Методи корекційної роботи з агресивними дітьми



Скачати 81.96 Kb.
Дата конвертації11.04.2016
Розмір81.96 Kb.
Методи корекційної роботи з агресивними дітьми
У структурі агресивної поведінки виділяють кілька взаємозалежних рівнів:

- мотивація, що спонукає до агресивної поведінки;

- емоційні процеси, що супроводжують агресивну поведінку

- процеси саморегуляції;

- когнітивна переробка інформації;

- явища, що спостерігаються ззовні, дії.

Найбільш ефективною і адекватною формою психологічного впливу на осіб, схильних до агресивної поведінки, визначають поведінкову корекцію.

Психолого – педагогічний вплив спрямовується на:


  • ослаблення або усунення агресивної поведінки;

  • посилення агресивної поведінки;

  • розвиток здатності розуміти свої почуття;

  • зменшення емоційних реакцій, що супроводжують агресивну поведінку;

  • формування навичок адекватного і безпечного вираження гніву;

  • розвиток здатності розслаблятися;

  • розвиток здатності самоутверджуватися.

Психолого – педагогічна профілактика здійснюється у формі консультування, педагогічної корекції, психологічних тренінгів, психотерапії. Також вона може мати вигляд індивідуальної, сімейної або групової роботи.

Принципи поведінкової корекції:

1. Принцип об’єктивності (припускає орієнтацію переважно на вияв зовнішніх змін. Це можуть бути емоційні реакції, висловлювання, жести, фізіологічні прояви, рухові реакції, симптоми, думки, конкретні дії і вчинки. Поведінкові прояви мають фіксуватися конкретно і систематично).

2. Принцип поведінкової оцінки ( вказує на необхідність проведення функціонального аналізу поведінки учня.

Стимули і ситуації

(Що передувало агресивній поведінці?)



Поведінкові реакції

(Як реагувала особистість?)



Результати і наслідки даних реакцій

(Що випливало відразу за поведінкою?)












Поведінкову оцінку проводять під час бесіди з дитиною, та спостереження.

3. Принцип системності (припускає оцінку ролі агресивної поведінки в різних ситуаціях. Важливо розуміти, яку функцію агресивна поведінка виконує в даний момент (у сім’ї, групі однолітків, на уроці, під час перерви). Отримані дані дозволяють визначити, у чому полягає сутність проблеми, як вона виникає.

4. Принцип співробітництва (для підлітка із поведінковими проблемами виникає реальна небезпека перекладання відповідальності за свою поведінку на вчителя, батьків. Відповідно до принципу співробітництва учень не лише має виявляти усвідомлене бажання змінити власну поведінку, але й брати активну участь у виборі цілей і методів наступної роботи.)

Технологія індивідуальної колекційної роботи з агресивними дітьми та підлітками.

Психолого – педагогічна корекція як метод комплексного впливу на підлітка для зміни його життєвих установок і навичок поведінки припускає формування нових конструктивних стосунків особистості учня і вчителя. На всіх етапах спільної роботи поведінка останнього є провідним джерелом підкріплення позитивних змін у поведінці дитини.

Напрямки корекційної роботи з агресивними дітьми:


  • індивідуальна робота;

  • групова робота;

  • поведінкова і сімейна корекція.

Індивідуальна робота з агресивними дітьми будується за такими принципами:

1. З’ясування причин агресивної поведінки дитини;

2. Узгодження роботи з батьками дитини, забезпечуючи необхідну допомогу з їхнього боку.

3. Вибір технік залежно від віку і можливостей дитини.

4. Побудова роботи з підлітком на основі паритетності стосунків, незалежно від його віку.

Алгоритм психолого – педагогічної корекції:


  • встановити контакт із підлітком, побудувати довіру до вчителя.

(на цьому етапі необхідні 30 хв. сеанси арт-терапії або ігротерапії, для підлітків – 40 хв. бесіди про хобі, музику, автомобілі, кіноартистів тощо).

  • емоційне реагування на агресію і заспокоєння підлітка;

  • вироблення і закріплення навичок адитивної поведінки.

Після встановлення контакту настає наступний етап – формування системи обмежень і самодисципліни, тобто внутрішнього контролю. У процесі бесід підліток засвоює норми і цінності, що заявляє дорослий, як свої власні.

Дорослому забороняється:

  • нав’язувати свою думку й оцінку дитині та її батькам;

  • не враховувати психофізіологічних та характерологічних особливостей дитини: намагатися змінити його темперамент, "переробляти "риси характеру;

  • робити дитину відповідальною за результати корекції.

Перш ніж навчити дитину адекватних способів позбавлення проявів агресії, необхідно, щоб вона адекватно оцінила не конструктивність своєї поведінки та її причини. Для цього проводиться індивідуальна бесіда, тривалість яких до 12 років – 30 хвилин, а для підлітків – до 60 хв.. Перевищення часових параметрів приводить до того, що в дитини падає інтерес, розсіюється увага, з’являється нудьга, і вона може взагалі різко відмовитися від подальшої співпраці.

Раціональна корекція агресивної поведінки дітей містить у собі такі етапи:

1. Усвідомлення не конструктивності прояву агресивних почуттів.

2. Навчання способам грамотного вираження агресії і зняття емоційної напруги.

3. Відпрацювання навичок спілкування в можливих конфліктних ситуаціях, корекції поведінки.

Спочатку рекомендується застосування звичайного інтерв’ю, у ході якого конкретизуються випадки агресивної поведінки дитини, причини, поведінка дорослих у цих ситуаціях. Дитина повинна детально розповісти про конкретні факти прояву власної агресивності, приблизно дотримуючись наступного плану:


  • Коли, в якій ситуації це відбувалося?

  • Як виглядав прояв агресії?

  • Які почуття відчула при цьому?

  • Як вели при цьому інші люди – дорослі й однолітки.

В усіх випадках потрібно просити дитину докладно розповісти про конкретні ситуації, що викликали прояв агресії, про свої почуття, а також про поведінку батьків, друзів, інших навколишніх. Поведінку інших людей, особливо дорослих, на цьому етапі без особливої необхідності краще не коментувати.

Обов’язково потрібно домогтися того, щоб дитина дала адекватну оцінку своїх агресивних вчинків. Якщо вона затрудняється це зробити сама, варто запропонувати запитання, що полегшують формування критики.



Методи, що застосовуються для кращої візуалізації:

  • закрити очі ізнову уявити ситуацію, в якій вона виявила агресію;

  • метод незакінчених історій. Дорослий розповідає історію, кінець якої має придумати дитина. Історії містять конфлікт і будуються таким чином, що в них немає однозначного вирішення ситуації і можливий широкий діапазон реакцій;

  • домашні завдання: намалювати малюнок, що відображає минулий конфлікт, скласти розповідь про домашні непорозуміння з близькими, прояв агресивної поведінки у школі або на перерві.

Етап закінчується, коли в дитини сформується тверде розуміння не конструктивності, неправильності власних агресивних дій і бажання виправити становище. Таке розуміння з’являється не одразу, зазвичай для цього потрібно не менше 5-6 занять, і якщо успіхів не досягнуто, подальша робота марна.

Під час обговорення дитині потрібно розповісти, як правильно керувати своїм гнівом та агресією. При цьому важливо, в якій формі повідомити про свій емоційний стан учителеві, батькам, одноліткам. Це варто робити вербально і максимально чемно, обов’язково називаючи емоції, що охоплюють.

Підлітків можна навчити виявляти свої негативні емоції у формі адекватного "Я-висловлювання". В одній фразі слід виразити:


  • подію, через яку розпалилися пристрасті, описати ситуацію, яка призвела до виникнення проблеми або конфлікту;

  • свою реакцію на події, пояснити, що підліток може дати волю своїм негативним почуттям, але проявити їх у прийнятній формі;

  • показати можливий кращий результат, оптимальний вихід з даної ситуації.

Підліткові варто пояснити, що, незважаючи на зовнішню дипломатичність такого висловлювання, його мета – не ввічливість і м’якість, а ясність і прямота.

Варто пояснити також, що коли в момент "закипання" люті і гніву зробити розслабляючі вправи, витримати невелику паузу, то емоційна напруга знизиться і розум знову зможе керувати почуттями.



Рекомендації дитині, як стримати наростаючу агресію:

  • порахувати до 10;

  • зробити 10-12 глибоких вдихів і видихів;

  • походити, якщо це можливо, по приміщенню;

  • розірвати який – небудь непотрібний папір;

  • зігнати свої негативні емоції на якомусь непотрібному і безпечному предметі (наприклад: боксерська груша);

  • розрядити емоції якоюсь корисною роботою: прибиранням приміщення, пранням, роботою в саду або спортивною грою, бігом.

Батькам можна рекомендувати: побачивши напружену дитину, що повернулася зі школи, запропонувати погуляти на свіжому повітрі, пограти у футбол, сходити до магазину за продуктами. Можливість пограти викликає багато позитивних емоцій, а напруга розрядить фізичне навантаження. Взагалі дитячі емоції змінюються досить швидко. Таким чином, психологічна кореляція агресивних форм поведінки містить у собі широкий арсенал методів, серед яких провідне місце займають:

  • корекція через гру;

  • корекція через вилучення зі звичного оточення в коригуючи середовище або групу;

  • корекція агресивної поведінки через творче самовираження (малювання, конструювання, заняття музикою та іншими видами творчої діяльності);

  • корекція агресивної поведінки через сублімування агресії в соціально схвалюваній діяльності, наприклад у спорті (підлітків зі стійкою агресивною поведінкою доцільно прилучати до групових видів спорту – футболу, баскетболу, що вимагають навичок співробітництва, агресивні види спорту, наприклад бокс, небажані);

  • корекція агресивної поведінки через участь у тренінгових заняттях з метою формування навичок конструктивної взаємодії;

  • корекція агресивності за допомогою поведінкових методів.

Профілактична робота з попередження жорстокості й насильства серед дітей і молоді в навчальному закладі має бути невід’ємним компонентом і необхідною ланкою цілісного процесу виховання. Невід’ємною частиною цієї системи роботи повинна бути просвітницька робота з тими, хто входить до найближчого оточення учня.

Етап роботи

Змістовне наповнення етапу

1. Діагностико-

концептуальний



Передбачає дослідження стану проблеми поширення насильства в кожному конкретному закладі: анкетування батьків учнів і педагогічних працівників

Методи дослідження: анкети, опитувальники, інтерн’ю, проективні методики…

Основне завдання: виокремлення проблеми насилля та її поширеності в конкретному навчальному закладі з метою добору оптимальних шляхів її подолання


2. Організаційно –

прогнозувальний



До плану засідань методичного об’єднання класних керівників уводяться питання з вивчення нормативно – правових документів із прав людини, дитини. Найактуальніші теми з правового виховання та освіти учнів (особливості правового виховання учнів, запобігання торгівлі людьми й експлуатації дітей). Може бути проведений одноденний тренінг для вчителів. До батьківського лекторію включаються теми: "Права дітей. Конвенція ООН про права дитини," "Міжнародні механізми захисту прав людини в Україні" "Порядок звернень до правоохоронних органів" тощо.

3. Формувальний

Безпосереднє практичне впровадження теоретичних аспектів. Педагогічному колективу пропонуються лекторії "Запобігання насильству", "Торгівля людьми та експлуатації дітей".

Для проведення годин психолога в учнівському колективі може бути використана така тематика: "право на життя", "право на висловлювання власної думки, відпочинок і дозвілля", "право на захист усів форм насильства та експлуатації". Слід зауважити , що поряд з правами розкривати й обов’язки дітей.



4. Аналітичний

З метою виявлення результатів пропонується провести анкетування дітей, дорослих.

Провести засідання круглого столу, конференцій за участю педагогічного колективу




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка