Мета пошуково-пізнавального проекту



Скачати 225.83 Kb.
Дата конвертації26.04.2016
Розмір225.83 Kb.
Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти, науки та молоді

Миколаївської облдержадміністрації

Казанківський ПАЛ

Мовленнєвий етикет

ts8sl46ft6g4h5cg956yk9bmcilvb9.jpg

Учнівський

пошуково-пізнавальний проект

учениці III курсу 151 групи

Казанківського ПАЛ

Рязанової Світлани

керівник проекту

викладач Баранюк Л.Г.

Мета пошуково-пізнавального проекту:

  • Дослідити суть поняття «етикет» та «мовленнєвий етикет»;

  • зібрати інформаційний матеріал про спілкування українського народу та загальнолюдські морально-етичні цінності;

  • дослідити норми поведінки у товаристві однолітків;

  • розкрити особливості вживання «ТИ» чи «ВИ» у суспільстві та учнями ліцею;

  • зібрати факти про особливості спілкування молоді з батьками та між собою;

  • розкрити суть загальних правил етикету під час спілкування.

20110326141046%21%d0%90%d1%80%d0%bf%d0%b0%d0%bf%d0%be%d1%80

КЛЮЧОВЕ ПИТАННЯ:

Чи залежить життєвий та професійний успіх людини від уміння спілкуватися?

praca

_66

ЕПІГРАФ

Найбільша розкіш - це розкіш людського спілкування

Антуан де Сент-Екзюпері

http://im2-tub-ua.yandex.net/i?id=142421844-02-72&n=21

План:

1. Суть поняття «етикет» та «мовленнєвий етикет».

2. Спілкування українського народу та загальнолюдські морально-етичні цінності.

3. Норми поведінки у товаристві.

4. Молодіжний сленг у спілкуванні.

5. «ТИ» чи «ВИ».

6. Загальні правила етикету під час спілкування

7. Поведінка та спілкування молоді з батьками та між собою.

8. Культура подружніх стосунків.

9. Привітання при зустрічі.

АФОРИЗМИ ПРО ЕТИКЕТ У СПІЛКУВАННІ


  • Докучливий - це той, хто говорить тоді, коли б ви воліли, щоб він слухав.

А. Бірс

  • Ніщо не коштує нам так дешево і не цінується так дорого, як ввічливість.
    М. Сервантес

  • Не завжди кажи те, що знаєш, але завжди знай, що говориш.
    М. Клаудіус

  • Краще нічого не говорити, ніж говорити абищо.
    П. Буаст

  • Рідко так буває, щоб ті хто вміють мовчати, вміли добре говорити.
    П. Буаст

  • Люди, які безперервно говорять, так само мало придатні для товариства, як і ті, які ніколи не говорять.
    М. Жирар

  • Хто говорить усе, що йому заманеться, той слухає те, чого б не хотів почути. Катон

  • Є люди, які вміють говорити, але не вміють нічого сказати. Це вітряки, які повсякчас махають крилами, але ніколи не літають.
    В. Ключевський

  • Треба говорити голосно, щоб тебе почули. Треба говорити тихо, щоб тебе послухали. Поль Юіодель


Суть поняття «етикет» та «мовленнєвий етикет»

Етике́т (від фр. étiquette - етикетка, напис) - норми й правила, які відображають уявлення про гідну поведінку людей у суспільстві.

У сучасному вигляді та значенні слово вперше було вжито при дворі короля Франції Людовіка XIV - гостям роздали картки (етикетки) з викладенням того, як вони мають поводитись; хоч певні зводи норм і правил поведінки існували вже з найдавніших часів.

Чи знайома вам ситуація, коли зустрічаємо гарних молодих людей, милуємося ними до того моменту, поки вони не почнуть говорити? Таку ситуацію можна, на жаль, спостерігати щодня як в суспільному транспорті, так і на вулиці, тощо. Це трапляється тому, що молоді люди не вміють чи не бажають гарно спілкуватися. Тому слушним є коротка фраза: «заговори, щоб я тебе побачив».

Автор «Маленького принца», відомий французький письменник і льотчик та й просто вихована та інтелігентна людина Антуан де Сент-Екзюпері слушно помітив, що найбільша розкіш - це розкіш людського спілкування.

Від уміння спілкуватися залежить дуже багато в нашому житті. Спілкування є містком до набуття справжніх друзів, отримання бажаного, роботи, кар’єри, досягнення мети. Зрештою від вміння спілкуватися залежить те, чи будеш ти взагалі цікавим для людей, а значить чи зможеш ти завоювати їх повагу та авторитет. Тому слушно вказують, що спілкування - це ціле мистецтво.
Спілкування українського народу та загальнолюдські морально-етичні цінності
Здавна в основі спілкування українського народу лежать такі загальнолюдські морально-етичні цінності, як доброзичливість, любов, лагідність, привітність, шаноба, ґречність. Власне цими чеснотами здавна славився український народ. Це відмічали завжди мандрівники, подорожуючі, офіційні особи, котрі бували в наших краях.

Саме український мовний етикет презентує повний спектр ввічливості та ґречності у спілкуванні: це слова привітання, прощання, звертання, подяки, прохання, відмови, поздоровлення, вибачення, побажання, запрошення, похвали тощо. Саме ввічливість вважається основою спілкування. І не дивним є походження цього слова, його первісне значення. Ввічливий - це той, хто дивиться саме у вічі. А ментальність українського народу є саме виразом його етикетних знаків - миролюбності, відсутності ворожості, агресивності. Адже очі - це дзеркало душі. Тому, спілкуючись, співбесідники дивляться у вічі один одному. Відвертають очі лише ті, хто говорить неправду або старається щось скрити чи є нечесним. З часом прикметник «увічливий» переосмислився і набув переносного значення: «той, хто дотримується правил пристойності, виявляє уважність, люб’язність». Вищим проявом ввічливості є ґречність і чемність. Ґречний – «шанобливо ввічливий у поводженні з людьми». Цей прикметник уживається в українській мові з XVII ст. можливо, запозичений з польської.



Норми поведінки у товаристві
Оскільки людина є істотою суспільною, то і її повноцінне життя поза життям громади просто неможливе. Людина повинна зважати на норми та форму поведінки, які заведені у суспільстві загалом та в конкретних ситуаціях чи в тому чи іншому товаристві. Часто те, що неприйнятно в одному товаристві можна дозволити собі в іншій ситуації. Але все-таки кожна людина повинна сформувати для себе основоположні принципи поводження, які визначатимуть її життєву норму та лінію поведінки і таким чином формуватимуть її відносини з іншими людьми, а звідси і її життєвий успіх.

Норми поведінки людини у товаристві та в поводженні з іншими людьми формувалися протягом століть. Та ці норми не завжди були однакові. Змінювався суспільний лад, соціальний та становий поділ населення, різними були звичаї в товаристві аристократії, міщан, духовенства, робітників, селян, інтелігенції, військових. При цьому відрізнялася поведінка молоді та дорослих, неоднаковими були національні та соціальні традиції, на які ці норми поведінки спиралися. Для представників вищого стану, аристократії були встановлені тверді правила поведінки, незнання або порушення яких вважалося браком виховання.

Також часто норми поведінки відповідного стану суспільства у різні часи оцінювалися по-різному: у часі їх становлення вони були відповідними, а в інший період розвитку суспільства вони вже вважалися невідповідними, свідчили про невисоку культуру людини.

Спілкуючись, люди, як правило, збираються разом. Чи у меншому, чи в більшому товаристві і ці зустрічі більшої кількості людей бувають в основному чимось спричинені. Причиною може бути якась особиста або родинна подія (уродини, день ангела, весілля, ювілейні дати) чи громадська (державні та місцеві свята, відзначення якоїсь історичної події тощо). Учасниками таких зустрічей бувають, як правило, люди, які добре знайомі.

Але коли незнайома людина вперше потрапляє у таке товариство, то вона мусить насамперед представитись, щоб присутні дізналися про цю особу. Тому найчастіше таку людину у товариство супроводжує та відрекомендовує господар дому або людина, яка добре знає товариство. Якщо ж такої особи немає, то незнайомець відрекомендовується самостійно: Шановне товариство, дозвольте представитися. Мене звати (слід назвати своє ім’я, по-батькові чи прізвище), я за фахом є (тут можна вказати або професію, або посаду тощо).

Перед тим, як зайти у кімнату, зазвичай знімають у гардеробній верхній одяг та головні убори, причому жінки можуть капелюха не знімати. Скидати взуття не вважається обов'язковим, натомість слід його добре повитирати об хідник. А що ж робити, коли Ви запізнилися на вечірку, де вже зібралося багато знайомих і незнайомих людей? Тоді слід підійти до господарів та привітатися, а решті присутніх ввічливо кивнути.

Коли Вам старша жінка при привітанні подає руку, то слід, виявляючи пошану до неї, злегка нахилитися та поцілувати їй руку. Причому цей символічний поцілунок повинен припадати на тильну частину пальців, поцілунок в долоню чи зап’ясток матиме вже цілком інше значення - це радше свідчення невисокої культури чи відверте прагнення до інтимніших стосунків. Молодим дівчатам руку, як правило, рук не цілують. У великому товаристві обійми та цілування також не прийнятні.

Звичка відрекомендовуватися знайшла все більшого поширення у наш час. Це дає змогу відразу з моменту зустрічі запізнати людину в ракурсі того, що чи кого вона представляє, а також уявити собі спільні теми чи коло інтересів, які могли би вас зблизити чи на основі яких зав’язати розмову.

Звичайно основою поводження в товаристві знайомих чи незнайомих людей має бути ввічливе ставлення до оточуючих. Інтелігентна людина завжди вміє підтримати розмову на будь-яку тему, вислухати і звернутися до когось. Тому у товаристві не слід бути замкнутим, бо саме тут ми знаходимо свої шанси та можливості для самовираження, саморозвитку та самовдосконалення. Товариство, у свою чергу, також допомагає нам у формуванні та реалізації наших ідей та планів. Думка, почута у товаристві, є дуже важливою, оскільки саме так сприйматимуть вашу, вже реалізовану, ідею і інші люди та від цього залежатиме ваш життєвий успіх в цілому.


Молодіжний сленг у спілкуванні

На жаль сьогодні ми стикаємося все частіше з молодіжним сленгом у спілкуванні, який пересипаний нав'язаними нам з інших мов, нечемними, часто навіть і брутальними словами, словами іноземного походження, які вживаються в прямому чи переносному значенні, злиттям слів, які чужі українській мовній традиції та спілкуванню. Чомусь деяка молодь вважає таке спілкування модним чи сучасним, в той час, коли свідомі молоді люди, які мають національну свідомість та гідність і дорожать нею, відроджуючи національні та етнічно-мовленнєві традиції українського народу, стараються спілкуватися чемно та поводитися гречно, чим викликають значну симпатію до себе та наслідування.

Тому наш обов’язок нині - відродити втрачене у спілкуванні людей, узвичаїти призабуте, відкинути невластиве українській культурі спілкування, силоміць нав’язане нашому народові або бездумно перейняте чуже, брутальне. Адже за багатовікову історію у нашого народу склалася своя власна система мовленнєвого етикету, що є свого роду феноменом та відображенням загальної культури українського народу.

Вживання сленгових слів в жодному разі не робить людину «своїм хлопцем» в товаристві, це скороминуще, зате породжує в людині недобру звичку вживання не завжди найприємніших слів, що може за певних умов проявитися у невідповідному товаристві чи вдома і повністю змінити думку про цю людину, як особу чемну та виховану.

«ТИ» чи «ВИ»

Спілкування починається із звертання. Дуже неприємно, коли незнайома людина звертається до нас на «ти». Це не тільки свідчить про її невихованість, а й викликає в нас самих відразу зневагу до цієї людини, небажання з нею спілкуватися.

На «ти» звертаються, як правило, один до одного родичі, друзі, колеги, приятелі, діти. Перш, ніж перейти у спілкуванні на «ти» слід поцікавитися, що це за людина і чи цей «місток» буде на вашу користь. Пропозиція перейти на «ти» повинна виходити від більш літньої, поважної людини, чи особи, що займає вище службове становище. Молодші можуть попросити звертатися до них на «ти», хоча самі продовжують звертатися на «ви». Жінкам дозволено відмовитися від переходу на «ти» з чоловіком, без будь-якого пояснення причин.

Мистецтво спілкування полягає також і у загальній інтелігентності, освіченості, а звідси - вибору та підтримання теми розмови та правильного тону бесіди. Не слід кричати, тріскотіти, зловживати увагою іншої чемної людини. А інколи ще більшим мистецтвом, ніж мистецтво спілкування, є мистецтво в слушним момент помовчати.

Коли ви розмовляєте з ким-небудь у товаристві, важливо зосередитися на темі розмови, взяти в ній участь, підтримати її і внести в неї якийсь цікавий момент, щоб ви, як співрозмовник, запам'яталися іншим. Це буде свого роду «зеленим світлом» для подальшого підтримання стосунків з цими людьми. Розмова повинна бути ненав’язливою, невимушеною. Розповідаючи якісь жарти чи історії, подумайте, чи не скривдять вони когось з ваших співрозмовників прямим чи непрямим чином.

В давні часи на нашій території були різні традиції щодо звертань і навіть писалися різні дослідження на цю тему. Однак на сьогодні це питання уже вирішено в суспільстві.

Тип звертання зазвичай визначається відносинами між людьми, їх близькістю або службовим становищем.

Як правило на «ти» звертаються один до одного друзі, приятелі, родичі, діти, молоді люди одного віку. На «ви» ж слід звертатися до незнайомців та до людей, які старші за вас.

В деяких місцевостях прийнято, що діти називають батьків на «ви». Така традиція залишилась там з давнішніх часів. Однак на сьогоднішній день, а особливо в містах, прийнято говорити до всіх родичів «ти».

Якщо ви все ж не впевнені як ви повинні звертатися до тієї чи іншої особи, то варто вирішити це питання безпосередньо з нею або уникати прямого звертання.

Крім того при спілкуванні за спільною домовленістю можливий перехід від «ви» до «ти». Однак пропозиція перейти на «ти» повинна йти від старшої людини. Коли переходити на «ти» залежить тільки від вас та вашого співрозмовника, точних правил щодо цього не існує. Однак робити це слід обачно, щоб не поставити свого співрозмовника в незручне становище.

В наші дні поширеною є практика переходу на «ти» після випитих разом чарок. Це неправильно, оскільки звертання залежить не від випитого алкоголю, а від людських почуттів, щирості та близькості.

Спілкування починається із звертання. Дуже неприємно, коли незнайома людина звертається до нас на «ти». Це не тільки свідчить про її невихованість, а й викликає в нас самих відразу зневагу до цієї людини, небажання з нею спілкуватися.

На «ти» звертаються, як правило, один до одного родичі, друзі, колеги, приятелі, діти. Перш, ніж перейти у спілкуванні на «ти» слід поцікавитися, що це за людина і чи цей «місток» буде на вашу користь. Пропозиція перейти на «ти» повинна виходити від більш літньої, поважної людини, чи особи, що займає вище службове становище. Молодші можуть попросити звертатися до них на «ти», хоча самі продовжують звертатися на «ви». Жінкам дозволено відмовитися від переходу на «ти» з чоловіком, без будь-якого пояснення причин.

Під час роботи над проектом я вирішила дослідити особливості вживання «ТИ» чи «ВИ» учнями та працівниками ліцею у колі сім’ї та друзів, провівши опитування з питань:


  1. Як Ви звертаєтеся до найрідніших для Вас людей мами, тата на «ТИ» чи «ВИ»?

  2. Як Ви звертаєтеся до найрідніших для Вас людей дідусів та бабусь, тіток та дядьків на «ТИ» чи «ВИ»?

  3. Як Ви звертаєтеся до незнайомих для Вас людей?

Результати опитування:

В опитуванні на перші два питання взяли участь 105 чоловік.



Стать

Вік

Кількість

Кількість

ТИ

%

ВИ

%

чоловіки

40-60р.

6

5,7

5

4,8

жінки

40-60р.

10

9,5

8

7,6

чоловіки

25-40р.

8

7,6

3

2,8

жінки

20-40р.

15

14,3

5

4,8

юнаки

15-20р.

19

18,1

1

0,9

дівчата

15-20р.

23

21,9

2

1,9







81

77,1

24

22,9

Як видно з даних таблиці 1., люди старшого покоління більш шанобливо ставляться до найрідніших для себе людей, вживаючи при цьому звернення «ВИ». Молодь у переважній більшості звертається до мами та батька, дідусів та бабусь, тіток та дядьків на «ТИ».

В опитуванні на питання про звертаєтеся до незнайомих для Вас людей взяли участь 105 чоловік.



Стать

Вік

Кількість

Кількість

ТИ

%

ВИ

%

чоловіки

40-60р.

1

0,9

10

9,5

жінки

40-60р.

0

0

18

17,1

чоловіки

25-40р.

2

1,9

9

8,9

жінки

20-40р.

3

2,8

17

16,2

юнаки

15-20р.

11

10,5

9

8,5

дівчата

15-20р.

8

7,6

17

6,2







22

23,7

83

81,3

Як видно з даних таблиці 2., люди старшого покоління більш шанобливо ставляться до незнайомих людей, вживаючи при цьому звернення «ВИ», а також молодь у двічі більше до незнайомих людей звертається на «ВИ» .

Отже, звертання на «Ви» чи на «Ти» зазвичай визначається відносинами між людьми, їх близькістю або службовим становищем, рівнем вихованості та поважанням моральних принципів і норм під час спілкування. Зрозуміла, що знання правил мовленнєвого етикету, яке виступає не тільки показником зовнішньої культури людини, але й має безпосередній вплив на формування її особистості, на виховання високої моралі, духовності є недостатнім у житті сучасної молоді.
Загальні правила етикету під час спілкування


  • Негарним тоном вважається не відповідати на питання, поставлені Вам. Це допускається лише в тому випадку, коли питання, на вашу думку, було некоректним чи недоречним. В такому разі слід залишити його без уваги і постаратися перевести розмову в інше русло.

  • Коли у розмові висловлюються різні точки зору чи погляди, слід дослухатися і взяти участь в розмові, коли ви твердо знаєте, про що говорите. Відстоювати свою точку зору, не будучи повністю впевненим в правильності думки, виглядає немудро.

  • У спілкуванні не слід допускати суперечок, у яких вже, як правило, ніхто не перемагає і які відбуваються просто заради суперечки. В цьому разі співрозмовники вже зовсім не чують і не хочуть чути одне одного, дозволяють собі різкі висловлювання, вияви зневаги, що є недопустимим для вихованих людей не лише в часі посту.

  • Не слід бути у розмові нав’язливим, а дотримуватися принципу по черговості висловлювання. Не слід перебивати співрозмовника, а почекайте, коли він закінчить думку і ви зможете донести до нього свою точку зору.

  • Якщо ви погано почули звертання до себе, то слід перепитати, а не старатися відповісти будь-що. Бо це може бути розцінено, як ваша неуважність або й зневага до іншого. Старайтеся висловлюватися повними фразами, а не уривками з одного чи кількох коротких слів.

  • Якщо в процесі розмови до вас приєднується ще хтось, то слід йому коротко пояснити, про що саме велась мова. Якщо це його зовсім не стосується, то можна сказати, що тема була приватна, сімейна, тощо. Але чемна людина, яка бажає приєднатися до розмови, насамперед переконається, чи доречним буде її участь в цій розмові.

Поведінка молоді з батьками та між собою

Добра традиція старих часів підкреслювала чемність та інтелігентність спілкування у родині, в суспільстві, серед молоді. Хлопці були «кавалери», дівчата – «панянки» чи «панночки». Це не допускало в спілкування між молодими людьми безпардонності та грубощів, підкреслювало відповідну вихованість та статус. Студенти, які закінчували навчання у ВУЗах і шукали відповідно пристойну роботу та посаду, звалися «академіками», першочерговим завданням було для них спочатку міцно «стати на ноги» у цьому житті та знайти собі відповідно до їх стану і статусу пару - кандидатку на дружину, найкраще панночку, що матиме відповідне виховання та відповідний «посаг» (придане) на початок власного господарства та достойно виховуватиме його дітей.

Дівчата ж меншою мірою дбали про вищу освіту, оскільки не мали таких добрих шансів отримати пристойну роботу. Деякою мірою це залишилося і зараз, хоча ознаки емансипації вказують на те, що хлопці, які не є активними, не мають чітко поставленої собі цілі в житті, є інертними та чекають на «подарунок» долі щодо роботи чи особистого життя, дуже швидко відкидаються суспільством на «задній» план і витісняються активними представницями «слабшої» статі, які мають активну життєву позицію, гарні манери поводження, достатні знання і прагнення досягнути мети, що вважається нині не просто модним, а абсолютно реальною життєвою необхідністю. Сучасний темп життя не залишає шансів для інертних людей, майбутнє належить сміливим та знаючим, що є в свою чергу також ознакою доброго тону.

Молодь, спілкуючись між собою, зазвичай звертається на «ти», показуючи простоту самого спілкування та дружні відносини. На «ви» зазвичай звертаємося до старших від себе осіб, людей, які нам невідомі або маловідомі, представляють відповідні органи влади чи якісь організації, тощо. У деяких сім’ях залишилася традиція звертатися до батьків на «ви». Це підкреслює особливу повагу до батьків та чемність, стиль виховання. Адже саме батько та мати є для дитини власне найвищий авторитет і найвища влада. Таке звертання створює також такий собі «бар’єр» для «простяцького» «спілкування з старшими від себе та не допускає в спілкування з батьками так званого молодіжного сленгу, який не обов’язково є найкращим вибором.

Основоположною у відносинах між дітьми й батьками повинна бути четверта Божа Заповідь: «Шануй свого батька і матір свою, щоб було тобі добре та щоб довго прожив ти на землі!»

З почуттям поваги до людини єднається любов. Ми можемо любити того, кого поважаємо. Тому чемна людина завжди буде вдячна батькам за те, що привели її у цей світ, навчили любити життя, дали можливість вивчитися, отримати професію, допомагають і підтримують її завжди правильною порадою. Пам’ятаючи про це, слід подорослішавши, підтримувати вже своїх батьків, які з віком часто дуже потребують цієї підтримки і турботи. Адже для батьків немає в світі нічого дорожчого і ріднішого від своїх дітей.

Поряд із батьками, значне місце у житті людини займає вихователь, вчитель, викладач - люди, які старалися передати знання, виховати справжню людину, сварили і скеровували у житті. Цим людям також слід віддати свою лепту пошани і пам'яті.

Культура подружніх стосунків

Подружні стосунки можуть бути наповнені як щастям так і суцільними труднощами, розчаруваннями та образами.

Часто вдома ми дозволяємо собі бути похмурими, чимось незадоволеними і це негативно відбивається на атмосфері в стосунках. Як це змінити?

В першу чергу необхідно дотримуватись всім відомого правила: «поводься так, як хочеш щоб поводилися з тобою».

Якщо перенести це правило на стосунки між подружжям, то воно буде означати що обов’язково потрібно поважати інтереси своєї половини, а також цікавитись її справами. Порозуміння в сім’ї є дуже важливим. Не потрібно доводити свою правоту аж до сварки - потрібно іти на поступки один одному.

Не варто постійно прискіпливо випитувати що ваша «половинка» робила в кожну секунду часу без вас. Це призводить тільки до взаємних дорікань і взаємних образ.

Також не варто обговорювати всі деталі вашого життя з подругою, другом чи іншими людьми. Така поведінка може поставити в незручне становище вашу половину. Недарма ж існує приказка: «Не винось сміття з хати». Якщо ж є необхідність щось обговорити - то це варто робити на «сімейній раді».

Не чекайте кризи в ваших стосунках. Почніть змінювати ваше сімейне життя з сірого і буденного на щасливе.



Пам’ятайте: гармонійно побудовані стосунки є основним ключем до успішного сімейного життя.
Привітання при зустрічі

У всьому світі при зустрічі люди вітають один одного, таким чином висловлюючи симпатію. Часто після привітань слідує бесіда. Зустрічаючись з будь-ким ми вітаємось, однак навряд чи задумуємося чи робимо ми це правильно. В першу чергу потрібно сказати що не привітатися з знайомою людиною неприпустимо - це буде сприйнято як образу.

Крім того варто дотримуватись черговості привітань.

Першим повинен вітатись чоловік з жінкою. Крім того першим повинен вітатись молодший зі старшим так як і підлеглий з керівником. У рукостисканні ж все навпаки: старший або керівник подає руку молодшому або підлеглому.

Вітаючись ми говоримо відповідні слова: «Доброго ранку/дня/вечора», «здрастуйте», «вітаю». Далі при офіційному звертанні слідує ім’я людини, наприклад: «Доброго дня, Іван Петрович».

Також при вітанні прийнято дивитися в очі. Вітання говориться доброзичливим тоном та з посмішкою.

Однак якщо при зустрічі хтось уникає вашого погляду або не помічає вас, тоді вітатися не варто. Аналогічно у випадку якщо ви помітили кого-небудь занадто пізно.

Якщо ви ідете не сам і ваш подорожній з кимсь вітається, тоді вам теж варто це зробити, навіть якщо людина є вам незнайомою.

Привітатись з людиною - означає виявити повагу до неї. А дотримання простих правил привітання дозволить вам уникнути багатьох непорозумінь.

ВИСНОВОК

Я, учениця III курсу 151 групи Рязанова Світлана зацікавилася темою мовленнєвого етикету. Спочатку на урок з цієї теми підготувала повідомлення. Мене зацікавило таке питання: яке місце займає мовленнєвий етикет у сучасному житті та професійній діяльності! Поспілкувавшись з викладачем предмету «Психологія спілкування та професійна етика» Баранюк Л.Г., вирішила це питання дослідити.

Роботу розпочала з того що поставила мету: дослідити роль мовленнєвого етикету у сучасному житті та професійній діяльності; розкрити суть спілкування в сучасному житті. Зібрати корисні поради, за допомогою яких розмова стає більш коректна. Поспілкувавшись з викладачем зрозуміла, що треба додатково попрацювати над літературними джерелами та відібрати найважливіший матеріал з різних сайтів в мережі Інтернет. Тому розробила змістовні питання, згідно яких і працювала над проектом.

В результаті пошукової роботи я зрозуміла, що означає для людини, спілкування між однолітками, дітей з батьками, підлеглих з керівником, співробітників по офісу, колег по бізнесу та коли слід звертатися на «ТИ» чи на «ВИ».

Я впевнилася в тому, що кожна людина повинна знати загальні правила етикету під час спілкування. Зрозуміла, що знання правил мовленнєвого етикету, яке виступає не тільки показником зовнішньої культури людини, але й має безпосередній вплив на формування її особистості, на виховання високої моралі, духовності є недостатнім у житті сучасної молоді. Засвоєння національного мовленнєвого етикету, вміння користуватися ним роблять спілкування приємним і бажаним. Я зрозуміла, що для ділової людини користуватися правилами мовленнєвого етикету відповідно до ситуації є конче необхідним.

Мовний етикет українців постає із живої мовної практики українського народу. Він вироблявся впродовж тисячоліть і відбиває культурні традиції української нації, відповідає її духовним засадам. Без сумніву, в основі національних традицій культури та етикету, спілкування українського народу лежать загальнолюдські морально – етичні цінності такі як: доброзичливість, повага, щирість та привітність і вони повинні підтримуватися і продовжувати існувати у спілкуванні. Тільки так наш народ доведе, що ми цивілізована нація, яка поважає всіх людей незалежно від статі, віку, національності, віросповідання, кольору шкіри, бо ми всі однакові діти єдиної матері - планети Земля.

Тепер я впевнена, що можу надати пораду кожному, хто її потребує, для того щоб формувався мовний етикет, щоб кожний житель України міг правильно й чемно висловлювати свою думку, дотримувався правил і норм спілкування та був толерантною особистістю.

Я зрозуміла, що сучасній діловій людині вирішувати справи завжди легше, а професійна діяльність приносить задоволення, якщо вона поводить себе більш коректно у спілкуванні з оточуючими, дотримуючись мовленнєвого етикету.



Бажаю всім слідкувати за своїм мовленнєвим етикетом і досягти життєвого та професійного успіху!

Використана література:

  • Грищенко Г.Б., Іщенко Г.Д. Етика ділового спілкування (електронний підручник). Центр учбової літератури. 2007.

  • Козляковський П.А. Загальна психологія. Миколаїв МФ НаУКМА.2002

  • Малахов В.А. Етика. К., «Либідь». 2001

  • Глобальна мережа Інтернет.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка