Матеріали VІІІ міжнародної науково-практичної конференціїз питань патріотичного виховання молоді



Сторінка7/34
Дата конвертації11.04.2016
Розмір6.99 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   34

Суспільно-політичні орієнтації молоді, зокрема особливості світоглядно-цивілізаційного вибору

- 20,3% респондентів зовсім не цікавляться політикою. Подальше зростання цієї тенденції може призвести до вкрай негативних наслідків для формування громадянськості, обумовлених такими явищами як аполітичність, байдужість до процесів державотворення та управління всіма сферами життєдіяльності суспільства і призводитиме до подальшого відчуження людини у суспільно-політичній сфері. Тому вкрай важливим є привернення уваги органів державної влади, управління освітою, закладів освітньої галузі всіх рівнів на проблему формування уявлення в учнівської молоді про цінність власної позиції та думки як самостійних і повновладних суб’єктів творення державної політики;

- майже половина опитаних 47,6% виявила прагматичне ставлення до політики, тобто цікавляться політикою, коли вона безпосередньо впливає на їх життя;

- 30,2% респондентів намагаються постійно бути в курсі політичних подій;

- 1,9% студентів, які не тільки цікавляться, а й беруть активну участь у політичному житті, що стикається з іншим спорідненим показником нашого дослідження – 1,7% свідомих членів політичних партій. Тобто можна зробити висновок про те, що значна меншість сучасного студентства міста Запоріжжя виявляє високий рівень політичної та партійної активності;

- Порівняно з загальним рівнем аполітичності студентів (20,3%), байдужість до партійного життя виявляє вдвічі більше респондентів 47,8%, що може бути зумовлене такими вадами сучасної української партійної системи: закритість, залежність партій від їхніх донорів та власників, нездатність послідовно відстоювати інтереси населення тощо;

- 19,6% розуміють політику як вибори і все, що з ними пов’язане, 20,5% – як діяльність політичних партій та їх лідерів, тільки половина респондентів - 50,2%(208), як управління суспільством, і 9,7% як дипломатію та вміння вести переговори. Тому перед всіма соціально-політичними інститутами, від яких залежить формування громадянськості учнівської молоді сьогодні постає складне завдання розширення уявлення про політику як справу всього суспільства, незалежно від кон’юнктури, виборів та влади у сучасному демократичному дискурсі;

- поглиблений рівень знань політичної системи продемонстрували 10,1% та 55,3% респондентів;

- 15,7% студентів вважають політичний режим в Україні авторитарним, 8,0% – тоталітарним, 5,8% – анархічним. Вказані дані свідчать про те, що майже 30% опитаних відчувають певний дискомфорт у політичному житті, віддаючи свої голоси за нетипові, а інколи і екзотичні (анархічний режим) характеристики для політичної системи України;

- образне сприйняття студентством ідеального політичного лідера виявилась таким чином: 234 оцінки на свою користь отримав образ «Борець за справедливість», 204 – «Захисник» і 132 – «Новатор».

- отримані дані засвідчили громадянську ідентичність як домінантну, тобто переважна більшість респондентів (65%) в першу чергу вважають себе носіями української політичної нації, а не представниками етносу, мешканцями тієї чи іншої території, не включені значною мірою в глобалізаційні та інтеграційні процеси;

- 78,4% студентів визначили свою національність як «українець»;

- цікавими є дані, отримані в межах блоку питань зовнішньої політики: за визначенням вектору розвитку і пріоритетів зовнішньої політики нашої держави уподобання респондентів розділилися на три частини: 26% студентів прагнуть до побудови зовнішніх зносин, виходячи з пріоритету національних інтересів. Прибічників посилення міжнародного співробітництва з країнами колишнього СРСР – 37% (Східнослов’янський блок – 16%: Росія, Білорусь; Євразійський блок – 13%: Росія, Казахстан, Узбекистан, Білорусь та інші пострадянські країни; з Росією – 8%) і, нарешті, прихильниками європейського та євроатлантичного співробітництва є 31% (ЄС – 25% і НАТО – 6%). За позаблоковий статус нашої держави висловилося тільки 6% опитаних студентів;

- питання анкети «Спробуйте оцінити значення кожної з перерахованих цінностей» було спрямоване на визначення ціннісних орієнтацій сучасного запорізького студентства. На вибір респондентам було запропоновано шість цінностей («порядок», «свобода», демократія», «сильна держава», «права людини» «благополуччя народу»), які потрібно було оцінити за 5-ти бальною шкалою. Студентство надає перевагу ліберальним демократичним цінностям: «свобода» – 1936 балів, «права людини» – 1897 балів поряд з передостаннім місцем нерозривно пов’язаної з двома попередніми цінностями – «демократії» (1737 балів);

- спостерігається сприйняття сучасного стану суспільства, характеризованого словами «безлад» (282 бали), «злидні» (215 балів), «розруха» (170 балів), «тиск» (148 балів). В свою чергу це призводить до розгортання конфлікту цінностей, які є складовими політичної свідомості, з одного боку, та суспільної практики, з іншого.

Інформаційні потреби і запити молоді

- беззаперечним лідером серед всіх каналів політичної соціалізації виявилися ЗМІ - 70,3%, на другому місці – родина – 15,5%, далі: навчальний заклад та викладачі – 9,4% та референтна група – 4,8%.

- 60,7% респондентів приблизно знають, що потрібно робити, щоб звернутися до суду для захисту своїх прав, 22,1% не знають, що їм робити в цій ситуації.

Релігійно-конфесійні орієнтації молоді

- переважна більшість опитаних належать до православної конфесії (81,6% студентів);

Уподобання молоді у сфері культури та мистецтва

– більшість респондентів (58% студентів) вважають рідною українську мову, проте в побуті українською спілкуються 18,4% студентів; відповідно, 73,4% – спілкуються російською;

- 41,2% студентів на питання, що є найбільш значущим для консолідації народу обрали відповідь «культура» (мова, традиції). Інші варіанти відповіді: «душа народу» (19%) та «спільна історична доля» (10%);

- 48% респондентів не зустрічалися з випадками дискримінації за національною ознакою, 38,3% зустрічалися з фактами такої дискримінації..

Ставлення молоді до матеріального достатку

- 19,9% опитаних студентів виправдовують виплату заробітної платні у конвертах недосконалою фіскальною політикою держави;

- 21,6% неповнолітніх засуджених визнають тіньові виплати як норму життєдіяльності громадянського суспільства в Україні.

На наш погляд, сьогодні конче важливо чітко розрізняти етнічну і національну ідентичності. В основу такого розрізнення слід класти відмінності між етноцентричним і локоцентричним типами світосприймання. Ідентифікація з етносом є в своїй основі культурною, в ідентифікації з нацією значно виразнішим є територіальний компонент. Підґрунтя етносу – біологічне, лінгвістичне, культурно-релігійне. Підґрунтя нації – інституційне, політичне, територіальне. На відміну від етнічної, національна ідентичність знаходить свій головний прояв у горизонтальній ідентифікації членів певної спільноти як співгромадян. Акцент робиться при цьому на загальнонаціональних цінностях – національному інтересі, національній безпеці тощо.

В сучасних умовах найбільші шанси на оволодіння масовою свідомістю має ідея залежності добробуту й душевного комфорту кожного громадянина від блага нації й держави, нерозривного зв'язку поколінь, національної злагоди і громадянського миру, спільної відповідальності за майбутнє. Етнічна складова в ній обов'язково має бути присутня – не лише як данина історичній пам'яті, але й як реальний чинник ідентифікації, цементування суспільства навколо його ядра – української етнонації. Але усвідомлення своєї унікальності і самодостатності не повинне перешкоджати ідеям відкритості до загальноцивілізаційних надбань. Реалізація української ідеї можлива лише на перехресті врахування власного історичного досвіду і засвоєння загальносвітових гуманістичних цінностей. Важливі передумови утвердження національної ідеї – морально-духовне оздоровлення суспільства, національне самоврядування, дійова державна підтримка української культури, мови, національних традицій.

На підставі проведеного аналізу можна запропонувати такі детермінанти дослідження ідентичності родових суб’єктів освітнього процесу як чинника формування громадянськості:



  • Виявлення рівня усвідомлення домінантної ідентичності родовими суб’єктами освітнього процесу.

  • Визначення базових критеріїв усвідомлення громадянства.

  • Виокремлення форм громадянської участі та активності.

  • Аналіз пріоритетів розвитку внутрішньої політики, напрямків формування національної ідеї за результатами оціночних суджень родових суб’єктів освітнього процесу.

  • З’ясування політичних уподобань родових суб’єктів освітнього процесу.

  • Дослідження розуміння векторів міжнародного співробітництва родовими суб’єктами освітнього процесу.

  • Виявлення рівня довіри до соціальних і політичних інститутів з боку родових суб’єктів освітнього процесу

  • Виділення особливостей мовної, національної, релігійної ідентичності родових суб’єктів освітнього процесу.

Дослідження феномену політичної обізнаності родових суб’єктів освітнього процесу відкриває перед нами такі перспективи подальших розвідок у напрямку аналізу вказаних факторів та ідентитетів громадянськості у сучасному освітньо-політичному процесі.

Література

Закон України «Про освіту»[Електронний ресурс] – Режим доступу:// http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1060-12 [Посилання дійсне на 19.03.2012 р.].

Енциклопедичний словник з державного управління / уклад. : Ю.П. Сурмін, В.Д. Бакуменко, А.М. Михненко та ін. ; за ред. Ю.В. Ковбасюка, В.П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. – К. : НАДУ, 2010. – 820 с. – ISBN 978-966-619-279-3.

Мала енциклопедія етнодержавознавства / НАН України. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького; Редкол: Ю. І. Римаренко (відп. ред.) та ін. – К.: Довіра; Генеза, 1996, с. 694.

Обушний М. І.Етнонаціональна ідентичність – феномен самовизначення українців / Автореф. дис... д-ра політ. наук: 23.00.05 / М.І. Обушний; НАН України. Ін-т політ. і етнонац. дослідж. — К., 1999. — 34 с. — укp.

Л.Нагорна Поняття „національна ідентичність” і „національна ідея” в українському термінологічному просторі / Л. Нагорна // Політичний менеджмент. — 2003. — № 2. — С. 14-30.

Костенко Н. Культурні ідентичності: перетворення і визнання // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2001. – № 4. – С. 74.

Татунц С.А.Этническиеменьшинства в процессекоммуникации // ВестникМосковскогоуниверситета. – Сер. 18. – Социология и политология. – 1999. – № 4. – С. 80.

Сміт Е. Національна ідентичність / Пер. з англійської П. Таращука. — К.: Основи, 1994. — 224 с. - ISBN 5-7707-7050-3

Коллар Я. Олитературнойвзаимосвязимеждуславянскими племенами и наречиями //Антологиячешской и словацкойфилософии. – М., 1982. – С. 234.

Степаненко В. Перспективи громадянської нації // Віче. – 2002. – № 5. – С. 64.


БЕЗПЕКА ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ЯК УМОВА ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ГРОМАДЯНИНА
Барліт А.Ю.

Студент Запорізького національного університету
Повноцінний розвиток і реалізація індивідуальних можливостей дитини в школі можливі тільки у певних умовах. Центральне місце серед них належить якості міжособистісного спілкування і психологічної безпеки в освітньому середовищі. В свою чергу, психологічна безпека освітнього середовища виражається в захищеності від насильства у взаєминах для всіх учасників навчально-виховного процесу.

Але сучасний життєвий контекст не виключає явище насильства з процесів навчання і виховання. На жаль, школа не тільки відіграє важливу роль у житті дітей як середовище основної соціалізації, а й виступає місцем, де діти досить часто зустрічаються з насильством.

Відповідно до Закону України „ Про охорону дитинства” та Конвенції ООН про права дитини, кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність, захист гідності та найкраще забезпечення її інтересів.

Проблема соціально - правового захисту дітей є актуальною для України особливо сьогодні, в часи складної ситуації на Сході України, політичної, економічної та соціальної нестабільності. [4]

Держава здійснює захист дитини від усіх форм насильства, образ, недбалого й жорстокого поводження з нею, залучення до найгірших форм дитячої праці, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють, в першу чергу, на законодавчому рівні. [4]

В контексті нових реалій життя, що постали перед країною, педагогічним працівникам необхідно переглянути практику виховної роботи та захисту дітей в навчальному закладі.

У Національної стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року (указ Президента України від 25 червня 2013 року № 344) серед основних завдань є побудова ефективної системи національного виховання на засадах загальнолюдських, полікультурних, громадянських цінностей, забезпечення фізичного, морально-духовного, культурного розвитку дитини, формування соціально зрілої творчої особистості, громадянина України і світу, підготовка молоді до свідомого вибору сфери життєдіяльності та підвищення відповідальності сім'ї за освіту і виховання дітей. [1]

Ключовим нормативним документом у сфері освітньої політики щодо виховання є наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 31.10.2011 № 1243, яким затверджено «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України».

В «Основних орієнтирах виховання учнів» наголошена мета виховання - формування морально-духовної життєво компетентної особистості, яка успішно самореалізується в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал.Сучасний зміст виховання дітей та учнівської молоді в Україні — це науково обґрунтована система загальнокультурних і громадянських цінностей та відповідна сукупність соціально значущих якостей особистості, що характеризують її ставлення до суспільства і держави, інших людей, праці, природи, мистецтва, самої себе. [3]

У методичних рекомендаціях з питань організації виховної роботи у навчальних закладах у 2014/2015 навчальному році (лист Міністерства освіти і науки України від 25.07.14 № №1/9-376) зазначено, що виховання емоційної культури та конструктивної поведінки особистості є одним із ключових пунктів виховного процесу сучасної школи. Його актуальність обумовлена підвищеним рівнем тривожності школярів. Проявляється це у стресі, тривозі, агресії, особистісних розладах. Існує необхідність вчити дітей толерантному ставленню одне до одного, проводити роботу з розвитку комунікативних навичок спілкування. Слід викликати в учнів, особливо на рівні початкової школи, довіру до того, що покликання педагогів-перетворити школу на безпечне для дітей середовище, що їхні батьки чи опікуни зроблять усе можливе, щоб вони почувалися у безпеці. [4]

Згідно з наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України від 19.08.2014 № 564/863/945/577 «Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або загрози його вчинення» заклади освіти повинні терміново реагувати на випадки жорстокого поводження з дітьми або загрози його вчинення. Вжити необхідні заходи щодо виявлення і припинення фактів жорстокого поводження. Терміново (протягом однієї доби) передати повідомлення у письмовій формі до служби у справах дітей, органів внутрішніх справ про випадок жорстокого поводження з дитиною чи загрози його вчинення. [2]

У методичних рекомендації щодо взаємодії педагогічних працівників у навчальних закладах та взаємодії з іншими органами і службамищодо захисту прав дітей (лист Міністерства освіти і науки України від 28.10.14 №1/9-557) зазначено алгоритм дій педагогічних працівників та взаємодії навчального закладу з іншими органами і службамищодо захисту прав дітей у випадку факту насильства або жорстокого поводження з дитиною (загрози вчинення).[5]

Внаслідок складної соціально-політичної ситуації в країні, серед школярів розповсюдилися такі психологічні проблеми, як гострі емоційні розлади, реактивні стани, переживання, дезорієнтація та панічні напади. Тому, вважаємо за доцільне посилити роботу та внести корективи у плани роботи всіх працівників навчальних закладів щодо захисту прав дітей в освітньому середовищі.



Література

Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року [Електронний ресурс]: Указ Президента України №344/2013 від 25 червня 2013 року — Режим доступу : http:// www.zakon.rada.gov.ua

«Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або загрози його вчинення» [Електронний ресурс]: Наказ Міністерства соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України від 19.08.2014 № 564/863/945/577— Режим доступу : http://www.mon.gov.ua


  1. «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України»[Електронний ресурс]: Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України № 1243від 31.10.2011 — Режим доступу : http://www.mon.gov.ua

«Методичні рекомендації з питань організації виховної роботи у навчальних закладах у 2014/2015 навчальному році» [Електронний ресурс]: Лист Міністерства освіти і науки України №1/9-376від . 25.07.14 Режим доступу : http://www.mon.gov.ua

«Методичні рекомендації щодо взаємодії педагогічних працівників у навчальних закладах та взаємодії з іншими органами і службамищодо захисту прав дітей» [Електронний ресурс]:Лист Міністерства освіти і науки України від 28.10.14 №1/9-557 Режим доступу: http://www.mon.gov.ua




ЦІННІСНИЙ ПІДХІД ДО ГРОМАДЯНСЬКОЇ ОСВІТИ
Барліт А.Ю.

Студент Запорізького національного університету

Барліт О.О.

Кандидат педагогічних наук, доктор філософії КЗ «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» ЗОР
В сучасній парадигмі української освіти гостро стоїть проблема виховання громадянина країни, здатного реалізувати свій потенціал, бути суб’єктом своєї життєдіяльності і стратегії власної долі.

Ситуація, що склалася в сучасному українському суспільстві свідчить, що поряд з економічними, політичними, національними та іншими проблемами найбільш нагальною стала проблема цінностей, значимість якої затребувана самим життям, тому що цінності регулюють відносини людей, одночасно об'єднують одних і роз'єднують інших, будучи своєрідним «дзеркальним» відображенням існуючих соціокультурних процесів.

Основним завданням сучасного освітньо-виховного процесу є не тільки сформувати необхідні знання, а в першу чергу – формувати громадянина, патріота, інтелектуально розвинену, духовно і морально зрілу особистість, готову протистояти викликам глобалізації життя.

Сучасні підходи до виховання орієнтовані на гуманізацію навчально-виховного процесу, задоволення інтересів особистості, адаптацію нових поколінь до соціокультурних змін. Найбільш значущим механізмом такої адаптації є система виховання, що забезпечує необхідну передачу цінностей, прийнятих у суспільстві.

Головна мета української освіти - створити умови для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина України, формувати покоління, здатні навчатися впродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства; сприяти консолідації української нації, інтеграції України в європейський і світовий простір як конкурентоспроможної і процвітаючої держави.

Вирішення цих завдань потребує переходу від стандартних виховних заходів на цілеспрямоване і професійне управління процесами громадянського виховання. В свою чергу реформування змісту освіти неможливо без утвердження нової системи цінностей.

Поняття «цінність», введене в теоретичний ужиток і досліджуване в різних напрямках гуманітарного знання, являє собою складне і багаторівневе поняття. Будучи результатом взаємин світу і людини, категорія цінності відноситься до вищого духовного рівня людського буття і не має меж у віковому, статевому, національному та інших аспектах.

Методологія і практика аналізу сучасних педагогічних парадигм з акцентуванням ролі аксіологічних (ціннісних) чинників досить повно розкриті у Національній доктрині розвитку освіти, законах України про освіту.

Зокрема, у Національній доктрині розвитку освіти йдеться про необхідність постійного оновлення змісту освіти та організації навчально-виховного процесу відповідно до демократичних цінностей, виховання покоління людей, здатних оберігати та приумножувати цінності національної культури та громадянського суспільства. Особливо наголошується на формуванні національних та загальнолюдських цінностей, запровадження освітніх інновацій, інформаційних технологій, збереження та збагачення українських культурно-історичних традицій, формуванні у дітей сучасного світогляду, розвиток творчих здібностей і самореалізації особистості; у законі України "Про освіту" – про основні принципи освіти, якими є рівність умов кожної людини для реалізації її здібностей, всебічного розвитку, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей, зв’язок з національною історією, культурою, освітою.

Цінності спрямовують, організовують, орієнтують поведінку людини на визначення цілей діяльності. Людина пізнає світ через призму цінностей, і протягом усього життя вони регулюють її соціальну поведінку.

Рівень сформованості ціннісних орієнтацій особистості виявляється в її діяльності, оцінках і відносинах до навколишнього світу і залежить від безлічі факторів, будучи, до певної міри, результатом функціонування механізмів, що протидіють негативному впливу факторів.

Система ціннісних орієнтацій характеризується багаторівневою ієрархічною організацією і утворює основу мотивації поведінки особистості, а також виражає внутрішню основу відношень особистості з дійсністю.

Цінність визначається тим, наскільки вона значуща для суб'єкта і всього суспільства, перевіряється життєвим досвідом і всім комплексом переживань людини, а цілісність і стійкість системи цінностей визначають зрілість людини та її духовний рівень.

Національні культурні традиції взаємопов’язані з утвердженими в міжнародному товаристві загальнолюдськими цінностями, якими є гуманізм, власна свобода, права й обов’язки людини, рівність людей перед законом, громадянська й суспільно-політична активність, повага власності, матеріальне благополуччя як умова гідного життя людини.

Необхідність узгодження і гармонізації національних та загальнолюдських цінностей зумовлена загостренням глобальних проблем людства, перспективами його виживання і розвитку як планетарного співтовариства людей.

Ціннісний підхід до громадянської освіти може бути здійснений на основі взаємної адаптації цивілізаційних цінностей демократії і вітчизняної культури з урахуванням регіональних особливостей і традицій Українського народу.



Література

Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року [Електронний ресурс]: Указ Президента України №344/2013 від 25 червня 2013 року — Режим доступу : http:// www.zakon.rada.gov.ua

"Про затвердження плану заходів щодо посилення національно- патріотичного виховання дітей та учнівської молоді" [Електронний ресурс]: Наказ МОН України № 1232 від 27.10. 2014 — Режим доступу : http://kristti.com.ua/content.php?level3=28

«Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України» [Електронний ресурс]: Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України № 1243 від 31.10.2011 — Режим доступу : http://www.mon.gov.ua



1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   34


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка