Методична вказівка практичного заняття з психіатрії для студентів



Скачати 102.16 Kb.
Дата конвертації13.04.2016
Розмір102.16 Kb.


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології

ім. С.М.Савенка




ЗАТВЕРДЖЕНО

на методичній нараді кафедри

„___”________________ 2005 р.

Зав. кафедри(курсу)


МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА

ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ З ПСИХІАТРІЇ ДЛЯ СТУДЕНТІВ



НА ТЕМУ: “ШИЗОФРЕНІЯ. ЗАКОНОМІРНОСТІ КЛІНІКИ І ПЕРЕБІГУ. ЯДЕРНІ ФОРМИ ШИЗОФРЕНІЇ. ОСОБЛИВОСТІ КЛІНІКИ І ПЕРЕБІГУ ШИЗОФРЕНІЇ У ДИТЯЧОМУ ТА ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ. ДІАГНОСТИКА, ЛІКУВАННЯ ТА РЕАБІЛІТАЦІЯ ХВОРИХ НА ШИЗОФРЕНІЮ. НЕВІДКЛАДНА к.ДОПОМОГА ПРИ ГОСТРИХ ПСИХОТИЧНИХ РОЗЛАДАХ У ХВОРИХ НА ШИЗОФРЕНІЮ

Навчальний предмет – психіатрія і наркологія

Факультет – медичний

Курс – ІV

Спеціальність – „педіатрія”

Тривалість заняття - 4 академічних години

МЕТОДИЧНУ ВКАЗІВКУ СКЛАВ

АСИСТЕНТ К І. ДИЩУК

Методична вказівка


практичного заняття з психіатрії для студентів
ТЕМА ЗАНЯТТЯ: ШИЗОФРЕНІЯ. ЗАКОНОМІРНОСТІ КЛІНІКИ І ПЕРЕБІГУ. ЯДЕРНІ ФОРМИ ШИЗОФРЕНІЇ. ОСОБЛИВОСТІ КЛІНІКИ І ПЕРЕБІГУ ШИЗОФРЕНІЇ У ДИТЯЧОМУ ТА ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ. ДІАГНОСТИКА, ЛІКУВАННЯ ТА РЕАБІЛІТАЦІЯ ХВОРИХ НА ШИЗОФРЕНІЮ. НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА ПРИ ГОСТРИХ ПСИХОТИЧНИХ РОЗЛАДАХ У ХВОРИХ НА ШИЗОФРЕНІЮ
Тривалість заняття – 4 академічних годин.
І. НАВЧАЛЬНА МЕТА:

Знати:

    1. Визначення шизофренічного процесу.

    2. Основні етапи розвитку вчення про шизофренію.

    3. Роль вітчизняних вчених у дослідженні хворих на шизофренію.

    4. Основні концепції етіології та патогенезу шизофренії.

    5. Класифікацію шизофренії за клінічними проявами, типами перебігу, дебютів, ремісій.

    6. Клініку шизофренії, провідні і головні симптоми.

    7. Клініку основних форм шизофренії (проста, гебефренічна, параноїдна, кататонічна).

    8. Типи перебігу клінічних форм (безперервно-прогредієнтний, приступоподібно – прогредієнтний), рекурентний (періодичний).

    9. Типи дебютів шизофренії.

    10. Питання трудової, військової та судово-психіатричної експертизи хворих шизофренією.

Уміти:

2.1. Виявити провідний синдром та головні ознаки шизофренії.

2.2. Визначити стадії розвитку шизофренічного процесу і види шизофренічного дефекту.


    1. Дослідити основні (ядерні) форми шизофренії (просту, гебефренічну, параноїдну, кататонічну).

    2. Виявити особливості клініки дитячої і підліткової шизофренії.

    3. Провести диференційний діагноз.

    4. Оволодіти основними методами лікування хворих на шизофренію.

    5. Надати невідкладну допомогу при різних формах збудження та інших станах шизофренії.

Практичні навички:

2.1. Збір анамнезу у хворих на шизофренію, виявити преморбідний стан

особистості.

2.2 Провести експериментально-психологічне дослідження при різних

формах шизофренії.

2.3. Виявити провідний і головні симптоми при шизофренії.

2.4. Оволодіти способами введення психотропних ліків.

2.5. Засвоїти методику інсуліно-коматозної терапії.

2.6. Засвоїти методику електросудомної терапії.

2.7. Засвоїти метод кофеїн-барбамілового розгальмовування при кататонічній формі шизофренії.

2.8. Опанувати метод годування хворих на шизофренію через зонд при відмові їх від їжі.

2.9. Засвоїти методику диспансерного нагляду за хворими на шизофренію.


ІI. МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ: навчальні кімнати, психіатрична клініка, дитяче та підліткове відділення і інші психіатричні відділення.
ІII. НАОЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ:

1. Таблиці, слайди. Схеми.

2. Атласи для експериментального дослідження відхилень у психічній діяльності людини.

3. Методичний посібник по оформленню історії хвороби психічно хворого.

4. Записи мови хворих на шизофренію (магнітні плівки, навчальні платівки).

7.5. Психічно хворі з різними формами шизофренії за клінікою (ядерні) та за типом перебігу.


ІV. ПОРАДИ СТУДЕНТУ.
Заняття починається з визначення мети і постановки задач практичного заняття. Визначається початковий (вихідний) рівень знань та умінь студентів з теми, яка вивчається. Звертається увага на основні етапи розвитку вчення про шизофренію. Підкреслюється роль вітчизняних вчених у вивченні шизофренії. Уточнюється розповсюдженість шизофренії, роль віку. Питома вага хворих на шизофренію серед стаціонарних хворих. Звертається увага на основні теорії щодо етіології і патогенезу (спадкові, соматогенні. Соціальні і економічні, сімейно-психологічні, конституційно-типологічні чинники, біологічні концепції шизофренії), розлади метаболізму, токсичний чинник, порушення білкового, вуглеводного та жирового обмінів тощо). Імунологічна та інфекційна концепція шизофренії.

Підкреслюється роль І.П.Павлова у вивченні патофізіологічних механізмів розвитку шизофренії (підвищена торпідність основних нервових процесів, гіпноїдність. Неузгодженість у діяльності кори і підкірки, між сигнальними системами, схильність до інертності.

При обстеженні хворих на шизофренію звертається увага на основні ознаки зхахворювання: провідна – інтрапсихічна атаксія (Саранський. Останков П.А.) і головні ознаки: емоційна тупість, абулія, атактична мовна безладність (зісковзування, атактичні замикання, затримки, злиття, символізація, зміщення, підміна, неологізми, резонерство, шизофазія). Підкреслюється порушення у сфері почуттів, мислення, волі.

Виявлення продуктивної симптоматики відіграє важливу роль у діагностиці шизофренії: явища психічного автоматизму (ментизм, звучання думок, ехо думки, крадіжка думок, впізнавання думок, псевдогалюцинації, справжні галюцинації). Маячні ідеї переслідування, фізичного і гіпнотичного впливу, стосунку та ін., які мають параноїдний характер (параноїдна шизофренія).

Розрізняють такі клінічні форми шизофренії: проста, гебефренічна, кататонічна, параноїдна. Уточнюється тип перебігу клінічних форм шизофренії: безперервно-прогредієнтний,приступоподібно-прогредієнтний (шубоподібний), рекурентний. Підкреслюються типи дебютів шизофренії, що має важливе значення для ранньої діагностики: неврозоподібний, психопатоподібний, параноїдний, гебефренічний, кататонічний.

Виходячи із вчення І.П.Павлова, необхідно розрізняти стадії перебігу шизофренії: функціональну, функціонально-деструктивну, кінцеву стадії. В залежності від стадії редукції психотичних синдромів виділяють такі типи ремісій: повна (ремісія А), неповна (ремісія В,С), часткова (ремісія Д).

Отже, шизофренія – хронічне прогресуюче захворювання, яке характеризується поєднанням специфічних змін особистості, а саме дезінтеграцією всіх психічних функцій (інтрапсихічна атаксія за Саранським), емоційним сплощенням (емоційна тупість), зниженням активності (абулія), різноманітних продуктивних психопатологічних розладів.

Шизофренія у дітей зустрічається значно рідше, ніж у дорослих. Поширеність шизофренії до 14 років складає 1,66 на 1000 дитячого населення, тоді як показник поширеності шизофренії серед загальної популяції в середньому складає 8-10 на 1000 населення. Ранні форми шизофренії у хлопчиків спостерігаються в 3,5 рази частіше, ніж у дівчаток (H.Stutte). Найчастіше початок захворювання в пубертатному віці.

На сучасному етапі наукових досліджень хворих на шизофренію більшість дослідників схиляються до генетичної теорії походження шизофренії. Такі дослідження проведені за допомогою трьох основних методів: генеалогічного, близнюкового та дослідження прийомних дітей з їх кровними і прийомними батьками.

Клінічний досвід загальної та дитячої психіатрії показує, що маніфестація хвороби відбувається лише при умові додаткових негативних впливів (ЧМТ, інфекції, психогенії, раптове розлучення дитини з сім’єю тощо. Таким чином, численні спеціальні дослідження показують, що шизофренія розвивається внаслідок складної взаємодії спадкових і середовищ них чинників. Запропоновані гіпотези розвитку шизофренії: аутоінтоксикація, внаслідок порушення обміну речовин, зокрема ароматичних амінокислот (фенілаланін, тирозин, триптофан) та їх похідних (дофамін, серотонін, норадреналін); порушення вуглеводного обміну; мембранотропна гіпотеза – порушення клітинних мембран головного мозку; аутоімунна концепція шизофренії та інші.

Відповідно до МКХ – 10 шизофренія, шизотипові і маячні розлади (F 20-29) виділяють характерні клінічні прояви шизофренії. Провідним симптомокомплексом шизофренії є інтрапсихічна атаксія головними клінічними проявами є атактична мовна безладність (розірваність, паралогічність, символістика, вичурність висновків, утворення псевдопонять, зупинка мислення тощо); емоційне сплощення, амбівалентність, емоційна тупість; абулія, аутизм.

Класифікація шизофренії досить складна. Пропонувалось багато класифікацій шизофренії. Найбільш поширена класифікація Крепелін – Блейровська, яка увійшла у систематику МКХ – 10, так звані ядерні форми шизофренії: проста, гебефренічна, кататонічна, параноїдна. Школою А.В. Снєжнєвського розроблена систематика шизофренії, яка базується на типах перебігу хвороби: безперервно – прогредієнтна, приступоподібно – прогредієнтна, періодична (рекурентна) та особливі форми шизофренії(млявоперебігаюча, фебрильна). Однак, ця класифікація не увійшла в МКХ – 10.

Найбільш обґрунтованою є вікова періодизація шизофренії, якій виділяють шизофренію дитячого віку (до 10 років), шизофренію пре пубер-татного і пубертатного віку (10 – 17 років). В середині цієї класифікації виділяють клініко – психопатологічні варіанти (з переважанням гебефренічний, кататонічних, параноїдних розладів).

При шизофренії зустрічаються майже всі існуючі психопатологічні розлади. Однак, деякі зустрічаються частіше, ніж інші. Серед них аутистичні, гебоїдні розлади особистості, слухові і нюхові галюцинації, псевдо-галюцинації, синдром психічного автоматизму Кандінського – Клерамбо, маячні ідеї впливу, стосунку, переслідування, нав’язливі ідеї, депресивні стани з тьмяним афектом і малою адекватністю емоційних переживань, кататонічні симптоми і т.п. (Г.К.Ушаков).



Клінічна картина шизофренії у дітей в значній мірі обумовлена порушенням психічного розвитку дитини під впливом хворобливого процесу. Ці клініко – патогенетичні закономірності проявляються у поєднанні типових для шизофренії змін особистості з ознаками психофізичного дизонтогенезу у вигляді викривленого або затриманого розвитку чи у формі олігофренічного дефекта.

Провідне місце у клінічній картині шизофренії у дітей та підлітків займають негативні симптоми. У всіх хворих є чіткий прояв зниження психічної активності, аутизм, емоційне збіднення, неадекватність поведінки.

Продуктивна симптоматика шизофренії у дитячому і пубертатному віці в цілому проявляється типовими для даного захворювання у хворих зрілого віку, але окремі симптоми і синдроми часто виступають у незавершеній рудиментарній формі. За останні десятиліття внаслідок природного і медик5аментозного патоморфозу клінічна симптоматика шизофренії набула непсихотичного рівня. Найчастіше спостерігаються астенічні, фобічні, сенестопатично – іпохондричні і дисморфофобічні прояви. Мають місце агресивно – садистські потяги, піроманічні тенденції, а в пубертатному віці – деякі форми сексуальних перверзії та гебоїдні прояви.

Диференційний діагноз шизофренії проводиться з подібними психічними розладами, які спостерігаються у дитячому та підлітковому віці: раннім дитячим мутизмом Каннера, дитячим недоумством Геллера, психічними розладами внаслідок дитячих інфекційних захворювань, розумовою відсталістю, геперкінетичним синдромом (Крамера – Полнова), неврозами, психопатіями.

Лікування хворих на шизофренію проводиться комплексно: в залежності від клінічної оцінки гостроти хворобливого стану, структури синдрому, інтенсивності наростання симптоматики. Рекомендуються медикаменти, що впливають на процеси тканинного обміну, дезінтоксикаційні засоби, психотропні ліки, інсуліно-терапія, електросудомна терапія. Для корекції екстрапірамідної симптоматики призначаються циклодол, ромпаркін, артан та інші. На потрібні препарати виписуються рецепти.

Пояснюються питання трудової, військової та судово-психіатричної експертизи.



Студенти самостійно, під керівництвом викладача, обстежують хворих з ядерними формами шизофренії і різними формами перебігу. На заключному етапі практичного заняття викладач перевіряє кінцевий рівень професійних і практичних навичок, підводить підсумок практичного заняття, фіксуючи увагу на основні ознаки шизофренії: провідна – інтрапсихічна атаксія і головні: емоційна тупість, абулія, атактична мовна безладність. Підкреслюються порушення у сфері почуттів, мислення і волі. Викладач відповідає на запитання студентів. Дається завдання на наступне практичне заняття.

V. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ КІНЦЕВОГО РІВНЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК.

  1. Визначення поняття шизофренії, її місце в структурі психічних захворювань.

  2. Симптоматика ядерних форм шизофренії: провідний і головні симптоми.

  3. Клінічні форми шизофренії.

  4. Типи перебігу шизофренії.

  5. Стадії розвитку шизофренічного процесу.

  6. Сомато-неврологічні симптоми шизофренії.

  7. Етіопатогенез хвороби.

  8. Диференційна діагностика шизофренії і шизофреноподібних станів.

  9. Методи лікування шизофренії.

  10. Нейролептики в комплексному лікуванні шизофренії (рецепти) та їх побічна дія.

  11. Попередження і усунення побічних дій нейролептиків.

  12. Типи ремісій шизофренії.

  13. Типи дефекту при шизофренії.

  14. Соціальна і трудова реабілітація хворих на шизофренію.

  15. Трудова, військова і судово-психіатрична експертиза хворих на шизофренію.



VІ. Л І Т Е Р А Т У Р А


Основна:

  1. Психіатрія /за ред. проф. О.К.Напрєєнка. – Київ: Здоров’я, 2001.

  2. Кузнєцов В.М., Чернявський В.М. Психіатрія. – Київ. 1993. – С.62-91.

  3. Гавенко В.Л., Самардакова Г.О., Бачериков М.Є. Психіатрія і наркологія. – Київ, 1993. – С. 129-135.

  4. А.Е.Личко. Подростковая психиатрия. – Л.: Медицина, 1985. – С.264 – 334.

  5. В.В.Ковалев. Психиатрия детского возраста. – М.: Медицина, 1995. – С. 425 – 467.

  6. Г.К.Ушаков. Детская психиатрия. – М.: Медицина, 1973. – С. 282 – 310.

  7. Критерії діагностики та принципи лікування розладів психіки і поведінки у дітей та підлітків. – Харків, 2001. – 272 с.

  8. Авруцкий Г.Я., Недува А.А. Лечение психически больных. – М.: «Медицина», 1988. – С. 204-287.

  9. Сонник Г.Т., Дищук І.П., Синиця В.Г., Танаскова І.П. Короткий тлумачний словник психіатричних термінів. – Полтава-Чернівці, 1993. – 72с.

  10. Підкамінний В.М., Дищук І.П., Курик В.І. Методичний посібник по оформленню історії хвороби психічно хворого для студентів. – Чернівці, 1990.

  11. Дищук І.П., Деркач В.Г., Курик В.І., Рудницький Р.І., Русіна С.М. Невідкладна допомога в психіатрії. – Чернівці, 1999.


Додаткова:

  1. Руководство по психиатрии /Под ред. А.В.Снежневского. – М.: «Медицина», 1983. – т.1. – С.299-416.

  2. Руководство по психиатрии /Под ред. Г.В.Морозова. – М.: «Медицина», 1988. – т.1. – С.420-486.

  3. Снежневский А.В. Шизофрения: Мультидисциплинарное исследование. – М., 1972..

  4. Шизофрения /Под ред. И.А.Полищука/. – Киев, 1976.

  5. Пападопулос Т.Ф. Острые эндогенные психозы. – М., 1975.

  6. Тиганов А.С. Фебрильная шизофрения. – М., 1982.


Методичну вказівку склав


асистент К.І.Дищук




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка