Мета моніторингового дослідження



Скачати 306.38 Kb.
Дата конвертації09.09.2017
Розмір306.38 Kb.
Відповідно до плану роботи школи на 2012 – 2013 навчальний рік було проведено моніторингове дослідження «Рівень професійної компетентності педагогічних працівників школи».

Мета моніторингового дослідження:

  • відстеження та оцінка ступеня сформованості професійної компетентності вчителів;

  • підвищення якості навчально-виховного процесу до рівня сучасних вимог шляхом розвитку педагогічної компетентності вчителів.

Обєкт дослідження: діяльність учителя.

Предмет дослідження: визначення професіоналізму, рівня професійної компетентності вчителя.

Завдання моніторингового дослідження:



  • відстеження рівня готовності вчителів до самоосвіти та самовдосконалення;

  • виявлення готовності вчителів до інноваційної діяльності;

  • виявлення труднощів у прагненні педагогів до самовдосконалення, пошук оптимальних шляхів їх подолання;

  • надання рекомендацій щодо удосконалення роботи адміністрації, методичних служб стосовно підвищення професійної компетентності вчителів;

- стимулювання вчителя до осмислення своїх професійних проблем.

Для аналізу в цьому дослідженні були вибрані такі показники діяльності вчителя:



  • здатність та потреби педагога до самоосвіти та самовдосконалення;

  • готовність учителя до інноваційної діяльності.

Інструментарій дослідження:

1. Засоби збирання інформації:

а) Анкета 1. Результати експертної оцінки складових професійної компетентності вчителя (самооцінка, оцінка колег та адміністрації).

б) Анкета 2. Самодіагностика вчителя (для вчителів).

в) Анкета 3. Оцінювання вмінь вчителя планувати свою діяльність і прогнозувати її результати (самооцінка та оцінка адміністрації).

г) Анкета 4. Оцінювання викладацької діяльності вчителя (оцінка голів ШМО та адміністрації).

д) Анкета 5. Анкета для вчителя.

е) Анкета 6. Анкета для учнів.

2. Засоби первинної обробки даних – підсумкові таблиці.

3. Засоби ілюстрування результатів - діаграми, підсумкові таблиці.

Професійна компетентність – інтегральна якість особистості педагога, яка характеризується рівнем сформованості професійно необхідних знань та вмінь. Ці знання та вміння інтегруються в цілісний професійно-особистісний комплекс, який включає такі складники:



  • загальна культура педагога (моральна, естетична, духовна);

  • професійно-педагогічна компетентність (фахова, методична, психологічна, дослідницька, творча);

  • загально професійні уміння та здібності (пізнавальні, комунікативні, організаційні);

  • педагогічна техніка, готовність до інноваційної діяльності та самовдосконалення.

Моніторингове дослідження було проведено серед 20 педагогічних працівників школи.

Склад, кваліфікація і стаж роботи педагогічних працівників

Кваліфікація

Усього

% від загальної кількості

Мають звання та кваліфікаційну категорію:







Вищу

16

80

Першу

1

5

Другу

2

10

Спеціаліст

-




Спеціаліст із неповною вищою освітою

1

5

«Старший вчитель»

13

65

«Заслужений вчитель»

1

5

Мають стаж педагогічної роботи:







До 3 років

1

5

Від 3 до 10 років

2

10

Від 11 до 20 років

2

10

Від 21 до 30 років

12

60

Більше 30 років

3

15


Результати експертної оцінки складових професійної компетентності вчителя визначались за самооцінкою вчителів, оцінкою колег та адміністрації, враховуючи наступні критерії:


Складові професійної

компетентності

Критерії

Неперервна освіта


1. Методологічна грамотність

2. Постійне поповнення знань

3. Розвиток фахових умінь

4. Робота над індивідуальною проблемною темою

5. Ефективність застосування власних методичних та дидактичних розробок

Здійснення навчально – виховного процесу


1.Моделювання уроку

2.Педагогтчна техніка проведення уроків

3. Об'єктивність оцінювання учнів

4. Позакласна робота з предмета

5. Виконання програмних вимог

6. Показники роботи з обдарованими учнями

7. Організація виховної роботи

Документальне оформлення діяльності



1. Підготовка до навчально-виховного процесу календарні, поурочні, виховні плани)

2. Якість ведення та своєчасна здача шкільної документації (журналів, особових справ)

3. Перевірка зошитів, щоденників

4. Рівень культури оформлення учнівських зошитів, щоденників

Підтримка

внутрішньошкільного розпорядку життя

1. Виконавча дисципліна

2. Збереження позитивного мікроклімату

3. Професійна етика

4. Організація роботи з оформлення навчального кабінету

Методична та фахова компетентність



1. Результативність участі в педагогічних, виставках

2. Результативна участь у професійних конкурсах

3. Участь у конференціях, семінарах, педрадах, роботі МО

4. Виявлення та розвиток творчої ініціативи

5. Проведення відкритих уроків

Ступінь оцінювання критеріїв:

1 бал – низький рівень

2 бали – достатній рівень



3 бали – високий рівень

Зведена таблиця експертних оцінок

складових професійної компетентності вчителів



ПІП вчителя

Складові професійної компетентності

Неперервна освіта

Здійснення навчально-виховного процесу

Документальне оформлення діяльності

Підтримка внутрішкільного розпорядку життя

Методична та фахова компетентність

с

в

а

с

в

а

с

в

а

с

в

а

с

в

а

1.

Фролова О.М.

13

14

13

18

21

19

5

6

6

12

12

12

9

14

13

2.

Ентова К.В.

10

12

12

14

18

21

9

12

12

8

9

9

5

7

13

3.

Ентова Н.В.

10

14

13

16

18

20

9

10

10

8

11

11

5

15

15

4.

Гура О.М.

-

-

9

-

-

18

-

-

7

-

-

9

-

-

8

5.

Кононова Г.М.

12

13

14

14

17

20

7

8

8

12

12

12

12

14

13

6.

Бондаренко З.М.

15

15

15

20

21

17

12

12

11

12

12

12

12

12

12

7.

Семенчик Л.Л.

14

15

13

13

15

17

10

11

10

11

11

10

14

15

11

8.

Хлань С.П.

13

15

12

16

21

17

9

12

9

12

12

12

12

15

12

9.

Зіновчик Л.М.

15

15

11

19

19

15

11

11

10

11

11

8

11

11

10

10.

Феденко С.М.

13

15

14

16

18

18

11

11

10

11

11

10

10

13

10

11.

Заніздра С.В.

10

15

14

16

21

20

9

12

12

9

12

11

10

15

10

12.

Маранда В.О.

15

15

15

21

21

21

11

11

11

11

12

11

15

15

15

13.

Семенюк В.М.

13

-

12

16

-

15

5

-

6

9

-

10

6

-

8

14.

Запісочний О.Я.

15

15

15

18

18

14

6

6

5

9

9

10

15

15

8

15.

Гаврилова В.О.

8

8

9

12

12

12

4

4

4

8

8

8

6

4

6

16.

Семенюк Т.Г.

9

12

13

15

19

15

8

10

11

8

11

11

8

11

10

17.

Позняк Н.В.

13

12

13

15

18

19

8

10

10

10

10

10

14

10

11

18.

Дем’янчук Т.П.

13

13

12

19

18

19

11

11

11

10

10

10

12

12

11

19.

Стріленко Л.М.

12

12

13

19

19

19

11

11

11

12

12

12

13

12

12

20.

Борило О.В.

12

14

14

16

18

19

9

10

10

11

12

11

9

9

6

Максимальна оцінка

15

15

15

21

21

21

12

12

12

12

12

12

15

15

15

С – самооцінка

В – оцінка вчителів

А – оцінка адміністрації
Порівнюючи самооцінку вчителів, оцінку колег та адміністрації з максимально можливою оцінкою ми можемо побачити, що більшість складових професійної компетентності вчителів відповідають високому або достатньому рівню. Оцінки низького рівня ми можемо спостерігати серед таких складових як: документальне оформлення діяльності та методична та фахова компетентність. З цього можемо зробити висновок, що вчителям варто уважніше працювати над якістю ведення та своєчасною здачею шкільної документації, підготовкою до навчально-виховного процесу. Низькою є результативність участі вчителів у педагогічних виставках та конкурсах, мало вчителів виявляє творчу ініціативу.

З таблиці бачимо, що в окремих випадках самооцінка вчителів є вищою за оцінку адміністрації школи, або ж навпаки. Це говорить про те, що вчителям та адміністрації школи варто більше співпрацювати в певних сферах навчальної-виховної діяльності для виявлення оптимальної оцінки діяльності. Так найбільш точно співпадають експертні оцінки у Маранди В.О.

Низькі оцінки професійної компетентності має Гаврилова В.О. це обумовлено тим, що вчителька ще не достатньо досвідчена в педагогічній діяльності, має неповну вищу освіту.
Самодіагностика свідчить, що вчителі школи вважають своєю сильною стороною:


  • організованість;

  • вміння моделювати та проводити уроки;

  • організація роботи з оформлення шкільного кабінету;

  • організація та проведення позакласних заходів;

  • проведення корекційно-розвивальних занять;

  • ведення дослідницької та наукової діяльності;

  • використання інноваційних методів навчання;

  • робота з обдарованими дітьми;

  • розвиток фахових та педагогічних навичок і вмінь.

Вчителі бажають проявити свою педагогічну майстерність у:

  • навчально-виховному процесі;

  • роботі з обдарованими дітьми;

  • при вивчення окремих тем з предмету;

  • використання ІКТ на уроках;

  • проведенні позакласних заходів;

  • психолого-педагогічній діяльності;

Вчителі почувають себе слабшими на таких ділянках педагогічної майстерності:

  • оцінювання навчальної діяльності учнів;

  • нестача часу на уроці;

  • якісне ведення шкільної документації;

  • при організації позакласної роботи з предмета;

  • організації виховної роботи.

50% опитуваних вчителів не вбачають себе слабшими в будь-якому питанні.
Труднощі, які вчителі відчувають під час підготовки до уроку (%)

Труднощі, які вчителі відчувають на уроці (%)


Вивчення вчителями передового педагогічного досвіду
На запитання: «Чи займаєтесь Ви дослідницькою діяльністю та творчим узагальненням своєї роботи?» 80% вчителів відповіли ствердно, 10% - «частково» і 10% - «ні».
Оцінювання вмінь вчителя планувати свою діяльність і прогнозувати її результати здійснювалось за такими характеристиками:

  • Характер планування визначається твердою самоустановкою на досягнення максимальних результатів. Неухильно дотримується принципів планування. Плани спрямовані на впровадження в життя досягнень передового педагогічного досвіду, на реалізацію та безумовне виконання ухвалених урядових рішень про освіту. Під час планування роботи враховує результати попередньої діяльності, визначає шляхи закріплення й подальшого розвитку досягнутого, передбачає послідовне усунення недоліків. Планові заходи формулює чітко, передбачає проведення конкретної роботи. Плани забезпечують єдність дій школи, сім'ї та громадськості й передбачають досягнення мети найоптимальнішими методами. Плани відображають високий мотиваційний комплекс праці педагога: внутрішня мотивація — зовнішня позитивна мотивація — зовнішня негативна мотивація. (Високий рівень)

  • Принципів планування загалом дотримується. Плани враховують досягнення передового педагогічного досвіду, спрямовані на реалізацію урядових рішень про модернізацію та розвиток освіти, але не спрямовані на досягнення максимальних результатів у розв'язанні завдань освіти, виховання та розвитку школярів. Планування роботи здійснюється на основі неповного аналізу результатів попередньої діяльності, хоч і з урахуванням у них основних моментів попереднього досвіду. У планах проглядається недостатня цілеспрямованість і вимогливість до себе. У них виявляється мотиваційний комплекс праці педагога: зовнішня позитивна мотивація — зовнішня негативна мотивація — внутрішня мотивація. (Оптимальний рівень)

  • Характер планування визначається прагненням мати вигляд «не гірший за інших». Принципів планування дотримано лише частково. Планування здійснюється на основі безсистемного аналізу результатів попередньої діяльності, випадкових фактів із життя школярів, неглибоких знань на рівні підготовленості учнів до сприйняття нового. У планах не передбачено узгодженості дій із колегами, формально враховано вплив на учнів громадських організацій, сім'ї. У планах виявляється мотиваційний комплекс: зовнішня позитивна мотивація — зовнішня негативна мотивація — внутрішня мотивація. (Допустимий рівень)

Результати самооцінки та оцінки адміністрацією школи свідчать:

Так, з наведеної діаграми, ми бачимо, що більшість вчителів оцінили вміння планувати свою діяльність та прогнозувати її результати на високому рівні (60%), однак адміністрацією школи на високому рівні було оцінено лише 30% вчителів. На оптимальному рівні оцінили свою діяльність 40% вчителів, за оцінкою адміністрації школи – 70%.

Оцінювання викладацької діяльності вчителя здійснювалось за такими характеристиками:

  • Глибоко розкриває та реалізує практичне застосування положень предмета, який викладає. Стимулює активність учнів на уроці пізнавальними і практичними завданнями, формує потребу в самостійному отриманні знань, у творчому переосмисленні засвоєного. Широко практикує активні форми навчання. Повністю використовує можливості предмета для виховання учнів. Володіє способами оптимізації навчально-виховного процесу. Досягає максимально можливих результатів. Знання учнів оцінює обґрунтовано. (Високий рівень)

  • В основному розкриває та демонструє практичне застосування основних положень предмета, який викладає. Практикує, хоч і з окремими елементами формалізму, активні форми навчання. Виконує державні навчальні програми, забезпечує реалізацію державних стандартів. Використовує, але не повною мірою, можливості предмета для виховання гімназистів. Запроваджує елементи оптимізації навчально-виховного процесу. В основному досягає реально можливих результатів успішності. Знання учнів оцінює обґрунтовано. (Оптимальний рівень)

  • Знання учнів частково поверхові. Уміння та навички неміцні. Не забезпечується реалізація державних стандартів на належному рівні. Навчальний предмет не викликає інтересу в дітей. Недостатньо володіє способами оптимізації навчально-виховного процесу. Практикує, але без успіху, активні форми навчання. Не використовує можливостей навчального предмета для виховання школярів. Знання оцінює не завжди обґрунтовано. (Допустимий рівень)

Результати оцінювання адміністрацією школи та головами ШМО

Тут ми бачимо велику різницю між оцінюванням викладацької діяльності вчителів адміністрацією школи (100% - оптимальний рівень) та головами ШМО, які відзначили 85% високого рівня та 15% - оптимального.


Сучасній школі потрібен учитель, готовий до професійної діяльності в умовах змін і постійного вдосконалення фахової майстерності. Необхідність формувати професіонала, здатного до інноваційного типу мислення, може здійснюватись тільки вчителем, який опанував у цілому культуру самовдосконалення та самоосвіти. Здатність до самоосвіти незрівнянно важливіша за свої результати та вплив на людину, ніж сама освіта в навчальному закладі. Особистісно орієнтована самоосвіта педагога забезпечує підвищення педагогічної майстерності, а в результаті – безперервний саморозвиток педагога та його вплив на розвиток учня.

Самоосвіта – постійна діяльність учителя, спрямована на розширення й поглиблення знань і вмінь, підвищення рівня предметної підготовки, розвиток його творчої особистості. Самоосвітня діяльність учителя – запорука успішної роботи кожного навчального закладу.

З метою виявлення готовності вчителів до самоосвіти, самовдосконалення та до інноваційної діяльності була запропонована анкета.

Аналіз відповідей респондентів свідчить про те, що 90% займаються саморозвитком систематично, 5% – періодично, жодного – час від часу та 5% не дали відповіді на питання.

Учителі вважають, що самоосвітня діяльність, перш за все, передбачає вивчення наукової та методичної літератури (70%). Респонденти відмітили також необхідність вивчення досвіду своїх колег (45%). Найменше уваги вчителі приділяють практичній апробації особистих матеріалів (10%) та участі у колективних формах методичної роботи (15%).

Майже всі опитувані використовують активні форми навчання: 75% – часто, майже на кожному уроці, 25% – після або в ході вивчення тем програми.

Позитивним є той факт, що серед видів мотивації до інноваційної діяльності переважає професійна мотивація: за визначенням учителів (60%) інноваційна діяльність приваблює тим, що підвищується інтерес дітей до навчання. Більшість опитуваних також вважає, що у нововведеннях повніше реалізується досвід та здібності педагога. Такі фактори як «повага з боку адміністрації та підвищення статусу серед колег» та «матеріальна винагорода» опинилися на останньому місці. Це свідчить про недостатній рівень психологічного забезпечення саморозвитку вчителів з боку адміністрації.
Як показало дослідження, серед умов і факторів, які сприяють упровадженню нових технологій навчання, найбільш важливим є власна ініціатива й творчість (35%); самостійне опрацювання методичної літератури та курси підвищення кваліфікації отримали відповідно по 30 % і 20%, відвідування уроків колег – 20%.

Всі респонденти не відмітили методичну роботу в навчальному закладі як фактор, що сприяє впровадженню нових технологій навчання. Це говорить про те, що науково-методична робота в школі спланована не на діагностичній основі та потребує переходу до особистісно зорієтованої моделі управління.


Основними внутрішніми протиріччями, які виникають при створенні або застосуванні нових ідей та технологій, учителі вважають такі: ці ідеї важко реалізувати практично (50%) та немає впевненості, що нове принесе практичну користь (20%). Неминучі втрати часу для роботи по-новому, але ж немає компенсації за новаторські зусилля(10%) та не впевнені у своїх можливостях застосовувати нові технології 20% педагогів.

Фактори розвитку та саморозвитку вчителя, які стимулюють та перешкоджають навчанню, наведені в таблиці

Негативні фактори

Респонденти

кількість

%

Велика витрата часу

6

32%

Власна інерція, відсутність необхідних теоретичних знань

1

5%

Обмежені ресурси

12

63%

Позитивні фактори







Інтерес до роботи, бажання підвищити майстерність

15

52%

Шкільна методична робота

5

17%

Увага до проблеми зі сторони керівників

2

7%

Навчання на курсах

7

24%

Як видно з вищенаведеної таблиці, для значної кількості респондентів громіздка підготовка уроків за новими технологіями та обмежені ресурси є факторами, які найбільш перешкоджають розвитку педагогів. Серед чинників, які мотивують розвиток, більшість вчителів віддали перевагу інтересу до роботи, бажанню підвищити свою майстерність. Слід зазначити, що такі фактори як шкільна методична робота та увага до проблеми зі сторони керівників є менш важливими для опитаних.
Анкетування учнів 7 – 11 класів (62 особи) проводилось з метою визначення ставлення вчителів до дітей, об’єктивності оцінювання та викладацьких вмінь вчителів.
Результати анкетування наведені в наступних діаграмах:

З отриманих результатів можемо зробити висновки, що більшість учнів вважають:



  • знання, які вони отримують в школі є цікавими;

  • вчителі у ставленні до учнів справедливі;

  • вчителі у ставленні до учнів реалізують індивідуальний підхід;

  • завжди та часто пояснюють свій матеріал зрозуміло;

  • в оцінюванні знань учнів вчителі об’єктивні.

Більшість учнів задовольняє викладання у школі та у більшості не виникає конфліктів з вчителями.
Педагогічна компетентність – комплекс якостей особистості, що забезпечує високий рівень самоорганізації професійної діяльності та її результатів. Створення особистісно-орієнтованої моделі підвищення кваліфікації учителя, розвиток його творчих можливостей лежить в основі роботи методичної служби. Важливу роль в реалізації цих завдань відіграє моніторинг професійної компетентності педагогічних працівників та інноваційні підходи щодо керівництва самоосвітньою діяльністю вчителів.

Узагальнюючи результати моніторингового дослідження професійної компетентності можна зробити наступні висновки:

1. Серед учителів, що взяли участь у дослідженні, спостерігається потреба у самоосвітній діяльності, відкритість до нових знань, готовність до сприйняття нових технологій.

2. Виявлено достатній рівень готовності вчителів до самоосвіти та самовдосконалення.

3. Більшість учителів самовдосконалюється, вивчаючи наукову та методичну літературу, мало педагогів беруть участь у колективних формах методичної роботи.

4. Для переважної більшості вчителів інноваційна діяльність є привабливою, оскільки впливає на підвищення інтересу до навчання.

5. Найбільш вагомим фактором, який сприяє впровадженню нових технологій навчання, є власна ініціатива й творчість педагогів.

6. Згідно опитуванню основні проблеми, що заважають упровадженню нових технологій навчання є:

- недостатня навчально-матеріальна база навчальних закладів;

- велика витрата часу на підготовку уроків за інноваційними технологіями.


Методичні рекомендації стосовно підвищення рівня

професійної компетентності вчителів

Сучасна загальноосвітня школа вимагає докорінних переосмислень парадигм навчання та виховання, освоєння прогресивних технологій, створення умов для самореалізації особистості в різних видах творчої діяльності:



Для вибору оптимального варіанту системи методичної роботи з педагогічними кадрами необхідно враховувати :

  • результати діагностування професійної діяльності педагогів;

  • накопичені традиції педагогічного колективу навчального закладу;

– порівняльну ефективність різних форм методичної роботи;

  • соціально-психологічний клімат в педагогічному колективі.

Варто сприяти удосконаленню змісту і форм науково-методичної роботи, орієнтуючись на професійні потреби вчителя.

Учителям школи:

  1. Розвивати уміння аналізувати власну діяльність.

  2. Оптимально підбирати зміст, необхідні форми і методи діяльності.

  3. Прогнозувати, проектувати і планувати свою роботу.

4. Враховуючи актуальність застосування інформаційно - комунікаційних технологій в навчально - виховному процесі, активно використовувати нові засоби самоосвіти вчителів.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка