Мета: дати поняття про те, що таке погані звички і як не набувати їх. Розвивати правильні погляди на життя і вміння дотримуватися принципової позиції щодо власного здоров’я. Виховувати хороші звички, які сприяють зміцненню здоров’я



Сторінка5/6
Дата конвертації16.04.2016
Розмір1.06 Mb.
1   2   3   4   5   6

Бесіда про правила протипожежної безпеки
Мета: ознайомити учнів з правилами поведінки з газовими печами, плитами. Розвивати навички правильної поведінки з газовими приладами, вміння робити правильні дії, коли відчув запах газу в приміщенні. Виховувати увагу і бережне ставлення до свого здоров’я і життя.
Обладнання: макет газової плити, малюнки.
Учитель. Затишно у теплій хаті, коли горить блакитний вогник і на газовій плиті закипає чайник. Уся сім’я збирається до столу. Газ приніс у квартири міст і в будинки селян затишок і тепло. І це чудово. У господині тепер з’явилося більше часу для дітей, для рукоділля, що його так люблять в Україні. По-перше, швидше можна їсти зварити, пиріжків насмажити чи й запашний домашній хліб спекти. По-друге, можна швидше обігріти квартиру і не треба попелу виносити. Але газ — це вогонь, а вогонь — це завжди небезпека. А для цього треба знати і виконувати правила протипожежної безпеки, вміти правильно користуватися газовими печами і плитами. Про це ми і поговоримо.
По-перше, газ — це корисна копалина без кольору і запаху. Газ легший за повітря. Це легкозаймиста хімічна речовина. Горить блакитним вогником, виділяє при цьому багато тепла. Транспортується по трубах, які прокладені в землі і підведені до кожного будинку та квартири, безпосередньо до плитки чи печі. Він легко може заповнити будь-яке приміщення і спалахнути від найменшої іскорки. Щоб цього не сталося, до газу додають інший газ із запахом, щоб людина могла його відчути. Тепер, коли газ виходить з труби, його відразу можна відчути. Тож коли ви відчули запах газу, треба негайно відчинити всі вікна, двері, щоб він вийшов. І ні в якому разі не вмикайте світло, не запалюйте сірник чи ліхтар, щоб газ, який заповнив приміщення, не вибухнув. Це перше правило.
Друге правило — малим дітям самим не можна вмикати плиту чи піч. Ви підростаєте і батьки вчать вас, як треба запалювати газові прилади, щоб не обпекти рук, щоб не загорілася ганчірка і т. ін. Тож будьте уважні й обережні. Найкраще користуватися електричною запальничкою, щоб запалити конфорку, і лише в присутності дорослих. Спробуємо це зробити на макеті. (Вчитель розказує послідовність операції за інструкцією плитки і діти пробують зробити так само.) Нині є такі плити, де не потрібна запальничка, оскільки вогонь на конфорці загоряється від натискування кнопки. Це набагато зручніше і безпечніше. (Діти тренуються на іншому макеті.) А є й такі плити, де без сірника не обійдешся. Без нагляду дорослих цього робити не треба.
Третє важливе правило — це коли на плиті щось вариться і в цей час треба бути на кухні, тому що вода має здатність від нагрівання розширюватися і вибігати на плиту. Навіть чайник може запарувати і вилити воду на плиту, заливши вогонь на конфорці. Тоді піде газ і заповнить кухню, коридор, може спричинити вибух, і розлетиться будинок на трісочки, а в ньому загинуть люди. Щоб такого не сталося, треба стежити за тим, що вариться на плиті, і не залишати плиту без нагляду. Іноді дитина в кімнаті дивиться кіно, а чайник чи каструльку залишила на плиті і забула. От тоді і трапляється лихо. А трапляється ще й таке, коли діти залишають на включеній плиті каструлю, а самі біжать на двір гратися. Не виконуйте кілька робіт одночасно, коли включена плита, щоб не сталося лиха.
Якщо ви зайшли в квартиру і відчули легкий запах газу, то спочатку перевірте, чи включена плита або піч, вимкніть те, що включене, відчиніть вікна і двері. Якщо газ все ж виходить, то викликайте газову службу — 104!
Бувають ще й інші ситуації. Хіба можна все передбачити? Звичайно, ні. Але щоб ви залишалися у повній безпеці, то чітко виконуйте правила поведінки з газовими приладами.
Запам’ятайте правила!

Не запалюйте газ без потреби.

Не залишайте без нагляду газову плиту, на якій щось вариться.

Приберіть подалі від плити ганчірки, шторки, щоб вони не зайнялися.

Без дозволу дорослих не запалюйте печі та газові плити.

Не виконуйте одночасно кілька робіт, коли включена плита.

Коли відчули запах газу, негайно відчиняйте вікна і двері та не вмикайте світла, не запалюйте сірників.

Газ — легкозаймиста хімічна речовина. Він має здатність вибухати, як бомба.

Газова служба — 104!
Питання для повторення

Якщо щойно почало щось горіти?

Якщо ти не зміг загасити і пожежа набирає силу?

Якщо вже вогонь поширився на велику частину площі?

Номер служби пожежної безпеки?

Куди треба телефонувати, якщо газ виходить з труби?


Учитель. Ніколи не ховайся під ліжко, у ванну кімнату, в туалет, у комірку — там тебе дістане небезпечний дим. Від вогню і диму втікай на подвір’я.
Любіть, діти, життя і бережіть себе від нещасних випадків. Іноді ваша халатність, неуважність, самовпевненість, нікому непотрібне «геройство» можуть призвести до трагедії, коли вже нічого неможливо повернути назад. Насправді герой той, хто вміє правильно поводитися у повсякденному житті, бо він знає і виконує правила безпечної поведінки.

Година спілкування «Діло майстра хвалить»


Мета: поглибити знання дітей про те, що праця — всьому основа. Розвивати інтерес до праці як засобу оволодіння новими вміннями та навичками. Виховувати любов до праці, старанність, наполегливість.
Обладнання: виставка дитячих виробів, малюнки до теми (на вибір учителя), активні словнички учнів.
Учитель.


Якщо ти хочеш завжди у достатку жити.

То поважай роботу, труд люби.

Старайся вчитися усе робити.

І як почав, то не лінуйся, а роби.

Щоб в світі жити радісно й щасливо.

Добро твори у світі кожну мить.

Робота, праця — це велике диво,

Вона людину учить в світі жить.

Довкола глянь! Он пташечка літає,

До квітів бджоли й оси понеслись.

Поживу кожен на обід шукає,

Бо хто не робить, той не їсть.

Так і в людей воно завжди буває,

Хто трудиться, достаток в того є.

Хто байди б’є, нічого не встигає.

Сам у житті своєму все псує.

Поглянь довкола — он будинки, школи,

Машини по дорогах їдуть вдаль.

Без праці не було б цього ніколи

Й нічого в нас не було би, на жаль.

Бо тільки труд людський — всьому основа,

Від нього і добробут, і прогрес,

Достаток в домі, у дітей обнова

І безліч рукотворних див, чудес.



Уявімо, що раптом ми не захотіли нічого робити... Зупинилися заводи і фабрики, ніхто не випікає хліб, бо немає з чого його пекти. Адже землю не обробляли, на полях нічого не сіяли... Лінувалися всі разом, а їсти хочеться, аж терпіти вже не сила. І що ж робити? (Відповіді дітей.) І на плодових деревах нема нічогісінько, бо плодожерка та інші шкідливі комахи погризли листя, урожаю немає... Ніхто не працював, не обробляв дерев... Навколо є трава та різні дикі рослини, і ніхто не знає, що можна їсти, а що ні, бо ніхто не вивчав природу, не писав книжок, ніхто їх не видавав — усі лінувалися. Та й для книжки треба стільки паперу, а де взяти? Лісу ніхто не садив, дерев не пиляв, ніхто не виготовляв папір... Усі лінувалися... Як ви гадаєте, що трапиться з таким суспільством? (Відповіді дітей.)


Так, настане крах. Є влучний вислів: «Хто не працює, той не їсть». А що ж будемо їсти, коли ніхто нічого не робить? Не лише їжі не матимемо, а й житла, бо ніхто не збудує будинків, не буде чим їх опалювати, не буде одягу, бо хто пошиє та й з чого? І що робити? (Відповіді дітей.) Отже, виявляється, що без щоденної наполегливої праці жодна людина не може обійтися, суспільство загине, бо всі ми залежні один від одного, один одному потрібні. А тепер розглянемо малюнки. Все це велика людська праця. (На малюнках зображені будинки, машини і т. д. на вибір учителя.)
Ви дійшли висновку, що треба працювати: «Не розбивши яйця, не спечеш яєчні» або «Без трудів не їстимеш пирогів». Народ наш дуже мудрий і працьовитий. Кожен клаптик землі він намагається засіяти, засадити деревами, ще й запаси на зиму зробити, бо зима довга — усе з’їсть. Привчати дітей до праці необхідно змалку, бо, як кажуть у народі: «Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють». Чим раніше дитину привчають до роботи, тим краще для неї, бо що навчиться і що вмітиме, того за плечима не носити, а знання — це найлегша ноша. Хтось може мені заперечити, що, мовляв, є такі люди, котрі не працюють, а живуть у достатку. Людина повинна працювати, бо інакше вона житиме за чийсь рахунок, сидітиме у когось на шиї. А хто повинен вас годувати все життя? (Відповіді дітей.) Доки ви ще неповнолітні, вас годують, вчать, одягають ваші батьки, держава, а далі ви повинні віддати той борг батькам і державі. На вас покладений обов’язок працювати і опікуватися своїми старенькими батьками. Цей обов’язок записаний і в Конституції України. Знайдіть його. (Діти зачитують.) Конституція — це Основний Закон нашої держави, що його треба виконувати, бо живете ви в людському суспільстві. Отже, ми ще раз переконуємось в тому, що треба працювати, бо у народі кажуть: «Праця чоловіка годує, а лінь марнує». Розумна людина намагається працювати, вчитися, щоб потім жити в достатку і щасливо. Тому запам’ятайте, що праця — всьому основа. «Не кайся рано встати, а кайся довго спати» — каже народна мудрість.



Учень 1.

У світі стільки є роботи,

Що й не перелічить.

До праці наберись охоти,

Щоб добре в світі жить.

Як на годину запізнився,

За рік не доженеш.

А як в дитинстві залінився,

То в старості пожнеш.
Учень 2.

А той, хто дбає, той і має

Свій хліб й до хліба теж,

Бо марно він часу не гає,

А трудиться без меж,

Коли ж без діла просидіти,

Чого навчишся ти?

Без діла можна одубіти

І сил не зберегти.

Без діла зразу слабне сила.

Відновить силу — труд.

Робота добрим людям мила.

Про це ти не забудь!
Учень 3.

А хто лінується робити,

Хто спав собі навстид,

Тому нелегко в світі жити.

Усім він вже набрид.

От там, де руки і охота.

То, що не говори,

В них добре йде уся робота.

З них приклад ти бери.
Учень 4.

А як натрудишся до поту,

Поробиш все умить,

То й поїси тоді в охоту

І можна відпочить.

Бджола мала, а й та працює,

І ти за труд берись,

Бо тільки дурень байдикує,

А дурнів — стережись.
Учень 5.

І хоч не зразу все вдається,

Не плач і не журись.

Долати труднощі прийдеться —

Ти знов за труд берись.

Не зупиняйсь на половині,

Все мусиш довести.

Потрібно знати це людині,

Щоб по життю іти.

Учитель. Щоб по життю іти, треба багато всього знати, вміти, працювати і вчитися щодня. І хоча ти вважаєш, що розумний і багато знаєш, та люди можуть знати ще більше, тому «Свій розум май, а в людей питай», каже народна мудрість. Ніколи не лінуйся вчитися. Для кожного з вас зараз найголовніше — це навчання. Нині без науки, без знання нових технологій людина не зможе рухатися далі. Щодня з’являється щось нове. Треба не лише добре вчитися, але й виховувати в собі силу волі, щоб змусити себе працювати, а свій розум — прагнути нових знань. А для цього треба позбутися ліні, що робить людину тупою і байдужою. А байдужість до себе — це найстрашніше, тоді в людини зникає гордість, їй однаково, що про неї говорять і думають інші. Вона опускається на саме дно, звідки їй важко, а іноді і зовсім неможливо піднятися. Така людина легко набуває поганих звичок, адже вона не хоче протистояти умовлянням тих, хто пропонує викурити цигарку, спробувати наркотики чи алкоголь. Їй запропонували і вона погодилася, бо відмовити «добрим дружкам» не може, оскільки не має своєї гордості, а далі поступово звикає і гине. Лінь і байдужість згубно впливають на людину. Це ви можете спостерігати у повсякденному житті, тому ніколи не будьте байдужими до себе і до людей. А зараз розгляньмо виставку. Тут є вироби, виготовлені руками наших дітей. (Вчитель демонструє вироби і називає, хто їх зробив. Діти коментують.)


Людина при великому бажанні може навчитися робити практично все. Хоча це не завжди просто. Але ви ніколи не опускайте руки при перших невдачах, а пробуйте ще і ще, доки у вас не вийде, адже ви це можете й у вас обов’язково вийде. Тому будьте горді, але не носіть у своєму серці гординю. Як ви гадаєте, що це означає? Гордість і гординя — це різні поняття чи ні? (Відповіді дітей.) Гордість — це почуття особистої гідності, самоповаги. А гординя (гордування) — це виявлення зневаги до оточуючих, пиха, чванство.
Тому запам’ятайте, що людина — господар своєї долі. Лише від неї самої залежить, по якій стежині в житті вона піде, тому що у кожного є вибір. Або працювати, жити чесно і праведно, любити і поважати себе, бути гордою людиною, але це важко, бо треба постійно працювати над собою. Або лінуватися, бути безвольним, байдужим до себе, втратити самоповагу і котитися під укіс. Це легко, не треба докладати зусиль, але тоді життя жорстоко обійдеться з вами і нічого в ньому не досягнете. Таким чином, людина стоїть перед вибором. І від того, який шлях вона обере, залежатиме усе її життя. Тому будьте обачні. Все як у казці: по одній дорозі підеш — у рай попадеш, а по другій підеш — зовсім пропадеш. А школа дає кожному з вас чарівний клубочок, що дасть вам добре жити лише за умови, що ви будете наполегливо працювати, любити і поважати себе, привчати себе вчитися вчитись. Отже, поміркуйте над цим, поговоріть зі своїми батьками, бабусями та дідусями, послухайте їхню думку і зробіть кожен для себе висновок. А до свого активного словничка запишіть прислів’я та крилаті вислови, які вам сподобались, і вживайте їх у своїй мові якомога частіше, бо вони вчать жити.

Бесіда «Мова — серце народу»



Мета. Вдосконалювати і розвивати рідну мову, збагачувати словниковий запас учнів. Розвивати навички правильно і красиво говорити. Виховувати любов до української мови, бажання вчити її і захищати.
Учень.


Серце народу — це мова, — це слово,

Нації гордість, культура, престиж.

Той, хто цурається рідної мови,

Ранить народ в саме серце, як ніж.

Мова загине — народ оніміє,

Світ відверне від такої юрби.

Поки є мова — в людей є надія,

Є пісня радості й пісня журби.

Мова чудова і літературна,

Без говіркових, спотворених слів

Свідчить про те, що людина культурна.

Мова у неї, як пташечки спів.

Мова у неї приємна, чудова.

Є в ній традиції всіх поколінь.

Як у віночку йде слово до слова,

В мові чарівність і сонця теплінь.

Мова — це людства досягнення дивне.

Мова — це нація, спільність і час.

Мова моя українська чарівна

Є найрідніша для кожного з нас!





Вчитель. Сьогодні ми будемо знову говорити про рідну українську мову. Адже вона для кожного з нас найдорожча, найрідніша, найщиріша і наймиліша. І це правильно, так і повинно бути. Кожен з нас нехай запам’ятає на все життя — поки звучить у світі рідна мова народу — живий сам народ. А як тільки замовкне рідне слово — не буде нації і народу у міжнародній спільноті. Бо як тоді про народ, який не знає рідної мови, сказати? Хто він? (Відповіді дітей). Якщо народ втрачає свою мову — це вже не нація, не народ, а юрба без мови, без роду і племені. А щоб не стати безликою юрбою, без нації і без мови, треба добре знати рідну українську мову, правильно нею розмовляти, мати багатий словниковий запас, тим більше, що наша українська мова дуже багата і прекрасна, милозвучна та чарівна, а тому і розмовляти нею треба так, щоб кожному іноземцеві захотілося її вивчити, знати і розмовляти українською мовою. Ось такий яскравий приклад! Папа Римський, коли приїжджав в Україну, звертався до всіх українською красивою, чистою літературною мовою. І люди його щиро вітали, були розчулені і зворушені, бо кожному приємно слухати гостя, коли він звертається до тебе твоєю рідною мовою. Папа Римський знав дуже багато мов і завжди говорив з людьми без перекладача, а рідною мовою того народу, в якій країні він перебував. Грузинський президент Михайло Саакашвілі навчався в Україні всього п’ять років. За цей час він добре вивчив українську мову і чудово нею розмовляє. І при тому, що говорити йому українською доводиться дуже рідко, та й учив її вже давненько, все ж звертається до українського народу українською мовою. І привітав він народ України з Новим 2005 роком від усієї душі щирою українською мовою. Це звучало дуже приємно і зворушливо. Адже сам він грузин і його рідна мова — грузинська. А цей факт говорить про те, що такі люди — культурні і мудрі, вони з повагою і любов’ю ставляться до нашого народу і до нашої держави. Чого не можна сказати про деяких високопоставлених чиновників в Україні, які народилися на цій землі, виросли, здобули освіту, а от розмовляти державною українською мовою вони не хочуть, бо зневажають не тільки рідну мову, державу, свій народ, але й самих себе. Не розмовляють державною мовою, значить не знають її? А вивчити не можуть, бо не зовсім розумні? Чи як? Можна і треба знати багато мов — це престижно і говорить про те, що людина вчена, розумна, мудра. А от як сказати про ту людину, яка живе весь свій вік в Україні, а української державної мови не знає? (Відповіді дітей). То щоб не бути такими невігласами, без’язикими людьми без нації і роду, треба добре і наполегливо вчити в першу чергу свою рідну українську мову, щоб розмовляти нею красиво, чисто, грамотно, літературно, бо це всьому основа. Знатимеш досконало одну мову — легше буде вивчити іншу. Тому ми і говоримо так часто про те, що треба вчити і знати свою рідну українську мову, щоб ви, діти, були мудрими, грамотними людьми. Щоб ви любили свій край, його звичаї, щоб ви були патріотами своєї рідної землі, бо вам творити історію, вам будувати нове життя на цій багатостраждальній українській землі. І вам доведеться нести у світ свою рідну мову, свої звичаї, свою культуру, свою любов і гордість за своїх предків, які не дали знищити рідну мову і рідну землю.


Учень.

В нас українська мова промениста,

Доступна й лагідна, весела і дзвінка.

Багата, як земля, джерельно чиста

І тепла, наче мамина рука.

Я вчуся нею гарно розмовляти,

Читаю вірші і пишу слова.

Бо рідну мову треба добре знати.

Вона чудова, ніжна і жива.

Вона дзвенить у срібному джерельці,

У дивних квітах, у дзвінкій росі.

Вона живе й співа в моєму серці.

Її ми дуже любимо усі.

Учениця.


Моя чарівна мова промениста,

Вона у пісні й казочці звучить.

Найкраща в світі рідна і барвиста,

А як без неї на Землі прожить?

В нас, українців, — українська мова!

В ній найсвітліші, лагідні слова.

Й матусі ніжна пісня колискова,

Як сонечко нас щедро зігріва.




А зараз пора згадати граматику. Пам’ятаєте, діти, як можна перевірити слова, у яких не зовсім чітко чується звук И або Е у ненаголошеному складі? (Відповіді учнів). Так, треба змінити слово так, щоб ненаголошений звук став наголошеним, і тоді чітко почуємо правильний звук, а, значить, напишемо правильну букву у слові. Але є й такі слова, які не вдається перевірити наголосом, а тому їх треба запам’ятати. Їх правильне написання можна перевірити за орфографічним словником. Але що б ми були за українці, якби весь час заглядали у словник. Такі слова треба запам’ятовувати. (Вчитель розгортає плакат з цими словами).


Пам’ятай!
Буква И в словникових словах.
Диктант, вулиця, виразно, дитина, диван, лимон, пиріжок, абрикос, бригада, горизонт, гриміти, директор, диригент, кватирка, кипіти, кишеня, коридор, партизан, тривога, хвилина.
Вивішується плакат, з віршем, у якому слова для запам’ятовування, виділені



Щоб високі бали мати,

Треба ПРАВИЛЬНО писати.

То ж слова, де буква И,

Добре—добре повтори.

Щоб у будь—який момент

Ти, неначе ДИРИГЕНТ,

Вмів словами управляти

І ДИКТАНТИ написати.

Щоб усяк тебе любив

І ДИРЕКТОР похвалив.

Вільна видалась ХВИЛИНА,

На ДИВАН лягла ДИТИНА.

Стало в небесах ГРИМІТИ,

Слід КВАТИРКУ ЗАЧИНИТИ.

З ГОРИЗОНТУ, де дорога,

Суне хмара і ТРИВОГА

Дощ по ВУЛИЦІ плющить

Й пташенятко не ПИЩИТЬ.

Хлопчик книжку взяв уважно

І почав читать ВИРАЗНО

Про БРИГАДИ ПАРТИЗАН

І про їх воєнний план.

Потім він піднявся вгору

І пройшов по КОРИДОРУ.

В кухні він поїсть умить,

Зараз чайник ЗАКИПИТЬ.

Взяв ЛИМОН і огірок,

З АБРИКОСОМ ПИРІЖОК.

Ще й цукерки згріб у жменю

І поклав собі в КИШЕНЮ.

Бо вже дощик перестав

Й він на ВУЛИЦЮ помчав.




Потім можна написати цей вірш під диктовку, щоб діти перевірили правильність написання слів.


Пам’ятай!
Прислівники, написання яких треба запам’ятати: восени, влітку, взимку, навесні, вранці, ввечері, вдень, вночі, направо, наліво вгорі, внизу, щосекунди, щохвилини, щотижня, щороку, щомиті, вправо, вліво, посередині.
Вчитель вивішує і цей плакат, а потім учні пишуть вірш під диктовку і перевіряють написання слів.

ВОСЕНИ, в чарівну днину,

ВЛІТКУ, ВЗИМКУ, НАВЕСНІ

Бережи себе, дитино,

Будь уважна день при дні.

ВРАНЦІ, як ідеш до школи,

ВДЕНЬ, як всюди сонцеграй.

ВВЕЧЕРІ, ВНОЧІ — ніколи

Ти про це не забувай!

Йдеш на інший бік дороги —

Не біжи, не поспішай.

Щоб прожити без тривоги,

Добре правила вивчай.

Глянь НАПРАВО і НАЛІВО.

Як ніде машин нема.

Йди на інший бік щасливо

І тривожитись дарма.

ПОСЕРЕДИНІ спинися,

Щоб тебе покинув страх.

ВПРАВО, ВЛІВО озирнися

І долай спокійно шлях.

ЩОСЕКУНДИ, ЩОХВИЛИНИ

І ЩОДЕННО, і ЩОМИТЬ

Пам’ятай, що ти людина

І тобі в цім світі жить.

Вчитель. У кожній мові є свої труднощі, але рідна мова, як рідна ненька, вона близька і дорога, чарівна і барвиста, і саме тому вона найкраща, що попри всі труднощі ми її знаємо краще за інших, вміємо влучно висловити свої думки, передати власні почуття.


Плекай свою мову


Бесіда про рідну українську мову
Мета. Дати учням поняття про те, що рідна мова для кожної людини це те життєдайне джерело, звідки вона бере свою енергію, життєву силу, яка закладена віками, з покоління в покоління цілим народом, рідним краєм. Розвивати і збагачувати мову учнів, виховувати любов і гордість за рідну учкаїнську мову, бажання зберегти її чистоту і красу.
Матеріал для бесіди. Карта України, картини природи рідного краю, музика, пісні, які звучатимуть під час її проведення.
Звучить тихо спокійна музика, на її фоні учень читає слова.

Я мислю мовою цією,

Я нею змалку говорю,

І рідною зову, своєю —

Це, де завгодно, повторю.
Моя чарівна, дивна мова,

Хто перелічить в ній слова?

Вона прекрасна і казкова,

Весела, щира і жива.


Вона державною вже стала,

Але до волі довго йшла.

Щоразу з попелу вставала...

А скільки спалена була!


На ноги інша б не сп’ялася,

А українська знов жива!

Нарешті стала, відбулася!

Говорить, думає, співа!



Вчитель. Хто ми, діти? Якого роду-племені, де ми живемо з вами? (Відповіді учнів). Правильно. Ми — українці. У нас є своя вільна і незалежна держава — Україна, є рідна державна українська мова. А мова в нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа українського народу. Народ наш завжди славився працелюбністю, щирістю, добротою і щедрістю, веселим характером а ще мелодійною і чарівною піснею. Бо завжди в Україні співали всі — дорослі і діти, навіть на старості літ пісня не сходила з вуст людини, бо з нею легше було жити, у ній можна було передати любов і тугу, щастя і радість, свої мрії і надії. Давайте послухаємо нашу рідну українську пісню. (Звучить в запису українська пісня). Гарна пісня, правда? Зразу настрій піднімається. Це наша рідна українська пісня. Яке чарівне звучання і рідні слова, зрозумілі і гарні, рідні. А рідною українською мовою людина не тільки розмовляє, але й мислить, думає. І, навіть, коли людина знає багато мов, вміє розмовляти ними, то мислить вона завжди тільки рідною, одною. І земля українська дуже древня, така ж древня і наша мова. Досліджено ученим М. Красуським, поляком за походженням, який знав кілька мов і міг об’єктивно й достовірно застосувати метод порівняльної лінгвістики, ще в 1880 році довів, що українській мові щонайменше 7 тисяч років. А відомий сучасник лінгвіст і педагог І. Ющук, також на основі порівняльної лінгвістики, аналізу пам’яток матеріальної і духовної культури українців, науково обгрунтував, що вона існувала на території нинішньої України не менш як три тисячі років тому.
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка