відкриттів, радість проникнення в музичні образи, радість доброї справи, взаємодії з природою, радість створення краси навколо себе і дарування її людям.

Досить важливою умовою функціонування профілактичних занять з підлітками є урахування в роботі вихідної концепції педагогіки співробітництва: ЗАР – зона актуального розвитку, те, на що здатна дитина сьогодні; ЗНР – зона найбільшого розвитку, потенційні можливості дитини. Те, що сьогодні дитина зробить з допомогою педагога, завтра вона зробить сама. Тому педагогам у роботі з невстигаючими учнями насамперед необхідно працювати на межі цих зон, завжди допомагати дітям швидше досягти ЗНР, вірити в сили учня.

Важливим аспектом роботи соціального педагога та шкільного психолога є не тільки проведення психодіагностики і психокорекції, а правильно продумана методика постановки запитань. Успіх справи значною мірою залежить і від тематики занять, лекцій, бесід для учнів різних вікових груп.

Орієнтована проблематика бесід така: “Добре вчитися – значить стати розумним і освіченим, впевненим у собі”, “Повага до себе і оточення”, “Недоліки та чесноти”, “Розповідь про себе”, “Уміння розбиратися в людях”, “Якими повинні бути хлопчик і дівчинка?”, “Типи темпераменту”, “Типи характеру”, “Воля”, “Емоційність”, “Ролі та рольова поведінка”, “Як жити серед людей”, “Уміння спілкуватися”, “Образа”, “Подолання негативних емоцій”, “Невдачі у школі”, “Невдачі вдома”, “Як боротися з невдачами в цілому”, “Сором’язливість”, “Як виробляти впевненість у собі”, “Інтелект, його розвиток”, “Вміння розбиратися у конфліктних ситуаціях” та ін.

Нині усе цивілізоване суспільство постає проти наркоманії, паління й алкоголю. Ми вважаємо, що тільки спільними зусиллями можна досягти бажаного результату. Перекривати шляхи доступу до підлітків психотропних речовин – завдання правоохоронних органів. Завдання педагогічного колективу – зробити все можливе, щоб сам підліток не бажав вживати алкоголь чи наркотики (вироблення установки на здоровий спосіб життя); застосування проективних методів дослідження (визначення спрямованості мотиваційної сфери: джерело позитивних емоцій – це діяльність; потреба в досягненні; визначення механізмів психологічного захисту).

Дуже слушною є думка Н.Ю. Максимова про необхідність госпіталізації підлітків, якщо у психічному розвитку є такі типи відхилень: депресивні дії, систематичні крадіжки, втечі з дому, інтернату, спроби самогубства, зловживання алкоголем, проблеми навчання в школі, судорожні приступи, порушення сексуального розвитку, неврози та неврозоподібні стани, заїкання, психотичні стани, астенія. Експериментальні матеріали дозволяють констатувати, що на підлітків впливає ознайомлення з можливими соматичними та неврологічними ускладненнями, а тому групова психотерапія повинна включати такі орієнтовні тематичні дискусії: “Алкоголь і наркотики”, “Моє ставлення до вчителів”, “Що буде зі мною через 10 років”, “Я і мої товариші”, “Я і моя хвороба”, “Мої стосунки з батьками”, “Наслідки вживання наркотиків та алкоголю”, “Аморальний спосіб життя: до чого він призводить?” і т.ін.; проблемні дискусії; застосування “принципу дзеркала” – анонімного обговорення біографії когось із підлітків, їх вчинків, характеру (визначення негативних рис); вихід із кризового становища. Виявилося, що 35 % підлітків знають про наслідки паління, вживання алкоголю, наркотиків; 60 % – мають поверхове уявлення, 5 % – взагалі не знають про можливі наслідки.

На практиці варто застосувувати такий метод психологічного впливу, як пропаганда (агітація) з метою з’ясування суті і природи схильності до алкоголізму і наркоманії у підлітків; діагностування цієї схильності; розробки шляхів психологічної корекції особистості неповнолітніх для запобігання асоціальним діям; експериментально визначали якості особистості.

Для попередження негативних звичок та асоціальної поведінки варто проводити спеціальні заняття, які інформували дітей про нові досягнення, запрошувати фахівців і проводити лекції, демонструвати цикл фільмів, проводити профілактику, корекційну роботу з підлітками, які палять, вживають алкоголь, наркотики і т.ін.

А.Н. Масоров висуває досить цікаву пропозицію щодо профілактичних антиалкогольних заходів, якими бажано охопити учнів з першого по випускний класи, але особливої уваги потребують діти молодшого підліткового віку. Ця робота повинна бути планомірною, систематичною, цілеспрямованою та охоплювати всі сфери навчальної і виховної діяльності як в урочний, так і в позаурочний час. Наприклад, у Польщі антинікотинову тематику введено у навчальну програму з біології. Зокрема, передбачено ознайомлення учнів з можливими наслідками вживання наркотичних речовин (на прикладі відомих артистів, співаків, видатних людей, яких “засмоктало” згубне зілля). Ефективним в роботі з дітьми із сімей хворих на алкоголізм є застосування арттерапевтичного малювання та ліплення. Застосовуючи названі методи у практичній діяльності, ми помітили такі особливості:

– ліплення знімає внутрішнє напруження дитини, яка переживає вдома “з’ясування” стосунків п’яних батьків;

– покращує загальний психічний та емоційний стан;

– зменшує тривогу (помітні відмінності на перших етапах роботи – підліток надмірно хвилюється, інколи помітно тремтіння рук, частіше – посмикування за ніс, брови, тертя долонь і т.ін.; діагностичні дані вказують на високий рівень не тільки тривожності, але й депресії);

– стабілізує взаємини з оточенням;

– дає радість буття.

Важливо під час корекційних занять із підлітками застосовувати сміхотерапію. Дослідження французького лікаря Г. Рубінштейна доводять корисність сміху. Розглянемо біологічну природу сміху (корисність):


  1. сміх викликає глибоку стряску всього організму;

  2. приводить до розслаблення м’язів;

  3. знімає напруження, яке викликане тим чи іншим стресом;

  4. поглиблюється дихання;

  5. покращується циркуляція крові;

  6. унормовується ритм серця;

  7. понижується артеріальний тиск;

  8. посилюється виділення ендоморфіну;

  9. проходить звільнення організму від гормону стресу – адреналіну.

Не є секретом, що значна частина підлітків використовує нецензурні слова, які переважно копіюються від батьків, які ведуть аморальний спосіб життя, від дорослих, знайомих, однолітків. Однак, такі слова іноді входять у звичку учня, викликаючи психічне захворювання – копрологія (у 1884 – 1885 рр. уперше відкрив і описав французький лікар Жіль де ля Пуретт). Практичні заняття, бесіди, анкетування, тестування, власні спостереження, спостереження вчителів і батьків показали, що більш ніж 71 % неповнолітніх, які схильні до асоціальної поведінки, вживають нецензурні слова, пояснюючи це тим, що “так я щоразу знімаю своє напруження, яке накопилося в мені; мені від цього стає легше; тоді мене поважають у групі однолітки; я стаю дорослішим; це надає мені впевненості, сили і т.д.”. Ми вважаємо, що в цьому випадку батькам (до 5 – 6 років), шкільному психологу, соціальному педагогу вкрай необхідно ще в ранньому віці (у школі – з 1 по 11 класи) формувати імунітет до нецензурних висловів, виховувати культуру мови не тільки на уроках, але й на виховних годинах, які почергово повинні проводити шкільний психолог та соціальний педагог. Важливо формувати імунітет і до асоціальної поведінки, використовуючи метод “моральної імунізації” (у підлітка виробляють імунітет до негативних впливів). Крім того, в колективі треба слідкувати за дотриманням норм літературної мови, постійно допомагати і контролювати підлітків з боку педагогічного колективу та батьків. Застосовуючи на практиці перераховані методи профілактики та психокорекції, ми досягли таких позитивних результатів: значно зменшилася кількість підлітків, які систематично палять (пор.: на початку експерименту їх кількість становила 85 % – це переважно підлітки, які схильні до правопорушень, мають вади у поведінці і т.ін., а після проведення відповідної систематичної і цілеспрямованої корекційно-профілактичної роботи їх кількість – 34 % (див. табл.).

Таблиця


№ п/п

Наявні відхилення у поведінці

На початку експерименту, %

Після проведення профілактичної та корекційної роботи, %

1

Особи, які систематично палили

85

34

2

Особи, які вживали алкоголь

43

11

3

Особи, які вживали наркотичні речовини

18

7

4

Особи, які вживали “нецензурні слова”

71

24


Для підготовки матеріалів використані такі джерела:


  1. Запобігання відхиленням у поведінці школярів/ Б.С.Кобзар, Є.І.Литвинов та ін./ За ред. Б.С.Кобзаря, Є.І. Пєтухова.-К.: Вища шк., 1992.-143 с.

  2. Ранняя профилактика отклоняющегося поведения учащихся/ Психолого-педагогический аспект/ Пособия для учителя/ Под ред. В.А.Татенко, Т.М.Титаренко.-К.: Рад. шк., 1989.-128 с.

  3. Дейл Карнеги. Как завоевать друзей и оказывать влияние на людей, как вырабатывать уверенность в себе и влиять на людей, выступая публично. Как перестать беспокоиться и начать жить/ Общ. ред. и предисл. Зинченко В.П., Жукова Ю.М.-Мн.: Беларусь, Дело (Восток Запад), 1992.-670 с.

  4. Пилипенко О.І. Адиктивно спрямована соціалізація неповнолітніх. Соціально-педагогічні та медико-психологічні заходи протидії вживанню наркогенних засобів неповнолітніми і молоддю. Науково-методичний посібник.-К.: АЛД, 1995.-100 с.

  5. Якубова Ю.М., Лавриненко Н.В., Московка М.М. Батьків не обирають... (проблеми відповідального батьківстка в сучасній Україні).-К.: АЛД, 1997.-144 с.-С.13, 64.

  6. Миньковский Г.М. Роль семьи в предупреждении правонарушений среди несовершеннолетних// Семья в системе нравственного воспитания. Актуальные проблемы воспитания подростков/ Сост.: М.А.Иволгин, И.Ф.Дементьева.-М.: Педагогика, 1979.-С.187-197.

  7. Войтко В.И. Социальные и педагогические аспекты трудновоспитуемости учащейся молодежи.- В сб.: Психол. проблемы предупреждения педагогической запущенности и правонарушений несовершеннолетних.- Воронеж: Изд-во ВГПИ, 1982.-С.8-15.


Матеріали підготовлено

Ніколаєску І. О., доцентом кафедри

освітнього менеджменту та педагогічних інновацій,

кандидатом педагогічних наук
Каталог: public -> oipopp -> repository -> metod
metod -> Стратегії особистісно зорієнтованого навчання на уроках світової літератури
metod -> Розвиток творчих здібностей учнів засобами ікт на уроках географії Актуальність теми дослідження
metod -> Управління освіти департаменту з гуманітарних питань харківської міської ради науково-методичний педагогічний центр
metod -> Гендер як соціокультурний феномен
metod -> Сучасні цілі та завдання шкільної історичної освіти в україні
metod -> Шкільне наукове товариство як форма розвитку обдарованих учнів
metod -> До програми курсу за вибором
metod -> Психологічні причини та шляхи подолання агресії в освітньому середовищі
metod -> Особливості навчання дорослих
metod -> Відділ освіти Христинівської районної державної адміністрації Районний методичний кабінет Верхняцький навчально-виховний комплекс

Скачати 267.68 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка